Перстень, що ув'язнює Бога

Розділ 125 - Перша крадіжка

Особняк Фен   — Фен Юань цяньбею, що ви маєте на увазі, кажучи, що молодий господар і панич Джван зникли? – дещо схвильовано запитав Му Тінсюань.   — Молодий господар Ці збирався сьогодні оглянути лікарський сад, але управитель саду сказав, що вони так і не з'явилися, – зітхнув Фен Юань.   Му Тінсюань насупився й запитав:    — Як таке може бути?   Фен Юань подивився на Му Тінсюаня та Ї Фаня і сказав:    — Я вже відправив декого з'ясувати ситуацію. Я повідомлю вам, як тільки отримаю якісь новини.   Ї Фань насупився:    — Ми знову потурбували цяньбея.   Фен Юань подивився на Ї Фаня та Му Тінсюаня і сказав:    — Вам не потрібно надто хвилюватися. Можливо, вони просто зупинилися помилуватися краєвидами по дорозі й затрималися.   Му Тінсюань насилу усміхнувся й відповів:    — Сподіваюся, що так.   Му Тінсюань та Ї Фань вийшли з важким серцем.   — Як думаєш, що сталося? – запитав Му Тінсюань у Ї Фаня.   Ї Фань похитав головою й відповів:    — Я не впевнений, але думаю, що Фен Юань, ймовірно, приховав від нас якусь інформацію. Боюся, нам доведеться самим розслідувати цю справу.   Му Тінсюань заплющив очі та трохи втомлено промовив:    — Мені здається, що нашого молодого господаря втягнули у внутрішні чвари Торгового Альянсу.   ***   Усередині особняка Фен   Фен Юань заклав руки за спину, похмуро дивлячись на людину, одягнену в чорне, і запитав:    — Кажеш, що є ознаки того, що на місці злочину було використано Перстень, що ув'язнює Бога?   — Так, якщо магія Ці Шаожона і Джван Хао була запечатана, то можна припустити, що стався найгірший із можливих варіантів.   — Фен Хе, цей хлопець з'їхав із глузду. Мало того, що він вкрав Перстень, що ув'язнює Бога, він ще й використав його на Джван Хао, – промовив Фен Юань, сповнений гніву.    У родині Джван Хао був майстер рівня святого, і Фен Юань не міг не відчувати певного страху.   — Господарю, якщо із Ці Шаожоном справді щось трапиться, то що ви збираєтеся робити з даною йому обіцянкою?   — Навіть якщо із Ці Шаожоном трапиться щось погане, я не можу відмовитися від справи Му Тінсюаня. Ці Шаожон втрутився в боротьбу за владу в Торговому Альянсі лише тому, що врятував мені життя. Якщо я відмовлюся від свого слова тільки через це, то що подумають про мене люди?   — Те, що каже господар, правда, проте насправді не потрібно багато зусиль, щоб допомогти Му Тінсюаню розібратися з родиною Му.   — Залучи більше людей до пошуків Ці Шаожона та Джван Хао. Джван Хао мусив мати з собою хоч якийсь рятівний інструмент. Я не вірю, що ці двоє людей так легко потраплять у біду, – сказав Фен Юань.   ***   Ці Шаожон і Джван Хао лежали на даху, дивлячись на мотузку для білизни, що висіла на чиємусь подвір'ї.   — Скажи мені, куди саме ми телепортувалися? – запитав Ці Шаожон.   Джван Хао похитав головою й відповів:    — Я не знаю.   — Це місце точно відстало від часу, – з деяким презирством сказав Ці Шаожон.   Джван Хао кивнув:    — Погоджуюсь!   — Той сувій телепортації вибрав випадкове місце? Твій дідусь не боявся, що ти випадково телепортуєшся кудись, куди варто не лізти? – здивовано промовив Ці Шаожон.   — Спочатку місцем призначення сувою була резиденція родини Джван, але ми зараз занадто далеко від дому. Сувій телепортації не зміг відправити нас туди, і тому виникла проблема. Я також не знаю, де ми зараз перебуваємо, – сказав Джван Хао.   Ці Шаожон глибоко вдихнув і сказав:    — Гаразд, досить, ми можемо поговорити про це пізніше. Наше головне завдання зараз – спуститися вниз, вкрасти два комплекти одягу і швидко втекти.   Джван Хао насупився:    — Ми не можемо придумати чогось іншого? Це занадто соромно.   Ці Шаожон подивився на Джван Хао та сказав:    — Не хвилюйся, навіть якщо тебе знайдуть, то, найімовірніше, не впізнають. У кращому разі тебе просто поб'ють. Нічого страшного.   Джван Хао насупився:    — Але...   — Ніяких «але»... Ти забув, що в нашій угоді перед заручинами є пункт про те, що коли ми вирушаємо в подорож, ти відповідаєш за їжу, одяг, житло і транспорт! Зараз я не маю жодного гарного одягу, тож, звісно, ти маєш щось із цим зробити, – сказав Ці Шаожон.    Джван Хао подивився на Ці Шаожона й насупився:    — Мушу сказати, що твоя угода перед заручинами справді всеосяжна.   Ці Шаожон усміхнувся:    — Є приказка, що фортуна така ж непередбачувана, як і погода. Щоб впоратися з надзвичайними ситуаціями потрібно повністю розглядати будь-які варіанти! У цьому разі ви можете оцінити переваги запобіжних заходів.   Джван Хао:    — …   Ці Шаожон подивився на Джван Хао та сказав:    — Гаразд, годі тягнути час. Йди й позич якийсь одяг. Двох комплектів вистачить, більше нам не потрібно.   Джван Хао насупився і стрибнув із даху. Як тільки він приземлився на землю, почувся гавкіт собак.   — Дідусю, дідусю, там злодій! Злодій прокрався!   Ці Шаожон схопився за лоб і подумав про себе: «Ніколи б не подумав, що в цьому світі також використовують собак для охорони будинків!»   Схоже, Джван Хао не підходить на роль злодія! Ці Шаожон вагався між тим, щоб залишитися й чекати на можливість врятуватися, і тим, щоб тікати першим.   — Братику, там ще один, – вибігла молода дівчина.    Хлопчик різко випустив стрілу в напрямку Ці Шаожона, і той впав із даху.   Обличчя Ці Шаожона стало гарячим. Як соромно, він уже давно не був таким збентеженим.   — Дідусю, я зловив злодія, я зловив злодія, я зловив двох злодіїв! – схвильовано кричав хлопчик.    Ці Шаожон прикусив губу. Щойно хлопчик зробив крок, Ці Шаожон побачив, що він був майстром бойових мистецтв другого рівня. Раніше він міг покінчити із цілою групою таких, як він, за секунду одним помахом руки, але зараз...   Старий чоловік повільно вийшов і сказав:    — Дозволь мені поглянути.   Він кілька разів окинув поглядом Джван Хао, а потім подивився на Ці Шаожона. Ці Шаожон помітив, як хвиля магії, здавалося, ненадовго обернулася навколо нього.   — Як дивно. Ці двоє – магічні відходи, вони взагалі не мають ніякої магічної сили або бойових навичок.   Хлопчик поклав руки на стегна й самовдоволено подивився на старого, кажучи:    — Дідусю, і ти називав мене нікчемою? Поглянь на цих двох, ось вони справжні нікчеми! Обидва такі дорослі, а не вміють ні чаклувати, ні битися.   Старий подивився на хлопця і сказав:    — Тобі тринадцять років, а ти маєш лишень другий рівень бойових мистецтв. З тебе точно нічого не вийде.   Очі Ці Шаожона розширилися. Йому лише тринадцять? Але його зріст уже 1,8 метра! На противагу йому дівчинка була лише 1,5 метра на зріст. Ці Шаожон навіть здивувався, коли вона назвала цього гнилого хлопця своїм молодшим братом.   — Гей, ви двоє, ви такі слабкі, але однаково хотіли нас обікрасти. Ви шукаєте смерті? – злісно промовив дурний хлопчисько.   Ці Шаожон:    — ...   Джван Хао:    — ...   Старий, закуривши люльку, сказав:    — Досить, життя зараз нелегке. Цих двох хлопців теж шкода, даймо їм якийсь одяг.   — Дідусю, тканина коштує дорого! Два комплекти одягу коштують багато грошей.   Хлопчик був незадоволений.   Старий промовив:    — Тоді нехай залишаються тут і працюють, поки не виплатять весь свій борг.   Ці Шаожон:    — …   Як говориться, тигра може обдурити й собака, коли він спуститься на рівнину, а покинутий фенікс у важкі часи не такий хороший, як курка. Що ж, схоже, що це все ж таки правда!   — Дідусю, ці двоє – обидва відходи, що вони можуть зробити?! – сказав Юнь Ху.   Старий неквапливо відповів:    — Це однаково краще, ніж нічого!   Юнь Ху закотив очі:    — Правильно!   Юнь Ху поклав руки на стегна, подивився на Ці Шаожона і Джван Хао та сказав:    — Слухайте, відтепер ви двоє будете відповідати за всю домашню роботу. Я... я буду наглядати за вами, і якщо ви наважитеся байдикувати, я вас поб'ю.   Ці Шаожон подивився на Юнь Ху й подумав: «Смердючий хлопчисько прикидається великохвостим вовком*! Йому лише тринадцять років, те саме що дитина! Однак він збудований як ведмідь, хто знає, що він їв, щоб вирости таким високим.»   *Цей термін зазвичай використовується для висміювання людей, які вдають із себе серйозних, крутих, авторитетних, компетентних тощо.   Ці Шаожон подивився на небо, що темніло, і насупився. Він повернувся до Юнь Ху й запитав:    — Де ми ночуватимемо?   Юнь Ху завмер, а потім подивився на старого:    — Так! Дідусю, де вони будуть спати? У нас у будинку немає зайвих кімнат.   Юнь Пін повільно затягнувся люлькою, на мить замислився і сказав:    — Ну, вони можуть спати у твоїй кімнаті.   Юнь Ху зблід від шоку й вигукнув:    — У моїй кімнаті?! Дідусю, моє ліжко дуже маленьке, там достатньо місця лише для того, щоб я лежав!   Юнь Пін подивився на Ці Шаожона і Джван Хао:    — Тоді нехай вони сплять на підлозі.   Юнь Ху кивнув:    — Твоя правда! Ці двоє – злодії, і вони залишаються тут лише для того, щоб віддати нам борг. Не потрібно бути надто добрим до цих двох.   Ці Шаожон:    — ...   ***   Джван Хао та Ці Шаожон пішли за Юнь Ху до його кімнати. У кімнаті було дуже брудно, а в кутку стояло кілька розбитих глиняних глечиків, що змусило Джван Хао нахмуритися, коли він побачив це.   — Ось, для вас, – Юнь Ху кинув дві ковдри Ці Шаожону та Джван Хао.   Джван Хао подивився на ковдру у своїх руках і не міг не відчути певних побоювань:    — Чому в цій ковдрі так багато дірок?   Юнь Ху почухав голову і сказав:    — Напевно, її погриз щур.   Джван Хао миттєво відчув, як оніміла його шкіра голови:    — Її погриз щур? Навіщо йому гризти ковдри?   — Звідки мені знати?   Юнь Ху подумав: «Можливо, це тому, що в дитинстві я любив ховати їжу в ковдри. Певно цей запах привабив щурів».   — Ця ковдра смердить! – Ці Шаожон затиснув ніс.   Юнь Ху подивився на них і сказав:    — Ви хочете їх чи ні? Якщо не хочете, то я їх заберу.   — Я візьму, – сказав Джван Хао.   — Останнім часом було доволі холодно, й одних ковдр може бути недостатньо. Вам двом варто розділити одну, так буде трохи тепліше, – промовив Юнь Ху.   Джван Хао був схвильований. Після стількох днів лише це речення змогло принести йому стільки втіхи.   Невдовзі після того, як Юнь Ху ліг у своє ліжко, він почав хропіти.   Ці Шаожон і Джван Хао притулилися один до одного. Джван Хао подивився на Ці Шаожона й запитав:    — Як думаєш, що нам робити?   — Почекаймо спочатку й поспостерігаємо за ситуацією, – відповів Ці Шаожон.   Ці Шаожон насупився. Якщо новина про те, що вони тут, пошириться, а вони не встигнуть зняти печатку, накладену на них, їм пощастить, якщо їх знайдуть люди на їхньому боці. Якщо ж новина потрапить до рук ворога, то їх можна вважати мертвими.   Джван Хао подивився на Ці Шаожона і сказав:    — Тобі холодно? Якщо тобі холодно, можеш притулитися до мене, щоб зігрітися.   Ці Шаожон подивився на Джван Хао та сказав:    — Мені не холодно, просто паморочиться в голові від запаху.   Джван Хао:    — …   — Цей ідіот, мабуть, потайки ховав їжу в ковдрі, – сказав Джван Хао.   Ці Шаожон:    — ...   Хропіння Юнь Ху ставало все голоснішим і голоснішим, і в Ці Шаожона почали боліти барабанні перетинки:    — Цей хлопець дуже галасливий.