Сонячне світло пробивалося крізь скло, на якому тьмяніла червона наліпка з рекламою супу від похмілля. У закладі, де подавали цей суп, зараз було незвично тихо – тривав час підготовки інгредієнтів. Ха Ин гостювала у подруги, усі продукти були в наявности, а м’ясо спокійно варилося.
Тому Ийдже сидів сам за стійкою, і уперше за довгий час неквапливо гортав паперову газету. Приємне тепло сонячного проміння, знайомі реклами зі старого телевізора, шурхіт сторінок під пальцями – усе це викликало тепло і ностальгію, як колись, ще до Дня Розлому.
— …
Ийдже потер скроню кулаком, і трохи нахилив голову.
Чи тому мисливці так часто сюди заходять? Щоби бодай на мить згадати, якими колись були звичайні дні? Навіть якщо світ і вони самі вже змінилися?
‘Ну, найімовірніше, причина в тому, що суп тут дешевий…’
Ийдже змусив себе відкинути сентиментальні думки, що вперше за довгий час виникли у нього в голові. Зрештою, значно корисніше просто насолодитися рідкісним спокійним днем, аніж марно занурюватися в минуле.
‘А й справді, минуло вже чимало часу.’
Коли все це почалося? Це заплутане переплетіння з мисливцями... У його думках постало знайоме обличчя – розкішне, вишукане, з ледь помітною, майже насмішкуватою усмішкою. Згадавши Сайона, яскравого, як багряна троянда, що привертав до себе погляди, Ийдже тяжко зітхнув.
‘У всьому винен Лі Сайон.’
З тієї миті, як вони зустрілися, варто було визнати: його спокійне життя перетнуло Самдочхон*. Цокнувши язиком, Ийдже склав газету, підвівся і потягнувся.
*삼도천 (Самдочхон) у корейській мітології — це ріка, що розділяє світ живих і світ мертвих. Вона є корейським аналогом ріки Стікс у грецькій мітології, й символізує межу між життям і потойбіччям.
Але завдяки Сайону він зрозумів, чого насправді хоче. Взявши мітлу, Ийдже розкрив долоню. На його шкірі мерехтіли слабкі золотисті лінії
Він хотів захищати людей. Не бажав знову переживати безпорадність від втрати дорогоцінної людини. Чому ця проста, очевидна істина не відкрилася йому раніше?
Наче хтось зав’язав йому очі…
Ляск. Він наступив на совок, і той перекинувся. Ийдже здригнувся, міцніше стиснув мітлу й знов зітхнув. У цей момент на екрані телевізора якраз транслювали соціяльну рекламу – гаряча лінія для кожної країни на випадок газових атак.
Все зводилося до Сайона. Глянувши на протигаз, Ийдже без зайвих слів почав підмітати.
Попри те, що він одним ударом здолав ґолема рангу S+ і розкрив себе як J, спокійне повсякдення Ийдже майже не змінилося.
Він, як і завжди, відчиняв ресторан, дивився на обличчя Сайона по телевізору, доглядав за Ха Ин, слідкував за здоров’ям бабусі, знову дивився новини про Сайона й зачиняв ресторан. Похмільний суп усе ще продавався добре, а клієнти залишалися тими ж самими: ті ж обличчя й те ж ставлення. Навіть до моторошного незмінно.
***
Минуло вже кілька днів, відколи він оголосив про свою «подвійну роботу», але життя Ийдже залишалося напрочуд тихим. Ба більше, – ще тихішим, ніж раніше. Сайона, Юн Ґаиль, Хон Єсона і Чонбіна ніде не було видно.
Він подумав, що всі вони, певно, зайняті своїми справами. Бюро управління пробудженими, напевно, не давало їм спокою. Ийдже припускав, що вони якось впораються самі.
А потім якось у ресторан завітала новина. У вигляді людини.
— Вітаю, клієнте.
Цього дня «Мале диво» Со Мінґі з’явився зненацька і застиг в проході, одягнений у бездоганний чорний костюм і темні окуляри.
Ну, нарешті.
Руйнівник цього спокійного дня таки завітав. Ийдже навіть не здивувався, і мовчки відчинив двері. Со Мінґі, який, як на зло, підібрав для свого візиту саме час підготовки інгредієнтів, простягнув йому важкий паперовий пакет.
— Подарунок.
— З чого б це раптом?
— О, я був у відрядженні в Деджоні. Купив вам дещо. Це булочки.
— У Деджоні?
— Так, Хон Єсон якось згадував, що хоче спробувати соборо-ппан* з однієї пекарні в Деджоні, тож я подумав, що, можливо, він туди й подався після втечі. Це було смачно.
*Соборо-ппан (소보로빵) — популярна корейська булочка з хрусткою верхівкою, схожою на штрейзель, часто з арахісовим маслом.
Ийдже згадав повідомлення, яке прийшло на телефон Чве Ґойо. Воно надійшло від Со Мінґі після втечі Хон Єсона – і саме тоді Чве Ґойо, прочитавши його, вибіг геть.
Вони, напевно, сформували команду, щоб вистежити втікача.
А той тим часом спокійнісінько жував варені яйця!
Ийдже вже було хотів поспівчувати Со Мінґі, який так намучився за ці дні, але, кинувши погляд на його округлі щоки й здоровий вигляд...
‘Здається, він добре їв та непогано провів час.’
Схоже, що це відрядження більше скидалося на відпустку. Хоча, певно, грізний бос був зайнятий, тож він міг дозволити собі розважитися. Ийдже відклав убік свої хвилювання й співчуття. Со Мінґі, який здавався енергійнішим, ніж будь-коли, поставив пакет на стіл і серйозно мовив:
— Там було багато смачного, я взяв подарунковий набір, бо ж це подарунок. Якщо щось сподобається або захочете ще, дайте мені знати, я привезу.
— Та ні, не варто аж так старатися.
— Ні.
Со Мінґі рішуче похитав головою, а голос звучав серйозно.
— Останні кілька днів перша команда бойової підтримки гільдії Падо працює як ваша особиста група прикриття. Це наказ нашого лідера, Лі Сайона.
— …Перепрошую?
Ийдже спантеличено глянув на Мінґі. Але той виглядав ще більш зосередженим, ніж зазвичай. Команда бойової підтримки – елітна команда Падо, до якого входили і Маленьке диво Мінґі, і Романтичний відкривач Чве Ґойо. Хіба вони не підтримували лише членів гільдії?
Со Мінґі поправив свої темні окуляри.
— Не дивуйтеся, J. Формально ми – команда бойової підтримки, але насправді – посіпаки лідера гільдії. Робимо все, що нам накажуть. Цього разу підтримуємо вас. О, і ще… ми тримаємо язик за зубами!
‘Посіпаки…’
Ийдже з ноткою жалю глянув на Мінґі, який безтурботно підняв великий палець, широко усміхнувшись. Опісля той тихо кашлянув, озирнувся і нахилився, стишивши голос.
— Поясню коротко. Бюро управління пробудженими не збирається розголошувати повернення J. Про ерозійне підземелля майже ніхто не знає, а ця подія – взагалі безпрецедентна. Вперше у світі підземелля було перебудоване.
— Гаразд.
— Бути першим – не завжди добре. Хоч би як ця країна була одержима рейтингами й списками, стати першим у подібній ситуації... ну.
Мінґі потер підборіддя й коротко сказав:
— Це радше викликає страх. Страх і тривогу, щось на кшталт – "а що, як це станеться знову?"
Публікою маніпулювати легше, ніж здається. А страх – найкраща для цього емоція. Спостерігаючи за виразом обличчя Ийдже, Мінґі обережно продовжив:
— Ну… країни не хочуть зайвий раз сіяти паніку. Та й сам факт, що розлом з’явився просто у реєстраційному центрі – безпрецедентний випадок.
Ийдже теж там був. Він зчепив пальці, впираючись у них чолом. Куди б він не пішов – скрізь щось траплялося. Наче саме його існування було тригером.
Мінґі взяв овочевий крекер, що дав йому Ийдже, повільно розжував, проковтнув і знизав плечима:
— Сама ця система здається нереалістичною й досі… Але, коли щось неможливе стається раз за разом, ще й з малим інтервалом, відчувати тривогу ‐ природно. Особливо для звичайних людей.
— …
— У будь-якому разі, всі мисливці, що бачили J, стверджують, що не знають, хто він насправді. А оскільки J з’явився в підземеллі, де сталася перебудова, відкрито заявити про це складно. До того ж ви самі казали, пам’ятаєте? Що знову з’явитеся, якщо щось подібне станеться.
— Так, вірно.
— Це їх дещо заспокоїло.
Це було дивне зауваження. Ийдже підвів погляд на Мінґі.
Той цинічно посміхався.
— Справа в довірі до J, щось таке. Вони вірять, що J їх не покине.
— …
— Ну, хай там як…
Мінґі сперся підборіддям на руку й задумливо пробурмотів:
— Я багато над цим розмірковував. Кажуть, що перебудова підземелля сталася вперше… але в мене таке відчуття, ніби щось подібне вже траплялося.
— Перепрошую?
Ці слова прозвучали як грім серед ясного неба.
Ийдже тихо запитав:
— Що ви маєте на увазі?
— Саме те, що сказав. Перебудова означає, що форма підземелля раптово змінюється, а його ранг підвищується.
— Це так.
— Ну… Пробачте за грубість, але ж ви вже переживали щось подібне, чи не так, J?
Пальці Ийдже судомно стиснулися, впиваючись у край столу. Його чорні очі, спрямовані на Мінґі, виблиснули холодним, блакитним світлом. По спині пробіг мороз, та Мінґі продовжив.
— Розлом західного моря спочатку класифікували як п’ятий рівень. Але одразу після того, як ваша команда туди увійшла, його підвищили до першого.
— …
— Саме явище схоже на ерозію підземелля, чи не так? Хоча розлом західного моря з часом лише збільшувався.
