Частина 1

Я бачу сон. Сон у якому ангели спускаються з небес. Він відрізняється від вчорашнього, я впевнений що це хороший сон.

Але варто було мені подумати про це, там виявилася цензурувальна мозаїка між їхніх ніг і вони захихотіли, скорчивши огидні гримаси, видаючи «Фу-фу-фу». Це вже схоже на кошмар. Щойно я усвідомив цей факт, я прокинувся.

- Це сон...

Віднедавна мені стали снитися погані сни... Переді мною світ, що складається тільки із землі та каміння, нескінченно простягається до самого горизонту. Демонічний континент. Уламок Великого континенту, який був розбитий на частини через людсько-демонічну війну. Одного разу він був доменом, у якому Демон Бог Лаплас об'єднав демонічні раси. Площа материка становить десь половину від розмірів Центрального континенту. Тут майже немає рослин. Земля вкрита суцільними тріщинами. Височини та низини землі часом мають величезну різницю за висотою. Зустрічаються просто неймовірно гігантські шматки каменю, що ускладнює видимість, перетворюючи все це місце на природний лабіринт.

Крім того, концентрація мани на Демонічному континенті дуже щільна і тут повно сильних монстрів. Кажуть, що, якщо ви зберетеся перетнути Демонічний континент, вам знадобиться рази в три більше часу, ніж для подорожі Центральним материком.

Частина 2

Це буде довга подорож. Коли я зібрався пояснити все це Еріс, я знайшов її на рідкість енергійною. Її очі сяють прямо як зірки, коли вона оглядає землі Демонічного континенту.

- Еріс, щодо цього місця, Це Демонічний континент...

- Демонічний континент! Тоді наша подорож починається!

Вона по-справжньому щаслива. Повна самовладання. Все що я можу сказати зараз, не зробить її більш захищеною.

Частина 3

Еріс і Руджерд стають дедалі ближчими одне до одного. Здається, коли я засинаю, вони все ще продовжують розмовляти.

Ну, це краще ніж сварки. Еріс щасливо розповідає про історію свого будинку, про магію та уроки фехтування. Нехай навіть Руджерд говорить дуже мало, він завжди поступливо їй відповідає, коли вона базікає. Що сталося з тією переляканою поведінкою спочатку? Еріс узагалі перестала боятися цієї страшної людини. Навіть коли Еріс каже що-небудь жахливо грубе, змушуючи холодок пробігати по моїй спині, Руджерд не особливо-то й сердиться. Неважливо, що вона говорить, Руджерд просто не звертає на це особливої уваги. Хто взагалі розпустив ці чутки, що супардів легко спровокувати на насильство? Але навіть нехай я думаю саме так, нинішня Еріс уже більш-менш здатна читати настрій.

Щодо цього, думаю, що Едона грамотно навчила її не торкатися тем, що можуть розлютити оточуючих.

Я сподіваюся, що це так. Але я не знаю, як багато в неї терпимості щодо незнайомих людей, і, хотілося б, щоб Еріс була більш розсудливою в цьому відношенні. Звичайно, Еріс має вкрай малий запас терпіння, сподіваюся, Руджерд теж буде акуратнішою. Тільки-но я замислився над цим, я почув як Еріс голос Еріс став голоснішим.

- Рудеус твій брат?

- Ні!

- Але хіба Ґрейрат не ім'я сім'ї?

- Навіть якщо це його ім'я, він не мій брат!

- Зведений брат з боку матері? Або з боку батька?

- Він не належить до жодної сторони!

- Нехай я і не так добре розуміюся на людській расі, але ти повинна цінувати членів своєї сім'ї.

- Я ж сказала, ти все неправильно зрозумів!

- Все нормально, просто гарненько дорожи ним.

- Уууу...

Еріс запнулася і нарешті твердо сказала:

- Я, я дорожу ним...

Ну, нехай навіть ми не справжні брат і сестра. Еріс старша за мене.

Частина 4

На Демонічному континенті немає нічого, крім скель, і підйоми тут дуже круті. Земля теж дуже тверда.

Якщо копнути ґрунт, він просто розсиплеться пилом. Тут взагалі немає поживних речовин. Ці землі за один крок від перетворення на пустелю. Якщо жити в таких землях, навіть демони будуть змушені битися між собою. Тут майже немає рослинності, а іноді я бачу скелі, схожі на кактуси.

- Хмм... Зачекайте трохи. Нікуди звідси не рухайтеся.

Руджерд каже це кожні десять хвилин і біжить далі вперед. Він легко перестрибує через пагорби, всіяні камінням, і миттєво ховається з поля зору. Якими ж неймовірними фізичними здібностями він володіє.

Хоча Гіслен теж дивовижна, але, якщо перевести їхню спритність у цифри, тоді очки спритності Руджерда можуть бути навіть вищими, ніж у Гіслен. Руджерд повернувся менше ніж за п'ять хвилин.

- Вибачте за довге очікування, йдемо.

Нехай навіть він нічого не говорить, від його тризуба виходить слабкий запах крові. Я думаю, він вирушає вперед, щоб очистити дорогу від монстрів, які перегороджують нам шлях. І справді, у словничку Роксі сказано, що рубіновий камінь у лобі, що є у супардів, може використовуватися як радар. З цією здатністю, вони можуть швидко відшукати своїх ворогів. Руджерд першим миттєво вбиває монстрів, перш ніж вони нас помітять.

- Гей! А чим це ти займаєшся? - грубувато запитала Еріс.

- Я розчищаю шлях від монстрів перед нами - лаконічно відповів Руджерд.

- Звідки ти знаєш де вони, коли ти, очевидно, не можеш їх бачити?!

- Що стосується мене, я можу їх бачити - сказав Руджерд, прибираючи своє волосся з чола. Його лоб відкритий і ми можемо бачити криваво-червоний камінь.

Хоча Еріс і позадкувала на мить, вона уважно дивиться на камінь, знайшовши його привабливим. Потім на її обличчі з'явилася явна зацікавленість.

- Це справді зручно!

- Може це й зручно, але була незліченна кількість разів, коли я думав, що краще б у мене цього не було.

- Тоді я допоможу тобі, одягнувши його! Давай, витягай!

- Це неможливо.

Руджерд криво усміхнувся. Еріс нарешті навчилася жартувати... Це ж жарт, так? Схоже вони від душі веселяться, мабуть приєднаюся.

- Щодо цієї теми, я чув, що монстри тут дуже сильні...

- Тут не так багато по-справжньому сильних. Число ж монстрів тут доволі високе, бо ця місцевість далеко від міста.

І справді, тут їх багато. Від початку подорожі Руджерд бігав очищати дорогу від монстрів кожні десять хвилин. Якби справа була в Асурі, ви не зустріли б і єдиного монстра, навіть якщо годинами скакати на конях. У королівстві Асура лицарі та шукачі пригод періодично позбуваються монстрів. Але навіть для Демонічного материка, кількість зіткнень занадто велика.

- Від самого початку ти бився наодинці, з тобою точно все гаразд?

- Усе добре. Я вбив їх усіх з одного удару.

- Зрозуміло... Якщо втомишся, скажи мені. Я можу підтримати тебе за допомогою своєї магії зцілення.

- Не варто дітям занадто турбуватися.

Сказавши це, Руджерд поклав руку мені на голову і боязко її потріпав. Можливо, ця людина справді любить гладити дітей по голові?

- Тобі потрібно залишатися позаду, разом зі своєю молодшою сестрою, щоб захищати її.

- Я вже казала! Хто це його молодша сестра?! Я старша!

- Хмм, ось як? Мої вибачення.

Сказавши це, Руджерд спробував погладити по голові й Еріс, але все закінчилося тим, що його рука була сердито відкинута.

Бідний Руджерд.

Частина 5

Минуло майже три години. Через те, що дорога весь час то піднімалася, то опускалася, ми зупинялися незліченну кількість разів. Щоб пройти цією змієподібною звивистою дорогою, ми витратили купу часу. Якщо прикинути, яку відстань ми подолали по прямій, ми, ймовірно, не пройшли й кілометра. Я повністю видихався. Учора зі мною було те саме. Не знаю, чому моє тіло почувається таким втомленим. Це через телепортацію? Чи мені просто не вистачає витривалості? Під керівництвом Гіслен я пройшов відповідну підготовку, щоб підвищити свої фізичні здібності...

- Це село!

Еріс виглядає так, ніби вона взагалі не втомлюється і з величезним інтересом дивиться на це місце. Я заздрю її витривалості.

Нехай Еріс і сказала, що це село, але це місце куди більше схоже на хутір. З десяток будинків, зібраних разом, оточені грубо сколоченим парканом. За парканом невеликі зорані поля. Нехай я і не впевнений, що там вирощують, я думаю, що вони, напевно, безплідні. У такому місці як це, де навіть немає річкової води або чогось схожого, це ймовірно марні спроби.

- Стояти!

Вхід був заблокований. Придивившись, я побачив там юнака приблизно віку учня середньої школи*. Його синє волосся нагадало мені про Роксі.

- Руджерде, що це за люди?!

Він говорить мовою Бога Демонів. Схоже я можу сприймати мову Бога демонів на слух досить добре. Я здатен розуміти її.

- Це ті самі падаючі зірки.

- Вони виглядають підозріло, ти не можеш пустити цих людей у село!

- Чому? З якого боку вони виглядають підозріло?

Обличчя Руджерда набуло суворого і загрозливого вигляду, домагаючись відповіді. Що за вражаюча жага крові.

Якби я побачив такий вираз обличчя, коли ми тільки-но зустрілися, я б одразу ж, не замислюючись, кинувся тікати.

- В-вони виглядають підозріло, неважливо як на це дивитися!

- Вони просто були втягнуті в Катаклізм мани в Асурі й телепортовані сюди.

- А-але...

- Ти, виродку, ти ось так кинеш цих дітей?

Руджерд стиснув кулак і я інстинктивно схопив його за руку.

- Це його робота, прошу постарайся стримуватися.

- Що?

- Я маю на увазі, що дрібна сошка на кшталт нього не може вирішити цю проблему. Чи не краще знайти когось, чиє становище вище?

Юнак насупився, коли почув слова «дрібна сошка».

- Ти маєш рацію. Робіне, поклич старосту.

Руджерд уставився на юнака, його очі вказують «розберися вже з цим лайном».

- Ах, я теж подумав про це.

Юнак на ім'я Робін заплющив очі й так і стоїть, завмерши, вже секунд десять...

-...

Що цей хлопець робить? Іди вже. Заплющуючи очі і всяке таке, ти що, спати тут зібрався?! Чи ти чекаєш поцілунку?

- Руджерде, це?

- Представники раси мігурдів можуть спілкуватися один з одним, навіть якщо вони не перебувають в одному місці.

- А, тепер, коли ти згадав про це, я пригадав, що моя майстриня теж вчила мене цьому.

Якщо бути точнішим, це було написано в листі Роксі. Мігурди можуть обмінюватися повідомленнями один з одним, якщо вони досить близько. Варто додати, Роксі так само писала, що саме для того, щоб триматися подалі від цієї здібності, вона й покинула село.

Бідна Роксі...

Як і було сказано, це означає, що це громада мігурдів. Буде краще, якщо я згадаю ім'я Роксі. Ах, ні, я все ще не знаю, які стосунки між Роксі та цим селом, є ймовірність, що я тільки накликаю на себе непотрібні неприємності.

- Староста незабаром підійде.

- Це нормально, якщо ми підемо вперед і самі його пошукаємо?

- Як я можу так просто пустити вас у село?!

- Ось як?

Тимчасово повисла досить незатишна атмосфера. Еріс м'яко потягнула мене за рукав.

- Гей, що відбувається?

Еріс не розуміє мови Бога Демонів.

- Він сказав, що ми дуже підозрілі, тож він покликав старосту перевірити ситуацію.

- Що? Чому це ми виглядаємо підозріло...

Еріс кинула погляд на свій одяг. Це те саме вбрання, в якому вона виходить у місто та відвідує уроки фехтування.

Нехай вбрання і здається трохи легким, але в ньому немає нічого дивного. Принаймні, я не думаю, що вона сильно відрізняється від Руджерда. Якби вона одягла пишну сукню або ще щось таке, ось це справді було б підозріло.

- Адже все буде добре, так?

- Що ти маєш на увазі під «добре»?

- Якщо ти питаєш, мені важко пояснити це з чіткістю... Це, ну ти знаєш...

- Усе добре.

- Т-так?

Як і очікувалося, коли ми зіткнулися з проблемами на вході, Еріс відчула себе невпевнено. Але коли я сказав їй, що все буде добре, вона одразу втихомирилася.

- А ось, здається, і староста йде.

Дорослий, дуже схожий на хлопчика, з тростиною, вийшов із села. А з ним ще дві дівчини, схожі на учениць середньої школи. Усі мають молодий вигляд. Чи можливо, що навіть коли Мігурди дорослішають, вони все одно виглядають як учні середньої школи? У словнику Роксі не згадувалося нічого подібного. Ох, зачекайте, малюнки в словнику зображували якраз учнів середньої школи. Я думав це просто автопортрет Роксі, нехай навіть груди були помітно повнішими... Можливо це, насправді, було зображення дорослого мігурда? Поки я думав над цим, староста заговорив із Робіном.

- Це ті діти, так?

- Так, схоже один з них може говорити мовою Бога Демонів, не важливо як на це дивитися, це виглядає підозріло.

- Мова це чи щось інше, будь-хто зможе говорити, якщо вивчить її, так?

- Навіщо людині в такому віці вчити мову Бога Демона?!

Серйозно. Головний поплескав Робіна по плечу.

- Ну, ну. Тобі варто трохи заспокоїтися.

Староста повільно попрямував у мій бік. У будь-якому разі, я схилив голову. Не за дворянським етикетом, це був японський уклін.

- Радий нашій першій зустрічі. Моє ім'я Рудеус Ґрейрат.

- О, ти дуже ввічливий. Я староста цієї громади, Рокс.

Я поглядом подав Еріс знак. Він виглядає так, ніби йому стільки ж років, як їй, але поведінка шефа геть відрізняється від її, тож вона просто не знає, що робити. Вона то гордо схрещує руки на грудях, то опускає їх, і, схоже, просто не в змозі заспокоїтися. Вона в нерішучості, чи варто, схрестивши руки, прийняти значну позу.

- Еріс, ступай уперед і привітайся.

- Н-ні, я ж не знаю мови Демона Бога?

- Просто роби те саме, що й на уроках етикету. Я буду твоїм перекладачем.

- Уу... Я, я рада зустріти вас, я Еріс Бореас Ґрейрат.

Еріс зробила те, чого її вчили на уроках етикету, щоб привітати старосту. Рокс усміхнувся, побачивши це.

- Ця юна леді там, вона так вітає мене?

- Так, так виглядає привітання в нашому рідному місті.

- Хо. Але воно відрізняється від твого?

- Вони відрізняються для чоловіків і жінок.

Рокс кивнув у «Зрозуміло, зрозуміло» манері і, повторивши за мною, схилив голову в поклоні перед Еріс.

- Я староста цієї громади, Рокс.

Еріс подивилася на мене в розгубленості, побачивши шефа, який раптово схилив перед нею голову.

- Рудеусе, що він сказав?

- Він сказав, «Я староста цієї громади, Рокс.»

- Ось, ось як. Хм, хмпф. Прямо як Рудеус сказав, ми можемо спілкуватися один з одним, - сказала Еріс з посмішкою.

Гаразд, все ж таки все гаразд із цим, так?

- То ви дозволите нам увійти в село?

- Хмммммм...

Рокс оглянув моє тіло так, ніби хоче його облизати. Прошу, зупинися. Якщо ти й надалі дивитимешся на мене таким пристрасним поглядом, я почуватимуся так, ніби стриптиз танцюю...

Очі Рокса зупинилися на моїх грудях.

- Звідки в тебе цей кулон?

- Майстер дала його мені.

- Хто твій майстер?

- Її звуть Роксі.

Я чесно сказав її ім'я. Якщо подумати, це ім'я мого шановного майстра, чому я маю приховувати цей факт?

- Що?! - голосно вигукнув Робін. Він поспішно схопив мене за плечі.

Я вирив собі могилу?!

- Ти щойно сказав Роксі?!

- Так, вона мій майстер...

Коли я відповів, то краєм ока помітив, що Руджерд заніс кулак і тут же його зупинив. Робін проявив не агресію, це лише тривога.

- Де зараз Роксі?!

- Я не бачився з нею вже довгий час, тож я...

- Швидше скажи мені! Роксі моя дочка!!!

Я перепрошую, що це було?!

- Мої вибачення, я не розчув, що ви щойно сказали.

- Роксі моя дочка! Вона все ще жива?!

Пардон? Ні, я ясно розчув. Зачекайте, мене більше хвилює цей хлопець, який виглядає як школяр. Просто дивлячись на його зовнішній вигляд, можна сказати, що він виглядає як молодший брат Роксі. Але, зрозуміло, хм...

- Швидше розкажи мені, вона залишила це село двадцять років тому, і відтоді від неї не було ні слова!

Схоже Роксі потайки покинула свій дім. Я не чув про це від неї. Шиіііі. Пояснення мого майстра були недостатньо докладними. Ем, він сказав двадцять років. Ха? Так скільки років зараз Роксі?

- Я благаю тебе, досить мовчати, швидше скажи вже що-небудь.

Ох, прошу мене вибачити.

- Роксі зараз...

Я тільки помітив, що мої плечі, як і раніше, стиснуті Робіном. Майже так, ніби мені погрожували. Хоча це якось відрізняється від погроз. Майже так, ніби мене намагалися зламати за допомогою агресії. Якщо хочете, щоб я зламався, вам потрібно принаймні, використовуючи бейсбольну биту, рознести мій комп'ютер, побити мене за допомогою карате і розбити мені серце лайками. Якщо я не покажу настільки твердої позиції, я змушу Еріс хвилюватися, так?

- Перед цим, будь ласка, дайте відповідь на моє запитання. Скільки років зараз Роксі?

- Скільки років? Це не має значення в порівнянні...

- Це дуже важливо! І, будь ласка, скажіть термін життя мігурдів!

- Ах, ахх... Якщо це Роксі... Їй має бути вже сорок чотири роки. Термін життя мігурдів близько двохсот років. Хоча є й ті, хто помирає раніше через хвороби, але якщо вони доживають до старості, вони живуть приблизно до такого віку.

Їй стільки ж років скільки і мені. Я щасливий.

- Зрозуміло... Ах, досить трясти мене.

Робін нарешті відпустив мої плечі. Дуже добре, дуже добре, ми можемо нарешті поговорити.

- Ще пів року тому Роксі була в Широні. Нехай ми й не зустрічалися віч-на-віч, але я спілкувався з нею, обмінюючись листами.

- Листами? Ця дитина знає як писати мовою людської раси?

- Принаймні вже сім років тому вона могла бездоганно писати цією мовою.

- Я, ось як... Тоді з нею все гаразд?

- Якщо з нею не трапилося якихось нещасних випадків, або хвороби, вона має бути досі жива і здорова.

Варто було мені сказати це, як Робін, тремтячи, впав на коліна. Його обличчя відобразило таке полегшення, що навіть сльози виступили на очах.

- Ось як... Вона в безпеці... Вона в безпеці... Ха-ха... Це чудово.

Це чудово, тестю. Але, дивлячись на нього, я згадав і свого батька Пола. Якби Пол дізнався, що я в безпеці, він би напевно теж розплакався. Я хочу надіслати лист до Буени якомога швидше.

- Ну, то ви дозволите нам увійти в село? - краєм ока спостерігаючи за Робіном, що плаче, звернувся я до старости Рокса.

- Звичайно ж. Як можемо ми бути холодними з людьми, які повідомили нам про долю Роксі?

Ефект від кулона Роксі просто надзвичайний. Якби я знав, що так вийде, я б скористався цим із самого початку. Ах, ні, спираючись на розвиток діалогу, була можливість, що мене запідозрять у тому, що я просто вбив Роксі і стягнув її кулон. Демонічні раси справді довгожителі, і серед них мають бути люди, чий зовнішній вигляд розходиться з віком. Якщо мій справжній вік понад сорок років розкриють, не важливо, наскільки я буду схожий на десятирічну дитину, це буде підозріло, так? Мені потрібно стежити за собою. Здійснювати більше вчинків, що личать дитині.

І ось так, ми потрапили на «Хутір мігурдів».

↑ Приб. пер. Нагадаю, у японців стандартна система освіти включає молодшу (6 років), середню (3 роки) і старшу (3 роки) школи. Так що мова йде про хлопця 13-15 років.

 

↑ Приб. пер. Про всяк випадок нагадаю. У нашому світі герой загинув у віці тридцяти чотирьох років. У новому дожив до десяти. Якраз сорок чотири

 

P.S.

Якщо хочете допомогти у розвитку перекладацької роботи, можете зробити донат за реквізитами нижче

Монобанк 5375411506298475

ПриватБанк 5457082274610455

 

Патреон patreon.com/Kellar126