Посланець Потойбіччя

117.

Су Ю мовчки дивився на мене, і в його очах панував спокій.

Миска відкотилась далеченько та врешті, перекинувшись догори дном, зупинилась. Але нам було байдуже.

Лише через кілька хвилин Су Ю підвівся, підійшов до неї, підняв, перевернув як треба та поставив переді мною. Водночас він сказав:

— Я серйозно.

118.

Думаю, в цього негідника Су Ю таки точно-точно біда з головою. Одружитися? Зі мною? З привидом?

На мене ж чекав суп Мен По, і після тієї однієї чаші хто, чорт забирай, знав, ким я перероджуся в наступному житті? А він шлюб запропонував? Що за маячня?!

На якусь мить я так розгубився і розлютився, що ледве стримався, аби не надіти ту миску йому на голову.

Су Ю ж підняв палички і продовжив їсти. Потім він заговорив, та так розмірено, ніби вів звичайну бесіду.

— У день, коли ти пішов, я довго думав. Життя і смерть — надто неосяжні речі, й я їх не здатен змінити, тож просто змирився. Єдине, про що шкодував — що ми так і не одружилися. Насправді я давно це планував, але не очікував, що ти підеш так скоро…

Я отетерів.

Су Ю:

— Обручки я почав обирати досить давно, але в день, коли ти пішов, я тільки їх замовив. Коли їх доставили, виявилося, що в магазині щось наплутали, і замість двох чоловічих каблучок надіслали чоловічу і жіночу. Останню я хотів обміняти, але оскільки ти її сховав, я подумав, що вона тобі до вподоби, тож вирішив залишити.

Якби зараз я мав нормальне тіло, вираз мого обличчя був би вельми виразним.

Су Ю:

— Ох, точно. Ти, мабуть, хочеш запитати про моє одруження на твій товці?

Я кивнув. Якби не ця звістка, я б не повернувся з мосту Найхе, пройнятий гнівом настільки, що аж волосся в шапку впиралося.

Су Ю раптом усміхнувся й хитро сказав:

— Я сходив у лікарняний морг і попросив тамтешніх, що якщо хтось швидко перейде і натрапить на тебе, най передасть моє повідомлення. Я й не сподівався, що це спрацює, але, схоже, хтось таки передав. Пам’ятаєш того сьонді? Спалю йому трохи паперових грошей*.

*纸钱 / zhǐ qián — букв. «паперові гроші». Так називають спеціальні ритуальні папірці, зазвичай жовтого або золотого кольору, у вигляді грошей. Вони можуть імітувати будь які гроші: від китайських срібних злитків юаньбао (元宝 / yuán bǎo) до сучасних банкнот, і використовуються в похоронних обрядах та під час поминання померлих. Їх спалюють в певних церемоніях, аби «передати» гроші у загробний світ і забезпечити добробут померлих. Згідно з китайськими та деякими іншими східноазійськими традиційними віруваннями, предки та привиди, як і живі, потребують матеріальних засобів для щасливого існування в потойбіччі.

Я: ……

Картина, як Су Ю стоїть у морзі перед величезною стіною впакованих в неї ящиків і дає вказівки трупам, змусила мене здригнутися.

Цей сучий пес зухвало здійняв брову і з виглядом, ніби так і напрошувався на прочуханку, спитав:

— Розізлився чи ні? Розізлився настільки, що от-от оживеш? Ну, що поробиш. Сказав, що помреш, і відразу ж помер. Я теж розізлився.

Я: ……

Добре, ти неймовірний. Твій метод помсти справді унікальний і неперевершений — такого ще не було і, мабуть, більше ніколи не буде.

119.

На тому ця тема й стала.

Опісля Су Ю підвівся і пішов мити посуд.

Я ж залишився сидіти там, де й сидів, зі змішаними почуттями всередині і купою знаків питання в голові.

——Гей, стривайте, тобто «стала»? Я ж ще не погодився побратися, правда? Агов, друже, може ти хоч трохи мене повмовляєш, га?!

Гей? ГЕЙ? Друже, хоч щось скажи, ну?!

120.

Су Ю закінчив мити посуд, повернувся до мене і спитав:

— Чим хочеш зайнятися ввечері?

Це питання просто-таки загнало мене в глухий кут.

По суті, так як я повернувся, то знову став цукровим татком цього негідника. А те, чим зазвичай займалися цукровий татко і його маленький коханець… Я окинув оком своє кістяне тіло — ну, серце може й хотіло, а от сил явно бракувало*.

*心有余而力不足 / xīn yǒu yú ér lì bù zú — букв. «серце бажає, тільки сили немає». Використовується для опису ситуацій, коли у людини є бажання або намір зробити щось, але немає можливостей, сил чи засобів для цього.

Ну от реально, чого я раніше не додумався підготувати собі надувну ляльку, м?

121.

У минулому після вечері ця двійка людей зазвичай виходила надвір і неспішно прогулювалась, іноді зупиняючись і купуючи якісь смаколики. Але в нинішній ситуації я зовсім не хотів витрачати час на щось подібне.

Очевидно, Су Ю теж.

Тому ми просто сиділи і мовчки витріщалися один на одного.

Ситуація справді була винятковою. Та й ми обидва не мали ніякого досвіду, через що почувалися трохи ніяково.

Помізкувавши якийсь час, я пішов у спальню, знайшов свій телефон і надрукував: «Може… поспілкуємося у Вічаті?»

Су Ю: ……

Його красиве обличчя заграло такою гамою емоцій, що й словами не передати.

Насправді й у Вічаті ми нічого особливого не писали. Як і раніше, просто підколювали один одного: я називав його собакою, він кликав мене йолопом, ми доповнювали все це армією мемів та емодзі, і вигадували щось новеньке — справжній поєдинок гідних суперників*.

*棋逢对手 / qí féng duì shǒu можна перекласти як «зустріти гідного суперника в грі». Також вираз озн. «бути однаково сильними» (про суперників).

Коли ми втомлювались підколювати один одного, Су Ю йшов на кухню і наливав мені полуничного молока, не забуваючи додавати дрібку попелу пахощів.

Так і минув цей вечір.

Безцільно. Ми лише їли і чекали на смерть. Лише марнували час.

122.

Але, здається, це саме те, чого я найбільше жадав. Без жодного сенсу чи якоїсь мети — просто бути поруч з Су Ю.

Просто бути разом з ним — і цього достатньо.

Коли запала ніч, Су Ю пригорнув мене до себе і заснув. Як і раніше, він обіймав мене ззаду, переплівши наші пальці на моїх грудях.

Його дихання було рівним і глибоким, ніби він вперше за довгий час міг нарешті спокійно поспати.

Мої думки блукали то тут, то там, аж раптом я почув, як хтось покликав мене на ім’я. Голос пролунав зовсім поруч.

Я підвів голову і побачив біля ліжка кремезного чоловіка з портфелем у руці, що махав до мене і привітно усміхався. Його усмішка була настільки привітною, що очі перетворилися на щілинки — просто втілення доброзичливості.

Окинувши новоприбулого поглядом, я зрозумів, що вже зустрічав його раніше — саме він забрав мене, коли я помер. Це був один з тих легендарних Ньовтов Мам’янь* — урядник підземного світу**.

*牛头马面 / Niútóu Mǎmiàn — букв. «Бичача голова та Коняча морда». Це два охоронці (або тип охоронців) підземного світу в китайській мітології. Вони мають людські тіла, але в Ньовтова (牛头 / Niútóu) голова бика, а в Мам’яня (马面 / Mǎmiàn) — морда коня. Вони перші, кого зустрічає людина відразу після своєї смерті, оскільки саме Ньовтов Мам’янь забирають душі тих, чиє земне життя завершилось, і супроводжують їх в підземний світ на пекельний суд (там оцінюють гарні і погані вчинки людини за життя, і вирішують, чи гідна вона піти на переродження, чи ж варто відправити її спокутувати гріхи). Вважається, що вони є посланцями богів підземного світу, зокрема бога смерті та правителя Дію (царства мертвих, інакше пекла) Яньлво Вана (閻羅王 / Yánluó Wáng).

За однією з версій, Ньовтов Мам’янь також охороняють міст Найхе. Коли душі грішників намагається пройти по ньому, вони скидають їх вниз, де їх пожирають отруйні змії та чудовиська.

Деякі люди спалюють «Бичачій голові та Конячій морді» паперові гроші, сподіваючись, що вони не створюватимуть труднощів душам їхніх померлих предків.

**地府公务员 / dìfǔ gōng wù yuán — букв. «урядник підземного світу». Тут це не якийсь окремий титул, а звичайна посада (як бухгалтер, охоронець, чи продавець). Вважайте, синонім до назви розділу, яка в оригіналі звучить як 鬼差 / guǐ chà — ґвейча або потойбічний посланець, що забирає душі померлих і проводжає їх в Потойбіччя.

Коли тоді я тільки-но віддав свій останній подих, то відразу ж побачив цього даґе*. Він вже чекав на мене біля лікарняного ліжка, з портфелем під пахвою і списком у руці. Усміхаючись, він запитав: «Помер?»

*Даґе (大哥 / dà gē) — старший брат, проте може використовуватись як «головний», «бос», «великий брат».

Мені спало на думку, що якби він не виглядав настільки доброзичливим, то за такі питання міг би і по зубах отримати.

Зрештою, я теж усміхнувся і спитав: «Довго чекаєте?»

Даґе махнув рукою: «Не дуже довго, не дуже. У тебе, маленький привиде, гарні манери».

Сказавши це, він поправив своє волосся, аби прикрити червоні сліди від чиїхось нігтів.

Потім ми відразу ж вирушили в дорогу.

Але зараз ситуація була інакшою.

Поки я порсався в голові, то почув, як даґе, все ще усміхаючись, промовив:

— Я просто прийшов нагадати, що сьогодні п’ятий день від твоєї смерті, і післязавтра вже товці. Час повертатися.

Я вилетів зі скелета, насупив брови і озирнувся на сплячого Су Ю:

— Повертатися обов'язково?

Даґе зітхнув і безпорадно розвів руками:

— Всі це питають, змушуючи мене почуватись якимсь заїлим лиходієм. Якщо не хочеш, можеш не повертатися. Переродження таки складний процес: треба пройти купу перевірок і витримати суд Паньґваня* з розглядом добрих і поганих вчинків. Тож лише деякі душі отримають право на перевтілення. Й ті деякі ще й мають потім вистояти чергу. Стільки душ ладні небо прихилити, аби тільки отримати цей шанс…

*Паньґвань (判官 / pàn guān) — суддя підземного світу в китайській мітології. В традиційних віруваннях про потойбіччя, Панґвань є важливою фігурою, яка оцінює діяння померлих за життя та виносить вирок щодо їхньої подальшої долі у загробному світі. Він розглядає всі їхні добрі та погані вчинки і вирішує, на який шлях перевтілення заслуговують душі, або яке покарання вони повинні отримати.

Даґе продовжував сипати словами, коли раптом змінив тон і глянув на мене:

— Але гарно подумай. Твої добрі та погані вчинки вже розглянуті, і ти отримав право на перевтілення. Твоє народження в наступному житті пройде чудово. Ти…

Я мовчки озирнувся на Су Ю.

Даґе затих на пів слові і зітхнув:

— Щодо твого коханого, то він має гарну долю і може багато чого досягти. Але за ці два-три дні у нього поміж бровами вже скупчилась темна Ці. Якщо так триватиме і далі, через кілька років він помре. І тоді цей хлопець не лише не продемонструє всі свої таланти, але й…

Даґе не договорив, лише легенько поплескав мене по плечу і сказав:

— Дорогенький, що люди і привиди «йдуть різними дорогами» — не вигадка з книжок*, а закон небес. Та ніхто тебе не силуватиме. Добре подумай, маленький привиде, перш ніж вирішити, який шлях обрати.

*Хвабень (话本 / huàběn) — китайська народна повість, що виникла з усної оповіді. Відображала умонастрої і світорозуміння середніх і нижчих верств міського суспільства середньовічного Китаю: купецтва, торговців і ремісників, людей мистецтва, дрібного чиновництва. У широкому сенсі хвабень означає текст фольклорного походження.

Сказавши це, даґе крутнувся і попрямував до дверей. Десь на пів дорозі він просто зник.

Су Ю перевернувся уві сні і щось пробурмотів, але я не розчув.

Я знову вселився в скелет, розвернув Су Ю до себе і загорнувся у його обійми. Простягнувши руку, я легенько ткнув пальцем йому у груди і беззвучно пробуркотів:

— Красень, що занапастив країну*…

Су Ю не розплющив очей, а тільки дужче притис мене до себе. Потім він схилив голову, торкнувся губами моєї маківки і сонно пролепетав:

— Маленький йолопе.

*美人误国 / měi rén wù guó — букв. «красуня / красень, що занапастила / занапастив країну»; ще можна сказати «краса, що призвела до падіння держави». Це класичний китайський ідіом, який використовують для опису ситуацій, коли хтось настільки гарний, що його краса або шарм стають причиною великих потрясінь, зокрема політичних чи національних катастроф. Вираз походить із китайської історії та легенд, і його часто використовують в розповідях про таких відомих жінок, як Сі Ши (西施 / Xī Shī; одна з чотирьох найгарніших жінок стародавнього Китаю), Дадзі (妲己 / Dájǐ; наложниця, яка нібито призвела до падіння династії Шан) та Бао Си (褒姒 / Bāo Sì; наложниця, причетна до падіння династії Західна Джов). Згідно легенд, краса цих жінок настільки зачаровувала правителів, що ті, втрачаючи самовладання, приймали неправильні політичні рішення або нехтували державними справами, що призводило до занепаду країн або династій.

123.

Наступний день минув так само — нема що й розказувати. Одна людина і один привид просто марнували час разом, зовсім як і раніше.

Дивлячись на Су Ю, що в цю хвилину усмак насолоджувався домашнім затишком, я згадав часи, коли його постійно намагалися переманити численні боси, і яким він тоді був блискуче успішним. Мені подумалось, що, можливо, я заважав цьому прекрасному молодикові підкоряти вершини та будувати величну батьківщину. Певно, я навіть трохи гальмував бурхливий розвиток економіки Китаю.

Воістину тяжкий гріх узяв на душу.

Ймовірно, я надто багато крутив мізками і дуже втомився, бо, будучи привидом, вночі зненацька задрімав. Коли я прокинувся, небом вже почав ясніти світанок, а постіль поруч спустіла.

Перевернувшись, я побачив Су Ю — він сидів біля ліжка і курив. М’яке вранішнє світло проникало крізь вікно і за легким серпанком диму вимальовувало його силует, такий гарний, що без упину породжував у голові дикі та химерні фантазії.

Над моєю хтивістю висів ніж* — я був прямо-таки намертво притиснутий ножем на ім’я Су Ю.

*色字头上一把刀 / sè zì tóu shàng yī bǎ dāo — букв. «над ієрогліфом “хтивість” висить ніж». Це китайський ідіом, який є посиланням на структуру ієрогліфу 色 (sè), що озн. «колір» / «вираз (обличчя)», але також використовується в зн. «хтивість» / «бажання (сексуальне)» / «розпуста» / «сексуальний потяг». Якщо придивитися до ієрогліфу 色, то можна помітити, що його верхня частина нагадує ієрогліф 刀 (dāo), який перекладається як «ніж» / «меч».

Ідіом 色字头上一把刀 говорить, що надмірна хтивість чи зайве потурання розпусті дуже небезпечні — вони як ніж над головою, що готовий от-от упасти (в ієрогліфі 色 той елемент, що схожий на 刀, ще й нахилений, ніби правда падає).

Якщо простіше, то цей вираз використовується як застереження або попередження і обр. озн, що необачні романтичні стосунки або / і сексуальні зв'язки можуть викликати проблеми і страждання.

Як я зрозуміла, в історії ж оповідач не зовсім прямо інтерпретує ідіому. Скоріше, він ототожнює себе з ієрогліфом 色 = хтивість, а Су Ю називає 刀 = ножем (так виходить з перекладу, якщо розбирати по ієрогліфам). І він до біса сильно жадає Су Ю, так сильно, що це аж небезпечно. Розпусник)

Та мене не можна звинувачувати: коли він курив, то виглядав трошечки до біса гарним. Я шалено любив бачити, як він курить.

Раніше я часто прокидався посеред ночі і знаходив його біля вікна з цигаркою, недбало затиснутою поміж двома пальцями. Зі злегка примруженими очима він випускав кілечка диму, і в цьому срібному мареві обрис його напруженої нижньої щелепи здавався до біса стриманим, і в той же час — сексуальним.

Він знав, що мені не подобався запах тютюну, тому рідко курив переді мною. Коли я заставав його за цим ділом, він найперше питав, чого я прокинувся. Я ж нічого не відповідав, тільки підходив до нього, сонно пригортався і ховав лице на його грудях. Тоді він гасив цигарку і, повернувши голову до вікна, випускав останнє кілечко диму, перш ніж знов повертався до мене, торкався губами моєї маківки і м’яко говорив, що від нього досі пахне тютюном. Я продовжував обіймати його, і Су Ю легенько куйовдив моє волосся, а потім брав на руки і, зрештою, відносив назад у спальню, де клав на ліжко, пригортав до себе та знову засинав.

Су Ю ніколи не казав мені якихось зворушуючих небо і землю зізнань, та ось такого було більш ніж достатньо.

Задивившись на його силует зараз, я на мить знову перетворився на квіткового дурня* і, як і раніше, наблизився до нього.

*花痴 / huā chī — букв. «квітковий дурень». Сленговий вираз, який використовують для опису людини, що дуже-дуже закохана в когось / одержима кимось / зациклена на об’єкті захоплення / фанатіє від когось. Також 花痴 можна перекласти як німфоман / німфоманка, але це значення нам тут не тре.

Су Ю загасив цигарку і усміхнувся.

Який же прекрасний ранок, який же прекрасний коханець, яка ж прекрасна картина, га!

Переповнений емоціями, я наблизився до нього і, як і тисячу разів до цього, підняв руку, обхопив Су Ю за талію і схилив голову, аж раптом…

БАМ!

Мій кругленький гладенький череп гахнувся прямо об ніс Су Ю.

Через три секунди з нього кволо заструменіли дві яскраво-червоні цівки.

Су Ю: ……

Я: ……

Та йоб його @#￥%#￥@%@ !!!!!

──────────────────────

Коментар перекладачки:

Май фав 123.

Ох, і ще. Коли я писала примітку до ідіоми «краса, що призвела до падіння держави», то, шукаючи інформацію про трьох красунь, трошки захопилася і накатала ціле полотно (бо там ріл цікаво, ці пані дійсно неймовірні). Але вирішила, що тексту надто багато, тож я закинула його в свій тґк. Ось тут пост — якщо комусь теж цікаво, запрошую почитати.