— Це подарунок. Повісте і мій теж.
— ...
— Ну, такий фансервіс – базова річ. Це не тому, що я вдячна за рис.
Ганібі відкинула своє сяюче волосся назад, виглядаючи так, наче зустріч із шанувальником зробила її день.
Якби поруч був хтось кмітливий, він би точно пожартував над її безтурботною поведінкою. Але, на щастя чи на жаль, поруч був лише Вону, який нічого не підозрював. Насправді, він виглядав враженим.
— Ого~ то ти шанувальник Ганібі, робітнику?
— ...Вибачте?
— Гей, заходь сюди частіше. Він каже, що він фанат.
'Замовкни.'
— Ну, я дуже зайнята, але, можливо, зайду ще.
'Будь ласка, не повертайся.'
Ганібі і Вону вийшли з ресторану разом. Ийдже дивився в стелю, тримаючи підписаний плакат.
'Я міг би розбагатіти, просто продаючи автографи.'
Але, оскільки його акаунт на томатному ринку був видалений, плакат Ганібі опинився поруч із підписом Чонбіна. Того ж дня, коли Ха Ін повернулася зі школи, вона побачила плакат і миттю кинулася до нього.
— Дядьку, що це?
— Плакат Ганібі.
— Справжньої Ганібі?
Її голос став помітно гучнішим. Ийдже, який складав продукти, здивовано подивився на неї. Вона мало не притулилася щокою до плаката.
— Ганібі заходила сьогодні?
Тепер вона майже кричала.
— Так. Вона навіть підписала його тут.
— Я… я...
На очах дівчинки поступили сльози.
— Що?
— Дядьку, я...
— Що, що таке?
— Я хочу побачити Ганібі!
'Трясця.'
Він щойно побажав їй більше не повертатися, але тепер доведеться взяти слова назад всього через кілька годин.
***
— Сайоне, ти знову нічого не їв?!
Туп-туп-туп.
З важкими кроками заступник лідера гільдії, Вону, увірвався до його кабінету. Сайон трохи насупився, але через пов'язку на очах цього не було видно.
Він лежав на дивані, оснащений чорними пов'язкою та берушами. Вону підійшов і почав бурчати.
— Люди живуть завдяки їжі, знаєш? Ти ж, здається, останнім часом їв нормально. Чого знову почав голодувати?
Лі Сайон завжди мав поганий апетит. Вону цокнув язиком і поставив перед ним планшет. Йому було байдуже, чи чує його Сайон через беруші.
Для Сайона це було лише засіб трохи зменшити шум. Така вже доля пробудженого S-класу.
— Бюро управління пробудженими надіслало офіційний лист. Вони просять співпраці під час активації системи екстреного реагування в день оновлення рейтингу.
— ...
Сайон відповів, лише поворухнувши ногою.
— Гаразд.
Вону перемкнув екран.
— Підземелля на Чонльо 3-га буде оброблено нашою командою. Попередня група розчистить його, а потім увійдуть дослідники для вивчення ресурсів.
Поворухнувсь.
— А гільдія Севон просить відвідати їх якось.
Поворухнувсь.
— Це терміново. А, і я думаю знятися в рекламі.
— ...
Хто б не наповнив його голову цими ідеями, це не було варте уваги, тому Сайон перестав реагувати. Але Вону не збирався замовкати.
— Працівник у ресторані каже, що він фанат Ганібі. Я думав, він взагалі не цікавиться мисливцями, але, мабуть, не все так просто.
— ...Що?
Лі Сайон повільно підняв один бік пов'язки.
— Повтори.
— Що, про публічну увагу?
— Ні, перед цим.
— Що я хочу знятись в рекламі?
— Ти... це спеціально?
— Ні, а що?
— Ти згадав працівника.
— А, працівника? Сказав, що він фанат Ганібі.
— ...Що?
Був тільки один працівник, якого міг мати на увазі Вону. Той самий, із ресторану з хеджан-ґуком.
— Ганібі навіть підписала для нього плакат. Треба й мені повчитися такому фансервісу.
Вону з ентузіазмом почав розповідати про те, якою має бути правильна поведінка мисливців. Лі Сайон, усе ще тримаючи наполовину підняту пов'язку для очей, замислився. Якщо подумати, Ийдже поводився з ним і Чонбіном зовсім по-різному. А тепер він виявився й фанатом Ганібі?
Що об'єднувало Чонбіна та Ганібі?
«Зірки рекламних кампаній.»
Лі Сайон сухо засміявся. Здавалося, у Ийдже був досить специфічний смак.
Різко відкинувши пов'язку, він кивнув у бік Вону, який продовжував базікати про своє майбутнє в якості топового мисливця, що знімається в рекламі.
— Перестань фантазувати й зателефонуй керівнику відділу просування.
— Вау, Сайоне. Ти справді дозволиш мені знятись в рекламі?
— Хутчіш.
***
Після вечірнього напливу відвідувачів Ийдже стояв за касою й заносив дані у облікову книгу. Сьогодні підрахунки були простими, адже не було багато невдах-мисливців, які кидали гроші й вибігали геть посеред обіду.
Раптом на телефон Ийдже прийшли два повідомлення.
Сайон: Телеканал CBS.
Сайон: Увімкніть.
Що цей тип, який давно не виходив на зв'язок і не заходив у ресторан, раптом задумав? Лі Сайон попросив його увімкнути CBS, але не було потреби перемикати канал – телевізор уже був налаштований на нього, щойно завершився популярний драматичний серіал. Ийдже мимоволі глянув на екран.
— Зміни свій колір. CyС.
Невже цей хлопець написав лише для того, щоб він подивився рекламу з Ганібі? Що ж там буде йти далі? Ийдже намагався згадати розклад.
Логотип компанії фарби для волосся зник, і на екрані з'явився красивий будинок із великим двором. Щаслива родина сміялася, спостерігаючи за лабрадором, який весело бігав по газону.
Ха-ха-ха, хо-хо-хо, гав-гав.
А потім...
На тлі цієї ідилії з'явилася постать у протигазовій масці.
'...Протигаз?'
Ручка, якою Ийдже заносив дані в облікову книгу, застигла в повітрі. Він не міг відірвати очей від екрана.
Дзень!
Це був звук склянки, що впала з рук мисливця біля кулера з водою.
Мисливці були дуже чутливі до гучних звуків. Рефлекторно обернувшись на джерело шуму, вони побачили мисливця, який упустив склянку, і його приголомшене обличчя. Їхній погляд природно попрямував туди, куди дивився він.
І вони теж це побачили.
— Божевілля...
Один мисливець упустив ложку. Інший, мов герой у драмі, виплюнув воду. Ще хтось перехрестився й почав молитися. Увесь ресторан охопили шок і паніка.
Поруч із постаттю у протигазовой масці з'явився напис:
[Лідер гільдії Падо Лі Сайон.]
Постать в елегантному костюмі витягла ліву руку, а правою зробила знак V, поєднавши пальці на долоні. Обидві руки були в чорних рукавичках, через що це виглядало ще більш моторошно.
Низький механічний голос промовив:
— Для консультацій щодо реєстрації пробудження телефонуйте на гарячу лінію бюро управління пробудженими: 777. Для повідомлень про незареєстрованих осіб або злочини, здійснені пробудженими телефонуйте: 555.
— Бюро управління пробудженими завжди поруч із вами.
Ха-ха-ха, хо-хо-хо, 555.
Щаслива родина й постать у масці почали разом махати руками. Екран повільно темнішав, музика поступово стихала. Невдовзі почувся голос диктора, який швидко зачитав попередження:
— Нереєстрація пробудження без поважних причин протягом місяця тягне за собою штраф до 100 мільйонів вон. Для реєстрації пробудження відвідайте найближчий центр реєстрації. Рада соціальної реклами.
У ресторані тривалий час панувала мертва тиша. Навіть після закінчення реклами ніхто не наважувався заговорити першим, наче на всіх наклали закляття мовчання.
Тільки коли почалася наступна програма, мисливці нарешті почали тяжко видихати. Один із них дістав зілля й випив його одним ковтком.
— Неймовірно...
— Ха... ха... Що це, в біса, було?
— Мені здалося, що я отримав якийсь дебаф.
— І я теж.
— Це взагалі реально?
— Моє ментальне здоров'я зараз впал до нуля.
— Лі Сайон з'їхав з глузду. Тепер він атакує нас психологічно.
— Треба купити спорядження для підсилення ментальної стійкості.
— Це що, тепер ми будемо бачити цю рекламу щоразу, як вмикатимемо телевізор?
— Я з сьогоднішнього дня переходжу на цифровий детокс...
— Щите хьоне.
Усі шоковані очі одночасно звернулися до однієї людини. Величезний, мов гора, Вону спокійно їв суп. Його самого по собі вистачило, щоб привертати увагу – як-не-як, найкращий щит Кореї. Один із мисливців, що сидів із ним за одним столом, обережно запитав:
— Що... це було?
Щит, Бе Вону, відповів із сумом у голосі:
— Соціальна реклама.
— Вибачте?
— Про необхідність реєстрації пробуджених... щось таке.
'Ось як... Це була соціальна реклама?'
Слухаючи їхню розмову, Ийдже ледь не випустив ручку з рук. Хіба це була не погроза про те, що цей чоловік у масці прийде й уб'є тебе, якщо ти не зареєструєшся?
— Чому Лі Сайон раптом знявся в ній? Він же завжди відмовлявся від будь-яких комерційних пропозицій.
Це питання цікавило не тільки цього мисливця. Усі почали ділитися своїми теоріями.
— Може, це через щорічне оголошення рейтингу? Можливо, він хоче закріпити за собою перше місце?
— Він і без цього був би на першому місці.
— Чонбін має на нього компромат?
— Та невже.
— Ну...
Губи Бе Вону смикнулися, наче він хотів щось сказати, але зрештою він лише втупився в свою миску.
Людина честі, мужніший серед мужніх, Вону не міг змусити себе сказати правду.
Правду про те, що Сайон особисто зв'язався з корейською корпорацією телевізійної реклами й мало не змусив їх дозволити йому зняти соціальний ролик. Державні службовці, які були в захваті від того, що знаменитий Сайон нарешті погодився знятися в рекламі, і команда просування, яка щиро раділа цьому, були остаточно приголомшені результатом.
— Якщо це будуть показувати, то гільдія Падо приречена.
— ...
— Краще йому було взагалі не погоджувався на зйомки! Чому він це зробив?
Керівник команди ридав, хапаючись за Вону. Але той був абсолютно безсилим.
Замість пояснень він обрав мовчання. Вону зачерпнув велику ложку супу й підніс до рота. Пекучий червоний перець змусив його очі налитися слізьми. Бе Вону змахнув їх і, тихо зітхнувши, потер ніс.
'Сайоне, я залишився тобі вірним...'
Ийдже, який досі стояв, витріщаючись на екран телевізора, отямився, коли телефон завібрував від повідомлення.
Сайон: Бачили?
Прийшло нахабне повідомлення. Він був настільки спантеличений, що не знав, як відповісти.
Сайон: Я чув...
Сайон: Вам подобаються люди, які знімаються в рекламі.
Сайон: ^^
'Що цей божевільний взагалі має на увазі...'
Ийдже твердо вирішив: якщо він колись дізнається, хто пустив цей дурний слух, то точно їх уб'є.
