24.
Коли подумати, зізнаватись — зовсім не важко: не хочеш говорити віч-на-віч, можеш просто написати у Вічаті. Питання полягало лишень у тому, як упіймати правильний момент для цього.
Негаразд ж отак сидіти, спокійно вечеряти, теревенити, а потім зненацька кинути: «Я асексуал». Цілковите безумство.
Під час прогулянки теж не зовсім доречно: громадське місце, купа людей навколо — ніякої приватності.
Навмисно покликати його кудись тільки для того, аби розповісти… чи не надто офіційно? Та й Ван Децюань постійно завантажений на роботі.
День, два, три — минув місяць, а я ту слушну нагоду так і не впіймав. Що не кажи, а просто не здолів відкрити рота, й останньої хвилі показував спину.
Нехай я і часто жартував над собою та своїми недоліками, у глибині душі ця «проблема»* насправді немало мене бентежила. Коли ми з сюеді тільки-но розлучилися, я ще якось намагався врятувати наші стосунки, але він наполягав, що я любив його недостатньо. Я не брався спростувати, але два тижні не міг нормально спати.
*Іноді, за оригіналом, мені доведеться називати асексуальність «вадою» / «недоліком» / «проблемою» (братиму в лапки), оскільки оповідь йде від головного героя, і це, в більшості, його думки, на які він має повне право.
Але, повторю і наголошу, асексуальність — не вада, не проблема, і не недолік. Це визначення або самовизначення людей, котрі не мають статевого потягу, і виявляють слабке або відсутнє зацікавлення у сексуальних стосунках. Асексуали можуть вступати в романтичні стосунки, мати сім’ю та дітей. Є й ті, хто не хочуть романтики, та комфортно почуваються на самоті. Це також нормально.
Асексуальність не є хворобою: вона не зазначена у Міжнародній класифікації хвороб 11-го перегляду Всесвітньої організації охорони здоров’я.
Це була моя ахіллесова п’ята, рана, якої ніхто не смів чіпати.
Ну і, як кажуть, згадай чорта — він з’явиться: коли сьогодні я пішов на зустріч з новим представником рекламного партнера нашого журналу, несподівано знайшов, що се мій сюеді — той самий колишній.
Булий, мов те шило, хлопець тепер затягнувся у костюм та шкіряні туфлі*. Суспільство вщерть стерло його незрілість і наївність, замінивши їх досвідченістю та дипломатичністю. Побачивши мене, він не приховував своєї радості з дива, та як пішло за роботу, став абсолютно непохитним. Насправді я оцінив цю його діловитість, і після обговорення справ вже зібрався піти, коли він палко почав запрошувати мене разом попоїсти.
*Уся фраза 西装革履 / xī zhuāng gé lǚ перекладається як «одягнений у західному стилі» / «вбраний, як з голочки». Окремо ж 西装 / xī zhuāng означає «костюм» / «одяг у західному стилі», а 革履 / gé lǚ — «шкіряне взуття» / «туфлі у західному стилі».
Я не з тих, хто здатен спокійно приятелювати з колишнім, тож не хотів погоджуватися. Але, зрештою, все ж пішов на поступку, і вмовився спуститися з ним до кав’ярні, аби трохи поспілкуватися.
Хоча спочатку наша бесіда і не викликала в мені особливої цікавості, пригадавши купу всього з університетських часів, я таки вдався у тугу й меланхолію. Тоді ми були сповнені енергії та життєвих сил, у цвіті літ. Зараз же все змінилося.
Аж ось він раптом випалив:
— Тоді я підвів тебе.
— Все вже у минулому, — відповів я.
Мій сюеді глянув на мене, і сказав:
— Ні, не в минулому… Насправді я й досі не зміг тебе забути.
Я лупнув очима. І що це означа? Хоче знову зійтися?
— А стосунки без сексу згоден прийняти? — нагадав я.
— Ні, — відповів він. — Я — чоловік, і, звісно ж, маю нормальні фізіологічні потреби. Але можу запевнити: на духовному рівні ти назавжди залишишся найкоханішою людиною для мене…
Цей тип, ну геть же безсоромний! Тобто він заявляє, що платонічно хоче любитися зі мною, але фізично зраджуватиме з кимось іншим? Як він таким став?
Я сердито зиркнув на нього. Але він виглядав так, ніби вже переміг, та ще й додав:
— Навсправжки ти був таким завжди. Жоден чоловік не ладен тебе витримати.
Обурено, але і дещо невпевнено, я заперечив:
— Звідкіля тобі знати? У мене, до речі, зараз є хлопець.
— О? То він віда, що з тобою не так?
Я не вмів брехати, тож міг тільки промовчати. Через це мій сюеді ще більш скопилив носа.
Коли він пішов, я так і лишився сидіти, понурий, взагалі не хотів вставати. В одному він все ж не помилився — як міг хтось бути не проти? Не те що чоловік, навіть жінка не змирилася б із відсутністю бажання у своєї половинки, правда ж?
Я більше не роздумував над формулюванням зізнання, а просто набрав номер Ван Децюаня.
— Алло, Ван-ґе*?
*Ґе (哥 / gē) — старший брат, але також часто використовується як дружнє звертання до старшого хлопця.
— Так. Що сталося?
— Маю дещо тобі сказати.
— Кажи.
— Насправді… Я ніколи не говорив тобі, але я — асексуал.
Я виявився геть не таким впевненим і невимушеним, як собі уявляв. Аби видушити це, я немов витратив геть усю мужність, що коли-небудь мав.
На тому кінці залягла виразна тиша, і моє серце трохи стислося.
— Ти.. що думаєш?
Після довгої мовчанки він промовив:
— Цей… Важко відповісти тобі прямо зараз.
Здавивши телефон, я ніби чекав вироку. Мої руки неслухняно затремтіли.
— Зазвичай коли у чоловіків знижене лібідо, причина може критися у дефіциті, переважно у недостатності ниркової* Ян чи ниркової Ці, або ж у зайвині — як правило, у застої печінкової Ці чи надлишку вологого жару**. Та й ситуативних чинників відкидати не варто: за західною медициною, коренем може виявитися як органічне захворювання, так і якийсь психогенний фактор. За таким куцим описом мені важко точно визначити.
*В традиційній китайській медицині нирки відповідають за лібідо (сексуальне бажання).
**湿热蕴结 / shī rè yùn jié — букв. «надлишок вологого жару». В ТКМ так називають синдром, пов’язаний зі скупченням вологи і жару у Джон Дзяо (中焦 / zhōng jiāo; також відомому як «середній обігрівач» — область тіла, а саме верхня частина черевної порожнини, між пупком і діафрагмою, де містяться шлунок, селезінка, печінка та жовчний міхур). Волога, яка може накопичитися через вологість клімату, часте перебування під дощем або просто у відкритій воді, роботою у вогких умовах тощо, являє собою важкий, збаламучений і в’язкий патогенний фактор, що призводить до повільного розвитку хвороб та їхнього тривалого перебігу. Вона блокує циркуляцію Ці, і заважає підйому чистої енергії Ян. Надмірна волога перешкоджає усуненню жару (тепла, накопиченого в тілі), а той, зі свого боку, випаровує вологу, що ще більше шкодить енергії Ян. Усе це порушує порушує нормальне циркулювання Ці, і у людини можуть спостерігатися різноманітні недуги.
— …Га?
— Отож як матимеш вільний час, зазирни до клініки «Хесон». Не думай, що завдаш клопоту, та нам неодмінно доведеться провести всі чотири діагностики: огляд, пальпацію пульсу, аускуляцію з ольфакцією* й опитування — тільки так зможемо точно й на совість визначити діагноз. І не хвилюйся — нехай у тебе й спостерігається невеликий дефіцит Ці та крові, я все ж вважаю, що корінь не у цьому, а, найімовірніше, в емоційній недузі**. У будь-якому разі необхідне обстеження, аби дізнатись напевно.
*望闻问切 / wàng wén wèn qiē) — букв. «оглянути, послухати й понюхати, опитати, промацати пульс» — чотири основних діагностики ТКМ.
**情志病 / qíngzhì bìng — букв. «емоційна недуга». У ТКМ це хорість, спричинена впливом сімох страстей (радості, люті, занепокоєння, жалкування, смутку, страху та шоку), що призводить до дисбалансу Їнь, Ян, Ці та крові у внутрішніх органах.
— …А… Добре.
— Ще щось?
— Ні, більше нічого. Вибач, що потурбував, Ван-ґе.
— Пусте, і тобі не треба бути зі мною таким ввічливим. Перед тим, як прийдеш — подзвони.
— Добре. Не заважатиму тобі працювати.
І потім ми просто отак взяли й поклали слухавку?
25.
Я обрав день, коли у Ван Децюаня були приймальні години, і прийшов до клініки «Хесон». Але не подзвонив йому. Я сидів у холі, й порожніми очима спостерігав за дітьми, що голосили й бешкетували довкола.
Нехай я й приплентався сюди, та про себе все ще вагався.
Насправді мені не вірилось, що традиційна китайська медицина здала надто допомогти з моїм сердечним болем. Якось я вже навідував психолога — всю душу йому вивернув, але той так і не розібрався з причиною мого звернення. Тож ми закінчили тим, що не закінчили.
Ставлення Ван Децюаня, з одного боку, дуже заспокоювало, але з іншого — хоч-не-хоч вселяло почуття невпевненості: чи не вважав він мене звичайним другом та пацієнтом, тому й обходився настільки байдужно*?
*云淡风轻 / yún dàn fēng qīng — букв. «блідаві хмарки, слабкий вітерець». Обр. озн. «ясна погода», а також «безтурботний» / «байдужий».
Хааа
Сам себе вже накрутив*.
*患得患失 / huàn dé huàn shī — букв. «труситися не отримати і труситися втратити». Обр. озн. тривожитися / турбуватися.
Спокійно. Ван Децюань усього лиш кандидат з побачення наосліп, не більше. Він мало того, що день-денно лягав рано, так ще й вставав удосвіта! Й емоджі використовував стариганські! Та навіть ім’я носив старомодне! Невже я й справді хотів прожити з отаким усе життя, м?!
Та тільки-но почувши те ім’я, що й п’яти серій проіснувати не ладне, я вже був певен — у нас нема і шансу!
Ах, ну як же бісить. Ну і нахіба я оце засів у клініці ТКМ мусолити утруднення у своїх стосунках, га.
Обабіч холу розміщувались просторі зони відпочинку з диванами та журнальними стелажами. Коли реєстраторка побачила, що я не мав наміру оформлятись, вона не стала мене квапити, а принесла води з лимоном, і, мимохідь вручивши брошуру, сказала, що, як виникне потреба, можу звернутися до неї.
Я всівся на диван, і, з повною стрибаючих думок головою, розгорнув брошуру. Хотів відшукати в ній Ван Децюаня, щоб дізнатися його спеціалізацію.
Прогорнув її раз, не знайшов. Прогорнув удруге — нема. Утретє…
Хвилинку. Оце проморочився тут пів дня… Але чи у ту клініку взагалі приплентався?
Тільки тепер я подзвонив Ван Децюаню, і спитав, скільки у «Хесон» філій.
— Лише одна, — відповів він. — Хочеш прийти?
Я повідомив, що вже тут, у холі.
Він кинув коротке: «Зараз прийду за тобою», і поклав слухавку.
Зовсім скоро Ван Децюань, широко ступаючи, вийшов з глибу клініки. Його хода була величною і впевненою, мов у породжуючого вітер тигра*; позаду нього майорів поділ білосніжного лікарняного халату. Картина зачаровувала зір.
Усі мої попередні сумніви відразу ж відлетіли геть за найвищі хмари**.
*虎虎生风 / hǔ hǔ shēng fēng — букв. «тигр, що породжує вітер». Обр. озн. благоговійний / могутній / величний.
**九霄云外 / jiǔ xiāo yún wài — букв. «за найвищі хмари». Обр. озн. неймовірно далеко.
Що з того, що його ім’я — старомодне? Що з того, що він використовував стариганські емоджі? Що з того, що лягав рано, й вставав удосвіта? Він красень.
За таку статуру — чи дозволив би йому режисер не прожити й п’яти серій?
Поставивши свій підпис у реєстраторки і закінчивши оформлення, Ван Децюань повів мене до свого кабінету.
Я все ще тримав у руках брошуру, і з цікавості спитав:
— Ван-ґе, чого тут нема твого імені?
Він схилив голову, аби подивитися, й впевнено сказав:
— Воно там є.
— Та ж нема, — я розгорнув брошуру й показав йому. — Де воно? Я тричі її всю проглянув, але так і не знайшов.
Ван Децюань зупинився, штовхнув двері кабінету ліворуч від себе й жестом запросив мене присісти. Потім узяв з моїх рук брошуру, швидко прогорнув її до певної сторінки й повернув назад.
Я втупився у текст.
«Ван Ліньюань. Головний лікар, доктор традиційної китайської медицини. Закінчив факультет ТКМ Пекінського університету китайської медицини. Навчався у професора ××. Спеціалізується на лікуванні різних складних внутрішніх, гінекологічних, педіатричних захворювань…»
— Але ж це не ти? — не зрозумів я.
— М? — Він нахилився поглянути. — Ти не знав? Мабуть, той, хто нас познайомив, забув тобі сказати. Зрештою, всі звикли звати мене саме Децюанєм.
Ван Децюань витяг з гаманця посвідку і показав її мені. На ній чітко значилось «Ван Ліньюань» — ніякої помилки.
— Ім’я, вказане у моїй посвідці та сертифікаті лікаря-спеціаліста, відрізняється від того, яким мене кличуть зазвичай.
Я погубив слова.
— Отож… Чого у тебе два різних імені? Це твоє колишнє?
— Точно кажучи, моє ім’я — Ліньюань, — невимушено пояснив він. — Децюань — ввічливе звертання*, обране моїм даоши**. У давнину лише батьки та старші могли кликати когось на ім’я. Однолітки ж використовували тільки ввічливе звертання. Коли я ще навчався, мій даоши дав дзи мені й усім моїм шисьонді***. Мало-помалу ми звикли так звертатися один до одного, і воно прижилось.
*Дзи (字 / zì) або «ввічливе ім’я / звертання» — друге ім'я, яке давали людині у дорослому віці, доповнюючи її власне ім’я. Ця традиція була особливо поширена у Китаї, Японії та В’єтнамі. Ввічливі імена були маркером дорослості, й історично давалися чоловікам у їхні 20 років, а іноді й жінкам після заміжжя.
На відміну від творчих імен, що часто скидалися на псевдоніми й клички, ввічливі імена були більш формальними та шанобливими. У традиційному китайському суспільстві використання власного (першого) імені в дорослому віці серед однолітків вважалося неповагою, тому ввічливі імена були важливими для формального спілкування та письма.
У сучасному китайському суспільстві ця практика вже не є поширеною.
**Даоши (导师 / dǎo shī) — тьютор / викладач / науковий керівник.
***Шисьонді (师兄弟 / shī xiōng dì) — брат з навчання.
……
До речі… Професор ××, у якого він навчався, ходив настільки відомою постаттю, що про нього було навіть соромно спитати, чи він досі живий, чи вже мертвий. Його підхід загалом наче й вдавалось зрозуміти, але Ван Децюаню, мабуть, прийшлося гірко — стільки років зносив таке віджиле ім’я. Вертячи у голові цю думку, я споглянув на нього, і в моїх очах несамохіть відбилось тихе співчуття.
— Цейво, Ван-ґе, — обережно поцікавився я. — Ти коли-небудь питав свого лаоши*... чи можна змінити його на більш, е-е, сучасне, ні, більш звичайне ім’я?
*Лаоши (老师 / lǎoshī) — учитель / наставник.
— Питав, — серйозно відповів він. — «Децюань» походить з рядка «Хванді Нейдзіна·Су Веня*»: “Тому вони всі можуть здрастувати понад 100 років, бо їхні чесноти високі** й непохитні”. За трактуванням Ці Бо***, лише ті, хто слідує небесним законам, наділені «високими чеснотами». Я запитав свого даоши, чи це трохи не занадто, але він відповів, що «Ліньюань» зіходиться з небезпекою****, а тому обрання «непохитного Децюаня»***** є цілком доречним, тож змінювати його не варто.
*Тут 内经 / Nèijīng, що є скороченням від 黄帝内经 / Huángdì Nèijīng. Це Хванді Нейдзін, або ж «Внутрішня настанова Жовтого Імператора» / «Езотеричний рукопис Жовтого Імператора» — давньокитайський медичний текст, що впродовж понад двох тисячоліть розглядався як фундаментальне доктринальне джерело знань з китайської традиційної медицини. Праця складається з двох частин, кожна з яких включає 81 главу, написану у форматі запитань і відповідей між міфічним Жовтим Імператором і шістьма його не менш легендарними міністрами.
Перша частина називається Су Вень (素问 / sù wèn), інакше «Основні питання», і охоплює теоретичні основи китайської медицини та її діагностичні методи. Друга, Лін Шу (灵枢 / líng shū), або ж «Духовна основа», — детально описує акупунктурну терапію.
Нижче — цифрова копія Су Веня з Хванді Нейдзіна для онлайн-читання.
**«Високі чесноти» — саме так перекладається «Децюань» (德全 / déquán).
***Ці Бо (歧伯 / qí bó) — міфічний китайський лікар, якого найняв Жовтий Імператор в якості свого міністра. Подейкують, що знаннями традиційної китайської медицини Ці Бо осяяла безтілесна істота з небес.
У Хванді Нейдзіні найчастіше зустрічаються діалоги Жовтого Імператора саме з Ці Бо.
****Ліньюань (临渊 / lín yuān) букв. перекладається як «на краю прірви».
*****Тут написано 德全不危, де 德全 / déquán = «Децюань» / «високі чесноти», 不危 / bù wēi = букв. «не небезпека», що у контексті виразу з «Хванді Нейдзіна·Су Веня», озвученого чгг раніше, також означа «непохитний». Взагалі, 德全不危 — ідіома, яка каже, що «шлях до здорового життя має бути правильним та неупередженим».
Ця фраза також використовується в кінці згаданої цитати.
Я розгублено кивнув:
— А-а, ось воно як.
Та раптом він загадково усміхнувся:
— Насправді серед усіх своїх учнів даоши благоволив мені найбільше. Помітив?
— …Напевно… та-ак, помітив, — ошелешено видушив я, і надовго зайшов у думки. Нарешті, я обережно сказав: — У будь-якому разі… поки тобі добре — усе гаразд.
26.
Ван Децюань прощупав мій пульс, оглянув язик і так далі, й не виявив серйозних проблем — лише незначний дефіцит Ці, що було звичним ділом для багатьох сучасних людей, які не дотримувалися режиму та пізно лягали спати.
Потім він запитав мене про симптоми, відколи я їх помітив, і чи мав свого часу якийсь травматичний досвід.
Його голос був неймовірно лагідним, низьким і таким глибоким, мовби доторкався до самих вушних перетинок. І в мені мимоволі здійнялося почуття цілковитої безпеки, «ніби можу цій людині розказати все — геть відрубати той важкий тягар у серці».
І я вилив йому душу: і про невиразні спогади з дитинства, і про найболючіше — психологічний тиск з боку батьків, що обережно й беззастережно потурали мені всі ці роки.
Зовсім забувши, що прийшов заради лікування, я мало-помалу ще й розбалакав про вихід із шафи, про закоханості, сварки та розриви, і навіть про огиду й розчарування нинішнім безладдям у ґей-спільноті. Виклав усе як на духу.
Ван Децюань не квапив мою сповідь, і ніяк не коментував. Просто зі своїм звичним спокоєм терпляче слухав її від букви до букви.
— …Отак він і сказав. Та хай там як, у кожного свій щем. Знаю, що це дуже по-дитячому, але від одного його штрику я зірвався, і захотів подзвонити тобі. Якось так.
Договоривши, я потер обличчя. На душі мовби нараз стало набагато легше і світліше.
Психолог, якого я відвідував, завжди любив, коли дослуха, по кісточках розбирати всі мої розмови, а потім надавати детальний і ґрунтовний аналіз.
Та мені не подобалось відчуття такого раціонального розбирання, і я не хотів, аби хтось ліз до мене зі своїми клішованими й стереотипними порадами, вказуючи що правильно робити, а що ні. Я читав роботи Фрейда і Юнґа*, і чим більше тямив у теорії, тим сильніше мене огортав відчай власного безсилля.
*Зиґмунд Фрейд (або Фройд, хоча наче як правильно взагалі Фройт) — австрійський психолог і невролог єврейського походження, який вивчав людське несвідоме. Він розвинув методику вільних асоціацій та тлумачення сновидінь, яку було покладено в основу психоаналізу, і сформулював концепцію структури психіки.
Ґустав Юнґ — швейцарський психоаналітик, психолог, філософ культури, родоначальник аналітичної психології.
— Вибач, Ван-ґе, — перепросив я. — Набалакав усякого. Стільки часу твого змарнував.
— Не змарнував, — відповів Ван Децюань. — Хвороби можуть бути не тільки тілесні. Часто пацієнтам, що сюди приходять, необхідно просто виговоритись. Сьогодні у мене більше нема записів, тож можеш продовжувати.
— Власне, сам я так і не визначився, чи справді хочу лікуватись, чи ні. Часто розмірковую, що може то взагалі не хвороба, і якщо не вона, то що тоді там лікувати? Проте коли інші дивляться на тебе, як на якогось не такого, здається, що варто…
Я й сам вже не знав, що балакав. Та ще й картатись почав: оце приперся до нього у клініку, наговорив, як із лантуха, а у підсумку так і не зміркував, чи хотів лікуватись. Таки не з асексуальністю біда, а з моїм мозком.
Але його, здавалося, то геть не бентежило. Трохи подумавши, він промовив:
— Якщо таки вирішиш лікуватися, то скажу, що це не зовсім моя спеціалізація. Але я можу направити тебе до свого шисьона* — він добре знається на андрології та емоційних недугах. Але якщо воно тобі не заважає…
*Шисьон (师兄 / shī xiōng) — старший брат по навчанню.
Я захитав головою:
— Ні-ні-ні, краще не треба. Насправді я б зовсім не хотів роздувати з цього якусь велику проблему…
Ван Децюань ледь помітно усміхнувся:
— То й не лікуйся.
— …Що?
— Просто моя особиста порада, — відповів він. — Дивись, на ділі у тебе нема ніякої сексуальної дисфункції, а просто психологічне неприйняття певних сексуальних практик. Але це зовсім не заважа тобі нормально жити, тож нащо змушувати себе щось змінювати?
— Але… — нерішуче пробубонів я, — це ж точно ненормально…
Ван Децюань запитав:
— А як ти визначаєш, що є «нормально»?
Я не знайшовся, що відповісти, і розгубився.
— З точки зору фізіології, щодо «нормальної» чоловічої сексуальної поведінки — ерекції, еякуляції, тривалості і частоти — тут я розуміюся краще за тебе. — Він легенько постукав кінчиком ручки по медичній картці. — Але у виборі власної сексуальності — всі вільні. У сучасному суспільстві хтось тяжіє до проміскуїтету*, а хтось воліє ніколи не одружуватись. Можна їх критикувати, але за ким визнано право встановлювати ті стандарти «нормальності»? У тебе ж просто психологічна відмова від сексуальних стосунків з іншими людьми — у чому тут проблема? Суб'єктивно ти не бажаєш змінюватись. Навпаки, теперішній стан справ тебе повністю влаштовує. То нащо наступати собі на горло? Якщо захочеш змінитися — природно змінишся. Тобі варто навчитися миритися з собою, а не всякчас воювати. Інакше, чи ж таке життя не втомлює?
*滥交 / làn jiāo — букв. «проміскуїтет». Це нічим не обмежені статеві відносини з багатьма партнерами.
Я витріщився на нього, погубивши всю мову.
Через деякий час я, нарешті, повернув свій голос, і вигукнув:
— Ван-ґе!
— Що? — запитав він.
— Але ж не кожен ладен миритися з таким вибором іншого… Я ж казав, що саме через це ми розійшлися з колишнім. — Я набрався духу: — Ми ж, зрештою, з тобою на побаченні наосліп, тож я хочу знати — що думаєш ти? Зможеш змиритися?
Почувши це, Ван Децюань здивовано здійняв брови.
— Ймовірно, раніше я недостатньо чітко висловився. — У нього, мабуть, була слабка короткозорість, бо коли він ставав серйозним, мав звичку злегка мружити очі, і тоді його погляд робився особливо глибоким. — Якби я вважав, що ти мені не підходиш, то не витрачав би стільки часу досі. Оскільки ж я тебе обрав, то поважатиму будь-яке твоє рішення.
