Сяо Бай

43.

Майстер виглядав трохи збентеженим, та все ж знову підняв чоткі і почав всіляко розмахувати ними.

Думаю, маленький дух таки мав рацію. Цей майстер — шахрай: цілу вічність щось там розмахував, але жодного разу навіть не глянув на мене.

Хоча я і сам не вигадав нічого доладного, що хотів би сказати Су Ю, та однаково відчував якесь незрозуміле розчарування.

44.

Я одноразово переказав Су Ю всі гроші, тому моєю карткою він ніколи й не користувався. Звісно, й ПІН-коду він теж не знав.

У всякому разі, на ній майже нічого не залишилось. Перед смертю я не встиг повідомити Су Ю стан мого рахунку, та він і не питав.

Згадуючи про це зараз, я таки трохи пошкодував. Зрештою, комарине м’ясо — теж м’ясо, правда ж?

Смертельно знудившись, я полинув до красивого обличчя Су Ю і, простягнувши руку, тицьнув його в високий рівний ніс.

— ПІН-код — твій, сучий сину, день народження.

Погляд Су Ю пройшов крізь мене і впав на майстра. Той так нічого й не почув.

45.

Майстер досить довго щось там розмахував руками, а потім награно зітхнув і сказав:

— Він забув.

Трохи пізніше він професійно додав:

— Коли людина переступає межу між життям та смертю, це надзвичайно сильно впливає на неї. Забути щось — цілком нормально.

Я закотив очі.

Ага, порозказуй. Розкажи ще.

Су Ю не відповів, але через мить — усміхнувся. І той вигин його губ міг змусити людське серце неспокійно калатати.

— Мій день народження він ніколи б не забув.

46.

…Су Ю, ах ти ж пес сучий.

47.

Майстер натягнуто посміхнувся і сухо відповів:

— Ну, як він забув, то нічого вже не вдієш. Прийми моє співчуття, добродію.

Не ясно, чи Су Ю дійсно не помітив, що майстер — шахрай, чи проігнорував це навмисно, але він зовсім не правив далі, а лише поставив кілька неважливих питань. Той же, з відкритими очима, плів якісь нісенітниці.

Зрештою, втомившись вигадувати дурню, майстер зітхнув і сказав:

— Час мені йти. Та наостанок він попросив мене передати тобі дещо.

Я полинув до Су Ю і, всівшись на його плечі, разом з ним продовжив спостерігати за майстром.

Подивимось, які ще нісенітниці той вигада.

48.

Су Ю злегка насупив брови і нахилив голову. Глянувши на своє праве плече, він провів по ньому рукою, але, на жаль, просто пройшов крізь моє тіло і лише торкнувся власної сорочки.

Прогримів голос майстра:

— Той небіжчик сказав: «Любий, я пішов, тож забудь мене, добре? Одружися, народи дітей та проживи життя щасливо».

Су Ю на мить остовпів; його руки заклякли, а голова схилилася.

49.

Я раптом теж знітився.

Може ці слова і звучали трохи безглуздо, та я вже помер. Байдуже, що насправді я хотів сказати Су Ю, саме ці слова він мусив почути.

Не варто чіплятися за мертвих, варто дивитися в майбутнє. Живим треба рухатися тільки вперед.

Ці слова не скільки для Су Ю, скільки для мене самого.

Мертві залишаться мертвими, тож навіть якщо важко відпустити, це необхідно зробити.

Я вже достатньо виграв від того, що так довго займав його думки.

50.

Саме тоді, коли весь будинок занурився в атмосферу смутку, Су Ю підвів голову і спокійним голосом, ніби обговорюючи погоду, сказав:

— Якщо той йолоп дійсно таке ляпнув, я відірву собі голову і турлятиму її, як м’яч.

51.

Я: ……..

Блять.

52.

Майстер виглядав збентеженим, і друг також виглядав збентеженим, а Су Ю дістав телефон, аби оплатити ритуал. Переказуючи гроші, він так само спокійно продовжив:

— Якби той йолоп дійсно відгукнувся на виклик, він би сказав мені хіба що: «Якщо посмієш мене забути, я щоночі з’являтимусь в твоїх снах й танцюватиму еротичні танці, знову і знову, допоки ти не почнеш сумніватися в своєму існуванні».

Мій падлюка-колишній таки добре мене знав.

Маленький привид підлетів до мене й показав великий палець:

— Круто, чуваче!

53.

Коли прибулі вже зібралися піти, майстер кілька разів кинув оком на кістяк, наче хотів щось сказати, але стримувався.

Нарешті, перед самими дверима, він видав першу за сьогодні більш-менш розумну думку:

— Не варто тримати такі речі вдома: вони на раз-два притягують нечисть.

Су Ю злегка насупився, а майстер додав:

— Попередній власник був лікарем. Ті безпосередньо мають надміцній захист*, тому з ним нічого й не трапилось. Але зараз усе інакше.

*金刚护体 / jīngāng hùtǐ = «мати природний непробивний захист тіла». Тут 金刚 (jīngāng) є китайським перекладом санскритського слова «ваджра» (санскр. वज्र / vajra = блискавка, діамант) — в буддійській та індуїстській міфологіях легендарний ритуальний інструмент, що символізує властивості алмазу (незнищенність) і блискавки (непереборна сила). В індуїзмі він також асоціюється зі зброєю. Ваджру часто використовують в релігійних церемоніях, де його також називають «скіпетром для приборкання демонів» і вважають талісманом, здатним захистити від злих сил.

У традиційній китайській культурі та даоських і буддійських практиках 金刚护体 означає, що людина має містичний захист від злих духів, негативної енергії та шкідливих впливів.

Також варто зазначити, що за народними віруваннями люди деяких професій (лікарі, монахи, шамани тощо) завдяки своєму заняттю мають природну захисну ауру або енергетичний щит, здатний вберегти їх від зла ззовні.

(на зображенні нижче — власне, ваджра та ваджра-дзвоник, що є половинкою ваджри: ваджра уособлює чоловічу активну енергію у зв'язці із жіночим пасивним началом, що втілюється в образі дзвоника)

На цих словах Су Ю помітно нагострив вуха. Дослухавши, він кивнув.

Моє серце миттю завмерло — цей сучий син же не збирається викинути Сяо Бая, правда? Що ж мені робити? Хіба задля того я пхався з іншого кінця світу, аби мене відволокли на смітник та спалили вдруге?

Саме коли від нервування я вже місця собі не знаходив, я побачив, як Су Ю повернув голову і дивно витріщився на Сяо Бая. В його очах зараз блиснув лихий вогник???

54.

……Крихітко, ти дійсно граєш не за здоровим глуздом*.

*不按常理出牌 / bù àn chánglǐ chūpái = «грати не за здоровим глуздом». Ймовірно, це варіація ідіоми 不按牌理出牌 / bù àn páilǐ chūpái = «грати не за правилами», яка обр. озн. «мислити нестандартно» / «робити речі нетрадиційним способом».

55.

Роздобутий маленьким духом метод перестав діяти: небо закрутилось, земля завертілась, і мене знову затягнуло в скелет. Опинившись у ньому, я просто спостерігав, як до мене крок за кроком наближався Су Ю.

Моє неіснуюче серденько знову завмерло. Атмосфера стала така, що я й дихнути боявся.

Найбільше через погляд Су Ю — зараз його справді важко було описати. Дуже глибокий, дуже важкий, з ледь помітним блиском збудження. Виглядало трохи моторошно.

Він повільно підійшов до мене, зупинився навпроти, й ми мовчки втупилися* один в одного.

*大眼瞪小眼 / dà yǎn dèng xiǎo yǎn — букв. «великі очі витріщилися на малі очі». Обр. озн. «двоє людей дивляться одне на одного, не знаючи, що робити».

Звісно, з точки зору живих істот, це він мовчки втупився в пару порожніх очниць.

Мушу сказати, в Су Ю справді до біса гарні очі, тц-тц-тц.

За мить він повільно підняв руку, простягнув її вперед і легенько торкнувся вилиці Сяо Бая.

56.

……Їбать, він же не прийняв цей скелет за мене, правда?!

……Їбать, що це зненацька за ніжний погляд у твоїх очах?!!!

……Сьонді, прокинься! Агооов!!!

──────────────────────

Коментар перекладачки:

Май фав номер 54.