День розсіювання

Дзян Джов зітхнув і водночас замислився: “Я так і знав! Хоч я і не можу розпізнати дорогу, але я не настільки загубився, що не можу пройти навіть сотню кроків!”

-Я прийшов сюди вперше, тож цілком очікувано, що я не можу впізнати дорогу, але ти тут сидиш за печаткою, як ти можеш також не впізнати дорогу? - йому стало смішно  від ситуації. 

Паперовий чоловічок змінив позу, щоб підперти обличчя, і його рухи були невимовно лінивими, ніби це питання займе надто багато сил для роздумів.

-Я збираюся пройтись тією ж дорогою, тож не заважай мені.

Після того, як він закінчив говорити, він розвернувся і пішов назустріч темряві, цього разу все ще рахуючи свої кроки, але коли він дорахував до «сімдесяти», дорогу знову перегородила стіна. 

Дзян Джов не злякався, але ж спочатку він пішов ліворуч і врізався у стіну, тоді він пішов праворуч і знову врізався! А тепер він ще й пригнічений бурмотав:

-Справді дивно…Чи могло б бути так, що відтоді, як я покинув гору, моя проблема із загубленістю погіршилася?

У цей час над його головою несподівано почав сипатися пил і каменюка. Дзян Джов взяв ліхтар, подивився вгору і побачив велику зміїну голову, що висіла над ним. Якби на його місці був хтось інший, він би злякався, але Дзян Джов не злякався, а лише усвідомив: 

-Отже, це ти перекрив мені дорогу!

 “Стіна”, що оточувала його, була нічим іншим, як Лордом Міном. Змій також впав з вівтаря, сам того не знаючи, скільки часу він тут пролежав. Раніше, коли вчений заважав, Дзян Джов не міг роздивитися його ближче, але тепер, коли підійшов ближче, то зрозумів, наскільки жалюгідним є цей Лорд Мін, оскільки виявляється, що його два ока насправді були кимось виколоті! І не просто виколоті, а ще й в кожному з них було написано слово “підкорення”.

Всі слова такі як “підкорення”, “наказ” і “відсилання” є різновидом заклять, які можна використовувати, щоб змусити сторону, на яку накладено закляття, виконати те, що потрібно. Незрозуміло, що то за людина така жорстока, яка для того, щоб закляття подіяло, навіть виколола очі Лорду Міну.

-Ці два символи написані нерозбірливо, я зітру їх для тебе.

З цими словами Дзян Джов підняв руку і стер “підкорення”. Але попри це Лорд Мін не зміг повернутися до свого нормального стану. Дзян Джов побачив, що луска змія облізла по всьому тілу, а духовна енергія зникла. Він злякався, що той довго не проживе. 

Лорд Мін був дуже щасливий. Він опустив голову до ніг чоловіка і почав блювати.

-Немає потреби так дякувати мені…

Було чутно лише “хлюп-хлюп”, коли Лорд Мін виблював кілька трупів. Ці трупи тривалий час перебували в його шлунку і були змішані з мулом, гнилі та злиплі між собою. Дзян Джов придивився і побачив, що ці тонкі руки належали дівчатам, яких кинули в річку і згодували богам. 

-Схоже, ти так само, як і Три Вівці, не їси людей і не любиш людські пожертви, - зітхнув Дзян Джов.

З останніх слів, які вчений промовив перед смертю, Дзян Джов здогадався, що Старійшина секти Хуґвей мав навчити вченого якійсь таємній техніці, щоб той повірив, що зможе викликати Тай Ціна, якщо з'їсть достатньо людей. Пізніше вчений використав наказове заклинання, щоб використовувати Лорда Міна як котел для очищення образ. 

-Ти дав їх мені, тому що хочеш, щоб я поховав їх для тебе?

Лорд Мін кілька разів обернувся навколо чоловіка і трупи на землі засяяли. За мить одна чи дві… незліченні душі з'явилися з-поміж трупів, усі з зелено-білими обличчями, а їхні тіла розсіювалися, наче дим. Ці дівчата або сиділи, або парили у повітрі, але всі вони тулилися до Лорда Міна і дивилися на Дзян Джова порожніми очима. 

-Я розумію, що ти боїшся, що після того, як ти зникнеш, вони стануть самотніми примарами і знову будуть спіймані іншими…

Поки він говорив, лампа-провідник раптом здійняла своє полум'я і повернулася до привидів, витягнувши кілька злих духів, які накинулися на них і схопили дівчат! Дзян Джов не очікував, що лампа вийде з-під контролю! 

Привиди одразу ж випустили крик, що пронизував вуха. Лорд Мін махнув хвостом і збив лампу, а потім загорнув привидів навколо себе, видаючи “злегка” загрозливі звуки для злих духів.

У Дзян Джова стиснулось серце.

- Падлюко! 

Хто б міг подумати, що злі духи всередині лампи були настільки люті, що наважилися проігнорувати наказ Дзян Джова і кинулися на Лорда Міна.

Невдовзі чоловік підняв ногу і штовхнув ногою уламок каменю, що лежав поруч. Камінь з тріском влучив у лампу, збивши її на землю, і група злих духів відлетіла назад разом з нею. 

Дзян Джов скористався цією можливістю, щоб прочитати заклинання: 

-Спалити!

Злі духи миттєво запалали пекельним вогнем і за лічені секунди згоріли дотла. Дзян Джов підійшов і взяв у руки лампу, яка все ще зберігала залишкове тепло пекельного вогню. Маленький паперовий чоловічок в якийсь момент підвівся і теж подивився на лампу. Дзян Джов покрутив лампу, намагаючись перевірити, чи не накладені на неї якісь заклинання.

Ця лампа була підношенням для червоної золотої вогняної рибки, загалом їх було дві, окрім цієї, була ще одна, яка розбилася в день, коли її викрали. Дзян Джов спочатку думав, що з неї просто витягли гніт, але тепер здається, що вона була пошкоджена іншим чином. Однак, на жаль, той, хто втручався, був дуже обережним і не залишив жодних слідів.

-Цим більше не можна користуватися, - Дзян Джов запечатав її і сховав у рукав, - підемо в темряві пізніше.

Він повернувся до Лорда Міна, підняв із землі терези і сказав: 

-Мені подобаються ці терези, можеш віддати їх мені?

Лорд Мін вже відчував слабкість і, почувши його слова, злегка кивнув у відповідь. 

-Я прийняв твій дар і зроблю щось для тебе, але ти знаєш, що люди не можуть повернутися до життя після смерті. Навіть якщо Мати Дзяо повернеться до життя, я можу лише відвести їх у гори та ліси, а потім виліпити для них кілька глиняних фігурок, щоб вони могли перетворитися на гірських духів.

Лорд Мін не відповів.

-Не хвилюйся, з моїм талісманом вони не будуть захоплені ніким іншим.

Тільки тоді Лорд Мін знову кивнув. Він був сліпим змієм, його дихання завмирало, але він турбувався лише про чужі справи, як міг Дзян Джов не турбуватися? Шкода тільки, що його погубив учений, і навіть ім'я його забудеться, коли він зникне.

Це місце глибоке і віддалене, гарне місце для розсіювання. Духовна енергія Лорда Міна розлилася і все навколо наповнилося освіжаючими пахощами, які дуже легко приваблювали жадібних людей. Це тому, що аромат був найкращим стимулятором для духовного вдосконалення, інакше вчений не використовував би Лорда Міна.

Дзян Джов зупинився і сховав привидів у кишені, наче хмаринки. Він попрощався з Лордом Міном і продовжив йти на сотню кроків вперед, і він дійсно ступив на небесні сходи для підйому. Внизу сходів був намальований талісман і коли він ступив на нього, він засвітився і відправив Дзян Джова аж до тріснутого вівтаря. На щастя, печера вченого має лише один напрямок, тож поки Дзян Джов не сліпий, він не піде в неправильному напрямку.

Але коли він перетнув поріг і вийшов з храму, зіткнувшись з темним дном річки, йому залишалося тільки дивитися на небо.

-Я пам'ятаю, - зробив він крок, - я прийшов з цього боку.

Він блукав навколо без будь-якого напрямку, і, в свою чергу, втратив храм Лорда Міна. Маленький паперовий чоловічок кілька разів змінював позу, але коли побачив, що Дзян Джов відходить усе далі й далі, не стримався і викликав водну смугу, обмотавши її навколо талії чоловіка. 

-Брате… 

Не встиг цей “брат” закінчити говорити, як все його тіло огорнув водний пояс, і відразу після цього люта сила потягнула його прямо до річки! Швидкість була надзвичайно високою, миттєво прориваючись крізь воду й підкидаючи людину в повітря. 

Вітер ревів у повітрі, але Дзян Джов мав швидкі очі та руки. Він прочитав два “накази” поспіль, щоб не впасти назад у воду. Як тільки він приземлився на землю, він побачив два сталевих меча, що виблискували з лівого і правого боку!

-Це обурливо, -  сказав Дзян Джов паперовому чоловічкові і ухилився, - брате, чому б тобі не відправити мене туди, де нікого немає!

Не кажучи ні слова, маленький паперовий чоловічок легенько ковзнув у рукав Дзян Джова. Чоловік вже збирався гукнути його, як раптом почув, що хтось інший кличе його.

-Дзян Джи`їнь, - голос невідомого був надзвичайно суворий, - як ти посмів з'явитися в приміщенні мого Відділу Небесного Порядку!

У небі був сильний вітер і дощ. Це марево привернуло увагу чиновників Відділу Небесного Порядку, які насправді з'явилися в цей критичний момент.

Дзян Джов струсив воду зі складного віяла і цинічно заявив:

-Куди під небом я не можу піти? Не кажучи вже про приміщення вашого Відділу Небесного Порядку, навіть на вівтар вашого Відділу Небесного Порядку я, Дзян Джи`їнь, наважуюсь наступити.

-Добре, добре! Схоже, за ці двадцять років ти недостатньо настраждався від того, що стояв обличчям до стіни!

-Які страждання для мене від того, що я стою обличчям до стіни? Навпаки, це ви, хлопці, кожен з вас підлещується до свого начальства і знущається над іншими, ви ще більше мене дратуєте, ніж двадцять років тому. Поки я ще в доброму гуморі, забирайтеся геть!