Пил осипався зі зміщених, хитко складених предметів. Величезні кроки, що стрясали все навколо, на мить зупинилися неподалік, а потім повільно почали віддалятися.
Гуп… Гуп… Гуп…
Поки звук не зник остаточно, Ийдже дивився на бліде, холодне денне світло за руїнами. У повітрі залишався ледь відчутний, витончений присмак смертоносної загрози.
Обличчя, якого він ніколи раніше не бачив.
Сайон постукав пальцями по руці. Погляд Ийдже, зосереджений на тому, що відбувалося назовні, нарешті перемістився на нього. Лише тоді він, здається, усвідомив, що весь цей час затуляв Сайону рота. Обережно прибравши руку, він беззвучно мовив запитання з м'яким виразом обличчя.
“Що таке?”
Сайон заговорив уголос:
— Не йди.
— Що?
— Залишись тут.
Ийдже мовчав. Він на мить прислухався до тиші за руїнами, а потім різко підвівся. Усміхнувся до Сайона – так само як тоді, в кабінеті лідера гільдії.
— Все нормально, я ненадовго.
Нахилившись, він підняв жердину, яку до цього відкинув убік. Зазвичай він намагався приховати свої справжні наміри, видаючи їх за бажання просто розвідати місцевість чи подихати свіжим повітрям, хоча знав, що йому однаково не повірять.
Сайон мовчки спостерігав за Ийдже. На перший погляд, той здавався незворушним – надто спокійним, як для людини, що опинилася всередині підземелля.
Проте холодний піт, що стікав по скронях, бліде обличчя й надто міцне стискання жердини, від чого кінчики пальців побіліли, видавали справжній стан речей. Фізіологічні реакції неможливо приховати одним лише контролем міміки.
— …
Він боїться.
Чого саме?
Їхні очі знову зустрілися. Ийдже знову усміхнувся.
— Справді, все добре. Я скоро повернуся.
Ця усмішка… Сайону вона страшенно не подобалася.
Безпідставна впевненість Ийдже та його звичка кидатися в небезпеку, не замислюючись про наслідки, певно, мали свою причину. Люди навколо, мабуть, підбадьорювали його, називали героєм, говорили, що він зобов’язаний рятувати всіх, бо він сильний. І що безрозсудніше він діяв, то більше їм це подобалося. Так ним було простіше керувати.
Сайон обережно потягнув Ийдже за край його сірого одягу. Дотик був слабким, але Ийдже не проігнорував його та повернувся до нього. Обличчя, оповите тінню, відбивало легке збентеження.
Ийдже був саме такою людиною. Він не міг відкинути руку, що тягнулася по допомогу. Він був тим, хто постійно вигорав, але ніколи не відступав, навіть якщо це коштувало йому життя.
Якщо так…
— Хьоне.
Хтось має стати для нього міцними кайданами, що не дозволять йому кинутися вперед у сліпій самопожертві.
Сайон вирішив стати цими кайданами.
Кайданами лише для J – того, хто був безсилим перед чужою слабкістю.
***
— Хьоне.
— Що?
Ийдже пошепки відповів на тихий поклик Сайона, але його увага залишалась повністю прикутою до чудовиська, що з’явилося кілька хвилин тому.
Його рев, важкі кроки та дихання відлунювали в голові. Це була Снігова Людина – перший монстр, якого J здолав у день розлому.
‘Але все ж… він не надто небезпечний.’
Снігова Людина була небезпечним через свої величезні кулаки, проте громіздка статура доволі сповільнювала його рухи. До того ж голову монстра вкривало густе, кошлате хутро, що затримувало реакцію. Він майже не помічав нічого, що було дрібнішим за нього самого. Якщо приховати свою присутність, використовуючи ковдру Хон Єсона, можна залишитися непоміченим.
‘Можливо, краще вбити його, поки він не надто близько наблизився…’
Підземелля змінилося, відгукнувшись на розблокований титул «Завойовник Самотности». Ийдже окинув поглядом місцевість. Краєвид нагадував розлом західного моря, та все ж було важко повірити, що це те саме місце. Йому навіть здалося, що він досі там, коли повністю отямився.
Чи була поява Снігової Людини випадковістю?
Замислившись, Ийдже не одразу помітив, як Сайон голосно зітхнув і незвично опустив погляд.
— Мені боляче.
Ийдже спочатку не повірив власним вухам. Це справді сказав Сайон?
Наступної ж миті його погляд ковзнув по тілу Сайона – чи не скував його Чонбін ланцюгами знову? На щастя чи на жаль, жодних видимих ушкоджень не було.
— Тобі боляче?
— Так… У мене паморочиться в голові.
Сайон пробурмотів, кліпаючи довгими віями. Чомусь його бліде обличчя здавалося ще білішим.
Чи відпочив він як слід після виставки? Здається, він навіть не спав достатньо добре. Тривога, що причаїлася десь глибоко, повільно починала підійматися, пробуджуючи в ньому неспокій.
Ийдже міцніше стиснув жердину, що та аж скрипнула.
— …Ти ж сам відправив повідомлення, що з тобою все гаразд, так?
Це було несподіване питання. Сайон кілька секунд дивився на нього, перш ніж відповісти:
— Так, це був я… А що?
Ийдже полегшало. Здається, його хвилювання було безпідставним.
Він швидко окинув поглядом Сайона з голови до п’ят.
— Хіба в гільдії Севон тобі не надали лікування? Чонбін же відвів тебе туди.
Сайон повільно кивнув.
— Так, але, мабуть, через те, що підземелля було перебудоване…
Його голос затих, а сам він ліниво схилив голову до стіни.
— Якщо трохи перепочину, все буде гаразд. Підемо разом… трохи згодом. Тобі теж треба вибиратися звідси.
— …
— І… нам потрібно знайти Чонбіна.
— …Чонбіна? Він теж тут?
Ийдже удав незнання. Сайон ледь помітно кивнув. Слава богу. Отже, вогник, який він бачив раніше, справді належав Чонбіну. Це означало, що у них є час відпочити. Чонбіну можна довіряти – він і з цією Сніговою Людиною впорається.
Ийдже сів поруч із Сайоном, міцно стиснувши жердину, і залишив між ними відстань приблизно в одну голову. Поглянувши на руїни перед собою, він пробурмотів:
— Вибач, але я не можу чекати надто довго. Якщо це затягнеться, я понесу тебе.
— Гаразд…
Сайон тихо відповів, злегка нахиливши голову в бік Ийдже.
— Але… знаєш, хьоне.
— Що?
— Це трохи дивно.
— Що саме?
— Як ти сюди потрапив… і навіщо?
— …
— В це підземелля не пропускають просто так, навіть з мисливською ліцензією.
‘Трясця.’
Ийдже скривився. Сайон був надто кмітливий. Це було цілком логічне запитання, і він мав би його передбачити, але в поспіху навіть не подумав про правдоподібне пояснення. Та й що він міг би сказати? З якої причини звичайний пробуджений ліз би в підземелля?
Ба більше, це підземелля… Ийдже пригадав.
‘Хіба воно не належить до зони контролю гільдії Падо?’
Все пішло шкереберть.
Ийдже зібрався з думками. Якщо не знаєш відповіді – доводиться імпровізувати. Але питання Сайона схожі на завдання в есе, на які неможливо відповісти навмання.
Напруга на обличчі поступово змінилася невдоволенням. Уникаючи погляду Сайона, який уважно вивчав його вираз обличчя, Ийдже пробурмотів:
— Ну, знаєш…
— Навіть якщо інспектор підземелля не з нашої гільдії, він би не став недбало ставитися до роботи з таким досвідом…
Цього інспектора, мабуть, вдарив Ккокко.
‘Вибачте, пане інспекторе.’
Ийдже злегка повернув голову, задумливо рахуючи тріщини на потрісканій стіні. Оскільки він мовчав, Сайон продовжив наполягати:
— Зайнята людина, робітник ресторану, раптом опиняється в такому підземеллі… Чому, хьоне?
— …Останнім часом в ресторані небагато роботи.
Це була погана відмовка. Сайон, навіть не розплющивши очей, криво всміхнувся.
— О, справді? А я подумав, що, може, ти прийшов добувати магічні камені, бо тобі так і не заплатили за роботу секретарем…
— …
Тепер, дивлячись прямо на нього, Сайон уважно спостерігав за обличчям Ийдже. Його фіолетові очі, позбавлені світла, розглядали чуже похмуре обличчя.
— Хьон справді…
Його очі були неприродними. Скоро він, напевно, скаже щось на кшталт: «Ти з глузду з’їхав?» або «Ти дурний?».
Ийдже вже приготувався до глузування, але натомість Сайон лише зітхнув і пробурмотів.
— З ким ти сюди прийшов?
‘Та ну, серйозно.’
Сайон мав хист ставити найдошкульніші запитання, ті, на які Ийдже не мав відповіді. Це ж не його провина, правда? Навіть якби він хотів відповісти щиро, кожне питання Сайона зачіпало найболючіші теми, змушуючи його мовчати.
Ийдже мовчки втупився в землю, вкриту безліччю білих слідів. Незабаром холодне, тверде тіло повільно нахилилося до нього. М’яке волосся лоскотало вухо.
Коли Ийдже випрямився, пролунав тихий голос:
— Нам Уджін сюди точно не прийде… цей хлопець – привид бібліотеки.
— …
— Це він тебе попросив? Розвідати тут усе?
Сайон був абсолютно не в собі.
Ийдже вже збирався відповісти щось на кшталт: «Годі нести дурниці».
Аж раптом перед його очима одне за одним почали з’являтися білі екрани.
[…Перевірку системи завершено…]
[Перебудову підземелля завершено.]
[Підземеллю призначено новий ранг.]
[Новий ранг підземелля на Чонльо 3-га: S+.]
