Том 1. Розділ 26

— Це подарунок. Повісте і мій теж.

— ...

— Ну, такий фансервіс - базова річ. Це не тому, що я вдячна за рис.

Ганібі відкинула своє сяюче волосся назад, виглядаючи так, наче зустріч із шанувальником зробила її день.

Якби поруч був хтось кмітливий, він би точно пожартував над її непритаманною поведінкою. Але, на щастя чи на жаль, поруч був лише Вону, який нічого не підозрював. Він справді виглядав враженим.

— Ого~ ти шанувальник Ганібі, робітнику?

— ...Вибачте?

— Гей, заходь сюди частіше. Він каже, що він фанат.

'Замовкни.'

— Ну, я дуже зайнята, але, можливо, зайду ще.

'Будь ласка, не повертайся.'

Ганібі і Вону вийшли з ресторану разом. Ийдже дивився в стелю, тримаючи підписаний плакат під рукою.

'Я міг би розбагатіти, просто продаючи автографи.'

Але, оскільки його акаунт на томатному ринку був заблокований, плакат Ганібі опинився поруч із підписом Чонбіна. Того ж дня, коли Ха Ін повернулася зі школи, вона побачила плакат і миттю кинулася до нього.

— Дядьку, що це?

— Плакат Ганібі.

— Справжньої Ганібі?

Її голос став помітно гучнішим. Ийдже, який складав продукти, здивовано подивився на дівчинку. Вона мало не притулилася щокою до плаката.

— Ганібі заходила сьогодні?

Тепер вона майже кричала.

— Так. Вона навіть підписала його тут.

— Я, я...

На очах дівчинки поступили сльози.

— Що?

— Дядьку, я...

— Що, що таке?

— Я хочу побачити Ганібі!

'Чорт.'

Він щойно побажав їй більше не повертатися, але тепер доведеться взяти слова назад всього через кілька годин.

***

— Сайоне, ти знову нічого не їв?!

Туп-туп-туп.

З важкими кроками заступник глави гільдії, Вону, увірвався до кабінету глави гільдії. Сайон трохи насупився, але через пов'язку на очах цього не було видно.

Він лежав на дивані, оснащений чорними пов'язкою та берушами. Вону підійшов і почав бурчати за звичкою.

— Люди живуть завдяки їжі, знаєш. Ти ж, здається, останнім часом їв нормально. Чого знову почав голодувати?

Лі Сайон завжди мав поганий апетит. Вону цокнув язиком і поставив перед ним планшет. Йому було байдуже, чи чує його Сайон через беруші.

Для Сайона це було лише засіб трохи зменшити шум. Така вже доля пробудженого S-класу.

— Бюро управління пробудженими надіслало офіційний лист. Вони просять співпраці під час активації системи екстреного реагування в день оновлення рейтингу.

— ...

Сайон відповів, лише поворухнувши ногою.

— Гаразд.

Вону перемкнув екран.

— Підземелля на Джонно 3-га буде оброблено нашою командою. Попередня група розчистить його, а потім увійдуть дослідники для вивчення ресурсів.

Поворухнувся.

— А гільдія Севон просить відвідати їх якось.

Поворухнувся.

— Це терміново. Ах, і я думаю знятися в рекламі.

— ...

Хто б не наповнив його голову цими ідеями, це не було варте уваги, тому Сайон перестав реагувати. Але Вону не збирався замовкати.

— Робітник у ресторані каже, що він фанат Ганібі. Я думав, він взагалі не цікавиться мисливцями, але, мабуть, не все так просто.

— ...Що?

Лі Сайон повільно підняв один бік пов'язки.

— Повтори.

— Що, про публічну увагу?

— Ні, перед цим.

— Що я хочу знятись в рекламі?

— Ти... ти це робиш спеціально?

— Ні, а що?

— Ти згадав робітника.

— А, робітника? Сказав, що він фанат Ганібі.

— ...Що?

Був тільки один працівник, якого міг мати на увазі Вону. Той самий, із ресторану.

— Ганібі навіть підписала для нього постер. Треба й мені повчитися такому фансервісу.

Вону з ентузіазмом почав розповідати про те, якою має бути правильна поведінка мисливців. Лі Сайон, усе ще тримаючи наполовину підняту пов'язку для очей, замислився. Якщо подумати, Ийдже поводився з ним і Чонбіном зовсім по-різному. І тепер він був фанатом Ганібі?

Що об'єднувало Чонбіна та Ганібі?

«Зірки рекламних кампаній.»

Лі Сайон сухо засміявся. Здавалося, у Ийдже був досить специфічний смак до людей із високим соціальним статусом.

Різко зірвавши пов'язку, він кивнув у бік Вону, який продовжував базікати про своє майбутнє в якості топового мисливця, що знімається в рекламі.

— Перестань фантазувати й зателефонуй керівнику відділу просування.

— Вау, Сайоне. Ти справді дозволиш мені знятись в рекламі?

— Швидше.

***

Після вечірнього напливу відвідувачів Ийдже стояв за касою ресторану й заносив дані у облікову книгу. Сьогодні підрахунки були простими, адже не було багато невдах-мисливців, які кидали гроші й вибігали геть.

Раптом на телефон Ийдже прийшли два повідомлення.

Сайон: Телеканал CBS.

Сайон: Увімкніть.

Що цей тип, який давно не виходив на зв'язок і не заходив у ресторан, раптом задумав? Лі Сайон попросив його увімкнути CBS, але не було потреби перемикати канал – телевізор уже був налаштований на нього, щойно завершився популярний драматичний серіал. Ийдже мимоволі глянув на екран.

— Зміни свій колір. CyС.

Невже цей чоловік написав лише для того, щоб він подивився рекламу з Ганібі? Що ж там далі? Ийдже намагався згадати розклад.

Логотип компанії фарб для волосся зник, і на екрані з'явився красивий будинок із великим двором. Щаслива родина сміялася, спостерігаючи за лабрадором, який весело бігав по газону.

Ха-ха-ха, хо-хо-хо, гав-гав.

А потім...

На тлі цієї ідилії з'явилася постать у протигазовій масці.

'...Протигазова маска?'

Ручка, якою Ийдже заносив дані в облікову книгу, застигла в повітрі. Він не міг відірвати погляду від екрана.

Дзеньк!

Це був звук склянки, що впала з рук мисливця біля кулера з водою.

Мисливці були дуже чутливі до гучних звуків. Інстинктивно обернувшись на джерело шуму, вони побачили мисливця, який упустив склянку, і його приголомшене обличчя. Їхній погляд природно попрямував туди, куди дивився він.

І вони це побачили.

— Божевілля...

Один мисливець упустив ложку. Інший, як герой у драмі, виплюнув воду. Ще хтось перехрестився й почав молитися. Увесь ресторан охопили шок і паніка.

Поруч із постаттю у протигазовой масці з'явився напис:

[Голова гільдії "Падо" Лі Сайон.]

Фігура в елегантному костюмі витягла ліву руку, а правою зробила знак V, поєднавши пальці на долоні. Обидві руки були в чорних рукавичках, через що це виглядало ще більш моторошно.

Низький механічний голос промовив:

— Для консультацій щодо реєстрації пробудження телефонуйте на гарячу лінію бюро пробуджених: 777. Для повідомлень про незареєстрованих осіб або злочини пробуджених телефонуйте: 555.

— Бюро управління пробудженими завжди поруч із вами.

Ха-ха-ха, хо-хо-хо, 555.

Щаслива родина й постать у масці почали разом махати руками. Екран повільно темнішав, музика поступово стихала. Невдовзі почувся голос диктора, який швидко зачитав попередження:

— Нереєстрація пробудження без поважних причин протягом місяця тягне за собою штраф до 100 мільйонів вон. Для перевірки пробудження відвідайте найближчий центр реєстрації пробуджених. Рада соціальної реклами.

У ресторані тривалий час панувала мертва тиша. Навіть після закінчення реклами ніхто не наважувався заговорити першим, наче на всіх наклали закляття мовчання.

Тільки коли почалася наступна програма, мисливці нарешті почали тяжко видихати. Один із них дістав зілля й випив його одним ковтком.

— Неймовірно...

— Ха... ха... Що це, біса, було?

— Мені здалося, що я отримав дебаф на збентеження.

— І я теж.

— Це взагалі реально?

— Моя ментальна сила зараз впала до нуля.

— Лі Сайон з'їхав із глузду. Тепер він атакує нас психологічно.

— Треба купити спорядження для підсилення ментальної стійкості.

— Це що, тепер ми будемо бачити цю рекламу щоразу, коли увімкнемо телевізор?

— Я з сьогоднішнього дня переходжу на цифровий детокс...

— Щит хьон.

Усі вражені очі одночасно звернулися до однієї людини. Величезний, мов гора, спокійно їв суп. Його самого по собі вистачило, щоб привернути всю увагу - як-не-як, найкращий щит Кореї. Один із мисливців, що сидів із ним за одним столом, обережно запитав:

— Що... це було?

Щит, Вону, відповів із сумом у голосі:

— Соціальна реклама.

— Вибачте?

— Про необхідність реєстрації пробуджених... щось таке.

'Ось як... Це була соціальна реклама?'

Слухаючи їхню розмову, Ийдже ледь не випустив ручку з рук. Хіба це була не погроза про те, що цей чоловік у масці прийде й уб'є тебе, якщо ти не зареєструєшся?

— Чому Лі Сайон раптом знявся в соціальній рекламі? Він же завжди відмовлявся від будь-яких комерційних пропозицій.

Це питання цікавило не тільки цього мисливця. Усі почали ділитися своїми теоріями.

— Може, це через щорічне оголошення рейтингу? Може, він хоче закріпити за собою перше місце?

— Він і без цього був би на першому місці.

— Чонбін має на нього компромат?

— Та невже.

— Ну...

Губи Вону смикнулися, наче він хотів щось сказати, але зрештою він лише втупився в свою миску із супом.

Людина честі, мужніший серед мужніх, Вону не міг змусити себе сказати правду.

Правду про те, що Сайон особисто зв'язався з корейською корпорацією телевізійної реклами й мало не змусив їх дозволити йому зняти соціальний ролик. Державні службовці, які були в захваті від того, що знаменитий Сайон нарешті погодився знятися в рекламі, і команда промоції, яка щиро раділа цьому, були остаточно приголомшені результатом.

— Якщо це будуть показувати, то гільдія Падо приречена.

— ...

— Краще б він взагалі не погоджувався на зйомки! Чому він це зробив?

Керівник команди ридав, хапаючись за Вону. Але той був абсолютно безсилим.

Замість пояснень він обрав мовчання. Він зачерпнув велику ложку супу й кинув її до рота. Пекучий червоний перець змусив його очі налитися слізьми. Бе Вону змахнув їх і, тихо зітхнувши, потер ніс.

'Сайоне, я залишився тобі вірним...'

Ийдже, який досі стояв, витріщаючись на екран телевізора, отямився, коли телефон завібрував від повідомлення.

Сайон: Бачили?

Прийшло нахабне повідомлення. Він був настільки спантеличений, що не знав, як відповісти.

Сайон: Я чув...

Сайон: Вам подобаються ті, хто знімається в рекламі.

Сайон: ^^

'Що цей божевільний взагалі має на увазі...'

Ийдже твердо вирішив: якщо він колись дізнається, хто пустив цей дурний слух, то точно їх уб'є.