Розділ 2

9.

Не таку тему!

[Нормкор: Як би сказати. Це не скорочення, а піктограма з зображенням маленької людини, що стоїть навколішках…]

[Ван Децюань: Маленької людини?]

[Нормкор: Дивись, o — це голова, а r і z — руки і ноги… Бачиш?]

[Ван Децюань: Бачу.]

[Нормкор: Ен*, тоді добре.]

*«Ен» (嗯 / ńg) — це вигук в китайській мові для висловлення згоди, сумніву чи подиву. Схоже на наше розмовне «ну», на кшталт «ну, най буде», «нууу, я хз» чи «ну й ну».

[Ван Децюань: Але чому вона стоїть навколішках?]

Запитання: Як ви зазвичай розмовляєте зі своїм дідусем? Чекаю на відповідь онлайн, досить терміново.

[Нормкор: Не зважай. Насправді тобі не варто звертати увагу на цей емоджі. Він не має нічого спільного з тим, що я хотів сказати.]

[Ван Децюань: «orz або “людина в позі розчарування” — це своєрідна піктограма (або емоджі), що виникла в Японії. Вона походить від популярного в інтернеті смайлика “○|￣|_”. Ця фігура нагадує людину, яка стоїть навколішках через пригніченість. Використовується для опису відчуття поразки або сильної депресії, та виражає настрій розчарування або пригнічення» — Енциклопедія Байду.]

[Ван Децюань: Так ось що це означає.]

[Нормкор: …]

[Ван Децюань: Вибач. Я дуже нудний, так?]

Спочатку я подумав, що ця людина до біса нудна, і спілкування з нею забере багато зусиль. Та після його слів мені стало ніяково.

[Нормкор: Зовсім ні! У кожного свій стиль спілкування. В переписках з друзями я люблю використовувати емоджі, а деякі люди — ні. Я просто думаю, що це кумедно, але не має значення.]

Потім я відправив йому кілька стандартних смайликів Тузкі*, які точно міг зрозуміти кожен.

*Тузкі — дуже популярний у китайських соцмережах Вічат та QQ емоджі у вигляді кролика.

Тузкі

І він, здавалося, щось-таки вловив. Та кинувши персик, я отримав назад сливу* — він надіслав мені анімований емоджі.

*投桃报李 / tóu táo bào lǐ — ідіома «кинути персик і отримати назад сливу». Обр. озн. віддячити за послугу / обмінятися подарунками / почеши мені спину, а я почухаю твою (лол).

Елегантна жінка середнього віку, з закрученим у високий пучок волоссям і піднятим до щік комірцем, тримала в руках келих червоного вина. Поряд з нею миготіло кілька великих літер:

«За нашу дружбу, будьмо!»

10.

Здається, я допетрав, чому моя мама вважала цього кандидата для побачення наосліп абсолютно винятковим.

Бо це був один з її улюблених емоджі теж.

11.

Я раптом зрозумів, як маю з ним розмовляти. Балакаючи з літніми людьми, чи не краще використовувати їхню ж манеру спілкування?

[Нормкор: Хе-хе. [/усмішка]]

[Ван Децюань: Хе-хе. [/усмішка]]

Як і очікувалось, цей кандидат на побачення без фотографії профілю розумів «хе-хе» та «усмішка» буквально, і зовсім не вловлював тонкощів.

Після цього ми продовжили невимушено спілкуватись, і коли не знали, що сказати, просто надсилали «хе-хе».

Приємніше й бути не могло.

Наприкінці нашої розмови він дуже офіційно запропонував мені зустрітися.

[Ван Децюань: Хоча з мого боку дещо зухвало порушувати це питання, та я волів би дізнатися, чи не знайдеться в тебе трохи вільного часу? Я хотів би пригостити тебе вечерею.]

[Нормкор: Так, звісно. Мій робочий графік досить гнучкий, тож можеш сам обрати місце та час.]

[Ван Децюань: Дуже дякую. Тоді я перевірю свій розклад і зв’яжуся з тобою якнайшвидше.]

Я кинув телефон і, сміючись, покотився на ліжку.

Причина, чому я так легко погодився, полягала в тому, що хоча наше спілкування і виглядало трохи незграбним, згодом я, неочікувано, перейнявся загадковим почуттям мое*. Співрозмовник виявився навдивовижу кумедним, і я волів дізнатися, ким насправді був цей до смерті серйозний дядько, що, здавалося, жив у минулому столітті.

*萌 / méng перекладається як «брунька» / «пагін» / «зародок» чи «проростати» / «зароджуватися» / «початок». Також означає «мати сильну прихильність до когось чи чогось» / «чарівний» / «милий» (від японського 萌え «мое») і, власне, «мое» — японське слово жаргону отаку, що означає фетишизацію або потяг до милих персонажів.

І коли він сказав «зв’яжуся з тобою якнайшвидше», то дійсно зробив це якнайшвидше. Я пішов помити яблуко і коли повернувся, вже отримав відповідь.

[Ван Децюань: Перепрошую, та чи тут ти? Якщо тобі зручно, то могли б ми зустрітися завтра о шостій вечора в гранд-готелі «Цяньдзю», що на східній стороні пішохідної вулиці в центрі міста?]

[Нормкор: …Без проблем!]

Коли він назвав локацію, я так злякався, що вронив яблуко. Гранд-готель «Цяньдзю» був місцем, куди ми, прості смертні, могли лише зазирнути, проходячи повз: навіть найдешевший десерт там коштував щонайменше тризначну суму. Окрім як потрапити на чиєсь пишне весілля або похоронний бенкет, можливості відвідати його більше, ніж раз, зазвичай не випадало.

І тут я усвідомив, що, можливо, пів дня «хе-хе»-кав з нуворишем.

Бляха, тоді я мушу піти! Навіть якщо це тільки заради вечері, воно того варте!

12.

Наступного дня я надягнув повсякденний костюм і з'явився біля входу до гранд-готелю «Цяньдзю» на півгодини раніше.

Насправді перед виходом я довго вагався, розмірковуючи, чи не занадто причепурився. Але, згадавши особистість співрозмовника, я вирішив, що зрештою все ж надійніше виглядати дещо більш офіційно.

Стосовно завчасного прибуття, то це не через якусь особливу причину, а просто за власною звичкою. На роботі, коли ми, редактори, домовляємось з авторами про зустріч, то не маємо запізнюватись і змушувати їх чекати. Тому ми завжди приходимо заздалегідь, виділяючи час на можливі затори.

Вдень я зв’язався з Ван Децюанєм, і він запевнив, що тут не буде багато відвідувачів, тож можна не бронювати столик. Я зайшов всередину першим, і офіціант провів мене до відокремленого простору для двох. Місце виявилося справді мальовничим: із звивистими доріжками і садом каменів з водоспадами, що створювало природний бар'єр, забезпечуючи приватність гостей, але не геть закриваючи їм огляд.

Ще було зарано, тож я не поспішав дзвонити йому та квапити. Я просто сидів, роззирався навсібіч і спостерігав за оточуючими, розмірковуючи про їхні особистості і вигадуючи для них історії кохання та ненависті.

Незабаром я помітив через два столики праворуч від себе красеня тонкого ладу. Він сидів один і, мабуть, теж на когось чекав.

О, моду називати чоловіків «красенями» точно започаткували продавці крамниць. Насправді ж цей чоловік не виглядав як гостролиці кумири підлітків, так обожнювані зараз публікою. Йому було може трохи за тридцять, і він мав мужнє обличчя з трохи поважною аурою. Одягнений в класичний двобортний піджак у китайському стилі він добре гармоніював з декоративними елементами навколо.

З першого погляду я зрозумів, що чоловік добре вихований. Він не спирався на спинку стільця і не бавився з телефоном, а без жодного нетерпіння на обличчі скоса дивився, як дзюрчить штучний водоспад.

Картина цілковитого спокою і безтурботності.

Ах, цей чоловік схожий на вітер. Щойно побачивши його, в голові мигцем вигадувалася історія на 20 000 слів.

За наступні двадцять хвилин я розкрив вже п’ять мозкових отворів*, дійшовши до двох ГЕ*, двох БЕ і однієї відкритої кінцівки.

*开出脑洞 / kāichū як похідна від 脑洞大开 / nǎo dòng dà kāi, де 脑洞 букв. перекладається як «отвір в мізках», а 大开 — «широко відкритися». Ідіома використовується для опису стану творчого мислення або мозкового штурму, коли на когось сходить натхнення і він генерує фантастичні та нестандартні ідеї.

ГЕ (HE, від happy end) — щасливий кінець, БЕ (BE, від bad end) — поганий (трагічний) кінець. Автор(ка) так і написа(ла)в: HE і BE, тож я не перекладала, просто транслітерувала.

Можливо, ви ніколи не дізнаєтесь, що одного дня, коли ви сиділи за столиком і споглядали краєвид, людина, яка споглядала краєвид за водоспадом, насправді споглядала за вами… Скажіть, хіба мій кавалер не повинен вже з’явитися, га?

Я повернувся думками до дядька, з яким мав сьогодні зустрітися. Трохи помізкувавши, я занепокоївся, що він зараз за кермом, тож не став телефонувати, а лише надіслав повідомлення. Я написав, що зайшов першим, і вказав, де саме сиджу.

Після цього я підняв голову і витріщився на красеня, відкриваючи вже шостий мозковий отвір.

Неочікувано, красень поворухнувся. Він витяг з кишені телефон, глянув на нього і почав озиратися довкола.

Я безпорадно спостерігав, як він підвівся, трохи повагався, а потім підійшов до мене і ввічливо запитав:

— Перепрошую, ви Ду Цін? Я Ван Децюань.

13.

Я дивився, як Ван Децюань ввічливо та елегантно підсунув стілець та сів, і мені здалося, наче я відкрив роман про культивацію або вуся*. Несамовитий шквал і кривавий дощ**, любов і ненависть. Статечний довгобровий головний герой з відданою праведністю, що викликає благоговіння, витягає меч, впевнено і невимушено волочить його, висікаючи іскри, та називає себе: «Я — Дзен А-Ньов»***.

*Вуся (武侠 / wǔxiá) букв. означає «герої бойових дій» — вигадані історії про звичайних людей, які можуть досягти надприродних бойових здібностей завдяки навчанню китайським бойовим мистецтвам і культивуванню внутрішньої енергії.

**血雨腥风 / xuè yǔ xīng fēng перекладається як «брязкіт шабель стає дедалі гучнішим, а запах пороху — густішим» / «несамовитий вітер і кривавий дощ» — про реакційне панування терору.

***Дзен А-Ньов (曾阿牛 / zēng ā niú). Це ім’я, яким назвався головний герой у романі вуся «Меч Небес та Шабля Дракона» (кит. 倚天屠龙记, англ. The Heaven Sword and Dragon Saber) Джан Вудзі, щоб приховати свою особистість.

Джан Вудзі у виконанні Дзена Швеньсі у дорамі «Меч Небес та Шабля Дракона» 2019 року.

Я відчув, як мій мозок задимівся.

Хто, чорт забирай, дав тобі цей образ?! Можна його повернути і переробити?!

Ван Децюань не помітив мого зітхання. Він махнув рукою, прикликаючи офіціантку.

— Що любиш їсти? Замовляй все, що хочеш, я не перебірливий. — Він взяв з рук офіціантки меню, відкрив його і простягнув мені, як справжній джентльмен.

Я глянув в меню, потім на нього, потім знову в меню і знову на нього.

Він теж дивився у мій бік, хоч і не усміхався, але його манери і поведінка були бездоганними, а очі — глибокими, мов океан.

Я раптом відчув себе таким поверхневим і незрілим. Як можна судити людину лише за її ім’ям?

Чи зовнішності недостатньо?

Він був елегантним, граційним та прекрасним, а його обличчя випромінювало мужність — бездоганний з усіх боків.

Здавалось, наче моє серце безперестанку шкребли кігтики маленького котеняти. На душі муляло і я вже ледве стримував себе.

…Кортіло вихопити в нього телефон, зробити світлину, відретушувати її і завантажити в його Вічат.

14.

Ви не розумієте болю людини з обсесивно-компульсивним розладом.

15.

Незабаром подали страви, тож ми їли і розмовляли.

Учора ми лише обмінювалися люб'язностями та «хе-хе»-кали, але майже не говорили про себе. Тільки зараз я дізнався, що Ван Децюань був лікарем традиційної китайської медицини*. Я запитав його, де він працює, і він відповів, що у клініці «Хесон».

*Традиційна китайська медицина (ТКМ, кит. 中医学 / zhōng yī xué, англ. Traditional Chinese Medicine, TCM) — система сучасних вчень і практик, що зародилися в Стародавньому Китаї. Розглядається як частина науки про «виховання життя», куди крім медицини входять і різні методи психофізіологічних практик: вушу (букв. «бойові мистецтва»), ціґон (стародавнє китайське мистецтво саморегуляції енергії ці), дао (букв. «шлях») — Інь тощо.

Найчастіше ТКМ розглядається наукою і доказовою медициною як псевдонаукова і заснована на метафізичних передумовах.

Тепер все зрозуміло. Я знав це місце, і то не тільки клініка ТКМ. Вони також іноді пропонували онлайн і офлайн лекції, курси та практичні заняття для популяризації та поширення традиційної медицини і культури.

Якось я водив туди маму, щоб перевірити її високий кров’яний тиск. Лікар справді виявився кваліфікованим, але вартість візиту була досить високою: звичайна консультація коштувала 50 юанів*, а прийом спеціаліста — 200, і це не враховуючи ліки та інші послуги.

*На 19.12.24 за курсом НБУ 1 юань = 5,75 грн. Тобто Ду Цін витратив на консультацію майже 290 грн, а на прийом — близько 1150 грн.

Щоправда, я і не заперечував щодо його високих доходів, які дозволяли часто харчуватися в дорогих ресторанах. Зрештою, я ніколи не схвалював використання «бідності» як чесноти для обмеження лікарів.

Ван Децюань походив на типового бувалого лікаря, який говорив методично і незворушно, і відповідав реченням на речення. Якщо я не виявляв ініціативу та сам не починав розмову, він тихо їв і нічого не питав.

Чесно кажучи, хоч я і розумів, що він, напевно, мав такий характер, та цей театр одного актора був надзвичайно нудним. Посередині нашої трапези я не втримався і, зійшовши на дитячий розум, вдався до підступної витівки. Я раптово виставив перед ним свій зап'ясток і сказав:

— До речі, ти ж лікар, та? Може тоді перевіриш мій пульс і подивишся, чи все гаразд?

Я знав, що така поведінка особливо бісила. Так само, як і коли люди, дізнавшись що я працюю головним редактором, відразу канючили: «Мені теж подобається писати. Може тоді опублікуєш мої роботи?». Вчинок неймовірно дратівливий, але я просто хотів побачити, як вираз обличчя цього кандидата для побачення наосліп трісне.

Та він поклав палички і почав розстібати запонки на моїй сорочці.

Я ж натомість аж злякався та відсмикнув руку, вигукнувши:

— Що ти робиш?!

Ван Децюань теж остовпів, не розуміючи, що зробив не так:

— Хіба ти не просив перевірити пульс? Для цього мені потрібно розстебнути ґудзики на рукаві і зняти годинник.

Моє обличчя налилось вогнем. Я відразу ж пошкодував, що обдурив таку чесну людину.

— Ні, ні, я просто пожартував. Тебе не дратує, коли хтось просить про щось таке? — зніяковіло запитав я.

Він доброзичливо посміхнувся і відповів:

— Нічого страшного, якщо хтось попросить про щось таке. Я не звертаю увагу на такі дрібниці. Іди сюди, я тобі помацаю. Але ти щойно поїв, і в такому оточенні пульс може коливатися, тому результат виявиться не точним. Якщо ти дійсно хочеш отримати заключення, можеш записатися до мене на приватний прийом. Та не роби цього через клініку «Хесон», бо вийде надто дорого.

Договоривши, він справді дістав із сумки трохи зношену подушечку для зап'ястя і поклав її на стіл.

Я озирнувся круг себе, а потім пошепки сказав «дякую». Засукавши рукав сорочки і знявши годинник, я поклав руку на подушечку. Його сухі і теплі пальці натисли на цвень, ґвань і чи* на внутрішній стороні мого зап'ястка.

*Цвень, ґвань і чи — точки на зап’ясті, в яких лікарі ТКМ вимірюють тиск.

Якого біса? Хто бере з собою на побачення наосліп подушечку для зап'ястя?

（ ´☣///_ゝ///☣｀）