Як секта Пенлай відкрила свою гілку Північної секти Пенлай у Північній Нін, секта Даньсінь також була сектою з Центральної Шен. Вони теж відкрили гілку з назвою Інша секта Даньсінь.
Хоча речі, що сталися між Ці Дзібаєм та сектою Даньсінь, відбулися багато років тому, зараз їх можна було дуже легко пояснити.
Коли Ці Дзібая відправили до Іншої секти Даньсінь, він запропонував декілька рішень, що принесли б їй користь. Однак, ці пропозиції йшли в розріз з інтересами деяких впливових кланів секти. Таким чином, для секти він був ніби сіль в оці, ставши мішенню для нападок з усіх можливих боків. Врешті-решт, він потрапив у засідку та зазнав хибних звинувачень, що призвело до важких травм. Пошкодили навіть основу його культивації. Лише коли його врятували, він з’ясував, що глава секти Даньсінь вже чудово знав про цю справу, однак вирішив заплющити на неї очі.
Розлючений, Ці Дзібай залишив секту, сказавши ці відомі слова.
Моя секта підвела мене, тож чому б мені не підвести свою секту?
Одне тільки це маленьке речення викликало потрясіння в усьому тодішньому культиваторському світі. Миттєво, почалися суперечки. Зрештою, співчуття та розуміння стосовно Ці Дзібая переважили. Секта Даньсінь також знала, що саме вони вчинили неправильно, тож не ризикнула спричиняти йому ще більше неприємностей. Тоді на його підтримку виступила секта Швейюнь.
Однак, коли ця справа затихла, якщо людина, якій зруйнували основу вдосконалення та якій судилося більше ніколи в житті не досягнути успіхів, мала провести решту своїх днів у новій секті, небагато людей були зацікавлені у тому, щоб стежити за подальшим її розвитком. Добре принаймні, що секта Швейюнь ставилася до нього достатньо гарно. Хоча його не надто цінували, він все ж не зазнавав ніяких принижень.
Коротко пригадавши ці речі, Вень Сюань почувався глибоко зворушеним та надзвичайно засмученим.
Втім, він не розумів, чому Дзянь Ї раптово заговорив про них. Він лише подумав, що той недбало запитав про це, тож, природно, не сприйняв це занадто серйозно. З важливою справою на думці, Вень Сюань квапливо повернувся до внутрішньої частини секти та покружляв довкола підніжжя вершини Хен’юнь, де розташовувалася велика зала. Як і очікувалося, він зумів знайти Ши Бухвея, який пішов миттю раніше.
За надзвичайним збігом, саме тоді, коли він помітив Ши Бухвея, хтось водночас вийшов з великої зали. Це був Ці Дзібай, старійшина Ці, з яким він бачився раніше.
Побачивши його, Ці Дзібай кивнув та пішов, так і не стишивши ходу. Напрямок, у якому він йшов, здавалося, був зовнішньою частиною секти.
Поспостерігавши, як Ці Дзібай йде, Вень Сюань поглянув на велику залу та побачив, що головні двері залишалися зачиненими. Очевидно, всередині все ще були люди, які вели обговорення. Вень Сюань міг лише спершу опуститися на землю:
— Ши-шиді!
Ши Бухвей нарешті помітив його та кивнув, зберігаючи свою дерев'яну поведінку.
Цей шиді доволі пізно приєднався до секти. Наразі, він тільки-но увійшов до стадії створення основи. Перед лицем Веня Сюаня, головного учня, він час від часу лякався. Іноді він був навіть менш розслабленим, ніж деякі зовнішні учні. Якби не його високі природні здібності, якими зацікавився глава секти, він міг би стати людиною, що зазнавала б знущань.
Вень Сюань безпорадно усміхнувся. Він зовсім не був зацікавлений у буденній розмові, тож напряму почав запитувати про справу стародавніх руїн.
Проте, через свою низьку культивацію, Ши Бухвай увесь час був позаду, під захистом. Він практично не проходив за цими старійшинами збору юань глибше в печеру. Добре принаймні, що він чув, як старійшини розповідали про загальну ситуацію.
— Там справді два бар’єри. Вони прорвалися через другий та знайшли всередині чимало методів вдосконалення.
Коли Вень Сюань почув це, його очі одразу загорілися.
— А далі був третій бар'єр, — продовжував Ши Бухвей. — Втім, вони лише поглянули на нього та одразу сказали, що краще його не чіпати. Тоді вони повернулися.
— Третій бар'єр?, — насупив брови Вень Сюань.
— Вони сказали, що його зміг би відчинити лише хтось на вершині збору юань, — закінчив пояснювати Ши Бухвей, а тоді тихо додав: — Цього разу, вони знову зіштовхнулися з людьми з Північної секти Пенлай. Однак, не здавалося, що ця Північна секта Пенлай була зацікавлена у водних методах культивації. Вони лише повитріщалися на третій бар’єр та сказали, що збираються повернутися з культиватором зародження душі, щоб той цим зайнявся.
Бар'єр міг зламати лише культиватор на вершині збору юань, однак вони потребували культиватора зародження душі для контролю? Це точно було не заради бар'єру, а радше за підготовку до того, що могло статися після його падіння.
Вень Сюань на якусь мить замислився. Спочатку він хотів спитати дещо інше, але тоді побачив розгублений погляд Ши Бухвея, який очевидно сигналізував про те, що той більше нічого не знав. Він рефлекторно усміхнувся, щиро йому подякував та вирішив поки що повернутися, а пізніше завітати до глави секти.
— Веню-шисьоне, — саме цієї миті, Ши Бухвей запитав: — Невже ми справді віддамо речі за третім бар'єром Північній секті Пенлай?
— Я не знаю, чи має наша секта якісь попередні домовленості з Північною сектою Пенлай, але думаю, що ми, безумовно, не здамо зовсім все, — усміхнено відповів Вень Сюань. — У всякому разі, старійшини на це не погодяться. Зрештою, ці речі залишив культиватор з водним ядром. Наша секта Швейюнь має бути тією, що потребує їх найбільше.
Ши Бухвей кивнув:
— Наша секта теж відправить культиватора зародження душі для контролю ситуації?
Щойно пролунали ці слова, усмішка на обличчі Веня Сюаня застигла.
— Чи повернеться Чу-шибо*?, — продовжував невинно розпитувати Ши Бухвей, підвівши голову.
*дядько (старший) по секті
Вень Сюань несвідомо стиснув кулаки та зціпив зуби, з великим зусиллям повертаючись до нормального виразу обличчя:
— Шифу вже багато років подорожує за межами секти. Повернеться він через це чи ні, цього я не знаю.
Ши Бухвей опустив голову, на його лиці з'явилося шкодування. Він занадто пізно приєднався до секти, тож ніколи не бачив вражаючої сили Чу Ляня. Йому було важко не мати прагнень:
— Було б чудово, якби Чу-шибо міг повернутися. Я так захоплююся усіма речами, які він зробив у минулому. Тоді, вони з Даоським наставником Є……
— Ши-шиді!, — голосно вигукнув Вень Сюань, раптово його перебиваючи.
Ши Бухвей закрив рота; він мав розгублений вигляд.
Вень Сюань надзвичайно знервовано повернув голову до вершини Дай’юнь, на якій проживав, ніби щоб переконатися, що один конкретний її господар досі не повернувся. Після цього він нарешті зітхнув з полегшенням. Надавши своєму обличчю суворого виразу, він серйозно попередив:
— Зараз це нічого. Але якщо шифу справді повернеться, ти повинен запам'ятати: ніколи не згадуй про ту людину. Жодним словом.
Ту людину? Даоського наставника Є? Ши Бухвей нічого не міг вдіяти, розгубившись навіть більше.
— Якщо шифу справді повертається, глава секти шишу теж тобі нагадає, — Вень Сюань поволі пом'якшував вираз свого лиця і тон голосу, тихо пояснюючи: — Шифу, він…… відколи ця людина пала*, він більше терпіти не може чути це ім'я.
*陨落 — буквально “впасти з небес”, але також і “померти”
Коли Даоський наставник Є ще був живий, Чу Лянь завжди слідував за ним, день за днем. Хто знає, скільки злих демонів та звірів вони знищили об'єднаними зусиллями. Дехто навіть говорив, що якось вони впіймали та перемогли небесного демона. Тоді їх називали Двома Безсмертними Північної Нін — вони перебували на вершині слави, унікальні й неповторні. Однак, після смерті одного з них, для іншого це все стало шрамом.
Губи Веня Сюаня смикнулися. Він вже приготувався сказати щось ще, коли побачив, як двері великої зали знову відчинилися. Деякі старійшини, які раніше мандрували разом із Ши Бухвеєм, вийшли.
Це означало, що вони закінчили доповідати главі секти про врожай, зібраний у цій мандрівці, чи не так?
Якусь мить, Вень Сюань не знав, мав він бути знервованим чи збудженим. Він квапливо попрощався з Ши Бухвеєм та полетів до входу в залу. Піднявши руку, він відправив всередину дрібку духовної енергії.
Чекаючи, він стиснув долоню, вкриту потом.
Минула лише дуже коротка мить, перш ніж глава секти, Дзідзи Ан, викликав його всередину. Втім, для Веня Сюаня це відчувалося, ніби декілька десятиліть.
Тільки коли він пройшов через довгий коридор та побачив Дзідзи Ана, вбраного в одяг глави секти, Вень Сюань нарешті зумів вирівняти дихання. Він шанобливо привітався.
— Сюань-ере, ти прийшов саме вчасно, — зі сміхом сказав Дзідзи Ан. — У мене є для тебе декілька новин.
— Коли цей учень прибув, то зіштовхнувся з Ці-шишу, — Вень Сюань досі схилявся в привітанні. — Щойно, я також поговорив з Ши-шиді.
— Ох. Здається, ти вже все знаєш. А я вже думав, що дам тобі привід для радості, — Дзідзи Ан погладив свою бороду, усміхаючись та хитаючи головою. Він підняв руку та простягнув нефритовий сувій: — Цього разу ти справді зробив величезний внесок у секту Швейюнь. Ці старовинні руїни принесли нам багато врожаю. Тут список усього, що ми зібрали. Ходи поглянь.
— Главо секти шишу, цей учень….., — досягнувши цього вирішального моменту, Вень Сюань відчув, що його рука знову спітніла. — Цей учень прагне лише одного.
Говорячи це, він мимоволі гірко засміявся, потайки говорячи собі, що він справді сміховинний. Скільки йому вже було років, а він досі через це нервував.
Проте, серед цієї стривоженості було навіть більше захоплення. З якихось невідомих причин, Вень Сюань з надзвичайною впевненістю вірив, що потрібна йому річ точно серед зібраних предметів. Можливо, це тому, що раніше він бачив, як Дзянь Ї читав Волю Небес, і глибоко розумів, що Дзянь Ї був не з тих, хто гратиметься та нестиме з такого приводу нісенітниці.
Тому, в такий момент, Вень Сюань був сповнений надії. Його очі були яскравими. Навіть його руки тремтіли від збудження. Під впливом настрою, він опустився на коліна та відверто сказав:
— Главо секти шишу, будь ласка, подаруйте мені метод вдосконалення, який я зможу використовувати.
Щойно ці слова вилетіли з його рота, рука, якою глава секти Дзідзи Ан тримав нефритовий сувій, закам’яніла.
Довгу мить потому, вираз обличчя Дзідзи Ана щохвилинно змінювався:
— Ти не задоволений методом культивації, яким користуєшся зараз?
Вень Сюань різко підвів голову, сполоханий.
— У минулому, коли я спитав тебе, чи хочеш ти вдосконалюватися цим методом, ти погодився.
Коли він почув ці слова Дзідзи Ана, серце Веня Сюаня повільно впало. Воно, раніше сповнене радості, перетворилося на крижину.
З усіх сил, він вирівняв свій голос:
— Цей учень дуже вдячний за ту допомогу глави секти шишу, але, якщо можливо, цей учень все ж сподівається……
— Я знаю, про що ти думаєш, — безпорадно зітхнув Дзідзи Ан. — Правильно. Якщо існує кращий метод, хто волітиме використовувати цей, дефектний? Але ти повинен знати — хоча цей метод має недоліки, я все одно доклав чимало зусиль, щоб його знайти. Це було нелегко. А щодо методу, що буде навіть кращим… як він міг з’явитися так просто?
Вень Сюань зрозумів, що він мав на увазі. Його голова миттю почала відчуватися так, ніби її вдарили палицею — вона безперервно гуділа.
— Цього разу його теж не знайшли?, — він досі відмовлявся це приймати.
Зі стукотом, Дзідзи Ан кинув нефритовий сувій на підлогу, де він прослизнув до Веня Сюаня.
— Усі зібрані речі тут. Можеш перевірити сам.
Вень Сюань підібрав нефритовий сувій та справді зосередився, серйозно та ретельно проглядаючи список, рядок за рядком. Зміст цього сувою підтверджував так званий “великий врожай”, про який говорив глава секти. Там було безліч методів культивації для всіх стадій, однак насправді вони займали лише малу частину переліку. Крім них там були надзвичайно сильні магічні техніки та таємничі, унікальні посібники. Кожен із них міг змінити результат між життям і смертю у бою. Кожен коштував десятки тисяч балів секти.
Для секти це практично було купою скарбів. Вже зараз можна було уявити, як протягом наступних років учні секти Швейюнь безумовно підвищать свою силу на кілька рівнів.
Тим не менш…… його там не було.
Того, що Вень Сюань потребував найбільше — методу вдосконалення для водного кореня найвищої якості — там справді не було. Скільки б разів він не проглядав перелік з усією уважністю, все одно не міг його знайти.
— Раніше я сказав тобі, що коли ми заберемо ті речі, ти зможеш обрати першим, — сказав Дзідзи Ан. — Зараз це обіцянка досі в силі. Ти можеш обрати будь-що з цього переліку. Коли визначишся, решту помістять у Духовну залу десяти тисяч, щоб інші учні могли обміняти їх. Втім, якщо чогось немає у списку, нічого не зробиш.
Вень Сюань опустив нефритовий сувій, підвів голову та упівголоса спитав:
— Цей перелік справді повний?
Дзідзи Ан з силою вдарив долонею по підлокітнику поруч із собою, вже дещо роздратований:
— І що ти маєш на увазі?
Не дочекавшись його відповіді, він встав та вказав на вихід:
— Зараз усі ці речі зібрані у сховищі позаду Духовної зали десяти тисяч. Якщо не віриш, можеш піти поглянути самостійно, чи чогось не вистачає.
Вень Сюань кивнув і справді почав йти до виходу.
— Веню-шиджи, — донісся позаду голос глави секти. — Якщо ти поглянеш та досі мені не віритимеш, продовжуючи перейматися, що хтось міг потайки його сховати, я можу тоді пообіцяти. Відтепер, якщо ти знайдеш когось у секті, хто вдосконалюватиметься потрібним тобі методом культивації, ти зможеш прийти й сказати мені про це. Я допоможу тобі повернути цей метод та негайно вижену цю людину з секти!
Стільки наобіцявши, він думав, що точно зуміє повернути довіру Веня Сюаня.
Проте, Вень Сюань і досі мав такий вигляд, ніби був одержимий, продовжуючи йти на вихід.
— Веню-шиджи!, — нарешті вигукнув Дзідзи Ан. — Ти повинен ретельно подумати, чи має секта хоч одну причину так вчиняти!
Звісно, секта не мала для цього жодної причини. У нефритовому сувої було достатньо речей, навіть цінніших за метод вдосконалення, підхожий для водного кореня найвищої якості. Якщо Дзідзи Ан дозволив Веню Сюаню обрати будь-що, не було ніяких причин ховати такий метод культивації.
Логікою, Вень Сюань дуже чітко це розумів. Емоціями, він також не хотів підозрювати секту.
Тим не менш, він досі не волів вірити — вірити, що щастя, яке він відчував раніше через свої сподівання, було лише порожнім маренням.
Тому він все-таки полетів до сховища та уважно оглянув усе, що було всередині. Тоді він також випадковим чином покружляв довкола секти, намагаючись щось з'ясувати.
Однак, він навіть не знав, що намагався знайти. Доказ того, що секта йому брехала? Якби він справді знайшов щось подібне, мабуть, він був би як Ці Дзібай та сказав би якісь схожі слова, перш ніж піти. Проте, у глибині душі, він також справді не хотів, щоб таке сталося.
Врешті-решт, звісно, він нічого не знайшов.
Вень Сюань повернуся на вершину Дай’юнь з помутнілою головою, рушаючи до своєї маленької оселі. Втім, він відчував, що повітря всередині кімнати було незрівнянно задушливим. Тому він втік до найближчого лісу та довго сидів там на корінні старого дерева.
Невідому кількість часу потому, сонце вже сіло, а він досі не прийшов до тями.
Аж поки до нього не підбігла переповнена радістю постать, що вигукувала:
— Шисьоне!
Вень Сюань повернув голову та побачив, що це був Дзянь Ї.
Правильно. Ці Дзібай зустрівся з главою. Здавалося, справа з винятком та дозволом Дзяню Ї увійти до внутрішньої частини секти завершилася успішно. Вень Сюань хотів показати йому більш радісний вираз обличчя, однак Дзянь Ї все одно зумів побачити його пригнічений настрій наскрізь.
— У чому справа?, — поспішно запитав Дзянь Ї.
Вень Сюань похитав головою та коротко пояснив, що сталося.
Дзянь Ї злегка розтулив рота, але не знав, що й сказати. Коротку мить, він був щасливий. Щасливий, що Вень Сюань нарешті почав підозрювати. Однак, коли він побачив такого Веня Сюаня, ця радість не змогла сягнути глибини його серця.
Врешті-решт, Вень Сюань промовив, усміхаючись:
— Дзяню-шиді, насправді ти зробив помилку, так?
Дзянь Ї та секта — хтось мав помилятися. Якщо помилялася секта, значить йому навмисно брехали. Якщо помилявся Дзянь Ї, це сталося лише тому, що він був недостатньо здібним та неправильно прочитав Волю Небес, ось і все.
Поки він віритиме, що помилки припустився Дзянь Ї, хоча це й не позбавить його болю, якого він зазнав від зруйнованих надій, він також не матиме потреби нікого підозрювати.
Так у своєму прагненні звільнитися від мук підозр людей, яким довіряв, думав Вень Сюань.
Однак, Дзянь Ї схопив його за руку:
— Шисьоне. Ні. Я можу заприсягнутися. Я точно не зробив помилку.
Вень Сюань приголомшено дивився на Дзяня Ї.
— Але це нічого, шисьоне, — Дзянь Ї продовжував усміхатися. — Це не єдиний твій шанс отримати метод вдосконалення.
Вень Сюань не знав, як реагувати в такий момент. Він лише поворухнув губами.
Втім, щойно він збирався заговорити, усю вершину Дай’юнь огорнула надзвичайно сильна духовна енергія.
Вень Сюань різко підвівся. Колись ця духовна енергія була такою знайомою. Навіть попри те, що минуло двадцять років, він би ніколи не сплутав її ні з чим іншим.
Чу Лянь повернувся.
Чу Лянь справді повернувся!
Вень Сюань відчував лише недовіру, зовсім не відчуваючи радості від того, що побачить шифу, відсутнього всі ці роки. Тим часом ця неймовірно сильна духовна енергія на мить зупинилася на вершині гори, а тоді рушила просто до Веня Сюаня.
Колір його обличчя змінився, він миттєво заступив Дзяня Ї собою.
Чу Лянь любив тишу. Найбільше він ненавидів бачити поблизу вершини Дай’юнь інших людей.
Коротку мить потому, цей єдиний у секті Швейюнь культиватор зародження душі нарешті виник перед очима двох людей. Він зовсім не дивився на Дзяня Ї, зосередивши погляд на Веневі Сюаневі. Очевидно, йому було вже кілька сотень років, однак зовнішньо він залишався надзвичайно юним та привабливим. Тонкі губи, вузькі очі. Брови, різко зсунуті до скронь.
Він насупив ці брови; першими словами, які залишили його рот, насправді були:
— Ти на зборі юань?
……Правильно. Чу Лянь не повертався двадцять років. Коли вони бачилися востаннє, Вень Сюань досі був лише на стадії створення основи.
Втім, Вень Сюань ніколи й уявити не міг, що Чу Лянь двома кроками підійде до нього та схопить за зап’ястя. Друге речення, яке злетіло з його вуст тоном, сповненим люті, було:
— Хто дозволив тобі увійти до збору юань?
Далі
Розділ 18
……Хто дозволив тобі увійти до збору юань? Коли Вень Сюань почув це запитання, то справді був на сто двадцять відсотків здивованим та розгубленим. Що б це мало означати? Для культиватора, докладати усіх зусиль, щоб зруйнувати межі між стадіями вдосконалення — хіба це не було очікуваним? Було складно уявити існування у цьому світі шифу, який справді запитуватиме таке у свого учня. Втім, Чу Лянь вже насупив у своєму нетерпінні брови, з такою силою тримаючи зап’ястя Веня Сюаня, що це спричиняло біль. Малий потік духовної енергії увійшов через це зап’ястя та грубо занурився у Веневі Сюаневі меридіани. — Це….., — щось, що знайшов Чу Лянь, змусило його насупитися навіть сильніше. Духовна енергія, яку він відправив меридіанами Веня Сюаня, також стала жорстокішою. Цієї миті, Чу Лянь справді зробив такий жест, ніби наступної секунди збирався знизити рівень культивації Веня Сюаня! — Ні!, — Вень Сюань відчув це та почав відчайдушно вириватися. — Шифу, не будьте таким! Але Чу Лянь тримав його занадто міцно. Панікуючи, Вень Сюань фактично націлився на нього, щоб вдарити долонею. Нарешті, Чу Лянь відпустив. З блідим обличчям, Вень Сюань квапливо відступив на кілька кроків та не зупинявся, поки не врізався в коріння дерева позаду себе. Прикриваючи своє зап’ястя, він відчув, як його чолом безперервно стікав холодний піт: — Шифу…… чому ви повинні це робити? Чу Лянь лише холодно пирхнув: — Давно не бачилися, ти правда виріс. Навіть навчився піднімати на мене руку! Плечі Веня Сюаня слабко затремтіли, поки він міцно стискав щелепи. Опинившись у ситуації, коли рівень його вдосконалення ледь не знизили, звісно він не міг просто застигнути та змиритися зі своєю долею. Навіть якщо іншою людиною був його шифу. Однак, Чу Лянь був Даоським наставником зародження душі, а він — звичайним культиватором збору юань. Як він міг протистояти іншому? Він міг відчувати позаду себе Дзяня Ї, який злегка гладив його спину. Це його трохи заспокоїло. Втім, зважаючи на справу, що склалася, Дзянь Ї був навіть менш корисним. Тим часом рука Чу Ляня знову потягнулася до нього: — Ризикни підняти на мене руку ще раз. Глибоко вдихнувши, Вень Сюань вже збирався поставити на кін усе та зробити останній відчайдушний крок. Проте, саме в цей момент між життям і смертю, до них кинулася інша духовна присутність, перериваючи дії Чу Ляня. Той зробив крок назад, заклав руку за спину та поглянув уперед. Вень Сюань також підвів погляд — це був глава секти, Дзідзи Ан. За мить до цього, Дзідзи Ан відчув духовну енергію Чу Ляня і поквапився до нього. Він так поспішав, що був увесь вкритий потом. Поруч із ним навіть майорів стяг. Очевидно, щоб зупинити Чу Ляня, він вже скористався цим божественним інструментом, що поглинав усе довкола. — Шисьоне, шисьоне….., — Дзідзи Ан опустився на землю поруч з цими людьми. — Що це ти намагаєшся зробити? — Главо секти шиді, ти вчасно прибув, — промовив Чу Лянь з холодною посмішкою. — Я саме збирався спитати тебе, хто був тим, хто дозволив йому увійти до стадії збору юань? І хто дозволив йому вивчити цей метод вдосконалення! Цей метод вдосконалення? Вень Сюань відчув у його словах щось дивне, думки закрутилися у його голові. Тим часом Дзідзи Ан вже чесно відповів: — Це був я. — Гммф!, — коли пролунав цей звук, Чу Лянь підняв одну руку. Духовна енергія в ній швидко сформувала довгий батіг, який кинувся просто до обличчя Дзідзи Ана. — Як зухвало з твого боку! Дзідзи Ан широко розплющеними очима дивився, як до нього летів духовний батіг. В глибині його очей промайнув темний вираз. Втім, він не наважився поворухнутися чи ухилитися, твердо прийнявши удар та одразу видаючи жалісний крик: — Ай! Атака Чу Ляня була абсолютно безжальною. Вона залишила криваву рану просто на лиці Дзідзи Ана. Той вдихнув холодне повітря та схопився за обличчя, говорячи: — Шисьоне, давно не бачилися. Чому ти все такий самий сердитий? Хіба ти не можеш спочатку вислухати моє пояснення? — Що ти можеш пояснити?, — духовний батіг Чу Ляня нікуди не зник. Він залишався у його руці, ніби він збирався знову ним замахнутися. — Думаєш, я не знаю, якими були твої наміри, коли ти давав йому цей метод культивації? Знову цей метод культивації… Вень Сюань мовчки дивився на цих двох. Його попереднє відчуття вдячності до глави секти за допомогу вже поволі зменшилося. Якби він почув ці слова раніше, можливо, він би не надто над ними замислювався. Однак, зважаючи на неодноразові попередження Дзяня Ї, Вень Сюань не міг не подумати, що, ймовірно, той знову мав рацію. З цим методом вдосконалення щось справді було не так. — Але… я зробив це тому, що… тому….., — Дзідзи Ан вимовив частину свого пояснення, але решта була беззвучною. Очевидно, він скористався навичкою передачі голосу, щоб потайки прошепотіти все так, щоб почув лише Чу Лянь. — О?, — вислухавши, Чу Лянь небезпечно звузив очі. — Тож ти зробив це заради мене? Промовляючи це, він знову поглянув на Веня Сюаня. Цей погляд був подібний погляду змія, що оцінював здобич перед своєю пащею. Вень Сюань не міг не затремтіти від його холоду. Тоді, Чу Лянь холодно пирхнув та знову перевів погляд на Дзідзи Ана: — Ти думав, мене це хвилюватиме? Дзідзи Ан ніколи не думав, що Чу Лянь буде таким незговірливим та вимовить його таємницю вголос. Його обличчя почервоніло, а потім побіліло. Він неминуче почувався дещо роздратованим: — Якщо тобі це не потрібно, завжди знайдуться інші, кому це треба. У всякому разі, це все на благо секти! — Очевидно, що це лише для тебе самого, — з холодом вколов Чу Лянь у відповідь. Дзідзи Ан був такий безмовний, що його лице стало багряним: — Я…… — Шифу, — коли розмова дійшла до цього, Вень Сюань більше не зміг мовчати та мусив запитати заради себе самого: — Цей метод вдосконалення, що саме…… — Так! Я навмисно дав йому цей метод культивації! Я був егоїстичним! Наступної миті, Дзідзи Ан начепив надзвичайно праведне обличчя та голосно промовив: — Але як щодо тебе, шисьоне? За логікою, ти мав відповідати за пошуки методу вдосконалення, що міг би допомогти Сюань-еру досягнути збору юань. Але, зрештою, ти не лише приховував метод та стримував його — коли він досягнув створення основи, ти просто перестав про нього дбати. Ти навіть залишив секту на двадцять років, ні разу не повертаючись! Ти зміг легко та безтурботно піти від цієї проблеми, але я — ні! Я всі ці роки важко працював заради секти, думаєш, це було просто? Коли пролунали ці скарги, запитання Веня Сюаня перервалося. Лоб Чу Ляня ще більше зморщився. — Ти можеш дивитися, як Сюань-ер марнує все своє життя на створенні основи…… Але він має такі чудові природні здібності, як я можу дозволити їм пропасти даремно, — Дзідзи Ан пом’якшив свій тон, знову перетворюючись на приязного та щирого, хорошого шишу. — Ти не хочеш, щоб він розвивався, але я не можу цього витримати. Я досі відчуваю, що хоча цей метод вдосконалення не дуже хороший, принаймні він може дозволити йому просунутися на крок уперед… Це лише один крок, тож він не…… Він знову не дозволив Веню Сюаню почути решту слів, використовуючи навичку передачі, щоб говорити лише для Чу Ляня. Цього разу той не відповів, однак крижана посмішка на його обличчі стала ширшою. — Ха, — і все ж, хтось таки видав цю насмішку. Це був Дзянь Ї, якого Вень Сюань захищав у себе за спиною. Коли він почув, що Дзідзи Ан звучав так виправдано і праведно, то не зміг не засміятися вголос. Вена на лобі Дзідзи Ана запульсувала. Він поглянув на Дзяня Ї та потайки запам'ятав цей проступок. Однак, зараз він не мав часу зважати на Дзяня Ї. Зітхаючи, він гірко порадив Чу Ляневі: — Шисьоне, врешті-решт, Сюань-ер — твій учень. Ми всі бачили, як він росте. Крім того, усі ті роки, коли ти був у секті, він завжди ставився до тебе шанобливо та по-синівськи, ніколи не бувши неслухняним. Якщо ти хочеш знищити частину його майбутнього, чи не повинен ти спочатку спитати, чого прагне він сам? Після цього, Чу Лянь більше не мав цієї холодної посмішки. Він мав такий вигляд, ніби пригадував часи, коли вперше привів Веня Сюаня до секти. Той був лише крихітною грудочкою, що крутилася довкола його колін. На мить, він справді був злегка переконаним. Проте, коли він подумав про нього ще трохи, на його обличчі знову з'явилася глибока відраза. Тим не менш, він опустив погляд на Веня Сюаня та вирішив дати йому можливість обрати: — Ти б хотів продовжувати вивчати цей метод вдосконалення? Дозволь мені сказати — не думай, що цей метод хоч трохи хороший. — Цей метод культивації, що це таке?, — спитав Вень Сюань. Чу Лянь не відповів, можливо, щоб зберегти останній тонкий шар обличчя Дзідзи Ана. Дзідзи Ан зітхнув та добровільно відповів: — Цей метод вдосконалення має величезний недолік. Ти не тільки завжди залишатимешся на рівень нижчим за інших культиваторів з таким самим вдосконаленням, але й ніколи не досягнеш стадії золотого ядра. Якщо ти продовжиш його використовувати, то до кінця свого життя залишишся лише на вершині збору юань. Це все. Ця відповідь справді не дуже здивувала Веня Сюаня. Він сильно прикусив губу. — Але якби ти послухався свого шифу, то решту життя провів би на вершині створення основи, — додав Дзідзи Ан. Вень Сюань застиг; він ошелешено дивився на цих двох людей. Чи справді не існувало третього варіанту? — Шифу, — благав він Чу Ляня: — Тривалість життя на створенні основи складає усього сотню років. Зараз мені вже декілька десятків. Якщо я повернуся до створення основи, я можу… Чу Лянь залишався незворушним, його серце було зроблене з каменю: — Для тебе, смерть на вершині створення основи — це не такий поганий результат. Коли він почув, як його шифу промовив такі слова, світло в очах Веня Сюаня не могло не потьмяніти. Добре. Навіть якщо цей метод вдосконалення справді мав дефект, навіть якщо йому доведеться зупинитися на вершині збору юань, це все одно на рівень краще за створення основи. Незважаючи на прикрість, Вень Сюань міг прийняти лише таке рішення. Принаймні, легше знайти можливості на стадії збору юань, ніж на створенні основи. Розтуливши вуста, він вже збирався озвучити свою відповідь. Водночас із цим, Дзянь Ї позаду стиснув його руку. — Шисьоне, — промовив він поруч із його вухом: — Без руйнування не існуватиме і створення. Навіть попри те, що він надзвичайно стишив свій голос, було неможливо, щоб Чу Лянь та Дзідзи Ан його не почули. Миттю, на нього впали два гострі, мов кинджали, погляди. Чу Лянь весело посміхнувся. Дзідзи Ан, однак, насупив брови, надзвичайно невдоволений: — Звідки взялася це дитина? Думаєш, ти маєш якесь право говорити? Вень Сюань думав про слова, які сказав Дзянь Ї. Без руйнування не існуватиме і створення. Без руйнування не існуватиме і створення. Він мав на увазі, що йому варто погодитися з точкою зору Чу Ляня та повернутися просто до стадії створення основи? Правильно. Лише повернувшись він зможе повністю звільнитися від впливу цього методу вдосконалення. Якщо він хотів розвиватися далі, якщо хотів сформувати ядро, це був шлях, який йому довелося б обрати, так чи інакше. Але щойно він справді повернеться до створення основи, не говорячи вже про створення ядра, чи справді він мав план, як повернутися до збору юань? — Шифу, — звернувся Вень Сюань. — Насправді… ви маєте метод культивації, підхожий для водного кореня найвищої якості, чи не так? Звісно, Чу Лянь мав свої способи, але що з того? Він лише холодно посміхнувся та сказав: — Дозволити тобі залишитися на зборі юань — це вже достатньо милосердно з мого боку. Вень Сюань потай стиснув кулаки: — ……чому? — Шисьоне, — рука Дзяня Ї знову пересунулася, один за одним розтискаючи пальці Веня Сюаня та вирівнюючи його долоню. — Не хвилюйся. Ти зайдеш дуже далеко, я обіцяю. Цього разу не лише Дзідзи Ан, але й Чу Лянь мав невдоволений вираз обличчя: — Дитя на стадії очищення ці, який у тебе сміливий рот. — Я навіть наважуся сказати більше, — Дзяневі Ї зовсім бракувало страху, і він солодко посміхнувся до Чу Ляня. — Благаю Даоського наставника Чу послухати кілька слів моїх нісенітниць. Як нахабно! Чу Лянь насупив брови. Вень Сюань втрутився: — Шифу, будь ласка, вислухайте Дзяня-шиді. Причина, чому Вень Сюань так сказав, полягала лише в тому, що він побачив бажання Дзяня Ї заговорити, тож підсвідомо захотів здобути для нього таку можливість. А щодо того, що саме хотів сказати Дзянь Ї, цього він насправді не знав. Якби він дізнався заздалегідь, то точно не запропонував би цього ні за яких обставин. Скинувши зі свого вбрання тонку травинку, Дзянь Ї пройшов уперед, підняв підборіддя та поглянув Чу Ляневі просто в очі: — Я хотів спитати, Даоський наставнику Чу, чому ви взагалі прийняли Веня-шисьона в учні? Тож він хотів поговорити про це. Збоку, Дзідзи Ан не втримався від демонстрації такого виразу лиця, ніби марнував свій час, миттю втративши в ньому зацікавленість. Чу Лянь ж тим часом, здавалося, щось пригадував. Спочатку на його обличчі з’явилися якісь спогади, але згодом воно різко потемніло. Саме цієї миті, Дзянь Ї легко засміявся та озвучив друге запитання: — Якби Є Шенґе побачив нинішню ситуацію, думаєте, він був би щасливий? — Дзяню-шиді!, — Вень Сюань налякано зблід. Втім, вже було запізно. Ці легкі та безтурботні слова негайно перетворилися на камінь, що збурив тисячу хвиль. Чу Лянь вже затремтів усім тілом. На його обличчі з'явився шок, а тоді смуток. Зрештою, воно сповнилося гніву. Є Шенґе. Скільки років, скільки років вже минуло? Ніхто у секті Швейюнь не наважувався згадувати цю людину, не те що вимовляти і її ім'я, і її прізвище! — Нахабний пес!, — нездатний стримати свою злість, Чу Лянь підняв духовний батіг та замахнувся ним на Дзяня Ї. Ця атака могла травмувати навіть культиватора золотого ядра на кшталт Дзідзи Ана. Якщо її зазнає Дзянь Ї, єдиним результатом буде те, що він помре, а його душа розіб’ється!
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!