Частина 1

Місто Рікаріс, будинок за адресою вулиця Кірібу, номер два. Архітектура першого поверху являє собою довгу будівлю з чотирма входами. Люди, які живуть тут, не виглядають багатіями, але вони й не настільки бідні, щоб боротися за життя в нетрях, такий собі середній клас демонічного материка. І в такому місці з'явилися три тіні, дві маленькі й одна велика. Вони повільно хиталися по окрузі, зарозуміло, наче тут нікого не було навколо. І, без пригод, вони зупинилися перед одними з дверей.

- Привіт. Це прийшли люди з Гільдії Шукачів Пригод - голосно продзвенів голос юного хлопчика, поки він стукав у двері.

Це дивно. У цій області немає шукачів пригод, які будуть використовувати настільки ввічливий тон. Тут відповідні шукачі пригод, вони здебільшого ті люди, що належать до грубого типажу. Але мешканець будинку був обманутий ввічливим голосом і з клацанням відчинив двері. У дверях з'явилася юна дівчинка років семи-восьми, з довгим хвостом ззаду, як у ящірки, і роздвоєним язиком, що має риси раси Хоуга. Хлопчик посміхнувся дівчинці і сказав:

- Щиро радий вас вітати, це будинок Мейсела?

- Так, з якого ви приводу?

- Ах, щиро вибачаюся, що не сказав про це раніше. Я Рудеус, з групи "Смертельний Тупик".

- С-смертельний Тупик?

Дівчинка теж знає ім'я "Смертельний Тупик", злісний диявол із раси супардів, який вбиває без розбору, здійснивши багато військових подвигів під час Війни Лапласа. У нього найзвірячіша особистість. Якщо хтось зустрінеться з ним, їхнє життя зайде у смертельний глухий кут. Кожен, хто зустрічався з ним, каже: "Якби я тут же не втік геть щосили, я був би давно мертвий." У цьому прізвиську - сама суть страху, і, навіть шукачів пригод, які стверджують, що здатні перемогти будь-якого монстра, кидає в тремтіння, коли вони чують ім'я "Смертельний Тупик". Мейсел також знає і особливі риси "Смертельного Тупика", і це безумовно не цей малюк.

- Ми прийняли ваш запит на пошук вашого домашнього улюбленця. Я хотів би уточнити подробиці, можу я дізнатися їх, якщо у вас є час?

Смертельний Тупик.

Це лякаюче ім'я, і, ті двоє людей позаду нього, теж дивні, але подивившись на хлопчика, який використовував виключно ввічливі слова, її страх зменшився. Крім того, вони шукачі пригод, які, здається, прийняли її запит.

- Будь ласка, допоможіть мені знайти мою Мію.

- Так, ім'я Мія, правильно? Це справді чарівне ім'я.

- Це ім'я я сама вибрала.

- Ах, ваш смак в іменах, дійсно чудовий.

Мейсел дуже потішили ці почуті слова.

- Ну тоді, як виглядає Мія?

Мейсел повільно описала зовнішній вигляд улюбленця і те, як він зник три дні тому і не повернувся додому. Зазвичай, коли вона кличе його, він прибіжить, і те, що він має бути зараз голодний, і так далі. Вона говорить як і годиться в її віці, не в силах зосередитися лише на чомусь одному. Середньостатистичний дорослий знайде її манеру розмови дратівливою, скоріш за все, навіть не слухатиме все, що вона говорить. Але юний хлопчик до кінця вислухав усе, що вона хотіла сказати, з усмішкою, старанно киваючи у відповідь на кожну фразу.

- Я зрозумів. Тоді ми вирушимо шукати її. Прошу, довірте це "Смертельному Тупику"!

Хлопчик раптом підняв великий палець догори і, як не дивно, двоє позаду нього теж підняли великі пальці догори. Мейсел повторила за ними, показавши великий палець, хоча вона й не зрозуміла, що відбувається. Підтвердивши це, молодий хлопчик розвернувся на підборах, прямуючи геть. Дівчина в капюшоні, позаду нього, теж вирушила з ним. Великий чоловік присів навпочіпки, поклав руку їй на голову і сказав:

- Ми обов'язково допоможемо тобі відшукати його, прошу зачекай і не турбуйся.

На його обличчі був дуже довгий шрам, а на його лобі сяяв самоцвіт. Колір його волосся був якийсь плямисто-синій, а обличчя дуже лякаюче. Але рука на її голові була такою теплою, і вона слабо кивнула.

- Залишаю це на вас.

- Ах, просто надай усе нам.

Дивлячись на спини трьох людей, Мейсел запитала найбільшого:

- Вибачте, а як вас звати?

- Руджерд, - коротко відповів той, знову повернувшись до неї. Обличчя Мейсел почервоніло і вона пробурмотіла ім'я: "Руджерд".

Частина 2

- З точки зору Рудеуса -

Після зустрічі з клієнтом, я повністю розібрався в суті запиту. Схоже я зімітував працівника, який вештається по домівках продаючи всякий непотріб, дуже непогано. Це нормально, якщо мене висміюватимуть інші шукачі пригод, але ми повинні справляти на клієнтів гарне перше враження. Ми повинні використовувати шанобливе ставлення, говорячи з ними.

- Як і очікувалося від тебе, володіти такою хорошою акторською майстерністю, - звернувся до мене Руждерд, коли я вже відчув полегшення з приводу того, як усе пройшло.

- Ні, ні, Руджерде, та остання річ, що ти зробив, - ось що справді дивовижно.

- Та річ? Про що ти говориш?

- Хіба ти не сказав дещо, поклавши руку на голову цієї дитини?

Це була повна імпровізація. Вона змусила мене завмерти в страху на мить, але схоже це дало несподівані результати.

- А, так ти говориш про це, і що такого в цьому хорошого?

Що ти маєш на увазі під цим "що такого хорошого"? Ця дівчинка дивилася на Руджерда з обличчям, повністю залитим фарбою. Якби на мене дивилися з таким виразом в очах, моя мотивація злетіла б до небес. Але якщо я скажу такі слова напряму, Руджерд, який любить дітей, імовірно вичитає мене з суворим виглядом.

- Ха-ха, ця дівчинка з головою захопилася братиком, гве-хе-хе-хе-хе, - тож я, використовуючи жартівливий тон, штовхнув Руджерда ліктем, і він криво посміхнувся, недовірливо відповівши:

- Це не правда.

- Охо-хо-хо, якщо братик стане серйозним, це малятко... Ой!

Я дістав потиличник, навіть звук удару пролунав, обернувшись назад, я побачив Еріс, яка надулася.

- Припини цей дивний сміх! Хіба це непросто гра?

Схоже, вона не оцінила моєї розпусної поведінки. Вона почала ненавидіти покидьків суспільства з того самого випадку з викраденням. Щоразу, бачачи людей, які виглядають як бандити, у місті Роа, вона хмурилася. Нехай навіть це всього лише жарт, схоже вона не в змозі це переварити.

- Вибач.

- Шиііі! Ґрейрати не повинні показувати настільки вульгарної посмішки як ця.

Я мало не фиркнув, почувши ці її слова. Я чую, мадам. Еріс розмірковує про витонченість. Та Еріс, яка не здається, доки не розтрощить усі перепони, стала настільки елегантною. Але навіть якщо ти говориш так, ти не повинна робити щось, на зразок того раптового нападу вчора. Ні, просто погляньте на Сауроса і ви зрозумієте. Чи можливо, що жорстокі побиття раптом теж входять у коло їхнього поняття про елегантність? Та ні, не може бути, правильно? Я не впевнений, як саме дворяни Асури визначають елегантність...

- До речі, а ми здатні відшукати вихованця?

Раз вже я не так впевнений щодо цього, я просто зміню тему. З того, що я зібрав, тваринка схожа на кішку, чорного кольору, і вона була з ґаздинею з самої юності. Розмір схоже досить великий, якщо вже дівчинка показувала його, широко розкинувши руки. Судячи з цього, вона розміром приблизно з Шиба-іну, що досить багато для кішки.

- Звичайно. Ми ж пообіцяли відшукати його, - чітко підтвердив Руджерд. Заслуговує на довіру.

І прямо так Руджерд пішов уперед, крокуючи без жодних вагань. Однак, мені трохи не по собі. Навіть якщо в Руджерда є радар, буде не просто знайти маленьку тварину в місті.

- У тебе є план?

- Пересування тварин дуже просте, дивись.

Руджерд вказав на землю, і навіть нехай вони були не такими чіткими, там точно були відбитки лап. Це дивно, я навіть і не помітив цього. Ми зможемо відшукати її, використовуючи відбитки лап?

- Ні, це інша кішка, ця менша, ніж та, яку ґаздиня описувала.

Зрозуміло, дійсно, розмір відбитків належить середній кішці, ну, нехай навіть я вважаю, що юна дівчинка могла перестаратися зі своїми жестами.

- Хм...

- Тут щось увійшло на територію жертви.

- Ось як?

- Абсолютно. Ще залишився слабкий запах.

Запах? Цей хлопець визначив район пошуків за запахом?

- Сюди.

Руджерд попрямував у провулок, ніби щось зрозумів. Я тихо пішов за ним, нехай навіть я справді не розумію цього, у мене є відчуття, що справа зрушилася. Помічники відомих детективів і сищиків напевно відчувають саме такі почуття. Переслідувати і заганяти в кут злочинців, проводити страхітливі допити і катувати їх магією, щоб вибити зізнання. У будь-якому разі, все буде скінчено швидко після зустрічі з сумнозвісним детективом Руджердом.

Просто жартую.

- Знайшов, я побоююся за цього хлопця.

Руджерд вказав кудись у кут провулка. Знайшов що? І що означає це "побоююся"? Я абсолютно без поняття, що відбувається. Принаймні, я навіть ніяких слідів відбитків лап не бачу.

- Тут.

Руджерд плавно ковзнув у провулок, крокуючи без тіні сумнівів. Він заглибився далі в провулок, який продовжував увесь час звужуватися, аж доки не сягнув області, де лише кішки й можуть протиснутися. Хоча я й не розумію, як саме він це робить, він, можливо, продовжує успішно відстежувати відбитки.

- Поглянь сюди, тут сліди боротьби - Руджерд зупинився в кінці провулка і покликав мене поглянути на це. Не бачу я тут ніяких слідів, тут немає крові, та й земля не виглядає потривоженою.

- Тут.

Руджерд продовжив іти попереду нас. Яке це чудове завдання, оскільки Еріс і мені потрібно тільки слідувати за ним.

Вийшли з провулка, перейшли дорогу, заходячи і виходячи постійно, і нарешті повернулися в провулок знову. Ми поспішно рухалися місцями, де, відчувається, цілком могли б загубитися. Після того, як ми покинули черговий провулок, оточення стало змінюватися. Тут уже всюди ознаки запустіння, будинки старіші, стіни більш пошарпані, а будівельні матеріали примітивніші. Тут люди, що злякано на нас дивляться і багато брудних дітей навколо.

Це нетрі, але повільно я починаю думати, що, можливо, це не той випадок. Більше схоже, що ми ступили на секретну стежку і десь загубилися. І в цю мить рівень моєї пильності різко зріс.

- Еріс, прошу, тримай напоготові свій меч.

- ...Чому?

- Просто обережність. І ще, якщо хтось наблизиться, не забувай прикривати спину.

- До-добре, я зрозуміла...!

Я попередив Еріс заздалегідь. Тут ще Руджерд поблизу, тож я не думаю, що будуть якісь проблеми. Але результати будуть катастрофічними, якщо ми припустимося помилки, повністю покладаючись на когось іще. Заради власної безпеки, кожен повинен бути напоготові. Коли я подумав про це, я міцно стиснув сумку з монетами. Нехай навіть тут їх не так багато, я не можу дозволити, щоб їх стягнули кишенькові злодії. Час від часу кілька грубіянів намагалися зухвало дивитися на Руджерда, але вони тут же відводили свій погляд, варто було Руджерду подивитися на них у відповідь. Міць, що ховається в його погляді, не просто для показухи. Не кажучи про шукачів пригод у місті, вони, ймовірно, навіть більше побоюються сильних людей.

- Це справді те місце?

- Не можу бути впевненим.

Відповідь Руджерда по-справжньому ненадійна. Чи не ти без жодних сумнівів рухався по окрузі, нещодавно? Ні... нехай навіть він не багатослівний, Руджерд мабуть щось виявив, я довірюся йому. Пройшовши ще деяку відстань, Руджерд зупинився перед будинком.

- Ось це місце.

Перед нами сходи, що йдуть униз, а в кінці сходів - двері. Схоже на бар, де збираються музиканти Віжуал кей.*. Звісно, звідти не лунала популярна рок-н-рол музика, і не було лисого викидайла, який носить сонячні окуляри, щоб вітати людей.

Замість цього, звідти йшов сморід тварин. Все одно що прогулюватися повз магазин домашніх улюбленців і звідти донісся б певний тваринний сморід. До того ж, тут явно був і сморід злочину.

- Як багато людей тут?

- Жодного немає всередині, але там багато тварин.

- Тоді, давайте увійдемо.

Раз вже тут немає нікого навколо, немає особливої потреби в хвилюванні. Я спустився сходами, маючи намір поштовхом відчинити двері. Але вони виявилися замкнені, тож я використав магію землі, щоб відкрити їх. Для початку я перевірив околиці, щоб упевнитися, що нікого немає, і увійшов всередину. Просто заради обережності, я знову замкнув двері зсередини. Таке відчуття, ніби ми злодії. Ми продовжили шлях темним коридором.

- Еріс, прикривай наші тили.

- Зрозуміла.

Якщо хтось зайде, Руджерд, імовірно, одразу ж виявиться в курсі цього. На чолі з Руджердом ми увійшли у внутрішнє приміщення будинку. Далі по коридору, були двері, що ведуть у маленьку кімнатку, та інші двері. Пройшовши крізь ці двоє дверей, у моїх вухах пролунали хаотичні крики тварин. У найдальшій кімнаті були різноманітні клітки, поставлені дуже близько одна до одної. Велика кількість тварин була замкнена в них. Собаки, кішки і тварини, яких я ніколи раніше не бачив, усі були щільно розміщені в приміщенні розміром із класну кімнату.

- Ц-це... - вимовила Еріс тремтячим голосом.

Що до мене, то в той же час, думаючи, що ж коїться в цій кімнаті, я розраховую, що можливість відшукати нашого улюбленця тут доволі висока, якщо вже тут стільки тварин.

- Руджерде, кішка, яка нам потрібна, тут?

- Так, це он та.

Він негайно відповів, вказавши пальцем. Там була кішка, більше схожа на чорну пантеру. Величезна, вона справді величезна, принаймні вдвічі більша за те, що показувала дівчинка, розкидаючи свої руки.

- Це точно вона?

- Безумовно, подивися на нашийник.

На нашийнику чорної пантери й справді було написано "Мія ".

- Схоже це насправді Мія.

Гаразд, замовлення справді завершене, нам просто треба дістати пантеру з клітки і закінчити справу, відвівши її в будинок дівчинки.

Ні, почекайте, а що з іншими тваринами? Якщо придивитися, у багатьох тварин тут є нашийники і пов'язки на лапах, і на всіх написано приблизно те саме, що й у Мії. Неважливо, з якого боку дивитися, вони вочевидь усі домашні улюбленці. У кутку кімнати була схожа на мотузку штука, і єдине слово, яке з нею асоціювалося, - це "вилов". Відловлювати чиїхось домашніх улюбленців високого класу і продавати їх десь за високими цінами, тут схоже процвітає саме така форма бізнесу. Хоча я й не думаю, що є якісь закони в цьому світі, які б регулювали це, але це безумовно щось недобре. Якщо вже підбирати визначення, то це явне злодійство.

- Хммм...?

Руджерд обернувся до входу, і Еріс теж це помітила.

- Хтось увійшов.

Я не помітив цього, оскільки потонув у криках тварин. Залишивши Руджерда осторонь, Еріс теж чітко зрозуміла, що хтось прийшов. Гаразд, і що нам робити? Не так уже й багато часу займе дістатися сюди від входу. Чи повинні ми втекти? Ні, тут нікуди бігти, тут тільки один єдиний шлях.

- А тепер, зловімо їх.

Ми вторглися сюди незаконно, тож варіант переговорів відпадає. Це місце вкрай схоже на сцену злочину, але також можливо, що це все цілком законно. У будь-якому разі, ми повинні зв'язати їх і, якщо вони хороші люди, спробуємо вмовити їх мовчати. А якщо вони погані, ми поб'ємо їх, щоб змусити мовчати.

Частина 3

Через кілька хвилин. Я дивлюся на трьох людей, які лежать у кутку кімнати. Двоє чоловіків і одна жінка. Руджерд відправив їх у нокаут в одну мить, а я використав магію землі, щоб зробити для них наручники, і привів їх до тями водою.

Оскільки один із чоловіків почав голосно кричати, я використав шматок тканини, що валявся неподалік, щоб заткнути йому рота. Двоє інших були взагалі-то тихими, але я заткнув роти і їм, добре бути справедливим.

-...Хм.

Моє серце раптом запитало, як усе обернулося таким чином? За завданням, яке ми прийняли, мало бути рівня E, знайти кота, що загубився. Ми пішли за Руджердом, якщо вже він сказав залишити це на нього, і незабаром остаточно загубилися в нетрях, навіть не помітивши. Ми зайшли в будинок, відшукали безліч спійманих тварин, і, коли ми нарешті прийшли до тями, з якоїсь причини ми зв'язали людей. Нашим завданням точно не було зловити людей. Причина, через яку все склалося саме так, це абсолютно точно провина Хітогамі, він, мабуть, одразу передбачав, що все піде саме так.

Ситуація стала досить проблемною. Якби ми тільки не прийняли це замовлення з пошуку зниклого вихованця.

Частина 4

Я почав оглядати цих трьох людей.

Чоловік А, демонічної раси. У його очах не було білків, очі фасеточні* виглядає трохи гидко. Це той самий хлопець, що намагався підняти галас раніше. Він створює враження грубої особистості, звичної до бійок. Я здається пригадую ім'я цієї раси в енциклопедії Роксі, але ніяк не можу його пригадати. Я пам'ятаю тільки, що їхня слина отруйна, і тоді в мене було питання, що трапиться, якщо вони зберуться когось поцілувати.

Чоловік Б, демонічна раса. У нього обличчя як у ящірки і його зовнішній вигляд трохи відрізняється від того стража на вході. Оскільки це обличчя ящірки, я не можу прочитати його вираз. Але, судячи з його очей, він показує ознаки розважливості і явно нас побоюється.

Жінка А, демонічна раса. Її очі теж схожі на фасеточні, і її переляканий вираз має справді огидний вигляд, але фігура в неї доволі гарна, тож це якоюсь мірою згладжує це.

Ну, марно просто витріщатися на них. Якщо почати розпитувати їх, кого я маю вибрати? Хто з них швидше поділиться потрібною нам інформацією, чоловіки чи жінки? Жінка А виглядає так, ніби вона в жаху, можливо, якщо ми просто злегка їй пригрозимо, вона зізнається у всьому. Ні, жінки схильні до брехні. Для того, щоб вижити, вона може приплести і трохи брехні, яка не дозволить отримати повну картину. Нехай я й не вважаю, що всі жінки у світі такі. Принаймні, юна леді явно не такий тип особистості. Але якщо я буду злитися і підозрювати скрізь обман, я вже не зможу відрізнити правду від брехні. Тож жінка відпадає.

Тоді якого з чоловіків обрати?

Що щодо чоловіка А? Він схоже легкий на підйом і в нього найсильніше тіло з усіх трьох, а також шрам на обличчі. Я відчуваю, що він найкращий у сутичках і доволі простодушний, може, навіть скаже: "Якого біса ви робите?", і "Зніміть ці кайданки". А що з чоловіком Б? Я не зовсім розумію вираз його обличчя і він пильно спостерігає за нами. Він не виглядає дурнем і, якщо він не ідіот, він цілком може переконливо збрехати в цій ситуації. Я вибираю чоловіка А. Оскільки він легко розгубив увесь свій спокій раніше, за допомогою маленької провокації і пари поштовхів у потрібному напрямку, відчуваю, він розкриє всі важливі для нас речі. Ну, а якщо це не спрацює, завжди є двоє інших, яких ми можемо допитати. Я витягнув кляп із чоловіка А, але він тільки втупився на нас, нічого не говорячи.

- У мене є кілька запитань, які я хочу поставити, і я хотів би, щоб ти відповідав чесно, я хочу... що?!

Раптово, стусаном я був з легкістю відкинутий геть, частково через своє нестійке положення, оскільки якраз опускався поруч. Я відлетів назад і покотився по землі, вдарившись головою об стіну, я відчув як іскри посипалися з очей. Чорт візьми, це по-справжньому боляче. Цей хлопець справді простодушний дурень. У такій ситуації він насправді посмів штовхнути людину, яка спіймала його, схоже він навіть не замислився, що трапиться, якщо ми розсердимося.

- Шо? Гей! Зупинись!

Еріс почала плакати і я негайно кинувся вперед. Він зірвав свої кайданки в ту саму мить, як я почав обмірковувати ситуацію. Він, імовірно, спробує щось зробити з Еріс, узяти її в заручники просто на очах Руджерда...

- Що...?!

Ні, те, що постало перед моїми очима, - це короткий спис, який встромився в горло чоловіка А. Руджерд, який пронизав глотку чоловікові А, і Еріс, яка спостерігає за ним із похмурим подивом... Короткий спис смикнувся кілька разів, перш ніж його висмикнули, і кров забризкала все навколо, забарвивши стіни криваво-червоними плямами. Чоловік А відсахнувся назад і впав обличчям на землю, а кров продовжувала бити з розірваного горла. Кров повільно стікала і збиралася на землі у справжній кривавий басейн. Запах, що поширився в повітрі, це був запах крові. Тіло чоловіка сіпнулося кілька разів у конвульсіях і більше не рухалося. Він помер. Він помер, не встигнувши навіть видати й звуку, убитий Руджердом.

- Чо... ч-чому ти вбив його?! - мій голос почав тремтіти.

Це не вперше, коли я бачу мертву людину. Гіслен вбила декого, щоб урятувати мене, але це трохи відрізняється. Чому все моє тіло тремтить, а серце заповнює жах?

"Що не так, чому я так наляканий?"

Наляканий чиєюсь смертю? Це неможливо, людська смерть у цьому світі повсякденне явище, і я ясно це розумію. Але, навіть якщо мій розум розуміє цей факт, можливо, це зовсім інша справа коли вперше бачиш це в реальності? У такому разі, чому я нічого такого не відчув, коли Гіслен вбила викрадачів?

- Тому що він штовхнув дитину - Руджерд використав буденний тон, та й сказав він це цілком байдуже.

Ах, так ось воно що. Тепер я зрозумів, я злякався не чиєїсь смерті. Це невелика справа, з якою я вже зустрічався одного разу, але я злякався Руджерда, який убив його так природно і не замислюючись. Хіба Роксі вже не говорила про це одного разу?

"Поняття людей і демонів про здоровий глузд сильно відрізняються, щось може бути спровоковано тим, що тобі явно не варто було говорити." Так і є. Що якщо Руджерд спрямує свій тризуб проти мене? Ця людина неймовірно сильна, навіть сильніша за Гіслен, чи зможу я перемогти зі своєю магією? Я повинен бути в змозі чинити опір. Я провів багато тренувальних боїв, проти людей, які використовують ближній бій. Пол, Гіслен і Еріс. Люди навколо мене експерти ближнього бою, і Руджерд, імовірно, найсильніший із них. Тож у мене немає впевненості, що одного разу я буду здатний сказати "Перемога!", але, якщо він справді захоче вбити мене, у мене має бути хоча б кілька способів для опору. Але, що якщо він націлиться на Еріс? Чи зможу я захистити її? Неможливо.

- Ти не повинен був убивати його! - сказав я, панікуючи.

- Чому це? Він же погана людина?

Руджерд був сильно приголомшений, вислухавши мене, абсолютно не в змозі зрозуміти цього всією душею.

- Тому що...

Як мені пояснити це правильно?

Що я хочу, щоб Руджерд робив?

Але, повертаючись до головної теми, чому він мав би бути вбитий? У мене немає доброго серця і я лише пирхну, посміюючись над людьми, які стверджують щось на кшталт "Ви не можете вбивати людей". Коли мої батьки померли, я був саме таким, я подумав про себе, яким же похмурим буде моє майбутнє, а ще подумав "похорон не має нічого спільного зі мною", і, порівняно з цим, здійснення моїх тілесних бажань значно важливіше, ніж похорон. Якщо я використовую виправдання на кшталт "Ти не можеш вбивати людей!", зміст і значення цього твердження буде спотворено моєю власною індивідуальністю.

- Є причини, через які тобі не варто було вбивати його.

Я тремчу. Тримай себе в руках. Зараз я вже на межі здорового глузду, мені необхідно взяти себе в руки, перш ніж розмірковувати. По-перше, чому я тремчу? Тому що боюся. Із самого початку я думав, що Руджерд м'яка людина, але він убив когось так запросто. Я твердо вірив, що расу супардів просто неправильно зрозуміли.

Я помилявся.

Нехай навіть я не знаю, яка ця раса в реальності, але Руджерд не такий принаймні. Він продовжував убивати ворогів з часів Війни Лапласа і для нього це просто ще один випадок. Також, не можна відкидати можливості, що одного разу він спрямує свій тризуб проти мене або Еріс. Я не такий непорочний, яким Руджерд мене вважає. Рано чи пізно я викличу його гнів своїми словами. І в цей момент я просто залишу осторонь факт, що це може його розлютити, як щось, з чим уже нічого не поробиш, якщо вже наші думки розходяться. Це той тип сварки, з яким ми можемо зіткнутися, але я ніколи не думав, що через це ми можемо почати бій на смерть. Неважливо, які були тут обставини, не було необхідності когось убивати. Прямо зараз, на цьому етапі, абсолютно необхідно виправити Руджерда.

- Просто зроби це, Руджерде, прошу вислухай мене.

Але я навіть ще не оформив усе в словах, що я можу сказати? Що я можу сказати, щоб він зрозумів? Благати його не вбивати нас?

Серйозно? Хіба не я заявив кілька днів тому, що ми воїни, які битимуться разом із ним, а не під його захистом? Ми рівні, а значить благати безглуздо. Я не можу сказати йому, що ми повинні дати іншій групі шанс порозумітися, оскільки Руджерд не визнає такої логіки.

Думай.

Чому ми з Руджердом? Тому що ми хочемо позбутися поганої слави супардів. Якщо Руджерд уб'є кого-небудь, уявлення про супардів стане ще гіршим, це без питань. Тож необхідно вмовити його не вплутуватися в сутички з іншими шукачами пригод. Образ супардів абсолютно жахливий, і не важливо, скільки добрих справ він зробить, всі вони будуть відкинуті, варто йому вбити когось. Всі ці зусилля зійдуть нанівець, і Руджерда почнуть розглядати як особистість з вельми поганою славою. Так, тому він не повинен вбивати. Ми не повинні дозволяти людям пов'язати супардів зі словом страх.

- Якщо Руджерд уб'є когось, погана слава супардів тільки зросте.

-Це означає, що я не можу вбивати і поганих людей?

- Не так важливо, що за людина була вбита, важливо хто її вбивця, - я ретельно добирав слова.

- Я не розумію.

- Якщо хтось із супардів вбиває, значення зовсім інше, це якби монстр когось убив.

Руджерд став дещо похмурішим, почувши це, можливо, він розглядає це як образу своєї раси.

-...Я не розумію, чому це так.

- Люди розглядають супардів як расу, здатну тільки вбивати, вони злісні демони, які негайно вб'ють кожного, варто їм відчути навіть легке невдоволення.

Можливо, я сформулював це занадто суворо, але світ дивиться на це саме таким чином, а я намагаюся змінити цю точку зору.

- Це легко просто почати стверджувати, що супарди зовсім незлі дияволи. Але якщо ти продемонструєш це за допомогою своїх дій, багато людей змінять свою точку зору.

-...

- Але, варто тобі когось убити, і все так і не увінчається успіхом, а люди залишаться при своїй думці, що супарди злісні демони.

- Це абсурд.

- Хіба в тебе немає досвіду в цьому? Коли ти врятував когось і став із ними добрими друзями, тільки для того, щоб їхнє ставлення швидко змінилося?

-... Є.

Я закінчив робити висновки у своєму серці й готовий закруглятися.

- Але, якщо ти не будеш нікого вбивати, не роблячи винятків...

- Що трапиться?

- Люди почнуть замислюватися, а чи не було у супардів якоїсь причини?

Чи справді вони чинитимуть так? Відмову від убивств у цьому світі сприймуть як щось, що має глибокі причини?

Ні, не час замислюватися про це. Я не повинен помилятися. Руджерд убив занадто багатьох і вони природно сприймають супардів як тих, хто вбиває всіх без розбору. Якщо він нікого не вбиватиме, ця точка зору має змінитися, це цілком логічне очікування.

- Будь ласка, не вбивай більше, заради раси супардів.

Вбити чи не вбивати, має бути піддано суду. Але я не знаю критеріїв оцінки і стандартів цього світу. Судження Руджерда ймовірно на межі. А між двома крайніми положеннями дуже складно побачити золоту середину, у такому разі краще взагалі заборонити всі майбутні дії.

- Оскільки ніхто не бачив, що тут сталося, хіба не все гаразд?

Слова Руджерда майже змусили мене захотіти перевернути стіл і розплакатися у відчаї. "Оскільки ніхто мене не бачить, я можу здійснювати жахливі вчинки", можу я поцікавитися, звідки взагалі виліз цей першокласник? Цей хлопець справді прожив уже понад п'ятсот років?

- Навіть якщо ти думаєш, що ніхто за тобою не спостерігає, можуть бути люди, які все ж таки бачили це, так?

- Але тут же навколо точно нікого немає?

От чорт, я зовсім забув про цей камінь у нього в лобі.

- Були люди, які бачили це.

- Де?

Прямо тут.

- Хіба Еріс і я не бачили цього?

- Хм...

- Будь ласка, не вбивай більше нікого, ми не хочемо зі страхом дивитися на Руджерда.

-...Добре.

На заключному етапі всього, схоже я переконав його своїми сльозами, що виступили на очах. У мене немає справжньої впевненості у своїх словах. Але Руджерд кивнув.

- Тоді я благаю тебе чинити так.

Я схилив голову перед Руджердом і завмер так. Я дивлюся на свої руки, які продовжують тремтіти. Заспокойся. Це нормально. Гаразд, зітхнули.

" З-і-т-х-а-н-н-я"

Але я досі не можу заспокоїтися, моє серцебиття все ніяк не заспокоюється. Як щодо Еріс, вона налякана? Я кинув погляд на неї і вона виглядає зібраною. Нехай навіть вона і була здивована тим, що сталося, але незабаром прийняла вираз, що його смерть виправдана. Ні, я відчуваю, що вона повністю і не замислювалася про цю звірячу подію. Але її схрещені на грудях руки, широко розставлені ноги і задерте підборіддя - це її найзвичніша поза. Навіть якщо її серце скаче, її дії ті самі, що й зазвичай. Якщо вже вона така зібрана, як можу я тремтіти? Мої руки перестали трястися.

- Тоді, давайте продовжимо допит.

Я із зусиллям посміхнувся в цій кімнаті, заповненій густим запахом крові.

↑ Приб. пер. Шиба-іну - унікальна мисливська порода собак, поширена в Японії. Сантиметрів сорок у холці

↑ Приб. пер. Віжуал кей, або, якщо завгодно, Visual kei, це один із напрямів японського року.

↑ Приб. пер. Для тих, хто, як і я, злегка призабув біологію, нагадаю, це тип очей, характерний для багатьох комах. Мух, бабок та інших.

 

↑ Приб. пер. На цьому і закінчилася ця історія хлопчиська, який підказав хлопцю, який звик вбивати, що краще позбуватися всіх свідків. :) Так і бачу як Руджерд сидить наприкінці на руїнах останнього міста світу, відтираючи тризуб від крові, і з посмішкою бурмоче - "зате ніхто не бачив".

 

P.S.

Якщо хочете допомогти у розвитку перекладацької роботи, можете зробити донат за реквізитами нижче

Монобанк 5375411506298475

ПриватБанк 5457082274610455

 

Патреон patreon.com/Kellar126