Тигр, що покидає гору*

*Китайська ідіома «虎落平阳», яка означає, що тигр покидає гору, падає на рівнину й застрягає там. Це метафора втрати сили.

 

Рано-вранці.

 

Юнь Ху подивився на темні кола під очима Ці Шаожона й запитав: 

 

— Гей, ти погано спав минулої ночі?

 

Ці Шаожон кивнув: 

 

— Так!

 

— Це тому, що ти зрозумів, що красти погано, і так сильно про це шкодував, що не міг заснути?!

 

Ці Шаожон: 

 

— …

 

Дурне хлопчисько, у тебе занадто бурхлива уява. Цей молодий господар не міг заснути через шум, який ти створював.

 

— Так, я погано спав, тому що мене переповнював жаль. 

 

Якби він знав про це раніше, то вкрав би одяг з іншого будинку.

 

— Ну принаймні ти розкаюєшся у своїх проступках. Визнання своїх помилок може дати тобі можливість виправитися, адже надзвичайно важливо бути добрим і чеснотливим, – сказав Юнь Ху.

 

Ці Шаожон: 

 

— ...

 

— А тепер поспіши випрати одяг. Ти проспав. Твій супутник уже встав і вже давно рубає дрова, – сказав Юнь Ху.

 

Ці Шаожон пішов за Юнь Ху й побачив, як Джван Хао рубає дрова.

 

— Гей, ти справді вправний! Ти раніше рубав дрова для заможних людей? – промовив Юнь Ху.

 

Хоча магія Джван Хао була тимчасово запечатана, він усе ще мав силу й контроль у своїх рухах. Дрова, які він рубав, були однаковими за товщиною, що радувало око.

 

Джван Хао глянув на Юнь Ху і сказав: 

 

— Так! Ти вгадав.

 

— Тоді чому ти втік і вирішив стати злодієм? – запитав Юнь Ху.

 

— Тому що господар, на якого я працював, збанкрутував і не міг більше платити нам зарплату, через що всіх робітників звільнили, – сказав Джван Хао.

 

— То твій господар досі винен тобі гроші за ту роботу? – запитав Юнь Ху.

 

Джван Хао кивнув: 

 

— Так.

 

— Тоді це справді занадто несправедливо. Чому б тобі не подумати про вдосконалення?! Ти можеш вдосконалюватися і стати майстром бойових мистецтв! О, я знаю! Це тому, що ти боїшся важкої роботи? У кожного є мета, яку він хоче досягти, тож ти не можеш просто здатися, тому що боїшся важкої роботи. Тобі потрібно наслідувати мій приклад, – поплескав себе по грудях Юнь Ху.

 

Джван Хао: 

 

— … 

 

Якщо я наслідуватиму тебе, то не зможу досягти жодного прогресу.

 

— Знаєш, що? У мене є велика мрія, яку я хочу здійснити, – промовив Юнь Ху.

 

Джван Хао усміхнувся й запитав: 

 

— І що ж це за мрія?

 

— Приєднатися до групи найманців «Летючий тигр», стати найманцем, об'їздити весь світ і стати героєм цього покоління! Хіба це не чудова мрія? – запитав Юнь Ху.

 

Джван Хао: 

 

— … Так! Це чудова мрія! Отже, наскільки сильні найманці Летючого тигра? І як щодо сили їхнього лідера?!

 

— О, то ти не часто виходиш на вулицю, так? Не дивно, що такий неосвічений, як ти, став злодієм! – презирливо сказав Юнь Ху.

 

Джван Хао: 

 

— ...

 

— Група найманців «Летючий тигр» – наймогутніша група найманців у нашому місті. Їхній лідер – чудовий стрілець п'ятого рівня й має значну силу, – сказав Юнь Ху. — Незабаром я приєднаюся до групи найманців, стану опорою групи, а потім стану другим командиром і тоді…

 

У цей момент Юнь Ху раптово зупинився.

 

— І тоді... Переможеш лідера і станеш новим лідером групи найманців? – запитав Ці Шаожон, дивлячись на Юнь Ху.

 

Юнь Ху похитав головою й заперечив: 

 

— Ні, це не так!

 

Ці Шаожон подивився на почервоніле обличчя Юнь Ху, що знатно його потішило. Цей дурний хлопчик насправді... засоромився. Тож, він явно був закоханий.

 

— І тоді... Переможеш лідера й одружишся з ним. Лідерка Летючого тигра – та ще красуня, – Юнь Цюе підійшла з кошиком, повним диких овочів.

 

— Сестро, не говори дурниць! – пригніченим тоном сказав Юнь Ху.

 

Юнь Цюе несхвально сказала: 

 

— Це не дурниці! Це ти завжди торочиш, що хочеш одружитися з лідеркою групи найманців «Летючий тигр».

 

Юнь Цюе вибачливо усміхнулася Ці Шаожону та Джван Хао і сказала: 

 

— Мій молодший брат любить потеревенити, не варто сприймати його слова серйозно.

 

Ці Шаожон: 

 

— …

 

Джван Хао: 

 

— …

 

— Сестро, припини говорити дурниці! Коли я таке казав?! – Юнь Ху подивився на Юнь Цюе, показуючи своє невдоволення.

 

— Ти завжди перебільшуєш! Пів року тому ти стверджував, що ось-ось прорвешся і станеш майстром бойових мистецтв третього рівня. Дідусь навіть приготував для тебе екстравагантну святкову вечерю, але ти не зміг цього зробити. Пізніше ти сказав, що близький до прориву, і дідусь підготував для тебе ще одну святкову вечерю, але ти однаково не досягнув жодних результатів. Потім ти знову сказав, що ти близький до прориву, і дідусь приготував для тебе ще одну вечерю. Так було вісім разів, але ти все ще на другому рівні. Ми змарнували стільки грошей.

 

Обличчя Юнь Ху почервоніло, він заскреготів зубами: 

 

— Сестро, не варто, щоб сторонні чули про наші сімейні справи! Крім того, ми з'їли всю приготовану їжу, так що вона не пропала даремно.

 

Ці Шаожон: 

 

— …

 

Вісім святкових вечер. Цей хлопець ж не міг зробити це навмисно, чи не так? З іншого боку, його дідусь також був доволі дивним. Хлопець стільки разів кричав «вовк», але він і далі йому вірив.

 

— Сестро, що ми сьогодні їстимемо? – запитав Юнь Ху.

 

— Дикі овочі, – відповіла Юнь Цюе.

 

Юнь Ху подивився на Юнь Цюе. Його плечі опустилися, а голос був сповнений невдоволення, коли він сказав: 

 

— Сестро, чому ми знову маємо їсти цю їжу! Я не вівця, я не хочу їсти овочі!

 

— Якщо не хочеш їсти, то не їж, – спокійно сказала Юнь Цюе.

 

Вираз обличчя Юнь Ху змінився: 

 

— Сестро, не будь такою! Як щодо того, щоб я пішов на гору і зловив дикого кабана, аби ми могли з’їсти його?

 

Юнь Цюе подивилася на Юнь Ху й безпорадно відповіла: 

 

— На горі небезпечно. Ти вже забув? Минулого разу, коли ти хотів вполювати кабана, той самий кабан зіштовхнув тебе з гори й ти ледь не загинув.

 

Юнь Цюе тихо пирхнула і сказала: 

 

— Я кажу це для твого ж блага. Батько помер рано, і в нашій сім’ї залишився лише один спадкоємець, і це ти. Якщо хочеш померти, спершу заведи собі спадкоємця, а тоді вже вмирай.

 

Ці Шаожон глибоко вдихнув і подумав про себе: «Ця сестра справді жорстка».

 

— Сестро, минулого разу трапився нещасний випадок. Цього разу зі мною буде двоє помічників, тож нічого не станеться, – сказав Юнь Ху.

 

Юнь Цюе подивилася на Юнь Ху й запитала: 

 

— Де твої двоє помічників?

 

Юнь Ху подивився на Ці Шаожона та Джван Хао: 

 

— Тут!

 

Юнь Цюе подивилася на Ці Шаожона та Джван Хао і сказала: 

 

— Ні, тільки не ці двоє.

 

Юнь Ху насупився: 

 

— Чому?

 

— Вони взагалі не вміють битися й використовувати магію! Яка від них користь? Звісно, ти не можеш їх узяти, – сказала Юнь Цюе.

 

Юнь Ху: 

 

— ...

 

Ці Шаожон: 

 

— …

 

Пройшло багато часу відтоді, як на нього дивилися так зверхньо. Що ж, у будь-якому разі він не міг зараз показати їм свою справжню силу.

 

Ці Шаожон штовхнув Джван Хао ліктем і запитав: 

 

— Як ти себе почуваєш?

 

Джван Хао скривився: 

 

— Це вперше для мене.

 

Юнь Цюе підозріло подивилася на Ці Шаожона і Джван Хао й запитала: 

 

— Про що ви двоє шепотитесь?

 

Ці Шаожон усміхнувся Юнь Цюе і сказав: 

 

— Він ніколи раніше не ловив дикого кабана, тому для нього це все в новинку.

 

Юнь Ху зневажливо промовив: 

 

— Ти вже такий старий, але ніколи не ловив кабана? Не дивно, що ти можеш бути лише злодієм. До речі, твої злодійські здібності жахливі. З усіх тутешніх будинків ти вирішив обікрасти саме мою хату. Наша сім'я настільки бідна, наскільки це взагалі можливо. Іноді, коли я хочу піти випити, я обшукую весь будинок і не можу знайти навіть жалюгідної мідної монети.

 

Джван Хао: 

 

— …

 

Коли ж до нього повернеться магія! Ці дні тягнулися, наче роки.

 

— Ха! Ти зізнався! Минулого разу, коли в будинку творився безлад, ти збрехав мені та сказав, що нас вирішив обікрасти злодій. А насправді це був ти! Я так і знала. Який злодій буде настільки дурним, щоб красти з нашого будинку? – Юнь Цюе поклала руки на стегна.

 

Ці Шаожон: 

 

— ...

 

Джван Хао: 

 

— ...

 

— Сестро, допоможи і прикрий мене вдома. Я швидко вийду і скоро повернуся, – сказав Юнь Ху.

 

Юнь Цюе подивилася на Юнь Ху і сказала: 

 

— Роби, що тобі вдається.

 

Юнь Ху кивнув: 

 

— Знаю, знаю. Сестро, я знаю свої межі. Якщо мені вдасться вполювати дикого кабана, я приготую для тебе кілька свинячих рисаків. Я чув, що це може покращити зовнішній вигляд.

 

Юнь Цюе: 

 

— …

 

***

 

Ці Шаожон і Джван Хао попрямували за Юнь Ху  до гірського лісу.

 

— Вам двом не треба боятися. Просто йдіть за мною, вашим старшим братом Ху. Дикі кабани насправді не є чимось особливим. Тож не хвилюйтеся, поки ви йдете за мною, я обіцяю, що ви повернетеся неушкодженими. Адже я ваш братик Ху. Людина, якій судилося стати героєм, – впевнено сказав Юнь Ху.

 

Ці Шаожон закотив очі й подумав: «Такі слова із вуст людини, яку ледь не вбив дикий кабан, зовсім не переконливі!»

 

Юнь Ху йшов попереду великими кроками, а Джван Хао позаду, склавши руки.

 

Ці Шаожон нахилив голову і звернувся до Джван Хао: 

 

— Поглянь на цього хлопця, як думаєш, коли він прорветься до третього рівня?

 

Джван Хао подивився на Юнь Ху і сказав: 

 

— Він уже повинен бути на межі прориву, але схоже не знає, як досягти переломного моменту. Якщо він зможе досягти його, то, можливо, зможе прорватися завтра, але якщо ні, то, боюся, десь через десять років...

 

Джван Хао подумав про себе: «Здібності Юнь Ху насправді доволі хороші. Якби цей хлопець народився в більш заможній родині й мав хорошого вчителя, то вже давно прорвався би вперед. Однак він народився в маленькому гірському селі, де було дуже мало людей, які зналися на таких речах».

 

Ці Шаожон скривив губи: 

 

— Як прикро…

 

Такому ідіоту, як цей хлопець, точно буде важко з'ясувати, як прорватися!

 

Почулося хрюкання, і триметровий дикий кабан з довгими гострими іклами вибіг перед ними.

 

Ці Шаожон швидко видерся на найближче дерево. Хоча його магія була запечатана, його швидкість, коли йому доводилося тікати, залишалася незмінною.

 

Юнь Ху став перед кабаном і міцно стиснув сокиру в руці. Він сказав: 

 

— Не бійся, я точно зможу заблокувати його. Якщо ви підете за своїм братом Ху, то гарантовано отримаєте м'ясо.

 

Ці Шаожон подивився на Юнь Ху й не міг не заскреготати зубами. Юнь Ху, цей ідіот, не спеціально ж шукає смерті? Йому потрібно просто сховатися! Якщо він помре, як їм пояснити це старому?

 

Кабан тупнув ратицею й кинувся на Юнь Ху.

 

Ці Шаожон подивився на тремтячі ноги Юнь Ху й заплющив очі. Якщо він боїться, то повинен сховатися! Що ж він робить?

 

В одну мить Ці Шаожон побачив, як Джван Хао, який уже виліз на верхівку дерева, злегка зістрибнув, приземлившись прямо на кабана. Джван Хао вдарив кабана в голову, і той одразу ж впав на землю.

 

Побачивши, що кабан впав, Юнь Ху підскочив і різко рубонув його по голові.

 

Ці Шаожон спустився вниз, подивився на Джван Хао і прошепотів: 

 

— Твоя сила відновилася?

 

Джван Хао похитав головою й відповів: 

 

— Ні.

 

— Тоді як?..

 

— В минулому я пройшов спеціальну підготовку. Навіть якщо я не можу використовувати магію, моєї власної фізичної підготовки більш ніж достатньо, щоб впоратися з таким кабаном, – відповів Джван Хао.

 

Ці Шаожон закотив очі: 

 

— Якщо ти такий могутній, чому тебе спіймали на крадіжці?

 

Джван Хао почервонів: 

 

— Це тому, що я був недосвідченим!

 

Насправді навіть без магії він міг би легко впоратися з Юнь Ху та іншими, але тоді їхнє місцеперебування було б викрито.

 

Ці Шаожон подивився на Джван Хао і сказав: 

 

— О, недосвідченість справді виснажує! Якщо в тебе буде можливість у майбутньому, тобі потрібно накопичити більше досвіду.

 

Джван Хао: 

 

— …

 

Подібні речі, пережиті одного разу, залишаться незабутніми на все життя. У їхній поточній ситуації краще триматися тихо.