Частина 1

Організатором, який стояв за викраденням, виявився дворецький, Томас. Він мав деякі зв'язки з тим дворянином-збоченцем, якого згадували погані хлопці. Цей високошляхетний збоченець давно вже цікавився юною леді, і просто мріяв "підпорядкувати" такого зарозумілого і жорстокого звіра. Томасу промили мізки за допомогою грошей, і він посвятив тих двох хлопців, найнятих дворянином-збоченцем, у придуманий мною план.

 

Справді. Є й такого типу зрадники навколо. Якщо збираєтеся зробити подібне, не забудьте попереджати, гаразд? Але він прорахувався, бо не думав, що я зможу втекти від двох тренованих найманців. Та й вони виявилися не такими вірними, як передбачалося. Той збоченець із дворян, звісно, все заперечував і не знайшлося способу прищучити його. Говорилося щось, що не можна покладатися на докази, отримані тільки від Томаса, і не знайшлося інших свідків, після смерті тієї парочки. Немає прямих доказів, що вказують безпосередньо на того дворянина. І все в такому дусі. Деталі, що викликають сумніви, не можуть бути використані як докази. Думаю це і є те, що називають політикою. Інцидент був представлений так, ніби це Гіслен впоралася з усім. Дати всьому світові дізнатися, що сім'я Ґрейрат найняла Королеву Меча Гіслен як найманця, у якого навіть у несподіваній пригоді все опинилося під контролем, має продемонструвати владу і багатство сім'ї. Після того як вони докладно мене розпитали, мені наказали не лізти в цю справу і дати Гіслен взяти все на себе. Якщо моя участь розкриється при інших членах сім'ї Ґрейрат, усе помітно ускладниться. Адже це теж політика, правильно? Але якщо задуматися, виявляється є й інші члени роду Ґрейрат.

 

- Так воно і повинно бути. Це ж прийнятно для тебе, так?

 

- Так. Я з повагою підкорюся... цьому.

 

Філіп усе докладно пояснив мені в приймальні. Я думав, що він тільки син лорда, але насправді він виконує обов'язки мера в Роа. Тож наслідки інциденту були цілком під контролем Філіпа.

 

- Незважаючи на те, що вашу дочку викрали, ви дієте напрочуд продумано.

 

- Я б хлювався, якби вона була, як і раніше, в руках викрадачів.

 

- Ви абсолютно праві.

 

- Добре. Що стосується питання про твою посаду домашнього вчителя...

 

Філіп тільки почав говорити про це, як двері з гуркотом відчинилися і, від якого пре енергією, дід увійшов до кімнати.

 

- Я чув про це!

 

Це був Саурос. Він увірвався в кімнату і, поклавши руку мені на голову, грубо потріпав.

 

- Я чув, що це ти врятував Еріс, так?!

 

- Що ви... ви... ви... ви... ви... ви говорите? Це її охоронець зробила все сама. Я нічого не робив!

 

Очі Сауроса блиснули. Очі звіра. С-страшно.

 

- Ти покидьок. Ти смієш брехати мені?!

 

- Н-ні. Це пан Філіп, захотів щоб я говорив так...

 

- Філіпе!

 

Саурос розвернувся і відважив Філіпу повноцінний удар. Богун - жахливий звук, що рознісся по кімнаті.

 

- Гуух!

 

Філіпа буквально скинуло з дивана, після того як його обличчя прийняло удар. Це було занадто швидко. Подібна швидкість удару не йде ні в яке порівняння зі здібностями Еріс.

 

- Виродок! У тебе що, немає навіть слова подяки для рятівника твоєї власної дочки?! Ти що, навчився подібних дурниць у інших дворян?!

 

Філіп, який усе ще лежав розпластавшись по підлозі, спокійно відповів.

 

- Батьку. Нехай навіть Пол відрікся від своїх зв'язків, у його жилах усе ще тече кров родини Ґрейрат. І його син, Рудеус, природно також успадкував цю кров і є членом сім'ї. Порівняно з будь-якою матеріальною винагородою, найкраще буде просто прийняти його як члена сім'ї.

 

Навіть будучи збитим на підлогу, Філіп зберіг досить рівний тон мови. Може він уже звик до такого. Отримувати такі прочуханки від Сауроса.

 

- Якщо так, то добре! Не дозволяй собі подібної хріні як інші дворяни!

 

Саурос звалився на диван, вислухавши Філіпа. Схоже, він навіть не збирається вибачатися, вдаривши когось. Я думаю, він саме такий. Це світ фізичних покарань. Якщо подумати, Еріс теж і не думала вибачатися, побивши мене. І вона навіть не подякувала мені за порятунок... Ні, краще залишу цю тему.

 

- Рудеусе!

 

Саурос схрестив руки і підняв підборіддя. Він охопив мене поглядом. Десь я таке вже бачив.

 

- Я хочу дещо попросити в тебе!

 

Судячи з вигляду, його попросили передати чиєсь прохання? Він справді дуже схожий на Еріс у цьому відношенні... Ні, це Еріс схожа на нього. Вона лише наслідує цю його манеру.

 

- Сподіваюся мова про навчання Еріс магії.

 

- Так, про це.

 

- Еріс просто запитала мене про це. Вона сказала, що магія Рудеуса справила на неї глибоке враження і вона не хоче, щоб ти йшов.

 

Взагалі-то. Все саме так, як і звучить. Ви точно захочете вивчати магію, яка справила на вас враження, так?

 

- Звісно...

 

Я вже збирався негайно погодитися, але тут же обірвав себе. Можливо Еріс стала такою як зараз через те, що Саурос балує її. Навіть якщо вона і не є його повною копією, просто факт того, що вона багато чого повторює за ним, свідчить про те, що вона сильно схильна до його впливу. Щоб дозволити Еріс дорослішати, не варто балувати її й далі.

 

Хоча в мене й немає обов'язку правильно виховати Еріс, я не зможу добре її навчити, поки вона поводиться так.

 

Виглядає так, ніби мені потрібно виправляти її помаленьку, крок за кроком, почавши з цього моменту, коли я усвідомив суть проблеми.

 

- Це прохання не повинен передавати пан Саурос, Еріс повинна сама прийти і попросити про це особисто.

 

- Що ти сказав?!

 

Саурос тут же стиснув кулак, подібний до вулкана, готового ось почати виверження. Я закрив обличчя в паніці. Цей дід справді як справжня ядерна бомба.

 

- Навіть коли їй щось дуже потрібно від оточуючих, вона нездатна схилити голову, виявивши повагу. Ви справді хочете, щоб Еріс стала такою, коли подорослішає?

 

- О! Це було непогано сказано! Ти маєш рацію!

 

Саурос стукнув кулаком по своєму коліну й енергійно кивнув. А потім, з неймовірною гучністю.

 

- ЕРІІІІІІІІІІС! Підійди в приймальню, зараз же!

 

Я відчуваю, що мої барабанні перетинки майже лопнули. Який же треба мати об'єм легень, щоб видати подібний рев? І Еріс така сама. Невже немає цивілізованого способу передати таке повідомлення через слуг? Ці прокляті горлопани... Філіп знову сів на диван, а дворецький (думаю, його ім'я Альфонс), який замінив старого, прикрив відчинені двері. Я чув, що Саурос завжди рухається подібно до урагану, навіть не замислююся про те, щоб зачиняти за собою двері.

 

Він по-справжньому обожнює відчиняти двері з усієї сили, але він не любить зачиняти їх за собою. Це справді егоїстичний дід.

 

- Так!

 

Звідкись донеслася відповідь. За мить я почув квапливий звук кроків. Хтось біжить.

 

- Я входжу!

 

Нехай навіть вона не має настільки потужної аури як у діда, Еріс також з усієї сили відчинила двері, входячи в кімнату.

 

Схоже, Еріс і справді використовує дії діда як стандарт. Діти люблять усе наслідувати. Якби я зіткнувся з цим ще до того, як мене побили в перший же день, я, може, і був би зворушений, але зараз варто все прояснити.

 

Ці шкідливі звички мають змінитися.

 

- Ах...

 

Ледве побачивши мене, що сидить тут, Еріс тут же гордо задерла підборіддя і втупилася на мене. У сім'ї Бореаса, що, вчать цієї пози для залякування?

 

- Дідусю. Ви допомогли мені вирішити питання?

 

Бореас схопився і, схрестивши руки на грудях, подивився на Еріс. У точно такій же позі.

 

- Еріс! Коли хочеш чогось попросити в інших, ти маєш сама схилити голову й попросити!

 

- Дідусь же сам пообіцяв допомогти мені щойно...

 

- Досить нести дурню! Якщо ти не попросиш про це сама, ми не станемо наймати Рудеуса!

 

Е!

 

Щ-що?!

 

А, але, це правда, що... От лайно! Я щойно сам вирив собі могилу?!

 

- Угх, угх...

 

Еріс дивиться на мене, почервонівши. Це не збентеження, але лють і приниження. Якби тут не було дідуся, вирушай ти навіть у найглибші глибини пекла, я однаково дістала б тебе і перетворила на фарш. Такого роду емоції. Це просто жахає...

 

- П-прошу...

 

- Яке це має відношення до прохання? - Закричав Саурос.

 

А сам-то ти розбираєшся в тому, як треба когось просити?

 

- Гух...

 

Почувши це, Еріс раптово схопила руками своє руде волосся, зобразила два хвостики і підморгнула.

 

- П-прошу навчи Еріс магії, ня.

 

 

Частина 2

- Ха? Це сон? Моя свідомість літає в хмарах, ніби я в кошмарному сні.

 

- Тобі не потрібно вчити мене грамоти, ня.

 

Вона знову підморгнула кажучи це.

 

Шооооооооо?! Я сплю?

 

Щ-що сталося? Що відбувається? Спрацювала машина для подорожей в інші виміри? Швидше покажіть де вона - я вирушу у світ де манга реальна!

 

- Тобі також не потрібно вчити мене математики, ня.

 

Вона продовжує підморгувати і махати хвостиками. Підбиваючи підсумки. Дуже лякаюче. Просто несамовито. Незважаючи на всю цю няшність, моє серце переповнює страх і жах. Куточки її губ підняті в усмішці, але в очах немає й тіні подібного. Це очі розлюченого хижака. Яке це взагалі має відношення до ввічливого прохання? Я просто не можу повірити...

 

- Вчи мене тільки магії, ня.

 

Що ти кажеш? Ти ж жартуєш, так? Як твоє ставлення до мене стало настільки жахливим? Та ви тільки подивіться на Еріс. Її обличчя пурпурове від люті, абсолютно не поєднується з ситуацією. Я поб'ю тебе так сильно, що ти миттю пролетиш весь шлях від раю до найглибших глибин пекла. Лють 80%, приниження 20% і насправді 0% збентеження? Д-дідусю Сауросе, будь ласка, дайте їй потиличник і зупиніть її.

 

- Ммм. Еріс така мила. Так і треба, чи не так? Що скажеш, Рудеусе?

 

Виглядає як турботливий дідусь. Хто це? Куди подівся жорсткий і надійний двоюрідний дід?

 

- Господар дуже захоплюється расами звіролюдей. Коли збиралися вперше найняти Гіслен, це він ухвалив остаточне рішення - із серйозним виглядом повідомив дворецький.

 

О, ось воно як. Це не хвостики, вона зображує вушка. І це справді схоже на пониклі вушка. Якщо подумати тут багато служниць зі звіролюдей. Еххх, так ось чому це все.

 

Зітх...

 

- Еріс - Батько Еріс привернув загальну увагу!

 

О. Ти ще тут. Швидше. Відвісь їй потиличник і вилаяй, пане Філіпе.

 

- Це ще не досить добре, варто зігнути талію!

 

Ну, з цього боку теж не варто чекати допомоги. Добре, я зрозумів. Ось воно як. Уся сім'я Ґрейрат, включно з Полом, такі. Взагалі-то на їхньому тлі Пол ще нормальний, так?

 

- Вибачте, Сауросе... Пане, можу я поставити запитання?

 

- Яке питання?

 

- Х-хлопцям теж необхідно робити щось на кшталт цього?

 

- Ти дебіл? Хлопці мають бути хлопцями!

 

Навіть нехай я остаточно розгубився, давайте просто зупинимося на цьому. Це нормально. Найнормальніший тут у плані сексуальних фетишів - Пол. Цьому хлопцеві просто подобаються великі цицьки. Але зачекайте хвилинку. Просто гарненько подумаємо. Може це й нормально щодо мене, але це все ще неправильно.

 

-... Втупилася.

 

Я ще раз тихо подивився на Еріс. Я бачу тільки злість і приниження, вона подібна до лева, що кусає прути своєї клітки...

 

Але зараз же все гаразд? Ні, почекайте. Подивимося з іншого боку. Подумаємо про майбутнє. Еріс явно ненавидить усе це! Вона не може прийняти цю формальність! Що якщо в майбутньому, їй знову доведеться про щось мене просити, у такий самий спосіб? Та буквально за хвилину, таку дрібну сошку як я, просто порвуть на шматки. Дуже добре. Я піду від противного і покінчу з цим звичаєм!

 

- І це спосіб просити про щось?! - Мій гучний голос луною рознісся по всьому маєтку.

 

Після чого я витратив безліч часу на велику промову, пояснюючи. Нарешті, вони були зворушені моїми словами. І з цього моменту цей стиль [Прохання] Бореас було скасовано. З одного боку Гіслен похвалила мене за підтримку, з іншого Еріс почала дивитися на мене холодним поглядом.

P.S.

Якщо хочете допомогти у розвитку перекладацької роботи, можете зробити донат за реквізитами нижче

Монобанк 5375411506298475

ПриватБанк 5457082274610455

Патреон patreon.com/Kellar126