Ча Відже обережно поклав фарбу для волосся на стіл і з вдячністю вклонився.
— Мені справді приємно… Дякую.
— Я знала, що так і буде.
Ганібі прийняла позу, точно таку ж саму, як на упаковці фарби для волосся, яку вона сьогодні подарувала. На цей раз Ча Відже щиро заплескав у долоні. Насолоджуючись увагою, вона раптом щось згадала.
— А, до речі, вінок із рису теж має бути гарним. Я доплатила, щоб то був преміальний інчонський рис. Щойно зранку почула новину, то разом із керівником Ганом…
— А звідки ви про те, що я пробудився, дізнались взагалі?
Ча Відже найбільше цікавило саме це. Звідки Ганібі та тімлід Ган, які першими надіслали вінки, дізналися цю новину? І що з тими мисливцями, які масово приходили нібито з подарунками, а насправді — щоб переконати його не закривати ресторан похмільного супу? Ганібі широко розплющила очі, а потім, ніби щось зрозумівши, кивнула.
— Керівнику Ган, поясніть все швиденько.
— Ага, — тімлід Ган поправив окуляри та продовжив: — Гільдії мають своїх інформаторів або, іншими словами кажучи, розвідників у центрах реєстрації. Це потрібно, щоб швидко та ефективно знаходити нові кадри. Якщо з’являється хтось перспективний, про це одразу доповідають і ми починаємо готувати ґрунт для подальшого їх вербування.
— Не думаю, що я такий вже і перспективний.
— Як ти можеш таке казати? Ча Відже, ми хотіли бачити тебе у своїй гільдії ще до твого пробудження, — тімлід Ган говорив упевнено, а Ганібі вирішила доповнити його пояснення:
— Зазвичай інформатори стежать лише за державними центрами. Тимчасові, як-от той у район Ґванджіну, їх майже не цікавлять. У державних центрах кількість високорангових пробуджених набагато вища.
Це і справді мало сенс. Пробуджені, які хотіли продемонструвати свої здібності й отримати вищий ранг, ретельно перевірялися саме в таких державних установах.
— Але потім у тимчасовому центрі Ґванджіну відкрився розлом. Посеред міста, без жодного попередження, та ще й у центрі реєстрації! Усі звернули увагу на цю подію, бо вона поставила під питанням безпеку багатьох цивільних, — продовжив керівник Ган.
Звісно, поява такого розлому, який навіть бюро не змогло передбачити, викликала б занепокоєння. А оскільки цього разу він відкрився в центрі реєстрації, це неминуче привернуло ще більше уваги.
— Усі почали збирати інформацію. Саме тоді ми знайшли ім’я Ча Відже у списку тих, хто вижив.
Отже, якби не цей розлом, він міг би спокійно зареєструватися, як і планував. Слухаючи пояснення, Ча Відже відчув, як у нього на лобі почала пульсувати вена, а в тілі закипіла лють. Виходить, що через цей клятий розлом усі його плани пішли коту під хвіст. Ефект метелика від розлому виявився настільки великим, що він опинився у своєму ж ресторані на фан-зустрічі, яка більше скидалася на маркетинговий захід.
Блядський розлом…
Фан-зустріч закінчилася тільки через годину. Ча Відже, навіть не думаючи про те, щоб розібрати подарунки, похитуючись, попрямував на кухню, готуватися до вечірньої зміни. Але того ж вечора його останні сили остаточно висмоктав Юн Бін, який вирішив навіщо-то прийти особисто.
— Вітаю з пробудженням!
Те, що Юн Бін передав йому, було конвертом із логотипом Бюро з управління пробудженими. Він виглядав настільки офіційно, що Ча Відже навіть торкатися до нього якось не хотів. Бе Вонву, який сидів у кутку та їв суп, буркнув:
— Що то за конверт такий? Виглядає як повістка, попередження чи штраф.
— Ха-ха, та ні…
Схоже, він таке вже неодноразово отримував.
Ча Відже прийняв конверт із ледь прихованим занепокоєнням. Він виявився товшим і важчим, ніж очікувалося, ніби всередині було щось величке. Юн Бін лагідно посміхнувся.
— Хочеш відкрити? Там усе, що тобі точно знадобиться у подальшому
Та ні, дякую… Дуже сподіваюсь, що ні.
Але руки самі собою розпечатали конверт. Як і очікувалося, його вміст виявився саме таким, як він спершу і підозрював.
[Навчальний посібник для нових мисливців]
[Посібник з оплати податків для нових мисливців]
[Соціальна підтримка для мисливців]
[В один клік! Як користуватися ринком мисливців]
[Спеціальні закони для пробуджених: короткий огляд]
Різні брошури та товсті книги, які більше пасували б державній установі, висипалися на стіл. Навколо почулися тихі насмішки. Але Юн Бін, як і раніше, м’яко усміхався.
— Зазвичай після реєстрації мисливцем новопробуджені отримують детальні пояснення від співробітників бюро. Але оскільки ти не мав такої можливості через той несподіваний інцидент, я приніс лише найнеобхідніше.
Якщо це тільки найнеобхідніше, то бути мисливцем у наш час, здається, справжнім головним болем. Обличчя Ча Відже набуло сумного виразу.
От дідько, а бути мисливцем зараз зовсім не просто…
— Почитай, коли буде час. Якщо щось буде незрозуміло чи здасться складним, звертайся до нас у будь-який момент, — Юн Бін витягнув зі своєї кишені бездоганно чисту візитку та поклав її поверх брошур.
[Бюро з управління пробудженими – Група швидкого реагування №1]
[Керівник команди Юн Бін]
Для мисливців без звʼязків чи будь-якого іншого роду підтримки така візитка була б безцінним подарунком. Незважаючи на його доброзичливий образ у численних соціальних рекламних роликах, Юн Бін був мисливцем S-рангу, четвертим за силою у Кореї, і дістатися до нього було майже неможливо. Ресторан похмільного супу, у якому постійно відбувалися пригоди за участі мисливців, теж не був винятком. Для будь-якого звичайного мисливця такий жест був би до сліз зворушливим, але…
Просто в інвентар закину і забуду.
Не для Ча Відже.
У цей момент Бе Вонву різко підвівся, випростався та заявив:
— Оце і є проблема держслужбовців. Називають це подарунком, а насправді просто завалюють тебе підручниками! Хлопці, а-ну швиденько заносьте!
Після його бадьорих оплесків двері ресторану розчинилися і всередину ринула група людей, споряджених у найрізноманітнішу техніку. Без того переповнений заклад ось-ось мав вибухнути від натовпу. Ча Відже звузив очі й поглянув на Бе Вонву, вимагаючи пояснень. Той упевнено провів рукою по короткому волоссю та гордо промовив:
— Я, Бе Вонву, мисливець №1 серед постійних клієнтів цього ресторану. Тому на честь твого пробудження, працівнику, підготував подарунок, який цьому місцю потрібен найбільше.
А це ще що таке?
— Ось він… — він підняв великий палець догори. — Автоматичний бар самообслуговування для кімчі та інших закусок!
— Автоматичний бар самообслуговування для кімчі та закусок?
— ...Що це взагалі таке?
Мисливці мимоволі повторили його слова, а потім між ними здійнявся глухий гомін. Автоматичний бар самообслуговування для кімчі та закусок… Ця фраза звучала так само дивно, як соєвий соус із крабом у формі макарона з пельменями. Начебто все зрозуміло, але водночас абсолютно безглуздо. Бар самообслуговування не може бути автоматичним, чи не так? Ча Відже не приховував збентеження, а Бе Вонву лише широко всміхнувся.
— Не хвилюйся! Це шедевр, ретельно спроєктований та зібраний інженерами гільдії Падо, — він вказав на кут приміщення. — Ми можемо поставити його он туди?
— А? Ну… Так, звісно.
Бе Вонву вказав працівникам на порожнє місце біля кулера з водою. Кивнувши, інженери гільдії Падо одразу ж взялися до роботи, почавши збирати щось до біса дивне. Невдовзі на стільці з’явилася білий прилад, схожий чимось на кавовий апарат або великий кулер для води. У центрі бару був порожній круглий отвір.
— Що це таке?
— Хіба це не просто кавоварка?
— Ох, та ну вас! Це справжній витвір мистецтва, створений потом і кров’ю наших інженерів!
Рішуче крокуючи до машини, Бе Вонву витяг зі свого інвентаря щось доволі величеньке — магічний камінь розміром з його великий палець!
— Ого, подивіться на розмір цього магічного каменю.
— Та він ж гігантський!
— За один такий можна купити будинок, ще й решта на квартиру залишиться…
Поки мисливці із захопленням розглядали рідкісний магічний камінь, Бе Вонву обережно вставив його у прилад. У ту ж мить кнопка загорілася синім і, видаючи тихий гул, пристрій запустився. Бе Вонву театрально уклонився.
— Магічний камінь був люб’язно наданий Лі Сайоном, лідером гільдії Падо!
Що це за понти такі?
Ча Відже, відчуваючи дивне дежавю, спостерігав за цим дивним спектаклем. Йому здалося, що він уже колись говорив про щось таке… Але якщо дають безкоштовно, то чому б і ні? Його обличчя все ж помітно пом’якшало.
— А тепер, працівнику, спробуйте! Покладіть у машину кімчі, редьку кубиками і перець. Потім натисність на кнопку — і отримаєте рівно стільки, скільки потрібно. Вам більше не доведеться розкладати все вручну!
Ого? А це вже цікаво.
Ніби зачарований, Ча Відже взяв контейнери з кімчі та перцем і поклав їх у бар, дотримуючись вказівок інженера. Усі мисливці в ресторані із затамованим подихом стежили за ним. Якщо піднести миску і натиснути кнопку… Кімчі і справді висипається рівно стільки, скільки потрібно!
— Вау!
— Гільдія Падо просто неперевершена!
— Гей, а воно, бляха, реально працює!
— Але ж якщо це працює завдяки енергії магічного каменя, хіба це не страшенно нерентабельно? Було б дешевше підключити до електромережі…
Як тільки хтось наважився поставити під сумнів практичність пристрою, Бе Вонву суворо гримнув:
— Заткнись! Тут важливіша естетика!
— Це більше схоже на марнотратство, ніж на естетику…
— Якщо хтось засумнівається у статусі цього ресторану, просто скажіть їм, що у вас є автоматичний бар самообслуговування для кімчі, який працює на магічному камені.
Зі сторони це виглядало так, ніби ресторан рекламувався словами: «У нас навіть кулер для води подає кімчі». Звичайні мисливці були в захваті, адже це означало менше роботи для працівника на півставки, тож вони почали радісно аплодувати. Однак…
— Якщо добре подумати…
— Га?
Юн Бін, який спокійно спостерігав за цією сценою, підлив холодної води на їхній ентузіазм, як завжди усміхаючись.
— Ця штука ж один в один, як автоматична годівниця для домашніх тварин, хіба ні?
Наступного дня, о п’ятій ранку, розсувні двері ресторану похмільного супу тихо заскрипіли. Ча Відже з виснаженим обличчям нашвидкуруч написав попередження на аркуші формату А4 і приліпив його до дверей.
[!!! РЕСТОРАН ПОХМІЛЬНОГО СУПУ НЕ ЗАЧИНЯЄТЬСЯ !!!]
[Заборонено приносити вінки, подарунки чи постери.]
[Заборонено розпитувати працівника про його ранг.]
[Заборонено переконувати працівника вступити до гільдії.]
[Заборонено полювання за головами.]
[За порушення будь-якого з вищезазначених правил — довічна заборона на відвідування ресторану.]
