День 3

Я переповнений рішучістю вижити у своєму другому житті. Може це і переродження, але ще один переїзд в нове тіло може і не відбутися.

Попередня робота мене навчила, що навички жити в бруді, холоді і голоді, а також швидко пристосовуватися до середовища просто неймовірно важливі.

А ще мені здається, що гобліни ростуть швидше. Лише третій день від народження, а тіло росте, мов на дріжджах.

Вчора перед тим, як заснути я був немовлям, а тепер — першокласник. Порівнюючи з минулим тілом я екстра кволий, але вчора і сьогодні, це просто небо і земля. Встав, навіть пробігся в середньому темпі . О-о-о, а це дійсно окриляє, я навіть дозволив собі трохи подуріти. Може навколо були одні діти, але стрес від нездатності нормально рухатися добряче таки напрягав.

Якщо так подумати, то це навіть природно. Людська цивілізація вирощує і опікується про своїх дітей, оберігає їх від ворогів та небезпек, в той час, як гобліни від самого свого народження змагаються за своє виживання з цілим світом. Закон джунглів змушує гоблінський молодняк рости швидше, не те що ці людиняки.

Маючи змогу вільно рухатися я цілий день вивчав свої можливості. Виконував різноманітні вправи, але не переходив межі. І все одно під кінець дня тіло просто впало від виснаження.

Знову сон на твердій долівці. Реально немає нічого кращого?