Ряба свиня

134.

Цього року старий Лі розміняв свій дев’ятий десяток.

Він йшов з життя у колі дітей, онуків та вірної дружини. Коли його душа відділилась від тіла, він одразу ж побачив у дверях усміхненого чоловіка середнього віку з портфелем під пахвою. Старий Лі востаннє озирнувся на свою родину, а потім рушив за тим чоловіком.

Дорога до підземного світу була довгою і звивистою. Старий Лі, згорбившись, йшов дуже повільно, як той равлик, і важко дихав. Чоловік середнього віку нагадав:

— Діду, ваша душа вже звільнилась від тіла, тому ви можете повернутись до вигляду будь-якого віку. Вам не обов’язково залишатись таким, як у момент смерті.

Старий Лі, ледве чуючуючий і підсліпуватий, приклав руку до вуха і перепитав:

— Що кажеш, хлопче? Балакай голосніше!

Чоловік середнього віку заговорив гучніше:

— Кажу, що люди, яких я супроводжував, нерідко поверталися до певного моменту свого життя. Хтось знову ставав школярем, бо сумував за дівчинкою з довгим кінським хвостом з передньої парти, яка часто озиралася і пильно дивилася на нього. Хтось обирав мить перед весіллям, жалкуючи, що взагалі одружився. Є ті, хто поверталися у день, коли отримали листа з запрошенням до університету, або коли били в дзвін на Нью-Йоркській фондовій біржі… Одним словом, більшість обирала якусь знакову мить.

Старий Лі нарешті вловив сказане і поспішно замахав рукою:

— Ні-ні! Моя стара мене пережила, тож прийде пізніше. Якщо вона побачить, що я перетворився на молодика, то неодмінно насварить!

Чоловік середнього віку розсміявся:

— То що ж діду, ви збираєтесь чекати на дружину біля мосту Найхе?

Старий Лі зробив круглі очі:

— А то як же! Інакше коли вона втрапить до Хван Цюаню і не знайде мене, знову лаятиметься!

Чоловік середнього віку замислився:

— До речі, говорячи про очікування біля мосту Найхе, я раптом згадав одну людину.

Старий Лі приклав руку до вуха, стараючись розчути.

Чоловік середнього віку клацнув язиком і продовжив:

— Колись одна душа, вже з супом Забуття на губах, почула якусь новину і стрімголов кинулась назад у світ живих. Декілька днів вона там щось тинялась, а як вдосталь навтішалась, вернулась. Обіцяла спокійно переродитися. Та тільки-но ступила на міст Найхе — передумала. Вчепилася в ноги Мен По і давай ревіти, істерити, трохи на стіни не лізти*. Так той пройдисвіт вправно корчив з себе нещасного і так дістав Мен По, що в неї аж голова розболілась.

*一哭二闹三上吊 / yī kū èr nào sān shàng diào — букв. «спочатку плакати, потім істерити, а опісля — вішатися». Обр. озн. влаштувати жахливу сцену / вчинити істерику.

Старий Лі поцікавився:

— А що ж сталось потім?

Чоловік середнього віку:

— Що потім? Для кожного, хто перероджується, складається безліч документів: його майбутня доля, люди, котрих зустріне, вплив, якого зазнають ті, з ким він матиме стосунки — це як ефект метелика*. А тут одна душа вперлась і відмовилась перероджуватися, тож купу паперів довелося переписувати. Мен По взагалі не знала, що робити, тому наказала розібратися з документами потойбічним посланцям. З того часу всі, хто служить біля мосту, при згадці про нього від злості аж зубами скриплять.

*蝴蝶效应 / hú dié xiào yìng — букв. «ефект метелика». Це термін, що позначає властивість деяких хаотичних систем: незначний вплив на систему може мати великі і непередбачувані ефекти де-небудь в іншому місці і в інший час. Часто, коли говорять про цей ефект, ще згадують вираз: «Помах крил метелика в одній частині світу може викликати ураган в іншій».

Чоловік середнього віку на мить замовк, а потім продовжив:

— Щодо тієї людини… Знаєте, що найгірше? Він отримав користь, але вдав з себе жертву*. Небажання перевтілюватись — то ще півбіди, адже він міг просто спокійно стати блукаючою примарою. Але ж нііі. Він навідруб одмовився полишати міст Найхе, мов той набридливий квартирант, і двічі на три дні** зривав роботу підземного світу. За всі ці роки він так дістав бабусю Мен По, що її носогубні складки стали геть глибокими… Подумати тільки — минуло вже понад десять років! У бабусі від зморшок на лобі скоро тріщини підуть…

*得了便宜还卖乖 — ідіома, що означає «отримати перевагу і вдати невинність» / «отримати користь і при цьому прикидатися милим / наївним». Вираз описує поведінку людини, котра отримала щось на свою користь, але замість того, аби бути вдячною чи просто тихо користуватися перевагою, поводиться зухвало або прикидається жертвою.

**三天两头 / sān tiān liǎng tóu — букв. «двічі на три дні». Обр. озн. практично щодня / дуже часто.

Старий Лі з цікавістю спитав:

— І нащо ж йому то все, га?

Вираз обличчя чоловіка середнього віку зробився складним:

— Ну, це…

135.

Насправді нічого особливого, просто за ті кілька років, що я чекав на переродження, я зустрів одного привида, який, на диво, знав Су Ю. Ми розбалакалися, і тоді він розповів, що пізніше Су Ю знову одружився, і навіть завів дітей.

Ну і я, звісно, не зміг це так просто залишити.

Якщо ж я повернуся і відшукаю його, що ж пред’явлю, м? Свого часу той негідник спеціально викликав мою душу, аби ми одружилися. Вже само собою достатньо. Я ж помер кілька років тому, а він знову одружився й народив дітей лише через тривалий час — теж, загалом, досить непогано.

Але просто взяти й начисто забути все, як довгий сон, і піти на перевтілення, мов нічого й не було? Ні, цього я теж не зможу.

Думав-думав і вирішив: раз так, залишуся тут і чекатиму. Хоч би лицем до лиця вислухаю його пояснення.

А як вже чекати, то, звісно, робити це на совість: не пропускати жодного привида, що збирається перетнути міст Найхе.

Проблема лише в тому, що у всіх тих примар, чомусь, виникло якесь хибне уявлення про мене. На їхню думку, я шалено закоханий тип, і сила моїх почуттів була настільки величезна, що ледь небеса і землю не перевертала. Вони вважали, що я тут днями й ночами видивлюю очі і не випускаю з серденька й думки свого любого. Того кожен привид, що перетинав міст, дивився на мене з благоговінням, роздумуючи над тим, чи достатньо за життя цінував кохання. А деякі аж настільки розчулилися, що відмовилися пити суп Забуття, аби в наступному житті знову возз'єднатися зі своїми любими.

Мен По сказала, що це створило їй неабиякі проблеми в роботі. І кожного дня вона витріщалася на мене сердитими очима, аби хоч якось виплеснути свій гнів.

Малятко ображене, але малятко нічого не скаже.

136.

Коли хтось позаду покликав мене, я якраз у мирній і конструктивній манері обговорював важливі питання з Мен По.

Мен По:

— Ти стільки років тут чекаєш, може вже нарешті звалиш?!

Я:

— Не звалю!

Мен По:

— Геть, геть, геть!

Я:

— Нє-а! Бє-бє-бє!

Мен По:

— Чого ти взагалі чекаєш?

Я:

— Просто хочу поглянути, в чий город ця свиня влізла і яку капусту нарила*!

*这头猪拱了哪家的白菜 — жартівливий вираз, що походить від старої приказки 好白菜都讓豬拱了 / hǎo báicài dōu ràng zhū gǒng le = «свині зпсували або вирили всю капусту». Ще є коротка версія цього виразу, яка звучить як 猪拱白菜 / zhū gǒng báicài = «свиня риє капусту». Обр. озн. що щось чудове, на що витратили багато часу і зусиль, аби виростити / виплекати, вкрав / забрав хтось негідний. Також цей вислів використовують, коли вважають, що приваблива й добра дівчина дісталась негідному або некрасивому чоловікові. Тут «свиня» (猪 / zhū) — людина (зазвичай чоловік), до якої мовець має певну емоційну прив’язаність (до прикладу, колишній партнер), а «капуста» (白菜 / bái cài) — людина (зазвичай жінка), що стала новим коханням.

Позаду пролунав старечий голос:

— Хлопче, на свою свиню чекаєш, га? Давай і я з тобою почекаю!

Я озирнувся і побачив згорбленого діда, що дивився на мене.

Поруч стояв усміхнений ґвейча-даґе. Він пояснив, що це — старий на прізвище Лі, який теж на когось чекав біля мосту, тож, мовляв, може скласти компанію.

Ну, товариство — то насправді дуже добре, от тільки цей старий, здається, міг розчути щонайбільше одне слово з речення, та й те вибірково.

Я:

— Не на свиню. Я чекаю на людину.

Старий Лі:

— А-а, на свиню іншої людини?

Я:

— Не на свиню іншої людини, а саме на людину.

Старий Лі:

— А-а, то чия ж свиня?

Я:

— Нічия. Я чекаю на людину.

Старий Лі:

— Ага, на свиню, що схожа на людину?

Я: ……

Старий Лі:

— То яка на вигляд свиня, га? Я допоможу пошукати!

Я подумав і відповів:

— Зростом метр вісімдесят п’ять, з довгими ногами, струнким станом та красивим обличчям.

Старий Лі обміркував і кивнув:

— О, дуже гарна! То, значить, ряба свиня!

Мабуть, старий Лі здавався до біса привітним, бо привиди аж тягнулись до нього. Через деякий час всі маленькі духи, що стояли в черзі, дружно взялись допомагати мені шукати «свиню».

Щоразу, як десь починала працювати скотобійня, і вози за возами худоби потрапляли до підземного світу, особливо коли серед них стрічались плямисті поросята, від самих воріт Потойбіччя і аж до мосту Найхе лунали палкі заклики до мене — хвиля за хвилею, безперервно.

Я: ……

……Красно дякую вам, добрі люди.

──────────────────────

Коментар перекладачки:

Хахахаха. Най буде 136.