Кассіс люто дивився в бік, куди втік Джеремі, поки решта змушені були боротися з навалою монстрів, яких той випустив. Але, на жаль, стояти й злитися було розкішшю, яку він не міг собі дозволити: отруйне жало стрімко наближалося до нього. Йому вдалося ухилитися в останню мить. Можливо, юнаку лише здалося, але він був майже впевнений, що зверху почув зловтішний регіт Джеремі.
Кассіс лютував, озираючись довкола, однак брязкіт його кайданів, що затягувалися ще сильніше, дедалі більше сповільнював його рухи. До того ж, вони почали завдавати пронизливого болю, що розтікався по всьому тілу. Очевидно, втрата самовладання спричинила автоматичну активацію першого рівня обмеження магічних оков.
Чорт! Що ж це за божевілля – вирощувати демонів у власному маєтку?!
Сам факт видавався Кассісу дивним, та ще більш абсурдною була їхня кількість – у повітрі вже панував їдкий сморід отруйних випарів.
– Ай!
Кассіс підсвідомо озирнувся на звук пронизливого крику. Вдалині служниця впала на землю, відкинута одним із демонічних створінь.
– Будь ласка… Допоможіть ме-!
Кассіс зробив крок у її бік, але не встиг він наблизитися, як темна маса накрила її.
Скрип!
Не давши йому часу усвідомити побачене, ще один демон зірвався у бік Кассіса, хаотично розмахуючи лапами.
– Аргх!
Він лише дивом відбив атаку, використавши ланцюг, що досі звисав із його руки. Без належної зброї боротися з демонами було вкрай важко. А тепер, коли обмеження спрацювали, він відчував, як усе тіло стало важким, ніби обважене свинцем.
Зводячи очі, він скривився: металевий панцир монстра відбив сонячне світло, вдаривши йому прямо в обличчя раптовим спалахом. Докладаючи всіх зусиль, Кассіс ривком відштовхнув істоту й кинувся до служниці, саме тоді, коли отруйне жало встромилося їй у руку.
– Леді Роксано, Ваш одяг забрудниться.
Скрип!
Щойно рука Емілі торкнулася монстра, той упав на бік та почав верещати й звиватися від болю.
– Я впораюся з ними, моя леді. Будь ласка, тримайтеся осторонь.
Роксана витріщилася на простягнуту руку Емілі. Дівчина зняла праву рукавичку, і тепер знак, висічений на її шкірі, чітко виднівся, що викликало в Роксани занепокоєння.
– Емілі! – гукнула вона. – Негайно припини використовувати свою силу!
Роксана миттєво втрутилася, адже застосування магічної сили коштувало служниці власної життєвої енергії, чого юна панна не могла допустити. Проте Емілі, без жодного заперечення, припинила атаку. Втративши рукавичку під час хаосу, вона дістала одну зі стрічок, якими були зав’язані її коси, й обмотала нею оголену руку.
– Чому б тобі не скористатися ось цим, Емілі?
Ґрізельда тримала в руках один із металевих стовпів паркану, використовуючи його як зброю. Покоївка не відповіла старшій дочці Агріче, бо спостерігала, як Роксана переступила через розкиданий посуд і ступила на перекинутий чайний столик.
Хрусь!
Роксана виламала одну з майстерно вирізьблених ніжок столу. Оскільки вона була зроблена з металу, дівчина була впевнена, що ця імпровізована зброя стане в пригоді.
А-ах!
Ті, хто міг битися, залишилися, а решта втекли з-за скляних дверей.
– Ґрізельдо! – гукнула Роксана, трохи піднявши поділ сукні.
Побачивши, що старша сестра звернула на неї увагу, вона різко штовхнула стілець ногою, відправляючи його просто в напрямок до демонічного монстра.
Скрип!
Створіння видало жахливий крик від удару, що припав прямо між його потворних очей.
– Ти впораєшся тут, так? А я хочу подивитися, що відбувається зовні.
Клац.
Роксана елегантно опустила ногу в туфлі на підборах, яка до цього була прихована під білосніжними складками її сукні.
– Гаразд, іди. Гадаю, все це було частиною якогось чергового жарту Джеремі. Жарт чи ні, але мені б не хотілося, щоб твоя забавлянка постраждала в цьому гармидері.
Враховуючи всі події, що передували нападу, не дивно, що Ґрізельда вважала винним у відкритті воріт демонічної ферми саме Джеремі. Роксана вирушила до виходу зі скляної зали, залишивши свою старшу сестру, яка лише розважливо всміхнулася. Емілі, звісно, слідувала за своєю леді, наче тінь.
Ааааа!
Демонічні істоти ставали неконтрольовано шаленими після того, як скуштували свіжої крові.
– Ааааа!
Ще один охоронець упав на землю після удару отруйного жала. До цього моменту ці створіння заполонили всю територію.
– Допомо-о-ожіть!
Один із вартових, що бився з монстром віч-на-віч, благав про допомогу, але це було марно.
Свист!
Блискуча металева нога карантула з неймовірною швидкістю піднялася в повітря.
Вжух!
У ту ж мить хтось різко стрибнув просто на голову демонічного монстра й встромив у нього гостру зброю.
Хряск!
Створіння гучно гепнулося на землю, здійнявши навколо себе хмару пилу. А людиною, що стояла над поваленим монстром, виявився не абихто, а "іграшка" Роксани, за якою переслідувачі ганялися весь цей час. Окрім кількох незначних подряпин на обличчі та руках, Кассіс, здавалося, майже не постраждав. Бік його сорочки було розірвано, але видимих ран не було. За звичайних обставин охоронці мали б негайно повернути втікача назад у полон, але ситуація була далекою від звичної.
Кассіс висмикнув свою зброю з тремтячої голови монстра, змахнув із руки огидний слиз та оглянув спис, відібраний у одного з убитих охоронців.
– Д-дякую...
Сторож без зайвих роздумів подякував Кассісу, змусивши блакитного спадкоємця насупитися.
Трясця, що я взагалі роблю, та ще й допомагаю людям Агріче?!
Порятунок людини, яка опинилася в небезпеці, був лише неусвідомленим вчинком. Тепер, шкодуючи про витрачений час, Кассіс різко розвернувся, щоб продовжити втечу. Однак саме тоді він почув занадто знайомий голос згори.
– Тьху, та ти ще не здох, а? Цей маленький пиздюк досі дихає! Серйозно, мені от цікаво, чи не браковані ті твої магічні кайдани? Бо як ще ти міг пережити сутичку з усіма тими демонами й залишитися неушкодженим?
Щойно Кассіс помітив Джеремі, то вибухнув гнівом.
– Джеремі Агріче!
Юний Агріче знову спустився до нижніх гілок, хоча ще нещодавно зник високо в кроні дерева. Судячи з виразу обличчя, він був абсолютно байдужим до смертоносного погляду, яким Кассіс пронизував його.
– Знаєш що? Я навіть радий, що ти не постраждав. Я трохи втратив самоконтроль, але, якщо чесно, якби ти загинув, у мене були б серйозні проблеми.
Цей творець хаосу справді виказував полегшення через те, що не завдав блакитному спадкоємцеві надто великої шкоди.
Кассіс зі злістю стиснув зуби.
– Ти верзеш якісь дурниці! Та ще й сидячи на гілці, наче боягуз!
Свист!
Без жодного попередження Кассіс метнув спис у Джеремі. Проєктиль застав юнака зненацька, змусивши його різко розмахнутися, ніби він ось-ось зірветься вниз.
– Ааа!
На свій подив, Кассіс почув пронизливий крик зовсім з іншого боку. Неподалік карантул вже був готовий встромити своє жало в чергового охоронця, але, на щастя для бідолахи, саме демонічне чудовисько, зрештою, втратило життя.
Гуп!
Чорна маса гепнулась на землю, наче мішок з картоплею.
– Що це тут за гармидер?
Це був голос сонного хижака, якого насильно розбудили. Коли пил, здійнятий падінням монстра, трохи осів, з тіні з’явився високий юнак. З огляду на стан списа, який він тримав у руці, можна було припустити, що він підібрав його випадково, так само, як і Кассіс. З отруєного наконечника крапала смердюча суміш слизу та жовчі карантула. Чорне волосся, багряні очі, близько двадцяти років... І неймовірна схожість із Ланте Агріче. Проте було очевидно, що цей парубок набагато молодший за Ланте й випромінює зовсім іншу ауру, яка разюче вирізняла його від голови їхньої сім’ї. Лишень від його присутності атмосфера навколо змінилася.
Ось це вже особа, яку варто остерігатися.
Кассіс рефлекторно потягнувся до іншого спису, що лежав неподалік, але ця дія дорого йому коштувала – магічні кайдани знову спрацювали.
– Ти що, вигулював цього пса, Джеремі? Але для звичайної прогулянки це має надто бурхливий вигляд, чи не так?
Тон, з яким цей елегантний молодик вимовив слово "пес", змусив Кассіса припустити, що він, вірогідно, родич Джеремі.
– Невже мої брати й сестри знайшли собі нові розваги, поки мене не було?
Ледве втримавши рівновагу, Джеремі пробурмотів собі під ніс:
– Блядський Деон! Просто глянути на його пику – і вже нудить!
Тільки тепер Кассіс усвідомив, що юнак перед ним – це той самий Деон Агріче, якого згадували охоронці, коли вперше прийшли забрати його з кімнати.
– То це ти відчинив браму у вольєр із монстрами, Джеремі?
Коментарі
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Увійти, аби лишити коментар!