Розділ 3

16.

Результат діагностики пульсу не показав серйозних проблем. Проте Ван Децюань сказав, що у мене дефіцит Ці*, і запитав, чи часто я засиджуюся допізна, чи інколи відчуваю важкість в кінцівках, чи легко застуджуюся та чи страждаю від полінозу**. Він навів кілька речей поспіль, і всі вони виявилися досить точними. Я вислухав від нього дві-три поради, а потім поцікавився про типи пульсу. Так минула друга половина вечері.

*Ці (气 / qì) — «життєва енергія», яка циркулює в тілі людини каналами (меридіанами). Вважається, що вона пронизує все живе та неживе. Правильний баланс та вільне протікання Ці в організмі є запорукою здоров'я та гармонії, водночас будь-який її дисбаланс або блокування призводить до виникнення захворювань чи недуг. Дефіцит «життєвої енергії» можуть спричиняти недосип, нестача чистої води та повітря, відсутність розумової стимуляції тощо. Багато методів ТКМ, такі як акупунктура, траволікування і ціґон, спрямовані на регулювання потоку Ці для підтримки здоров'я та лікування хвороб.

**Поліноз (також іноді наз. сінною гарячкою) — алергічне захворювання слизових оболонок носа й ока, яке спричинює пилок рослин / спори грибів. Характеризується алергічним ринітом, кон'юнктивітом, бронхіальною астмою та ураженням інших систем переважно в осіб з генетичною схильністю до виникнення алергічних хвороб.

Під кінець він поплескав мене по плечу і повідав:

— Молодий чоловіче, дуже добре. Китайська медицина — глибока та всебічна наука, і завжди гарно хотіти дізнатися про неї більше. Вона не лише дає користь твоєму життю і здоров’ю, але й зберігає та поширює нашу традиційну китайську культуру.

Мене кинуло в захват, і я неодноразово повторив «так».

Тоді він додав:

— Не варто спиратися на те, що зараз з твоїм тілом все гаразд, і виснажувати його. Після тридцяти років все піде на спад. Те, про що я щойно говорив — це переважно виправлення способу життя і звичок. Якщо ти хочеш спеціалізованого лікування, можеш прийти до мене на голковколювання та припікання*.

*针灸 (zhēnjiǔ) = голковколювання (акупунктура) та припікання (термопунктура) — це стародавня техніка ТКМ. Не визнається вченими як метод лікування. Акупунктура полягає в подразненні периферичних нервових розгалужень шляхом введення тонких голок в акупунктурні точки (всього таких точок на тілі людини налічується понад 600). Термопунктура — припікання акупунктурних точок полиновими сигарами.

Я відповів «звісно, звісно», а потім щедро йому подякував.

Це виявилася дуже корисна трапеза, хоча мені весь час здавалося, що щось не так, ніби я про щось забув.

Пусте. Спершу я маю згадати, які три трави для відвару Шен Май Їнь* він нещодавно порадив?

А, женьшень, офіопогон японський та лимонник китайський.

Завтра їх куплю.

*生脉饮/ shēng mài yǐn — це традиційний китайський лікарський напій / тонік. Його роблять, власне, з женьшеню, офіопогону японського та лимонника китайського. У ТКМ напій зазвичай використовують для поповнення енергій Ці та Їнь, підтримки серцево-судинної системи, зняття втоми та покращення загального самопочуття.

17.

Я не з тих, хто користується дрібними зисками. Оскільки він зробив мені честь тим, що перевірив пульс і дав поради стосовно здоров'я, хіба ж я зміг би стати настільки безсоромним, аби дозволити йому пригощати? Як принесуть рахунок, я хочу вихопити його й сплатити весь, або принаймні половину*.

*Тут автор(ка) пише AA, що є скороченням від сленгового AA制 (制 / zhì = система / контролювати / регулювати), яке означає «розділити рахунок порівну» або «кожен платить за себе».

Цікаво, що хоча термін досить популярний в Китаї, він не є частиною традиційної китайської культури оплати рахунків, де заведено, щоб хтось один (часто старший за віком або статусом) платив за всіх.

Зрештою, коли підійшла офіціантка, Ван Децюань дістав свою членську картку й одразу ж підписав чек, чим враз втер мені носа*.

*秒掉 / miǎo diào — китайський сленг, що дослівно перекладається як «усунути за секунду» / «прибрати миттєво». Цей термін часто використовують в багатокористувацьких онлайнових відеоіграх та в звичайних бесідах для опису ситуації, коли хтось дуже швидко долає опонента або вирішує проблему.

Хоча нас їло тільки двоє, він зовсім не скупився та замовив багато страв. Вартість цієї вечері становила десь половину моєї місячної зарплати.

Авжеж, він був нуворишем*.

*Нувориш — людина, яка швидко розбагатіла й піднялась у статусі до вищого класу.

Увесь вечір я сам один їв-їв-їв, аби не витрачати їжу даремно. Ван Децюань натомість поводився особливо стримано: він брав лише з два-три шматочки від кожної страви, зовсім не виказуючи ненажерливості. Тож вже і сліпий бачив, що ми не впораємося з останньою тарілкою.

Я трохи засмутився:

— Казав же, що не варто було замовляти так багато.

Ван Децюань поблажливо усміхнувся.

— Ох, ти надто щедрий, — зніяковіло додав я.

Ван Децюань підписав рахунок, не зморгнувши оком.

Такий впевнений та невимушений, він навіть дещо відповідав образу марнотратного владного президента*.

*Цей термін описує певний типаж персонажів з романів: багатих, вродливих і впливових бізнесменів / президентів компаній, які хоч і владні, та зазвичай мають слабкість до хлопця / дівчини нижчого соціального статусу.

В цьому, мабуть, і полягала різниця між багатими людьми і нами.

Але знайшлася і одна подібність. Оплативши рахунок, він, неначе то звичайна річ*, попросив офіціантку:

— Принесіть, будь ласка, кілька контейнерів для їжі та запакуйте залишки.

*轻车熟路 / qīng chē shú lù — ідіома «їздити на легкій колісниці знайомою дорогою». Обр. озн. робити щось як зазвичай, з легкістю / наче прогулюючись парком.

18.

Несучи контейнери з їжею, Ван Децюань запитав мене, як я сюди дістався. Я відказав, що взяв таксі. Він вирішив:

— Тоді я підвезу тебе додому.

Тож я стояв перед гранд-готелем і чекав, поки він забере свою машину з парковки.

Якщо чесно, мені було дуже цікаво, яка автівка в людини на кшталт нього.

BMW? З огляду на його нещодавнє прохання спакувати недоїдки, він не здавався такою вже й показною людиною.

BYD? Для члена елітного гранд-готелю це, мабуть, було занадто скромно.

Через п’ять хвилин Ван Децюань під’їхав на електричному седані, такому ж, на якому дід з мого будинку щодня возив свого онука.

Він опустив вікно і сказав:

— Сідай.

Коли ми просто балакали, Ван Децюань згадував, що його останні кілька побачень наосліп закінчились нічим, і тепер я, здається, зрозумів чому.

Вони, напевно, доходили до цього моменту, і потім вже не було ніякого «потім».

19.

Я розташувався на пасажирському сидінні і час від часу перекидався словами з Ван Децюанєм.

Хоча ми обидва не низькі на зріст, в автомобілі виявилось не так тісно, як я гадав, а дуже навіть комфортно.

Насправді я не вірив, що він не зміг дозволити собі гожу машину. Найімовірніше, він просто надавав особливого значення збереженню енергії й екологічності. Що не кажи, а смог і парниковий ефект — пекучі проблеми сьогодення.

Але він, безумовно, міг би придбати авто хоч з трохи кращими характеристиками. Нащо купляти таку стариганську таратайку?

Можливо, причина у високій вартості паркування? Зрештою, в нашому районі в деяких жвавих кварталах одна година на стоянці коштувала кілька десятків юанів*. Багато людей могли дозволити собі купити машину, але не мали змоги оплатити паркування, і тому просто не їздили. Проте такі крихітні домашні електромобілі** чудово ставали на велосипедні стоянки або громадські велопарковки, й не завдавали подібних витратних клопотів.

*На 1 лютого 2025 року 1 юань женьміньбі = 5,79 українських гривень.

**З опису я уявила щось на кшталт цього (наче як далі автор(ка) не згадує марку авто, але як згадає — я поставлю відповідне):

Двомісний електрокар Xinxiang Hezon K3

Мені навіть майнула в голові дещо конспірологічна теорія: не міг же він так перевіряти, чи не полює кандидат з побачення наосліп за його грішми, правда?

Керуючись моїми вказівками щодо напрямку, Ван Децюань довіз мене до мого житлового комплексу і ввічливо сказав:

— Вже пізно, тож поспішай додому. Дякую, що знайшов час, аби скласти мені компанію за вечерею сьогодні.

На порожньому місці я домалював уявою припаркований такий самий крихітний електричний седан старого, і зрештою не втримався, аби не спитати.

Він не образився і пояснив:

— Я маю й інші автівки, але іноді доводиться виїздити до пацієнтів додому, і пошуки паркомісця завдають занадто багато клопоту та забирають купу часу. Бували випадки, коли сім’я хворого покваплювала мене, тож я паркувався неправильно і отримував штрафи. Тому цей електроседан — найзручніший, і як тільки я звик до нього, мені відхотілося пересідати на інші автівки.

Я трохи здивувався:

— Ти ще й маєш виїздити до пацієнтів додому? Чи не надто це виснажливо?

— Клініка, звісно, не вимагає цього, та і я їжджу нечасто. Але якщо стан пацієнта дуже важкий, або дитина зовсім маленька, чи раптово посеред ночі виникне невідкладна ситуація, нащо їх турбувати? Краще поїду сам.

Я слухав, на мить забувши язика в роті.

Лише через деякий час я зміг запитати:

— Гей, ми ж підтримуватимемо зв’язок і надалі?

Ван Децюань усміхнувся і відповів:

— Як ти забажаєш.

20.

Тільки-но я прокинувся, Вічат сповістив мене, що Ван Децюань, як зазвичай, надіслав повідомлення.

Я позіхнув і відкрив його. Блакитне небо, соняшники, дитина показує символ миру пальцями, а зверху барвисті літери: «Доброго ранку! Гарний день починається з мого привітання».

Він відправив його о пів на сьому ранку.

О котрій годині цей чоловік щодня прокидався?

Чи то стариганський розпорядок дня, чи то стариганські емоджі — я вже мав до них цілковитий імунітет, тож недбало відповів смайликом «Доброго ранку».

[Ван Децюань: Хе-хе. [/усмішка]]

[Нормкор: Хе-хе. [/усмішка]]

О, зокрема і до цих загадкової усмішки та «хе-хе».

Того дня після обіду пробив час готувати січневий випуск нашого журналу, тож я п'ять чи шість днів поспіль працював понаднормово. Я більше не бачив Ван Децюаня, але ми щодня спілкувались у Вічаті.

Це не скидалося на нескінченну балачку. Зрештою, ми обидва були зайняті своїми справами. Якщо знаходилось про що поговорити, то ми спілкувалися трохи довше, а як ні, то, як і раніше, просто перекидалися кількома словами.

Точніше сказати, якщо я знаходив тему для розмови. Ван Децюань же тільки терпляче відповідав, але ніколи не брав на себе ініціативу забалакати першим. Якось мене це дуже засмутило, і я подумав, що він не хоче зі мною спілкуватися і відповідає просто для форми, аби зберегти обличчя. Але, треба сказати, він не мав цього на думці, оскільки продовжував надсилати вітальні повідомлення: одне вранці і одне ввечері, точно, як годинник.

Він ставав балакучим лише тоді, коли говорив про свою сферу діяльності, і настільки, що починав відверто сипати мені у вуха порадами. До прикладу, через сильний смог останніми днями моя матір надсилала мені різні рецепти для очищення легенів. Я запитав його, чи не зайшло це занадто далеко, і очікував почути просто «так» або «ні». Та Ван Децюань, який завжди друкував так повільно, що аж виводило з себе, вперше відповів довгим голосовим повідомленням.

«До цих рецептів слід ставитися розсудливо. Вони дійсно зволожують легені, але їхня ефективність проти смогу сумнівна. Бульбоцибулини рябчика гімалайського, тушковані з грушею і плодами лвоханю*, — холодні** з точки зору лікувальних властивостей, тому люди з дефіцитом Ян*** повинні вживати їх з обережністю. Крім того, досі так остаточно й не визначились, згубний вплив смогу є гарячим чи холодним****, та і без урахування конституції людини використання холодних ліків для його лікування — невиправдане…»

*川贝 / Chuān bèi = бульбоцибулина жовтого рябчика гімалайського (Fritillaria cirrhosa) — виду трав'янистої рослини родини лілієвих, що походить з Китаю (на зображенні ліворуч зверху). Бульбоцибулини жовтого рябчика гімалайського (на зображенні ліворуч знизу) широко використовують в китайській гербології (на неї припадає більша частина лікувальних методів ТКМ), до прикладу, в пігулці Байхе Ґудзінь Вань, що застосовується для «живлення Їнь легенів, розсмоктування мокротиння та полегшення кашлю».

罗汉果 / luó hàn guǒ = солодкий плід лвоханю (Siraitia grosvenorii / укр. архат). Лвохань — багаторічна трав'яниста ліана родини Гарбузові (на зображенні праворуч зверху). Плід сферичний, діаметром 5-7 см, містить солодку їстівну м'ясисту м'якоть і численні насінини (на зображенні праворуч знизу). Отриманий з плодів екстракт в 150-200 разів солодший, ніж цукор, тому він широко вживається як природний підсолоджувач. У ТКМ використовується для лікування кашлю та болю в горлі.

**У ТКМ трави та продукти харчування мають холодні та гарячі властивості, які впливають на баланс в організмі людини (маючи гарячі симптоми, необхідно приймати холодні ліки, і навпаки).

***Вчення про Їнь і Ян становить світоглядну основу традиційної китайської медицини. Ян асоціюється з теплом, а Їнь — з холодом.

****Хвороби також можна розрізнити як такі, що викликані патогенним холодом або патогенною спекою — саме це мав на увазі Ван Децюань, коли говорив про гарячий / холодний згубний вплив смогу.

«Та якщо таки мусиш їх приймати, то можеш обрати рецепти, спрямовані на укріплення селезінки і легенів. Зміцнивши землю, породиш метал* — це посилить Ці легень та допоможе протистояти екзогенним факторам. Або ж використовуй ті рецепти, що сприяють відкриттю легень** і виведенню зовнішніх патогенів. Але, зрештою, все, звісно, залежить від конкретної людини і вимагає індивідуального підходу до лікування. Без огляду я не можу дати тобі конкретної відповіді…»

*Зміцнивши землю, породиш метал (培土生金 / péi tǔ shēng jīn) — терапевтичний принцип ТКМ, заснований на концепції про п’ять першоелементів світобудови Ву-сін (五行 / wǔ xíng), яка охоплює Дерево (木 / mù), Вогонь (火 / huǒ), Землю (土 / tǔ), Метал (金 / jīn) та Воду (水 / shuǐ).

Тут Земля відповідає селезінці, а Метал — легеням. Сам вираз же можна розшифрувати так: треба зміцнити землю (селезінку), щоб породити метал (підтримати функцію легень).

**Відкриття легень (宣肺 / xuān fèi) — термін з ТКМ, який описує методи, спрямовані на відновлення нормального протікання Ці в легенях. Легені відповідають за дихання та управління Ці. Вони чистять повітря те енергію, що людина вдихає. Якщо Ці легень не зможе вільно циркулювати, це проявиться кашлем, задишкою, рясним мокротинням та відчуттям тиску в грудях.

Саме тоді я сперечався з автором стосовно рукопису, тож не потрудився відповісти одразу. Закінчивши, я переключився на чат і побачив, що він досі наполегливо допитувався: «Ти прослухав?»

Глибина його голосу і твердість тону майже змусили мене подумати, що сьогодні він знову випадково прихопив сусідній сценарій владного президента.

Я якраз обмірковував, що відповісти, коли на моєму екрані зненацька вигулькнув товстопузий і вухатий бодгісаттва Майтрея*. В променях золотого світла, неймовірно яскравий, він усміхався від усього серця і питав: «Ти почув мене?»

*Майтрея (перекл. з санскриту «Той, хто є лю­бов») — бодгісаттва (просвітлена істота в буддизмі, що прагне досягнути стану будди заради спасіння всіх живих), майбутній Будда. Зазвичай зображується усміхненим, з великим животом.

21.

Я справедливо зауважив, що це неповага до релігійних переконань інших людей, і він пообіцяв більше ніколи не використовувати цей емоджі.

22.

Відправивши журнал до друку та провівши нараду з редакцією щодо теми нового номеру, я нарешті зміг полегшено зітхнути, тож запросив Ван Децюаня поїсти в «Хайділао»* на вихідних.

*Хайділао (海底捞 / hǎi dǐ lāo) (букв. «зачерпнути дно океану») — найбільша в Китаї мережа хвоґво-ресторанів. Окрім страв, «Хайділао» відома своїм обслуговуванням: під час їжі відвідувачам пропонують фартухи та сумки для мобільних телефонів, а довговолосим гостям — шпильки. Клієнтам, які чекають на столик, можуть безкоштовно почистити взуття або зробити манікюр. Ба більше, офіціанти допомагають чистити креветки, демонструють приготування локшини, співають, влаштовують сюрпризи (до прикладу, приносять торт, якщо помічають, що у когось день народження) тощо. Крім того, «Хайділао» дозволяє клієнтам приносити з собою їжу та напої.

Хвоґво, або хот-пот / гарячий горщик — китайська традиційна страва, яка готується так: на столі ставлять великий казан з киплячим бульйоном, в якому їдці власноруч варять різноманітні інгредієнти.

Коли я побачив його прикметний піджак у китайському стилі, то несподівано відчув щось таке рідне, ніби здибав давнього друга. Цілком ясно, що ми зналися зовсім недовго і в житті зустрічалися лише вдруге.

Я усміхнувся і жартома спитав:

— Це твоє спеціальне вбрання для побачень, чи ти просто ніколи не перевдягаєшся, га?

Він глянув на свій одяг і відповів:

— Я перевдягнувся. Просто все моє вбрання таке, майже однакове, тому ти, ймовірно, й не помітив різниці.

…Навіть те, як він говорив, було таким рідним.

Оскільки Ван Децюань звик ввечері їсти менше, я призначив нашу зустріч в обідню пору. І після того, як ми поїли, у нас залишилось ще добрих пів дня на побити байдики.

Виходячи з ресторану, я спитав його:

— Що робитимемо далі?

Ван Децюань глипнув на мене невинними очима, як теля на нові ворота.

Я вирішив відвести його в кінотеатр на верхньому поверсі, аби подивитися фільм.

Коли ми підійшли до каси, я вказав на ряд кіноафіш і спитав:

— Що хочеш глянути?

Ван Децюань знову глипнув на мене невинними очима, як теля на нові ворота.

Тож я вдарив молотком* і придбав два квитки на «Рейдерів часу»**.

*拍板 / pāi bǎn перекладається як «ударити по дошці» / «ударити молотком» (як на аукціоні). Обр. озн. остаточно вирішити / сказати останнє слово / вдарити по руках.

**盗墓笔记 / dàomù bǐjì — це китайський фентезійний пригодницький екшн 2016 року, заснований на однойменному романі Нань Пая Сань Шу. Фільм розповідає про молодого хлопця Ву Сє та групу рейдерів, які вирушають в небезпечну експедицію до древньої гробниці, де на них чекають безліч таємниць, загадкові сили, древні прокляття та чисельні випробування.

盗墓笔记 перекладається як «Нотатки розкрадача гробниць». Але англійською назву адаптували як Time Raiders (можна перекласти як «Рейдери часу» / «Мародери часу»).

Потім я поцікавився, чи не хотів би він чогось випити, бо я планував піти купити колу і попкорн.

Ван Децюань мовчки витягнув зі своєї сумки великий термос і турботливо запитав:

— Хочеш пити? Я якраз прихопив на двох.

…У темному кінозалі я дожував відро попкорну, запиваючи його солодким супом з бобів мунґ.

Щодо самого фільму — насправді я не мав жодних думок, та і від оригінального роману не фанатів. Я просто слідував трендам і переглядав те, що було популярним в моєму колі друзів. Але, додивившись стрічку, я стикнувся з гіркою покутою: Ван Децюань добрих пів години навчав мене, що китайські закони чітко визначають, що всі пам’ятки матеріальної культури в межах кордонів Китайської Народної Республіки, а також її внутрішніх і територіальних водах, належать державі. Будь-яка організація чи приватна особа не мають права розкопувати їх без відповідного дозволу. Тим же, хто знайшов і заволодів древніми гробницями чи пам’ятками культури, що мають історичну, мистецьку або наукову цінність, загрожує позбавлення волі на строк від трьох до десяти років. Він змусив мене пообіцяти, що я в жодному разі не вчитимусь у головного героя фільму, збережу моральну чистоту, відмовлюся він розкрадання гробниць і утримаюсь від будь-яких незаконних чи злочинних дій.

Моя душа відлетіла.

Ну чого я не купив квитки на «Рок Дога»*?

*摇滚藏獒 / Yáogǔn Zàng'áo (англ. Rock Dog, укр. «Рок Дог») — це китайсько-американський анімаційний фільм 2016 року, який розповідає про підлітка-тибетського мастифа Боді, який хоче стати рок-зіркою.

23.

Після того ми зустрічались ще кілька разів поспіль. Нічого нового: ми лише їли, їли, їли. І дитині ясно, що якби я чогось схотів, Ван Децюань склав би мені компанію. Просто він зовсім не мав романтичної жили, і був дуже скрупульозним та методичним*, ніби виконував якесь завдання. Іноді краще взагалі його не залучати.

*一板一眼 / yī bǎn yī yǎn — букв. «один акцентований удар (звук) і один не акцентований». Обр. озн. слідувати одному ладу в мові або діях / бути скрупульозним і методичним.

Однак я вже в такому віці, що язик не повернеться назвати памолоддю. Я шукав не романтики, а стабільності. І в цьому сенсі, чим більше я спілкувався з Ван Децюанєм, тим дужче переконувався, що він дуже надійний.

До прикладу, якось на станції метро ми побачили молоду дівчину, що понад силу перла величезну, двадцятишестицвенньову* валізу сходами вгору. Не кажучи ні слова, Ван Децюань відразу ж схопився за бокову ручку чемодану та допоміг його підняти. Іншого разу в парку ми натрапили на батька, який по перше число лаяв й годував потиличниками свою дитину, що без кінця плакала. Перехожі один з-перед одного лише косо дивилися, і тільки Ван Децюань підійшов до нього, аби покласти цьому край. Він виявив, що у малечі був тепловий удар, і навіть дав їм пляшечку Хвосян Дженці Швей**.

*Цвень (寸 / cùn) — міра довжини. 1 цвень = 3 1/3 см (~3,33 см). Тобто 26 цвень = ~86,66 см.

**Хвосян Дженці Швей (藿香正气水 / Huoxiang Zhengqi Shui) — це рідка трав’яна суміш, що використовується в ТКМ для «активізування потовиділення та полегшення перенесення літньої спеки». Також засіб приймають для профілактики й лікування кишково-шлункових захворювань.

——Не питайте мене. Я й сам не знаю, скільки всього в тій сумці, що наче зрослася з його тілом.

З таких людей в сучасному суспільстві інші, ймовірно, насміхатимуться, та я бачив цю його звичку втручатися у чужі справи надзвичайно чарівною.

Я не мав наміру тертися-м’ятися. Оскільки це були побачення наосліп, ми з самого початку квапились знайти партнера. Зараз же мене пройняла думка, що я хочу ухопити цього чоловіка.

Звісно, я не кажу, що моє кохання до нього таке ж глибоке, як океан, і що я вже готовий дати обітницю вірності — це було б надто нещиро. Але він мені дуже подобався, і я б хотів, аби ми поближчали, увійшли в кола спілкування один одного, і спробували бути разом. Гарний початок.

Та й це не було одностороннім бажанням: я зустрічався з ним, а він зустрічався зі мною. Проте я досі достеменно не знав, що у нього в голові.

Крім того, питання моєї асексуальності весь час лежало на серці важким каменем.

З тим, як наш зв’язок поглиблювався, я відчував, що таке не можна приховувати, і краще якнайшвидше зізнатися.

Мене не можна картати за те, що я не відкрився раніше, бо для зізнання потрібно піймати момент. Попервах, коли ми ще не знали один одного добре, вочевидь, не діло розповідати таку таємницю. Але як тягнути до останнього, коли вже закохаємось по вуха, цей обман може завдати зайвого болю. Тож зараз — найкращий час, аби зізнатися. Ми подобали один до одного і хотіли розвивати стосунки, але ще не вклали в них надто багато почуттів, тож за потреби могли легко розійтися.

Але роздуми про те, як саме зізнатися Ван Децюаню, ускладнювали мені життя.

---

Коментар перекладачки: Впевнена, вам було мало того мільйона приміток, що я накатала в цьому розділі, тож тримайте ще одну.

В тексті неодноразово зустрічається вираз «побачення наосліп». Китайською він позначається як 相亲 / xiāng qīn, і описує спілкування / зустрічі з метою пошуку партнера для одруження. Цей звичай поширений в Східній Азії, Південно-Східній Азії та серед азійських діаспор в різних країнах.

Такі «побачення наосліп» влаштовують двом людям, які, на думку родичів, друзів чи свахи, «підходять один одному» і можуть зав’язати романтичні стосунки / одружитися. Зазвичай, при пошуку кандидата не звертають увагу на зовнішність, зате враховують його / її соціальний статус, професію та зарплатню.

Іноді побачення відбуваються одночасно з декількома кандидатами, або ж зустрічі можуть проходити одна за одною.

Раніше такі здибанки влаштовували тільки гетеросексуальним парам, та, на щастя, це змінилося.

Можливо, варто було б пояснити про «побачення наосліп» раніше, але най вже буде тут.