Я тицьнула на малюнок у книжці. Там був зображений чоловік, що встромляв меч у трон.

— Ах, ви впізнали цю людину, принцесо?

Звідки б я знала хто це?

— Так, моя принцесо, це ваш батько.

Стривайте, що? Це той покидьок, який покинув свою жінку та дитину?

— Аука! Ігу!

Падлюка! Гівнюк! — проклинала я.

— Ох, наша принцеса така розумна.

Поки я гнівно тикала на зображення, Лілі гладила мене по голові з гордим виглядом. Я ще не вміла читати, але, судячи з її слів, ця людина — володар Імперії Обелія. В книзі його зображали героєм, який скинув минулого імператора-тирана, що уклав угоду з дияволом. Повірити не можу, що його зображують таким праведним, попри те, що він перерізав увесь свій гарем та знехтував донькою!

Я задихалася від люті.

— Ах, я ж ніколи не казала вам його ім'я.

Варто було Лілі заговорити, як моє обличчя знову перекосилося.

— Хочете знову побачити малюнок?

Ні! Мене анітрохи не цікавить цей поганець!

— Батько принцеси Афанасії — Імператор Клод де Алґер Обелія.

Я застигла. Я була розгублена.

Що? Що ти щойно сказала?

Певно, вона відчула мою цікавість, тому всміхнулася.

— А ви, принцесо, — принцеса Афанасія де Алґер Обелія.

Га? То моє ім'я повністю співпадає з іменем принцеси з роману? Я запам'ятала його тільки тому, що вперше бачила в фентезі романі настільки довге ім'я.

— Зазвичай імена членів імператорської сім'ї не повторюються, але коли імператор побачив вас, то вирішив дати таке середнє ім'я*. Тож він, без сумнівів, любить вас.

[1]Середнє ім'я або друге ім'я — ім'я, розташоване між особовим ім'ям і прізвищем. Притаманне Європі та заходу.

Ого, навіть такі деталі співпадають. Як ніяково...

Тільки у мене відчуття, що щось не так? Ха-ха...

***

Гаразд, нумо пригадаймо, про що йшлося в романі.

«Прекрасна принцеса» — відомий романтичний фентезі веброман. Принаймні так сказала учениця середньої школи, що забула його в інтернет-кафе. Тож, коли на роботі стало нудно, я спробувала його прочитати.

Як і сказано в назві, з'являється прекрасна принцеса. Друга принцеса Імперії Обелія — Джанет. І якщо Афанасія була другорядною персонажкою з трагічною долею, то Джанет була головною героїнею: надзвичайно вродливою дівчиною з каштановим волоссям та особливими блакитними очима, притаманними імператорській родині.

Всі любили її, адже Джанет була прекрасна як ззовні, так і зсередини. Не тільки громадяни Обелії, а і всі люди континенту.

У цьому списку був і імператор Клод. Ви запитаєте: «Хіба не очевидно, що батько любитиме свою доньку?». Ну, тоді ви просто його не знаєте.

Клод — надзвичайно холодна і раціональна людина, що вбила свого батька та брата, законного спадкоємця трону, аби самому посісти престол. Через те, що колишній імператор був надзвичайно жорстоким, зараз його вважають рятівником. Втім, це не значить, що він хороша людина. Доказом цього є те, що він повбивав усіх, хто тут жив.
Та в будь-якому випадку, Джанет вдалося розтопити його крижане серце. Клод дізнався про існування Джанет, коли їй було чотирнадцять. До того часу вона жила в одного з трьох стовпів імперії, в будинку сім'ї герцога Альфеус.

Мати Джанет, маркіза, була нареченою Клода, але померла при пологах, вигнана з палацу. Тож її сестра, дружина графа, попросила родину Альфеус подбати про племінницю. Вони були перед нею в боргу, тому погодилися.

Розкривати факт існування Джанет психічно неврівноваженому Клоду було небезпечно. Та що там неврівноважений, він трошки психопат. Однак через якийсь час він все одно дізнався про неї.

Звичайно, Клод не відразу полюбив Джанет.

Але що вона за людина? Прекрасна принцеса, що отримувала велику кількість уваги й любові. Тож, зрештою, навіть Клод не встояв перед її чарами.

Після цього Джанет жила довго і щасливо завдяки прихильності могутнього батька та герцога Єзекіїла, найпривабливішого чоловіка континенту, якого вона покохала під час перебування в маєтку Альфеусів.

— И о ва.

Гидота. Як не пощастило.

Думаючи про сюжет, я взялася сердито жувати ковдру. Мене дратувало те, що Джанет ніколи не знала життєвих труднощів. Дочитавши роман, я могла тільки в розпачі кинути його на стіл.

Чорт, Клод і Джанет просто негідники. Ось і вся моя рецензія на «Прекрасну принцесу».

Хіба ця книжка не жахлива? Зважаючи на те, що Джанет купалась у загальній любові, в той час, як Афанасія завжди лишалася непоміченою?

Принцеса Афанасія зі світлим волоссям та блакитними очима, ровесниця Джанет. Народжена скромною танцівницею, вона мала кардинально інше дитинство.

На відміну від Джанет, про існування Афанасії Клод довідався, щойно вона народилася. Однак він забув про неї, залишивши в Рубіновому Палаці. З дитинства Афанасію зневажали та ігнорували, тож вона завжди переживала через те, що про неї думають інші.

Вперше вона зустріла свого батька на свій дев'ятий день народження. Тоді він влаштував бал для послів інших країн, навіть не згадавши про неї. Афанасія випадково прийшла туди, слідуючи світлом та звуками.

Вона зустріла Клода у саду імператорського палацу. Він побачив її, але мовчки пройшов повз. Але Афанасія, яка ніколи не відчувала любові, вирішила, що їхня випадкова зустріч — це доля.

Ще до появи Джанет вона жадала, аби батько полюбив її. Афанасія робила все можливе для цього: показувала неймовірні таланти в багатьох дисциплінах та з усіх сил старалася бути успішною. Але на її дебютному* балу герцог Альфеус представив світові Джанет, розбивши всі її мрії вщент.

[2]Дебют — бал, на якому молодих аристократів офіційно представляють суспільству як дорослих.

Афанасія була понурою та нецікавою порівняно з вічно сяючою Джанет. Те, що Джанет здобуде загальну прихильність було неминуче. А далі за сюжетом, поки Афанасія ставала все скромнішою, Джанет вважали ідеальною принцесою.

Наскільки все абсурдно, запитаєте ви? Ну.... коли Джанет прибула до палацу, їй було важко адаптуватися. Навіть Клод тоді не пожалів її, і єдиною, хто зволів їй допомогти стала Афанасія.

Боже, яке ж дурне дівча. Краще б про себе піклувалася, а не про суперницю...

Будучи надто наївною, Афанасія дала Джанет вкрасти батькове серце. І, в результаті, померла від його рук.

На грандіозному балу Джанет спробували отруїти, і її сестра стала головною підозрюваною. Насправді звинувачення були несправедливими. Як виявилося пізніше все підлаштувала тітка Джанет, яка вважала Афанасію перешкодою для своєї племінниці на дорозі до здобуття титулу кронпринцеси.

Звісно, це було далеким від правди: Афанасія ніколи не отримувала ані краплі уваги від Клода. Більш того, дівчині бракувало сміливості боротися з Джанет. Вона радше б випила келих отрути, адже знала, що Клод засмутиться, якщо з Джанет щось станеться. За це її можна тільки пожаліти.

Графиня очікувала, що її просто ув'язнять або позбавлять титулу першої принцеси. Але ви ж пам'ятаєте, що Клод за людина? Поки Джанет була на порозі смерті, він стратив ні в чому не винну Афанасію.

Це сталося на її вісімнадцятий день народження. Рівно через 9 років після їхньої першої зустрічі. Іронічно, правда?

Пізніше графиню було викрито, але Афанасія вже була мертвою. А Клод, який не любив нікого, крім Джанет, не відчув жодних докорів сумління.

Добра головна героїня Джанет відчувала відповідальність за смерть Афанасії, її переповнювала провина, але завдяки розраді свого коханого Єзекіїля вона змогла рухатися далі.