Жіноча каблучка

13.

Я був дуже пригнічений. Дуже-дуже пригнічений.

Які злі наміри міг мати такий маленький привид, як я? Я просто хотів повернутися й провести сердечну, ввічливу й дружню бесіду з падлюкою-колишнім, що вирішив одружитися на мій товці!

Теперішня ситуація таки трохи принизлива.

Я двічі подумки прочитав основні цінності соціалізму, заспокоїв розум, а потім спробував поворушити безнервовою і безм’язовою рукою.

Скрип——

Бляха, вона реально поворухнулась!

Варто зазначити, що скелет повинен слідувати за своїм власником. Відколи Сяо Бай опинився в моєму домі, я часто ставив його у всілякі круті-красиві-нестримні-владні-зухвалі пози. До прикладу, щойно він стояв у владно-зухвалій позі, вперши руки в боки, закинувши голову вгору і дико регочучи. Та коли я поворухнувся, одна рука впала з талії, і вийшла така собі цундере*-поза — з однієї рукою на поясі.

*傲娇 / ào jiāo = «непривітний і грубий зовні, але теплий і ніжний всередині». Походить від японського терміну Цундере — одного з типових варіантів характеру персонажів аніме / манґи / відеоігор, коли персонаж спочатку поводиться грубо й неприязно, але згодом відкривається його милий і ніжний бік.

Не встиг я розкритикувати цю стійку, коли почув, як двері кімнати клацнули, відчиняючись.

Я так перелякався, що моя душа ледь не відлетіла на небеса*.

*Тут використовується вираз 归西天 / guī xītiān (іноді його скорочують до 归西 / guīxī), що означає «відійти» / померти. Та цей вираз слід вживати обережно, і таке не можна казати родині чи друзям людини, що недавно померла, маючи намір їх розрадити. Це вважається дуже неввічливим, бо вираз схожий на українські «ґиґнути» / «відкинути ратиці». Тобто він більш влучний в жартах з друзями або розмовах про неприємних осіб.

Також (нащось) скажу, що 西天 / xītiān перекладається як «Західний рай», або ж Сукхаваті — у буддизмі магаяни (одна з основних течій) світ щастя і радості, яким керує будда Амітабга і де мешкають бодгісатви (просвітлені істоти, що прагнуть досягнути стану будди заради спасіння всіх живих). Іноді перекладається як «буддійський рай».

Су Ю двома стрункими ногами увійшов до кімнати. Він підозріло обнишпорив поглядом вітальню раз, потім ще раз, і врешті зачепився оком за мене, і ще більше насупився.

Цього разу я остаточно заціпенів від переляку.

От срака, невже Су Ю в попередньому житті був Свень Вуконом, і своїми вогненними очима з золотими зіницями* відразу ж доглядівся всіх прогалин? Як він їх розгледів? По цих білих, щільно з'єднаних кістках???

*Свень Вукон (кит. 孙悟空 / Sūn Wù kōng), або Король мавп — китайський літературний персонаж, відомий за романом XVI століття «Подорож на Захід». Це кам'яна мавпа, яка народилася з чарівного каменю. Свень Вукон наділений надлюдською силою, вправний в бойових мистецтвах і володіє потужною зброєю-палицею. Також він має купу різних магічних здібностей, одна з яких — «вогненні очі з золотими зіницями» (кит. 火眼金睛 / Huǒyǎn Jīnjīng). Вона дозволяє йому бачити на відстань до 1000 лі (= 500 км) вдень і 600 лі (= 300 км) вночі. Окрім того, завдяки цій навичці він може бачити крізь будь-яке маскування, ілюзію чи перетворення.

Су Ю підходив до мене все ближче й ближче, і моє серце піднімалося все вище й вище.

Коли я втретє подумки продекламував основні цінності соціалізму, намагаючись викрити його справжню сутність, я побачив, як Су Ю з сумнівом підняв руку і повернув мою кисть, що зісковзнула вниз, назад на пояс.

Я: ……

Трясця*, я й забув про це.

*Тут 喵的 / miāo de, де 喵 перекладається як… «няв~». Але в китайському слензі 喵的 — це «м’яка лайка» для вираження легкого роздратування або невдоволення. Щось на кшталт «трясця» / «блін» / «чорт» / «халепа» тощо.

14.

Су Ю прибрав свою руку, і його обличчя знову стало безвиразним. Він не йшов, а просто стояв і витріщався на той суглоб, і хтозна про що думав. Тільки через три хвилини, в які я від хвилювання навіть дихати забувся, він повільно підвів голову і, чи то до Сяо Бая, чи то до самого себе, спокійно сказав:

— Не падай більше. Якщо той йолоп побачить, то може вирішити, що тобі бракує владності.

Сказавши це, він розвернувся і пішов геть, залишивши мене споглядати його круту-нестримну-владну-зухвалу спину.

Я: ……..

Сам ти йолоп, вся твоя сім’я йолопи!

А у цього мого колишнього справді до біса гарна фігура, тц-тц-тц.

15.

Сьогодні третій день, відколи я помер. Якщо інформація того маленького духа правдива, то до весілля цього сучого сина Су Ю залишилось всього чотири дні.

Але, як на мене, він був до біса безтурботним, й анітрохи не хвилювався.

Я не міг не обуритись за ту майбутню наречену.

Увечері Су Ю сидів у кріслі на балконі і читав книжку — її палітурка виглядала дещо пошарпаною. Напевно, то було якесь чергове старе видання, хтозна-де відкопане.

Коли я ще був живий, все проходило майже так само: вечорами він грав і читав, й іноді займався зі мною тим, про що не можна розказувати. Єдина відмінність сьогодні — навстіж відчинені вікна, крізь які вітер тихо шурхотів книжними сторінками й легенько погойдував моє скелетне «я».

Думаю, в Су Ю була біда з головою. У його мозку зяяла діра, й ох яка величезна! Інакше нахіба він, читаючи книжку, навстіж відчинив вікна ввечері взимку? Зовсім здурів, чи що?

Вітер ледь чутно підвивав, і від цього звуку ставало до біса лячно. Ловлячи дрижаків хвилями, я подумки лаяв Су Ю і вкотре декламував основні цінності соціалізму. Коли ж я підвів голову, то ззирнувся з парою пронизливих очей, що вп’ялись в мене нерухомим поглядом.

Я аж скрикнув від жаху.

Трясця! Привид!

16.

Таки і правда привид.

Той маленький дух вишкірив свою криваву пащеку в посмішці:

— Новенький привид, га? Тц-тц, вселився в скелет, оригінально.

Я рефлекторно повернув голову і побачив, що Су Ю спокійно читав книгу, гортаючи сторінки своїми довгими й худими пальцями, гарними, як нефрит.

Привид, озирнувшись на Су Ю, байдуже махнув рукою.

— Не переживай. Навіть якби ти небеса розколов своїми криками, він однаково не почув би. Відразу видно, що ти новенький. Зовсім недосвідчений.

Я кивнув, трохи пригнічений.

Тепер я — привид. Навіть якщо я почну смикати його за вуха і вісімсот разів обізву сучим сином, Су Ю не почує мене. Він, як колись, не розвернеться до мене, не притисне до дивана і не скаже напівзагрозливим, глибоким і хрипким голосом: «Шукаєш неприємностей?»

Від цього голосу аж тіло терпло, а серце — тріпотіло.

Я не мав настрою балакати з тим маленьким духом, тож, сердито зиркнувши на нього, змусив піти.

Мабуть, те, у що я вселився, справді виглядало чудернацьким. Впродовж ночі багацько примар прилітало повитріщатися на мене, але я всім давав відкоша своїм гнівним поглядом. Лютуючи на привидів, я водночас злився на Су Ю. Він, безумовно, таки мав діру в мозку! Хіба ж він не знав, що вночі енергія Їнь* сильніша, і зовні вешталось казна-що? Він чи здурів відкривати для таких гостей двері**?! Ще б столи для них застелив!

*阴气 / yīn qì = Ці Їнь: Ці (气) — «життєва енергія», яка пронизує все живе та неживе. Їнь (阴) — один із двох протилежних і взаємодоповнюючих принципів у китайській філософії, релігії та культурі. Разом з Ян (阳 / yáng) вони формують фундаментальну дуалістичну концепцію під назвою Їнь-Ян. Їнь асоціюється з жіночим началом, ніччю, темрявою, холодом, негативним началом в природі, потойбіччям тощо. За народними віруваннями, саме вночі (особливо після опівночі) Ці Їнь стає сильнішою, а тому світом живих блукають привиди й інша нечиста сила.

**Тут двері в сенсі прохід для потойбічних створінь, а не буквально двері. Бо Су Ю ж відкрив вікна, ще й навстіж, ніби запрошуючи примар увійти всередину. Через це оповідач і лютує.

17.

Зазвичай Су Ю лягав спати за чітким розкладом, але сьогодні навіть після опівночі не було жодних ознак того, що він збирається вкладатися на сон.

О першій-другій годині ночі, коли енергія Їнь найсильніша, і коли я вже втомився злісно зиркати на маленьких духів, що хвиля за хвилею прилітали на оглядини, Су Ю нарешті підвівся. Я полегшено зітхнув, нетерпляче чекаючи, що він закриє вікно і піде спати. Натомість я побачив, як цей бовдур вимкнув світло, неквапом підійшов до вікна й запалив цигарку.

…Та щоб тебе! Як же мені хотілося змахнути рукою цього на вигляд доблесного і грізного скелета й добряче вгріти того телепня.

18.

В пітьмі ночі навколо нього ширяла сила-силенна примар, яких він не міг бачити. Позаду нього стояв величний* скелет, що розлюченими очима витріщався на його спину. В його руці тліла цигарка, чий кінчик то спалахував, то згасав. Сам він, огорнутий непроглядною темрявою, здавався невимовно самотнім.

*霸气侧漏 / bà qì cè lòu — інтернет-сленг для опису когось або чогось, хто випромінює неймовірну впевненість, харизму, силу і велич, які неможливо приховати. Вони настільки помітні, що буквально «просочуються» назовні, навіть якщо їх не намагаються демонструвати. Цей вираз важко перекласти дослівно, тож написала величний.

Дивлячись у чорну й мовчазну глупу ніч, він випустив колечко диму та ледь чутно пробурмотів:

— Зараз той час, коли енергія Їнь найсильніша.

Легіон налізлих примар синхронно кивнув.

Я вирячився на його спину: «Трясця, тож ти це знаєш?!»

Голос Су Ю був тихим, настільки тихим, наче він говорив уві сні, наче боявся почути сам себе:

— …То коли ти повернешся додому?

19.

Все з'юрмисько примар, знову синхронно, повернулося до мене.

Я закляк.

Я вважав, що привиди не відчувають болю.

Але було дійсно… дуже боляче.

20.

Я знав, що мертві мають більше спокою, ніж живі.

Перед смертю я міг нахабно схопити Су Ю за підборіддя, лукаво захіхікати і сказати: «Красунчику, твій цукровий татко і в наступному житті за тобою доглядатиме».

Су Ю зі складним виразом обличчя пирхав зі сміху: «Впевнений, що зможеш собі це дозволити?»

Він бачився зовсім нормальним, настільки нормальним, ніби, вийшовши з лікарні, міг одразу ж повернутися до компанії та працювати понаднормово.

Але в ту мить, коли моя душа прощалася з тілом, я так і не наважився глянути на нього, і міг лише втекти у розпачі, як дезертир.

Я відчував, що неодмінно зламаюся.

Я міг втекти, але Су Ю — ні.

Йому довелося на власні очі бачити, як моя грудна клітка перестала здійматися, чути пронизливий звук, коли вирівнялась лінія електрокардіограми, спостерігати, як моє тіло поступово заклякло і, зрештою, перетворилося на жменьку попелу в бурхливому полум’ї.

Іноді життя куди болючіше за смерть.

21.

Як задніло, Су Ю нарешті пішов спати.

Орава їн-їн-їнкаючих* примар, втираючи сльози, також розбрелася. Залишився лише один маленький дух — той, що прийшов першим. Він знов вишкірив свою криваву пащеку в посмішці, облетів мене кілька разів, виказуючи цікавість і співчуття стосовно того, що я застряг в скелеті, і пообіцяв спробувати дізнатися, як можна вирішити цю проблему. Опісля він теж поплив шукати місце для сну.

*Їн-їн-їн (嘤嘤嘤 / yīng yīng yīng) — звуконаслідування тихого плачу чи схлипування в китайській мові. Щось на кшталт ву-ву-ву (呜呜呜 / wū wū wū), яким передають скиглення / плач, тільки трохи миліше.

Я не мав настрою спати. Доклавши зусиль, я трохи розгойдався, і дуже обережно зіскочив з гака. Коли я призвичаївся до нового тіла, то потренувався ходити безшумно, й навшпиньках увійшов до спальні.

22.

Свого часу я закохався в Су Ю шалено — він зачарував мене до нестями. І чималу роль в цьому, безсумнівно, зіграло його обличчя.

Навіть після безлічі ночей разом я часто прокидався раніше за нього і просто дивився, неквапно поїдаючи очима його сонне лице. Ніколи не втомлювався від цього.

Зовнішність Су Ю цілком відповідала його характеру — холодна й відсторонена, мов узята кригою. Скупий на слова, випромінюючий відчуженість, він і на тисячу лі* не підпускав до себе нікого. Та чим довше ти його знав, тим більше відчував, що за всією тією холодністю ховається ніжність, тиха й ласкава, як вода.

*Лі (里 / lǐ) — китайська одиниця вимірювання довжини. 1 лі = 500 м.

Іноді то була цукерка за сніданком, іноді — легка усмішка, коли він викривав твої хитрощі, але продовжував підігравати, іноді — мовчазний поцілунок після сварки. Траплялось, що за щось обізве йолопом, а потім просто простягне руку і скуйовдить тобі волосся.

Цей чоловік дійсно міг звести з розуму.

23.

Підійшовши до його ліжка, я так і стояв, причаївшись, і якийсь час просто мовчки спостерігав.

Аж поки він не перевернувся на інший бік і, зовсім нерозбірливо, не пробурмотів крізь сон:

— Досить витріщатися. Будь чемним, спи.

24.

Мені не хотілося йти. Я перевів погляд, і око зачепилося за тумбочку біля ліжка. Мої неіснуючі брови миттю насупились.

Там лежала вишукана невеличка квадратна коробочка.

Відкривши її, я побачив пару обручок.

Менша з них — витончена й мініатюрна. Жіноча каблучка.

25.

……

26.

Су Ю, блять, собача срако!!!!! Лаодзи* заб’є тебе, нахуй, до смерті!!!!!

І цей привид ще й, блять, був зворушений, га!!!!

*Лаодзи (老子 / lǎo zi) — звернення того, хто говорить, до самого себе в поважній формі.

27.

Шосте чуття Су Ю змусило його різко прокинутись. В сонному отупінні, з напівзаплющеними очима перше, що він побачив перед собою, це скелет. Той, пройнятий гнівом, що аж волосся в шапку впиралося*, і з лютим виразом обличчя, стояв в епічно** загрозливій позі і високо здіймав подушку!

*怒发冲冠 / nù fà chōng guān — ідіома «від гніву волосся стало дибки настільки, що аж шапку підняло». Обр. озн. закипіти гнівом / ледь не луснути зі злості.

**碉堡 / diāo bǎo перекладається як «дот» (оборонна споруда для прикриття артилерійської зброї та її обслуги) / «блокгауз» (бойова споруда, признач. для ведення кругового кулеметного й артилерійського вогню). Але :) В китайському слензі 碉堡 також є евфемізмом до 屌爆 / diǎo bào — виразу, що передає надзвичайно високий ступінь захоплення кимось / чимось, і який можна перекласти як «охуєнний» / «піздатий». Букв. 屌 = хуй (нецензурний вигук / чоловічий статевий орган), а 爆 = вибухнути / луснути.

Звісно, «гнів, від якого аж волосся в шапку впиралося» та «лютий вираз обличчя» не можна було прямо-таки побачити на скелеті, але вони добре читались у його величній аурі.

Від цього видовища навіть завжди спокійний і врівноважений Су Ю на мить отетерів. Не встиг він перевернутися і сісти, як подушка в руках скелета з блискавичною швидкістю й колосальною силою полетіла вниз!

──────────────────────

Коментар перекладачки:

Тут найбільше сподобався номер 18. Таки аж трохи сумно стало…