[Анонім] Якщо J живий
…І якщо в Західному морі і справді знову відкрився розлом, хіба ми не повинні відправити рятувальну команду? Він може бути ще живий, але не в змозі рухатися. Можливо, він залишився без ніг…
Коментарі (99+)
— Невже справді немає інших виживших?
⤷ Так, я порівняв імена на меморіалі з рейтингом. Окрім імені J, жоден інше так і не зʼявилося у ньому. Виглядає так, ніби вижив лише J.
— А ти взагалі знаєш, що відбувається всередині розлому? Скільки мисливців там загинуло?
⤷ Але ж не можна просто залишити людину в пастці розлому!
⤷ Ха… Вони ж і заходили туди, щоб рятувати таких, як ти, а ти ось що пишеш? Ахаха придурок.
⤷ А ви не пам’ятаєте, як розлом Західного моря почав швидко розширюватися? Якщо ми знову відкриємо його, то він може всю країну стерти з лиця землі.
⤷ Зараз все не так, як було тоді. Наскільки виросла наша сила? Гиги Ми більше не живемо в часи, коли вся нація ризикувала життям заради однієї людини, навіть якщо це був J.
⤷ Чи є сенс витрачати стільки ресурсів лише заради одного J??
— Ні, ні, закритий розлом не можна відкрити, так що бувайте!
Спочатку ніхто не вірив.
Навіть серед мисливців більшість вважала, що це просто тимчасова помилка, яку незабаром виправить Система. Проте Перший канал, який особисто підтвердив існування J, мовчав, чекаючи офіційної заяви від Бюро з управління пробудженими.
— Та ну, це ж брехня.~
— Ех… Навіщо розповсюджувати такі нісенітниці?
— Навіть якщо сталася помилка, хіба таке взагалі може бути можливим? Аха-ха…
— Всяке бува. Система теж може дати збій.
.
.
.
— Чому Система досі не виправила цю помилку?
— Та бути ж не може?..
Не минуло й кількох днів, як люди почали додавати до слів «та бути не може» знак питання, на половину сумніваючись, але і на половину вірячи.
Дні минали, а рейтинг не змінювався. Люди ставали все більш неспокійними.
Коли медіа почали роздувати чутки, подаючи їх як факти, Бюро з управління пробудженими поспішило взяти ситуацію під свій контроль. Тож було призначено пресконференцію на 15:00.
Ча Відже повісив на двері вивіску «Час приготування інгредієнтів», щоб спокійно подивитися трансляцію наодинці. Рівно о 15:00 на екрані з’явилася жінка. Вона була з голки одягнена: коротка зачіска, елегантний костюм, тростина в руці. Окрім блідого кольору обличчя, вона виглядала так само, як пам’ятав її Ча Відже. Це була Гам Сокйон, директорка Бюро з управління пробудженими, яка через проблеми зі здоров’ям рідко з’являлася в останні дні на публіці. Після короткого вітання вона заговорила твердим голосом:
— Оновлення рейтингу — це не системна помилка, — вона зробила коротку паузу, перш ніж продовжити: — Це також не випадок дублювання імені. Ніхто інший не взяв ім’я J. Я розумію, що у це важко повірити, але за результатами нашого внутрішнього розслідування… J живий.
Зал наповнився шумом. Камери спалахнули, а журналісти одночасно підняли руки.
— Як ви можете бути в цьому впевнені?
— Чи дійсно більше ніхто не вижив, окрім J?
— Вісім років тому Бюро з управління пробудженими офіційно підтвердило смерть мисливців, які увійшли в Західний розлом. Чому тепер історія змінилася?
— Якщо J живий, то де він зараз?
Попри шквал запитань, Гам Сокйон лише злегка підняла руку, привертаючи увагу, і спокійно відповіла:
— Ми плануємо відправити рятувальну команду для більш точного аналізу ситуації. Будь ласка, зачекайте ще трохи.
Гам Сокйон і мисливці з Бюро управління пробудженими вклонилися. Дивлячись на неї, Ча Відже раптово усвідомив, що минуло вже вісім років. Гам Сокйон у його пам’яті була молодою та запальною жінкою, тоді вона не користувалася тростиною і не кульгала. Коли ж директорка встигла травмувати ногу?
І ще…
Як вона може бути настільки впевненою? Сьогоднішня пресконференція суперечила попереднім заявам бюро. При такій увазі з боку суспільства вони не могли б зробити таку заяву, не маючи безперечних доказів. А Гам Сокйон була саме такою людиною. Людиною, яка обирає сторону тільки тоді, коли має на руках прямий доказ і чітке обґрунтування. Вона була непохитною, неначе скеля.
Ча Відже ще трохи дивився на її схилену фігуру і лише через мить нарешті вимкнув телевізор. Після пресконференції тема J заполонила всю Південну Корею. Неможливо було порівняти це навіть із найгучнішими випусками «110-хвилинних дебатів». Кожного дня екстрені новини та заголовки рясніли словами «Розлом Західного моря» та «J». Дискусії про порятунок J розділили людей на два табори.
Вони ж готові сперечатися через будь-що…
Коли хтось запитував Ча Відже про його думку щодо «воскресіння» J і необхідності його порятунку, він щоразу відмахувався:
— Ха-ха, навіть не знаю.
Ця байдужість майже стала його автоматичною реакцією. Але уникнути цієї теми все одно не вдавалося, тому що…
[Чому весь світ шокований неймовірними здібностями J, чому Японія розлючена, а США знову хочуть побачити J?!]
J, сам на те не розраховуючи, захопив усі тренди на YouTube.
Ресторан похмільного супу.
Темою розмов мисливців за сусідніми столами завжди було щось нове, але останні кілька днів всі говорили лише про J. Ігноруючи один-одного, мисливці сьорбали гарячий суп і обговорювали виживання J та ситуацію в розломі. Оскільки всі присутні були мисливцями, звучали доволі різні, а й інколи протилежні думки.
— Це, напевно, системна помилка…
— Але бюро на пресконференції заявило, що J живий.
— Тю. Як вони можуть бути такими впевненими? Вони, що, поговорили з Системою особисто?
— Не знаю. Але якщо сама Гам Сокйон вийшла до преси, значить, це точно щось серйозне.
— Все одно з бюро вочевидь щось нечисто.
— Дядьку, ти це кажеш прямо перед автографом Юн Біна.
— Що за… Коли тут встигли повісити його автограф?!
Теорія про «системну помилку» була найпопулярнішою, але і найменш правдоподібною. Рейтинги оновлювалися раз на рік, але імена загиблих мисливців одразу ж зникали зі списків. Таким чином бюро підтверджувало смерть пробуджених, які зникли в розломах.
І Система ніколи раніше не давала збоїв. Тому, навіть підозрюючи системну помилку, люди швидко відкидали цю ідею. Тоді один мисливець, вправно нарізаючи перець, запропонував ідею:
— Може, він помер і нещодавно воскрес?
— Є якийсь предмет, що може оживити мертвих?
— У такому світі, як наш, все можливо, еге ж?
— Можливо, якийсь цілитель урятував його…
— Навіть Нам Вуджін не здатен воскресити мертвого.
— А раптом у J знайшов унікальний предмет воскресіння, який спрацював тільки через 8 років???
— Оце вже звучить правдоподібно.
Що тут, бляха, може бути правдоподібного…
Ча Відже втомився від усіх цих теорій про воскресіння після смерті. Їх, звісно, можна було відкинути як чергову нісенітницю, але сам факт повернення J був настільки шокуючим, що здивував навіть його самого. Звісно, чутки поширювалися не лише в ресторані похмільногр супу, а й на анонімних форумах ГантерНету, де з’являлися найрізноманітніші припущення.
— Я швидше повірю, що його оживив некромант ахахах
⤷ А які взагалі є відомі некроманти? Швидко шукайте інфу.
⤷ Некромантам заборонено воскрешати людей, тож вони б ніколи цього не зробили. ㅠㅠ
Так з’явилася теорія про незаконне воскресіння некромантом.
— Насправді він боровся в іншому світі всі ці вісім років і тепер нарешті повернувся. J — мандрівник вимірами.
⤷ Здається, ти перечитав фентезі…
⤷ Чувак, з Дня Розлому фентезі = наша реальність, ти що, не в курсі?
Були й інші абсурдні гіпотези, як-от теорія повернення з іншого світу, але, звісно, жодна не була правильною. Помилкою був навіть сам початок кожного з припущень, бо J ніколи не помирав.
Зрештою, ті, хто сперечався про те, як це сталося, усвідомили, що поки J сам не заговорить, правильну відповідь вони не знайдуть. І тоді вони зосередилися на іншому питанні:
J живий. Тоді де ж він?
Останній раз його бачили в розломі Західного моря. Очевидно, що він не вибрався, тому всі вважали, що він закрив розлом і загинув усередині. Але тепер з’ясувалося, що правда, в яку вони вірили всі ці вісім років, могла бути зовсім іншою.
Опівночі.
Ча Відже раптово відкрив очі. В абсолютній тиші, де не чути було навіть його власного дихання, він завмер, стримуючи подих. У маленькій кімнаті панувала цілковита тиша, але інтуїція підказувала йому дещо зовсім інше.
За дверима хтось є.
У таку пізню годину не могло бути відвідувачів ресторану. Навіть якби хтось відчайдушно захотів похмільного супу посеред ночі, він не став би вдиратися до зачиненого ресторану.
Зброя по типу ножа чи перевіреного ополовника була лише на кухні, а в нього самого — хіба що загартоване тіло. Якнайтихіше й якнайповільніше він піднявся з матрацу і кілька разів стиснув і розтиснув кулаки. На щастя з рукопашним боєм у нього не було проблем.
Хто б це не був…
Йому хотілося зламати цьому покидьку всі кінцівки. Але потім Ча Відже доведеться мати справу з наслідками у вигляді поліції. Було б достатньо завдати шкоди рівно настільки, щоб добути з цієї людини інформацію, перш ніж здати її куди слід.
Безшумно рухаючись маленькою кімнатою, Ча Відже відчинив двері й босоніж ступив у коридор, невдовзі опинившись на порозі зали ресторану. Тьмяне світло вуличних ліхтарів ледве пробивалося крізь темряву ресторану, де посеред зали на стільці сидів чоловік у протигазі.
