[Новий ранг підземелля на Чонльо 3-га: S+.]
— S+ ранг?
Рівні пріоритету розломів, що потребують високого рівня стратегії, поділяються за шкалою від 1 до 10. Підземелля, які вважаються менш небезпечними, кваліфікуються за рангами від S до F.
Цю систему вперше запропонували США. Спочатку для класифікації розломів і підземель також використовували алфавітні літери, але згодом позначення змінилося відповідно до міжнародного законодавства.
До цього моменту жодне підземелля ніколи не отримувало ранг вище S. Люди припускали, що над S-рангом існує ще й L-ранг – через виняткові здібности Єсона. Иншими словами, навіть Ийдже, який дослідив безліч розломів і підземель, уперше зіткнувся з таким. Він швидко повернувся до Сайона в сподіваннях, що той знатиме більше.
Але Сайон лише примружився, втупившись у порожнечу, й виглядав так само спантеличено. Тихо пробурмотів:
— Подібне вперше…
Раніше подібне вже траплялося: після входу Ийдже рівень небезпеки розлому західного моря раптово підскочив. Тепер підземелля в Чонльо 3-га стало другим таким випадком. Ніби саме підземелля чекало його появи. Тривога роз'їдала його.
‘Через мене.’
‘…Ні. Не час потопати в таких почуттях. Якщо дозволить собі загубитися в емоціях, це лише стане на заваді’
Ийдже ляснув себе по щоках обома руками й підвівся.
— У тебе є якісь дані про це підземелля?
— Щось є, але інформація зібрана ще до перебудови. Навряд чи вона зараз актуальна.
Сайон ледь насупився й уважно вдивився в обличчя Ийдже, виглядаючи дещо невдоволеним. Він продовжив:
— До того ж, оскільки підземелля перебудувалося, воно фактично стало зовсім новим. Доведеться його досліджувати.
— …
Невідоме підземелля. Ийдже задумливо дивився на білий попіл, що кружляв надворі. Занадто знайоме видовище. І еродовані, і перебудовані підземелля мали схожість із розломом західного моря. Лише J знав про цей факт.
Який зв'язок має феномен ерозії до розлому західного моря? Він усе глибше занурювався в думки, аж раптом низький, глузливий голос повернув його до тями.
— До речі…
Лі Сайон криво всміхнувся.
— У тебе, бува, немає мазохістських нахилів?
— Що за маячня… Ти, схоже, полюбляєш верзти дурниці.
— Просто твої вчинки говорять самі за себе.
Сайон неквапливо підвівся, простягнув руку й кінчиками пальців торкнувся почервонілої щоки Ийдже. Легенько провів по шкірі великим пальцем і прошепотів:
— Чому б тобі не спробувати ще раз? Я не з тих, хто отримує задоволення від ударів, але… для тебе можу зробити виняток.
— Ти, бовдуре, у тебе взагалі мізки не на місці, чорт забирай?
Ні, спокійно. Ийдже відсмикнувся від пальців, що потирали його щоку, й узяв себе в руки. Инакше він би просто врізав Сайону в живіт.
Він почув, як той скиглить, що його схопили за зап’ястя, але удав, ніби не чує. Принаймні в цьому була одна перевага перебування поруч із Сайоном – той базікав без упину, тож Ийдже не мав часу занурюватися у власні емоції.
— Раз ти так багато говориш, значить, почуваєшся краще. Готуйся. Треба рухатися. Потрібно якнайшвидше повернутися.
— Ну, гаразд.
Сайон відповів весело, трохи нахиливши голову.
— Але чи потрібно так квапитись?
— Ти сказав, що зайшов сюди разом із Чонбіном. Нам потрібно його знайти.
— Все так, але краще рухатися обережно й розібратися в цьому підземеллі. Чонбін зробить те саме. Він не слабак.
Ийдже не сумнівався у здібностях Чонбіна. Навіть у підземеллі S+ рангу той міг би протриматися певний час. Проблема була в Хон Єсоні та Юн Ґаиль, які опинилися з ним. Вони стали випадковими жертвами обставин, і не було жодної певности, що зможуть бодай захистити себе.
Але пояснення всього лише ускладнило б ситуацію. Ийдже перекинув жердину на плече, вдаючи байдужість. Сайон нахилився трохи ближче й додав:
— Тобі зараз не треба ховати обличчя. Капюшон не допоможе повністю його приховати. Чи ти збираєшся показатися отак Чонбіну?
— …
Найбільш дратує той, хто каже лише правду. Тоді, можливо, варто спочатку вбити боса підземелля, а вже потім зустрітися з Чонбіном. Ийдже саме збирався озвучити це просте рішення, коли Сайон пробурмотів, ніби щось усвідомив:
— А… Тепер зрозумів.
— Що саме?
— Тоді ти поспішив і потрапив у лапи боса розлому, так?
Сайон глибоко зітхнув і похитав головою, чим страшенно роздратував Ийдже. Той тицьнув його бік жердиною.
— Що з тобою?
— Забудь. Ходімо. Можемо натягнути на тебе протигаз…
Бурмочучи щось собі під ніс, він першим вийшов з руїн. Ийдже пішов за ним і Сайон підняв уламок біля входу. Щойно той опустив його на землю, хитка конструкція не витримала – і з гуркотом обвалилася. Гучний звук, немов сигнал, покликав монстрів з усіх боків.
Ийдже добре знав цих монстрів. Їхні очі й тіла були обпалені білим.
Кієє!
Головний монстр пронизливо заверещав, і вся зграя кинулася вперед. Ийдже без вагань замахнувся жердиною. Бах! Монстри, що потрапили під удар, відлетіли вбік. Він уже збирався завдати наступного удару, коли раптом щось чорне промайнуло повз них. У повітрі розлився солодкавий аромат. Чорна, липка речовина огорнула чудовиськ – і вони беззвучно розтанули.
Ийдже кинув погляд убік.
Сайон, знявши рукавички, повільно ворушив пальцями в їхній бік. Погляди зустрілися – і Сайон широко всміхнувся.
— Здається, ми доволі непогана команда.
Він мав рацію. Їхні дії справді синхронізувалися, ніби вони давно тренувалися разом. А якщо точніше – Сайон ідеально підлаштовувався під рухи Ийдже, завдавши удару отрутою саме в той момент, коли зупинилася жердина.
Після кількох раундів бою початкові вагання щодо першої спільної битви зійшли нанівець.
Останній велетенський монстр, вкритий чорним отруйним слизом, повільно розтанув, змішавшись із землею. Ийдже струснув жердиною, а Сайон байдуже дивився на розкидані рештки монстрів. Раптом Ийдже порушив тишу:
— Гей, ти.
— А?
— До пробудження… тобі дійсно було настільки погано?
Щойно він вимовив це, то засумнівався, чи не занадто прямо запитав. Але слова вже вирвалися назовні, і, що найголовніше, промовивши це, йому трохи полегшало. Він не хотів знову бачити те бліде, змучене обличчя.
Сайон відповів, не відриваючи погляду від монстра.
— Не знаю.
Відповідь була неоднозначною. Він просто не хотів про це говорити? Ийдже ледь помітно насупився. Сайон всміхнувся.
— Я чую, як крутяться шестерні у твоїй голові..
— Грубіянити — твій талант, чи не так?
— Ну, я все одно тобі нічого не скажу. Це секрет.
— Що?
— Ти ж теж багато чого від мене приховуєш.
Ийдже вже збирався заперечити, але замовк. Це була правда. Нерозказані Сайону таємниці накопичувалися, мов снігова куля, що переслідувала його. Одна брехня породжувала за собою иншу. До чого зрештою приведе цей клубок обману? Ийдже, що жив у брехні з моменту пробудження, досі не бачив його кінця.
— Ну, все гаразд. Навіть якщо ти брешеш.
— …
Ийдже підвів очі. Сайон говорив спокійно, схрестивши руки за спиною.
— Але ти все одно колись розгадаєш мій секрет. Маєш розгадати.
Його фіолетові очі зустрілися з очами Ийдже. Той добре знав це відчуття – довіру, спрямовану на нього. Після пробудження він отримав її сповна. Але що ховалося за маскою довіри? Захоплення, жалість, зневага, заздрість, ревнощі… Але він не хотів здирати цю маску. Не хотів бачити, що криється за нею.
— Чорт… вони не закінчуються.
Сайон схопив за шию монстра, що кинувся на Ийдже. Ш-ш-ш. Потвора заверещала й затріпотіла, перш ніж розтанути в чорній калюжі. Сайон байдуже пробурмотів:
— Я розумію, що ти нервуєш, але… все нормально, хьоне.
— …
— У цьому підземеллі повно S-класів.
‘Ні. Ти не розумієш. Саме в цьому й проблема.’
Ийдже з похмурим обличчям глянув на спотвореного монстра. У всій Південній Кореї було лише вісім мисливців S-класу. І серед них…
‘Невже можливо, щоб більше ніж половина опинилася в одному підземеллі?’
Сайон ще не знає, що тут ще Хон Єсон і Юн Ґаиль. Але Ийдже знав. І знав, що це означає. П’ятеро з восьми зібралися в одному місці. Він уже не раз проходив через це.
Якщо разом опиняться понад два S-класи… станеться щось неминуче!
