……Хто дозволив тобі увійти до збору юань?
Коли Вень Сюань почув це запитання, то справді був на сто двадцять відсотків здивованим та розгубленим. Що б це мало означати? Для культиватора, докладати усіх зусиль, щоб зруйнувати межі між стадіями вдосконалення — хіба це не було очікуваним? Було складно уявити існування у цьому світі шифу, який справді запитуватиме таке у свого учня.
Втім, Чу Лянь вже насупив у своєму нетерпінні брови, з такою силою тримаючи зап’ястя Веня Сюаня, що це спричиняло біль. Малий потік духовної енергії увійшов через це зап’ястя та грубо занурився у Веневі Сюаневі меридіани.
— Це….., — щось, що знайшов Чу Лянь, змусило його насупитися навіть сильніше. Духовна енергія, яку він відправив меридіанами Веня Сюаня, також стала жорстокішою.
Цієї миті, Чу Лянь справді зробив такий жест, ніби наступної секунди збирався знизити рівень культивації Веня Сюаня!
— Ні!, — Вень Сюань відчув це та почав відчайдушно вириватися. — Шифу, не будьте таким!
Але Чу Лянь тримав його занадто міцно. Панікуючи, Вень Сюань фактично націлився на нього, щоб вдарити долонею.
Нарешті, Чу Лянь відпустив.
З блідим обличчям, Вень Сюань квапливо відступив на кілька кроків та не зупинявся, поки не врізався в коріння дерева позаду себе. Прикриваючи своє зап’ястя, він відчув, як його чолом безперервно стікав холодний піт:
— Шифу…… чому ви повинні це робити?
Чу Лянь лише холодно пирхнув:
— Давно не бачилися, ти правда виріс. Навіть навчився піднімати на мене руку!
Плечі Веня Сюаня слабко затремтіли, поки він міцно стискав щелепи. Опинившись у ситуації, коли рівень його вдосконалення ледь не знизили, звісно він не міг просто застигнути та змиритися зі своєю долею. Навіть якщо іншою людиною був його шифу. Однак, Чу Лянь був Даоським наставником зародження душі, а він — звичайним культиватором збору юань. Як він міг протистояти іншому?
Він міг відчувати позаду себе Дзяня Ї, який злегка гладив його спину. Це його трохи заспокоїло. Втім, зважаючи на справу, що склалася, Дзянь Ї був навіть менш корисним.
Тим часом рука Чу Ляня знову потягнулася до нього:
— Ризикни підняти на мене руку ще раз.
Глибоко вдихнувши, Вень Сюань вже збирався поставити на кін усе та зробити останній відчайдушний крок.
Проте, саме в цей момент між життям і смертю, до них кинулася інша духовна присутність, перериваючи дії Чу Ляня. Той зробив крок назад, заклав руку за спину та поглянув уперед. Вень Сюань також підвів погляд — це був глава секти, Дзідзи Ан.
За мить до цього, Дзідзи Ан відчув духовну енергію Чу Ляня і поквапився до нього. Він так поспішав, що був увесь вкритий потом. Поруч із ним навіть майорів стяг. Очевидно, щоб зупинити Чу Ляня, він вже скористався цим божественним інструментом, що поглинав усе довкола.
— Шисьоне, шисьоне….., — Дзідзи Ан опустився на землю поруч з цими людьми. — Що це ти намагаєшся зробити?
— Главо секти шиді, ти вчасно прибув, — промовив Чу Лянь з холодною посмішкою. — Я саме збирався спитати тебе, хто був тим, хто дозволив йому увійти до стадії збору юань? І хто дозволив йому вивчити цей метод вдосконалення!
Цей метод вдосконалення? Вень Сюань відчув у його словах щось дивне, думки закрутилися у його голові.
Тим часом Дзідзи Ан вже чесно відповів:
— Це був я.
— Гммф!, — коли пролунав цей звук, Чу Лянь підняв одну руку. Духовна енергія в ній швидко сформувала довгий батіг, який кинувся просто до обличчя Дзідзи Ана. — Як зухвало з твого боку!
Дзідзи Ан широко розплющеними очима дивився, як до нього летів духовний батіг. В глибині його очей промайнув темний вираз. Втім, він не наважився поворухнутися чи ухилитися, твердо прийнявши удар та одразу видаючи жалісний крик:
— Ай!
Атака Чу Ляня була абсолютно безжальною. Вона залишила криваву рану просто на лиці Дзідзи Ана.
Той вдихнув холодне повітря та схопився за обличчя, говорячи:
— Шисьоне, давно не бачилися. Чому ти все такий самий сердитий? Хіба ти не можеш спочатку вислухати моє пояснення?
— Що ти можеш пояснити?, — духовний батіг Чу Ляня нікуди не зник. Він залишався у його руці, ніби він збирався знову ним замахнутися. — Думаєш, я не знаю, якими були твої наміри, коли ти давав йому цей метод культивації?
Знову цей метод культивації…
Вень Сюань мовчки дивився на цих двох. Його попереднє відчуття вдячності до глави секти за допомогу вже поволі зменшилося. Якби він почув ці слова раніше, можливо, він би не надто над ними замислювався. Однак, зважаючи на неодноразові попередження Дзяня Ї, Вень Сюань не міг не подумати, що, ймовірно, той знову мав рацію. З цим методом вдосконалення щось справді було не так.
— Але… я зробив це тому, що… тому….., — Дзідзи Ан вимовив частину свого пояснення, але решта була беззвучною. Очевидно, він скористався навичкою передачі голосу, щоб потайки прошепотіти все так, щоб почув лише Чу Лянь.
— О?, — вислухавши, Чу Лянь небезпечно звузив очі. — Тож ти зробив це заради мене?
Промовляючи це, він знову поглянув на Веня Сюаня. Цей погляд був подібний погляду змія, що оцінював здобич перед своєю пащею. Вень Сюань не міг не затремтіти від його холоду.
Тоді, Чу Лянь холодно пирхнув та знову перевів погляд на Дзідзи Ана:
— Ти думав, мене це хвилюватиме?
Дзідзи Ан ніколи не думав, що Чу Лянь буде таким незговірливим та вимовить його таємницю вголос. Його обличчя почервоніло, а потім побіліло. Він неминуче почувався дещо роздратованим:
— Якщо тобі це не потрібно, завжди знайдуться інші, кому це треба. У всякому разі, це все на благо секти!
— Очевидно, що це лише для тебе самого, — з холодом вколов Чу Лянь у відповідь.
Дзідзи Ан був такий безмовний, що його лице стало багряним:
— Я……
— Шифу, — коли розмова дійшла до цього, Вень Сюань більше не зміг мовчати та мусив запитати заради себе самого: — Цей метод вдосконалення, що саме……
— Так! Я навмисно дав йому цей метод культивації! Я був егоїстичним!
Наступної миті, Дзідзи Ан начепив надзвичайно праведне обличчя та голосно промовив:
— Але як щодо тебе, шисьоне? За логікою, ти мав відповідати за пошуки методу вдосконалення, що міг би допомогти Сюань-еру досягнути збору юань. Але, зрештою, ти не лише приховував метод та стримував його — коли він досягнув створення основи, ти просто перестав про нього дбати. Ти навіть залишив секту на двадцять років, ні разу не повертаючись! Ти зміг легко та безтурботно піти від цієї проблеми, але я — ні! Я всі ці роки важко працював заради секти, думаєш, це було просто?
Коли пролунали ці скарги, запитання Веня Сюаня перервалося. Лоб Чу Ляня ще більше зморщився.
— Ти можеш дивитися, як Сюань-ер марнує все своє життя на створенні основи…… Але він має такі чудові природні здібності, як я можу дозволити їм пропасти даремно, — Дзідзи Ан пом’якшив свій тон, знову перетворюючись на приязного та щирого, хорошого шишу. — Ти не хочеш, щоб він розвивався, але я не можу цього витримати. Я досі відчуваю, що хоча цей метод вдосконалення не дуже хороший, принаймні він може дозволити йому просунутися на крок уперед… Це лише один крок, тож він не……
Він знову не дозволив Веню Сюаню почути решту слів, використовуючи навичку передачі, щоб говорити лише для Чу Ляня.
Цього разу той не відповів, однак крижана посмішка на його обличчі стала ширшою.
— Ха, — і все ж, хтось таки видав цю насмішку. Це був Дзянь Ї, якого Вень Сюань захищав у себе за спиною. Коли він почув, що Дзідзи Ан звучав так виправдано і праведно, то не зміг не засміятися вголос.
Вена на лобі Дзідзи Ана запульсувала. Він поглянув на Дзяня Ї та потайки запам'ятав цей проступок.
Однак, зараз він не мав часу зважати на Дзяня Ї. Зітхаючи, він гірко порадив Чу Ляневі:
— Шисьоне, врешті-решт, Сюань-ер — твій учень. Ми всі бачили, як він росте. Крім того, усі ті роки, коли ти був у секті, він завжди ставився до тебе шанобливо та по-синівськи, ніколи не бувши неслухняним. Якщо ти хочеш знищити частину його майбутнього, чи не повинен ти спочатку спитати, чого прагне він сам?
Після цього, Чу Лянь більше не мав цієї холодної посмішки. Він мав такий вигляд, ніби пригадував часи, коли вперше привів Веня Сюаня до секти. Той був лише крихітною грудочкою, що крутилася довкола його колін. На мить, він справді був злегка переконаним.
Проте, коли він подумав про нього ще трохи, на його обличчі знову з'явилася глибока відраза.
Тим не менш, він опустив погляд на Веня Сюаня та вирішив дати йому можливість обрати:
— Ти б хотів продовжувати вивчати цей метод вдосконалення? Дозволь мені сказати — не думай, що цей метод хоч трохи хороший.
— Цей метод культивації, що це таке?, — спитав Вень Сюань.
Чу Лянь не відповів, можливо, щоб зберегти останній тонкий шар обличчя Дзідзи Ана.
Дзідзи Ан зітхнув та добровільно відповів:
— Цей метод вдосконалення має величезний недолік. Ти не тільки завжди залишатимешся на рівень нижчим за інших культиваторів з таким самим вдосконаленням, але й ніколи не досягнеш стадії золотого ядра. Якщо ти продовжиш його використовувати, то до кінця свого життя залишишся лише на вершині збору юань. Це все.
Ця відповідь справді не дуже здивувала Веня Сюаня. Він сильно прикусив губу.
— Але якби ти послухався свого шифу, то решту життя провів би на вершині створення основи, — додав Дзідзи Ан.
Вень Сюань застиг; він ошелешено дивився на цих двох людей.
Чи справді не існувало третього варіанту?
— Шифу, — благав він Чу Ляня: — Тривалість життя на створенні основи складає усього сотню років. Зараз мені вже декілька десятків. Якщо я повернуся до створення основи, я можу…
Чу Лянь залишався незворушним, його серце було зроблене з каменю:
— Для тебе, смерть на вершині створення основи — це не такий поганий результат.
Коли він почув, як його шифу промовив такі слова, світло в очах Веня Сюаня не могло не потьмяніти.
Добре. Навіть якщо цей метод вдосконалення справді мав дефект, навіть якщо йому доведеться зупинитися на вершині збору юань, це все одно на рівень краще за створення основи. Незважаючи на прикрість, Вень Сюань міг прийняти лише таке рішення. Принаймні, легше знайти можливості на стадії збору юань, ніж на створенні основи.
Розтуливши вуста, він вже збирався озвучити свою відповідь.
Водночас із цим, Дзянь Ї позаду стиснув його руку.
— Шисьоне, — промовив він поруч із його вухом: — Без руйнування не існуватиме і створення.
Навіть попри те, що він надзвичайно стишив свій голос, було неможливо, щоб Чу Лянь та Дзідзи Ан його не почули. Миттю, на нього впали два гострі, мов кинджали, погляди. Чу Лянь весело посміхнувся. Дзідзи Ан, однак, насупив брови, надзвичайно невдоволений:
— Звідки взялася це дитина? Думаєш, ти маєш якесь право говорити?
Вень Сюань думав про слова, які сказав Дзянь Ї.
Без руйнування не існуватиме і створення. Без руйнування не існуватиме і створення.
Він мав на увазі, що йому варто погодитися з точкою зору Чу Ляня та повернутися просто до стадії створення основи? Правильно. Лише повернувшись він зможе повністю звільнитися від впливу цього методу вдосконалення. Якщо він хотів розвиватися далі, якщо хотів сформувати ядро, це був шлях, який йому довелося б обрати, так чи інакше.
Але щойно він справді повернеться до створення основи, не говорячи вже про створення ядра, чи справді він мав план, як повернутися до збору юань?
— Шифу, — звернувся Вень Сюань. — Насправді… ви маєте метод культивації, підхожий для водного кореня найвищої якості, чи не так?
Звісно, Чу Лянь мав свої способи, але що з того? Він лише холодно посміхнувся та сказав:
— Дозволити тобі залишитися на зборі юань — це вже достатньо милосердно з мого боку.
Вень Сюань потай стиснув кулаки:
— ……чому?
— Шисьоне, — рука Дзяня Ї знову пересунулася, один за одним розтискаючи пальці Веня Сюаня та вирівнюючи його долоню. — Не хвилюйся. Ти зайдеш дуже далеко, я обіцяю.
Цього разу не лише Дзідзи Ан, але й Чу Лянь мав невдоволений вираз обличчя:
— Дитя на стадії очищення ці, який у тебе сміливий рот.
— Я навіть наважуся сказати більше, — Дзяневі Ї зовсім бракувало страху, і він солодко посміхнувся до Чу Ляня. — Благаю Даоського наставника Чу послухати кілька слів моїх нісенітниць.
Як нахабно! Чу Лянь насупив брови.
Вень Сюань втрутився:
— Шифу, будь ласка, вислухайте Дзяня-шиді.
Причина, чому Вень Сюань так сказав, полягала лише в тому, що він побачив бажання Дзяня Ї заговорити, тож підсвідомо захотів здобути для нього таку можливість. А щодо того, що саме хотів сказати Дзянь Ї, цього він насправді не знав.
Якби він дізнався заздалегідь, то точно не запропонував би цього ні за яких обставин.
Скинувши зі свого вбрання тонку травинку, Дзянь Ї пройшов уперед, підняв підборіддя та поглянув Чу Ляневі просто в очі:
— Я хотів спитати, Даоський наставнику Чу, чому ви взагалі прийняли Веня-шисьона в учні?
Тож він хотів поговорити про це. Збоку, Дзідзи Ан не втримався від демонстрації такого виразу лиця, ніби марнував свій час, миттю втративши в ньому зацікавленість.
Чу Лянь ж тим часом, здавалося, щось пригадував. Спочатку на його обличчі з’явилися якісь спогади, але згодом воно різко потемніло.
Саме цієї миті, Дзянь Ї легко засміявся та озвучив друге запитання:
— Якби Є Шенґе побачив нинішню ситуацію, думаєте, він був би щасливий?
— Дзяню-шиді!, — Вень Сюань налякано зблід. Втім, вже було запізно. Ці легкі та безтурботні слова негайно перетворилися на камінь, що збурив тисячу хвиль.
Чу Лянь вже затремтів усім тілом. На його обличчі з'явився шок, а тоді смуток. Зрештою, воно сповнилося гніву.
Є Шенґе.
Скільки років, скільки років вже минуло? Ніхто у секті Швейюнь не наважувався згадувати цю людину, не те що вимовляти і її ім'я, і її прізвище!
— Нахабний пес!, — нездатний стримати свою злість, Чу Лянь підняв духовний батіг та замахнувся ним на Дзяня Ї.
Ця атака могла травмувати навіть культиватора золотого ядра на кшталт Дзідзи Ана. Якщо її зазнає Дзянь Ї, єдиним результатом буде те, що він помре, а його душа розіб’ється!
Далі
Розділ 19
Батіг разом із духовною енергією пронісся повітрям, його сила стала навіть більшою, ніж раніше. На вітрі навіть було слабко чути гуркіт грому. Дзянь Ї широко розплющеними очима дивився, як летів цей батіг, однак вираз на його обличчі лишився спокійним та безпристрасним, ніби він зовсім не переймався. Це не було якоюсь фальшивою бравадою, а йшло від щирого серця. Йому справді було абсолютно байдуже. Лише в останню мить перед ним з'явилася постать, захищаючи його у своїх обіймах. Зіниці Дзяня Ї звузилися, невимовний жах раптово затопив його серце: — Шисьоне! — Ти….., — Чу Лянь теж був сполоханий. Природно, цією постаттю міг бути лише Вень Сюань. Як би сильно Дзянь Ї не хотів відштовхнути його зі шляху, як би сильно Чу Лянь не хотів відкликати духовний батіг — було занадто пізно. Кінчик його батога вже опустився, чітко вдаривши Веня Сюаня по спині. Вень Сюань болісно застогнав, обидва його коліна підігнулися. В одну мить, він не зміг навіть стояти. Духовний батіг опустився на його спину — і на нього ніби вилили таз розпеченої олії. Біль. І цей біль безперервно поширювався. Духовна енергія, що неслася батогом, вторглася в його відкриту плоть, сіючи хаос у його тілі та катуючи його меридіани. Тим не менш, він досі міцно обіймав Дзяня Ї за плечі, повністю захищаючи його від пошкоджень. — Шисьоне!, — Дзянь Ї квапливо притримав Веня Сюаня, хоча й справді не знав, куди покласти свої руки, переляканий до паніки. — Шисьоне, ти, ти…… Вень Сюань нічого не сказав. Він зціпив зуби та приготувався витримати навіть більший біль. Удар розлюченого культиватора зародження душі не повинен був бути таким простим. Однак, трохи зачекавши, він справді не відчув жодних наслідків, ніби атака правда закінчилася ось так просто. Вень Сюань нарешті стримав несамовиті руки Дзяня Ї, похитав головою та заспокійливо усміхнувся. Тоді, він скористався чарами, щоб зцілити відкриту рану на спині. Озирнувшись, він побачив Чу Ляня, який стояв там. Очі того не кліпаючи дивилися на двох людей, що тісно притискалися один до одного; він також витріщився на страхітливу рану Веня Сюаня. Колір обличчя Чу Ляня був таким тьмяним, що міг би перетворитися на воду*. *тобто він був напруженим Лише після того, як із застосуванням цілющої магії розірвана шкіра Веня Сюаня нарешті знову з’єдналася у гладеньку поверхню — що спочатку мало на меті заспокоїти Дзяня Ї — барва лиця Чу Ляня теж помітно посвітлішала. Уважно придивившись, Вень Сюань побачив цівку крові, що стікала з кутика рота Чу Ляня. Вень Сюань якусь мить був ошелешений, а тоді зрозумів. Не дивно, що навіть попри те, що духовний батіг мав таку велику силу, коли вдарив його, наслідки прийшли й пішли так само швидко. Це тому, що Чу Лянь вже тоді силоміць відкликав більшу частину атаки та, зрештою, сам постраждав від віддачі. А щодо іншої людини, глави секти Дзідзи Ана, то він нарешті начепив стурбований вираз обличчя не раніше, ніж Вень Сюань перевів погляд у його бік. Вень Сюань не міг не зітхнути. Він заблокував цей удар суто імпульсивно. Проте, коли він прийняв його на себе, це справді дозволило йому побачити речі набагато чіткіше. Більше не було потреби говорити про щире захоплення, яке до нього мав Дзянь Ї. Також, якщо відкинути реакцію глави секти Дзідзи Ана, його шифу, Чу Лянь…… Перш ніж Чу Лянь залишив секту, одного разу Вень Сюань жив з ним деякий час. Він завжди відчував до цього свого шифу страх. Усі в секті Швейюнь знали, що Чу Лянь, Даоський наставник Чу, мав вибуховий характер. Він був дуже примхливим, і з ним було важко мати справу. Після падіння Даоського наставника Є, він став навіть гіршим — накидався на кожного, кого бачив, та ставився до всіх так, ніби вони були його заклятими ворогами. Такий Даоський наставник Чу, однак, прийняв Веня Сюаня за свого єдиного учня. Правильно. Хоча Чу Лянь недолюблював Веня Сюаня та ніколи не приховував цієї неприязні, зрештою, він залишався його шифу. Він повинен був мати до нього хоч якісь почуття, інакше, чому б у минулому він прийняв його в учні? Вень Сюань стишив голос та спитав: — Шифу, насправді ви… досі піклуєтеся про мене, чи не так? Коли він почув ці слова, вираз лиця Чу Ляня одразу сповнився огиди, ніби він з’їв щось погане. Побачивши цей вираз, Вень Сюань навпаки усміхнувся, ніби отримав з такого жесту якусь ствердну відповідь. Збоку, Дзянь Ї чіплявся за руку Веня Сюаня, його обличчя все ще переповнював затяжний страх. Вень Сюань тримав руку Дзяня Ї, ніби намагався отримати з долоні юнака якусь силу, що могла б дати йому сміливість повірити у рішення, яке він збирався прийняти. Без руйнування не існуватиме і створення. Без руйнування не існуватиме і створення. — Шифу, — знову звернувся він до Чу Ляня. — Дзянь-шиді — учень, який приєднався до секти тільки цього року. Якщо він і образив вас, це лише через його невігластво. Немає причини так позбавляти його життя. — Ха. Ти досі маєш вільний час, щоб зараз обговорювати зі мною таку логіку?, — холодна посмішка Чу Ляня повернулася. — Щойно, я дав тобі вибір. Ти прийняв рішення? — Звісно, — відповів Вень Сюань. Погляд Чу Ляня був здивованим. Стискаючи губи, він видавався радше зацікавленим та почекав, поки Вень Сюань почне говорити. Вень Сюань говорив дуже повільно. Звісно, хоча ця важка для досягнення стадія збору юань мала величезний недолік, вона все одно залишалася тією, задля отримання якої він так довго та наполегливо працював. Тим не менш, він все одно зумів вимовити: — Цей учень… воліє повернутися до створення основи. Чу Лянь коротко засміявся, вираз його обличчя нарешті ще трохи посвітлішав. — Але цей учень не збирається помирати від старості на стадії створення основи, — продовжив Вень Сюань. — Повернення до створення основи… це лише задля того, щоб у майбутньому пройти навіть далі. — Ти….., — щока Чу Ляня смикнулася. Перш ніж він встиг розізлитися, Вень Сюань вже вщипнув себе за зап'ястя. У такий момент, він дивився просто Чу Ляневі в очі. Зачепивши меридіан на зап’ясті, Вень Сюань з силою потягнув. Усе його тіло негайно затремтіло. З кутика його рота почала сочитися кров. Після цього поштовху, духовна енергія в його тілі стала хаотичною, хвилями розсіюючись від нього. Поступово, він опустився зі стадії збору юань до створення основи. Навіть без допомоги Чу Ляня, він сам зруйнував власну основу юань. Дзідзи Ан, який спостерігав за всім збоку, не втримався та стиснув кулаки. Вени на його чолі мали такий вигляд, ніби ось-ось мали вибухнути від його злості. Тим часом, Вень Сюань протягом усього процесу продовжував дивитися просто в очі Чу Ляневі, непохитний. Це був доволі тонкий жест. Вень Сюань насправді нічого не сказав. Навіть у русі його руки відчувався сильний та непохитний порив. Втім, у реальності цей погляд був дуже очевидним благанням. Він використовував цю унікальну силу, щоб благати про те, що вже не потрібно було говорити вголос. З одного боку, причиною, чому він прийняв це рішення, було те, що він довіряв судженням Дзяня Ї. З іншого, причина також полягала у його довірі до Чу Ляня. Він хотів вірити, що, врешті-решт, Чу Лянь відповість на його благання. Але під цим поглядом Веня Сюаня, Чу Лянь лише відчував, що на нього дивилася зовсім інша людина. Нещодавнє запитання також відлунням проносилося в його голові, невпинно запитуючи в його серця: “Якби Є Шенґе побачив нинішню ситуацію, думаєш, він був би щасливий?” — Ха-ха, — зрештою, Чу Лянь лише холодно засміявся. Він легенько поплескав себе по рукавах та розвернувся у напрямку свого житла, щоб піти, ніби більше не волів навіть зайвий раз поглянути на цього свого учня, який покірно падав назад до створення основи. Погляд Веня Сюаня потьмянів. Він відпустив своє зап'ястя, сила в усьому його тілі нестримно слабшала. Саме цієї миті, він раптово виплюнув повний рот крові. — Шисьоне!, — Дзянь Ї не міг не вигукнути від тривоги. Чу Лянь почув його крик та повернув голову. Він побачив, що обличчя Веня Сюаня неприродно почервоніло, а кров ковток за ковтком витікала з його рота. Лише за кілька секунд, очі Веня Сюаня заплющилися, і він впав, непритомний. Дзянь Ї був нажаханий. Він поспіхом стиснув Веневі Сюаневі руки, сушачи мізки тим, що він міг би зробити. Тим часом Чу Лянь миттю кинувся до нього та з силою відштовхнув Дзяня Ї вбік, хапаючись за зап'ястя Веня Сюаня. Тільки-но він його торкнувся, то одразу зрозумів, що відбувалося. Все сталося через те, що атака духовного батога раніше була занадто сильною. Хоча зовні травма загоїлася, духовна енергія з батога залишилася всередині його тіла. І саме в цей момент Вень Сюань зруйнував свою основу юань та змусив власну духовну енергію стати безладною. Дві різні духовні енергії, що вирували в його тілі, і спричинили результат, який вони зараз бачили. Чу Лянь справді хотів вилаяти його як “дурня”, однак навіть не знайшов на лайку часу. Зараз Вень Сюань перебував у надзвичайно небезпечному стані. Якщо з цим не розібратися належним чином, він міг на цьому ж місці втратити своє життя. Чу Лянь міг лише квапливо підхопити Веня Сюаня та полетіти до вершини гори так швидко, ніби його зад був у вогні. Дзянь Ї хотів прослідувати за ним, однак не зміг навіть торкнутися краю його вбрання. Він пройшов кілька кроків, однак був змушений зупинитися. Поки він міцно стискав кулак, його серце сповнилося небажанням і невдоволенням. Втім, кількома митями пізніше, його настрій різко змінився, і, зрештою, він засміявся вголос. — У всякому разі… результат… знову змінився, — тихо промовив він з усмішкою. Коли він озирнувся, то побачив Дзідзи Ана, що стояв на тому самому місці та дивився на нього з лихими намірами. Його лице було зовсім чорними. Задум, який він так довго планував, ось так просто виявився безрезультатним. Він мало не божеволів від гніву. Добре, що там все ще був Дзянь Ї, якому він міг помститися та вгамувати частину люті у своєму серці. — Ти лише сьогодні приєднався до внутрішньої частини секти, однак вже такий зухвалий, такий неповажний до своїх старійшин. Смертна кара не обов'язкова, однак невже ти думав, що уникнеш покарання при житті? Дзянь Ї з посмішкою поглянув на нього: — Глава секти може карати мене, як йому заманеться. Цієї миті, на вершині Дай’юнь Чу Лянь вже копнув вхідні двері у свою оселю та опустив Веня Сюаня на власне ліжко. Після довгого моменту розгубленої турботи, стан Веня Сюаня нарешті стабілізувався. Однак, він залишався безпам'ятним та не приходив до тями. — Кого це ти намагаєшся налякати?, — голосно сварився на нього Чу Лянь. — Думаєш, таким чином зможеш здійснити своє бажання? Думаєш, моє рішення може похитнутися тільки через це? Не думай, що ти кмітливий! Припини мріяти! Можеш піти й померти наприкінці створення основи! Пройти на крок уперед? Навіть не думай про це! Ось так, Чу Лянь безперервно лаявся, речення за реченням. Втім, оскільки Вень Сюань увесь час залишався непритомним, то не почув жодного слова. Поки Чу Лянь усвідомив, що ця його поведінка була радше сміховинною, вже минула година. Він нарешті заспокоївся та подивився на заплющені очі Веня Сюаня, ставши тихим та безмовним. Тепер, коли його прокльони припинилися, насправді він почувався дещо безпорадним та не знав, що робити. Він довгий час стояв поруч із ліжком Веня Сюаня, дивлячись на обличчя, яке видавалося слабко схожим на обличчя давнього друга. Невдовзі, він гірко розсміявся: — Шенґе… чи справді я прийняв хибне рішення? На це питання, звісно, відповісти було нікому. Раптово, кінчики вух Чу Ляня сіпнулися. Він визирнув з вікна. Хтось прибув на вершину Дай’юнь, він відчував це. Цього разу це було двійко культиваторів молодшого покоління, два учні Дзідзи Ана — Джан Сяоцін та Ши Бухвей. Вони не послухалися вказівок свого шифу та з попелястими лицями піднялися на гірську вершину, щоб опуститися перед Чу Лянем на коліна. — Чу-шибо*, ми не знаємо, як вас розлютив Вень-шисьон…… але, будь ласка, пробачте йому. Вень-шисьон завжди глибоко вас поважав. Він би точно не зробив це навмисно. *у цьому контексті, шибо те саме, що й шишу — дядько по секті Новини про падіння Веня Сюаня назад до стадії створення основи вже поширилися сектою Швейюнь, однак ніхто не знав причини. Усі знали лише, що це було наказом Чу Ляня. — Вень-шисьон завжди був дуже працьовитим, — Джан Сяоцін, звичайно, теж була дуже налякана Чу Лянем, але у такий час, навіть попри те, що тремтіла з ніг до голови, вона все одно промовляла ці слова голосно та чітко. — Після усього цього часу та зусиль, він нарешті досягнув збору юань. Навіть якщо він зробив щось не так, чи обов'язково покарання має бути саме таким? Будь ласка, дайте йому ще один шанс, шибо! Чу Лянь стиснув губи у тонку лінію. Спочатку, він не збирався на неї зважати. Втім, прийшло навіть більше людей. Усі вони були учнями, яких секта Швейюнь прийняла протягом останніх десятиліть. Чимало з них не наважилися піднятися горою, тож опустилися навколішки біля її підніжжя. Старійшини секти були зайняті турботою про власну шкуру. Втім, молоде покоління зібралося та прийшло туди добровільно. Вони стояли на колінах біля підніжжя вершини Дай’юнь — ціле поле чорного скільки сягало око. Усі ці учні використовували власний метод, щоб замість Веня Сюаня благати Чу Ляня про прощення.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!