Розділ 46

Кассіс стиснув зуби, коли голос тиснув на нього, як півтори тонни металу.

– Ми — праведні судді роду Педеліан. Наше ім’я та його значення – це те, про що ти не маєш права забувати!

Усе ж…

– Людина, позбавлена гідності, заслуговує лише на смерть.

Усе ж…

Чи справді він міг дозволити комусь померти прямо в нього на очах, не шкодуючи про це рішення? У золотистому погляді спалахнула іскра, немов яскраве сонце. Відповідь уже була визначена.

– Відтепер на тебе буде накладено обмежувальне закляття.

Кассіс почав пробуджувати свої сили, які давно не використовував.

Трісь! Хрясь!

Магічні кайдани не змогли витримати сконцентрованої енергії, що виходила з нього, і розлетілися на шматки. Водночас метелики, які кружляли навколо, перетворилися на пил і зникли. Щойно окови впали, відчуття смерті ще більше обтяжувало повітря. Кассіс підозрював: внутрішні органи Роксани зазнали серйозних ушкоджень, щойно вона виплюнула темну кров. Отруйні випари, що виходили з її тіла, не давали дихати.

Кассіс нахилив голову й міцно притиснув свої губи до інших.

Вжух!

Миттєво потік свіжої сили перейшов від нього до Роксани. Чиста, прозора енергія огорнула аж до кінчиків її тіла. Тепло, що поширювалося всередині, поступово повертало колір її блідому обличчю. Оскільки Кассіс використовував власне тіло для захисту, метелики більше не наважувалися наблизитися. Згодом вони зникли один за одним. 

Незабаром відчув, як вона поворухнулася. Лише тоді він відірвав свої губи від її. Пильно вдивляючись їй у очі, помітив, що погляд залишався незосередженим. Ймовірно, вона все ще трохи приголомшена, адже досі перебувала в стані, схожому на сон. Не підозрюючи, що відбувається, Роксана ледь помітно розтулила губи, а обличчя застигло від розгуби. Кассіс не намагався щось пояснити – натомість знову нахилився та торкнувся її вуст своїми. Рани були внутрішніми, а отже, цей спосіб залишався найкращим для зцілення.

Невдовзі він відчув, як Роксана спробувала вдихнути, наче нарешті почала усвідомлювати, що сталося. Так само, як перед втратою свідомості, вона вчепилася в його сорочку. Однак цього разу її опір слабшав із кожною секундою. Кассіс розцінив це як доказ, тож вона зрозуміла: він намагався її вилікувати. Передана ним енергія почала переходити на новий рівень, очищаючи кров від отрути.

Без жодного попередження Роксана різко відштовхнула його. Кассіс розгубився, проте, не сперечаючись, відступив.

– Будь ласка, зупинись.

Її голос, слабкий і хриплий, ледве зірвався з вуст. Погляд, який вона спрямувала на Кассіса, був твердим, але вочевидь справа полягала не тільки в тому, що їхні губи з’єдналися. 

– Чому? Хіба ти не усвідомлюєш жахливість свого стану? 

Він здогадувався, що тіло Роксани – це ніби живе середовище отрути, яке роз’їдає її зсередини. І після такої близькості його впевненість у цьому збільшувалася. Вона відповіла без вагань, що здивувало. 

– Я знаю. Саме тому кажу тобі зупинитися.

Кассіс не став наполягати на поясненнях, натомість лише спіймав її погляд і не відводив свій. Він добре розумів, що означав той вираз у її багряних очах. Це був погляд людини, яка готова померти в будь-яку мить.

Кассіс усвідомив, що причина, через яку він так хвилювався за Роксану, як свідомо, так і підсвідомо, полягала в її смертельній рішучості та відсутності можливості залишатися байдужим до її страждань. Але невдовзі слабкий поштовх зрештою приголомшить його до глибини душі. 

 

---

 

Здібності Кассіса справді вражали. 

Нестерпний біль, який ще кілька хвилин тому мучив мене, повністю зник. Дихати стало набагато легше. Сморід в кімнаті майже зник завдяки вентиляції, утім вся вихаркана раніше кров перетворила мої одяг та волосся на липке місиво. Єдиний звук, який було чути, – власне дихання. 

Важко повірити, що Кассіс тримав мене, поки ми лежали на його ліжку. Утім це здавалося частиною його методів зцілення. Яке джерело цієї дивної сили? Я не могла збагнути, що відбувається, але відчуття очищення від отрути застало мене зненацька. Усі зусилля, які я докладала, щоб накопичити отруту у своєму тілі, були майже марними.

Раптом мені спало на думку, що в романі сестра Кассіса, Сильвія, також володіла особливою здібністю. Дивовижно, як я могла про це забути. Хоча в мене була вагома причина. Ця деталь просто випала з моєї уваги, оскільки її сила мала рейтинг 18+ і була створена відповідно до готично-романтичної атмосфери історії, та вона здавалася чимось несуттєвим, коли я мала справу з її братом. 

Лежачи там, я почала пригадувати більше подробиць, її поцілунок міг допомогти людині відновити енергії, проте дії більш інтимного характеру посилювали потенціал здібностей – настільки, що вона навіть могла зцілювати серйозні рани. Потім спливли ще важливі подробиці: її особлива сила була однією з причин, чому Сильвія ставала полонянкою різних чоловічих персонажів роману. Я не пам’ятала жодної згадки в оригінальній історії про подібні здібності в їхній родині. До того ж сила Кассіса здавалася іншою, ніж та, про яку я знала.

Я маю на увазі те, що, на думку автора, ідеальним талантом для героїні роману з рейтингом 18+ була здібність Сильвії, яка починала діяти лише після статевого акту з іншою людиною. Тоді як сили Кассіса працювали просто від фізичного контакту – достатньо було лише тримати мене. Можливо, його здібності більш розвинені, ніж у молодшої сестри, а це також могло б пояснити його здатність розпізнавати отруйні рослини.  

Коли я нарешті вирвалася з течії випадкових думок і підвела погляд, то помітила, як Кассіс дивиться на мене. До цього він був увесь у моїй крові, але, схоже, не зважав на ці плями. Його напруженість усе ще не зникла, тому я спробувала заговорити знову.

– Можеш припинити хвилюватися. Я б не померла так легко.

Щойно слова зірвалися з моїх губ, я зрозуміла, що кілька секунд тому він бачив, як я відкашляла чи не відро крові, а це навряд його заспокоїть. 

 – Крім того, я вже казала тобі, що маю бути поруч, аби захистити, поки ти не зможеш утекти в безпечне місце. 

Через деякий час він нарешті заговорив.

– Чому ти так кажеш?

Спочатку я просто дивилася на нього, але наступні слова знову застали мене зненацька.

– Ти знаєш, що я не твій брат.

Якого біса йому взагалі потрібно було це казати? Звісно він не був моїм братом. Поки я переварювала його слова, мені раптом спало на думку, що Кассіс міг зовсім неправильно зрозуміти нашу динаміку. Так, визнаю, говорила деякі зворушливі речі, як він нагадув мені Ахілла та все таке, однак це було просто для налагодження стосунків. Невже в нього зародилася думка, що я намагаюся заповнити порожнечу після смерті брата. Вони навіть віддалено не схожі. Моєю єдиною метою було уникнути жахливої смерті, яка настала б через загибель Кассіса. Я ледь стрималася, щоб не сказати містеру “Я не твій брат”, аби він зменшив свою зарозумілість.

– Знаю.

Відповідь була досить простою, але чомусь мені не вдавалося підібрати слова для продовження. Я хотіла дати зрозуміти, що ні на секунду не вважала його братом. Ба більше, ця думка мене дратувала.

– Ти анітрохи не схожий на нього, тож…

Чому я це сказала, не розумію, адже знала, що поводжуся так, ніби сама вселила йому думку про схожість між ними. Моя поведінка була як у боксера із піднятими рукавчиками, хоча мої ноги вже підкошувалися від удару.

– …не роби ніяких висновків. 

Можливо, найкращим рішенням було б дозволити Кассісу й далі хвилюватися за мене, як він уже почав це робити, але чомусь я просто не могла. Спочатку Деон, а тепер ще й Кассіс поводився так, немов Ахілл був моєю ахіллесовою п’ятою. Вони обидва змусили мене згадати брата й те, як він у дитинстві повторював: “Я захищу тебе”. Ці слова завжди викликали в мене внутрішній супротив, бо я ніколи не сприймала його ані як старшого брата, ані як захисника. Але, чесно кажучи, хіба могла? З урахуванням мого минулого життя, я була на кілька років старша за Ахілла. І насправді вважала його молодшим братом.

– Що за жарт… Хто кого тут буде захищати?

Ці слова, що довго ховалися десь у куточку моєї свідомості, раптом злетіли з уст у тихому шепоті. Чи були вони спрямовані покійному Ахіллу, чи мені самій – не зрозуміло. Кассіс мовчки спостерігав за мною, поки я продовжувала свій задумливий монолог. Імовірно, саме в цей момент я була найбільш чесною із собою.