Особняк Фен
— Фен Юань цяньбею, що ви маєте на увазі, кажучи, що молодий господар і панич Джван зникли? – дещо схвильовано запитав Му Тінсюань.
— Молодий господар Ці збирався сьогодні оглянути лікарський сад, але управитель саду сказав, що вони так і не з'явилися, – зітхнув Фен Юань.
Му Тінсюань насупився й запитав:
— Як таке може бути?
Фен Юань подивився на Му Тінсюаня та Ї Фаня і сказав:
— Я вже відправив декого з'ясувати ситуацію. Я повідомлю вам, як тільки отримаю якісь новини.
Ї Фань насупився:
— Ми знову потурбували цяньбея.
Фен Юань подивився на Ї Фаня та Му Тінсюаня і сказав:
— Вам не потрібно надто хвилюватися. Можливо, вони просто зупинилися помилуватися краєвидами по дорозі й затрималися.
Му Тінсюань насилу усміхнувся й відповів:
— Сподіваюся, що так.
Му Тінсюань та Ї Фань вийшли з важким серцем.
— Як думаєш, що сталося? – запитав Му Тінсюань у Ї Фаня.
Ї Фань похитав головою й відповів:
— Я не впевнений, але думаю, що Фен Юань, ймовірно, приховав від нас якусь інформацію. Боюся, нам доведеться самим розслідувати цю справу.
Му Тінсюань заплющив очі та трохи втомлено промовив:
— Мені здається, що нашого молодого господаря втягнули у внутрішні чвари Торгового Альянсу.
***
Усередині особняка Фен
Фен Юань заклав руки за спину, похмуро дивлячись на людину, одягнену в чорне, і запитав:
— Кажеш, що є ознаки того, що на місці злочину було використано Перстень, що ув'язнює Бога?
— Так, якщо магія Ці Шаожона і Джван Хао була запечатана, то можна припустити, що стався найгірший із можливих варіантів.
— Фен Хе, цей хлопець з'їхав із глузду. Мало того, що він вкрав Перстень, що ув'язнює Бога, він ще й використав його на Джван Хао, – промовив Фен Юань, сповнений гніву.
У родині Джван Хао був майстер рівня святого, і Фен Юань не міг не відчувати певного страху.
— Господарю, якщо із Ці Шаожоном справді щось трапиться, то що ви збираєтеся робити з даною йому обіцянкою?
— Навіть якщо із Ці Шаожоном трапиться щось погане, я не можу відмовитися від справи Му Тінсюаня. Ці Шаожон втрутився в боротьбу за владу в Торговому Альянсі лише тому, що врятував мені життя. Якщо я відмовлюся від свого слова тільки через це, то що подумають про мене люди?
— Те, що каже господар, правда, проте насправді не потрібно багато зусиль, щоб допомогти Му Тінсюаню розібратися з родиною Му.
— Залучи більше людей до пошуків Ці Шаожона та Джван Хао. Джван Хао мусив мати з собою хоч якийсь рятівний інструмент. Я не вірю, що ці двоє людей так легко потраплять у біду, – сказав Фен Юань.
***
Ці Шаожон і Джван Хао лежали на даху, дивлячись на мотузку для білизни, що висіла на чиємусь подвір'ї.
— Скажи мені, куди саме ми телепортувалися? – запитав Ці Шаожон.
Джван Хао похитав головою й відповів:
— Я не знаю.
— Це місце точно відстало від часу, – з деяким презирством сказав Ці Шаожон.
Джван Хао кивнув:
— Погоджуюсь!
— Той сувій телепортації вибрав випадкове місце? Твій дідусь не боявся, що ти випадково телепортуєшся кудись, куди варто не лізти? – здивовано промовив Ці Шаожон.
— Спочатку місцем призначення сувою була резиденція родини Джван, але ми зараз занадто далеко від дому. Сувій телепортації не зміг відправити нас туди, і тому виникла проблема. Я також не знаю, де ми зараз перебуваємо, – сказав Джван Хао.
Ці Шаожон глибоко вдихнув і сказав:
— Гаразд, досить, ми можемо поговорити про це пізніше. Наше головне завдання зараз – спуститися вниз, вкрасти два комплекти одягу і швидко втекти.
Джван Хао насупився:
— Ми не можемо придумати чогось іншого? Це занадто соромно.
Ці Шаожон подивився на Джван Хао та сказав:
— Не хвилюйся, навіть якщо тебе знайдуть, то, найімовірніше, не впізнають. У кращому разі тебе просто поб'ють. Нічого страшного.
Джван Хао насупився:
— Але...
— Ніяких «але»... Ти забув, що в нашій угоді перед заручинами є пункт про те, що коли ми вирушаємо в подорож, ти відповідаєш за їжу, одяг, житло і транспорт! Зараз я не маю жодного гарного одягу, тож, звісно, ти маєш щось із цим зробити, – сказав Ці Шаожон.
Джван Хао подивився на Ці Шаожона й насупився:
— Мушу сказати, що твоя угода перед заручинами справді всеосяжна.
Ці Шаожон усміхнувся:
— Є приказка, що фортуна така ж непередбачувана, як і погода. Щоб впоратися з надзвичайними ситуаціями потрібно повністю розглядати будь-які варіанти! У цьому разі ви можете оцінити переваги запобіжних заходів.
Джван Хао:
— …
Ці Шаожон подивився на Джван Хао та сказав:
— Гаразд, годі тягнути час. Йди й позич якийсь одяг. Двох комплектів вистачить, більше нам не потрібно.
Джван Хао насупився і стрибнув із даху. Як тільки він приземлився на землю, почувся гавкіт собак.
— Дідусю, дідусю, там злодій! Злодій прокрався!
Ці Шаожон схопився за лоб і подумав про себе: «Ніколи б не подумав, що в цьому світі також використовують собак для охорони будинків!»
Схоже, Джван Хао не підходить на роль злодія! Ці Шаожон вагався між тим, щоб залишитися й чекати на можливість врятуватися, і тим, щоб тікати першим.
— Братику, там ще один, – вибігла молода дівчина.
Хлопчик різко випустив стрілу в напрямку Ці Шаожона, і той впав із даху.
Обличчя Ці Шаожона стало гарячим. Як соромно, він уже давно не був таким збентеженим.
— Дідусю, я зловив злодія, я зловив злодія, я зловив двох злодіїв! – схвильовано кричав хлопчик.
Ці Шаожон прикусив губу. Щойно хлопчик зробив крок, Ці Шаожон побачив, що він був майстром бойових мистецтв другого рівня. Раніше він міг покінчити із цілою групою таких, як він, за секунду одним помахом руки, але зараз...
Старий чоловік повільно вийшов і сказав:
— Дозволь мені поглянути.
Він кілька разів окинув поглядом Джван Хао, а потім подивився на Ці Шаожона. Ці Шаожон помітив, як хвиля магії, здавалося, ненадовго обернулася навколо нього.
— Як дивно. Ці двоє – магічні відходи, вони взагалі не мають ніякої магічної сили або бойових навичок.
Хлопчик поклав руки на стегна й самовдоволено подивився на старого, кажучи:
— Дідусю, і ти називав мене нікчемою? Поглянь на цих двох, ось вони справжні нікчеми! Обидва такі дорослі, а не вміють ні чаклувати, ні битися.
Старий подивився на хлопця і сказав:
— Тобі тринадцять років, а ти маєш лишень другий рівень бойових мистецтв. З тебе точно нічого не вийде.
Очі Ці Шаожона розширилися. Йому лише тринадцять? Але його зріст уже 1,8 метра! На противагу йому дівчинка була лише 1,5 метра на зріст. Ці Шаожон навіть здивувався, коли вона назвала цього гнилого хлопця своїм молодшим братом.
— Гей, ви двоє, ви такі слабкі, але однаково хотіли нас обікрасти. Ви шукаєте смерті? – злісно промовив дурний хлопчисько.
Ці Шаожон:
— ...
Джван Хао:
— ...
Старий, закуривши люльку, сказав:
— Досить, життя зараз нелегке. Цих двох хлопців теж шкода, даймо їм якийсь одяг.
— Дідусю, тканина коштує дорого! Два комплекти одягу коштують багато грошей.
Хлопчик був незадоволений.
Старий промовив:
— Тоді нехай залишаються тут і працюють, поки не виплатять весь свій борг.
Ці Шаожон:
— …
Як говориться, тигра може обдурити й собака, коли він спуститься на рівнину, а покинутий фенікс у важкі часи не такий хороший, як курка. Що ж, схоже, що це все ж таки правда!
— Дідусю, ці двоє – обидва відходи, що вони можуть зробити?! – сказав Юнь Ху.
Старий неквапливо відповів:
— Це однаково краще, ніж нічого!
Юнь Ху закотив очі:
— Правильно!
Юнь Ху поклав руки на стегна, подивився на Ці Шаожона і Джван Хао та сказав:
— Слухайте, відтепер ви двоє будете відповідати за всю домашню роботу. Я... я буду наглядати за вами, і якщо ви наважитеся байдикувати, я вас поб'ю.
Ці Шаожон подивився на Юнь Ху й подумав: «Смердючий хлопчисько прикидається великохвостим вовком*! Йому лише тринадцять років, те саме що дитина! Однак він збудований як ведмідь, хто знає, що він їв, щоб вирости таким високим.»
*Цей термін зазвичай використовується для висміювання людей, які вдають із себе серйозних, крутих, авторитетних, компетентних тощо.
Ці Шаожон подивився на небо, що темніло, і насупився. Він повернувся до Юнь Ху й запитав:
— Де ми ночуватимемо?
Юнь Ху завмер, а потім подивився на старого:
— Так! Дідусю, де вони будуть спати? У нас у будинку немає зайвих кімнат.
Юнь Пін повільно затягнувся люлькою, на мить замислився і сказав:
— Ну, вони можуть спати у твоїй кімнаті.
Юнь Ху зблід від шоку й вигукнув:
— У моїй кімнаті?! Дідусю, моє ліжко дуже маленьке, там достатньо місця лише для того, щоб я лежав!
Юнь Пін подивився на Ці Шаожона і Джван Хао:
— Тоді нехай вони сплять на підлозі.
Юнь Ху кивнув:
— Твоя правда! Ці двоє – злодії, і вони залишаються тут лише для того, щоб віддати нам борг. Не потрібно бути надто добрим до цих двох.
Ці Шаожон:
— ...
***
Джван Хао та Ці Шаожон пішли за Юнь Ху до його кімнати. У кімнаті було дуже брудно, а в кутку стояло кілька розбитих глиняних глечиків, що змусило Джван Хао нахмуритися, коли він побачив це.
— Ось, для вас, – Юнь Ху кинув дві ковдри Ці Шаожону та Джван Хао.
Джван Хао подивився на ковдру у своїх руках і не міг не відчути певних побоювань:
— Чому в цій ковдрі так багато дірок?
Юнь Ху почухав голову і сказав:
— Напевно, її погриз щур.
Джван Хао миттєво відчув, як оніміла його шкіра голови:
— Її погриз щур? Навіщо йому гризти ковдри?
— Звідки мені знати?
Юнь Ху подумав: «Можливо, це тому, що в дитинстві я любив ховати їжу в ковдри. Певно цей запах привабив щурів».
— Ця ковдра смердить! – Ці Шаожон затиснув ніс.
Юнь Ху подивився на них і сказав:
— Ви хочете їх чи ні? Якщо не хочете, то я їх заберу.
— Я візьму, – сказав Джван Хао.
— Останнім часом було доволі холодно, й одних ковдр може бути недостатньо. Вам двом варто розділити одну, так буде трохи тепліше, – промовив Юнь Ху.
Джван Хао був схвильований. Після стількох днів лише це речення змогло принести йому стільки втіхи.
Невдовзі після того, як Юнь Ху ліг у своє ліжко, він почав хропіти.
Ці Шаожон і Джван Хао притулилися один до одного. Джван Хао подивився на Ці Шаожона й запитав:
— Як думаєш, що нам робити?
— Почекаймо спочатку й поспостерігаємо за ситуацією, – відповів Ці Шаожон.
Ці Шаожон насупився. Якщо новина про те, що вони тут, пошириться, а вони не встигнуть зняти печатку, накладену на них, їм пощастить, якщо їх знайдуть люди на їхньому боці. Якщо ж новина потрапить до рук ворога, то їх можна вважати мертвими.
Джван Хао подивився на Ці Шаожона і сказав:
— Тобі холодно? Якщо тобі холодно, можеш притулитися до мене, щоб зігрітися.
Ці Шаожон подивився на Джван Хао та сказав:
— Мені не холодно, просто паморочиться в голові від запаху.
Джван Хао:
— …
— Цей ідіот, мабуть, потайки ховав їжу в ковдрі, – сказав Джван Хао.
Ці Шаожон:
— ...
Хропіння Юнь Ху ставало все голоснішим і голоснішим, і в Ці Шаожона почали боліти барабанні перетинки:
— Цей хлопець дуже галасливий.
Далі
Розділ 126 - Тигр, що покидає гору*
*Китайська ідіома «虎落平阳», яка означає, що тигр покидає гору, падає на рівнину й застрягає там. Це метафора втрати сили. Рано-вранці. Юнь Ху подивився на темні кола під очима Ці Шаожона й запитав: — Гей, ти погано спав минулої ночі? Ці Шаожон кивнув: — Так! — Це тому, що ти зрозумів, що красти погано, і так сильно про це шкодував, що не міг заснути?! Ці Шаожон: — … Дурне хлопчисько, у тебе занадто бурхлива уява. Цей молодий господар не міг заснути через шум, який ти створював. — Так, я погано спав, тому що мене переповнював жаль. Якби він знав про це раніше, то вкрав би одяг з іншого будинку. — Ну принаймні ти розкаюєшся у своїх проступках. Визнання своїх помилок може дати тобі можливість виправитися, адже надзвичайно важливо бути добрим і чеснотливим, – сказав Юнь Ху. Ці Шаожон: — ... — А тепер поспіши випрати одяг. Ти проспав. Твій супутник уже встав і вже давно рубає дрова, – сказав Юнь Ху. Ці Шаожон пішов за Юнь Ху й побачив, як Джван Хао рубає дрова. — Гей, ти справді вправний! Ти раніше рубав дрова для заможних людей? – промовив Юнь Ху. Хоча магія Джван Хао була тимчасово запечатана, він усе ще мав силу й контроль у своїх рухах. Дрова, які він рубав, були однаковими за товщиною, що радувало око. Джван Хао глянув на Юнь Ху і сказав: — Так! Ти вгадав. — Тоді чому ти втік і вирішив стати злодієм? – запитав Юнь Ху. — Тому що господар, на якого я працював, збанкрутував і не міг більше платити нам зарплату, через що всіх робітників звільнили, – сказав Джван Хао. — То твій господар досі винен тобі гроші за ту роботу? – запитав Юнь Ху. Джван Хао кивнув: — Так. — Тоді це справді занадто несправедливо. Чому б тобі не подумати про вдосконалення?! Ти можеш вдосконалюватися і стати майстром бойових мистецтв! О, я знаю! Це тому, що ти боїшся важкої роботи? У кожного є мета, яку він хоче досягти, тож ти не можеш просто здатися, тому що боїшся важкої роботи. Тобі потрібно наслідувати мій приклад, – поплескав себе по грудях Юнь Ху. Джван Хао: — … Якщо я наслідуватиму тебе, то не зможу досягти жодного прогресу. — Знаєш, що? У мене є велика мрія, яку я хочу здійснити, – промовив Юнь Ху. Джван Хао усміхнувся й запитав: — І що ж це за мрія? — Приєднатися до групи найманців «Летючий тигр», стати найманцем, об'їздити весь світ і стати героєм цього покоління! Хіба це не чудова мрія? – запитав Юнь Ху. Джван Хао: — … Так! Це чудова мрія! Отже, наскільки сильні найманці Летючого тигра? І як щодо сили їхнього лідера?! — О, то ти не часто виходиш на вулицю, так? Не дивно, що такий неосвічений, як ти, став злодієм! – презирливо сказав Юнь Ху. Джван Хао: — ... — Група найманців «Летючий тигр» – наймогутніша група найманців у нашому місті. Їхній лідер – чудовий стрілець п'ятого рівня й має значну силу, – сказав Юнь Ху. — Незабаром я приєднаюся до групи найманців, стану опорою групи, а потім стану другим командиром і тоді… У цей момент Юнь Ху раптово зупинився. — І тоді... Переможеш лідера і станеш новим лідером групи найманців? – запитав Ці Шаожон, дивлячись на Юнь Ху. Юнь Ху похитав головою й заперечив: — Ні, це не так! Ці Шаожон подивився на почервоніле обличчя Юнь Ху, що знатно його потішило. Цей дурний хлопчик насправді... засоромився. Тож, він явно був закоханий. — І тоді... Переможеш лідера й одружишся з ним. Лідерка Летючого тигра – та ще красуня, – Юнь Цюе підійшла з кошиком, повним диких овочів. — Сестро, не говори дурниць! – пригніченим тоном сказав Юнь Ху. Юнь Цюе несхвально сказала: — Це не дурниці! Це ти завжди торочиш, що хочеш одружитися з лідеркою групи найманців «Летючий тигр». Юнь Цюе вибачливо усміхнулася Ці Шаожону та Джван Хао і сказала: — Мій молодший брат любить потеревенити, не варто сприймати його слова серйозно. Ці Шаожон: — … Джван Хао: — … — Сестро, припини говорити дурниці! Коли я таке казав?! – Юнь Ху подивився на Юнь Цюе, показуючи своє невдоволення. — Ти завжди перебільшуєш! Пів року тому ти стверджував, що ось-ось прорвешся і станеш майстром бойових мистецтв третього рівня. Дідусь навіть приготував для тебе екстравагантну святкову вечерю, але ти не зміг цього зробити. Пізніше ти сказав, що близький до прориву, і дідусь підготував для тебе ще одну святкову вечерю, але ти однаково не досягнув жодних результатів. Потім ти знову сказав, що ти близький до прориву, і дідусь приготував для тебе ще одну вечерю. Так було вісім разів, але ти все ще на другому рівні. Ми змарнували стільки грошей. Обличчя Юнь Ху почервоніло, він заскреготів зубами: — Сестро, не варто, щоб сторонні чули про наші сімейні справи! Крім того, ми з'їли всю приготовану їжу, так що вона не пропала даремно. Ці Шаожон: — … Вісім святкових вечер. Цей хлопець ж не міг зробити це навмисно, чи не так? З іншого боку, його дідусь також був доволі дивним. Хлопець стільки разів кричав «вовк», але він і далі йому вірив. — Сестро, що ми сьогодні їстимемо? – запитав Юнь Ху. — Дикі овочі, – відповіла Юнь Цюе. Юнь Ху подивився на Юнь Цюе. Його плечі опустилися, а голос був сповнений невдоволення, коли він сказав: — Сестро, чому ми знову маємо їсти цю їжу! Я не вівця, я не хочу їсти овочі! — Якщо не хочеш їсти, то не їж, – спокійно сказала Юнь Цюе. Вираз обличчя Юнь Ху змінився: — Сестро, не будь такою! Як щодо того, щоб я пішов на гору і зловив дикого кабана, аби ми могли з’їсти його? Юнь Цюе подивилася на Юнь Ху й безпорадно відповіла: — На горі небезпечно. Ти вже забув? Минулого разу, коли ти хотів вполювати кабана, той самий кабан зіштовхнув тебе з гори й ти ледь не загинув. Юнь Цюе тихо пирхнула і сказала: — Я кажу це для твого ж блага. Батько помер рано, і в нашій сім’ї залишився лише один спадкоємець, і це ти. Якщо хочеш померти, спершу заведи собі спадкоємця, а тоді вже вмирай. Ці Шаожон глибоко вдихнув і подумав про себе: «Ця сестра справді жорстка». — Сестро, минулого разу трапився нещасний випадок. Цього разу зі мною буде двоє помічників, тож нічого не станеться, – сказав Юнь Ху. Юнь Цюе подивилася на Юнь Ху й запитала: — Де твої двоє помічників? Юнь Ху подивився на Ці Шаожона та Джван Хао: — Тут! Юнь Цюе подивилася на Ці Шаожона та Джван Хао і сказала: — Ні, тільки не ці двоє. Юнь Ху насупився: — Чому? — Вони взагалі не вміють битися й використовувати магію! Яка від них користь? Звісно, ти не можеш їх узяти, – сказала Юнь Цюе. Юнь Ху: — ... Ці Шаожон: — … Пройшло багато часу відтоді, як на нього дивилися так зверхньо. Що ж, у будь-якому разі він не міг зараз показати їм свою справжню силу. Ці Шаожон штовхнув Джван Хао ліктем і запитав: — Як ти себе почуваєш? Джван Хао скривився: — Це вперше для мене. Юнь Цюе підозріло подивилася на Ці Шаожона і Джван Хао й запитала: — Про що ви двоє шепотитесь? Ці Шаожон усміхнувся Юнь Цюе і сказав: — Він ніколи раніше не ловив дикого кабана, тому для нього це все в новинку. Юнь Ху зневажливо промовив: — Ти вже такий старий, але ніколи не ловив кабана? Не дивно, що ти можеш бути лише злодієм. До речі, твої злодійські здібності жахливі. З усіх тутешніх будинків ти вирішив обікрасти саме мою хату. Наша сім'я настільки бідна, наскільки це взагалі можливо. Іноді, коли я хочу піти випити, я обшукую весь будинок і не можу знайти навіть жалюгідної мідної монети. Джван Хао: — … Коли ж до нього повернеться магія! Ці дні тягнулися, наче роки. — Ха! Ти зізнався! Минулого разу, коли в будинку творився безлад, ти збрехав мені та сказав, що нас вирішив обікрасти злодій. А насправді це був ти! Я так і знала. Який злодій буде настільки дурним, щоб красти з нашого будинку? – Юнь Цюе поклала руки на стегна. Ці Шаожон: — ... Джван Хао: — ... — Сестро, допоможи і прикрий мене вдома. Я швидко вийду і скоро повернуся, – сказав Юнь Ху. Юнь Цюе подивилася на Юнь Ху і сказала: — Роби, що тобі вдається. Юнь Ху кивнув: — Знаю, знаю. Сестро, я знаю свої межі. Якщо мені вдасться вполювати дикого кабана, я приготую для тебе кілька свинячих рисаків. Я чув, що це може покращити зовнішній вигляд. Юнь Цюе: — … *** Ці Шаожон і Джван Хао попрямували за Юнь Ху до гірського лісу. — Вам двом не треба боятися. Просто йдіть за мною, вашим старшим братом Ху. Дикі кабани насправді не є чимось особливим. Тож не хвилюйтеся, поки ви йдете за мною, я обіцяю, що ви повернетеся неушкодженими. Адже я ваш братик Ху. Людина, якій судилося стати героєм, – впевнено сказав Юнь Ху. Ці Шаожон закотив очі й подумав: «Такі слова із вуст людини, яку ледь не вбив дикий кабан, зовсім не переконливі!» Юнь Ху йшов попереду великими кроками, а Джван Хао позаду, склавши руки. Ці Шаожон нахилив голову і звернувся до Джван Хао: — Поглянь на цього хлопця, як думаєш, коли він прорветься до третього рівня? Джван Хао подивився на Юнь Ху і сказав: — Він уже повинен бути на межі прориву, але схоже не знає, як досягти переломного моменту. Якщо він зможе досягти його, то, можливо, зможе прорватися завтра, але якщо ні, то, боюся, десь через десять років... Джван Хао подумав про себе: «Здібності Юнь Ху насправді доволі хороші. Якби цей хлопець народився в більш заможній родині й мав хорошого вчителя, то вже давно прорвався би вперед. Однак він народився в маленькому гірському селі, де було дуже мало людей, які зналися на таких речах». Ці Шаожон скривив губи: — Як прикро… Такому ідіоту, як цей хлопець, точно буде важко з'ясувати, як прорватися! Почулося хрюкання, і триметровий дикий кабан з довгими гострими іклами вибіг перед ними. Ці Шаожон швидко видерся на найближче дерево. Хоча його магія була запечатана, його швидкість, коли йому доводилося тікати, залишалася незмінною. Юнь Ху став перед кабаном і міцно стиснув сокиру в руці. Він сказав: — Не бійся, я точно зможу заблокувати його. Якщо ви підете за своїм братом Ху, то гарантовано отримаєте м'ясо. Ці Шаожон подивився на Юнь Ху й не міг не заскреготати зубами. Юнь Ху, цей ідіот, не спеціально ж шукає смерті? Йому потрібно просто сховатися! Якщо він помре, як їм пояснити це старому? Кабан тупнув ратицею й кинувся на Юнь Ху. Ці Шаожон подивився на тремтячі ноги Юнь Ху й заплющив очі. Якщо він боїться, то повинен сховатися! Що ж він робить? В одну мить Ці Шаожон побачив, як Джван Хао, який уже виліз на верхівку дерева, злегка зістрибнув, приземлившись прямо на кабана. Джван Хао вдарив кабана в голову, і той одразу ж впав на землю. Побачивши, що кабан впав, Юнь Ху підскочив і різко рубонув його по голові. Ці Шаожон спустився вниз, подивився на Джван Хао і прошепотів: — Твоя сила відновилася? Джван Хао похитав головою й відповів: — Ні. — Тоді як?.. — В минулому я пройшов спеціальну підготовку. Навіть якщо я не можу використовувати магію, моєї власної фізичної підготовки більш ніж достатньо, щоб впоратися з таким кабаном, – відповів Джван Хао. Ці Шаожон закотив очі: — Якщо ти такий могутній, чому тебе спіймали на крадіжці? Джван Хао почервонів: — Це тому, що я був недосвідченим! Насправді навіть без магії він міг би легко впоратися з Юнь Ху та іншими, але тоді їхнє місцеперебування було б викрито. Ці Шаожон подивився на Джван Хао і сказав: — О, недосвідченість справді виснажує! Якщо в тебе буде можливість у майбутньому, тобі потрібно накопичити більше досвіду. Джван Хао: — … Подібні речі, пережиті одного разу, залишаться незабутніми на все життя. У їхній поточній ситуації краще триматися тихо.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!