Частина 1

 

 

 

Після подорожі на кораблі пункт призначення було досягнуто, Роксі Міґурдія прибула в портове місто демонічного континенту, Порт Вітру.

 

Роксі на мить зупинилася. Порт Вітру, міський пейзаж має дуже схожий вигляд на північне портове місто Міліса, Святий Порт*. Навіть люди, які прибувають сюди вперше, відчувають слабке відчуття, що вони вже бували тут. Однак причина, через яку Роксі зупинилася, була не це відчуття. Тут був зовсім інший настрій ніж на континенті Міліс. Вона відчула це.

 

- Яка ностальгія.

 

Почуття, що піднімалося в її грудях віяло ностальгією.

 

Як же багато років минуло відтоді, як Роксі була тут востаннє. Десь років п'ятнадцять? Якщо подумати, багато часу спливло відтоді, як я попрямувала до людських поселень, втікши зі свого села. Коли я брала тут корабель, я думала, коли ж я повернуся. Однак, після моєї подорожі на континент Міліс, скуштувавши незвичайної їжі, зробленої людьми, я зрозуміла, що ніколи раніше не знала, що така смачнюча їжа може взагалі існувати в цьому світі, це було щось, чого ви ніколи не зможете скуштувати на Демонічному материку, тож я заприсяглася ніколи не повертатися знову.

 

- А я досить проста, так?

 

Насправді, відтоді як Роксі перебралася з континенту Міліс на Центральний материк, вона ніколи не поверталася до сьогоднішнього дня. Вона ніколи й не думала про повернення. Там було так багато різного на Центральному континенті. І всі речі, що вона бачила, були свіжими і цікавими. А потім у якийсь момент виявилося, що вона прожила на Центральному материку не менше, ніж на Демонічному континенті. Думки про демонічний материк ніколи не відвідували її голову. Вона навіть вирушала в підземелля, де всерйоз боялася за своє життя, але навіть тоді не згадувала про батьків, яких залишила на Демонічному материку.

 

І так було, поки вона не повернулася зараз. Роксі щиро подумала, що ніколи не знаєш, що може трапитися в житті.

 

- Роксі! Ходімо!

 

Роксі все стояла замислившись і одна жінка покликала її. З розкішним золотим волоссям, схожим на французький хліб і довгими загостреними вушками. Висока і струнка, підтягнута, з тонкою талією й апетитною попкою.

 

Щоразу, коли Роксі бачила її за час своєї подорожі, це наповнювало її серце заздрістю. Я знаю, що не можна змінити расові риси, але я хоча б хотіла мати таку саму фігуру. Це стосується і розмірів грудей, її прекрасно збалансовані й сповнені краси, тоді як я просто пласка.

 

- Ха, зараз іду.

 

Вона зітхнула.

 

Ім'я цієї прекрасної жінки Еліналіз. Еліналіз Драґонроад.

 

Вона воїн-ельф, яка б'ється в перших рядах, за допомогою шипоподібного естока* і щита, використовуючи майстерність фехтування. Вона воїн, що використовує елегантні техніки, що дуже пасує її екстравагантній зовнішності.

 

Зазвичай есток це не та зброя, що носять шукачі пригод. Його використовують у дуелях між дворянами в королівстві Асура та деякі бійці, щоб впоратися з бронею у Святих Землях Меча далеко на півночі. Той, що використовує Еліналіз, наповнений магічною силою, це магічний предмет, знайдений у глибині підземель. Він набагато міцніший за звичайні мечі, що можна відшукати, і одним помахом породжує хвилю, що може зрубати дерево за кілька метрів від вас. Її щит теж предмет наповнений магічною силою, у нього є здатність пом'якшувати удари, які він отримує.

 

- О...ох? Земля, це земля!

 

Літній чоловік-гном зійшов з корабля слідом за Роксі, похитуючись. Він носив важку броню, що виглядала важкою, мотав суворою бородою, спираючись на посох із позеленілим обличчям. Його звали Талханд. Якщо офіційно - «Талханд Великого Непохитного Піка». На зріст він був приблизно з Роксі, але ширший удвічі, а то й більше.

 

І з цією важкою бронею і бородою він був магом. Роксі завжди задавалася питанням навіщо магу потрібна броня. Він рухається повільно, а його маневреність близька до нуля. Він нізащо не зможе уникнути атак монстрів. А тут навпаки, носячи таку міцну броню, схоже, він бореться в перших рядах і використовує магію.

 

- З вами все гаразд, Талханде? Хочете я використаю магію зцілення?

 

- Ні, не потрібно.

 

Потиснувши головою, він повільно потягся далі. Зазвичай він діє більш невимушено, але морська хвороба остаточно його доконала.

 

- Блін, тобі зовсім не соромно, бути нездатним навіть нормально на кораблі плавати?

 

- Що ти сказала? Ти!

 

Еліналіз уперла руки в боки і голосно розсміялася. Обличчя Талханда почервоніло від злості. Роксі постійно доводилося втручатися і зупиняти перепалки цих двох.

 

- Будь ласка, досить, потім поб'єтеся. Еліналіз, буде краще, якщо ви не будете весь час говорити подібні речі. Морська хвороба зрештою залежить від будови вашого тіла.

 

Роксі зустріла їх у портовому місті Королівства Короля-Дракона, Східному Порті.

 

Спочатку вона просто проігнорувала їх, коли ці двоє затіяли суперечку в Гільдії шукачів Пригод. Однак виявилося, що суть їхньої суперечки полягала в тому, де саме шукати зниклих людей з регіону Фіттоа, тож вона втрутилася. Схоже, в них були різні думки, оскільки ніхто з цих двох не знав географії демонічного материка. Талханд хотів пошукати на континенті Бегарітто або в північних районах Центрального материка. Еліналіз відчувала, що найкраще найняти когось із місцевих, якщо вже вони не знають точного шляху у своїх пошуках.

 

 

 

І тут з'явилася Роксі, яка почувалася трохи невпевнено на самоті та була родом із Демонічного континенту. Можна сказати, вони зійшлися, оскільки їм було визначено зустрітися.

 

Ба більше, послухавши їхні суперечки й далі, виявилося, що ці двоє колись були членами тієї самої групи, що Пол і Зеніт. «Ікла Чорного Вовка». Роксі чула про неї. Одна з найвідоміших груп на Центральному материку. Це була незвичайна група, яка зробила собі ім'я на тому, що складалася з вельми унікальних особистостей. За кілька років з їхнього формування, вони виросли до рейтингу S, а потім розпалися, Роксі добре це пам'ятала. У будь-якому разі я й не уявляла, що Пол і Зеніт були членами цих «Іклів Чорного Вовка». Роксі не могла приховати здивування.

 

А потім настільки ж сильно здивувалися і ці двоє.

 

Варто сказати Роксі Міґурдія і всім ясно, що це широко відома «Маг Класу Королеви Води». Синьоволоса молода дівчина, що прибула сюди з Демонічного континенту. Випускниця, яка здобула освіту в Університеті Магії і лише за кілька років отримала титул «Мага класу Королеви Води», а потім підкорила підземелля на околицях королівства Широн, у якому було двадцять п'ять поверхів. Згодом обійняла посаду Королівського Мага в королівстві Широн.

 

Історії тих часів, коли вона була шукачкою пригод, доволі відомі й поширювалися трубадурами та бардами. Зустріч трьох пригодників-початківців після того, як вона залишила своє село і подорожувала як маг-одинак, мандрівка через Демонічний материк у напрямку до Міліс, такого роду історії. Саме ім'я Роксі не потрапило в ці розповіді. Однак це все одно були відомі історії і Роксі була тією самотньою дівчиною магом.

 

І ці троє зійшлися. Не варто забігати надто далеко, але ця парочка, що вже прийняла прохання Пола про пошук його сім'ї, і Роксі, що прямувала на демонічний материк у пошуках Рудеуса, - їхні цілі збіглися. Тож вони сформували спільну групу і попрямували на демонічний континент.

 

Спершу сіли на корабель і вирушили на континент Мілліс. Потім прибули в портове місто Західний Порт на континенті Міліс, де заплатили високу ціну за свого роду коня, прозваного Слейпніром, і карету. Хоч це і було дорогувато, у всіх трьох було достатньо грошей, тож це була не проблема. Ці двоє були не в найкращих стосунках із Полом, тож вирішили не зупинятися в столиці королівства Міліс, Мілішіоні. Ця парочка також була відома своєю поганою репутацією у себе на батьківщині, селищі гномів біля Гряди Гір Синього Дракона і селищі довговухих у Великому Лісі, тож вони вирішили не відвідувати їх, а попрямувати прямо до Святого Порту. Вони скористалися приводом, що скоро дощовий сезон, тож що швидше буде їхня подорож через Великий Ліс, то краще. Сезон дощів тривалий і під час нього абсолютно неможливо проїхати через Великий Ліс. Однак, прислухаючись до перепалок між цими двома і через факт, що вони не хотіли затримуватися на континенті Міліс навіть на секунду, Роксі дійшла висновку, що їм просто не хотілося повертатися додому.

 

Звичайно, з погляду результатів, це означало, що вони доберуться до демонічного континенту з переважною швидкістю, тож у Роксі не було заперечень.

 

- Для початку давайте звернемося до Гільдії шукачів Пригод.

 

Роксі внесла цю пропозицію і всі втрьох попрямували туди. Починати з гільдії - це стандартно для шукачів пригод.

 

- Добре б там виявилося кілька симпатичних чоловіків!

 

Роксі насупилася і похмуріла, почувши слова Еліналіз. Ця ельфійка, Еліналіз, на відміну від її власного невинного дитячого вигляду, подобалася чоловікам. Ви ніколи й не подумаєте, дивлячись на її струнку фігурку, але вона вже народила кілька дітей. За словами самої ельфійки, вона страждає від цього своєрідного прокляття, хоча вона зовсім і не той тип трагічних героїнь, які змушені віддаватися незнайомим чоловікам, скоріше вона розглядає це як щось, чим займається тільки тому, що їй самій це подобається. Роксі просто не могла в таке повірити.

 

- Еліналіз. Ми прибули сюди шукати зовсім не чоловіків!

 

- Я розумію.

 

Роксі поморщилася, ніби кажучи «нічого ти не розумієш». «Може, це й нормально для незнайомців, але прошу, подумай хоча б трохи і про своїх супутників, з якими ти подорожуєш. Усе нормально, поки ти займаєшся таким у вільний час, але просто зараз у нас надзвичайна ситуація. Крім того, якщо вона завагітніє, подорож надовго затягнеться. Я хотіла б, щоб ти стримувалася хоч трохи", - подумала Роксі.

 

- У Роксі ж теж має бути один або парочка чоловіків?

 

- У мене немає.

 

«Може, якби я була настільки ж гарна, як Еліналіз...» - ось що Роксі подумала. Однак, на жаль, усі чоловіки, про яких Роксі думала «а цей хлопець гарний», ніколи не сприймали її як жінку. Роксі дуже популярна серед дітей, а от серед чоловіків...*

 

Частина 2

 

 

 

Гільдія Шукачів Пригод Демонічного континенту. Порівняно з Центральним материком, відчуття зовсім інші, як і різноманітність рас, що збираються в групи.

 

Після появи Роксі в гільдії на очі їй потрапило кілька очевидно початківців шукачів пригод. Троє молодих хлопців носять одяг воїнів. Вони підійшли до Роксі явно нервуючи.

 

- Е... емм, якщо для тебе це нормально, хотіла б ти вступити в групу?

 

Вислухавши заяву хлопчаків, Роксі гірко усміхнулася.

 

- Ні, як бачите, я вже в групі.

 

Отримавши таку відмову, ця трійця також гірко посміхнулася і пішла.

 

Це був не перший раз, коли вона отримувала подібне запрошення. Досі її запрошували вже незліченну кількість разів. І все це були групи з трьох хлопчаків. Барди давно вже розповідають ті історії, але не думала, що вони будуть такими популярними.

 

- Боже мій, боже мій, хіба Роксі щойно не отримала запрошення від симпатичних хлопців?!

 

Еліналіз піддражнила Роксі, одночасно потріпавши по голові. Усе як завжди. Роксі навіть не збиралася сперечатися щоразу. Вона ж не дитина.

 

- У будь-якому разі, не можна об'єднатися в групу з кимось, чий рівень так відрізняється.

 

Поточний рівень Роксі як шукачки пригод - A. Середній же рейтинг цих молодих хлопців, збитих з пантелику історіями бардів - D. Принаймні ніколи не бачила щоб хтось із них був вищим за рівень B. Першого разу, коли вона отримала таке запрошення, вона з цілковитою впевненістю заявила, що вона і є головною героїнею тих історій, і сама ж червоніла потім, з'ясувавши, що ім'я Роксі для них нічого не значить. Роксі не хотілося про це згадувати.

 

Вона й уявити собі не могла, що барди навіть не знали про расу Мігурдів, і помилково подумали, що Роксі почала свою пригоду у дванадцять років і досягла рейтингу A всього за два роки. І це ще не все, наразі історія має ще драматичніший вигляд, щось на кшталт підкорення демонічного материка і піднесення до рейтингу A лише за один рік.

 

«Що за жарти?» - думала Роксі. Насправді минуло років п'ять, перш ніж вона досягла рівня A. Перш ніж вона освоїлася на демонічному континенті, а потім піднялася в рейтингу до B, це зайняло два або три роки. Потім вона приєднувалася до різних груп протягом ще двох років. І навіть так, якщо порівнювати з нормою, це було значно швидше. У ці дні, якщо пощастить, ви можете піднятися в рейтингу на одну сходинку з F за рік, неможливо, щоб група, яка складається тільки з дітей, піднялася до рівня A всього за рік.

 

- Яке нещастя, вони виглядали цілком придатними, щоб задовольнити мої смаки, якщо виростуть.

 

«Якщо виростуть», почувши це, Роксі згадала старі дні. Вона подумки повернулася назад, коли її покликали з собою троє нових шукачів пригод. Трійця, яку назвали «Банда Рікаріса».

 

Троє молодих хлопців, що врятували мене, коли я щойно покинула село і навіть не знала достеменно, де право, а де ліво. Один був вельми цинічний і вважав за краще лежати на одному місці, але був вельми спостережливий. Інший завжди грубіянив і поливав оточуючих брудом, матюкаючись, але завжди був готовий вчитися. А третій був на рідкість мудрою людиною, він-то і зібрав навколо себе всю групу, але він загинув під час їхньої подорожі. Вони розлучилися після того, як разом дісталися Порта Вітру, але...

 

Роксі задумалася. Цікаво, чи живі ще ті двоє, що залишилися? Це те, що вона усвідомила, діючи на Центральному материку, але життя шукачів пригод на демонічному континенті ще більш суворе. Імовірність смерті висока.

 

«Було б непогано, якщо з вами, хлопці, Нокопара і Блейз, все добре.»

 

Подумавши про це Роксі навіть злегка розсміялася. Уже двадцять років минуло відтоді. Ці двоє, що ніколи не належали до довгоживучих рас, давно вже відійшли б від життя шукачів пригод. Єдина хто анітрохи не змінилася - це я.

 

«Гаразд, поностальгую іншим разом».

 

Роксі зосередилася на іншому. Причина, через яку я повернулася на демонічний континент, зовсім не у візиті на батьківщину. Рудеус, усе для того, щоб відшукати твою сім'ю.

 

- Отже, давайте зберемо інформацію.

 

Зробивши цю пропозицію, Роксі оглянула шукачів пригод у гільдії.

 

Частина 3

 

 

 

Після збору інформації вона виявила, що істота відома як «Смертельний Тупик» зараз у цьому місті. Здається це якась група новачків, що віднедавна рекламує це ім'я.

 

Якщо вже говорити про «Смертельний Тупик», то це ім'я демона, яке знає кожен. Монстр навіть серед інших Супардів і, що особливо небезпечно, завжди націлений на дітей. Мама завжди лякала Роксі цим ім'ям, коли вона була молодшою. Поганих дітей забере «Смертельний Тупик», щось на кшталт цього.

 

Обличчя Роксі похмурішало, коли вони повернулися до заїжджого двору й узагальнили всю інформацію щодо «Смертельного Тупика».

 

- Це неймовірна історія.

 

- Що таке?

 

- Намагатися рекламувати ім'я «Смертельний Тупик», складно уявити, що вони при своєму розумі.

 

Що за жах із цим «Смертельним Тупиком». Це факт, що ця людина насправді існує. Про це мало відомо на Центральному континенті, але Смертельний глухий кут безумовно існує. Звісно, Роксі ніколи не бачила його, але всі чутки, що вона чула, жахають. На демонічному материку його можна вважати найстрашнішим монстром. Гільдія Шукачів Пригод боїться відплати і не призначає спеціальної нагороди за його голову, але якщо завдання на його знищення колись з'явиться, це без сумніву буде рівень S. Крім того, якби ви в цьому досягли успіху, ймовірно можна розраховувати на подвійну нагороду.

 

- Я й сама не розумію.

 

Після порівняння з інформацією, яку зібрала Еліналіз, людина, що кличе себе «Смертельний Тупик», - це високий, блідошкірий лисий чоловік, який орудує тризубом. І кажуть, що він красунчик.

 

- Судячи з розповідей, схоже, він хороша людина, може варто спробувати запросити його приєднатися до мене в ліжку?

 

Талханд з огидою сплюнув.

 

- Ця інформація взагалі не має значення.

 

Те, що дізнався Талханд, це те, що «Смертельний Глухий кут» - група з трьох людей. У кожного є своя кличка, здається «Скажений Собака Еріс», «Сторожовий Пес Руджерд», «Власник Руджерд». Двоє останніх схоже родичі, ну або принаймні так кажуть.

 

Скажена Собака руда, Сторожовий Пес використовує тризуб, а Власник застосовує посох і схоже це предмет наповнений магією, «Магічний Предмет», і репутація у цих трьох не найкраща.

 

- Скажений Собака швидко зривається в бій, Власник говорить і робить тільки погані речі. Схоже тільки Сторожовий Пес хороший хлопець. Чутки кажуть, що він любить дітей і ніколи не робить нічого поганого.

 

«Це досить дивна оцінка» - подумала Роксі. Схоже інформація почала спотворюватися в якийсь момент. Якщо лиходій зробить що-небудь хоч трохи хороше, тоді вони перебільшать і змінять про нього свою думку. Упевнена, той факт, що Сторожовий пес хороший хлопець, саме такий випадок. Або ж навпаки, вони навмисно створюють такий потік інформації, щоб ввести когось в оману. Схоже на їхньому боці не тільки насильство, а й інтелект.

 

- Вони здаються досить небезпечною групою. Давайте не будемо з ними зв'язуватися.

 

- Правильно. Буде не добре, якщо привернемо увагу лиходіїв, поки займаємося нашими пошуками зниклих.

 

- Отже, давайте перейдемо до основної теми.

 

Роксі змінила тему. Причина, через яку вони вирушили в гільдію, насамперед була не в зборі інформації про Смертельний Тупик.

 

- Чи були тут якісь чутки про людей і регіон Фіттоа?

 

- Ні.

 

- Тут узагалі не було нічого такого.

 

Роксі задумалася, що, можливо, вони прийшли надто пізно. Демонічний материк не був зручним для життя місцем, де можна вижити після раптової телепортації без будь-якого пристойного екіпірування. Для когось виживати цілий рік нічого не маючи. Це майже неможливо в цих землях. Можливо, для них і зовсім все закінчилося так, як для багатьох загиблих після інциденту з телепортацією у Фіттоа минулого року.

 

- Звичайно, те навіщо ми прийшли сюди, це відшукати сім'ю Пола.

 

- Зеніт, Лілія, Айша і Рудеус.

 

Роксі вже розповіла всі прикмети, які вона знала своїм супутникам. Оскільки вона знала Айшу тільки за листами Рудеуса, вийшло досить розпливчасто.

 

- Ну, якщо це Зеніт, то з нею, ймовірно, все добре.

 

- Правильно.

 

Ця парочка знає Зеніт. Тому вони не надто стурбовані. Роксі не знала, наскільки Зеніт була «корисною», але вона точно знала, наскільки сильні ці два представники «Іклів Чорного Вовка». Якщо вже вони кажуть, що все гаразд, тоді напевно так і є.

 

- Рудеус сильно виділяється, тож, гадаю, ми маємо незабаром його відшукати.

 

Роксі згадала свого учня, хто проявив свій чудовий талант уже п'ять років тому. Якщо справа стосується цієї дитини, не важливо де вона опиниться, вона буде виділятися і стане популярною темою.

 

Зеніт і Рудеус. Утрьох вони думали, що зможуть швидко відшукати про них інформацію після прибуття в місто. Якщо вони опинилися поблизу від села, у них вистачить сил вижити на Демонічному материку.

Тож, ті, кого їм потрібно відшукати насамперед це Лілія та Айша. Від самого початку трійця вирішила шукати інформацію саме про цих двох.

 

- Давайте визначимося з крайніми термінами. Ми зберемо так багато інформації про Лілію та Айшу за ці два дні як зможемо, а на третій день ми вже будемо готові і вирушимо по сусідніх селах, як вам таке?

 

- А хіба два чи три дні не замало?

 

Роксі лише похитала головою у відповідь на запитання Еліналіз.

 

- Демонічний континент величезний і ймовірність, що вони загинули висока. Спершу ми повинні розвідати кожне велике поселення на материку і розвісити оголошення про пошук у кожному відділенні Гільдії Шукачів Пригод.

 

Королівство Асуро надало фінансову допомогу для підтримки пошуку зниклих жителів регіону Фіттоа. Якщо попросити гільдію в кожному з міст вивісити завдання про це, то коли завдання завершиться успіхом, королівство Асура платитиме за нього, і Гільдія сама почне пошуки. Але здебільшого, якщо у вас немає підтверджуючого підпису про прийняття роботи, вони не будуть розміщувати завдання навіть якщо ви попросите.

 

І навпаки, навіть якщо їх буде розміщено, поки все не буде зроблено, королівство Асура не платитиме гільдії. Роксі відчувала чимале роздратування від того, як погано королівство Асура відреагувало на це велике лихо. Оскільки це велика держава, нормально було б очікувати, що вони організують значно масштабніші пошуки. Але тими, хто дійсно організував пошуки зниклих, виявилися тільки Пол і люди на кшталт нього. Тільки ті, хто сам виявився безпосередньо залучений у це лихо.

 

«Факт, що королівство Асура почало загнивати зсередини, схоже, не просто чутки.»

 

Це країна з довжелезною історією, не здивуюся, якщо вся гниль пішла від політичних кіл і традицій.

 

- А тепер, давайте і завтра старанно попрацюємо, збираючи інформацію.

 

- Зрозуміла.

 

- Зрозумів.

 

Роксі не той тип людей, що витрачатиме зайвий час на всілякі дрібниці. Їй не хотілося витрачати час на щось іще, що зрештою може виявитися безглуздим, закінчити все швидше і піти. Ця дівчина вчинила так само і коли, навчивши свого учня, Рудеуса, свого найсильнішого заклинання, покинула його якомога швидше. Це швидке й енергійне ухвалення рішень було однією з її сильних сторін, але, як зауважив Рудееус, це було і її незграбною стороною. Звісно, не було нікого, хто міг би вказати на це, і сама вона вважала це винятково своєю сильною стороною.

 

Навіть якщо вся справа в цьому, розміщення оголошення в гільдії в перший день, огляд місцевості на другий, і відправлення далі на третій, можна назвати чітким плануванням, що не витрачає зайвого часу.

 

Хоча, якби вони затрималися хоча б на один тиждень, можливо результат міг вийти зовсім іншим.

 

Частина 4

 

 

 

Другий день. Роксі вирішила з цікавості поглянути на цей «Смертельний Тупик». Якщо вже вони зупинилися тут, вона швидко довідалася про їхнє місце розташування.

 

Там була пара з чоловіка і дівчини, які наполегливо тренувалися на пляжі. Просто заради інформації варто додати, що це був високий лисий хлопець і рудоволоса юна дівчина. Юна дівчина, що обома руками стискала справжній меч, атакуючи лисого з лякаючою швидкістю, в той час як бритоголовий з легкістю відбивав їх. Якщо я правильно пам'ятаю, «Смертельний Глухий кут» - це група з трьох осіб з одним дорослим і двома дітьми.

 

«Коротуна відомого як Власник тут немає?»

 

Скажений Собака і Сторожовий Пес невпинно вправлялися в надзвичайно високорівневому захисті та нападі. Навіть якщо сказати, що це захист і напад, коли Скажений Пес атакував і Сторожовий Пес парирував, але це була техніка такого рівня, за якою Роксі просто не могла встежити. Роксі продовжувала спостерігати за тим, що відбувається з тіні віддаленої скелі. Це прямо як старша сестра, яка застосовує магію як зброю, щоб битися у світі професійного бейсболу.

 

Ці двоє сильні. Навіть на погляд Роксі, яка багато років подорожувала світом як шукачка пригод. Принаймні вона не думала, що це рівень сили декого, хто крадеться навколо.

 

«Познайомитися з ними було б непоганою ідеєю, вірно?»

 

Так, варто було їй про це подумати як Сторожовий пес обернувся.

 

«...!»

 

Вона відчула, що їхні очі зустрілися. Пильний погляд.

 

Роксі злякалася. Їй здалося, що вона раптом перетворилася на загнану жертву. Поспішно вона покинула це місце.

 

Частина 5

 

 

 

Руджерд відчув присутність цієї дівчини від самого початку. Вона чогось хоче чи просто спостерігає? Поглянувши в тому напрямку, він побачив дитяче обличчя, що визирало з-за скелі.

 

«Ні, не дитяче.»

 

Це доросла жінка з Мігурдів. Важко одразу сказати, але ви не зможете обдурити «око» Руджерда. Однак, це хтось незнайомий. Звісно є не одне село Мігурдів. Вона просто спостерігає тому що це незвично? Руджерд подивився на неї, і дівчина тут же відвела погляд і кудись помчала.

 

«Мм... Я налякав її?»

 

- Відкрився!

 

І тієї ж миті, варто було йому відволіктися, Еріс пішла в атаку. Це був удар сповнений бойового духу.

 

- Ух!!!

 

Того дня, Руджерд зазнав першої маленької поразки від Еріс.

 

- Ура! Він пройшов? Він же пройшов, вірно?! Ура!!!

 

Еріс підняла руки до неба і була в захваті.

 

Віднедавна техніки Еріс стали поліпшуватися. У майбутньому вона безумовно виросте хорошою фехтувальницею. Проте, вона ще молода. Якщо вона занадто зазнається зараз, зрештою це призведе до поганих результатів. Як воїн Руджерд бачив таке не раз. Тож поки він не мав наміру пропускати її удари, він просто трохи відволікся на ту жінку-Мігурду. Руджерд зітхнув так тихо, що Еріс навіть не почула.

 

Частина 6

 

 

 

Роксі поквапилася повернутися до себе на заїжджий двір, весь час озираючись. Ніхто не пішов за мною, ніхто не напав. Вона повернулася сповнена тривоги. Щоб битися на такому рівні необхідно підготувати магічний кристал. Також знадобиться намалювати магічні знаки та підготувати кілька сувоїв. Роксі не думала, що вони нападуть на неї просто через те що вона підглядала за ними, але ці божевільні люди назвали себе «Смертельний глухий кут», тож краще бути підготовленою.

 

- Ах, ах!!! Добре! Як же добре! Ще, ще!

 

Роксі розгубила всю концентрацію, варто було їй почути ці гучні стогони з кімнати Еліналіз. Ця жінка що й не збиралася збирати інформацію? Привести сюди чоловіка просто щоб потішити себе...

 

- Ну не зараз же...

 

Вона вже чула від Талханда, що Еліналіз завжди швидко заводилася, коли справа стосувалася чоловіків. Незалежно від ситуації, варто було їй запримітити чоловіка, перше, що вона робила, це намагалася зачарувати його. Те ж саме було і в Святому Порту, і, згідно з Талхандом, навіть у глибинах підземель. Схоже, в неї занадто мало цнотливості.

 

Однак це також змусило Роксі відчути полегшення. Вона відчула б себе геть безпорадною, якби опинилася сама. Раз вже Еліналіз у сусідній кімнаті, я підготуюся до бою, і почекаю, доки вони там закінчать свої втіхи. А коли стогони нарешті вщухнуть, я надеру Еліналіз вуха і ми вирушимо збирати інформацію удвох. Уб'ю двох зайців одним пострілом, і нагляну за Еліналіз.

 

«Ну не думаю, що вони дійдуть аж до заїжджого двору, але...» Обдумавши це, Роксі почала підготовку до бою у своїй кімнаті. Стіни були зовсім не такими вже й тонкими, але гучні стогони Еліналіз все одно було чути. Наслухавшись їх, навіть Роксі піддалася їхньому настрою.

 

«...Ох»

 

Вона перехопила свою праву руку, що вже потягнулася було до низу її живота лівою рукою. У мене немає вільного часу, щоб займатися такими речами просто зараз.

 

«Тим не менш, напрочуд довго...»

 

Три години. Роксі просто продовжувала чекати зціпивши зуби. Не було жодних ознак того, що розваги Еліналіз добігають кінця. Ознак того, що «Смертельний Тупик» готується до атаки, теж не було. Роксі почала почуватися на рідкість безглуздо. У той же час, вона, та хто готувалася зробити те, що повинно, почала відчувати роздратування щодо Еліналіз, яка там просто розважається, роблячи все, що їй заманеться. Зараз у нас немає часу на такі забави і крім того я вже не можу цього виносити.

 

Коли гнів Роксі сягнув своєї межі, вона з стусаном увірвалася в кімнату Еліналіз

 

- Скільки ти ще збираєшся цим займатися? Що там щодо збору інформації...

 

- Боже мій? Роксі? Ти вже повернулася?

 

- Е, га?

 

У кімнаті було аж п'ять чоловіків.

 

- Не бажаєш приєднатися?

 

Запах чоловічого... плаваючий у повітрі, вульгарні посмішки на обличчях чоловіків, і нарешті, Едліналіз, що вигинається в екстазі на одному з них. Речі на кшталт цього... одразу з кількома і до того ж з обопільної згоди, це було за межами розуміння Роксі.

 

- Ахх, ваа...

 

Роксі запросто зірвалася, побачивши це розпусне видовище.

 

- Увааахаа!!!

 

Випустивши негарний крик Роксі вибігла з цього місця. Вона кинулася у свою кімнату, задихаючись підготувала свій посох.

 

«Величний дух води, принц грому небесного імператора! Урази їх своїм величним мечем льоду! Крижаний Удар!»

 

Заїжджий двір був частково зруйнований.

 

 

Частина 7

 

 

 

А потім настав третій день. Виїзд із міста. Раз вже таке сталося, багато речей так і залишилися без відповіді. Зібрана інформація була далеко не повною і вони так і не розмістили завдання про пошук у гільдії. Вони зруйнували заїжджий двір і були змушені сплатити чималий штраф для ремонту.

 

- Це все вина Еліналіз.

 

- Нічого не поробиш. Коли я збирала інформацію в провулках, я раптом отримала настільки пристрасне запрошення.

 

- Навіть якщо так... П'ятеро, їх було п'ятеро!!!

 

- Одного разу Роксі ти теж зрозумієш. Сильна і прекрасна шукачка пригод на кшталт мене, з якою поводяться як з іграшкою п'ятеро бандитів на кшталт них, таке відчуття, що я можу завагітніти тільки подумавши про це.

 

- Не хочу я таке розуміти.

 

Під час навчання в магічному університеті Роксі була ще дитиною, вона не дуже розуміла всі ці речі на кшталт коханців чи подружжя. Уперше вона всерйоз про це задумалася в той час, коли побачила, яка пристрасть була між Полом і Зеніт. Хотіла б я такого партнера для себе. Однак задумавшись про це вона згадала одну історію з її знайомою з часів навчання в університеті. Вона зустріла свого чоловіка в глибинах підземелля, вони разом пережили чимало труднощів і врешті одружилися.

 

Роксі роздумувала, як би це було. Якщо я спущуся в підземелля я теж зможу роздобути собі такого. Ці мрії запаморочили їй голову. Бути врятованою мужнім, щирим, високим, але все ще трохи хлоп'яцьким молодим юнаком людської раси, потім за збігом обставин вони об'єднають свої сили, щоб вибратися, і в процесі закохаються одне в одного, а потім, коли вони вийдуть назовні з підземель, юнак, засмучений загибеллю своїх супутників, буде втішений нею, Роксі. І тієї ночі буде її найперший раз. (Прим. пер. Робимо ставки панове. Чи піде їхня подальша зустріч і зближення з Рудеусом за цим сценарієм? За ідеєю непогано. Що це? Горезвісна рушниця на початку п'єси, він же витончений авторський спойлер. Або так, швидкоплинна фантазія, що не має сенсу.}} *

 

Потім, вона дійсно спускалася в підземелля, але ці фантазії були швидко зруйновані. Підземелля це суворе місце, всі шукачі пригод похмурі, а єдиний, хто тут ребячлів це я. Самотні шукачі пригод не заходили далі п'ятого поверху. До того моменту вона вже відмовилася від мрії про таку зустріч. Діставшись до десятого рівня підземелля, вона відчула, що стає важкувато, і спробувала знайти групу, але всі вважали її просто дитиною і сміялися над нею. І ось так вона продовжила спуск наодинці і врешті-решт змогла підкорити підземелля. Все через молодість. Вона відчувала що ось-ось загине безліч разів, їй просто пощастило. І їй не хотілося б повторювати таке знову.

 

- Ну, для початку Роксі просто потрібно відшукати свого першого. Як щодо спробувати наступного разу втрьох?

 

- Абсолютно ні.

 

Усі її ілюзії було зруйновано. Однак мрія все одно залишилася. Зустріти чудового чоловіка в глибинах підземелля, ймовірно, неможливо, але нормально ж просто закохатися, і абсолютно нормально завести сім'ю, таке цілком можливо. Вона ж не збирається віддаватися всім зустрічним чоловікам як Еліналіз. А потім...

 

- Зараз у нас немає часу базікати про такі речі.

 

Принаймні Роксі вирішила, що залишиться незаміжньою, поки вони мандрують демонічним континентом.

 

І ось так, спіткнувшись на першому ж кроці, Роксі почала свою подорож Демонічним материком.

 

↑ Прим. пер. Можливо, це пролунає несподівано, але Святий Порт(Saint Port) і Порт Занто(Zanto Port) - це одне й те саме. Все-таки англійською новелу перекладає ціла купа перекладачів, такі витрати неминучі. Поки що залишимо так. Можливо потім переправлю всі тексти за єдиним зразком

↑ Прим. ред. Якщо не вдаватися в подробиці, це зброя, що злегка нагадує шпагу і володіє довгим і вузьким чотиригранним клинком, що призначалася для пробивання лицарських лат.

↑ Прим. пер. На обличчя психологічна травма, що залишилася з дитинства. А все мамині казки. :)

↑ Прим Ред. Багато хто скаже перший варіант! Перший Карл!

P.S.

Якщо хочете допомогти у розвитку перекладацької роботи, можете зробити донат за реквізитами нижче

Монобанк 5375411506298475

ПриватБанк 5457082274610455

Патреон patreon.com/Kellar126