Наче з божою допомогою

Коли пролунали ці слова, невідомий розлючено вигукнув:

-Яке ще “забирайся геть”?! Дзян Джов, ти такий нахабний і невихований, що я сьогодні дам тобі гарний урок від імені Шиї-дзвеня!

-Хто ти такий, чорт його забирай, щоб говорити про почесне звання мого шифу?

-Чим я не гідний? З точки зору старшинства я твій шишу… - невідомий не витримав і затупотів ногою.

Дзян Джов ненавидів два типи людей у своєму житті: ті, що не знають, що добре, а що погано, і ті, хто використовують свій вік, аби видати себе старшого, а в цієї людини є і те, і інше. Він відкрив своє складне віяло і прикрикнув:

-Досить галасу!

Грім і блискавка прокотилися по небу, можливо, дух Лорда Міна допоміг в цій справі - грім пролунав так швидко, так близько один до одного, що кожен удар був майже миттєвим! Блискавка прорвалась униз, вразивши солдат Відділу Небесного Порядку з такою силою, що вони втратили свою броню і опинились у дуже жалюгідному становищі.

Сім отворів невідомого задиміли, коли він стиснув довгий меч за поясом:

-Витягнути лезо!

Це був перший прийом техніки меча Посво, що означає “витягнути меч, оголивши гостроту леза”. Коли меч був витягнутий таким чином, дороги назад не було - треба битися до смерті! На жаль, Дзян Джов не хотів дозволити йому використовувати прийоми секти Посво, тому сьогодні він вирішив змусити його скласти свій меч і повернути його у піхви!

Дзян Джов не відступив, а натомість пішов вперед. Спочатку він використав заклинання наказу, щоб перескочити на бік супротивника. Він закрив своє складне віяло і вдарив чоловіка по спині.

-Ви намагались намалювати тигра, але це більше схоже на собаку. Якщо ти навіть меча не вмієш тримати, то яким же учнем секти Посво ти себе вдаєш? Крім того, твій рід не має жодного відношення до секти Посво, відтоді як ви покинули гору Бейлу.

Удар здавався легким, але насправді він був важким, як удар грому, від якого інша сторона здригнулась, а меч, щойно наполовину витягнутий, був повернутий назад. Його авторитет був зметений на підлогу, повністю втративши обличчя.

Інша сторону, яку виставили посміховиськом, не могла не впасти в збентежену лють:

-Дзян Джо—

-Навіщо ти мене кличеш? Ти не можеш висмикнути лезо, але ти можеш висмикнути траву, волосся, ріпу. Тільки не виставляй більше на показ імʼя секти Посво, інакше я…

-Інакше що! - здалеку пролунав голос. - Ти такий зухвалий і нікого не бачиш біля себе, тебе давно треба було викинути за двері!

З обох боків кружляли пориви вітру, хаотично тріщав дощ. Якщо ж говорити про швидкість, то ця людина була дуже швидка. Ця людина була старим фехтувальником. Цей старий зʼявився з довгим мечем на спині та короткою гілкою в руці, його брови були насуплені, здавалося, що він відчував огиду до неба, землі та цієї людини на імʼя Дзян Джов.

Дзян Джов обмахував себе складним віялом.

-Дивно, дивно, він не може витягнути свого меча, а ти не свариш його, натомість звинувачуєш мене. Невже це я навчив його володіти мечем?

-Ти! Падлюко! Як ти смієш таке говорити? Він з того ж роду, що й і твій шифу, а ти не тільки не вклонився шанобливо при зустрічі з ним, але й говориш без черги. Я дійсно не знаю, чому твій вчитель навчив тебе!

-Старійшино Юемін, я бачу, що ви все ще носите перстень вогняної риби, тому я ставитимусь до вас як до члена секти Посво. Я лише раджу вам піти й менше турбуватися про справи моєї гори Бейлу.

-Ще не твоя черга вчити мене! Що ти йому щойно сказав? Скажи мені ще раз, що таке висмикування трави, волосся та ріпи!

Дзян Джов знав, що той був запальним чоловіком.

-Ах, ти не чув докладно. Я сказав, що його руки і ноги мляві - усьому його тілу не вистачає сили. Він не придатний для використовування “витягування леза”, він мав би висмикувати траву, висмикувати волосся, висмикува—

Як і очікувалось, старійшина Юемін міцно стиснув коротку гілку в руці.

-Добре, він не гідний, то я гідний?!

Він не використовував довгий меч на спині, а лише взявся правою рукою за верхівку короткої гілки і виконав прийом “витягування леза”. Листя на цій гілці ще не було зірвано дочиста, ніби вона випадково впала з узбіччя дороги, але сам така звичайна гілка для нього була у стократ кращою за гостре лезо.

Меч, схожий на енергію ци, горизонтальною хвилею у формі півмісяці повністю зрізав усі навколишні дерева і вершини скель. Цей старий був схожий на тигра, що спускався з гори, використовуючи бойові прийоми, щоб проковтнути гори і річки своєю енергією ци.

Дзян Джов боявся, що енергія меча вплине на привидів в його рукавах, тому він виголосив:

-Розширення території!

“Розширення території” - техніка майстра привидів. Зазвичай це включало огородження території соломою або мотузкою, і доки заклинатель залишався в колі, він був у безпеці - подібно до закляття “межа”. Це було схоже на “межу”, за винятком того, що “межа” вимагала талісмани, тоді як “розширення території” ні.

Спочатку Дзян Джов думав, що його неповноцінне закляття не протримається і кількох хвилин, але хто ж знав, що воно справді спрацює. Він дочекався, поки ци меча Дзян Юеміна пронесеться крізь нього, перш ніж засунув одну руку за спину і притримав рукав з привидами позаду себе.

-Шибо, не бачив тебе двадцять років. Твій поганий характер став гіршим, ніж будь-коли раніше.

Людина, яка щойно ховалась за спиною Дзян Юеміна, сказала:

-Ти звеш мого даґе шибо, тож ти теж мав би називати мене шишу!

-Дзян Бай, Дзян Бай, Дзян Бай. Ну як, ти задоволений, що я покликав тебе тричі поспіль?ї

Дзян Бай розлютився, але нічого не міг вдіяти, тому сказав Дзян Юеміну:

-Даґе, це резиденція Відділу Небесного Порядку і є ознаки того, що відбувається розсіювання божества. Він вийшов з річки, швидше за все він задумав якесь лихо!

Цей чоловік також був смішним, в його віці, коли він з чимось стикався, він спочатку скаржився старшому братові. Дзян Юемін навіть не подивився на нього і холодно сказав:

-То чого ти хочеш?

-Ловіть його і тримайте під вартою неподалік. Часу обмаль, нам з тобою ще треба спуститися до річки і подивитися, як там Лорд Мін.

Обличчя Дзян Юеміна позеленіло від люті. Він приєднався до Відділу Небесного Порядку і мусив у всьому підкорятися їхнім наказам, тому він вже був не в найкращому настрої. Побачивши що Дзян Бай поспішає спуститись до річки, він кинув гілку і крикнув:

-Якщо хочеш йти, то йди сам!

-А як щодо Дзян Джова? Він ніколи мене не слухає!

-Я тут, щоб спостерігати за ним, чи може він усе ще наважитись зупинити мене?

Дзян Джов прислухався до їхніх слів і втрутився:

-Звичайно, я наважуся, але оскільки Лорд Мін уже розвіявся, чому ви все ще йдете туди?

-Відділ Небесного Порядку відповідає за тисячі богів і богинь по всьому світу. Коли вони розсіюються, ми повинні отримати таблички з їхніми іменами, видалити їх із Книги Небесної Долі та забрати назад духовну енергію і кістки. Хіба ти цього не знаєш?

Звичайно, Дзян Джов не знав, він рахував птахів і спостерігав за мавпами на горі Байлу, звідки йому знати, що відбувається зовні? Ті речі, які він чув, Тань Наньсін розповіла йому тієї самої ночі, коли він пішов з дому.

-Коли я прийшов сюди, я чув, що цей Лорд Мін їсть людей. Громадяни перебувають у стані паніки. Тому наша задача, окрім збору духовної енергії і кісток, ми також повинні знищити всіх привидів і духів, пов`язаних з ним. Оскільки, ти вийшов з річки, ти не можеш зробити жодного кроку! - додав Дзян Бай.

Дзян Джов зробив один крок, а потім ще один.

-Чи зможете ви зупинити мене?

Дзян Бай був вже напівмертвий від люті і лише сподівався, що Дзян Юемін зв'яже його і поб'є. Однак, Дзян Юемін лише витріщився на юнака і запитав:

-Що ти ховаєш у своєму рукаві?

Цей старий був справді могутнім, оскільки міг розпізнати темну енергію навіть через рукав. Якби він тоді не наполягав на розділенні секти Посво на дві частини, Дзян Джов все ще б захоплювався ним.

Побачивши, що Дзян Джов не відповідає, Дзян Юемін ще більше відчув у своєму серці, що він приховує щось. 

-Витягни і покажи це!

-Ти питаєш про ліву чи праву? - вдаючи збентеження, Дзян Джов заклав обидві руки за спину.

-Витягни обидві руки, дай мені поглянути!

-До бою! - крикнув Дзян Джов.

Він не міг побити Дзян Юеміна, було б краще, якби замість нього прийшов його шифу. Оскільки він не міг його перемогти, він міг би з таким же успіхом втекти - так сказав його шифу, - дозволити комусь побити себе було ще більш принизливо, ніж дозволити комусь гнатися за ним!

Дзян Джов ухилився, тричі поспіль сказав закляття і побіг, не торкаючись землі. Дзян Юемін був приголомшений, дивлячись йому у спину, і довго стояв, перш ніж закричати:

- Негідник! Чого тебе весь час навчав твій учитель? Перед обличчям великого ворога секта Посво ніколи не відступає, а наступає!

Дзян Джов не зважав на нього, він біг з усіх сил, але, на жаль, Дзян Юемін гнався за ним по гарячих слідах і дуже швидко наздоганяв.  Він простягнув одну руку, щоб смикнути Дзян Джова за комір. Юнак ухилився від нього, швидко повернувся назад, щоб заблокувати його своїм віялом, і, все ще посміхаючись, сказав:

-Шибо, під небесами немає такого поняття, як нескінченний банкет. Чому ти все ще переслідуєш мене? Ти не можеш гнатися за мною до самої гори Байлу.

“Гора Байлу” - ці два слова були болем у серці Дзян Юеміна. Коли Дзян Джов ткнув у них, йому стало ще більш боляче.

-Що за дурниці ти кажеш? Я прошу віддати те, що у тебе в рукаві!

-Всередині мій шифу.

-Т-твій шифу? - голос Дзян Юеміна здригнувся, а його рухи загальмувались.

-… лист від нього, - лише потім юнак закінчив своє речення.

Дзян Юемін був схожий на загублену душу, його серце тріпотіло, наче сім відер піднялось, а опустилось всі вісім.

-Сучий син! Велика буря!

“Велика буря” була допоміжним закляттям секти Посво, здатним викликати швидкий і лютий вітер. Як тільки Дзян Юемін закінчив говорити, сильний вітер врізався у тіло Дзян Джова і підняв його у повітря. Лише один дух не втримався і впав з його рукава.

-Ти потайки ховаєш привидів і монстрів? Воістину беззаконно і самовіддано! - сказавши це, він схопив духа рукою.

Якщо Дзян Джов дав комусь обіцянку, він ніколи не відступить від своїх слів. Він сказав, що допоможе цим духам від імені Лорда Міна, тому він не міг втратити жодного з них. Побачивши, що Дзян Юемін не відступить, він лише закрив віяло і також вигукнув закляття.

Порив вітру заревів, наче лютий дракон, що входить у річку, здіймаючи білі хвилі до неба, фактично відкидаючи Дзян Юеміна на кілька кілометрів геть! Тепер навіть Дзян Джов був вражений.

Він був сильним, але ніколи не був настільки сильним.

Дзян Джов здивовано дивився на віяло, лише відчуваючи, що всі ці заклинання, які він читав сьогодні, були потужними, немовби їм допомагали божественні сили. Він думав, що це вплив духовної енергії Лорда Міна, але зараз йому так не здавалося. Він підняв руку, ворухнув рукавом і подивився на маленького паперового чоловічка, який лежав усередині і вовтузився:

-Це через тебе?

Паперовий чоловічок ліниво підняв голову і впав назад. Він розкинув кінцівки і не бажав виходити назовні. З рукава Дзян Джова доносився аромат, такий чистий і легкий, що йому хотілося спати.

Дзян Бай подивився на Дзян Юеміна, якого здуло і, стурбований тим, що його даґе отримав травми, крикнув здалеку:

-Ти! Покидьку!

Він не міг вимовити жодного слова і лише повторював “покидьок” кілька разів поспіль. Дзян Бай пішов, щоб знайти свого даґе, у той же час послав людей у погоню за юнаком - сцена була хаотичною.

Через переслідувачів Дзян Джов не хотів зволікати, він ловив духів, що втекли. Не дбаючи про маленького паперового чоловічка, він літав туди-сюди. Лише після того, як він переплив річку, його раптом охопило знайоме відчуття розгубленості.

Це небо таке велике, ця земля така широка, де ж ця дорога!