— У мого їфу було кілька братів і сестер по ордену, всі вони були відібраними дітьми з родин членів секти для вступу до секти їхнім попереднім лідером. – м'яко пояснив Дзі Хань. — Цілком ймовірно, шишу Янь вважав, що місце Дзяоджу має належати саме йому.

 

Джао Дзяньґвей кивнув. 

 

— Людей, які так думають, напевно, не так вже й мало.

 

У цей момент він сидів поруч з Дзі Ханєм у дворовому павільйоні, для них приготували вишукане вино й смачну їжу, тож вони безтурботно розмовляли у місячному світлі.

 

— Я просто не розумію, – прошепотів Дзі Хань. — Невже ця позиція справді така чудова?

 

Джао Дзяньґвей подивився на нього боковим зором. 

 

— Якщо ця заява пошириться назовні, багато сердець не матимуть спокою.

 

Дзі Хань зітхнув. 

 

— Хіба тобі не час повертатися?

 

Джао Дзяньґвей не відповів.

 

Альянс Хаожан наказав йому захищати Дзі Ханя. Тепер, коли Ханьї знищено, а ляльковод потрапив у тенета, йому справді настав час повернутися і доповісти про це лідеру альянсу.

 

— Ти мусиш повернутися. – пробурмотів Дзі Хань.

 

Вони замовкли. Трохи згодом прийшла старша служниця з їжею. Дзі Хань нарешті усміхнувся Джао Дзяньґвею, наповнюючи свою чашу вином.

 

— Тоді я більше не буду тебе тримати.

 

Він уже збирався нахилити голову назад і випити, але Джао Дзяньґвей потягнув його руку вниз. 

 

— Ти поранений. Тобі не можна пити алкоголю.

 

Дзі Хань зупинився і побачив, що старша члужниця кивнула йому, і навіть взяла на себе сміливість налити йому чашку чаю, а потім поставила її перед ним.

 

— Відколи я тебе зустрів, я щодня отримую поранення. – не втримався він від нарікань.

 

Джао Дзяньґвей голосно розсміявся. Він також налив вина, дзенькнув ним об чайну чашку, яку тримав Дзі Хань, і подивився на нього. 

 

— Дзянху далеко.

 

Випивши чаю замість вина, Дзі Хань відкинув голову назад і опустив її, а потім подивився на Джао Дзяньґвея з палаючими очима. 

 

— Прошу, будь дуже обережним.