Розділ 39

Щойно Кассіс убив звіра, як Деон почав наближатися до нього. Із наміром захистити матір Роксани, Кассіс кинувся прямісінько до чудовиська. Однак, роблячи це, він також постраждав від удару отруйного жала карантула. Поранення ще більше сповільнювало його рухи.

Матір Роксани зітхнула в ту мить, коли її погляд зупинився на мертвому демоні, що лежав біля її ніг, перш ніж сама впала додолу. Її обличчя було бліде, мов попіл. Тим часом увага Деона жодного разу не полишала Кассіса, поки він прямував у його бік.

Бац.

– Кгх!

Кассіс похитнувся від удару Деона, який влучив йому прямо в голову. Він думав використати спис для опори, та перш ніж встиг спробувати, нога Деона вдарила його по підборіддю.

– Д… Деон Агріче!

Кассіс виплюнув ім’я свого ворога, як отруту.

Кап, кап.

Спочатку кров розтеклася по його лобі, потім цибеніла на траву під ним. Тоді Деон встромив верхівкою списа, який він тримав, в один із магічних кайданів Кассіса. Без попередження нестерпний біль пронизав тіло блакитного спадкоємця. Деон таки змусив манжети підняти рівень стримування до п’ятого. Кассіса нестримно судомило, адже сильний біль, здавалося, обпікав його нутрощі. Коли він борсався на землі, Деон підняв ногу, щоб налягти на нього.

Погляд матері Роксани на двох парубків був дещо туманним, оскільки вона все ще була вражена через те, що ледь не трапилося з нею, щоб повністю усвідомити відновлення битви. Вже згодом, коли вона ніби прокинулася, її очі широко розплющилися, розглядаючи оточення. Її губи почали тремтіти, а дихання прискорилося ще дужче.

– Агов, ви поранені, леді Сієрро? – неспокійно запитав Джеремі.

– Н-ні… Прошу, не треба… 

Здавалося, що вона бурмотіла собі під ніс, не звертаючись до когось конкретно.

– Спинися. Просто зупинися. Будь ласка, не вбивай його.

– Ем… Просто заспокойтеся. Я тут теж не дуже в захваті, знаєте.

– Прошу… Благаю, не вбивай Ахілла.

“Ох, брат…”

Невдовзі Джеремі спало на думку: скляний погляд очей Сієрри був помітним знаком того, що йому не варто сподіватися на її повернення до тями. Утім їй вдалося затримати погляд на Кассісі, який лежав на землі, поки Деон стояв над ним. Усе її тіло геть затремтіло. Деон глянув своїми крижаними очима в бік Сієрри. Схоже, те, як він дивився на неї, знову розлютило Джеремі:

– Та що в біса з тобою не так?!

Але перш ніж він встиг продовжувати допікати своєму зведеному брату, як раптом з’явилася єдина людина, якій було до снаги відновити лад серед цієї хаотичної сцени.

– Сестро!

Джеремі яскраво привітав Роксану. Не виказуючи жодних емоцій, Роксана прибула разом із Емілі, яка стояла поруч. Її очі перебігали від матері до Джеремі, потім до мертвого карантула, до Деона, перш ніж зупинитися на Кассісі, якого Деон тримав ногою.

– Емілі, подбай про решту демонів.

Віддавши наказ, Роксана попрямувала вперед. На той час лише кілька монстрів залишилися на околицях.

– Що тут робить моя мати?

Спокійно мовила вона, дивлячись на матір. Джеремі скористався нагодою, щоб відповісти своїй сестрі.

– Думаю, вона турбувалася про тебе та вирішила піти на твої пошуки.

Роксана лише скривилася на це.

– Чи її десь поранено?

– Н-ні, не схоже на те.

– Це все ще досить небезпечно для неї перебувати тут, тож, будь ласка, проведи її назад до своєї кімнати, Джеремі.

Юнак був готовий оскаржити її слова, але відчув, що в настрої Роксани ховалося дещо більше, ніж вона показувала, тому просто кивнув.

– Гаразд.

Однак, перш ніж він наблизився до її матері, гучний голос, майже схожий на гелготання, раптом пронизив повітря позаду них:

– Сієрро!

Майже репетувала Марія. Беззаперечно, вона пішла слідом за Роксаною із скляної оранжереї, але, помітивши Сієрру, помчала вперед.

– Сієрро, люба, з тобою все гаразд?! Що трапилося? Я думала, що ти в своїй кімнаті! Тільки не кажи мені, що монстр напав на тебе!

Марія гарячково почала оглядати тіло Сієрри в пошуках поранень. Лише після того, як вона власноруч переконалася, що матері Роксани вдалося уникнути травм, вона зітхнула з полегшенням. Коли всі хвилювання зникли з її обличчя, вона побачила свого сина.

– Деоне, це ти був тим, хто вбив того звіра? Молодець! Молодчинка! Ще ніколи так в житті я не пишалася тобою!

У той час як Марія радісно хвалила свого сина, для Джеремі стало важко стримувати свою відразу.

– Трясця, що ти таке верзеш, стара?! Цей виблядок Деон якраз той, хто спрямував монстра просто на матір Роксани!

– Він що?!

Очі Марії округлилися від невіри.

– Н-ні, не роби…

Усі обернулися на звук тонкого скигливого голосу.

– Будь ласка, не треба. Я благаю тебе…

Руки Сієрри ховали її обличчя, але з-поміж тонких пальців визирали перелякані очі. Здавалося, вона потрапила в пастку бурмотіння. Охоплена розпачем, мати Роксани звела свої блакитні очі на Деона. Незабаром по її щоках почали текти сльози.

– Прошу… Не вбивай мого Ахілла!

Цей вигук застав Марію зненацька. На мить вона припинила доглядати Сієрру, аби кинути на свого сина радше бридкий, грізний погляд.

– Чому ти мав тоді вбивати Ахілла, Деоне?!

А втім, її питання, схоже, пригнічило Сієрру ще дужче. Потім Марія знову повернулася до спроб втішити заплакану жінку. 

– Сієрро, люба, будь ласка, заспокойся. Це не Ахілл. Бачиш? Глянь уважно. Він анітрохи не схожий на твого Ахілла.

Роксана миттєво рушила вперед, а Деон, здавалося, чекав, поки вона наблизиться. Тоді, саме в той момент, коли вона була достатньо близько…

Лясь!

Роксана сильно вдарила його по обличчю. Голова Деона повернулася від сили удару, а його чорне волосся розлетілося у повітрі. Щойно він підвів погляд, аби глянути на свого нападника, його червоні очі зустрілися з такими ж багряними, які дивилися на нього у відповідь. Деон зиркнув на Роксану з інтенсивністю, проте холодний погляд, який вона подарувала йому, натякав на те, що вона ніскілечки не злякалася. 

– Тобі було недостатньо возитися з моєю іграшкою, тож ти вирішив наразити мою матір на небезпеку? Як ти посмів?!

Деон ліниво дивився на Роксану, водночас простягаючи руку, щоб погладити щоку, яку вона вдарила. У той момент вона набула ледь рожевого відтінку. Він повільно розкрив свого рота, щоб відповісти їй:

– Таку подяку я отримую за те, що затримав твою шахрайську цяцьку?

– Я не просила цього робити.

Марія та Джеремі спостерігали за ними, затамувавши подих.

– Ба більше, те, що ти тут запланував, чітко показало те, як ти перетнув межу.

Потім вона опустила свій пронизливий погляд на Кассіса. Він не знепритомнів, однак із п’ятим рівнем стримування на його ланцюгах він був безпорадний проти Деона. Із кожною секундою його очі тьмяніли, а кров, що крапала з його голови, забарвлювала траву довкола нього в червоний колір. 

– Цей мій. Якщо є необхідність у покаранні, я візьму на себе відповідальність за це.

Роксана вкотре поглянула прямо в очі Деона, перш ніж віддати рішучий наказ:

– Тепер відійди!

Всупереч усім очікуванням, він несподівано простягнув руку до Роксани. Джеремі раптово напружився, мов стиснута пружина, але витягнута рука, здавалося, не мала наміру завдати удару.

– Давно не бачив, щоб ти мала такий розлючений вигляд. Мушу сказати, це не небажане видовище.

Деон пестив щоку Роксани, поки говорив. Його прохолодні пальці викликали в неї сироти.

– Однак було б веселіше…

Роксана не поворохнула жодним м’язом, спокійно чекаючи, поки Деон закінчить свою грізну дію. Проте він продовжував дивитися на неї із глузливою посмішкою. 

– …якби ти плакала, як тоді.

Останню частину він прошепотів так, що його могли почути лише Роксана та Кассіс, який був досить близько, оскільки він продовжував лежати на землі. Раптом Роксана відчула укол там, де рука Деона торкалася її щоки. Тонка криваво-червона смуга крапельок почала добре проявлятися на її світлій шкірі. 

Коли вони повільно стікали по її щоці, крихітні червоні намистинки нагадували багряні сльози. Дивившись на неї ще секунду, Деон прибрав руку. На той час Джеремі вже кидав безліч прокльонів. Скидалося на те, що він навіть був готовий напасти на свого старшого зведеного брата, якщо це буде необхідно, однак, як і раніше, Деон лише проігнорував молодшого братика.

Роксана продовжувала з холодом дивитися на Деона, а щойно він нарешті вийшов, вона сама відразу ж покинула двір.