*Китайська ідіома «虎落平阳», яка означає, що тигр покидає гору, падає на рівнину й застрягає там. Це метафора втрати сили.
Рано-вранці.
Юнь Ху подивився на темні кола під очима Ці Шаожона й запитав:
— Гей, ти погано спав минулої ночі?
Ці Шаожон кивнув:
— Так!
— Це тому, що ти зрозумів, що красти погано, і так сильно про це шкодував, що не міг заснути?!
Ці Шаожон:
— …
Дурне хлопчисько, у тебе занадто бурхлива уява. Цей молодий господар не міг заснути через шум, який ти створював.
— Так, я погано спав, тому що мене переповнював жаль.
Якби він знав про це раніше, то вкрав би одяг з іншого будинку.
— Ну принаймні ти розкаюєшся у своїх проступках. Визнання своїх помилок може дати тобі можливість виправитися, адже надзвичайно важливо бути добрим і чеснотливим, – сказав Юнь Ху.
Ці Шаожон:
— ...
— А тепер поспіши випрати одяг. Ти проспав. Твій супутник уже встав і вже давно рубає дрова, – сказав Юнь Ху.
Ці Шаожон пішов за Юнь Ху й побачив, як Джван Хао рубає дрова.
— Гей, ти справді вправний! Ти раніше рубав дрова для заможних людей? – промовив Юнь Ху.
Хоча магія Джван Хао була тимчасово запечатана, він усе ще мав силу й контроль у своїх рухах. Дрова, які він рубав, були однаковими за товщиною, що радувало око.
Джван Хао глянув на Юнь Ху і сказав:
— Так! Ти вгадав.
— Тоді чому ти втік і вирішив стати злодієм? – запитав Юнь Ху.
— Тому що господар, на якого я працював, збанкрутував і не міг більше платити нам зарплату, через що всіх робітників звільнили, – сказав Джван Хао.
— То твій господар досі винен тобі гроші за ту роботу? – запитав Юнь Ху.
Джван Хао кивнув:
— Так.
— Тоді це справді занадто несправедливо. Чому б тобі не подумати про вдосконалення?! Ти можеш вдосконалюватися і стати майстром бойових мистецтв! О, я знаю! Це тому, що ти боїшся важкої роботи? У кожного є мета, яку він хоче досягти, тож ти не можеш просто здатися, тому що боїшся важкої роботи. Тобі потрібно наслідувати мій приклад, – поплескав себе по грудях Юнь Ху.
Джван Хао:
— …
Якщо я наслідуватиму тебе, то не зможу досягти жодного прогресу.
— Знаєш, що? У мене є велика мрія, яку я хочу здійснити, – промовив Юнь Ху.
Джван Хао усміхнувся й запитав:
— І що ж це за мрія?
— Приєднатися до групи найманців «Летючий тигр», стати найманцем, об'їздити весь світ і стати героєм цього покоління! Хіба це не чудова мрія? – запитав Юнь Ху.
Джван Хао:
— … Так! Це чудова мрія! Отже, наскільки сильні найманці Летючого тигра? І як щодо сили їхнього лідера?!
— О, то ти не часто виходиш на вулицю, так? Не дивно, що такий неосвічений, як ти, став злодієм! – презирливо сказав Юнь Ху.
Джван Хао:
— ...
— Група найманців «Летючий тигр» – наймогутніша група найманців у нашому місті. Їхній лідер – чудовий стрілець п'ятого рівня й має значну силу, – сказав Юнь Ху. — Незабаром я приєднаюся до групи найманців, стану опорою групи, а потім стану другим командиром і тоді…
У цей момент Юнь Ху раптово зупинився.
— І тоді... Переможеш лідера і станеш новим лідером групи найманців? – запитав Ці Шаожон, дивлячись на Юнь Ху.
Юнь Ху похитав головою й заперечив:
— Ні, це не так!
Ці Шаожон подивився на почервоніле обличчя Юнь Ху, що знатно його потішило. Цей дурний хлопчик насправді... засоромився. Тож, він явно був закоханий.
— І тоді... Переможеш лідера й одружишся з ним. Лідерка Летючого тигра – та ще красуня, – Юнь Цюе підійшла з кошиком, повним диких овочів.
— Сестро, не говори дурниць! – пригніченим тоном сказав Юнь Ху.
Юнь Цюе несхвально сказала:
— Це не дурниці! Це ти завжди торочиш, що хочеш одружитися з лідеркою групи найманців «Летючий тигр».
Юнь Цюе вибачливо усміхнулася Ці Шаожону та Джван Хао і сказала:
— Мій молодший брат любить потеревенити, не варто сприймати його слова серйозно.
Ці Шаожон:
— …
Джван Хао:
— …
— Сестро, припини говорити дурниці! Коли я таке казав?! – Юнь Ху подивився на Юнь Цюе, показуючи своє невдоволення.
— Ти завжди перебільшуєш! Пів року тому ти стверджував, що ось-ось прорвешся і станеш майстром бойових мистецтв третього рівня. Дідусь навіть приготував для тебе екстравагантну святкову вечерю, але ти не зміг цього зробити. Пізніше ти сказав, що близький до прориву, і дідусь підготував для тебе ще одну святкову вечерю, але ти однаково не досягнув жодних результатів. Потім ти знову сказав, що ти близький до прориву, і дідусь приготував для тебе ще одну вечерю. Так було вісім разів, але ти все ще на другому рівні. Ми змарнували стільки грошей.
Обличчя Юнь Ху почервоніло, він заскреготів зубами:
— Сестро, не варто, щоб сторонні чули про наші сімейні справи! Крім того, ми з'їли всю приготовану їжу, так що вона не пропала даремно.
Ці Шаожон:
— …
Вісім святкових вечер. Цей хлопець ж не міг зробити це навмисно, чи не так? З іншого боку, його дідусь також був доволі дивним. Хлопець стільки разів кричав «вовк», але він і далі йому вірив.
— Сестро, що ми сьогодні їстимемо? – запитав Юнь Ху.
— Дикі овочі, – відповіла Юнь Цюе.
Юнь Ху подивився на Юнь Цюе. Його плечі опустилися, а голос був сповнений невдоволення, коли він сказав:
— Сестро, чому ми знову маємо їсти цю їжу! Я не вівця, я не хочу їсти овочі!
— Якщо не хочеш їсти, то не їж, – спокійно сказала Юнь Цюе.
Вираз обличчя Юнь Ху змінився:
— Сестро, не будь такою! Як щодо того, щоб я пішов на гору і зловив дикого кабана, аби ми могли з’їсти його?
Юнь Цюе подивилася на Юнь Ху й безпорадно відповіла:
— На горі небезпечно. Ти вже забув? Минулого разу, коли ти хотів вполювати кабана, той самий кабан зіштовхнув тебе з гори й ти ледь не загинув.
Юнь Цюе тихо пирхнула і сказала:
— Я кажу це для твого ж блага. Батько помер рано, і в нашій сім’ї залишився лише один спадкоємець, і це ти. Якщо хочеш померти, спершу заведи собі спадкоємця, а тоді вже вмирай.
Ці Шаожон глибоко вдихнув і подумав про себе: «Ця сестра справді жорстка».
— Сестро, минулого разу трапився нещасний випадок. Цього разу зі мною буде двоє помічників, тож нічого не станеться, – сказав Юнь Ху.
Юнь Цюе подивилася на Юнь Ху й запитала:
— Де твої двоє помічників?
Юнь Ху подивився на Ці Шаожона та Джван Хао:
— Тут!
Юнь Цюе подивилася на Ці Шаожона та Джван Хао і сказала:
— Ні, тільки не ці двоє.
Юнь Ху насупився:
— Чому?
— Вони взагалі не вміють битися й використовувати магію! Яка від них користь? Звісно, ти не можеш їх узяти, – сказала Юнь Цюе.
Юнь Ху:
— ...
Ці Шаожон:
— …
Пройшло багато часу відтоді, як на нього дивилися так зверхньо. Що ж, у будь-якому разі він не міг зараз показати їм свою справжню силу.
Ці Шаожон штовхнув Джван Хао ліктем і запитав:
— Як ти себе почуваєш?
Джван Хао скривився:
— Це вперше для мене.
Юнь Цюе підозріло подивилася на Ці Шаожона і Джван Хао й запитала:
— Про що ви двоє шепотитесь?
Ці Шаожон усміхнувся Юнь Цюе і сказав:
— Він ніколи раніше не ловив дикого кабана, тому для нього це все в новинку.
Юнь Ху зневажливо промовив:
— Ти вже такий старий, але ніколи не ловив кабана? Не дивно, що ти можеш бути лише злодієм. До речі, твої злодійські здібності жахливі. З усіх тутешніх будинків ти вирішив обікрасти саме мою хату. Наша сім'я настільки бідна, наскільки це взагалі можливо. Іноді, коли я хочу піти випити, я обшукую весь будинок і не можу знайти навіть жалюгідної мідної монети.
Джван Хао:
— …
Коли ж до нього повернеться магія! Ці дні тягнулися, наче роки.
— Ха! Ти зізнався! Минулого разу, коли в будинку творився безлад, ти збрехав мені та сказав, що нас вирішив обікрасти злодій. А насправді це був ти! Я так і знала. Який злодій буде настільки дурним, щоб красти з нашого будинку? – Юнь Цюе поклала руки на стегна.
Ці Шаожон:
— ...
Джван Хао:
— ...
— Сестро, допоможи і прикрий мене вдома. Я швидко вийду і скоро повернуся, – сказав Юнь Ху.
Юнь Цюе подивилася на Юнь Ху і сказала:
— Роби, що тобі вдається.
Юнь Ху кивнув:
— Знаю, знаю. Сестро, я знаю свої межі. Якщо мені вдасться вполювати дикого кабана, я приготую для тебе кілька свинячих рисаків. Я чув, що це може покращити зовнішній вигляд.
Юнь Цюе:
— …
***
Ці Шаожон і Джван Хао попрямували за Юнь Ху до гірського лісу.
— Вам двом не треба боятися. Просто йдіть за мною, вашим старшим братом Ху. Дикі кабани насправді не є чимось особливим. Тож не хвилюйтеся, поки ви йдете за мною, я обіцяю, що ви повернетеся неушкодженими. Адже я ваш братик Ху. Людина, якій судилося стати героєм, – впевнено сказав Юнь Ху.
Ці Шаожон закотив очі й подумав: «Такі слова із вуст людини, яку ледь не вбив дикий кабан, зовсім не переконливі!»
Юнь Ху йшов попереду великими кроками, а Джван Хао позаду, склавши руки.
Ці Шаожон нахилив голову і звернувся до Джван Хао:
— Поглянь на цього хлопця, як думаєш, коли він прорветься до третього рівня?
Джван Хао подивився на Юнь Ху і сказав:
— Він уже повинен бути на межі прориву, але схоже не знає, як досягти переломного моменту. Якщо він зможе досягти його, то, можливо, зможе прорватися завтра, але якщо ні, то, боюся, десь через десять років...
Джван Хао подумав про себе: «Здібності Юнь Ху насправді доволі хороші. Якби цей хлопець народився в більш заможній родині й мав хорошого вчителя, то вже давно прорвався би вперед. Однак він народився в маленькому гірському селі, де було дуже мало людей, які зналися на таких речах».
Ці Шаожон скривив губи:
— Як прикро…
Такому ідіоту, як цей хлопець, точно буде важко з'ясувати, як прорватися!
Почулося хрюкання, і триметровий дикий кабан з довгими гострими іклами вибіг перед ними.
Ці Шаожон швидко видерся на найближче дерево. Хоча його магія була запечатана, його швидкість, коли йому доводилося тікати, залишалася незмінною.
Юнь Ху став перед кабаном і міцно стиснув сокиру в руці. Він сказав:
— Не бійся, я точно зможу заблокувати його. Якщо ви підете за своїм братом Ху, то гарантовано отримаєте м'ясо.
Ці Шаожон подивився на Юнь Ху й не міг не заскреготати зубами. Юнь Ху, цей ідіот, не спеціально ж шукає смерті? Йому потрібно просто сховатися! Якщо він помре, як їм пояснити це старому?
Кабан тупнув ратицею й кинувся на Юнь Ху.
Ці Шаожон подивився на тремтячі ноги Юнь Ху й заплющив очі. Якщо він боїться, то повинен сховатися! Що ж він робить?
В одну мить Ці Шаожон побачив, як Джван Хао, який уже виліз на верхівку дерева, злегка зістрибнув, приземлившись прямо на кабана. Джван Хао вдарив кабана в голову, і той одразу ж впав на землю.
Побачивши, що кабан впав, Юнь Ху підскочив і різко рубонув його по голові.
Ці Шаожон спустився вниз, подивився на Джван Хао і прошепотів:
— Твоя сила відновилася?
Джван Хао похитав головою й відповів:
— Ні.
— Тоді як?..
— В минулому я пройшов спеціальну підготовку. Навіть якщо я не можу використовувати магію, моєї власної фізичної підготовки більш ніж достатньо, щоб впоратися з таким кабаном, – відповів Джван Хао.
Ці Шаожон закотив очі:
— Якщо ти такий могутній, чому тебе спіймали на крадіжці?
Джван Хао почервонів:
— Це тому, що я був недосвідченим!
Насправді навіть без магії він міг би легко впоратися з Юнь Ху та іншими, але тоді їхнє місцеперебування було б викрито.
Ці Шаожон подивився на Джван Хао і сказав:
— О, недосвідченість справді виснажує! Якщо в тебе буде можливість у майбутньому, тобі потрібно накопичити більше досвіду.
Джван Хао:
— …
Подібні речі, пережиті одного разу, залишаться незабутніми на все життя. У їхній поточній ситуації краще триматися тихо.
Далі
Розділ 127 - Так звана людина, якою найбільше захоплюються
Юнь Ху подивився на кабана, що лежав на землі, і гордо сказав: — Ну? Що я казав? Якщо ви підете за своїм братом Ху, то гарантовано матимете м'ясо, щоб поїсти. Ці Шаожон: — … Що за ідіот! Юнь Ху заклав руки за спину, подивився на Джван Хао і сказав серйозним тоном: — Я не впевнений, але ти, схоже, важиш більше, ніж здається! Ти фактично звалив цього кабана одним ударом, але як ти взагалі впав із дерева? Джван Хао насупився, його серцебиття трохи прискорилося. Юнь Ху раптом прозрів і недбало сказав: — О, я знаю, ти так злякався, що не втримався на ногах і впав, чи не так? Юнь Ху закинув руку на плечі Джван Хао, сильно поплескав його по плечі та сказав: — Брате! Ти такий старий, але все ще такий боягузливий. Знаєш, це не добре! Ці Шаожон подивився на спотворений вираз обличчя Джван Хао й потер ніс. За останні кілька днів Джван Хао, мабуть, зазнав стільки приниження, скільки не зазнавав за все життя. Ці Шаожон подивився на Юнь Ху і сказав: — Брате Ху, нам треба повертатися. Юнь Ху кивнув: — О, так! Треба поспішати назад. Юнь Ху спробував потягнути кабана за собою, але той не зрушив із місця. Джван Хао зробив крок уперед, щоб допомогти. Юнь Ху здивовано подивився на Джван Хао і сказав: — Маленький злодюжко, а ти доволі сильний! Джван Хао: — ... — Ти повинен використовувати свою силу, щоб робити хороші речі, а не погані, розумієш? – повчав його Юнь Ху. Джван Хао зціпив зуби: — У майбутньому я обов'язково стану кращою людиною й більше ніколи не робитиму подібного. Ці Шаожон подивився на Джван Хао й запитав: — З тобою все гаразд? Джван Хао кивнув: — Все чудово. Ці Шаожон: — ... З великими труднощами Юнь Ху і Джван Хао дотягли дикого кабана до самого дому. Юнь Цюе подивилася на кабана, що лежав на землі, і сказала: — Брате, звідки взявся цей кабан? Він що випадково врізався в дерево й загинув, а тобі пощастило наткнутися на нього? Юнь Ху поплескав себе по грудях і сказав: — Сестро, ти ж не очікувала такого, правда? Я зловив цього кабана. Юнь Цюе зневажливо подивилася на Юнь Ху і сказала: — Брате, невже ти думаєш, що я, твоя сестра, не знаю про твої здібності? Юнь Ху був незадоволений: — Сестро, я справді вполював цього кабана. Здається, сьогодні я проявив себе навіть краще, ніж зазвичай... Юнь Цюе подивилася на Юнь Ху і сказала: — Брате, ти знову розпускаєш язика. Юнь Ху: — Сестро, справді, сьогодні мені здавалося ніби мною оволодів бог! Тебе там не було, але я просто безстрашно кинувся на кабана й рубонув його, розрізавши на кусочки... Старий Юнь Пін вийшов із палицею і ткнув нею в кабана, кажучи: — Як дивно. Його череп повністю розтрощений. Схоже, кабана по голові вдарила неймовірна сила! Очі Юнь Ху розширилися, і він запитав: — Як таке могло статися? — Схоже, кабан був поранений ще до того, як ми з ним зіткнулися, – сказав Ці Шаожон. Юнь Пін подивився на Ці Шаожона й із сумнівом запитав: — Справді? — Так! – впевнено відповів Ці Шаожон. Юнь Ху схопив Юнь Піна за руку і сказав: — Досить про це, дідусю. Ми зможемо сьогодні ввечері поїсти м'яса! Цього кабана достатньо, щоб харчуватися деякий час. Ці Шаожон: — ... *** Ці Шаожон і Джван Хао сіли за стіл. Перед ними стояла велика каструля із червоною тушкованою свининою. Ці Шаожон, який звик їсти всілякі делікатеси з усього світу, не мав особливого інтересу до жирної червоної тушкованої свинини. Юнь Ху був іншим. Палички Юнь Ху рухалися дуже швидко, і м'яса в казанку, завбільшки з умивальник, швидко ставало все менше. Щоки Юнь Ху роздулися від їжі. Юнь Цюе подивилася на Юнь Ху, насупилася і сказала: — Брате, сповільнись трохи, а то ще подавишся. Юнь Ху збентежено усміхнувся. Апетит Юнь Ху дуже здивував Ці Шаожона, але ще більше його здивувало те, що Юнь Цюе також мала великий апетит. — Сестро, ти ж сьогодні ходила в місто. Є якісь цікаві новини? – із цікавістю запитав Юнь Ху, набивши повний рот їжі. Юнь Цюе підперла підборіддя рукою і сказала: — Я чула, що донька мера нещодавно їздила в Хончен, щоб купити набір косметики від Allure Cosmetics, і що вона витратила на нього тисячу золотих монет. Юнь Ху раптом підняв голову і сказав: — Тисячу золотих монет? У дочки мера проблеми з головою? Тисяча золотих монет. Уяви, скільки свинини ми могли б на неї купити! — Це в тебе проблеми з головою. Невже ти думаєш, що дочка мера така ж, як і ти, і цілими днями думає тільки про свинину! Їй її не бракує, – відповіла Юнь Цюе. Юнь Ху похмуро відповів: — Я б ніколи не одружився з такою марнотратницею. — Мрій. Це ж дочка мера, хіба в тебе є з нею шанс? – зневажливо промовила Юнь Цюе. Юнь Ху подивився на Юнь Цюе й невдоволено сказав: — Сестро, не дивися на мене зверхньо! Одного дня я стану лідером групи найманців! Юнь Цюе хіхікнула й відповіла: — Майбутній лідере, їж швидше м'ясо. Юнь Ху пожував свинину і сказав: — Сестро, Allure Cosmetics здається дуже прибутковим бізнесом. Як ти думаєш, що їсть його власник, Ці Шаожон? Чи їсть він свинину? Чи, може, він їсть лише іноземні делікатеси?! Ці Шаожон погриз свинину і сказав: — Він теж їсть свинину. Свинина – доволі хороша їжа! Якщо він не їстиме її, то помре з голоду. — Як він може померти з голоду, він же такий багатий! Але ти справді вмієш жартувати, хоча тобі бракує знань, – підняв голову Юнь Ху. Ці Шаожон: — … Ну й що з того, що в нього є гроші? Зараз вони всі в його космічному кільці, і він не може нічого дістати. — Я чула, що Ці Шаожон пропав безвісти, – сказала Юнь Цюе. Юнь Ху раптом підняв голову: — Ці Шаожон пропав? Як так? Юнь Цюе похитала головою: — Я не знаю! Але всі говорять про це на вулиці. Ходять чутки, що Торговий Альянс пропонує винагороду в один мільйон золотих монет в обмін на будь-яку інформацію про місцеперебування Ці Шаожона і Джван Хао. — Один мільйон? І це мільйон золотих монет! Ого! Це так багато! Якщо я зможу знайти цих двох, я стану багатієм, – сказав Юнь Ху. Юнь Цюе подивилася на Юнь Ху і сказала: — Брате, припини мріяти. Вони зникли в столиці країни Лі, а вона розташована за десятки тисяч миль від того місця, де ми зараз перебуваємо. Як ти зможеш їх знайти? Якщо в тебе є вільний час, краще зосередься на тому, щоби прорватися і стати майстром бойових мистецтв третього рівня. Якщо ти станеш майстром бойових мистецтв третього рівня, ти зможеш приєднатися до групи найманців. Якщо ти доєднаєшся до групи найманців, тобі буде гарантована мінімальна комісія в розмірі 20 золотих монет щомісяця. А якщо ти зробиш багато внесків, ти навіть зможеш отримати бонус. Тоді це більше не буде проблемою й ти зможеш їсти стільки свинини, скільки захочеш. Юнь Ху насупився і трохи розчаровано сказав: — Я чітко відчуваю, що скоро прорвуся! Але кожного разу, коли я збираюся зробити прорив, мене завжди щось зупиняє на півдорозі. — Це все вина дідуся! У мене немає грошей, щоб купити тобі навчальні посібники, тому ти можеш тренуватися лише за неповною методикою, – вибачливо промовив Юнь Пін. Джван Хао опустив голову. Зазвичай люди зі дворянських родин і правильних сект мали набагато кращі результати, ніж звичайні люди. Їхні умови навчання були надто різними. Дворяни від народження мали доступ до безлічі класичних творів і посібників на вибір, тоді як звичайні люди, навіть якщо вони мали талант, не мали жодних підхожих методів розвитку, які можна було б практикувати. Багато з них проводять усе своє життя в пошуках підхожих посібників із вдосконалення. Чимало геніїв так і не зможуть реалізуватися через ці несприятливі умови. Спочатку він дивувався, чому Юнь Ху, навіть якщо він був на межі прориву, не зміг цього зробити. Тож виявляється, що, можливо, проблема в його методі? Юнь Ху підняв кулак: — Дідусю, не хвилюйся, я обов'язково прорвуся. *** Рано-вранці наступного дня Юнь Ху стояв на подвір'ї й відпрацьовував удари. Юнь Ху подивився на Джван Хао і промовив: — Маленький злодюжко, ти вже прокинувся! Хочеш потренуватися зі мною? Джван Хао виглядав трохи втомленим і, відійшовши осторонь, сказав: — Не треба... Занадто багато сталося за останні два дні, і він справді не хотів витрачати ту невелику кількість енергії, що залишилася, на практику ударів! Юнь Ху подивився на Джван Хао і сказав: — Не годиться бути таким ледачим! Ти повинен бути більше схожим на мене! Подивися, які в мене м'язи! А тепер подивися на себе, ти худий і слабкий, як маленьке курча. Джван Хао підпер підборіддя рукою: — Я думаю, що я доволі гарний. Багатьом людям не подобаються м'язи. — Так! Чому дівчатам зараз не подобаються чоловіки з м'язами, а якісь маленькі білі личка! Що хорошого в таких білошкірих курчатах, як ти?! – незадоволено пробурчав Юнь Ху. — Поспішай далі тренуватися, я буду дивитися і вчитися в тебе... Почувши слова Джван Хао про те, що він хоче спостерігати, настрій Юнь Ху несподівано покращився, а його рухи стали набагато енергійнішими. Після того, як Джван Хао порозумівся з Юнь Ху, він зрозумів, що інший той ще балакун. — Маленький злодюжко, чи знаєш ти, ким я захоплююся найбільше? Джван Хао подивився вбік і побачив Ці Шаожона збоку. Він запитав: — Ці Шаожоном? — Ні, людина, якою я захоплююся – Джван Хао, – сказав Юнь Ху. Зацікавленість Джван Хао раптом зросла: — Чому? Це тому, що Джван Хао дуже сильний? Юнь Ху похитав головою: — Ні, це тому, що цей хлопець одружився із Ці Шаожоном! Це біле личко неймовірне! Йому вдалося знайти собі такого багатого партнера, і тепер він може провести решту життя, підлабузнюючись до нього*. Чому мені так не щастить… *«Їсти м'який рис», тобто коли чоловік не має роботи чи іншого заробітку й живе, покладаючись на жінку. Джван Хао: — … Ці Шаожон вийшов і сказав: — Джван Хао й Ці Шаожон лише заручені, вони ще офіційно не одружилися. Юнь Ху кивнув: — Так! Якщо Джван Хао хоче сидіти на утриманні Ці Шаожона, йому доведеться трохи почекати, – Юнь Ху напружив біцепси і сказав: — Просто зачекайте, колись, коли Ці Шаожон нарешті закохається в когось м'язистого і сповненого мужності, як я, він обов'язково покине Джван Хао, це біле личко. Ці Шаожон: — … Джван Хао: — … — Твої рухи під час тренування здаються не дуже правильними! – промовив Джван Хао. Юнь Ху подивився на Джван Хао: — Звідки ти це знаєш?! — Коли я рубав дрова для мого колишнього клієнта, я бачив, як тренувався молодий господар сім'ї. Здається, він робив це не так, як ти, – сказав Джван Хао. Юнь Ху подивився на Джван Хао блискучими очима і схопив його за руку: — Справді? Не можу повірити, що тобі пощастило побачити метод тренування того молодого господаря. Чи можеш ти допомогти мені з моїм? Джван Хао зробив крок уперед і виправив кілька рухів Юнь Ху. Рухи Юнь Ху, які спочатку були повільними і млявими, раптом стали більш природними і плавними. Юнь Ху відчув стрімкий приплив енергії, що пронизував його меридіани. Бум! Бум! Бум! Кілька гучних і чітких звуків вирвалися з тіла Юнь Ху, і він успішно прорвався, ставши майстром бойових мистецтв третього рівня. Юнь Ху кричав і плакав від радості. Ці Шаожон подивився на Юнь Ху, який плакав, як божевільний, і не міг не потерти чоло. Юнь Ху, цей хлопець, уже такий дорослий, але все ще так голосно плаче!
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!