Було очевидно, що новачок просто перевтомився і почав бачити нісенітниці. Сама тільки ідея, що Лі Сайон міг з’явитися зараз, була абсурдною. Він явно був настільки виснажений, що вже не міг відрізнити реальність від вигадки через понаднормові в останні дні. Іншого пояснення цій маячні просто не існувало.
Ян Хеджін глянула на нього зі співчуттям. Вона навіть подумала, що варто було б дати йому женьшеневий тонік, коли вони повернуться до офісу. Водночас у голові вона механічно прокрутила те, як себе зазвичай поводив Лі Сайон.
Лі Сайон був людиною, яку шість років поспіль визнавали найсильнішим, поки зненацька не з’явився загадковий J і не витіснив його з першого місця. Він був найбільш відомий тим, що… Ігнорує більшість запитів на підтримку як від Бюро з управління пробудженими, так і від Бюро з управління розломами.
З того часу, як Ян Хеджін почала працювати в Бюро з управління розломами, Лі Сайон жодного разу не відгукнувся на їхнє прохання про підтримку. Тому, коли новачок продовжив наполягати на своєму, B-ранговий мисливець, що стояв поруч, лише скептично гмикнув.
— Та перестань, чому Лі Сайон раптом мав би сюди прийти? Ти точно щось наплутав.
— Ні, я серйозно, це ж справді він…
— Я чув, що останнім часом люди почали масово носити теквір у поєднанні з масками через ті соціальні рекламні ролики. Може, це просто один із тих дивних фанатів?
— О, а ось це цілком можливо.
— Авжеж. Мені самому аж не по собі стає щоразу, як бачу ті вирізки з реклами.
Проте розслаблена атмосфера миттєво зникла, коли пролунало всім знайоме ліниве бурчання.
— Ви тут ритуал проводите перед розломом?
— …
— Яка велика і щаслива родину, ну і ну.
Цей голос був надто впізнаваним — його регулярно можна було почути навіть у розважальних шоу на вихідних. Ян Хеджін повільно повернула голову. Фігура в чорному протигазі спокійно переступила через загородження, яке вони раніше встановили.
Такий зріст, повністю чорний теквір, саркастичний тон, моторошно низький голос… Всі й без пояснень зрозуміли, хто перед ними стояв.
B-ранговий мисливець, який ще хвилину тому жартував з образа Лі Сайона, почав нервово складати хрестоподібний знак із сигнальних жезлів, наче намагався вигнати демона. Ян Хеджін випустила цигарку з рота. Швидко опанувавши себе, вона затоптала її ногою.
Серед загальної розгубленості всі думали про одне й те саме:
Що він тут робить?!
Розлом п’ятого класу, звісно, не був легким, але для його ліквідації не потрібен був мисливець S-рангу. Під час запиту на підтримку вони навіть не розраховували, що він з’явиться — це було все одно що купити лотерейний квиток заради жарту, а потім несподівано зірвати джекпот.
Лі Сайон, стоячи перед розломом, трохи нахилив голову.
— Чого стоїте? Не збираєтеся заходити?
Ян Хеджін нервово сковтнула й обережно уточнила:
— Ви прийшли нам допомогти?
— Ага.
— …Навіщо?
Він кивнув у бік пульсуючого порталу.
— Позбутися цього.
Але чому другий найсильніший мисливець країни вирішив власноруч розібратися з розломом п’ятого класу?.. Ян Хеджін швидко вирішила не витрачати час на безглузді запитання.
— Підмога з Бюро управління пробудженими теж скоро прибуде. Може, варто зачекати й зайти разом із ними…
— Немає потреби.
— Що?
Крізь лінзи своєї маски він подивився на новачка, B-рангового мисливця, а потім — на Ян Хеджін.
— Просто зосередьтеся на постраждалих.
Не залишаючи жодного шансу заперечити, він впевнено ступив уперед. І перш ніж хтось встиг його зупинити, розлом проковтнув Лі Сайона. Новачок, збентежено переминаючись із ноги на ногу, дивився то на портал, то на Ян Хеджін.
— Со… Сонбе, що нам тепер робити?
— Ха-ах… — Ян Хеджін зняла свій жовтий захисний шолом і розтріпала волосся. — А що ще залишається? Йдемо за ним.
— Що? А-а, так! Звісно!
— Лі Сайон розбереться з босом розлому, а ми зосередимося на пошуку та евакуації тих, хто вижив. Тож швидше булками воруши!
— Так, зрозумів!
— І ще… Новачку!
— Так?
Новачок напружився, насторожено глянувши у бік сонбе. Ян Хеджін, яка замість яскравої куртки натягнула товстий куленепробивний жилет, вказала великим пальцем на вантажівку з припасами.
— Візьми більше протигазів, ніж у нас наразі є людей, і прихопи всі антидоти та протиотруту.
— Навіщо?..
У розломі був монстр, що використовує отруту? Новачок здивовано подивився на Ян Хеджін, але та лише цокнула язиком і нетерпляче махнула рукою.
— Якщо не хочеш загинути від отрути Лі Сайона, ворушись, га!
Поки мисливці з Бюро з управління пробудженими гарячково рилися у вантажівці з припасами, сама причина їхньої метушні — Лі Сайон — рухався неспішно. Здавалося, що він ось-ось кинеться в бій із босом розлому, але він зупинився, щоб уважно оглянути фіолетовий плющ, що обвивав дерево.
За кілька хвилин щось кругле та чорне з’явилося з його тіні. Це була голова Со Мінґі в сонцезахисних окулярах.
— Лідере гільдії.
Со Мінґі мав здібність, завдяки якій міг ховатися у чужих тінях. Оскільки він не міг увійти в розлом самотужки, то просто чекав на Лі Сайона весь цей час. Його голова трохи погойдувалася вгору-вниз, після чого Со Мінґі все ж вибрався з тіні.
— Якось тихо.
— Так, і справді…
Зазвичай, щойно заходиш у розлом, одразу ловиш на собі погляди монстрів. Але цей розлом від самого початку був моторошно тихим, наче тут взагалі не було живих істот. Со Мінґі поправив окуляри й завів руки за спину. Лі Сайон підняв із землі червоне пір’я. Воно блищало і не мало на собі пилу. Со Мінґі, глянувши поверх окулярів, миттю заговорив:
— Це пір’я монстра 4 рівня — червоно-грудого птерозавра. Вони надзвичайно агресивні й нападають на будь-кого, хто трапляється їм на очі — хоч на людей, хоч на інших монстрів. Зазвичай пересуваються групами по шість осіб. Судячи зі стану пір’я, воно випало зовсім нещодавно.
— Молодець. Наступного кварталу відповідатимеш за навчання новачків.
— Пробачте… — відчувши у словах сувору догану, Со Мінґі тут же замовк.
Лі Сайон зняв протигаз і озирнувся. Мисливці завжди залишають після себе характерний запах. Це могла бути їхня власна тілесна аура, залишковий запах від зброї, запах крові монстрів, яких вони вбили до цього. А іноді… Запах людей, що загинули від лап монстрів.
Лі Сайон особливо добре вмів розпізнавати такі сліди. Але від самого входу в розлом і до цього місця, окрім запаху місцевої рослинності, не було абсолютно нічого.
Навіть жодного сліду крові.
Це була територія червоно-грудих птерозаврів, але стояла моторошна тиша. Це означало, що всі птерозаври тут були мертві. Якщо б вони влаштували між собою бій, повинні були б залишитися хоч якісь сліди.
— Надто чисто.
— Як думаєте, може, то бос розлому такий сильний, що тримає монстрів у суворій покорі? Чи, можливо, хтось уже все зачистив?
Деякі розломи були відносно тихими, тому що бос суворо контролював монстрів. Але в таких випадках його присутність відчувалася одразу при вході. Цей розлом був точно не таким.
— Другий варіант.
Хтось винищив усіх монстрів, не залишивши і сліду. Серед тих, хто опинився у цьому розломі, єдина людина, яка зараз йому спадала на думку… Лі Сайон згадав Ча Відже, який заблокував його атаку ополовником і зірвав із нього газову маску закривавленими руками. Так, це міг бути тільки Ча Відже. Лі Сайон повільно рушив уперед.
— Со Мінґі.
— Так, лідере гільдії.
— Як гадаєш, де зараз мій хьон?
Хьон.
Шанобливе звертання, яке абсолютно не пасувало Лі Сайону. Со Мінґі, приголомшений цим словом, тут же взяв себе в руки під холодним поглядом і швидко відповів:
— Ем… Напевно, десь ховається? Йому ж треба приховувати свою силу. Немає сенсу винищувати монстрів і видавати себе.
Аргумент Со Мінґі звучав логічно. Лі Сайон погоджувався. Зрештою, Ча Відже так завзято наполягав на тому, що хоче жити спокійно. Навіщо тоді йому влаштовувати різанину? Але гнітюча тиша розлому не давала спокою. Лі Сайон раптово насупився.
Якщо подумати… Ча Відже хоч і заперечував, що мав фінансові труднощі, але все ж намагався продати магічні камені на Томатному ринку.
Може, йому просто потрібні були гроші…
Він убив усіх монстрів, щоб зібрати з них дорогоцінні предмети? Це б пояснило, чому розлом виглядав так підозріло чисто. Лі Сайон скривився й цокнув язиком.
Дідько, якщо йому потрібні були гроші, міг би просто сказати.
Ча Відже був дивним і підозрілим. Його було неможливо зрозуміти. Казав, що хоче спокійного життя, але постійно встрявав у якісь проблеми. То відмовлявся від угод, то раптово їх приймав. А тепер опинився в розломі, і замість того, щоб чекати допомоги, вирізав усіх монстрів. Здавалося, він просто був магнітом всіх існуючих і ще ні проблем.
Просуваючись крізь сині очерети, вони вийшли на галявину. В її центрі стояла брудна, в людський зріст, статуя Лі Сайона і зламане офісне крісло. В одному кутку височіла купа трупів птерозаврів, складених у башенку. Со Мінґі, побачивши статую Лі Сайона, остовпів.
— О Боже…
Лі Сайон підійшов до купи мертвих птерозаврів і стягнув верхній труп.
Монстр був незвично чистий. Окрім скрученого хребта, зовнішніх ушкоджень не було. Навіть пір'я не висмикували. Значить, Ча Відже не збирав предмети підземелля.
— Що ти там казав? Що він ховається?
— …
Затиснутий між статуєю Лі Сайона і справжнім, Со Мінґі тремтів від страху. Як йому взагалі передбачити дії Ча Відже, якщо той щоразу ламає очікування інших? Со Мінґі, який жив за законами логіки, просто не міг фізично встигати за такою людиною. Лі Сайон кинув птерозавра назад на купу і повернувся до статуї.
— Коли це зробили?
— Мабуть, після виходу соціальної реклами? Треба запитати у PR-відділу.
— Облиш. То не так і цікаво…
Лі Сайон ледь махнув рукою, і Со Мінґі зрозумів натяк і почав прочісувати місцевість. Тим часом Лі Сайон уважно розглядав свою статую. На її поясі було видно сліди ґрунту, ніби вона довго лежала закопаною, а потім її витягли. Со Мінґі, закінчивши огляд, доповів:
— Немає жодних слідів.
— Він що, в повітрі розчинився чи під землю провалився?
— Ні, лідере. Можливо, у нього є здібності для приховування своєї присутності чи слідів.
— Чим більше дізнаюся, тим цікавіше стає… — але обличчя Лі Сайона зовсім не виглядало так, ніби йому і справді було цікаво.
Раптом у його долоні запекло. Він насупився і стягнув рукавичку. Золота лінія — мітка контракту, укладеного їхньою кров’ю, — почорніла. Лі Сайон холодно прошепотів:
— Що, в біса, він задумав?
