Джао Дзяньґвей повернувся до альянсу Хаожан.

 

Він детально розповів про своє завдання старому лідеру альянсу. Після закінчення розмови він приготувався встати і піти, але раптом зупинився перед виходом. Ніби щось вирішивши, він повернувся до Менджу. 

 

— Менджу, цей молодший хоче дещо попросити.

 

Менджу, у гарному настрої, кивнув йому, усміхаючись. 

 

— Немає нічого поганого в тому, щоб сказати це, Джао-сянджи.

 

— Якось ви сказали мені, що Дзі Хань має досить справедливий характер, і якщо він зможе продовжувати в тому ж дусі, то зможе приборкати і дисциплінувати тих, хто йде демонічним шляхом, а це означає, що співіснування наших шляхів може бути не таким вже й неможливим.

 

Менджу погладив бороду. 

 

— Я, здається, взагалі ніколи цього не говорив.

 

Джао Дзяньґвей зробив павзу, а потім кивнув.

 

— Ви справді ніколи цього не говорили.

 

Він знав, що мав на увазі Менджу.

Лідер альянсу не повинен був говорити нічого подібного; наслідки були саме такими, і їх не можна було чітко сформулювати.

 

— Наразі Дзі Хань все ще поміркований, але як верховний представник демонічного шляху, він неминуче зазнає певних змін в особистості після тривалого перебування на цій посаді. У цього молодшого є ідея.

 

— Говори, Джао-сянджи.

 

— Я хочу бути замком, який його стримуватиме, тож я мушу потурбувати вас проведенням церемонії моєї відмови від кар'єри в Дзянху.

 

***

 

Як тільки поширилася новина про те, що Джао Дзяньґвей, фехтувальник номер один, покидає Дзянху в розквіті сил, у Дзянху здійнявся справжній галас.

 

Лідер Альянсу особисто провів для нього церемонію, сказавши лише, що Джао Дзяньґвей більше не збирається перейматися справами Дзянху, а лише бажає повернутися до свого дому, щоб жити усамітнено і зосередитися на своєму шляху меча.

 

Після того, як він покинув Дзянху, його битва на вершині гори Меча з Дзі Ханєм також була відмінена. Натовп Дзянху не міг нічого вдіяти, окрім як заламувати руки та зітхати.

 

Підхопивши думки всіх, Башань Дася, Дзінь Бейґво, хотів переконати Джао Дзяньґвея залишитися. Але останній вже прийняв рішення, тому так просто його не змінить. Вони розмовляли деякий час, після чого Дзінь Бейґво раптом запитав з цікавості:

 

— Ти зробив це частково через того демона, Джао-сьоне?

 

Джао Дзяньґвей задихнувся. 

 

— Гм…

 

Побачивши його вираз обличчя, інший зітхнув. 

 

— Раніше мене це бентежило, але тепер я маю особистий досвід. Я розумію.

 

— Особистий досвід?

 

— Дзянху такий великий, але в ньому фактично немає місця для людей, які щиро кохають одне одного.

 

— …

 

Він пригадав, що коли він обдурював Дзі Ханя, то вигадав дещо про Дзінь Бейґво та його двох друзів героїв-близнюків, навіть сказав, що вони втрьох змушені проходити разом через плітки. Він з деякими труднощами розтулив рот, щоб заговорити.

 

— Брате Дзінь, ти хочеш сказати…

 

Дзінь Бейґво зітхнув.

 

— Джао-сьоне, ти маєш знати, що в якийсь момент часу в Дзянху почали поширювати деякі плітки.

 

— …

 

— Ти людина непохитної чесності, тому я не розповідатиму про подібні непристойності.

 

— …

 

— У Дзянху дійсно багато правил... Я теж хочу усамітнитися.

 

— …

 

Вибач, Дзінь-сьоне!