Пролунав свисток, і група охоронців із Торгового Альянсу підбігла до них.
Побачивши охоронців, Му Юешань злякався й пішов геть разом з іншими людьми.
— Молодий господарю Ці, ми запізнилися? – запитав командир охоронців.
Ці Шаожон махнув рукою:
— Ні, ви прийшли якраз вчасно.
Командир охоронців подивився на Джван Хао та сказав:
— Насправді молодий господар Джван настільки сильний, що навіть якби б ми не прийшли, я вірю, що ви змогли б втекти неушкодженими.
Джван Хао подивився на нього і сказав:
— Командире, ви мені лестите!
— Молодий господарю Ці, вам краще не виходити з дому в ці дні. Якщо ви вийдете, то не варто йти в пустелю, – промовив командир охоронців, дивлячись на Ці Шаожона.
Ці Шаожон кивнув:
— Я розумію.
Джван Хао подивився на Ці Шаожона і сказав:
— Людина, яка щойно вкрала твій гаманець, схоже, втекла. Скільки там було грошей?
— Сто срібних монет, – відповів Ці Шаожон.
— Тільки сто срібних монет? – Джван Хао насупився. Якби він знав раніше, що це така маленька сума, він би не витрачав стільки зусиль, намагаючись повернути їх назад.
Ці Шаожон подивився на Джван Хао й сердито промовив:
— Джван Хао, що це за вираз обличчя! Знаєш, на сто срібних монет можна купити багато булочок.
Джван Хао:
— ...
— Молодий господарю Ці, ходімо назад, – промовив командир охоронців.
Ці Шаожон кивнув:
— Гаразд.
***
Резиденція родини Му
Лікар подивився на шрам на спині Му Юешаня, насупився і сказав:
— Рана дещо глибока. Магія грому, яка тебе поранила, схоже, містила ще кілька видів магії, тому її так важко загоїти. Тобі залишається лише чекати, поки рана повільно загоїться. Лідере родини, постарайся уникати конфліктів з іншими людьми найближчими днями.
Обличчя Му Юешаня було похмурим:
— З того, що я чув, Джван Хао – маг сьомого рівня, але цей хлопець явно на восьмому.
— Можливо, він приховав свою справжню силу. Колись королівська родина країни Юань була видатною і впливовою сім'єю, але зараз вона набагато слабша. Тим часом родина Джван процвітає, тож цілком природно, що імператор Тан має певні побоювання щодо них. Джван Хао справді занадто привертає увагу,– сказав старійшина збоку.
Му Юешань стиснув кулаки і сказав:
— Джван Хао справді дуже сильний.
Му Юешань завжди вважав, що таланту Му Хвая достатньо, щоб кинути виклик небу, але після запеклої битви з Джван Хао, він нарешті зрозумів, що на кожну гору завжди знайдеться інша, вища.
Нинішня сила Джван Хао вже була досить страхітливою. Через два роки в старшому поколінні може залишитися небагато людей, які могли б стати йому рівними противниками. Му Хвай вважався хорошим серед молодшого покоління, але порівнюючи з Джван Хао різниця була надто великою. Ці Шаожону пощастило мати такого здібного нареченого.
— Батьку, ти поранений? – Му Хвай занепокоєно увійшов.
Му Юешань подивився на Му Хвая і сказав:
— Просто невелика травма, нічого серйозного.
Му Хвай подивився на Му Юешаня і сказав:
— Батьку, я чув, що ти побився із Ці Шаожоном. Це правда?
Му Юешань подивився на Му Хвая й відповів:
— Батько не бився з ним. Я просто хотів дещо обговорити.
Му Хвай подивився на Му Юешаня і сказав:
— Батьку, як щодо того, щоб я пішов і попросив вибачення перед своїм двоюрідним братом, Му Тінсюанем. Можливо, ми зможемо спробувати помиритися*?
*«Обміняти зброю війни на дари нефриту й шовку» - перетворити ворожість на дружбу.
Обличчя Му Юешаня опустилося:
— Тобі не можна йти.
— Чому? – спантеличено запитав Му Хвай.
— Немає ніякої причини, просто не дозволяю, – люто відповів Му Юешань.
Му Хвай похмуро сказав:
— Батьку, родина Му майже зруйнована, а ти все ще не можеш позбутися своєї зарозумілості?
— Замовкни. Можеш іти! – сказав Му Юешань.
Му Хвай зціпив зуби й пішов.
***
Ці Шаожон і Джван Хао повернулися до свого двору. Му Тінсюаня та Ї Фаня там не було, але був Фен Юань.
— Молодий господарю Ці, я чув, що на тебе напав Му Юешань під час вашої прогулянки. Цей Му Юешань останнім часом поводиться дедалі зухваліше! Він уже в такому віці, але все ще знущається з молоді! – промовив Фен Юань.
Ці Шаожон підняв підборіддя:
— Я чув, що багато його наложниць втекли. Він такий старий, тож має поганий характер, бо його бажання не задовольняються. Я можу йому це трохи пробачити.
Куточок рота Фен Юаня сіпнувся, і він сказав:
— Молодий господар Ці справді великодушний!
Ці Шаожон махнув рукою:
— Ви мені лестите!
Фен Юань:
— ...
Фен Юань подивився на Джван Хао, який стояв поруч із Ці Шаожоном, і промовив:
— Серед молоді цього покоління багато героїв, молодий господарю Джван Хао, ви дуже сильний!
Джван Хао кивнув Фен Юаню і сказав:
— Цяньбей переоцінює мене.
— Я чув, що молодий господар Джван Хао не тільки майстерно приборкує звірів, але і вміє малювати магічні сувої. Цих двох навичок, самих собою, достатньо для того, щоб не турбуватися про проблеми з грошима протягом усього життя. Молодий господарю Ці, ти благословенний! – сказав Фен Юань.
Ці Шаожон:
— Цяньбей дійсно переоцінює його. Здібності Джван Хао посередні. Вони з Му Юешанем билися так довго, але він навіть не зміг перемогти старого...
Джван Хао:
— ...
Фен Юань засміявся:
— Молодий господарю Ці, не потрібно мати таких високих вимог. Адже Му Юешань живе на багато довше, ніж Джван Хао! До речі, молодий господарю, куди поділися твої підлеглі?
— Вони вийшли, – промовив Ці Шаожон.
Фен Юань кивнув:
— Зрозуміло! Останнім часом у цих краях не дуже спокійно, вам усім варто бути трохи обережнішими!
— Цяньбей має рацію, дякую за нагадування! – шанобливо промовив Ці Шаожон.
Поговоривши ще трохи про косметичний бізнес із Ці Шаожоном, Фен Юань пішов.
— Господарю, цей Ці Шаожон справді занадто зухвалий. Він явно знає, що нажив собі ворога з родини Му, але однаково вибіг погратися. Хіба він не залицяється до смерті? – сказав слуга поруч із Фен Юанем.
Фен Юань насупився і сказав:
— Сучасна молодь! Вони всі схильні до ризику і їх не можна недооцінювати! До речі, Джван Хао справді сильний. Я думав, що чутки були трохи перебільшені, але я не очікував, що цей хлопець виявиться навіть кращим за чутки!
— Господар дуже високої думки про Джван Хао!
Фен Юань усміхнувся:
— Якщо цей хлопець зможе щасливо дожити до тридцяти років, він точно зможе досягти рівня святого.
Джван Хао оглянув порожнє подвір'я і, повернувшись до Ці Шаожона, сказав:
— Ї Фань та Му Тінсюань пішли і, хто знає, де вони зараз. Коли вони повернуться?
Ці Шаожон зітхнув:
— Якщо я правильно здогадався, Тінсюань, напевно, пішов шукати того брехливого шахрая, Кван Ї. Я чув, що той ледве зводить кінці з кінцями й не може дозволити собі будинок у місті, тому живе в пустелі.
Джван Хао:
— …
***
За межами лісу
Ї Фань йшов поруч із Му Тінсюанем і питав:
— Кого ти збираєшся знайти?
— Того, хто вирішив мою долю!
— Ворожбита з тих часів? – запитав Ї Фань.
Му Тінсюань кивнув:
— А-Фаню, ти дуже швидко все зрозумів. Я просто хочу знати, чи справді моя доля така погана!
Ї Фань подивився на Му Тінсюаня і сказав:
— Доля мінлива, ніхто не може знати напевно, що станеться в майбутньому. Не варто так сильно перейматися словами того ворожбита!
Му Тінсюань міцно стиснув кулаки:
— Я знаю, але я просто не можу це так залишити.
Му Тінсюань та Ї Фань підійшли до дверей внутрішнього двору. Їх привітав молодий чоловік.
— Кого ви двоє шукаєте?
— Я шукаю залізний рот, пана Кван Ї! – холодно промовив Му Тінсюань.
Юнак насупився:
— Вчитель живе усамітнено вже багато років, і він уже припинив практикувати ворожіння вісім років тому. Будь ласка, йдіть геть!
Му Тінсюань холодно посміхнувся:
— Він більше не практикує ворожіння? У нього ж усе йшло чудово, чому він припинив?
— Вчитель сказав, що занадто багато небесних таємниць просочилося назовні, і це негативно вплинуло на його долю, – відповів юнак.
— Твій вчитель боявся, що розкрив занадто багато небесних таємниць, чи він розповів занадто багато пророцтв і боявся, що його викриють у брехні? А може, він вирішив, що обдурив достатньо ідіотів і вже заробив достатньо грошей, тому зупинився! – промовляв Му Тінсюань.
— Як зухвало! – юнак обурено подивився на них.
Му Тінсюань подивився на юнака:
— Забирайся геть.
Юнак гнівно подивився на Му Тінсюаня, а Ї Фань зробив крок уперед і ногою відчинив двері.
— Заходь! – Ї Фань обернувся і промовив до Му Тінсюаня.
Му Тінсюань кивнув:
— Добре!
Юнак занепокоєно промовив:
— Вчитель зараз відпочиває, вам не можна заходити.
На подвір'ї в інвалідному візку сидів чоловік середнього віку й дивився на шахову дошку. Побачивши, що Му Тінсюань увійшов, він підняв голову й подивився на нього.
— Хто ти? – запитав Кван Ї.
Му Тінсюань подивився на Кван Ї й відповів:
— Цяньбей дуже забудькуватий. Ти передбачив мою долю, коли я народився, і я ненавиджу тебе вже понад десять років, але ти навіть не впізнаєш, хто я такий.
Кван Ї подивився на Му Тінсюаня й запитав:
— Ти... Му Тінсюань?
— Цяньбей усе ще пам'ятає мене! Тоді пам'ятаєш, що ти говорив про мене, коли я народився? – запитав Му Тінсюань, схрестивши руки.
Обличчя Кван Ї опустилося, і він нічого не відповів.
— Ти тут, щоб посваритися зі мною? – запитав Кван Ї.
Му Тінсюань подивився на Кван Ї і промовив:
— Цяньбей добре вміє передбачати майбутнє. Багато років тому ти передбачив, що я принесу лихо родині Му, і тепер це пророцтво збулося. Цяньбею, ти маєш таку дивовижну прозорливість, чи не можеш ти передбачити причину, чому я прийшов сюди сьогодні?
— Ми, ворожбити, не можемо передбачити власну долю! – Кван Ї зітхнув.
Му Тінсюань подивився на Кван Ї і сказав:
— Хоч я й не ворожбит, але можу сказати тобі, що сьогодні ти вирушиш у подорож, щоб зустрітися з королем Пекла!
— Я розкрив занадто багато небесних таємниць, і тепер я нарешті отримаю свою відплату. Я очікував, що цей день настане, але не думав, що це станеться так скоро, – сказав Кван Ї.
Му Тінсюань подивився на Кван Ї і промовив:
— Я прийшов сюди, щоб запитати цяньбея, чи були ці так звані пророцтва чимось, підказаним тобі злою людиною, чи це дійсно моя справжня доля!?
Кван Ї подивився на Му Тінсюаня і сказав:
— Якщо я скажу тобі, молодий господарю Му, ти однаково вб'єш мене сьогодні?
Му Тінсюань подивився на Кван Ї і сказав:
— Я можу дозволити тобі померти щасливішою смертю!
— Я чув, що в цяньбея є прекрасна дочка. Цяньбей розкрив так багато таємниць, що, мабуть, дуже хвилюється, що його дії можуть зашкодити майбутнім поколінням! – промовив Ї Фань, нахиливши голову.
Кван Ї різко повернувся, подивився на Ї Фаня й запитав:
— Що ти маєш на увазі?
— Я чув, що ворожбити не можуть передбачати свою долю й долю людей, які з ними пов'язані. Перед тим, як прийти сюди, я попросив декого передбачити майбутнє твоєї доньки й дізнався, що їй судилося в майбутньому стати лиходійкою, від чиїх рук загине багато людей. Я подумав, що для того, щоб запобігти смерті всіх цих невинних, чи не краще було б позбутися її зараз? – промовив Ї Фань.
— Це смішно! – сердито відповів Кван Ї.
Ї Фань подивився на Кван Ї і промовив:
— Смішно? Цяньбей – ворожбит, тож хіба ти не віриш у долю? Людина, яку я знайшов, є відомим експертом, кажуть, що його передбачення мають 90% точності!
— А як же решта 10%? – запитав Кван Ї.
Ї Фань посміхнувся:
— Інші 10%, ну, це важко сказати. Майбутнє постійно змінюється, тож ніщо не може бути на 100% визначеним у цьому світі.
Кван Ї:
— ...
Далі
Розділ 117 - Несподіваний поворот подій
Му Тінсюань подивився на Кван Ї й безтурботно запитав: — Цяньбею, що з твоїми ногами? Ти зробив занадто багато поганих вчинків? Невже Небеса нарешті втомилися від тебе? Кван Ї подивився на Му Тінсюаня, гірко посміхнувся і сказав: — Мої ноги зламав твій батько! Брови Му Тінсюаня сіпнулися, і він несвідомо підняв обличчя. Протягом багатьох років Му Тінсюань не міг позбутися свого упередження щодо Му Сінджи, але якби не той факт, що він також мав певні очікування щодо нього, Му Тінсюань не затаїв би таку величезну образу. Ї Фань холодно подивився на Кван Ї і сказав: — Отже, з пророцтвом Тінсюаня справді була якась проблема? Кван Ї стиснув губи й нічого не відповів. Ї Фань подивився на Кван Ї, опустив голову і сказав: — Цяньбею, ти не збираєшся нічого говорити? Як щодо цього, я піду знайду твою доньку, і ти зможеш пояснити все їй. Я чув, що вона дуже неслухняна, я можу привести її сюди й залишити тут із тобою. Навіть переламаю їй ноги, щоб вона не змогла втекти. У такий спосіб ваша пара батька й доньки зможуть скласти одне одному компанію! — Моє нещастя не має нічого спільного з моєю сім'єю, ваша високоповажносте, не треба цього робити, – Кван Ї одразу ж підняв очі. Ї Фань схрестив руки й безтурботно усміхнувся: — Це ти сказав такі слова про майбутнє новонародженої дитини, а тепер намагаєшся зі мною сперечатися? Кван Ї: — ... Кван Ї подивився на Му Тінсюаня, зітхнув і промовив: — Я повинен був знати, що добрі та злі вчинки завжди отримують свою відплату зрештою. Ще тоді, коли я оголосив про твою долю, я знав, що такий день, як сьогодні, колись настане. Кван Ї заплющив очі та продовжив: — Долю людини можна змінити. Коли ти народився, було два різних шляхи, якими могло піти твоє життя. Один, на якому ти досяг би шаленого успіху й допоміг би родині Му піднятися до слави, тоді як на іншому ти зазнав би багато труднощів у своєму житті, і наприкінці, ймовірно, знищив би родину Му. Му Тінсюань подивився на Кван Ї і стиснув кулаки: існував один шлях до просвітлення, й один шлях до пекла. Хіба він не народився від природи як зірка лиха? — Скільки благ тобі дав Му Юешань, що ти так зі мною вчинив? — Му Юешань викрав мою доньку й використовував її, щоб погрожувати мені. Він був молодим господарем родини Му, тож я повинен був виконувати його накази, – сказав Кван Ї. Му Тінсюань посміхнувся: — Перестань поводитися так, ніби з тобою вчинили несправедливо. З твоїми здібностями, якби ти справді не хотів, ніхто б не зміг змусити тебе щось робити! Кван Ї подивився на Му Тінсюаня і сказав: — У будь-якому випадку, мені дуже шкода. — Ти справді думаєш, що зараз є якась користь від того, що ти говориш ці слова? – запитав Му Тінсюань. Кван Ї неохоче усміхнувся і сказав: — Здається, уже трохи запізно для вибачень. Я не знаю, чи це збіг, чи це справді доля, але тоді ті слова були сказані під примусом Му Юешаня. Тепер, коли ми знову зустрілися, ти вже понівечений, а шрами на твоєму обличчі зіпсували твій первісний вигляд. Твоя доля справді виявилася саме такою, як я пророкував. — Як дивно, твоє пророцтво справдилося, – насмішкувато сказав Му Тінсюань. — На диво! – не міг не сказати Кван Ї. — Я думаю, що моє життя не таке вже й погане. Я працюю під керівництвом хорошого боса, і кінець родини Му вже близько, – зціпивши зуби, промовив Му Тінсюань. Кван Ї подивився на Му Тінсюаня і сказав: — Молодий господарю Му, там, де можна відпустити людей, треба їх пощадити. — Цяньбею, ти говориш дуже необережно. Той, кого покинула сім'я – це не ти, і той, у кого забрали ядро, також не ти. Ти вдаєш, ніби все гаразд, – холодно процідив Му Тінсюань. Кван Ї подивився на Му Тінсюаня і сказав: — Це відплата! Я повинен прийняти наслідки своїх дій. Усе це почалося через мене, і я можу тільки сподіватися, що це закінчиться зі мною. Тіло Кван Ї раптово впало в крісло. Ї Фань підійшов, перевіряючи, що сталося, і сказав Му Тінсюаню: — Цей старий ховав у роті маленький мішечок з отрутою. Він вкусив його й помер. Му Тінсюань сказав із похмурим виразом обличчя: — Він помер? Що ж, він легко відбувся. Му Тінсюань стиснув кулаки, він відчував, як задихається його серце. Ще з дитинства він ненавидів ворожбита, який напророчив йому таку долю, але тепер, коли ця людина померла в нього на очах, Му Тінсюань не відчув ані найменшого полегшення. Ї Фань подивився на Кван Ї і сказав: — Цей старий насправді ховав отруту в роті. Як я бачу, він, напевно, зробив занадто багато поганих речей, і вже давно очікував та готувався до такого дня, як сьогодні. Му Тінсюань подивився на Ї Фаня і сказав: — Ходімо! Ї Фань кивнув: — Звичайно. *** — Дощ іде, – Ї Фань підняв парасольку над головою Му Тінсюаня. Му Тінсюань щільніше загорнувся в одяг і сказав: — Починає дути вітер, трохи холодно. Ї Фань простягнув руку, обіймаючи Му Тінсюаня, і теплий струм влився в тіло Му Тінсюаня. Му Тінсюань відчув, що все його тіло стало теплим. Він повернув голову, подивився на Ї Фаня і сказав: — Твоя магія вогню добре контролюється, я більше не мерзну. Ї Фань усміхнувся і сказав: — Добре, що тобі подобається. Ходімо. Му Тінсюань кивнув: — Добре! Чоловік середнього віку в сірому одязі стояв під дощем і пильно дивився на них. Ї Фань подивився на Му Тінсюаня і промовив: — Тінсюаню, ця людина дивиться на тебе. Му Тінсюань насупився: — Це просто божевільний, не звертай на нього уваги, ходімо! Ї Фань кивнув: — Гаразд. Ї Фань обійняв Му Тінсюаня і пройшов повз чоловіка в сірому одязі. Чоловік у сірому подивився на спину Му Тінсюаня й хотів зробити крок уперед, але врешті-решт не зрушив із місця. Му Тінсюань опустив голову, жодного разу не озирнувшись назад. Ї Фань перевів погляд на Му Тінсюаня, але побачив, що той стиснув губи, а його обличчя зблідло. Ї Фань подивився на нього, на мить завагався й запитав: — Він не просто божевільний, чи не так? Му Тінсюань подивився на Ї Фаня і сказав: — Хіба ти вже не здогадався? Він... мій батько. Ї Фань подивився на Му Тінсюаня і сказав: — Ти не хочеш привітатися? Правда ж у тому, що ти завжди хотів отримати його любов і турботу? Му Тінсюань заплющив очі: — Коли я був маленьким, я дуже хотів, але ніколи не отримував цього. Тепер мені це більше не потрібно. Ї Фань: — Не хвилюйся, я завжди буду поруч із тобою… *** Резиденція родини Му — Кван Ї помер? – запитав Му Юешань. — Так, двоє людей сьогодні відвідали Кван Ї, після чого було виявлено, що він наклав на себе руки, – сказав старійшина родини Му. Му Юешань стиснув кулаки і сказав: — Тоді, мабуть, це правда. Відтоді, як Ці Шаожон поставив собі за мету придушити родину Му, Му Юешань уже розслідував його справу й дізнався про існування Му Тінсюаня, але він завжди думав, що це, можливо, просто збіг обставин. Однак тепер, коли Кван Ї мертвий, Му Юешань нарешті переконався в цьому. — Кван Ї справді вчинив самогубство? — Схоже, що Му Тінсюань змусив його померти. Му Юешань примружився: — Цей маленький білоокий вовк* справді жорстокий і безжальний. *Невдячний негідник або просто невдячний. — Лідере, що нам тепер робити? — Ці Шаожон, цей покидьок, яка йому користь від того, що він попросив Фен Юаня розібратися з нашою родиною Му? Невже воно того варте, усе заради нікчемного підлеглого? – Му Юешань заплющив очі й не міг не відчувати себе трохи виснаженим. *** Джван Хао відчинив двері, подивився на Му Тінсюаня та Ї Фаня, які стояли на вулиці, і сказав: — Ви повернулися! Заходьте швидше. Му Тінсюань подивився на Джван Хао та промовив: — Молодий господарю Джван Хао, я чув, що на тебе й молодого господаря напали, коли ви виходили. Це правда? — Це був просто маленький злодій, який вкрав гроші вашого молодого господаря. Ми погналися за ним і потрапили в невелику сутичку* з деякими людьми. Нічого страшного, – легковажно відповів Джван Хао. *Слова, які Джван Хао спочатку використав тут, означають «обмінюватися вказівками» або «вчитися один в одного», він намагається применшити ситуацію. Му Тінсюань перепросив: — Мені дуже шкода, що я втягнув тебе у все це, молодий господарю Джван. — Не треба ставитися до мене як до сторонньої людини. Нічого страшного, не турбуйся про це, – промовив Джван Хао. Обмінявшись кількома люб'язностями, Му Тінсюань пішов до своєї кімнати спати, залишивши Ї Фаня та Джван Хао на подвір'ї. Після того, як Му Тінсюань пішов, ставлення Джван Хао стало набагато невимушенішим. — Отже, ви двоє розважалися? Стався якийсь прогрес? – запитав Джван Хао, підморгуючи, наче хотів попліткувати. Ї Фань стиснув губи і сказав: — Мої стосунки з Му Тінсюанем завжди були дуже хорошими! Джван Хао, здавалося, занурився в роздуми, коли кивнув і сказав: — Вони завжди були дуже хорошими. Отже, ти хочеш сказати, що ви зовсім не досягли ніякого прогресу. Дозволь мені сказати, що твоя ефективність занадто низька. З такими темпами ти, ймовірно, залишишся неодруженим на все життя! Ї Фань насупився й невдоволено сказав: — Ти говориш так, ніби вже спиш молодим господарем в одному ліжку. Джван Хао торкнувся свого підборіддя й безпорадно сказав: — Цього ще не сталося, але в будь-якому випадку мій прогрес усе ще швидший, ніж твій. Ї Фань усміхнувся: — Справді? Чому б тобі не розповісти мені, чим же? Джван Хао подивився на Ї Фаня і сказав: — Ти забув, що ми з твоїм молодим господарем заручені. Ї Фань закотив очі: — Молодий господарю Джван, чи потрібно тобі нагадувати, як ви заручилися? Якби ти раптово не використав контракт, щоб змусити його, молодий господар ніколи б не погодився на це. Це не рахується. — Насправді твій молодий господар уже давно таємно закоханий у мене. Під час змагань ста академій він торкався мене й навіть хотів зняти з мене штани. Хіба ти не бачив? О, я пам'ятаю, ти тоді теж брав участь у змаганні, тож не бачив, як це сталося. Нічого страшного, я записав це на цьому камені, хочеш подивитися запис? – сказав Джван Хао, вихваляючись. Ї Фань: — … Хто не знав про ту ганебну сцену на змаганнях ста академій? Джван Хао постійно про це згадує. — Не треба, я не хочу на це дивитися, – сказав Ї Фань. Джван Хао схрестив руки і сказав: — Тоді забудь. Твій молодий господар похвалив мене і сказав, що в мене гарна шкіра! Ї Фань: — ... Джван Хао схрестив руки й раптом про щось подумав. Він повернувся до Ї Фаня й запитав: — Ти коли-небудь тримався за руки з Му Тінсюанем? Ї Фань із похмурим обличчям відповів: — Так... Джван Хао кивнув: — О, справді, у тебе така низька ефективність, я не очікував, що ви двоє раніше трималися за руки. Ї Фань подивився на Джван Хао трохи лютим поглядом і сказав: — Наш молодий господар має дуже високі стандарти. Хто знає, молодий господарю Джван, можливо, одного разу він тебе кине. Молодий господарю Джван, тобі не треба захоплюватися. Джван Хао кивнув і зневажливо сказав: — Дякую, що нагадав. Замість того, щоб так турбуватися про мене, тобі треба більше думати про себе. Дозволь мені сказати тобі, що твій молодий господар завжди був таємно закоханий у мене, але в нього тонка шкіра, і він просто занадто соромиться сказати про це. Ї Фань: — ...Молодий господарю Джван, ти, безперечно, дуже високої думки про себе! Джван Хао впевнено усміхнувся. Ї Фань похмуро сказав: — Запам'ятай мої слова, я піду й розповім молодому господарю все, що ти щойно сказав. Джван Хао трохи ніяково відповів: — Навіщо тобі йти й розповідати щось подібне Шаожону? Ї Фань: — ...
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!