Я — привид

Всім привіт! Ця історія має нелінійну оповідь, тож запасіться терпінням 🙏 Обіцяю, вона вам сподобається. Приємного прочитання!

──────────────────────

1.

Я — привид.

Минуло всього кілька днів відтоді, як я помер.

Насправді я добряче попрацював над тим, аби прийняти цей факт. Та коли я, сповнений люті, повернувся з мосту Найхе* і відшукав того сучого сина Су Ю… він пройшов крізь мене, відімкнув ключем двері і просто увійшов всередину.

*Міст Найхе (奈何桥 / nài hé qiáo; букв. «міст Безвиході») — у китайській міфології та буддійських віруваннях міст через річку Забуття, який веде до реінкарнаційного виру. За повір’ям, після смерті душі мають перетнути його, аби переродитися (чи втрапити в пекло, як є гріхи). В кінці мосту стоїть богиня забуття Мен По (孟婆 / Mèng Pó; її ще часто називають «бабусею Мен По», бо вона постає у вигляді милої жіночки в літах). Вона роздає всім новоприбулим суп Забуття (також відомий як «суп Мен По» (孟婆汤 / Mèng Pó tāng)), який змушує душу померлого забути своє минуле життя і чистим, без спогадів, увійти в нове.

Мене на мить мов громом прибило.

Блять.

Уявіть собі, коли я почув новину, то зі злості викинув суп Мен По, чим налякав всіх в черзі позаду себе. Проте тепер я був дуже пригніченим.

…Якщо цей сучий син не бачив мене, то нащо я повернувся, га?

2.

О, так, чи не варто мені спочатку відрекомендуватися?

3.

Мене звати… Пусте. Яка різниця, як мене звати. Я зовсім новий привид. Коли я помер, мені ледве виповнилося 26 років. Смерть настала не з якоїсь мелодраматичної причини, а через хворобу. Банальну і невиліковну хворобу.

Я кілька днів чекав біля мосту Найхе, і от, нарешті, настала моя черга. Та щойно я взяв чашу у Мен По, як маленький дух*, що стояв позаду мене, передав мені звістку. Я так вскипів, що віджбурнув довбаний суп бабусі Мен По і повернувся, аби помститися.

*小鬼 / xiǎo guǐ — букв. маленький дух / привид. Також цей термін можна перекласти як «бісеня» / «чортеня», тобто звернення до пустотливої дитини, а не в сенсі злий дух / диявол / зло.

Су Ю збирався одружитися.

На мій товці*.

*Товці (头七 / tóu qī) — сьомий день після смерті людини. Дуже важлива дата за китайськими поховальними звичаями. Вважається, що в перші сім днів після смерті душа померлого ще перебуває поміж світом живих і потойбіччям, і на сьомий день, десь поміж 23:00 та 03:00 годинами ночі, повертається додому, аби попрощатися з близькими. Зазвичай в цей день родичі небіжчика залишають їжу, запалюють свічки або палять пахощі, щоб вшанувати пам'ять і допомогти душі знайти спокій.

4.

Ми з тим падлюкою Су Ю мали дуже складні стосунки.

Як починати здалеку, він був моїм однокласником у старшій школі і, як говорити щиро, моїм першим коханням.

Якщо казати точніше, цей привабливий пес Су Ю — мій колишній хлопець.

Якщо ще точніше, друг по сексу. Якщо зовсім точно, я був дуже щедрим до нього як шуґар деді*. Тоді я тримав голову високо і пропонував це сміливо. Пес здійняв брови, але погодився радо.

*Шуґар деді або цукровий татко (від англ. sugar daddy) — термін, яким описують заможного старшого чоловіка, що надає фінансову підтримку або дарує дорогі подарунки молодшій жінці / чоловіку в обмін на спілкування, дружбу або романтичні стосунки. Зазвичай такі відносини передбачають фінансові зиски для молодшого партнера, що можуть включати оплату навчання, житла, подорожей тощо.

Молодшого партнера в таких стосунках, в свою чергу, називають «шуґар бебі» від англ. sugar baby.

Якщо начистоту, він той, хто був поряд в останні дні мого життя.

Насправді, зважаючи на той крихітний проблиск приязні, я не мав повертатися і шукати його. Я також усвідомлював, що те, одружиться він чи ні, зовсім мене не стосувалося.

Проте я так розлютився, що мої неіснуючі легені ледь-ледь не вибухнули.

Але чому?

Це питання, на яке я не мав відповіді.

5.

Я думав про це відтоді, як повернувся з мосту Найхе, мізкував знову і знову. Гадаю, причина в тому, що я — привид доброчесності й справедливості. Він не гідний тієї дівчини.

Зрештою, він жив і їв зі мною останні кілька місяців, і жодного разу не згадував про ту особу, не кажучи вже про шлюб. Як він міг бути таким поганцем?!

Це вже занадто. Ось чому я злився.

Хмм*, мабуть, так воно і є.

*Ен (嗯 / ǹg) — це вигук в китайській мові для висловлення згоди, сумніву чи подиву. Схоже на наше розмовне «ага» / «гм / хм» / «ем». Іноді залишатиму «ен», але іноді все ж замінятиму на звук, який, на мою думку, влучніший.

6.

Су Ю вже увійшов в будинок. Я озирнувся навсібіч, але так і не побачив вказівника до Хван Цюаню*. Коли я повертався, то так лютував, що забув запам’ятати дорогу назад. Хуууу… Я не можу вернутися, тож прийдеться просто піти за цим падлюкою всередину.

*Хван Цюань (黄泉 / Huáng Quán) — в китайській міфології це потойбіччя / світ мертвих (те саме, що Аїд або Пекло). Хван Цюань перекладається букв. як «Жовті Джерела» (часто уявляється рікою). Його так назвали, оскільки в давнину китайці вважали, що померлі живуть десь глибоко під землею, а, копаючи колодязь, вони бачили, що на великій глибині грунтові води мають жовтий колір.

Цей дім — мій. Су Ю переїхав сюди пізніше, і ми жили тут разом досить тривалий час.

Перед смертю я сказав тому сучому сину: «Я, молодий пан, дарую цей будинок тобі. Зрештою, ти прожив тут так довго. Залишаю його як придане».

Сучий син засміявся і відповів: «Як я можу впустити в цей дім інших після того, коли стільки часу прожив тут з тобою?»

Саме тоді він готував мені порошкові ліки, назва яких була такою довгою, що я не міг втримати її в голові. Едине, що пам’ятаю, це їхню надзвичайну гіркоту.

Він відчинив дверцята шафки і дістав сік. Додавши в нього ліки, він струснув склянку своїми худими білими пальцями, простягнув вбік і сказав: «Сьогодні зі смаком яблука».

Ця картина досі стояла мені в очах, така жива і чітка.

Тепер же я линув над ґанком і вглядався в будинок, що ні краплі не змінився. Зненацька мені спалося в голову...

—— Блять, якби я знав, що той падлюка одружиться на мій товці, то краще спалив би цей будинок і оселився в ньому внизу*, аніж залишав його йому.

*Внизу = в Пеклі. Вважається, що всі підношення, які спалюють для небіжчика, надходять йому в потойбіччя.

7.

Увійшовши до будинку, Су Ю перевірив годинник — за п’ять хвилин десята.

Він попрямував до кімнати, а я, наче сторожовий супергончак, оббіг кожен куточок дому, уважно принюхуючись до всіх, навіть ледь помітних, запахів.

На столі досі стояла наша спільна світлина. Добре. Він не замінив її на фото з нареченою.

Обожнювана мною модель Сяо Бая* так само граційно красувалась** біля стіни. Добре. Він не викинув її, боячись відлякнути дівчину.

*小白 / xiǎo bái, що букв. «маленький білий» (小 = «маленький / молодий» (також додається до імені людини, щоб показати знайомство або прихильність), і 白 = «білий / сніжний / порожній»). Також 小白 означає білолиций (прекрасний) юнак / красунчик, а ще — нуб / новачок (сленг).

Автор далі пояснить, що таке Сяо Бай тут. Але мене вже тригернуло ಥ◡ಥ Хто зрозумів, той зрозумів, а хто не зрозумів — читайте світі роман «Я можу зробити це [кіберспорт]»)

**仪态万方 / yí tài wàn fāng = вирізнятися аурою витонченості і кокетства / поставати у всій красі.

Будинок все ще оформлений у чорно-біло-сірих тонах, які мені подобалися. Добре. Він не наліпив на стіни подвійне щастя*.

*囍 — китайський ієрогліф, що перекладається як «подвійне щастя» / «подвійна радість». Його зазвичай клеять на стіни під час весіль. Взагалі 囍 — це лігатура (об'єднання знаків двох літер в один символ), яка складається з двох однакових ієрогліфів 喜 / xǐ = кохання / щастя / радість. Тобто 喜喜 стиснули у квадратну форму стандартного китайського ієрогліфа. Він вимовляється просто як xǐ = сі або як багатоскладовий китайський ієрогліф, що читається як 双喜 / shuāng xǐ = швансі.

Заждіть-но.

Чому він не прибрав ручку, яку я поклав на стіл, і вона досі лежить там, де я її залишив?

Заждіть-но.

Чому він не викинув пакет картопляних чипсів, який я бозна-коли відкрив?

8.

Я спантеличено розглядівся по кімнаті, яка геть не змінилася відтоді, як я пішов.

А потім я враз і повністю прийшов до тямку.

Сім’я Су Ю заможна, і перед тим він сам заробляв непогані гроші. Не було потреби використовувати цей дім як весільний. Що стосується моїх речей, які лишилися на своїх місцях, то їх, мабуть, просто пропустили повз увагу, коли прибиралися.

Я зітхнув з полегшенням, але водночас зненацька відчув якусь порожнечу. Як для примари, це було трохи меланхолійно та сентиментально. Тож я почав роззиратися навсібіч, аби відволіктися. Повернувши голову, я відразу побачив на столі наше спільне фото.

На світлині ми ще у випускному класі середньої школи. Того дня я підбурив цього відмінника прогуляти школу, аби подивитися якийсь незрозумілий баскетбольний матч. На фото я сміявся, мов пришелепкуватий. Обличчя ж Су Ю залишалося незмінно кам’яним, наче обмерзлим кригою.

Але, мушу визнати, такий тип хлопців мав велику популярність серед дівчат. Ще з середньої школи вони не переставали надсилати йому любовні листи та подарунки.

Двоє людей на фото тісно тулилися один до одного: хлопця з крижаним обличчям обіймав юнак із сонячною посмішкою. Вони виглядали прямо не розлий вода, так, ніби по віки вічні не розлучаться.

Хто б міг подумати, що зараз ці двійко людей зі світлини знаходитимуться в одній і тій же кімнаті, але водночас будуть розділені найглибшою прірвою в світі — прірвою між життям та смертю.

Я змирився зі своєю долею відтоді, як віддав останній подих, але цієї миті, врешті-решт, моє серце оповив смуток.

9.

Рівно о десятій на смартфоні Су Ю заверещав будильник.

Почувши знайому мелодію, я мимохіть кинув оком на відкриту кухню. І справді, Су Ю вже стояв там.

Він звично відкрив шафку, взяв ліки з назвою, яку я не міг вимовити на одному подиху, і розчинив їх у теплій воді. Потім він дістав сік і змішав їх у співвідношенні один до одного. Його худі красиві пальці струснули склянку і простягнули її вбік.

Ага, сьогодні середа, тож вони зі смаком полуниці.

Я радо підійшов, аби прийняти склянку. Та моя рука пройшла крізь кисть Су Ю. Я був наче той туман, і не міг ні до чого доторкнутися.

Я заціпенів.

Су Ю ніяк не відреагував. Сказавши своє буденне «пий повільно», він поставив склянку туди, де я часто, вовтузячись, сидів.

Я гадав, що він, як я, просто діє за звичкою, тож чекав, коли він зніяковіє. Та через дві хвилини він знову взяв склянку і сказав:

— Не дивно, що вона така чиста. Бо смак полуничний.

Так само, як говорив незліченну кількість разів до цього.

Потім він вилив ліки у раковину.

Я знову заціпенів.

Блять.

Чи я вже не помер? Чого ж тоді мені так раптом заболіло серце?

До того ж, однокласничку, чи знаєш ти, що ця коробка імпортних ліків коштує десятки тисяч?

10.

Пусте. Хоча ліки й дорогі, але ж Су Ю не міг сам їх пити. Як вирішив вилити, то нехай.

Просто ми з ним, зрештою, мали дружні стосунки. І тепер я трохи турбувався за психічний стан цього однокласничка.

Перед смертю я запитав його, що він робитиме, коли я помру.

Тоді мене це хвилювало, бо я ж таки ще мав крихту совісті. Що як раптом він звик бути шуґар бебі, і після моєї смерті не зможе заробляти собі на життя? Що, як я занапастив гожого юнака?

Той сучий син Су Ю якраз був зайнятий грою. Почувши запитання, він підвів голову, серйозно замислився, а потім видав: «Знайду іншого цукрового татка?»

Я подумав: «Все, габела, таки реально занапастив».

Втім, я не вірив, що Су Ю здатен зайти надто далеко. Він дуже розумний: якщо скласти докупи всі його грамоти зі школи та усілякі інші круті відзнаки й нагороди, отримані пізніше, то цим стосом можна вбити людину. Хтось з настільки світлою головою мав би докумекатись, що таких шуґар деді, як я, готових віддати йому все майно і яким три чисниці до смерті, небагато.

Пізніше я випадково підслухав, як йому зателефонував колишній бос. Схоже, той намагався повернути його на роботу, пропонуючи, ймовірно, неабияке просування по службі й чимале підвищення зарплатні.

Тоді Су Ю якраз курив на балконі. Навколо нього клубочився дим, і він стояв у ньому, наче величний безсмертний. Його низький хрипливий голос долинав крізь задушливе повітря спекотного літа: «Не цікавить поки що. Поговорімо про це пізніше».

Почувши це «поки що», я вирішив, що ще є надія, тому не ставив йому жодних запитань.

Але зараз, схоже, він мав намір повернутися на роботу після церемонії й медового місяця.

І ще й заощадити босу на весільній відпустці. Та хіба ж він не телепень?!

11.

Задивившись на його спокійну спину, я на мить поринув у думки.

Ми розійшлися за багато років до того, як почалися наші «цукрові» стосунки. Дотримуючись принципу «гарний колишній має померти в записній книжці іншого»*, ми жодного разу не зв’язувалися один з одним, ніби того іншого ніколи не існувало в нашому житті.

*«Гарний колишній має померти в записній книжці супротивної сторони» (кит. 合格的前任就要死在对方通讯录里) — китайський вираз, який означає, що після розриву стосунків варто зберігати контакти колишнього партнер(а)ки, але не використовувати їх — ніби цей контакт «помер» у записнику. Це показує повагу до минулих стосунків, і водночас демонструє чітке розуміння того, що вони завершилися.

Коли я знову відшукав його, було трохи ніяково. Для людини такого віку багато говорити — надто претензійно. Ляснувши його по грудях халтурно складеним контрактом на «утримання», я здійняв брову і суперкруто-красиво-нестримно-владно-зухвало кинув: «Мені потрібні твої нирки, а не серце*».

*走肾不走心 / zǒu shèn bù zǒu xīn — китайський вираз, який перекладається як «йти за нирками, а не за серцем». В китайській медицині нирки традиційно асоціюються з сексуальним бажанням та лібідо, тоді як серце — з емоціями та справжніми почуттями. Тобто тут він каже: «Я хочу твоє тіло, а не любов».

Він проігнорував це, оскільки якраз читав мою медичну картку.

Його худі й довгі пальці з виразно окресленими суглобами тремтіли.

Я покепкував з нього: «Тобі трохи за двадцять, а вже Паркінсон?»

Він довго не підводив схиленої голови, але зрештою тремтячим стишеним голосом промовив: «Заціпся».

Трохи сердито.

Він не виглядав таким сердитим навіть коли ми розходилися.

Тц, хіба ж так розмовляють зі своїм цукровим татком?

Пізніше Су Ю підписав ту халтурну угоду, що, вважайте, було безпрограшним рішенням. Останніми роками я не відклав багато грошей, але все ж мав трохи заощаджень і будинок в центрі міста. Вкупі це дорівнювало його зарплатні за два роки, і все я залишив йому. Тоді я спеціально збігав до копіювального центру і зробив два примірника, після чого повторив: «Тільки тіло, не серце, хе-хе».

Су Ю, як завжди холодний і відчужений, лише «ен»-кнув.

Він хоч і був падлюкою, та завжди держався слова: якщо пообіцяв, то вже не передумає.

Ми домовились, що емоції не відіграватимуть в цьому ніякої ролі. Можна лізти в печінку, селезінку, легені чи нирки, але не в серце.

Тож коли помирав, я був спокійним.

Та тепер бачу, що, можливо, я заспокоївся дещо зарано.

Він одружується, але продовжує готувати мені ліки. Невже він намагається остаточно відкараскатись від мене за допомогою того самого «обряду щастя»?

Але хіба так працює Чонсі*??

*Чонсі (冲喜 / chōng xǐ) — поширений в Китаї забобонний звичай, коли в родині хворого влаштовують весілля, вірячи, що радість від церемонії здатна допомогти тяжкохворому одужати. Ідея в тому, що щастя і радість (від радісної події на кшталт весілля) можуть «перекрити» негативну енергію, чим принесуть удачу та, власне, одужання.

12.

Су Ю прибрав ліки і повернувся до гри. Він зовсім не запідозрив, що в будинку був ще хтось.

Ооо нііі, привид.

Я не чіпав комп’ютер, бо не вмів грати в ігри. Зазвичай в цей час я валявся б на дивані, дивлячись серіал чи читаючи роман на планшеті. Але оскільки зараз я не здатен такою рукою навіть екран розблокувати, я міг лише безцільно ширяти кімнатами. Політавши туди-сюди і знудившись, я шмигнув до вітальні перезиркуватися з Сяо Баєм.

Сяо Бай — скелет, мудрий і величний*, худий і кістлявий, висотою 180 сантиметрів без урахування утримуючого гака. Чоловіча модель, куплена на якомусь бао**.

*英明神武 / yīngmíng shénwǔ — букв. «мудрий і відважний». Тут мудрий (英明) означає розумний і далекоглядний, а відважний / величний (神武) описує людину з величною зовнішністю та героїчним настроєм. Зазвичай виразом 英明神武 описують когось видатного та того, хто виділяється серед інших. В контексті цієї історії це говориться з сарказмом :)

**Тут 某宝 / mǒu bǎo, де 某 (mǒu) — якийсь / певний, 宝 (bǎo) — бао (як перекладати, то 宝 = дорогоцінність / скарб). Це евфемізм для популярного китайського маркетплейсу Таобао (淘宝 / Táobǎo).

Я не збоченець, я просто вивчав медицину.

Як іронічно, що лікар власне життя не зміг врятувати.

Насправді все добре: коли вивчаєш медицину, бачиш так багато всього, що до смерті ставишся спокійніше, ніж звичайні люди. До прикладу, коли я отримав діагностичний висновок від свого викладача, мої руки не тремтіли так, як у Су Ю.

Паркінсон в такому молодому віці. Тц, не набагато краще за мене.

Я простягнув руку і тицьнув скелета у вилицю:

— Сяо Бає, твій молодий пан урешті став вищим за тебе. Зараз я можу бути настільки високим, наскільки захочу — маю здатність змінювати форму, о!

Сяо Бай проігнорував мене.

Я тицьнув знову:

— Ти так давно живеш у моєму домі. Цікаво, як ти виглядатимеш, якщо тобі відновити всі нерви і м’язи. Судячи з цих кісток, ти, мабуть, будеш досить привабливим.

Сяо Бай продовжував ігнорувати мене.

Я тицьнув ще раз:

— Але не таким привабливим, як твій молодий пан*.

*Тут і раніше 小爷 / xiǎo yé — сяоє / молодий пан. Так оповідач звертається до себе.

Перемога——!

Як грім серед ясного неба, пролунав жіночій голос, налякавши мене так, що я аж здригнувся. 

Су Ю, цей сучий син, виграв гру і висмикнув навушники!

Наступної миті я відчув, як все моє тіло різко стало важким, навіть важчим, ніж коли я був людиною. До потилиці щось приладналось, тож я чув себе, що підвішений шмат м'яса на ринку.

Кут огляду також змінився, і те, що я бачив, стало інакшим.

Я сторопів на пів хвилини, і тільки потім нарешті допетрав.

——Я, блять, вселився в цей скелет!

──────────────────────

Коментар перекладачки:

Вирішила сперти в анлейта ідею (ну хоч в чомусь він має бути корисним) і після кожного розділу вказувати підрозділ, який найбільше сподобався (і ви пишіть, а я потім почитаю (〃´ω`〃)).

Тож тут фейворіт частинка номер 9.