— Пояснення…
Сайон відсунув телефон від вуха, кинув погляд на екран і відповів байдужим тоном:
— Це обов’язково? Ти і сам усе бачиш.
— Так, пояснення необхідне.
Сухий, непохитний голос змусив Сайона невдоволено нахмуритись. Його погляд зупинився на чорному ланцюгу, що обвивав руку Чонбіна. Тим часом Ґю-Ґю, все ще задихаючись і кашляючи, пирхнув зі сміху.
— Добряче обдумуй свої слова, Лі Сайоне… Скажеш щось не те – одразу ж схоплять.
Сайон кинув на нього холодний, байдужий погляд.
— Треба було тобі рота роздерти…
— Гаразд, гаразд. Досить.
Чонбін втомлено зітхнув і легким помахом ланцюга створив між ними клітку з чорного металу. Сайон лише знизав плечима й засунув руки в кишені. А Ґю-Ґю підняв долоні догори, ніби здаючись, й ткнувся обличчям у землю.
Більшість бойових пробуджених володіли здібностями, заточеними під битв із монстрами. Система оцінювала їхній внесок у підземеллях та розломах, тому люди зі спеціалізованими бойовими навичками зазвичай обіймають високі місця в рейтингу.
Але Чонбін, четвертий номер Кореї і мисливець рангу S, мав дещо инший талант.
Його спеціалізація – обмеження.
Але ціллю були не монстри, а пробуджені.
Тепер, коли два супер-хом’ячки були надійно ізольовані, Чонбін нарешті дозволив собі легку, майже дружню усмішку.
— Потрібне чітке розуміння ситуації, перш ніж вирішити: заарештувати вас негайно чи дати вам трохи свободи дій.
Коли Чонбін міцніше стиснув ланцюг, той затремтів, мов жива істота, ще тугіше обвиваючи його руку. Кінець ланцюга застиг у повітрі, немов попереджаючи. Чонбін спокійно схрестив руки за спиною.
— Отже, хто перший вдарив?
***
— Як думаєш, що накоїв Лі Сайон? Чонбін же написав не виходити взагалі! Може, він застосував отруту? Що думаєш, секретарю?
Поки Єсон безупинно бурмотів, висуваючи щораз безглуздіші здогадки, Ийдже сидів у кріслі, розвалившись, і задумливо дивився в нікуди.
‘Здібність Чонбіна – це… обмеження.’
Ті, кого скував його ланцюг, тимчасово втрачали доступ до своїх здібностей. У хаотичні часи J часто бачив, як Чонбін тягав злочинців, обмотаних ланцюгами, мов у кокони.
Яким би небезпечним Сайон не був, він і поворухнуться не зможе, якщо Чонбін вирішить зв’язати його.
Якщо Сайона схоплять, то відвезуть у кімнату допитів у бюро контролю за пробудженими?
‘Повернутися в ресторан без нього буде складно…’
Щоб без проблем дістатися назад, доведеться його витягати. Лиш відвернувся, а той вже наробив стільки безладу.
Ийдже підвівся, міцніше стиснувши Ікло Василіска в руці.
— Я йду.
— Куди це?! Ні за що! Ти не можеш так просто піти, нічого не пояснивши!
Єсон розкинув руки, перегороджуючи шлях, але виглядає це скоріш комічно, ніж загрозливо. Ийдже відповів голосом, що аж сочився удаваним жалем:
— Мені справді шкода. Але, Хон Єсон-нім, хіба ви щойно не зловживали владою, викравши людину? Якби ви просто ввічливо запитали, я б із задоволенням усе пояснив, але…
Ийдже склав долоні разом.
— Не можу ділитися історією Ікла Василіска з людиною, яка не має навіть базових манер. Вибачте. Прощавайте.
— Ні, Зайчику! Ні, не йди!
Єсон мало не плакав, тягнучи руки до Ікла Василіска. Вони майже не знайомі, а він уже вигадав прізвисько? Ба більше, навіть меч засовався в руці, ніби намагаючись вирватися.
[ Ікло Василіска хоче щось сказати.]
[Думка Ікла: Батьку! Врятуй мене від цього негідника!]
‘Бляха…’
Відчуваючи себе головним лиходієм у якійсь дешевій мелодрамі, Ийдже лише цокнув язиком.
Якщо залишити надто емоційного Єсона самого, то Ийдже точно почнуть переслідувати заради магічних каменів. Ба більше, існувала велика ймовірність, що справжній секретар Кім Синбін із гільдії Падо також опиниться в списку розшукуваних. Знаючи звички Єсона – а Ийдже щодня гортав InHeart, спостерігаючи за ним – все було би саме так.
Мало того, що його особистість вкрали, так тепер його ще й переслідуватиме божевільний. За що Кім Синбін заслужив таку кару?
Ийдже поглянув на заплаканого Єсона. І як його заспокоїти…
‘Як же хочеться врізати йому хоч раз.’
Але Єсон мав відновити аукціон за кілька годин. Якщо зараз влаштувати бійку, це тільки ускладнить ситуацію. На жаль, насильство – не варіянт.
У такому разі…
Ийдже ковзнув поглядом по своєму інвентарю. У ньому виблискував золотий магічний камінь, ніби сам просився йому до рук.
‘Раз уже його ніде не продати…’
Річ приносить найбільшу користь тоді, коли її використовують у слушний момент. Якщо просто зберігати – воно втратить сенс. Не роздумуючи, Ийдже дістав магічний камінь і гукнув Єсона:
— Хон Єсоне-нім.
— Що, негіднику… Га?
Щойно Єсон побачив золотий магічний камінь, його сварливий тон безслідно зник. Його очі широко розплющилися, а щелепа безсило відвисла. Губи затремтіли.
— Ма-ма-ма-ма-ма-ма-ма-ма…
— Тсс.
Ийдже приклав палець до фільтра своєї протигазної маски, і Єсон миттю затулив собі рота руками, швидко закивавши.
Ийдже повільно підняв магічний камінь до рівня очей Єсона. Його ще нещодавно налиті кров’ю очі блиснули вогниками сліз, переповнені щирим захватом.
Ийдже прошепотів:
— Чув, що ви його шукаєте.
Кив, кив.
— Хочете його, так?
Кив, кив, кив, кив, кив, кив, кив.
Єсон кивав так завзято, що Ийдже мимоволі задумався: чи не відвалиться в того голова? Зітхнувши, він заговорив тоном, сповненим удаваного жалю:
— Але… таку цінну річ не можна просто взяти і віддати.
— Скільки?!
— Не гроші.
— У вас є контракт, сертифікований системою? З жорсткими штрафами за порушення?
Єсон разом із Ккокко миттєво кинувся порпатися в традиційному корейському будинку й нарешті витягнув аркуш. Це був контракт S-класу.
Тримаючи в одній руці Ікло Василіска, а в іншій – магічний камінь, Ийдже заговорив:
— Записуйте.
— Так!
Ставши вкрай слухняний, Єсон схопив пензель і завзято закивав. Ийдже трохи повернув магічний камінь у руці, щоб той ще яскравіше виблискував на сонці, і почав диктувати:
— По-перше. Пробуджений Хон Єсон з цього моменту не буде розпитувати чи намагатися дізнатися що-небудь про секретаря Кіма. Жодних спроб, жодних доручень иншим людям.
— Взагалі нічого?
— Пишіть швидше. Магічний камінь чекає.
— Ех…
Єсон невдоволено буркнув, але, змирившись, слухняно взявся писати.
Ийдже дочекався, поки той поставить останню крапку, і продовжив:
— По-друге. Пробуджений Хон Єсон буде повністю й щиро співпрацювати з секретарем Кімом у всьому.
— І що ти збираєшся просити?
— Дещо просте.
— Наприклад, позичити грошей?
— Ні, придумати алібі для Чонбіна.
— Чорт, а це вже складно…
Бурчачи, Єсон записав і цей пункт.
— Далі?
— По-третє. Пробуджений Хон Єсон не буде копирсатися в історії Ікла Василіска.
— Що?! Як ти можеш про таке просити!
Різко піднявши голову, Єсон хотів було заперечити, але перед його очима…
‘О, магічний камінь…’
Дорогоцінний магічний камінь що яскраво виблискував на сонці. Те, що він шукав стільки часу. Очі Єсона наповнилися слізьми.
[Думки Ікла Василіска оновлено!]
[Думки Ікла: Батьку?]
Попри те, що Ікло Василіска справді прагнуло возз’єднання зі своїм батьком, пензель без жодних вагань виводив третій пункт. Після короткої паузи думки Ікла оновилися знову.
[Думки Ікла: …життя самотнє.]
Руків’я стало здаватись якимось гострішим, а лезо – темнішим. Він що, переживає підлітковий бунт? Відчувши дивне занепокоєння, Ийдже покрутив Ікло Василіска в руці. Тим часом Єсон слухняно закінчив писати і поставив печатку на контракті.
— Віддавай мені магічний камінь!
— Магічний камінь…
Прибираючи контракт до інвентарю, Ийдже кивнув у бік воріт традиційного корейського будинку.
— Отримаєте його після виконання угоди. Спершу узгодимо нашу версію подій.
Кілька хвилин потому, стискаючи в руках гладеньке порцелянове курча, Ийдже покидав будинок під руку з Єсоном. Світ навколо змінився так само раптово, як і тоді, коли вони потрапили до кімнати очікування.
І одразу за порогом він побачив…
— …
Сайона, що сидів на дивані, скований чорними ланцюгами.
‘Бляха… Не минуло і години, а тебе вже спіймали?’
Щойно їхні очі зустрілися, Сайон стиснув зуби, а погляд його сповнився вбивчою люттю. Атмосфера навколо нього спалахнула зловісною загрозою. Навіть крізь лінзи протигазу лиховісний фіолетовий відблиск у його очах палав незгасним вогнем.
Відчувши небезпеку, Єсон прошепотів на вухо Ийдже:
— Що з Лі Сайоном? Таке враження, що, якщо підійду ближче, то помру.
— Ку-ку-ку…
Ккокко тихенько видав звук, ніби погоджуючись. Напруга навколо Сайона ще більше згущувалася, навіть попри те, що він був скутий ланцюгами Чонбіна.
— Хьоне…
Сайон підняв зв'язані руки та зняв з обличчя прогаз. Його погляд пронизав Ийдже наскрізь, а слова були сповнені отрути:
— Мені справді варто вас десь замкнути.
