Ийдже дивився на білу стіну, гладячи м’яке чорне волосся Сайона. Але раптом він опустив погляд на голову, що відпочивала на його плечі.
‘…Га?’
У місці дотику їхньої шкіри пробіг дивний холод. Відчуття було незвичним – щось було не так. Хоча, працюючи разом із Чонбіном у минулому, він бачив чимало людей у кайданах, але ніколи раніше не спостерігав такого сильного впливу на чиєсь тіло.
Ийдже обережно підштовхнув Сайона, щоб розгледіти його обличчя, але раптом відчув дотик – чужа рука повільно опустилася на його долоню. Рух був настільки слабкий, що здалось, ніби вона просто впала туди, а не намагалася його схопити.
Сайон повільно підняв голову, і ледве ворухнув губами.
— …Куди.
— Га?
— Куди знову йдеш?
Пальці, що торкалися його руки, стиснулися трохи сильніше. Чи можуть вони зламатись? Звісно ж Ийдже знав, що цього не станеться, але тривога піднялась у ньому хвилею. Він швидко поплескав Сайона по руці в намаганнях його заспокоїти.
— Та нікуди я не йду, дурнику. Куди мені йти?
— …
Зустрівшись поглядом з фіалковими очима, у яких довіри було рівно стільки, скільки можна вмістити в одну-єдину зернину перцю, Ийдже щільно стиснув губи. Невже довіра між ними справді така крихка? Чому?
— Гей, серйозно, я нікуди не йду.
— Тоді в чому справа?
— Просто хочу подивитися на твоє обличчя. Не рухайся.
Сайон не відповів, лише міцно стиснув губи. Ийдже взяв його обличчя обома руками, і почав уважно розглядати. Його й так бліда шкіра зараз здавалася ще білішою. Чоло блищало від поту, а погляд був розсіяний.
Навіть прикидатися, що все добре, він більше не міг. Його стан був очевидно поганим. Ийдже насупив брови. Чи є тут бодай якісь медичні команди на чергуванні? Він насупився та запитав:
— Тобі зараз погано?
— …
— Якщо погано, скажи, що саме болить. Терпіти – не варіянт.
— …
J занадто часто бачив мисливців, які приховували серйозні поранення, а потім несподівано падали, втративши свідомість. У розломах, у підземеллях, навіть під час звичайних місій, завжди знаходилися ті, хто вперто ігнорував біль, воліючи не завдавати клопоту иншим – не розуміючи, що цим лише створюють більше проблем.
Він знав, чим це закінчується. Тіла тих, хто не волів визнавати слабкість, зрештою доводилося нести на собі.
В нього пересохло в роті, а пальці затремтіли. Ийдже відпустив обличчя Сайона й відсунувся.
‘Чорт забирай.’
Він не хотів, щоб Сайон помітив, що його руки тремтять. Але той, повільно піднявши голову, спантеличено подивився на нього.
— …Що таке?
— Нічого. Просто полеж трохи. Краще лягай повністю.
Ийдже спробував відсторонитися, щоб підвестися, але відчув, як його знову хапають за руку. Він знову відсунувся, та Сайон, навпаки, наблизився. Розгубленість у його очах змінилася на суворість.
— Прокляття, ти ж казав, що нікуди не підеш.
— Я просто даю тобі місце, – огризнувся Ийдже, скинувши чужу руку зі своєї. Ийдже потрібен був час, щоб заспокоїтись, але Сайон і не думав відступати.
— Я просто сяду он там.
— Ще одна брехня…
‘Цей хлопець взагалі нікому не довіряє? Хто змусив Сайона так зневіритись?’
Ийдже вже було відкрив рота, щоби різко відповісти, як раптом Сайон схилився вперед, усім тілом навалившись на нього та вдарившись головою об його плече.
Звідки тільки в цього хворобливого хлопця взялася така сила? Але це не було боляче, лише змусило його трохи похитнутися. Ийдже з недовірою глянув униз, на темну маківку на своєму плечі.
— Що ти робиш?
— …Боляче.
— Що?
— Я сказав, мені боляче.
— …
Слова «і що з того?» крутилися на язиці, але Сайон був вкритим потом, а температура його тіла була тривожно низькою. Ийдже чув його збите серцебиття.
Туп, Туп, туп…
‘Ах…’
Він зціпив губи, звівши погляд на стелю.
‘Чорт…’
Невже саме таке роздратування відчував Сайон? Ийдже поглянув на велике тіло, що важко схилилося на нього, і зрештою, глибоко зітхнувши, розслабився. Він не міг довго тримати таку вагу, тож повалився назад. М’яка подушка підхопила його голову й спину, а Сайон притиснувся до нього зверху всім своїм тілом.
Точніше кажучи, його просто розчавили.
Бурмочучи з-під важкої маси, Ийдже заговорив:
— Тепер ти задоволений?
— …
— Я теж втомився, тож давай не будемо створювати зайвих проблем, гаразд?
— Ча Ийдже.
Після довгої мовчанки Сайон тихо вимовив його ім’я. Ийдже поплескав його по широкій спині, байдуже відповівши:
— Останнім часом розмовляєш якось надто нахабно.
— …
— Дозволяю тобі тільки тому, що ти хворий.
Ийдже злегка закотив очі. Аукціон от-от мав розпочатися, а він вовтузився з цим впертим хлопцем.
‘Якщо я залишуся тут ще на трохи…’
Ийдже заплющив очі, слухаючи дихання поруч, але майже одразу розплющив їх з новою думкою.
‘Як цей хлопець планує розбиратися з наслідками, коли його зап'ястя звільнять?’
У мить, коли цифри на таймері стрімко зменшилися до нуля, різко пролунав гучний сигнал тривоги. Він був схожий на той, що він чув у ванній на світанку. Сайон, потираючи чоло об його плече, тихо вилаявся:
— Ах… Чорт.
Ийдже поплескав його по спині.
— Час вийшов. Вставай.
— …
— Ти не збираєшся брати участь в аукціоні?
Сайон ще деякий час залишався нерухомим, потім повільно піднявся й відкинувся на диван. Коли його важке тіло нарешті віддалилося, Ийдже відчув, що знову може дихати. Він теж підвівся, пригладив зім’ятий одяг і натягнув протигаз.
Сайон тим часом досі мляво лежав із заплющеними очима.
‘Він виглядає, як випрана білизна…’
Закінчивши підготовку, Ийдже кивнув у бік дверей.
— Ходімо.
— …
Сайон протяжно зітхнув і повільно рушив до виходу. Щойно двері відчинилися, він відчув безліч осіб навколо. Здавалося, вони останні, хто покинув залу очікування. Що ж, це не дивно – на аукціоні ось-ось виставлять зброю рангу S+, тож усі, напевно, були на межі нетерпіння.
Сайон повільно рушив до свого місця й опустився на диван, сперши лікоть на підлокітник і схиливши чоло на долоню. Можливо, в нього боліла голова – повіки в того міцно заплющені.
Ийдже мовчки зайняв місце позаду.
На сцену знову піднявся знайомий аукціоніст. Він схилив голову.
— Дякуємо за очікування. Зараз ми відновлюємо аукціон!
Працівники винесли на підготовлений стіл величезний спис.
— Це перше спорядження рангу S+, створене Хон Єсоном! «Спис Велетня»! Початкова ставка…
Сайон несподівано озвався:
— Підніміть табличку.
— Га? Аукціон ще не почався.
— Просто підніміть. Швидше.
Щойно Ийдже торкнувся таблички й підняв її, всі погляди в залі зосередились на них. Настала мертва тиша. Сайон повільно розплющив очі й заговорив.
— Я куплю його за будь-яку ціну. Тож не заважайте.
Його низький голос нечітко пронісся залом. Мовчанка тривала лише мить, а потім обурені вигуки суперхом'яків порушили тишу. Проте Сайон уже заплющив очі знову.
І тоді зі звуком, схожим на «хлоп», стіни навколо них перетворились на пісок і почали розсипатися. Зал на мить завмер у здивуванні, а потім вибухнув хаосом.
Стоячи з піднятою табличкою, Ийдже глянув ліворуч. Ганібі, що сиділа поряд із чоловіком у сірому костюмі, свердлила його поглядом. Коли ж він глянув праворуч, то побачив Вону, який витріщався на нього з розтуленим ротом.
Ийдже рефлекторно перевів погляд на сцену. Єсон, що сидів там, витягнув шию, наче черепаха, і з веселим блиском в очах спостерігав за ним і Сайоном.
Ийдже відчував нутром: Сайон щойно оголосив війну суперхом’якам. А він, Ийдже… був прапороносцем.
‘Бляха’
Инакше кажучи, тепер він став головним поплічником Сайона, з яким треба було мати справу.
Аукціоніст заговорив тремтячим голосом:
— Р-розпочинаємо аукціон!
***
Здавалося, що здалеку лунають гучні вигуки. Чонбін трохи підняв голову, але потім знизав плечима й продовжив дивитися прямо перед собою. Це місце було повністю ізольованим, тож жоден звук ззовні не міг сюди проникнути. Він повільно пройшов вперед, до металевого столу.
— Отже…
Чонбін поклав файл на стіл, відсунув стілець і сів. Темна кімната, схожа за структурою на допитувальні зали бюро з управління пробудженими, була його особистою кімнатою очікування. Він сплів пальці й уважно поглянув на чоловіка навпроти. Його жовте волосся сяяло у тьмяному світлі.
— Хіба аукціон вже не почався? Тобі не слід бути там?
— Що там може піти не так? Зараз важливіше инше.
— Ох… Ти збираєшся мене відпустити?
— Ні.
Пак Ґюмін, відомий як Ґю-Ґю, сидів на стільці з бинтами на плечах. Чорні ланцюги міцно скували його, але він усе ще безтурботно усміхався.
— Нам є про що поговорити, Ґю-Ґю-нім.
Почувши своє ім’я, Ґю-Ґю широко усміхнувся.
— Думаю, так. Ти вже звільнив Сайона?
— Ні. Ми плануємо розв'язати його лише тоді, коли він повертатиметься додому після аукціону.
— Гей, просто передай його бюро управління пробудженими.
Ґю-Ґю спробував поворухнути зв’язаним тілом і невдоволено забурчав:
— Хіба це не надто поблажливо для нього~? А мене весь час тримаєш зв’язаним тут.
— Так, так, бо це ти почав усе це неподобство. До того ж…
Чонбін холодно глянув на нього.
— Хоча ти відповідаєш виключно за стеження за J… звітів від тебе було обмаль.
— Ох… це?
— Так. Директорка наказала отримати всі деталі сьогодні.
— Яка нудьга.
— Я дав тобі достатньо часу. Настав час відповідати.
Чонбін постукав пальцями по столу й відкрив рота.
— Хто такий J?
