Лі Сайон міцно стиснув руку Ча Відже. Дотик їхніх ран палав, неначе полум’я. Минуло багато часу відтоді, як він востаннє відчував такий сильний біль. Червона кров змішалася з чорною, стікаючи їхніми зап’ястями. Навколо з’єднаних рук розквітли золотисті лози. Щось гостре й пронизливе вп’ялося в тіло Ча Відже, поповзло вгору по його руці й осіло біля серця. Одночасно з цим з діафрагми піднявся розпечений біль. Він прикусив нижню губу, стримуючи стогін, а ком ще сильніше надавив на горло.
— ..Угх.
— Потерпіть трохи.
[Риса: Отрута Василіска (S+) активована.]
Що?.. Заждіть…
Очі Ча Відже широко розкрилися від несподіваного системного сповіщення. Він отримав пасивну навичку детоксикації отрути після того, як вбив Василіска розлома Західного моря, але вона жодного разу так і не активувалася. Це була дивна здібність, яка не реагувала на слабкі отрути.
Тоді чому саме зараз?..
Ча Відже різко закашляв, не в силах приховати біль, і з його рота бризнула яскраво-червона кров. У металевому присмаку крові відчувалася легка солодкуватість.
Ах, курво…
— ..Блядство, хьоне, що сталося?
Ще й лається тут… У такій ситуації, як зараз, тільки я маю…
Ча Відже щосили намагався втримати свідомість, спльовуючи кров крізь зуби. Його погляд зупинився на Лі Сайоні, який завмер від шоку.
— ..Хьоне?
Який божевільний ось так впевнено ввів би у тіло іншої людини отруту?!
— Хьоне, відкрийте рота!
Я ж казав, що уб’ю тебе, якщо ще раз до мене полізеш…
— Швидше!
Бурмочучи щось із нервовістю в голосі, Лі Сайон запхав у його рот великий палець у рукавичці. Ча Відже інстинктивно стиснув на ньому зуби. Йому хотілося відгризти чужий палець, але тіло його зовсім не слухалося. Ча Відже, захлинаючись кров’ю, з ненавистю втупився у білий екран системи, що затуляв йому поле зору.
Чому навичка S+ так тупо працює? Ти хочеш, щоб я швидше подох, так?
[Риса: Отрута Василіска (S+) активована.]
[Детоксикація...]
[Риса: Отрута Василіска (S+) активована.]
[Детоксикація...]
[Риса: Отрута Василіска (S+) активована.]
[Детоксикація...]
Системний екран миготів, ніби намагався виправдатися. Здавалося, Система хотіла сказати: «Я чесно-чесно працюю!» Але Ча Відже було байдуже.
Йому ненависні і Лі Сайон, і ця довбана Отрута Василіска. Цей навіжений все ж його так вбити хотів? Якщо протиотрута працює так повільно, то навіщо він взагалі її випив? А що, якби у нього не було цієї детоксикаційної навички?
Незабаром по пальцю Лі Сайона в рот Ча Відже потекла прохолодна рідина. Скрізь, куди вона потрапляла, пекучий жар поступово вщухав, і у той же момент з’явилося системне повідомлення.
[Детоксикація завершена.]
[Завдяки дії Отрути Василіска (S+), Ви отримали стійкість до цієї отрути.]
Хапаючи ротом повітря, Ча Відже намагався згадати, коли востаннє відхаркував стільки крові. Коли жар вщух, а чутливість повернулася до кінчиків пальців, він усвідомив, що одна з його рук все ще затиснута в долоні Лі Сайона.
— Хьоне?
Вільною рукою Ча Відже торкнувся свого чола. Його погляд прояснився, і тепер він бачив чоловіка у протигазі, який уважно за ним спостерігав.
— ..Хьоне, — Лі Сайон знову покликав його.
Ча Відже повільно вирівняв дихання. Завдяки тому, що його навичка працювала на межі можливостей, або через ту дивну рідину, що він проковтнув, Ча Відже відновлювався напрочуд швидко.
Ну, з цим я ще можу впоратися…
Біль ще залишався, але тепер він принаймні був терпимим.
Коли Лі Сайон знову покликав його, Ча Відже вже збирався відповісти, як тепла рукавичка з м’якої шкіри торкнулася його щоки й підборіддя. Рука незграбно провела по його обличчю, а потім підняла підборіддя. Чорний протигаз постав перед очима ще чіткіше, а сам Лі Сайон прошепотів:
— Ви мене бачите?
Звісно, він чітко бачив цю кляту чорну маску. Ча Відже мовчки кивнув, не маючи змоги поворухнути головою. Лі Сайон стурбовано пробурмотів:
— Виглядає так, ніби й чути можете.
— …
— А говорити? Якщо не можете, хоча б кліпніть.
Не довіряючи тому, що він би зміг заговорити без лайки, Ча Відже тупо кліпнув. Він не був не здатний говорити — просто не хотів. Він відчув, як хватка Лі Сайона на його щоці трохи посилилася.
— ...Невже отрута пошкодила Ваші голосові зв’язки?
— …
— А інші органи?..
Що це за отрута така, в біса?
Ча Відже не міг повірити своїм вухам. Виходить, за словами Лі Сайона, його отрута могла одночасно пошкодити зір, слух, голосові зв’язки й внутрішні органи? І була настільки сильною, що подіяла на S-рангового пробудженого?
Хіба отрута, бляха, може бути настільки сильною?
— Ча Відже?
Тривожний голос Лі Сайона обірвав його думки. Обережна рука торкнулася потилиці. Ча Відже раптово задумався над тим, який вираз обличчя зараз був у Лі Сайона. Тому він простяг до нього руку і…
— …
— Що Ви-
Вхопився за цю кляту маску.
Хрусь.
Передня частина маски зім’ялася в його хватці. Ча Відже різко повернув її і зірвав з чужого обличчя. За порваною маскою з’явилося бліде, майже сіре, обличчя, широко розкриті, вражені фіолетові очі, привідкриті губи і кучеряві пасма темного волосся, що прилипли до спітнілого лоба.
А вії у нього і справді довгі…
Зазвичай байдужий вираз обличчя Лі Сайона тепер був сповнений здивування і розгубленості — і це було напрочуд приємне видовище. Ча Відже вдосталь роздивився його личко, а потім просто відкинув залишки маски у сторону. Після цього він поспішно зняв руку Лі Сайона зі своєї шиї. Стерши кров з губ тильною стороною руки, Ча Відже нарешті заговорив:
— Я в порядку. Голосові зв’язки не пошкоджені.
— …
— Вперше бачу таку сильну отруту… У тебе совість взагалі є?
— …Блядство.
Гарне обличчя Лі Сайона миттєво спохмурніло. Він жбурнув розірвану маску на підлогу й розлючено втупився в Ча Відже.
— Чому Ви мовчали?! Знущаєтеся з мене?!
— Я мовчав, бо знав, що як заговорю, то почну тебе матюкати.
— …Дідько, та Ви дійсно. Просто нестерпно… — Лі Сайон сердито провів рукою по волоссю й відвернувся. Тільки тоді Ча Відже нарешті роздивився залу ресторану.
Стіл, залитий кров’ю, місцями був обпалений. Поряд валявся кинджал, яким він розрізав свою долоню, а поруч з ним — незнайома пляшка. Ча Відже підняв сосуд, що у якийсь момент підкотився до нього. Як тільки він торкнувся порожньої пляшки, з’явилося системне повідомлення.
[Золотистий Нектар Древа (S)]
[При споживанні усуває всі негативні ефекти та прокляття.]
Та ну… Бути не може.
Навіть за однією лише назвою можна було зрозуміти, що це дещо справді виняткове. Зазвичай зілля від негативних ефектів вказують конкретні типи й рівні, які вони можуть вилікувати. А предмет, що безумовно усуває всі негативні ефекти й прокляття? Таке зілля було надзвичайно рідкісним і цінним.
Але тепер цей безцінний предмет…
[Пляшка порожня.]
…Просто валявся біля столу в якомусь ресторані похмільного супу.
Отже, та прохолодна рідина, яку він відчув, була саме цим нектаром. Цей божевільний спочатку змусив його випити протиотруту, яка виявилась марною, а потім і зілля S-рангу? Злість Ча Відже на Лі Сайона потрохи вщухала. Все ж таки той теж був неабияк шокований.
Яке все ж таки марнотратство.
Якби він просто трохи зачекав, то його навичка, Отрута Василіска, сама б усе вивела з організму. Може, варто було одразу сказати про здібність до протиотрути? Тримаючи в руках порожню пляшку, Ча Відже краєм ока глянув на Лі Сайона, який усе ще стояв, відвернувшись.
— …Гей, Лі Сайоне?
— …
— Цей нектар… Він дорогий?
— Тільки спробуйте хоч слово ще сказати, — Лі Сайон загрозливо загарчав, і Ча Відже прикусив язика, вирішивши слідкувати за своїм тоном.
Розуміючи, що той, мабуть, уже й так був на межі, він усвідомив, що питання про вартість, мабуть, відчувалося як сіль на рану. Ча Відже замислився над своєю поведінкою. Він ніколи не вмів втішати інших. Тож трохи подумавши, він видав найбезпечнішу відповідь, яка прийшла в голову:
— У будь-якому разі дякую.
— Ха.
Невже я нарешті зміг підібрати слова?..
— Дякувати людині, яка Вас отруїла. Та Ви прямо святоша…
Навіть після того, як я подякував, він примудряється і далі бурчати.
У сучасному суспільстві навіть на чемне «дякую» не знайдеш похвали, лише сарказм. Це було ще більш виснажливим, ніж їсти суху курячу грудку…
Розуміючи, що розмова ні до чого доброго не приведе, Ча Відже обережно поставив порожню пляшку з-під нектару й оглянув свою долоню. Рана від кинджала вже загоїлась, але на шкірі залишився слабкий золотистий шрам у формі ланцюга.
Схоже, ми успішно уклали контракт.
Ча Відже стиснув і розтиснув руку, а потім знову звернувся до Лі Сайона:
— Раз контракт укладено, може, закінчиш пояснення, яке почав раніше?
— …
Нарешті Лі Сайон повернувся до нього, все ще трохи насуплений. Він повільно підійшов, сів навпроти Ча Відже і, помовчавши кілька секунд, все ж почав говорити:
— Є одна група людей, яка поширює наркотики, і я шукаю її.
— …
— Це я вже розповідав, так?
Ча Відже кивнув, і Лі Сайон заговорив далі, повільно й чітко:
— Наркотики продають дуже дешево. Їх легко знайти. Чим легше їх отримати, тим швидше люди підсідають і тим більше хочуть підвищити дозу.
Пробуджені загалом чутливіші за звичайних людей. Посилені відчуття роблять життя складнішим, а не простішим. Через це в їхньому житті більше дискомфорту, ніж радості.
Тож для пробуджених ці наркотики були чимось надзвичайно сильним. Мабуть, вони діяли як магічний засіб, що усував весь дискомфорт і давав лише чисте задоволення. Було неважко зрозуміти, чому вони на це підсаджувалися. Відчувши подібне вперше за довгий час… Відмовитися від цього майже неможливо.
— Вони поступово збільшують дозу, і в якийсь момент їм стає цього недостатньо. Тоді вони самі починають шукати постачальників.
— …
— Більшість тих, хто доходить до цієї стадії, або вже зазнали фізичних мутацій, або перебувають на межі. Постачальники забирають тих, хто приповзає до них сам.
— Куди?
— У лабораторію.
На обличчі Лі Сайона промайнув холодний блиск.
— Наркотики — це лише приманка для збору піддослідних.
