Минуло близько трьох місяців після тієї бійки в середині нашої родини.

 

Зрозуміло, що коли я кажу про "бійку", то маю на увазі те, що Аріель дізналася про мій страх і викинула мене на вулицю. Добре, що я змогла подолати страх і повернутися додому. У той же час, поки мене не було, Турі, незважаючи на умову Аріель, хотіла відправиться на мої пошуки. Це призвело до бійки. У той момент, вона зіткнулася з матір'ю і пробудила бойовий дух.

 

Коли я прийшла, я продемонструвала свої вміння в магії і тим самим розкрила свій секрет перед батьками. Того вечора у батьків було потрясіння. Вони дізналися, що їхні доньки схильні до магії і до бойового духу, до того ж, у досить ранньому віці.

 

І тоді...

 

Вони взялися за наше з Турі навчання.

 

Але було ще дещо нове в нашому житті, крім індивідуального навчання від батьків.

 

Насамперед, незважаючи на наш маленький вік, батьки відправили нас до школи.

 

Так, так, до школи...

 

Якщо ви уявляєте велику будівлю, де навчається величезна кількість дітей, то я вас засмучу.

 

Ви глибоко помиляєтеся...

 

Школа в селі ельфів являє собою одноманітне крихітне місце всередині великого дерева. Насправді, воно ні чим не відрізняється від звичайного житлового будинку, в якому живуть ельфи. Та й учнів, доволі мало...

 

Якщо рахувати мене і Турі, то учнів у місцевій школі всього вісім.

 

Усі вони старші за мене з сестрою.

 

Їм десь по вісім-дев'ять років.

 

За ельфійськими мірками, десь сорок років.

 

Взагалі, такі маленькі діти, на кшталт мене і Турі, ще мають сидіти вдома і бути дурними та незграбними. Але, на думку батьків, я і Турі вже готові до навчання...

 

ГОСПОДИ!!!

 

ШКОЛА!!!

 

Як я її ненавиджу...

 

У мене зі школою виникають досить болючі спогади.

 

Сподіваюся, ви пам'ятаєте?

 

Насмішки-образи і таке інше...

 

У мене майже немає ніякого ентузіазму, щоб знову ходити туди. Тим паче ми з Турі виділяємося. Якщо ви не забули, то ми з Турі надто маленькі й не дотягуємо до першокласників. У нас навіть ще не всі зуби виросли, а ви кажете - школа...

 

Ну та все одно...

 

Якщо відсунути в бік мою неприязнь, то школа, безсумнівно, приносить користь.

 

Я й Азумі вчимося там уже три місяці.

 

І ми багато чого дізналися...

 

Взагалі в нашій школі всього 4 уроки.

 

1) Правопис і читання.

 

2) Арифметика.

 

3) Світо-історія.

 

4)Традиційна-духовна освіта.

 

Так, так, це назва наших предметів.

 

Є тільки вони і більше нічого.

 

Немає ні фізкультури, ні малювання.

 

Немає ні гуртків, ні заходів.

 

Немає ні шкільної форми, ні бенто.

 

Є тільки один учитель, маленька кімнатка, що являє собою класний кабінет, чотири уроки і вісім дітей. Тривалість занять - близько години. Одна велика і дві маленькі перерви. А також у нас немає вихідних.

 

Так-так ви не почули!

 

Немає вихідних!

 

Ельфи взагалі живуть в образі трудоголіків.

 

*Кхм-Кхм*

 

Давайте пройдемося по нашому класу, предметах, і наших з Азумі успіхах у них.

 

Почнемо з класу.

 

Це буде швидко.

 

Не рахуючи мене з Азумі, там є три хлопчики і три дівчинки. Майже всі вони мені незнайомі. Звичайні маленькі діти...

 

Щоправда тільки, одного хлопчика з класу, я вже раніше зустрічала...

 

*Барабанний дріб*

 

Це Кисіль-кун!

 

Так, так, той самий хлопчик що допоміг мені знайти мій дім. Як виявилася, він сам нещодавно став ходити до школи. І тепер ми однокласники.

 

У перші шкільні дні він намагався підійти до мене і завести спілкування. Але незабаром передумав...

 

Напевно через Азумі.

 

Одного разу вона в мене запитала: "Міко, а хто цей хлопчик і як ви познайомилися?"

 

Тоді я все розповіла їй...

 

Вона була вдячна йому, що в той момент він мені допоміг. Але Азумі не сподобалося, що він постійно крутиться навколо мене. Вона всіляко вставала між нами і перегороджувала йому шлях. Азумі поводиться немов ревнивий партнер.(5 копійок від редактора:азумі абюзер,а мія знаходиться в абюзивних сестринських стосунках)

 

Цікаво, з чого це раптом, на неї найшло?

 

*Кхм-Кхм*

 

Думаю, варто перейти до предметів.

 

Правопис і читання.

Хоч розмовляти й розуміти "Фьєрсійською" я й Азумі можемо, але читати й писати цією мовою ми досі не навчилися. Точніше, нас цього не навчали батьки.

 

Тому, цей предмет дуже корисний для нас.

 

Ми не дуже відстаємо від однокласників, але водночас ми не йдемо далеко вперед від них. Діти їхнього віку, досить ледачі та легковажні. Це не дивно, адже їм хочеться гратися і побіситися на вулиці замість того, щоб тухнути в класі.

 

У мене й Азумі є досвід із минулого життя і в нас досить доросле мислення. Тому ми слухаємо вчителя і намагаємося виконувати все, що нам скажуть, адже ми і так розуміємо, що навчання досить важливе в житті.

 

Ви, напевно, скажете, що наївно говорити про "доросле мислення", якщо нашим однокласникам по сорок чи більше років. Вони старші за мене, навіть якщо приплюсувати мій 17-річний досвід із минулого життя.

 

Але...

 

Навіть незважаючи на їхній вік, який може сягати сорок із чимось років, вони поводяться як восьмирічні діти. Схоже, ельфи й справді ростуть довго, зокрема й розумово.

 

На відміну від них, я з Турі серйозно ставимося до навчання і до предмета загалом.

 

За три місяці навчання наші з Турі знання з правопису і читання помітно зросли. Звісно, щоб повністю оволодіти мовою, потрібно ще багато часу.

 

2) Арифметика.

 

Найнудніший предмет...

 

Напевно зрозуміло з якої причини.

 

Там навчають цифр, лічби та іншого.

 

Саме...

 

Там вчать того, що я з Азумі і так знаємо.

 

Хоча зізнаюся, доволі кумедно спостерігати, як старші за нас діти ламають голову над простими прикладами. Я з сестрою намагаюся не виділятися. Звісно, коли мене або її змушують розв'язати приклад або задачку, то ми без будь-яких труднощів справляємося. Але ми ніколи не викликаємося розв'язати приклад першими.

 

У цього є причина...

 

Особисто я не хочу виглядати як зубрила...

 

Раптом, мене вважатимуть вискочкою?

 

А там уже недалеко до заздрості...

 

А якщо всі почнуть заздрити, то вже буде недалеко й до ненависті...

 

Я не хочу, щоб наді мною знову знущалися або цькували.

 

Тому я не виділяюся…

 

Азумі не виділяється з іншої причини...

 

Як вона сама каже: "Я не хочу ні відставати від тебе, ні обганяти"; "Ми сестри, і ми рівні"; "Я не в жодному разі не хочу обігнати і обділити тебе увагою".

 

Загалом, Азумі повторює за мною. Таким чином, з боку, ми виглядаємо як дві однакові дівчатка, які сидять тихо, але при цьому знають відповідь на будь-яке питання...

 

Не дивно, що ця поведінка схожа на вдачу двох близнюків.

 

Хоча ми й справді близнюки!

 

І виглядаємо точнісінько так само...

 

Щоб нас могли якось відрізняти одне від одного, Азумі заплела два пасма волосся в косички. Таким чином, з'явилася видима відмінність між нами двома.

 

Взагалі, доволі незвично знову вчиться в школі. Та до того ж, навчається в одному класі зі своєю старшою сестрою, доволі ніяково. Хоч ми поводимося і вчимося однаково, але особисто я бачу відчутну різницю між нами...

 

Моя сестра що не кажи, геній!

 

А також трудоголік!

 

До того ж, у минулому житті вона дожила до дорослого й відповідального життя. Я ж усе таки померла школяркою, ви ж пам'ятаєте?

 

Ну так от...

 

Хоч учитель і учні й вважають нас однаковими, але Азумі вчиться всього набагато швидше. Розумово і фізично вона майже не втомлюється, на відміну від мене. Вона пише і рахує вдвічі швидше за мене. І її почерк - найкрасивіший з усіх, які я коли-небудь бачила.

 

Відразу видно її рівень порівняно зі мною.

 

Жахлива аура старшої сестри!

 

До чого я це все хилю, хочете сказати?

 

Мені здається це трохи несправедливим, що Азумі обмежує себе, щоб здаватися однаковою зі мною. Якби ми удвох викладалися на те, на що здатні, то моя сестра далеко б пішла вперед, залишаючи тільки пил позаду.

 

Коли я говорила все це їй, вона була засмучена і заявляла, що я нітрохи б їй не програла.

 

Але я то, знаю правду...

 

*Кхм-Кхм*

 

Щось я заговорилася, ви так не думаєте...?

 

Давайте продовжимо наш екскурс по предметах...

 

Світо-історія.

Це найцікавіший і найкорисніший предмет!

 

Саме цей предмет, допомагає нам з першим пунктом у нашому з Азумі планом!

 

Пункт, що стосується інформації.

 

Цей предмет розповідає нам безпосередньо про сам світ і про історію.

 

І це просто - *Бум!*

 

Вибух голови!

 

Занадто багато інформації!

 

Моя голова досі все тільки засвоює, навіть через три місяці. Не варто забувати, що ми також, кожен божий день, дізнаємося щось новеньке.

 

Думаю, вам на терпиться дізнатися, адже так?

 

Добре, добре, я вам все розповім, тільки своїми словами і з коментарями, окей?

 

А то багато дрібниць і деталей іноді псують всю історію.

 

Якщо зізнатися, то я могла б десь щось забути, коли я буду все розповідати. Зрозумійте і ви мене, я ніяка не супер обчислювальна машина, щоб розповісти вам історію точнісінько так, як я чула.

 

І так...

 

Напевно перше, з чого варто почати, я думаю, краще буде з бога...

 

У цьому світі є якесь божество, якому поклоняються більшість розумних рас.

 

Тут немає ніяких інших божеств чи інших релігій.

 

Богиня, що створила цей світ і населила його всілякими расами, зветься - "Фермідою".

 

І багато рас поклоняються одному з її втілень.

 

Всього їх шість...

 

1) Ферміда - Спасителька.

 

2) Ферміда - Матір природи.

 

3) Ферміда - Покровителька мудрості.

 

4) Ферміда - Берегиня життя.

 

5) Ферміда - Діва Руйнування.

 

6) Ферміда - Вісниця Смерті.

 

Так…

 

Ферміда ця та особа, що відома під шістьма особистостями. Вони відрізняються одна від одної і протегують різним расам, або просто, вони наставляють усіх йти різними шляхами.

 

Взагалі це скидається на шизофренію, вам так не здається?

 

Одна богиня, а жителі цього світу вже самі обирають, якій саме з її шести особистостей, поклоняться. Хоча всі раси вже розібрали для себе найбільш підходящу особистість для поклоніння.

 

"Ферміда Спасителька" - Саме їй поклоняються люди. Людська раса впевнена, що в майбутньому з усім світом щось станеться, наприклад, Армагедон, тому вони підносять їй похвалу і молять її, щоб вона врятувала їхні душі, коли настане судний день.

 

"Ферміда Матір Природи" - Цьому втіленню поклоняються всі ельфи. Вони глибоко впевнені, що залишаючись поруч із природою, допоможуть їм знайти обожнювання і тим самим покинути цей світ. Усі ельфи мріють потрапити в божественний сад, який зробила для них богиня. Таким чином, вони хочуть довести, що ельфи, найдостойніша раса серед усіх, і тільки вони зможуть потрапити в той сад.

 

"Ферміда Покровителька Мудрості" - Це втілення обрали для себе Гноми. Для них, Ферміда втілює науку, винаходи та знання. Вони глибоко впевнені, що в такий спосіб їхня раса зможе врятуватися від чогось схожого на - "Рагнарок". Щось на кшталт, якщо вони будуть так і далі само-розвиватися і винаходити, то вони самі знайдуть спосіб, як врятуватися.

 

4) "Ферміда Хранителька Життя" - Саме їй, поклоняються звіролюди. На відміну від інших, звіролюди не вірять, що зі світом щось має статися, адже на їхню думку, Ферміда ніколи такого не допустить. Вони впевнені що Ферміда завжди зберігатиме життя в цьому світі.

 

5) "Ферміда Діва Руйнування" - Їй поклоняються демони. Тут доволі все легко і просто. Демони впевнені що тільки одна раса зможе пережити божественний суд Ферміди. І тому, щоб вижити хоч комусь, одній расі потрібно винищити інші. Демони для себе обрали такий шлях.

 

6) "Ферміда Вісниця Смерті" - Цьому втіленню майже ніхто не поклоняється. Хіба тільки відбиті некроманти або чорнокнижники, та й то неохоче. Коротше, мораль цього втілення - "Як не старайся, всі помруть і крапка". Увірувавши в це втілення, тебе не врятує від смерті. Єдине чого вона тебе навчить, то це - "Змирись і чекай".

 

Серед цих шести втілень є щось спільне...

 

Наприклад, майже у всіх втілень є передбачення про кінець світу. Тільки, шляхи порятунку від цього апокаліпсису у всіх різні. "Спасителька" пропонує вірити, що всіх врятують. "Матір природи" пропонує усамітнитися з природою, тим самим обожествиться і покинути цей світ. "Покровителька мудрості" пропонує знайти порятунок самим. "Діва руйнувань" пропонує влаштувати різанину і виживе тільки одна раса.

 

На відміну від цих чотирьох втілень, "Хранителька життя" і "Вісниця смерті" не змушують своїх вірян щось робити. У першому випадку, всіх пронесе і кінця світу не буде. А в другому, пропонують просто не діяти.

 

Мнда... тяжко…

 

Зізнаюся, від цього всього, у мене болить голова.

 

Звичайно я не знаю, чи існує ця богиня насправді.

 

Велика ймовірність, що вона просто вигадка.

 

Як Санта Клаус наприклад...

 

*Кхм-Кхм*

 

Зрозуміло, що я скептична з цього приводу. Коли я померла в минулому житті, я не бачила ніяку богиню перед тим як реінкарнувати. Зазвичай у деяких ісекаях, які я читала, було щось подібне. Але мабуть, це не мій випадок.

 

До речі про віруючих...

 

Не сказала б, що всі в цьому світі збожеволілі фанатики.

 

Якщо брати до уваги слова вчителя, то всі доволі лояльно ставляться до якого втілення ти віриш. Та й священних воєн було мало.

 

Хоча, я трохи брешу.

 

"Ферміда Діва Руйнування" і "Ферміда Вісниця Смерті", є язичництвом.

 

Якщо увіруєш в одну з них, то тебе вб'ють.

 

Та й вибору в тебе немає, після того коли ти народишся.

 

Якщо народишся людиною, то ти маєш увірувати у "Спасительку".

 

Оскільки я ельф, у моєму випадку нічого не залишається окрім як увірувати в "Матір Природи".

 

Трохи дико...

 

Але, мабуть, я прикинуся, що увірувала в "Матір Природи".

 

А що...?

 

Я ж не божевільна?!

 

Якщо я буду скептично ставитися до цього, ельфи запідозрять мене!

 

Вони можуть і зовсім мене вбити...

 

Тому, я якщо що, прихильник до релігії "Матері Природи". Принаймні, поки що....

 

*Кхм-Кхм*

 

Давайте перейдемо до більш цікавого.

 

Про країни...

 

У нашому класному кабінеті висить карта світу, щось на кшталт глобуса в школах. На цю карту я можу дивитися тільки тоді, коли безпосередньо перебуваю на заняттях. За три місяці навчання, я запам'ятовувала цю карту, а також, я змогла змалювати її.

 

Зрозуміло, не точнісінько.

 

Зрозуміло кострубато і не рівно.

 

Але все ж, вона більш менш правильна.

 

І так, слова міс няні підтвердилися...

 

У цьому світі є два великі материки.

 

"Орфус" на заході та "Ф'єрос" на сході.

 

Давайте краще поговоримо про Ф'єрос...

 

Північ, Захід і Південь цього материка, заселені людьми, що утворили три могутні країни.

 

Союз Аросса - Батьківщина міс няні і єдина людська країна без монарха, а також, переповнена атеїзмом. Жителі в цій країні й справді ні в що не вірять.

 

Імперія - Найбільша країна розташована на заході Ф'єроса. Країна, де практикується дворянство і всі середньовічні штуки. Жителі Імперії вірять у "Спасительку" .

 

Королівство "Інсал" - Його можна вважати молодшим братом Імперії. Оскільки, віра, правління і спосіб життя, такий самий як і в сусіда.

 

Центр материка ніким не заселений. Цю територію називають "Неприборканими землями". Якщо судити з того, що я знаю, то там знаходяться нездоланні гори, наповнені сильними маг-звірами. Суворий клімат снігових гір теж залишає бажати кращого. Тому жодна країна не наважується заволодівати цими землями.

 

На північному сході розташована територія гірських кланів. На цій території проживають гноми розділені між собою на клани. Гноми є єдиними послідовниками "Покровительки Мудрості".

 

На південному сході розташована територія звіро-людей. Точної форми правління я ще не дізналася, але, можливо, вона схожа як у гномів. Це можуть бути клани або племена. Звіро-люди вірять у "Хранительку Життя".

 

Ну і нарешті схід Ф'єроса!

 

Вважається небезпечним місцем нарівні з "Неприборканими землями".

 

"Дейа" - Схожа на мертву пустелю, населену нежиттю.

 

"Фірос" - Долина небезпечних маг-звірів.

 

Великий ліс "Гайа" - Ліс із величезних дерев теж переповнений небезпечними маг-звірами.

 

До речі, в цьому лісі ми й живемо. Там є одне село, населене ельфами, і звісно, я маю на увазі те місце, де я і Турі безпосередньо перебуваємо.

 

Ліс "Гайа" справді небезпечне місце. Але наше село схоже на щось на зразок оазису в пустелі. Це село, єдине безпечне місце, що знаходиться на сході. Своєю безпекою воно завдячує бар'єру, що звели друїди навколо села. Бар'єр відлякує маг-звірів і засікає вторгнення, якщо воно раптом виникає.

 

Досить корисна штука і до того ж, єдина в цьому світі. Міста в інших країнах, для своєї безпеки, обходяться старими добрими стінами.

 

І так, ви напевно вже здогадалися...

 

Ельфи живуть тільки в цьому місці.

 

Немає ні інших сіл, ні інших громад.

 

Тільки це село і все...

 

На відміну від людей та інших рас, ельфи нечисленні.

 

З історії, яку я почула, це пояснюється тим, що колись давно ельфи скоїли жахливий гріх. Богиня була на них зла і послала на всю ельфійську расу прокляття. Ельфи не здатні розплодиться до позначки вище тисячі.

 

Ви думаєте це не так мало?

 

Ну...

 

Порівняно з людьми, на кожного ельфа припадає тисяча, якщо не більше людей. На відміну від людей, у нас немає навіть власної країни. Тому що нас дуже мало для заселення великої території. Тому в ельфів є тільки це село.

 

*Кхм-Кхм*

 

Якщо переходити до карти світу, то залишилося тільки розібратися з Орфусом.

 

На тому материку, проживають більшою мірою - демони.

 

Я б розповіла б більше, але вчитель оминає цю тему коли справа стосується материка Орфус і про демонів. Як я можу розповісти, якщо сама не знаю?

 

Єдине, що відомо, то це про повелителів демонів, що не раз готували вторгнення на Ф'єрос. Ну щоразу їх відбивали. Після останнього такого випадку, Імперія вторглася на Орфус і створила там свою колонію, щоб та слугувала буферною зоною на випадок майбутніх вторгнень.

 

Більш менш, ми з історією розібралися.

 

Переходимо до четвертого й останнього предмета.

 

4) Традиційна-духовна освіта.

 

На цьому уроці нас навчають ельфійським обрядам і традиціям.

 

Це єдиний предмет, де ми з Азумі відстаємо від інших. Я його вважаю одним з найбільш непотрібних предметів. Нас вчать вшановувати природу і богиню загалом. Здебільшого, це ритуали з танцями в дивному одязі.

 

Може через те що він нудний...

 

А може через те що він крінжовий! >_<

 

Чесно, не можу сказати з якої  саме причини...

 

Але в мене й Азумі немає успіхів у цьому предметі.

 

....

 

------------------------------

 

....

 

Як ви напевно зрозуміли, всі ці три місяці, я з сестрою ходила до школи і вчилася базовим речам. Безсумнівно, школа корисна річ і водночас лякає. Звичайно, я позбулася страху відкритих просторів, але хто сказав, що тепер я нічого більше не боюся?

 

Насправді я боюся багато чого...

 

Школа і клас, це один із цих страхів.

 

Благо, його я пересилила швидко.

 

Якби мені довелося йти до школи самій, то напевно були б проблеми. Але у мене є Турі, моя старша сестра з минулого життя. У перший же шкільний день, Турі дала зрозуміти, що нікому не дасть мене в образу.

 

Вона...

 

Вона приголомшлива!

 

З нею я почувалася, як за кам'яною стіною.

 

Але давайте, ми вже закінчимо говорити про школу...

 

Справжні нововведення в нашому повсякденному житті, це тренування наших здібностей з батьками.

 

Оскільки через свою роботу, батьки не завжди знаходять на нас час, ми вчимося не за графіком.

 

Якщо ви не забули, то в нас із Турі є здібності.

 

У мене здібності до магії.

 

У Турі здібності до бойового духу.

 

Як я зрозуміла, "бойовий дух" це енергія, яка дає змогу посилювати твої фізичні можливості. Це може бути сила, спритність, витривалість і навіть захист із регенерацією. Але щоб усього цього навчитися, потрібно добре контролювати свій бойовий дух.

 

Насправді, хто грав у якісь рпг, добре це зрозуміють.

 

Довго використовувати бойовий дух неможливо. У всього є свій ліміт. Після тривалого використання, людина може виснажитися і втратити свідомість.

 

Якраз через цю причину, Турі й заснула в мене на руках того вечора.

 

Вона билася з Аріель, навіть не підозрюючи, що користується бойовим духом.

 

У підсумку, досягнувши межі, вона різко відключилася.

 

Якщо докладно описувати, що дає "бойовий дух", то це...

 

1) Пасивне збільшення фізичних можливостей - Напевно з цієї причини, Азумі сильніша і витриваліша за мене, навіть попри нашу однакову з нею статуру. Воно не вимагає вливання енергії. Здатність працює постійно і без жодних ризиків. Вона слугує чимось на кшталт приємного бонусу.

 

2) Контроль бойового духу - Безпосередньо, ти вливаєш енергію у свої м'язи та частини тіла, щоб багаторазово збільшити свою міць. Посилиш ноги - станеш швидшим, сконцентруєш енергію в кулаці - відчуєш себе Сайтамою. І.т.д... Частк використання, або поганий контроль бойового духу, призводить до сильного виснаження.

 

3) Бойові прийоми - Особлива техніка, що поєднує в собі силу і спритність. Дозволяє здійснювати потужні техніки, що вимагає від користувача чималу кількість енергії бойового духу. Оскільки сама я не володію бойовим духом, мені мало що відомо про них. Але б'юся об заклад, це щось вражаюче.

 

І цим бойовим духом, володіє моя сестра!

 

Як можна здогадатися, Аріель теж на це здатна. Це пояснює, як вона змогла за кілька секунд подолати пів села, несучи мене в одній руці. Адже це все...

 

Сила її бойового духу...

 

Якщо Турі навчиться їх досконало, то вона буде теж на це здатна.

 

Звідки я знаю стільки про бойовий дух?

 

Мати розповідає все Турі, а Турі передає все мені...

 

Якщо ви не забули, то я й Азумі - одна команда!

 

Усе, що дізнається Азумі, дізнаюся і я.

 

Усе, що дізнаюся я, дізнається й Азумі.

 

Ми будемо часто обмінюватися досвідом і знаннями.

 

Аріель стала навчати мою сестру володіти бойовим духом. Насправді, Турі дуже злиться на матір. Оскільки Аріель жорстоко вчинила тоді зі мною, Турі не може її пробачити. Власне як і я...

 

Батько теж молодець!

 

Він спускає Аріель зВін спускає Аріель з рук усі її дії.

 

Звичайно вони діють за одне.

 

Вони ж чоловік і дружина.

 

Але тим не менш, як би ми з Турі не зневажали наших батьків, тренування нам дуже потрібні. Ставши сильнішими, це допоможе нам уникнути подібних ситуацій у майбутньому. Хоча насправді, мені просто хочеться помститися батькам.

 

Саме!

 

Я і Турі, не забудемо, як батьки з нами поводяться.

 

Але ми з нею не можемо нічого з цим вдіяти.

 

Наші батьки дуже сильні.

 

Навіть якщо ми з Турі об'єднаємося, ми навряд чи зможемо здолати хоча б одного з них. Той рівень сили, поки що є незбагненним для нас.

 

Турі справді ненавидить матір, вона не може терпіти того, що Аріель її навчає. Але я переконала Турі, що нам потрібно потерпіти і отримати з їхніх тренувань користь.

 

Поки Турі навчається всього від Аріель, мене навчає батько...

 

Якщо ви не забули, я володію магією!

 

Взагалі, люди та інші раси не завжди народжуються з магією чи бойовим духом. Насправді це рідкість. Не можу не сказати, що ми з Азумі витягли виграшні квитки. Ми цілком могли народиться і без здібностей. Усе життя, що залишилося, ми б жили звичайним життям, не здатними дати відсіч.

 

Щоправда, якщо навчання Турі йде з теорією і практикою, то з моїм навчанням є труднощі.

 

З батьком, я займаюся магічною теорією.

 

Але коли справа доходить до практики, то я залишаюся одна...

 

У цьому є причина...

 

Але перш ніж розповісти вам про неї, потрібно познайомити вас із магією та її тонкощами...

 

Оскільки я хіка, то основи магії я знаю. Як не дивно, уся ця магія працює за таким самим принципом, як в іграх і в фентезі книжках.

 

У тебе є мана, за допомогою неї і чаклуй.

 

Ось і весь принцип!

 

Але стає куди складніше, коли справа торкнеться тонкощів.

 

Магія ділиться на 6 шкіл.

 

Можна називати їх видами або типами, як вам зручно.

 

Школа "Стихій"

 

Школа "Світла"

 

Школа "Природи"

 

Школа "Темряви"

 

Школа "Хаосу"

 

Школа "Таїнства"

 

Я можу створювати лід, і він належить до школи "стихій" тому почнемо з неї...

 

1) Школа "Стихій" - Маг може бути розташований до однієї або кількох стихій. Здебільшого, ця школа підходить тільки для битв. Магу може дістатися не тільки одна з чотирьох стихій - Вогонь, вода, земля і повітря. Стихія може дістатися будь-якого елемента. Це може бути - Дерево, пісок, лід, блискавка, кристали, магма та інші. Для навчання з льодом, не обов'язково вміти чаклувати воду, у цьому світі таке не працює. Принцип у цій школі простий, використовуючи свою ману, ти матеріалізуєш її, і вона набуває форми елемента, який тобі більше підходить. Магу, який досконало навчився цієї школи, приписують титул - Елементаліст.

 

2) Школа "Світла" - Нічого складного і все зрозуміло. Ти використовуєш світло для зцілення і коротко тимчасового посилення твоїх друзів або себе самого. Також магія світла конкурує з магією темряви і якщо вона сильніша, то може її розвіяти. Магії світла також під силу виганяти нежить і освітлювати території від злого впливу. Магу, який досконало навчився цієї школи, приписують титул - Екзорцист.

 

3) Школа "Природи" - А ось ця школа досить дивна і складна в розумінні. Вона ділиться на три підвиди: "Маніпуляція з оточенням"; "Відновлення"; "Заклик духів".

 

Перший підвид майже аналогічний зі школою стихій. Він дає змогу використовувати стихії, що потрапили у вашу зону, щоб маніпулювати ними. Тобто, якщо поруч десь горить вогонь, то ви можете ним керувати. Якщо поруч десь є джерело води, ви можете керувати нею. І так далі. Воно досить схоже зі школою стихій, чи не так?

 

Правда тільки, є відмінності.

 

Школа стихій дає змогу створювати елемент із вашої мани, тож ви можете скастувати фаєрбол або щось подібне, просто в повітрі. Школа природи ж, маніпулює вже з наявним елементом, що знаходиться поруч. Головний плюс такого способу, це мінімальна витрата вашої мани. Маніпуляція з оточенням, хоч і складніша, але дешевше обходиться на відміну від школи стихій.

 

Другий підвид, він чимось схожий на магію зі школи світла. Але за допомогою магії "відновлення" ви здатні повернути живий або не живий об'єкт у початковий стан. З "відновленням" можна лагодити прості предмети. Ви можете вилікувати людину, але це буде не те саме, що зцілення зі школи світла. Ви немов відмотуєте час назад. Головний мінус цього підвиду, великі витрати в мані, а також складність у вивченні, на відміну від зцілення зі школи світла.

 

Третій підвид, виглядає досить цікаво. Ви можете закликати духа на обмежений час і віддавати йому накази. Щоправда тільки, це було б добре, якщо дух був би сильним і слухняним. У частих випадках, на заклик можуть відгукнуться або слабкі духи, або неконтрольовані. Я думаю, ви зрозуміли, які є ризики.

 

Магу, який досконало навчився цієї школи, приписують титул - "Друїд".

 

4) Школа "Темряви" - Антипод Школи світла. Маніпуляція темрявою, створення нежиті, послаблення ворога. Не думаю, що ця школа потребує детального опису. Як на мене, і так усе зрозуміло.

 

Ця школа вважається злою, будь-кого, хто практикує подібне, вважатимуть ворогом. Я думаю, цього варто було очікувати...

 

Як на мене, будь-яку школу можна використовувати на благо, або навпаки, у злих намірах. Але чомусь люди в цьому світі, твердо переконані, що темрява, це - зло.

 

Магу, який досконало навчився цієї школи, приписують титул - "Некромант".

 

5) Школа "Хаосу" - Напевно це школа ще жорсткіша за школу темряви. Батько навіть не розповів на що вона здатна, і чим, судячи з усього, небезпечна.

 

Магу, який досконало навчився цій школі, приписують титул - "Я не знаю, якщо чесно, батько про це мені не розповів".

 

6) Школа "Таїнства" - Найскладніша з шести шкіл. Нею не можна навчитися самостійно. Тільки маг таїнства може навчити мага - таїнства. Напевно вас цікавлять її здібності...

 

Я оголошу список заклинань із цієї школи, найімовірніше він навіть не повний...

 

1) Телепорт.

 

2) Захисна магія.

 

3) Створення Бар'єрів.

 

4) Створення магічних пристосувань.

 

5) Телепатія.

 

6) Просторове сховище.

 

7) Відстеження магів за їхнім потоком мани.

 

8) Запечатування.

 

9) Око, що вимірює силу.

 

Ілюзії.

 

Якось так...

 

Насправді, що не кажи, заклинання в цій школі таїнства найкорисніші. Достатньо одного "Просторового сховища", як у рпг-іграх, і ти заживеш по-іншому. Або телепорт який-небудь.

 

Загалом, ця школа не тільки не доступна для всіх, а й складна в навчанні.

 

До речі, бар'єр, що зведений навколо нашого села, був створений радою друїдів за допомогою магії таїнства. Взагалі щоб стати членом ради, потрібно як мінімум оволодіти магією таїнства.

 

І так...

 

Це означає, що мій батько володіє цією школою.

 

Ну давайте повернемося до питання, чому практикою займаюся я одна.

 

Мій батько володіє двома школами магії...

 

Школою "природи" і школою "таїнства".

 

Це його межа...

 

Тоді як я володію школою стихій.

 

Він не може навчити мене в тому напрямку, в якому він нічого не знає.

 

А-а-а?

 

Чому б мені поки що не відкласти школу "стихій" і не навчиться б школою "природи"?

 

Фу-фу-фу!

 

Ні! Ні! Ні! Ні!

 

У цьому є велика проблема!

 

Якщо відкласти навчання в школі, в якій ти розташований, і розпочати навчання в іншій, то прогрес у минулій школі зупиниться. Його неможливо буде продовжити.

 

Якщо я перейду в школу "природи", то я в майбутньому не зможу ніяк посилити школу "стихій". Мій прогрес у цій школі буде обмежений тільки крижаними кубиками!

 

Також, я не знаю свою межу!

 

Чи можу я навчиться третьої школи?

 

Або моя межа це дві?

 

Загалом, поки я не досягну результату в школі стихій, який мене б влаштовував, краще не братися за інші напрямки в магії.

 

Тому мені варто гарненько вивчити школу, яка мені наразі доступна. Можливо, мені навіть вдасться вивчити й інші стихії, крім льоду?

 

Ось тому, теорією з магії я проводжу з батьком, а практикою, я займаюся однією.

 

У нашому селі живуть менше тисячі ельфів, пам'ятаєте?

 

Все це, через якесь прокляття від богині!

 

Тепер скоротимо з цього числа тих, хто не здатний чаклувати.

 

Тепер скоротимо з отриманого числа тих, хто не навчений школі стихій.

 

Тепер скоротимо тих, хто знає школу стихій, але їхній елемент не є льодом.

 

Коротше, ви зрозуміли, так?

 

Я єдиний ельф у цьому селі, який вміє чаклувати з льодом.

 

Тому я перейшла на самонавчання.

 

Адже вчителя в мене просто немає.

 

Бойового духу я теж не можу навчиться.

 

Усе просто, той, хто володіє магією, не здатний оволодіти бойовим духом.

 

І навпаки, той, хто володіє бойовим духом, не здатний оволодіти магією.

 

У цьому світі, або ти володієш одним із двох, або нічим.

 

Хоча й тут є виняток.

 

Точніше, їх два...

 

Є дві істоти, які здатні оволодіти і магією, і бойовим духом досконало.

 

Ці двоє суцільні винятки з правил.

 

Мені хочеться назвати їх читерами якщо чесно.

 

Хочете дізнатися що це за парочка така?

 

Хм-Хм-Хм.

 

Це - Герой і Владика Демонів...

 

-_-

 

....

 

....

 

....

 

....

 

....

 

....

 

....

 

....

 

....

 

....

 

....

 

....

 

....

 

....

 

Боже...

 

У цьому світі, вони є...

 

Боже...

 

Повірте, якби ви бачили моє обличчя, коли я це почула, то впали б зі сміху.

 

*Кхм-Кхм*

 

Давайте  я хоча б про них розповім...

 

Повелитель Демонів як і інші демони дотримуються релігії - Діви Хаосу. Тобто, вони впевнені, що гряде суд, і виживе в цьому суді тільки одна раса. Здається, вони здогадалися, що якщо вирізати всіх інших, то і судити нікого не доведеться. Залишиться тільки одна раса демонів, що означає їхнє вічне процвітання. 

 

Ось і ведений цією логікою, Повелитель Демонів відплив зі своєю армією від Орфуса, до берегів Ф'єроса. Він бажав різанини...

 

Буває... -_-

 

Потім, у королівстві людей був покликаний герой з іншого світу. Він дав бій Владиці, і вигнав демонів назад на Орфус.

 

Герой пожив трохи і зник...

 

Через десятиліття, в Орфусі з'явився новий Владика Демонів і приплив на Ф'єрос із тієї самої причини і за тією самою схемою. Потім, у королівстві людей був покликаний ще один герой, як і попередній, він убив Повелителя і знову відправив демонів додому.

 

Той герой теж прожив трохи і зник...

 

І так було цілих сім разів!

 

Це було щось на кшталт вічної петлі, де билося зло проти добра.

 

Щоразу Повелитель припливав і щоразу помирав.

 

Щоразу герой перемагав і щоразу раптово зникав...

 

Але сьомого разу все було інакше...

 

Схоже, тільки сьомий Повелитель Демонів зрозумів, що підхід варто змінити...

 

Він діяв за іншою тактикою, і застосовував безчесні, але геніальні кроки. Він зміг знищити зброю героя, що за силою була наймогутнішим артефактом, а відтак, уперше, вбито було героя, а не Повелителя.

 

Так...

 

Повелитель демонів уперше здобув перемогу...

 

Але довго радіти йому не довелося...

 

Величезними втратами, але всі раси Ф'єроса перемогли і запечатали його за допомогою могутнього заклинання. Я впевнена, це заклинання належало до школи таїнства.

 

Це було геніальним рішенням!

 

Адже новий Повелитель Демонів не може з'явитися, поки не вб'ють старого.

 

Сьомого Повелителя не вбивали, а запечатали...

 

До того ж, Імперія людей взяла в облогу материк Орфус і створила там колонію як додатковий захід.

 

Відтоді минуло 200 років...

 

Жоден Повелитель Демонів ще не з'явився. Також, через 200 років, жодного героя з іншого світу теж не було видно.

 

Нарешті цей безглуздий цикл закінчився.

 

Як думаєте, де запечатаний сьомий Повелитель Демонів?

 

Так, так, той дядько що вбив героя...

 

Я вам підкажу...

 

Це місце є найбільш охоронюваним і надійним в усьому Ф'єросі.

 

До нього важко дістатися демонам. Але це ще не все. Якщо Повелитель звільниться, то і йому буде важко вибратися звідти.

 

Ви вже зрозуміли?

 

Так...

 

Це наше село. -_-

 

Місце де він запечатаний і охороняється, це село ельфів.

 

Буду відверта, у мене погане передчуття...

 

....

 

------------------------------

 

....

 

Чи можна сказати, що ці три місяці нашого з Турі навчання виявилися справді плідними?

 

Турі, більш менш, вміє контролювати бойовий дух.

 

Я, своєю чергою, вже краще користуюся магією.

 

Через те що ми обидві ходимо до школи, ми вчимося письма і читання, і що найважливіше, ми вивчаємо історію і світ загалом.

 

Це звучить добре, начебто...

 

Але це лише один бік медалі...

 

Інший бік, весь потемнілий і в бруді...

 

Коли я все це вам розповідала, я навмисне не згадувала, наскільки важкими припадають тренування для моєї сестри. На відміну від мене, вона не вивчає магію, і не практикується сама. Вона тренується з нашою матір'ю...

 

Протягом трьох місяців вона виснажувала себе і старалася з усіх сил. Коли вона приходить із чергового тренування, на ній немає й живого місця.

 

Схоже на те, що тренування Турі починається з фізичних вправ, а після, продовжується полюванням. Але це не найважча частина...

 

Наприкінці дня, на неї чекає дуель з Аріель.

 

І це найважча і нестерпна частина.

 

Уже який день поспіль, Турі приходить вся побитою.

 

Щоразу я помічаю синці, забої і навіть переломи.

 

Аріель не стримує себе під час спарингу...

 

Азумі могла б допомогти магія "відновлення" батька. Але за словами його і матері, магія "відновлення" поверне як усе було, це означає, що її натреновані м'язи, сухожилля та інші, повернуться до початкового стану, який був до тренування. Це б означало, що всі ті зусилля проходили б даремно...

 

І все ж...

 

Моє серце обливається кров'ю...

 

Хіба без побиття Турі обійтися не можна?!

 

Надвечір Турі повертається додому і лягає спати у своїй кімнаті. Вона виснажена фізично і морально. Бойовий дух, який вона використовує, теж вносить свою лепту в її виснаженість.

 

І щовечора протягом минулих трьох місяців, я приходжу до неї в кімнату і прикладаю створений мною лід до її ударів.

 

Добре, що Азумі спить і не підозрює, що я перебуваю з нею поруч. А то б їй довелося бачити мої сльози...

 

Міс Няня розуміє ситуацію і таємно передає мені мазь, яка прискорює загоєння ран. Ця мазь зовсім не супер засіб, але це хоча б хоч щось...

 

Так, синці та забої минають трохи швидше...

 

Я вдячна міс няні за її турботу і допомогу.

 

Вона хороша людина...

 

На відміну від...

 

Батьків....

 

Чи можливо те, що вони все це роблять для нашого блага?

 

Можливо, вони готують нас до дорослого життя?

 

Але заради цього, Аріель, справді має щоразу бити Азумі?

 

Мені все одно, якщо вона захоче зробити щось зі мною!

 

Але чинити так із моєю сестрою...!

 

"Я вже не можу!"

 

"Я не можу дочекатися того моменту, щоб повернути моїм батькам увесь той біль, що пережила Азумі!"

 

"Я ніколи так не хотіла когось убити!"

 

Цікаво, з якого моменту, мою голову відвідують думки про вбивство батьків?

 

Це ж не зовсім нормально, так?

Ім'я - Міянель.

 

Старе ім'я - Накано Міко.

 

Раса - Ельф.

 

Вік - 24 роки.

 

Зріст - 105 см.

 

Вага - 17.1 кг.

 

Місце перебування - Великий ліс Гайа: Село ельфів.

 

Здібності - Дитина схильна до магії: Школа "Стихій" - Лід.

 

Стан - Не в нормі...

 

------------------------------

Далі

Том 1. Розділ 10.1 - Тури - (1)

Три місяці тому я дізналася, що можу володіти "бойовим духом"...   Ця річ здатна зробити мене сильнішою.   Зрозуміло, щоб добре контролювати бойовий дух, потрібна регулярна практика і важкі тренування. Тільки пройшовши через це, я зможу оволодіти цією силою і користуватися нею на мій розсуд. Але до цього ще далеко...   Сам бойовий дух надає мені шанс досягти моєї мети...   Наразі моя мета - стати сильнішим і захищати Міко.   Навіть попри те, що ми з Міко в цьому світі одного віку, я все одно сприймаю її як молодшу сестру...   Молодшу сестру, яку мені треба захистити.   Але три місяці тому, в один момент, ми з нею помінялися ролями...   Тоді я билася з матір'ю. Її удар майже наздогнав мене, якби не магія Міко, то мені було б несолодко. Коли я злетіла в повітря і падала вниз, Міко спіймала мене і притиснула міцно до себе.   Від виснаження в мене паморочилося в голові й плив зір, але навіть попри це...   У моїй голові закарбувався її образ...   Її хвилююче обличчя...   Упевнений погляд...   Тепло її тіла...   Уперше я побачила свою сестру з цього боку.   У той момент, вона здалася мені всесильною і впевненою в собі.   Напевно тоді, я сприйняла себе як молодшу сестру, яка потребує допомоги старшої.   Саме в такому образі постала переді мною Міко.   Природно, коли я прокинулася після виснаження, у моїй голові почало прокручуватися все це. Я могла тверезо мислити, і тільки тоді я зрозуміла, що Міко не просто захистила мене, а й поборола страх перед вулицею.   Вона самостійно дійшла до будинку, а після, втрутилася в нашу з Аріель перепалку.   Коли я запитувала подробиці у Міко, вона сказала, що перебороти страх допомогла я сама.   Вона так сильно боялася за мене, що страх перед вулицею перестав відчуватися. Вона думала, що якщо в той момент вона залишиться тією самою полохливою дівчинкою, то не зможе повернутися і допомогти мені. Єдиним стимулом для неї була я.   Не так давно я сприймала Міко як беззахисну дитину, яку мені всіма силами варто оберігати. Але після цього випадку, Міко перестала здаватися мені беззахисною. Моє ставлення до неї трохи змінилося...   Коли я починаю думати про неї, моє серце б'ється сильніше і я починаю почуватися ніяково.   А думаю про неї, я регулярно.   У мою голову навіть лізуть дивні думки, через що я постійно червонію.   Так...   Було таке відчуття, що моя сестринська любов переросла в щось більше...   Я завжди її любила, але тепер...   Я люблю її у всіх сенсах...   ....   Коли батьки дізналися про нашу силу, вони взялися за наше навчання. Але також, з того моменту ми з Міко стали ходити до школи. За мірками ельфів, ми були ще малі для неї. Але схоже, наше доросле мислення і висока для цих років кмітливість, потребувала освіти як ніколи до речі.   Протягом майже всієї зими, ми щодня ходимо до школи вдвох.   Я шалено щаслива!   Ніколи б не подумала, що навчатимуся зі своєю молодшою сестричкою в одному класі!   Це так мило!   Я сиджу з нею поруч, і ми можемо називатися однокласницями.   Навіть більше...!   Ми можемо вважати одна одну шкільними подружками!   Звісно, на даний момент, зараз дуже не вистачає шкільної форми. Мені так хочеться побачити Міко в ній. А також пообідати разом на даху. Але...   На жаль...   Самі шкільні заняття проходять плідно і ми вчимося корисних речей.   У трьох предметах із чотирьох у нас із Міко найкращі оцінки!   Хоча, у шкільній освіті ельфів, немає системи оцінок. Але навіть так. У класі ми викладаємося краще за інших.   Щоправда тільки, останній предмет...   Традиційна-духовна освіта...   Він несхожий не на жоден із предметів, які були в школі в Японії.   Через нього в нас із Міко не виходить досягти повного успіху.   Але це дрібниці...   В один із перших днів, коли ми тільки почали ходити до школи, до Міко почав клеїться хлопчик. Точніше, вони до цього були знайомі, і він просто хотів подружитися.   Зі слів Міко я дізналася, як його звуть, а також те, що цей хлопчик допоміг Міко знайти свій дім.   Я...   Вдячна йому...   "Кисіль" виручив її тоді і допоміг нам возз'єднатися.   Але чомусь, коли він заговорює з моєю сестрою, або навіть коли він просто дивиться на неї, я відчуваю ревнощі...   Я не можу нічого з цим вдіяти...   Я не хочу нікому віддавати Міко!   А що якщо він закохався в неї?   Або ще гірше...   Вона закохалася в нього?   У минулому Міко настраждалася через це. Хлопчик, якому вона зізналася, втратив увесь сором.   Не сперечаюся, він би міг відмовити їй у почуттях, якщо б вони були не взаємні, але навіщо треба було виставляти з Міко посміховисько?   Придурок, який заслуговує на смерть!   Що якщо цей випадок повториться?   Вона знову розіб'є своє серце, і вона знову закриється в собі...   Не бійся, Міко...   Сестричка цього не дозволить...   Той, хто образить тебе, сильно пошкодує!   Звісно, у мене немає підстав, що Міко зможе закохатися в дитину, яка виглядає на вісім років. Але з цим все одно треба бути обережним...(5 копійок від редактора:нажаль(або на щастя) Міко не є педофілом,хоча про Турі я того ж сказати не можу,а ще мене тримають в заручниках і не годували вже 3 тижні,допоможіть)   Я почала не підпускати Кисіля до Міко.   Потай від неї, я його навіть трохи залякала.   Але це все, я роблю тільки заради її благополуччя!   Я ніколи не дозволю, щоб їй знову розбили серце!   Жоден хлопчик до неї і близько не підійде...   А також...   І жодна дівчинка до неї і близько не підійде...   Мої думки непростимі як для людини, яка бажає всього найкращого для сестри.   Я себе картаю за це...   Але вони все одно в моїй голові...   А моє бажання прислухатися до них тільки наростає.   "Нікому не віддам!"   "Ніхто не гідний її!"   "Міко, тільки для сестри!"   ....   ------------------------------   ....   Хоч наше з Міко навчання в школі можна вважати приємним, але те, що відбувається після школи, можна назвати важким і болючим. Під усім цим, я маю на увазі мою практику з Аріель з контролю бойового духу.   Звісно, іноді Аріель надто зайнята своєю роботою, через що в мене бувають вихідні дні, але за можливості, вона намагається знайти час, щоб зайнятися зі мною тренуваннями.   І це...   Досить болісно...   Хоч я і розумію, що так я стану сильніше, але практику з Аріель я не можу назвати "гарним проведенням часу".   Так до того ж, я її ненавиджу...   За те, що вона зробила з Міко, їй немає прощення!   За ті її зневажливі слова, що Міко звичайна і невидатна, я не можу перестати ненавидіти її за це.   Але я розумію, що кращого вчителя, крім неї, мені не знайти.   Я ненавиджу тренування!   Але саме вони допоможуть мені стати сильніше!   Силу яку я здобуду, я віддам Міко...   ....   Коли настає той день, ми з мамою йдемо на околицю села. Те місце є чимось на кшталт тренувальної зони для всіх ельфів, хто володіє бойовим духом і хоче вступити в загони мисливців.   Перші кілька годин, я займаюся з нею фізичними вправами.   Біг, стрибки, силові вправи, це все чимось нагадує навчання солдатів в армії.   Усі ці вправи призначені для зміцнення тіла. Таким чином, бойовий дух матиме ще більший ефект.   Ось тому, навантаження в цих вправах досить важке.   Я дуже сильно втомлююся...   Але мої результати непогані.   Навіть маючи доросле тіло з минулого життя, мені б було не під силу повторити це навантаження. Навіть Аріель нахвалює мене за ці результати.   Після невеликої перерви на відпочинок, настає другий етап мого тренування.   Полювання...   Точніше, симуляція полювання.   Аріель вручає мені маленький лук і кілька стріл. Ми виходимо з безпечної зони прямо до гнізда якихось, не дуже сильних маг-звірів.   Далі, моє завдання це вистежування і полювання за відведений час. Мені потрібно вбити істоту і підібрати її тушу. У більшості випадків, мені доводиться обробляти труп на потрібні компоненти. Знявши шкуру і добувши корисні матеріали, я можу вважати оброблення трупа завершеним і приступати до іншої мети.   Мені варто це робити швидко, а також переконатися, що це буде безпечно. Адже на запах крові можуть прийти і сильніші маг-звірі, які мені будуть не під силу.   Іноді Аріель любить ускладнювати мені полювання...   Вона вказує на кількість цілей, і виділяє мені стріли в меншій кількості.   Це, звісно, не проблема, якщо я влучу у свою ціль, вбивши з одного пострілу. Тоді, мені просто варто якнайшвидше витягнути стрілу з трупа і знову використати її.   Але бувають і промахи...   А іноді, потрапляння в ціль не завжди гарантує смерть.   До того ж, щоб мінімізувати мої невдалі постріли або мою марну трату відведеного часу, мені дозволяється користуватися бойовим духом.   Як ніяк, адже саме його, я і треную.   Це досить виснажлива частина тренування. Фізично і морально, я відчуваю виснаження...   Разом з Аріель, я займаюся полюванням до того моменту, поки не сяде сонце.   Але навіть сутінки не ознаменують кінець моєї практики.   Наприкінці на мене чекає спаринг з Аріель.   І ось саме він, найважчий етап...   ....   Я й Аріель стоїмо один навпроти одного.   Всюди, куди не глянь, темрява...   Очі, що більш-менш звикли до темряви, цілком здатні розрізняти силует матері на тлі білосніжних заметів, що поступово тануть. Хоч ми поки що й стоїмо на місці, під ногами раз у раз чути сніговий хрускіт. Якщо я його чую, то мені приходить розуміння, що я недостатньо твердо стою.   Усвідомлення моєї не найкращої стійки, додається до купи інших тривог, що засіли в моїй голові. Але думати про них зараз, не найкращий час...   Аріель кивнула головою...   Цей жест означав початок нашого бою.   Як і завжди, вона пропонує мені почати атаку першою.   У цьому спарингу буде всього лише обмін ударами. Ми продемонструємо рукопашний бій, жодної зброї на кшталт лука або ножів. Чисто фізичне протистояння в ближньому бою.   Вливши енергію бойового духу в ноги, я прискорилася і кинулася до матері.   На обличчі моєї суперниці промайнув ледь помітний розчарований вираз. Таким способом нападу, я користувалася дуже часто. Він не тільки був неефективний через те, що атака здійснювалася в лоб, але також, було безліч способів відбити цей удар і використовувати мій імпульс проти мене самої.   Я рада, що Аріель так вважає.   Майже досягнувши Аріель, я різко зупинилася.   Шаркнувши перед зупинкою ногою, я запустила струмінь мокрого снігу в обличчя матері. Поки цей трюк затуляв їй огляд, я відскочила вбік і напала з боку.   Цього разу, енергія бойового духу наповнювала мій кулак.   "Якщо я влучу хоча б один раз..."   Але, мама завжди виплутується з будь-якої ситуації.   Вона не тільки ухилилася від струменя снігу і мого удару, вона також, без будь-яких проблем схопила мене за руку і кинула через плече.   Швидкий і бездоганний рух...   Навіть відчуваючи в даний момент біль, який немов як струм, проноситься по моєму тілу, я це розумію.   Наша з нею сила перебуває в різних вимірах.   Прийшовши до тями, я відкотилася назад і якнайшвидше постаралася встати на ноги.   Але щойно я встала, послідував негайний удар у живіт. Жахливий біль зігнув мене навпіл, на кілька миттєвостей я розучилася навіть дихати.   Спробувавши знову встати на ноги, Аріель не стала чекати, і просто штовхнула мене...   Я відлетіла на кілька метрів, врізавшись у товстий стовбур дерева.   Моя голова затріщала, а в очах побіліло.   ~ Це досить розчаровує, Туріель...   Промовила вона зітхаючи наприкінці.   Я...   Розумію це...   Але сама вона, мені й шансу не дає!   Наше з нею тренування зі спарингу, завжди було грою в одні ворота!   Протягом трьох місяців, вона б'є мене і не дає навіть встати!   Вона не парирує удари!   Вона не дає часу на роздуми!   Після моєї атаки на початку, вона йде в рознос!   Вона показує справжню силу і втоптує мене в землю!   В даний момент я лежу на землі. Нерозторопними кроками, Аріель підходить у мій бік. Мабуть, вона думає, що я навряд чи зможу продовжити.   Щойно вона підійшла досить близько, я зібрала всі сили і кинула жменю снігу їй в очі.   Моє тіло перебувало в пекельній агонії.   Кожною частинкою свого тіла, я відчувала неймовірний біль.   Але незважаючи на це, я одразу ж встала на ноги і накинулася на неї.   Я використала стільки бойового духу, скільки могла.   Моє серце шалено забилося.   Мої кістки противно тріщали.   Мої м'язи напружилися з неймовірною силою.   Бойовий дух - Страшна річ...   Особливо для власника...   Найімовірніше, зовсім скоро, я втрачу свідомість через такий обсяг енергії.   Але, Аріель граючись відбила удар...   ~ Ти ж знаєш, що це недостатньо?   Сказала вона, в той час беручи мене в захоплення і притиснувши до землі.   Моя права рука, була в повному розташуванні матері. Своїм коліном вона тиснула мені на спину, тим самим остаточно знерухомивши мене.   Мій бойовий дух усе ще горів усередині мене, але витрачався даремно...   Навіть із ним, у мене не вистачає сил вибратися.   Вимкнувши його, я впевнена що просто втрачу свідомість.   ~ Чоооооорт!   Вимовила я, немов звір, що висміюється.   Але у відповідь, мене зустрів крижаний тон...   ~ Якщо ти зустрінешся з сильним супротивником, невже ти так само будеш огризатися?   Від безсилля, я заскрипіла зубами...   Але Аріель продовжувала...   ~ Якби мені захотілося б тебе прикінчити, ти б і пискнути не встигла.   ~ Навіщо ти все це мені кажеш?! Хочеш просто похвалитися.?! Або показати свою силу переді мною.?! Чого ти добиваєшся?! Мого переляку і поваги до тебе?! Наївно... Адже з таким самим успіхом, ти можеш залякувати мурах, але навряд чи вони будуть слухати...   Аріель злісно цокнула язиком...   ~ Ще не звикну що з моєї слухняної доньки, ти перетворилася на гостру на язик грубіянку.   ~ Я думаю, було б нерозумно очікувати чогось іншого...   Я хотіла продовжити й договорити, але на середині речення я відчула гострий, нестерпний біль у районі плеча.   Я закричала від болю, адже Аріель зламала мені руку.   Але не встигнувши схаменутися, вона відкинула мене вбік.   Але й на цьому вона не зупинилася.   Спаринг тривав...   Вона кидала мене з боку в бік немов ганчіркову іграшку. Штовхала і відкидала мене ногами. Було кілька разів, коли я мало не відключалася від больового шоку.   Під час усього цього процесу, вона вимовляла...   ~ Насамперед, ти маєш усвідомлювати своє становище!   ~ Твоє зіткнення з сильним супротивником, може статися в будь-який момент!   ~ Ні благання, ні віра в богиню, не вбереже тебе від смерті!   ~ Ти не втечеш, адже в тебе будуть зламані ноги!   ~ Ти не вдариш, адже в тебе буде зламано руки!   ~ Твоя сила здаватиметься плямою бруду порівняно з опонентом!   ~ Помилково буде думати, що ти відкупишся від ворога!   ~ Золотом, своїм тілом, реліквіями!   ~ Він може це взяти й без твого дозволу, розумієш!   ~ Ти правильно робиш, що вважаєш мене ворогом!   ~ Ніким іншим, я бути зараз не можу!   ~ І тільки сила волі! Тільки твій бойовий дух! Тільки це і зможе тебе врятувати!   ~ Зараз тебе б'ють, бо ти впевнена, що програєш!   ~ Немає нічого поганого в тому, щоб мати мотивацію перемоги, проти сильного ворога!   ~ Немає нічого поганого в тому, щоб захотіти перемогти його, навіть якщо це і здається неможливим!   ~ Але мотивація і повна впевненість у перемозі, різні речі!   ~ Ти повинна хотіти перемогти, а не бути впевненою в перемозі!   ~ Ось тому, я зараз так і чиню!   ~ За три місяці з опанування бойового духу, я ще не бачила твою мотивацію!   ~ Щоразу я бачу одне й те саме!   ~ Ти здаєшся перед тим як почати бій зі мною!   ~ І щоразу ти стаєш побитою, тільки через цю причину!   ~ Бойовий дух стає сильнішим не від часу чи простих зусиль!   ~ Він стане сильнішим тільки тоді, коли ти нарешті захочеш перемогти!   Закінчивши монолог, вона також закінчила моє побиття...   Я лежу в снігу не в силах поворухнутися...   Я відчуваю як майже кожна кісточка мого тіла, тріснула або була поламана...   Ніколи у своєму житті я не відчувала такого болю...   З мого рота надходила кров.   Тільки одне моє око було відкрите, тоді як друге не хотіло відкриватися через синці та каліцтва на обличчі.   Якщо вона весь час до цього мене сильно била, то сьогодні, Аріель вперше мене "розчавила"...   Проте Аріель продовжила, але тільки в характерному для неї, спокійному тоні...   ~ Туріель, коли ти вперше пробудила бойовий дух, ти показувала більше можливості, ніж за три місяці тренувань...   ~ Наразі, донько моя, ти слабкіша за себе тієї, хто запекло бився зі мною того вечора...   ~ Я здогадуюся... У тебе тоді була якраз та сама мотивація, якої немає зараз...   З останніх сил, я підняла голову в бік Аріель. Але я, як і раніше, не могла говорити...   Мені залишалося тільки слухати...   ~ Справа в Міянель, так..? У твоїй улюбленій сестрі....   ~ Тоді ти билася з усім відчаєм заради неї. Ти готова була розірвати мене на шматки і тобі було байдуже, наскільки я була сильна порівняно з тобою.   До чого...   До чого вона хилить...?   ~ Мотивацією для тебе, було благополуччя твоєї сестри... Тепер я зрозуміла...   Н-ні...   П-прошу н-ні...   ~ Може коли буде наступне тренування, взяти і Міянель теж, як думаєш?   Вона хоче..?   Не чіпай її...!   ~ Якщо я буду бити її у тебе на очах, може тоді ти захочеш битися зі мною, адже так, Туріель?   Розуміючи, що в мене зламана щелепа, я все ж таки змогла відкрити рота і вимовити...   ~ Не треба...   ~ Добре... Наступного разу, тобі треба буде постаратися. Якщо все повториться в такому ж дусі, то бідолашній Міянель не позаздриш...   Я її ненавиділа   Але зараз, я нічого не могла, як заплакати і пообіцяти їй...   З цього дня, я битимуся так, ніби від результату залежить життя моєї сестри.   Я битимуся не з надією перемогти Аріель...   Я битимуся з надією її вбити...   Принісши мене на руках назад у дім, Аріель уперше попросила батька застосувати на мені магію "відновлення". -------------------------------- Ім'я - Туріель.   Старе ім'я - Накано Азумі.   Раса - Ельф.   Вік - 24 роки.   Зріст - 105 см.   Вага - 17.1 кг.   Місце знаходження - Великий ліс Гайа: Село ельфів.   Здібності - Дитина, що володіє бойовим духом: Перший ступінь.   Стан - Не в нормі...   ------------------------------

Читати


Відгуки

lsd124c41_Violet_Evergarden_round_user_avatar_minimalism_f552535c-ac60-4b01-98eb-069ffb626ea5.webp
Neon rain drop

06 червня 2024

Дякую за розділи~ «Він діяв за іншою тактикою, і застосовував безчесні, але геніальні кроки. Він зміг знищити зброю героя, що за силою була наймогутнішим артефактом, а відтак, уперше, вбито було героя, а не Повелителя. Так... Повелитель демонів уперше здобув перемогу... Але довго радіти йому не довелося... Величезними втратами, але всі раси Ф'єроса перемогли і запечатали його за допомогою могутнього заклинання» — ува, щось нетипове, мені подобається «Місце де він запечатаний і охороняється, це село ельфів. Буду відверта, у мене погане передчуття...» — повністю згодна, не здивуюся, якщо село ельфів буде ним зруйнована і героїням доведеться або битися з ним, або давати драпака «Протягом трьох місяців вона виснажувала себе і старалася з усіх сил. Коли вона приходить із чергового тренування, на ній немає й живого місця.» — боляче, дуже шкода Турі😢 «І все ж... Моє серце обливається кров'ю...» — повторюю за гг, але моє серце від цих слів також обливається кров'ю