Частина 1

Коли я прокинувся, був уже вечір. Перше що потрапило на очі - зоряне небо. Поруч горіли й потріскували гілки. Тіні, які відкидало полум'я, танцювали з боку в бік. Здається, я спав біля багаття.

Звісно, я нічого не пам'ятаю про запалювання багаття й облаштування табору.

Останнє, що я пам'ятаю... Ах. Кольори неба раптом змінилися і ми були охоплені тим білим світлом. А потім був той сон.

Прокляття. На рідкість дратівливий сон...

- Ха! - у паніці я подивився вниз, на своє тіло.

Це не те повільне і товсте тіло, нездатне нічого зробити. Молодий і сильний Рудеус повернувся. Щойно я підтвердив цей факт, попередній спогад, який начебто був сном, почав тьмяніти. Я видихнув із полегшенням.

- Тц...

Цей проклятий Людський Бог справді змусив мене відчути себе вкрай неприємно. Але це по-справжньому добре. Схоже я все ще живий у цьому світі. Є багато речей, які я ще не зробив... Хоча б дозвольте мені позбутися доказу того, що я чарівник.

Я спробував встати. Моя спина справді болить. Це тому, що я лежав на землі з моменту посадки? Розтягнувся прямо на потрісканій землі під вечірніми небесами. Схоже рослини ростуть тут із великими труднощами. Тут навіть комах немає. Крім потріскування багаття я нічого не чую.

Де це?

Принаймні в моїх спогадах немає схожих місць. Королівство Асура сповнене лісів і безкрайніх лугів. Це біле світло так змінило навколишні пейзажі?

Ах, ні.

Справа не в цьому. Це не так. Хітогамі сказав це раніше, мене телепортувало. На Демонічний континент. Значить це місце має бути Демонічний континент. Це, безумовно, мало статися через те світло... Ох.

Гіслен і Еріс!

Я підвівся і озирнувся. Еріс спить позаду мене, все ще вчепившись у мій рукав. Звідки взявся плащ, що прикриває її тіло? Я не одягав нічого подібного... Ну, дами вперед, я вважаю. За нею «Гордовитий Водяний Король-Дракон», чарівний посох. У будь-якому разі, здається вона не поранена, і я знову відчув полегшення. Можливо, це Гіслен подбала про неї. Хоча я і хотів би розбудити Еріс, відчуваю, що все це викличе тільки прилив роздратування, тож поки залишу її.

Де Гіслен?

Я озирнувся ще раз, і тут був дехто ще біля багаття, кого я не помітив раніше. Він сидить абсолютно не рухаючись, спостерігаючи і розглядаючи мене.

-...?!

В одну мить я усвідомив, що ця людина не Гіслен.

Це чоловік.

Але я не відчуваю, що він побоюється нас. Хіба що, хммм, але ж точно. Як сестричка підбирається до сором'язливої кішки. Через те, що ми діти, він, мабуть, хвилюється, що ми можемо його злякатися. І немає жодних ознак ворожості. Варто було мені розслабитися, як я звернув увагу на його зовнішній вигляд. Смарагдово-зелене волосся, порцелянова біла шкіра, рубіноподібний камінь у нього в лобі схожий на око. Під рукою - тризуб.

Супард.

Обличчя вкрите шрамами. Гострий погляд, серйозний вираз обличчя, він виглядає небезпечним. Я подумав про те, чого Роксі вчила мене: «Не наближайся до супардів і не розмовляй із ними.» Я було вже підготувався схопити Еріс і втекти, прихопивши все, що в мене є, але згадав слова Хітогамі і зупинився: «Покладися на людину поруч і допоможи їй.» Словам цього самозваного Бога не можна довіряти. Після того як він сказав те, що хотів сказати, дивна людина одразу ж з'явилася перед нами, то чому я маю довіряти їй? До того ж це супард. Я чув від Роксі повно моторошних речей про цю расу. Навіть якщо Бог сказав щось на кшталт «Покладися на нього і допоможи йому», чому це я повинен йому довіряти? Кому взагалі я маю довіряти? Людському Богу, якого навіть не знаю, чи Роксі? Само собою зрозуміло, єдина, хто тут гідний довіри - Роксі. Тож я маю тікати геть просто зараз. Ні. Саме тому, що склалася така ситуація, я й отримав цю «Пораду». Якби в мене не було іншої інформації щодо того, що відбувається, я б точно втік. Прийшовши до такого висновку, якби я успішно втік... Що ж станеться після цього?

Я озирнувся на місцевості. Це темне місце, якого я ніколи не бачив раніше. Земля сповнена тріщин і вельми кам'яниста. «Був телепортований на Магічний континент» - якщо цьому можна вірити, тоді це Демонічний континент. Якщо подумати, я зовсім забув факт того, що бачив дивний сон, завдяки впливу Людського Бога. Сон де я літав скрізь, по всьому світу. Гори, моря, ліси, долини... Місця, де б ми миттєво загинули. Якщо цей сон пов'язаний із поточною ситуацією, тоді цілком можливо, що ми були телепортовані. Зараз я навіть не впевнений, де саме ми на Демонічному континенті. якщо ми втечемо геть, може виявитися, що ми застрягнемо в цьому неосяжному місці. Зрештою, насправді немає інших варіантів, окрім як почати розмову. Втікши від цієї людини або здолавши її в сутичці, в кінцевому підсумку Еріс і я будемо змушені блукати Демонічним континентом самі, що буде явно недобре. Чи я повинен поставити на цю можливість? Коли світанок, я просто сподіваюся, що тут є село поблизу?

Досить жартувати.

Хіба я не розумію прекрасно, наскільки складно це буде, якщо вже я навіть дороги не знаю? Заспокойся і глибоко зітхни. Я не буду довіряти Людському Богу, але як щодо цього хлопця? Подивися на нього уважно. Поспостерігай за його обличчям. Який вираз у нього зараз?

Це занепокоєння. Його обличчя виражає занепокоєння змішане зі смиренням. Принаймні, він не монстр без емоцій. Роксі казала ніколи не наближатися до супардів. Але, правду кажучи, вона говорила і що сама ніколи з ними не зустрічалася. Я знаю поняття «Дискримінація», «Гоніння» і «Полювання на Відьом». Є ймовірність, що супардів просто оббрехали. Роксі навряд чи мала намір свідомо брехати мені, але, можливо, її і саму ввели в оману. Якщо вірити моїй інтуїції, він не небезпечний. Принаймні від нього не виходить жодних сумнівних флюїдів, як від Людського Бога. Хоча, навіть спираючись лише на його зовнішній вигляд, будь-хто відчуватиме потребу захиститися. Тоді я поговорю з ним.

Я прийняв рішення.

- Привіт.

-...Ах.

Він відгукнувся, коли я привітав його. Що я повинен запитати далі?

- Ти посланник Бога?

Чоловік здивовано схилив голову, почувши запитання.

- Хоча я й не розумію причини такого запитання, але ви впали з неба. Діти людей дуже слабкі, тож розвів багаття, щоб зігріти вас.

Ім'я «Хітогамі» не було згадано. Чи можливо, що Людський Бог не розмовляв із цією людиною? Якщо вірити словам «Тому що це цікаво», тоді це стосується не тільки моїх дій. Це стосується і зацікавленості Людського Бога у спостереженні за нашою взаємодією. У такому разі, цій людині ймовірно можна довіряти. Спробую поговорити ще трохи.

- Ти врятував нас. Величезне тобі спасибі.

- Твої очі не здатні бачити?

- Ем?

Мені раптом поставили вельми дивне запитання.

- Ні, я бачу дуже добре обома очима?

- Тоді, ти виріс, не чуючи всі ці історії про супардів від своїх батьків?

- Залишивши осторонь батьків, моя майстриня говорила мені триматися напоготові з расою супардів. Щось на кшталт, не наближатися до них.

- Це нормально для тебе, не дотримуватися порад свого майстра? - обережно запитав він, ніби намагаючись щось прояснити. - Навіть побачивши мене, ти не боїшся?

Я не боюся. Я не відчуваю страху, але ставлюся з підозрою. Однак не думаю, що це потрібно вимовляти вголос.

- Це буде дуже грубо, якщо я злякаюся людини, яка врятувала мене.

- Ти справді дивна дитина. - супард виглядає явно спантеличеним.

Дивна, хм. Ну це напевно нормально уникати супардів. Я читав історію Лапласа. Після війни, раса супардів зазнала гонінь. Хоча гоніння проти інших демонічних рас поступово вщухають, із супардами все зовсім інакше. Це схоже на зіткнення американських солдатів з японськими, де всі інші раси мають упередження проти супардів. Це майже як якби тут було таке твердження: «Якщо і є абсолютно зло в цьому світі, то це раса супардів. »*.

-...

Він підкидає сухі гілки в багаття. Вони видають потріскування. Не впевнений, чи через цей шум, але Еріс протягнула:

- Нуууу

Схоже, вона ось-ось прокинеться або вже прокинулася. Ой-ой, це погано. Якщо Еріс прокинеться, вона безсумнівно здійме галас. Перш ніж усе перетвориться на хаос, я, принаймні. представлюся першим.

-Я Рудеус Ґрейрат. Можу я дізнатися ваше ім'я?

- Руджерд Супардія.

Специфічні демонічні раси беруть собі ім'я раси як прізвище. Здебільшого тільки людська раса використовує ім'я роду або щось таке. Іноді представники інших рас цікавляться цим із цікавості. Варто додати, що прізвище Роксі виходить Мігурдія. Це було записано в надісланому словничку Роксі.

- Руджерде. Я думаю, ця дівчина тут незабаром прокинеться. Оскільки вона трохи галаслива, я заздалегідь перепрошую. Вибачте.

- Це нормально, я звик до такого.

Якщо це Еріс, не буде дивним для неї навіть вдарити Руджерда в обличчя, варто їй його побачити. Щоб не бути змушеним битися з ним, краще зупинити її раніше.

- Вибачте мене.

Я подивився на обличчя Еріс і, думаю, поки ще безпечно. Я знову глянув на Руджерда. У тьмяному світлі я можу розгледіти, що він одягнений у щось, що дуже нагадує племінний одяг. Прямо картинка американського індіанця. І його жилет, і штани вкриті вишивкою.

- Му...

Це викликає погані передчуття. Він відрізняється від Людського бога з його насильницьким підходом, у мене склалося про нього гарне враження.

- Де знаходиться це місце?

- Це північно-східний район Демонічного континенту, Бігойя. Це неподалік від міста Кішірісу.

- Демонічний континент...

Якщо я правильно пам'ятаю, місто Кішірісу якраз на північному сході Демонічного континенту. Тобто, якщо його словам можна вірити.

- Чому ми впали тут?

- Якщо ви й самі цього не знаєте, то звідки мені знати?

- Хм, і справді.

Через те що це фентезійний світ, не дивно, якщо щось таке трапиться... Якщо навіть хтось настільки значний, як послідовник Перугіуса, прийшов перевірити, це не може бути результатом випадкового збігу. Тобто, ймовірність, що все це має стосунок до діяльності Людського Бога, дуже висока. Але якщо це все ж таки простий збіг обставин, у який ми випадково були залучені, тоді удача вже, що ми взагалі вижили.

- У будь-якому разі, я вдячний за вашу допомогу.

- Тобі не потрібно дякувати мені. Відкладемо поки що це вбік, куди ви тепер прямуєте?

- У королівство Асура на Центральному континенті, Місто Роа в області Фіттоа.

- Асура... Це дуже далеко звідси, хм.

- Саме так.

- Але вам немає потреби хвилюватися, я відправлю вас додому.

Північно-східний Демонічний континент і королівство Асура. Вони знаходяться на протилежних кінцях світу. Вони так само далекі як Лас-Вегас і Париж. Крім того, в цьому світі кораблі вирушають тільки з конкретних місць. Ось чому нам доведеться пройти чималий шлях суходолом, перш ніж ми доберемося до відповідного місця, щоб взяти корабель.

- У тебе є хоча б найменші здогадки, що сталося?

- Здогадки... Коли небо почало світитися, людина на ім'я Аруманфі Сяючий постав перед нами і сказала, що він тут, щоб зупинити феномен. Поки ми з ним розмовляли, раптово нахлинуло біле світло... А наступної миті я вже прокинувся тут.

- Аруманфі... Навіть Перугіус заворушився? У такому разі, справді щось мало б статися. Добре, що все закінчилося лише телепортацією.

- Ви абсолютно праві. Якби це був вибух або щось подібне, ми померли б миттєво.

Навіть коли Руджерд почув про Перугіуса, він навіть не здригнувся. Дивно. Можливо Руджерд така людина, яка взагалі нічому не дивується.

- До речі, ви чули про існування Хітогамі?

- Хітогамі? Ні. Це ім'я людини?

- А, ні, це нормально, якщо ви ніколи про це не чули.

Не думаю, що він бреше. Не можу придумати причини... з якої він захотів би приховати, що знає про Людського Бога.

- Тим не менш. Королівство Асура, хмм.

- Це ж дуже далеко, так? Усе гаразд. Ви можете просто провести нас до найближчого села.

- Ні. Воїн супард не змінює своїх рішень. - його слова вперті, але непохитні.

Навіть без порад Людського Бога, я міг би й самостійно повірити Руджерду. Але в мене ще залишилися підозри.

- Але це ж на іншому краю світу, ви ж знаєте це, так?

- Дитині не варто так сильно переживати.

Він несміливо простягнув руку і поплескав мене по голові. Він розслабився, коли побачив, що я не збираюся відмовляти йому.

Цей хлопець, він що, любить дітей? Але це вам не розважальна поїздка на десять хвилин. Нехай навіть він і сказав, що доставить нас додому, цьому важкувато повірити.

- Ви знаєте місцеву мову? У вас є гроші? Ви знаєте куди йти? - запитав він, і я задумався над його словами.

Я говорив із ним мовою людської раси, і все ж ця людина з раси демонів виявилася здатною побіжно відповідати тією ж мовою.

- Я можу говорити мовою Бога Демонів. Я знаю магію, тож можу роздобути грошей. Якщо ви відведете мене в місце, де будуть люди, я зможу сам про себе подбати.

Я спробував направити розмову, заперечуючи йому. Навіть якщо цій людині можна довіряти, я відчуваю, що тоді все піде так, як очікує Людський Бог, і, я думаю, буде краще уникнути цього. Але навіть вислухавши мої, сповнені підозр, слова, Руджерд упевнено відповів:

- Ну раз так... Тоді дозволь мені бути твоїм стражем. Це сильно зачепить мою гордість супарда, якщо я залишу дітей напризволяще.

- Ви справді горда раса.

- Це гордість вся покрита шрамами.*

У відповідь на цей жарт я розсміявся. Куточки губ Руджерда піднялися і він теж засміявся. Це так відрізняється від підозрілої усмішки Людського Бога, це по-справжньому тепла посмішка.

- У будь-якому разі з початку нам варто спершу дістатися до знайомого мені села.

- Так.

Хоча я і не дуже довіряю Людському Богу, але, можливо, цьому хлопцеві можна вірити. Принаймні доти, доки ми не доберемося до села, я довірюся йому.

Частина 2

Через деякий час заспані очі Еріс розплющилися. Вона миттєво прийняла сидяче положення і озирнулася навколо. Незабаром вона почала хвилюватися, але тут же виявила явне полегшення, зустрівшись зі мною поглядом. А потім вона зустрілася поглядом з Руджердом.

- крик із глибини її душі. Вона відступає назад, примудряючись робити це напівповзком, намагається встати, щоб бігти, але тут же падає назад на землю. Вона налякана до повного заціпеніння.

- НІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ! - Еріс впадає в паніку. Вона не може боротися з цим, вона не в змозі навіть відповзти. Вона скорчилася там, смикаючись і тремтячи, і почала кричати: - Ні! Ні! Страшно! Страшно страшно страшно страшно! Допоможи мені, Гіслен! Гіслен! Гіслееен! Чому ти не приходиш?! Ні, ні! Я не хочу вмирати! Я не хочу вмирати! Я шкодую! Мені шкода! Мені так шкода, Рудеусе! Штовхала тебе і все таке, я шкодую! І про те, що я така боягузка, я так шкодую! Я не зможу стримати свою обіцянку. Так шкодую, хник, хник, хникииик!

Нарешті вона згорнулася клубочком, як черепашка, що сховалася у своєму панцирі, і заплакала. Ставши свідком такої сцени, я здригнувся.

Еріс і так налякана...?!

Еріс сильна і вольова дівчина. Її девіз найімовірніше - «Я королева цілого світу!» Вона справді жорстока егоїстична, і, в будь-якому разі, вона спочатку б'є, а потім питає. Вона багато в чому саме такий тип дитини.

Чи можливо, що я зробив велику і серйозну помилку? Чи можливо, що раса супардів це ті, до кого абсолютно точно не варто наближатися? Я подивився на Руджерда. Він спокійний.

- Це нормальна реакція.

Як таке взагалі можливо?

- Це тому, що я не нормальний?

- Ти не нормальний. Але...

- Але?

- Ти не поганий.

З боку обличчя Руджерда здається жахливо самотнім. Я задумався про це, поки вставши, попрямував прямо до Еріс. Почувши кроки, Еріс затремтіла від переляку. Я повільно погладив її по спині. Озираючись назад, щоразу, коли я плакав, щоразу, коли я чогось боявся, бабуся, заспокоюючи, гладила мене по спині точно так само.

- Усе добре, не бійся, не бійся.

- Хник, що значить не бійся?! Це-це ж супард!

Без поняття чому вона так налякана. Це ж Еріс. Це та Еріс, яка, зіткнувшись із Гіслен, тільки вискалить ікла. Не повинно бути нічого, що змусило б її боятися.

- Це так страшно?

- Т-тому що су-супарди! Їдять дітей! Вони їдять дітей, так? Хник...

- Він не буде тебе їсти.

Він же не з'їсть нас, правда? Я подивився на Руджерда і він похитав головою.

- Я не їм дітей.

Справді?

- Щойно він сказав, що не їсть дітей!

- Т-т-тому що! Тому що він супард! Він з демонічної раси!

- Навіть якщо вони з демонічної раси, він знає людську мову.

- Проблема не в мові! - Еріс підняла голову і гаркнула на мене. Вона повертається до норми. Як і очікувалося, це емоції справжньої Еріс.

- Ой, у тебе з цим усе гаразд? Якщо ти не згорнешся клубочком, тебе ж з'їдять, так?

- Не тримай мене за ідіотку!

Еріс знову впилася в мене поглядом, після того, як я заговорив із нею таким тоном, ніби звертаюся до розумово відсталої. Щоб підтвердити свою заяву, вона різко подивилася в бік Руджерда. Її все ще трясе. Її очі теж на мокрому місці. Якщо вона спробує гордо встати як зазвичай, у неї, ймовірно, будуть тремтіти коліна.

- Р-р-р-рада п-познайомитися. Я, я, Еріс, Бо-бо-бореас... Ґрейрат! - Еріс мало не плаче, представляючись.

Представляючись так, і при цьому все ще намагаючись виглядати зарозуміло, вона має доволі кумедний вигляд. Ах, ні, якщо подивитися з іншого боку, я, можливо, навчав її чогось подібного. Коли вперше з кимось зустрічаєшся, насамперед представся, щоб перехопити ініціативу.

- Еріс Бобобореас Ґрейрат? Люди почали використовувати кумедні імена, про які я й не знаю.

- Ні! Просто Еріс Бореас Ґрейрат! Я тільки злегка затиналася! Тепер ви теж представтеся!

Після вигуку, Еріс видала: «Ах!»- і знову повернулася до стривоженого виразу обличчя. Вона нарешті усвідомила, на кого накричала.

- От як? Мої вибачення. Я Руджерд Супардія.

Еріс нарешті розслабилася і має явно торжествуючий вигляд. «Як вам це, я не боюся його» вираз.

- Як я і сказав, усе буде добре, правильно? Поки ми можемо спілкуватися, ми можемо стати друзями.

- Так! Все точно як Рудеус сказав! Матінка набрехала мені!

То це Гільда вбила їй у голову? Просто народні байки, щоб налякати. Ох, почекайте-но, навіть я, якщо побачу духа без ніг або щось на кшталт намахаге*, напевно сильно злякаюся.

- І що ж Гільда говорила?

- Якщо я не ляжу швидко спати, прийде супард і з'їсть мене.

Зрозуміло, щоб відправити дитину спати, вона використовувала забобони. Щось на кшталт Шимаччау Оджі-сан.

- Але він не їсть дітей. Чому б не подружитися з супардом, так ти зможеш перед усіма хвалитися.

- Я можу похвалитися н-навіть д-дідусеві і Гіслен?

- Звичайно.

Я подивився на Руджерда, він явно здивований. Добре.

-У Руджерда, схоже, дуже мало друзів, я думаю, якщо Еріс захоче потоваришувати з ним, він легко налагодить хороші стосунки з тобою.

- А-але...

Я сказав це занадто по-дитячому... Поки я задумався над тим, що ж сказав, Еріс зам'ялася. Розмірковуючи про це далі, у Еріс немає друзів, а я... я трохи інше. Можливо, вона просто соромиться всіх цих формальностей. Схоже, їй потрібен поштовх.

- Гей, Руджерд теж має брати участь!

Коли я наполегливо покликав його, Руджерд, схоже, нарешті усвідомив поточну ситуацію.

- Е? Ах, Еріс... Прошу, постався до мене прихильно.

- Н-ну, нічого не поробиш! Я стану твоїм другом!

Побачивши Руджерда, що схилив голову, щось в Еріс нарешті зрушилося. Це чудово.

Але, судячи з побаченого, Еріс справді простодушна. Я почуваюся дурнувато через те, що думав про те й це. Але я не проти цієї наївної частини Еріс, хмм...

- Фух, у будь-якому разі давайте відпочинемо трошки сьогодні.

- Що, ти вже вирушаєш спати?

- Так, Еріс. Зараз я дуже втомився. Я справді почуваюся сонним.

- Ось як? Тоді нічого не поробиш. На добраніч.

Я ліг і Еріс влаштувалася поруч, вкрившись тією, схожою на плащ, штукою (Я думаю, вона, ймовірно, належить Руджерду), і вкривши мене. Я справді без сил. Перш ніж свідомість залишила мене.

- Ти більше не боїшся?

- Я в порядку, поки я з Рудеусом.

Я почув кілька фраз. Ха, нехай навіть тільки Еріс, я повинен благополучно повернути її додому. Вирішивши так, я провалився в сон.

↑ Приб. пер. У середовищі японських отаку ходить жартівливе повір'я, що якщо дожити до тридцяти років незайманим - станеш магом. Нагадаю, в минулому світі герою було 34 роки і, мабуть, без особливих успіхів у цьому плані. Загалом хлопець просто хоче нарешті позбутися цноти.

↑ Приб. пер. Нагадаю, американці воювали з японцями у Другій Світовій. Після перемоги Японія пережила доволі тривалий період окупації і контролю американської вояччини. І ставлення американців до переможених японців було, м'яко кажучи, не саме дружнє.

↑ Приб. пер. Чи то я все перебрехав і не так зрозумів суть гумору. Чи то це дуже сумний жарт.

↑ Приб. пер. Один із видів численної японської нечисті. Найвідоміший пов'язаний з ними ритуал виглядає так. Під новий рік, вбрані в солому і в маски демонів, люди з дерев'яними тесаками ходять по домівках, запитуючи чи є там неслухняні діти. Діти бояться і ховаються, а батьки переконують, що їхні діти хороші, і наливають візитерам по сто грам, щоб відвадити. Загалом звичайний Санта Клаус, тільки злий і без подарунків. :)

 

↑ Приб. пер. Відсилання до чотирьох-панельної манги «Bonobono»

 

P.S.

Якщо хочете допомогти у розвитку перекладацької роботи, можете зробити донат за реквізитами нижче

Монобанк 5375411506298475

ПриватБанк 5457082274610455

 

Патреон patreon.com/Kellar126