У день, коли Хон Єсон знову з’явився у соціальному світі, на анонімному форумі HunterNet з’явився допис. Хтось сказав, що бачив його.
Тема: [Анонім] Хон Єсон спустився з гори?
Чому він тут?
Коментарі (99+):
— Що, вже?
— Він і справді спустився? В новинах пусто.
— Нарешті знайшов кнопку втечі…
— А~ до виставки залишився тиждень, тож час йому вже спускатися.
⤷ Минулого разу він спустився за день до виставки… Напевно, цього разу добре постарався…
⤷ Та ну, лол ㅋㅋㅋ
— Де ти зараз, аноніме?
⤷ В закладі з курятиною.
⤷ ?? Лололол ㅋㅋ
⤷ Першим місцем, куди він пішов після повернення, стала забігайлівка з курятиною?
⤷ Ах ㅋㅋ, навіть восьмий рейтинг не може встояти перед курочкою ㅋㅋ
⤷ Розкажи докладніше, будь ласка.
Всі обговорювали лише Хон Єсона, чия неочікувана поява Хон Єсона сколихнула HunterNet. Адже до виставки майстрів залишався тиждень, а в спільноті мисливців найгарячішою темою були він і його унікальне спорядження. Всі чекали більше подробиць, і на щастя, мисливець, який почав цю хвилю обговорень, знову дав про себе знати.
Тема: [Анонім] Той, хто писав про Хон Єсона
Після роботи зайшов у заклад з курятиною, а там повно народу.
Подумав, може, сьогодні якийсь футбольний матч, але ні.
Запитав у персоналу, в чому справа, а вони відповіли, що тут один хлопець їсть необмежену кількість курятини, лол.
Зазирнув подивитися – і що ж я бачу?
Хон Єсон, схлипуючи, тримає по курячому крильці в кожній руці, відкушуючи по шматочку…
І весь у кольоровій похідній куртці, схожій на дитячий конструктор…
Я просто тихо вийшов.
Це нелегко.
Заплатив 10 тисяч вон за доставку й пішов додому.
Коментарі (99+):
— Лололол ㅋㅋㅋㅋㅋ
— Плаче, але при цьому їсть < лололол ㅋㅋㅋㅋㅋ
— Чому багатій замість гомілок їсть саме крильця?
— Може, хоче полетіти… з крильцями в руках.
⤷ Він що, збирається створити штучні крила? Щоб літати.
⤷ Вау, будь ласка, зроби їх.
⤷ Відтепер годуємо Хон Єсона тільки крильцями?
⤷ Ах ㅋㅋ, висилаємо йому тисячу крилець. Чекай, Єсоне.
— Хіба Хон Єсон не повинен віддати тому хлопцю 10 тисяч вон за доставку?
⤷ Єсоне, у тебе ж купа грошей, закинь йому 10 тисяч вон. Номер рахунку в Nonghyup 30247…
Щороку, кількість мисливців зростала, а спорядження ставало все менше. Неминучим наслідком було зростання попиту. Навіть ризикуючи життям у рифті чи підземеллі першого рівня, дістати S-класове спорядження залишалося вкрай важким завданням.
У цій ситуації цінність Хон Єсона, який, нехай і повільно, але стабільно постачав спорядження S-класу, неминуче злетіла до небес. Тому під час виставки високопоставлені мисливці з усього світу з’їжджалися до Кореї.
[Виставка майстра]
Простіше кажучи, це аукціон, що проходить у Сондо раз на два роки, де виставляються витвори майстра Хон Єсона.
Це також одна з головних причин, чому уряд так його цінує. Сама його присутність посилює національну могутність! Туризм розвивається! Економіка отримує приплив іноземної валюти!
Звісно, у цей період державні мисливці з бюро управління пробудженими працювали до нестями, забезпечуючи порядок у місті та охороняючи Хон Єсона. Коли в одному місці збирається стільки пробуджених, безпека стає першочерговим завданням. Тому Чонбін, стискаючи в зубах край паперового стаканчика, уважно гортав звіти.
— Керівнику, я надіслав вам на пошту план розподілу персоналу біля конференц-центру.
— Дякую за роботу. Я перегляну й дам відповідь. Де зараз Хон Єсон?
— З’їв одинадцять крилець у забігайлівці, тепер прямує до ресторану корейської яловичини.
— …Він що, одержимий привидом, що помер від нестачі м’яса?
Чонбін пробурмотів собі під ніс, і в навушнику почулося легке зітхання.
Щойно Хон Єсон повернувся до соціального життя, він перетворився на справжнього м’ясоїдного маніяка. Невже, вони змушували його постувати, поки тримали в ізоляції на Чірісані? Ні. Чи, може, вони просто не давали йому м’яса? Теж ні.
Він отримував ідеально збалансоване харчування, жодних обмежень. Однак, попри це, варто було йому повернутися, як він наче з ланцюга зірвався й почав нищити тонни м’яса.
Потримавшись за голову, Чонбін усе ж таки відповів якомога доброзичливішим тоном:
— Ну… Оскільки інформація про нього вже з’явилася на HunterNet, то варто посилити заходи безпеки.
— Зрозумів.
Чим ближче до відкриття виставки, тим божевільніша атмосфера в Сондо. Всі навколишні готелі були заброньовані ще за місяць до події, а місто заполонили журналісти, телевізійники, мисливці й численні фанати. Безпека цього геніального м’ясоїда вимагала підвищеної уваги.
Чонбін тяжко зітхнув і відкрив на планшеті електронну пошту. До дня виставки залишалося ще кілька днів, але кожен із них здавався нескінченно довгим.
***
Хвиля розмов про виставку майстра докотилась навіть до тихого ресторану із хеджан-ґуком.
Легко впоравшись із двома мисками супу, Бе Вону, тримаючи ложку в зубах, узяв пульт і почав перемикати канали. Його метушня привернула увагу мисливця, що сидів позаду:
— Що сьогодні показують?
— Вікторину. Повторюють випуск із Хон Єсоном. Я пропустив ефір.
На кухні, де Ча Ийдже акуратно нарізав зелену цибулю, його рука на мить завмерла. Інший мисливець вигукнув із захопленням:
— Ого, він спустився з гори?
— Ти не бачив HunterNet? Уже є пост, що його бачили в закладах з курятиною та з корейською яловичиною.
— Очевидно, він з глузду з’їхав, харчуючись на горі лише травами. Тепер він насолоджується їжею сповна.
— Якби я після відлюдництва повернувся в Сеул, теж би спершу навернув курятинки.
— Логічно.
Ийдже й сам знав, що Хон Єсон був в Чірісані. Неможливо було не знати, коли цей чоловік був одержимий InHeart, постійно публікуючи світанкові фото з Чірісана ‐ якраз у момент, коли сходило сонце. Навіть попри свою чималу неприязнь до Хон Єсона, Ийдже нишком зберігав ці знімки – вони виглядали так, ніби приносили удачу.
‘Цей виродок… спустився з гори.’
Ийдже точно мав вдарити того клятого хлопця по голові. Він відклав ніж і вийшов із кухні.
У цей момент Бе Вону, завзято перемикаючи канали, нарешті зупинився. Передача вже почалася: на екрані ведучий аплодував і вітав гостя.
— Ого~ Цього разу він спустився з Чірісана й одразу завітав до нас. Єдиний творець S-класу! Гордість Кореї, ремісник-мисливець Хон Єсон!
— Хаха, привіт-привіт.
Хон Єсон виглядав доглянутим, шкіра його обличчя виблискувало масляним блиском, щоки округлилися. У залі почувся шепіт:
— Ну, він точно добре поїв після повернення.
‘Точно,’ — подумав Ийдже.
Тим часом ведучий, обмінявшись люб’язностями, обережно запитав:
— Ви відомі своїми неперевершеними роботами. Чи створили щось новеньке цього разу?
— Якщо я розповім зараз, це зіпсує інтригу… На аукціоні все побачите.
— Ох, а хоч маленький спойлер?
— Хаха, ні.
Хон Єсон усміхнувся доброзичливо. Один із мисливців, який уже збирався гримнути кулаком по столу, в останню мить змінив траєкторію й ледь не вдарив себе по коліну.
— Ха… Як я хочу туди піти!
— А хто ж не хоче… Туди ж треба чорний квиток, так?
— А скільки він зараз коштує?
— Не знаю, але чув, що йде за десятки мільярдів. І навіть за такі гроші його не просто дістати.
— Коли ж я нарешті потраплю на цей аукціон…
Розмова мисливців, сповнена суму, різала Ийдже вуха. Він непомітно оглянув ресторан. Обідня метушня вже стихала, і нових клієнтів не очікувалося.
<Безшумні кроки!>
Ийдже активував навичку, щоб приховати свою присутність, і тихо пройшов у свою маленьку кімнату. На щастя, всі очі були прикуті до телевізора, тож він залишився непоміченим.
Він підняв акуратно складену ковдру. Між рожевими покривалами, у затишному сховку відпочивав чорний квиток – мрія кожного мисливця. І не один, а цілих два.
Ийдже зиркнув на квитки, які, попри все, залишалися ідеально рівними та блискучими.
‘Нам Уджін… накликав на мене лихо.
І лихо не просте, а колосальне.’
‘Я повівся на його балаканину й взяв їх, сам того не помітивши…’
Ийдже прикрив лоба рукою й тяжко зітхнув. Як тільки вони залишилися наодинці, Нам Уджін почав сипати історіями про минуле Лі Сайон та якісь незрозумілі речі, і Ийдже мимоволі піддався цій течії.
У пориві гніву він мовчки вдарив кулаком по квітчастій ковдрі. Навіщо той раптом заговорив про минуле Лі Сайон? Тільки змусив хвилюватися…
Ийдже знову перевів погляд на квитки. Їхня вартість сягала десятків мільярдів, а з огляду на дефіцит – могла бути ще вищою. Однак після історії з магічним каменем він добре засвоїв урок.
‘Не варто грати з вогнем.’
Звісно, можна сказати, що він вже встиг натворити чимало. Але досить. Він обіцяв собі жити тихо, а натомість тільки наробив шуму. Ще не пізно. Варто справді взятися за розум.
‘Зароблятиму чесно, працюючи.’
Як не крути, мисливці живуть, продаючи матеріалі, здобуті у підземеллях. Але Ийдже вирішив бути звичайною людиною! Так, у нього є ліцензія мисливця, та… він не має наміру її використовувати. Вона для нього те саме, що посвідчення водія, яким ніколи не користуєшся.
Отримав посвідчення, але не водиш? Тоді це просто шматок пластику з дванадцятьма зайвими цифрами. Ще один документ, і нічого більше.
Так як звичайна людина, що прагне мирного життя, може продавати речі, пов’язані з підземеллями? Випадок з томатним ринком та EZ – дурна помилка, викликана тимчасовою жадібністю.
‘Так, гусінь має їсти соснові голки*.’
*Людина повинна зосередитися на своїх обов'язках і не перенапружуватися у сферах, що виходять за межі її знань і можливостей.
Хоч за розмірами він більше скидався на динозавра, Ийдже заходився переконувати себе, що він усього лише гусінь. І такій маленькій, незначній істоті, як він, не личило володіти чорними квитками, омріяними всіма мисливцями. Отже, слід було вирішити, що з ними робити. Варіантів є три.
1. Поїхати в Сондо й узяти участь в аукціоні.
2. Позбутися квитків.
3. Удавати, що їх не існує.
Перший варіант відпадав одразу. Як тільки він ступить ногою в Сондо, про спокійне життя можна забути.
Судячи з розповідей інших мисливців, Сондо кишить першокласними мисливцями, серед яких Хон Єсон із Чонбіном. Усі вони легко можуть дозволити собі ці чорні квитки.
‘Я ж не з’їхав з глузду.’
Звісно, клієнти ресторану теж не є звичайними людьми. Але там – його територія, де у нього є безліч способів вирішити справи. А Сондо – це невідомі води. Ийдже вирішив навіть не дивитися в той бік.
Другий варіант: позбутися квитків.
Але тут виникає інша проблема – як саме?
Продати або передати комусь – неможливо. Якщо він не хоче приєднатися до зали ганьби поряд з EZ із томатного ринку і тим самим містером Таким-сяким* із громового ринку, це навіть не обговорюється. Тоді довелося б знищити їх…
*Такий-сякий - це евфемізм для образливого або принизливого терміна, що використовується для позначення людини або речі, які вважаються неприємними, або чиє ім'я не варте згадки.
Він уже пробував піднести квитки до пальника, на якому готував похмільний суп, але ці кляті квитки не горіли у звичайному вогні.
‘Може, просто розірвати?’
З його силою це не було б проблемою. Але якщо не порвати на крихітні шматочки й не перетерти на порох, вони можуть становити загрозу. Навіть якщо викинути квитки, напевно, довелося б класифікувати їх як «неспалювані побутові відходи» – і не факт, що вони знищаться.
Отже, залишається лише третій варіант – переконати себе, що квитків не існує.
Просто заховати ці два шматки паперу кудись подалі й забути про них. Ийдже ще глибше заштовхав квитки під ковдру.
‘Залишайтеся там до закінчення аукціону.’
Його молитва була марною.
Як завжди, молитви Ийдже особливої сили не мали.
***
— Коли-небудь бували у Сондо?
А потім, пізно вночі, перед ним з’явилася протигазова маска, погрозливо розмахуючи чорним квитком.
