Якщо тіло сильне - розум не страждає

Попри всі труднощі й непередбачувані події, Ийдже успішно зареєструвався як пробуджений, створив собі алібі та виконав завдання Лі Сайона. Проте не минуло й багато часу, як перед ним постала нова проблема.

Автоматична стійка самообслуговування для кімчі та закусок, що працювала на магічних каменях замість електрики, була жахливо неекономною. Але в цьому була і своя перевага – Ийдже отримав трохи вільного часу.

Достатньо було скласти порожні миски поруч зі стійкою, і мисливці самі замовляли хеджан-ґук, набирали кімчі, редьку в соусі та гострий перець. Ийдже мав лише готувати суп і діставати рис із підігрівача. Казали, що цей пристрій самообслуговування змусив інженерів гільдії Падо буквально стертися в порох.

А що ж Ийдже робив у цей отриманий проміжок вільного часу?

— …

Він сидів за стійкою, нервово почухуючи скроню кульковою ручкою. Це був звичний жест, коли він вів облік передоплати, але цього разу його зазвичай безтурботне обличчя мало явний вираз роздратування. Перед ним височіла купа товстих книг.

Мисливці, що сьорбали хеджан-ґук, перешіптувалися між собою:

— Хтось знає, чого працівник виглядає так, ніби збирається когось убити?

— Так, я хотів попросити добавку, але він такий злий, що навіть питати страшно.

— Га, може, самі приготуємо?

— Ммф, ммрф.

— Ти що бормочеш? Гидота, ковтай перед тим, як говорити.

— Він готується до базового екзамену з освіти та кваліфікації мисливців.

Ледве почувши це від одного з нещодавно пробуджених, решта мисливців зблідли. Один із них, середнього віку, з неохайною бородою, пробурмотів:

— Тьху… Вони досі не скасували цю кляту базову освіту?

Молодший мисливець, років двадцяти п’яти, скривився й додав:

— Бідолаха. Це ж така морока… Скільки зараз обов’язкових годин?

— Здається, шістдесят. Тридцять годин офлайн і тридцять онлайн. Якщо дуже зайнятий, можна подати заявку в управління пробуджених, й повністю перейти на онлайн. Але навіть пройшовши навчання, треба скласти іспит. Якщо не набереш сімдесят балів, доведеться перескладати.

— Фу. Їм би його взагалі скасувати, а вони ще години збільшили.

— Зізнаюся. Я здавав екзамен чотири рази.

— Чотири? Та це ще непогано. Лише справжні божевільні здають із першого разу. Все нормально.

— Тихіше, хлопці, створимо нашому робітникові ідеальні умови для навчання.

Мисливець, який складав іспит чотири рази, скривився, ніби йому стало зле. Ийдже, який мимоволі слухав цю розмову, теж відчув, що його нудить. Білі сторінки з чорними літерами перед його очима нагадували черв’яків, яких малювала Ха Ін на своїх аркушах.

Кожен мисливець у Південній Кореї зобов’язаний пройти реєстрацію в центрі відповідно до спеціального закону про пробуджених. Після цього їм видається реєстраційна картка пробудженого із зазначенням імені та рангу.

Отримавши свою новеньку реєстраційну картку рангу D, Ийдже відчув щиру радість. Хоча його справжній ранг був на чотири рівні вищий, ця картка була для нього безцінною, адже заради неї він пройшов крізь безліч випробувань і негараздів.

І навіть він, що не любив хизуватися, час від часу ненав’язливо демонстрував її постійним клієнтам. Однак…

— Ого, вітаю з отриманням реєстраційної картки, робітнику.

— Тепер тобі доведеться готуватися до іспиту… Удачі. У мене є кілька завдань з минулих років, якщо вони знадобляться…

Відповіддю йому стали погляди, сповнені якогось співчуття.

Але то було не презирство через його D-ранг. Клієнти ресторану не належали до мисливців, які оцінювали когось за рівнем пробудження. Тож що означали ці стримані, трохи сумні погляди?

Ийдже був спантеличений, але у нього не було часу розбиратися – щоранку на світанку він вирушав до порту Інчхона на розслідування.

Проте після завершення інциденту в Інчхонському порту, чутки, схоже, розлетілися дуже швидко.

Одного дня Вону простягнув йому старий збірник задач із серйозним виразом обличчя.

Ийдже здивовано глянув на книгу.

— …Що це?

— Це не подарунок. Це ваше дорогоцінне людське право.

— Перепрошую?

— Скоро зрозумієте. До речі, сьогоднішній похмільний суп був смачний. Я пішов!

Наступного ранку Ханібі теж прийшла раніше, ніж зазвичай, і кинула товстий підручник з спіральною палітуркою на прилавок.

— Чула новини, Ча Ийдже. Ти ж готуєшся до «цього», так?

— Що ще за “це”?

— Розумію, втеча від реальності. У будь-якому випадку, я дістала для тебе екзаменаційні питання, які використовують у гільдії ХБ для новобранців, від самого керівника Хана. Користуйся, зрозумів?

— Ганібі, репортери вже зібралися біля входу в підземелля!

— От ж біда, спритні які… Ну, мені час зачищати підземелля.

Після кількох таких випадків Ийдже був загнаний у глухий кут.

Судячи з розмов мисливців, тепер, щоб стати повноцінним мисливцем після отримання реєстраційної картки пробудженого, потрібно було скласти якийсь іспит.

Зареєструватися було вже достатньо важко, а тепер ще й іспит? Який іспит?

Коли Ийдже був активним як J, ніяких жорстких систем реєстрації та іспитів не існувало!

Тієї ночі, зачинивши ресторан, Ийдже сів за пошук в інтернеті.

— Привіт, Нексбі. Знайди інформацію про іспит на кваліфікацію мисливця.

— Виконується пошук інформації про іспит на кваліфікацію мисливця:

— Іспит на кваліфікацію мисливця – це жах.

— Коли наступний іспит на кваліфікацію мисливця?

— Я не можу стати мисливцем, бо постійно провалюю цей іспит, хоч і пробуджений.

— Хто робив 30-те питання в січневому тесті? Той виродок!

⤷ Це Нам Уджін, а хто ж іще?

⤷ Нам Уджін, виходь битися чесно, без рангів!

— Я здавав іспит на кваліфікацію мисливця вісім разів, питайте що хочете.

⤷ Нащо так мучитися? Чи не краще вже забити?

— Іспит на кваліфікацію мисливця, здохни, здохни, здохни, здохни, здохни, здохни, здохни, здохни, здохни, здохни, здохни.

Результати пошуку шокували.

Як мисливець 11-річної давнини, Ийдже завмер, втупившись у монітор.

‘Ах… то я… ще не мисливець?’

Ось у чому справа.

Ийдже лише отримав реєстраційну картку пробудженого, але мисливцем він поки не став!

Реєстраційна картка, яку видавали після проходження реєстрації в центрі, лише підтверджувала, що людина є пробудженою. І тільки.

Звичайні люди, такі, як Ча Ийдже, які нічого не знали про поточні правила, вважали, що варто отримати цю картку – і можна відразу почати працювати мисливцем.

Але закон змінився. Тепер цього було недостатньо.

Інакше кажучи, ця картка – марна.

‘Я стільки намучився… заради даремної картки?’

Ийдже втупився у свою блискучу реєстраційну картку D-рангу з абсолютно порожнім виразом обличчя. Але і це ще було не все.

Наступна інформація виявилася ще більш шокуючою.

Щоб уникнути долі власника марної картки й отримати визнання як повноцінний мисливець, потрібно було пройти базову навчальну програму для мисливців і скласти іспит на кваліфікацію.

Тільки після успішного проходження іспиту видавали офіційну мисливську ліцензію, яка дозволяла користуватися ринком мисливців та отримувати інші привілеї.

‘Це просто якесь знущання!’

Особливо ненависним був іспит на кваліфікацію мисливця – письмовий тест, відомий своєю пекельною складністю!

Його називали «мисливським вступним іспитом», «мисливською адвокатською кваліфікацією» та іншими страшними назвами, пов’язаними з найжорстокішими іспитами.

Якщо просто вбити в пошук «іспит на кваліфікацію мисливця», серед автоматичних підказок першим же з’являлося: «іспит на кваліфікацію мисливця – жах».

Ийдже смикнув себе за волосся.

‘Чому стати мисливцем тепер так важко?!’

Базову програму навчання мисливців запровадили п’ять років тому.

Спочатку вона не була такою жорсткою.

Її створили, щоб дати новачкам-мисливцям основні знання для виживання: найважливішу інформацію про монстрів 10-го та 9-го рангу, екосистему підземель.

Але з часом кількість пробуджених почала зростати.

[Збільшення рівня злочинності серед пробуджених… Чи загрожує це безпеці громадян?]

[Мисливці та безкарне зловживання владою – де межа?]

З’явилося дедалі більше мисливців, які користувалися своїми здібностями, щоб пригнічувати слабших за себе.

Незважаючи на суворі перевірки з боку бюро управління пробудженими, постійно виникали випадки, коли пробуджені зловживали своєю силою і демонстративно не боялися покарання.

Урешті-решт уряд скасував систему автоматичного присвоєння статусу мисливця при пробудженні.

Відтоді кожен пробуджений, щоб офіційно стати мисливцем, мав спочатку пройти базову освіту, а потім скласти кваліфікаційний іспит.

Завершивши пошук, Ийдже зчепив пальці і скреготнув зубами.

‘Якщо ти пробудився, то повинен боротися з монстрами, а не знущатися з інших…’

Крім того, він виявив ще один цікавий факт.

Якщо мисливця запрошувала гільдія, він міг оминути іспит, подавши рекомендацію  від глави гільдії.

Прояв «мережевих зв’язків» у всій красі.

Але в Ийдже було вкрай мало знайомств серед мисливців.

Єдиний лідер гільдії, якого він знав, – це Лі Сайон.

Та Ийдже не хотів просити Сайон про рекомендацію.

Це було питанням принципу.

Якщо мисливець номер один у Південній Кореї не зміг би сам скласти якийсь там кваліфікаційний іспит – це була би ганьба…

‘Гаразд. Буду вчитися і здам його самотужки.’

Так Ийдже почав готуватися до іспиту, про існування якого навіть не підозрював.