Під час поїздки в екіпажі, Луїс подивився на Моніку, що сиділа навпроти нього, і сказав:

- Розкажи у порядку зверху вниз ранги дворянства в нашому королівстві.

- …Б - барон, маркіз, герцог, граф?

Коли Моніка невпевнено відповіла, Луї гарно посміхнувся їй і назвав її «дурною дівчиною».

- Крім того, що не правильно відповіла, так ще й кудись подівся віконт.

- В - віконт.

Зараз у кареті Луїс читав коротку лекцію про дворянство.

Незважаючи на те, що лекція була присвячена дворянству, він не навчав її, як вони поводяться.

Фактично, перш ніж навчити її манерам, він вирішив навчити її деяким загальним знанням.

А все почалося з простого запитання Моніки.

* * *

- Зараз ми поїдемо до мого дому в королівській столиці. Там ми зустрінемося з донькою графа Кербека, юною пані Ізабель Нортон, щоб завершити процедуру вступу…

Сівши в карету, Луїс пояснив Моніці, що їм потрібно буде зробити.

Однак Моніку більше зацікавило те, що Луїс сказав, ніж те, що їм потрібно буде зробити.

Цього разу помічницею Моніки стане Ізабель Нортон, дочка графа Кербека.

- Я думала, Кербек — це прізвище.

- Вибач?

Моніка сказала це, водночас перебираючи пальці. Тимчасом Луїс виглядав так, наче не розумів, про що вона каже.

- Ну, я думала, що її звуть Ізабель Кербек, бо вона донькою графа Кербека.

- Кербек — це їхній титул. Ті, хто має титул вище, зазвичай називаються своїм титулом.

- ??

В очах Моніки читалося нерозуміння. Луїс дивлячись на свою співрозмовницю відчув, як його ідеальна посмішка здригнулася.

- Колего, а чи багато ти знаєш про дворянство?

Моніка мовчки похитала головою, і посмішка зовсім зникла з обличчя Луїса.

Так почався “веселий” урок вчителя Луїса про дворянство.

* * *

- Перше, що потрібно зробити, це вбити собі в голову ранги дворянства. В нашому королівстві ранги дворянства поділяються в порядку згори до низу: герцог, маркіз, граф, віконт і барон. Є також аристократи нижчого рангу, але я не буду вдаватися в подробиці стосовно них. У будь-якому випадку, якщо ти зіштовхнешся з людиною герцогського класу, просто знай, що він чи вона є родичем королівської родини.

Слова Луїса міцно закарбувалися у пам’яті, Моніка випалила:

- …Граф — це напрочуд висока посада, чи не так?

Правду кажучи, Моніка вважала, що найнижчий ранг дворянства — граф.

Почувши запитання Моніки, Луїс розплющив очі наскільки це було можливо й витріщився на Моніку, наче дивився на щось неймовірне.

- Колего … у вас є свій титул, чи не так?

Сім мудреців отримали особливий статус графа магії, який був еквівалентний рангу графа.

Іншими словами, Моніка була членом дворянства, а також була однією з небагатьох жінок у королівстві, які мали дворянський титул, але… протягом останніх двох років Моніка була закрита у своєму будинку, не підозрюючи про свій статус як представника дворянства.

Замислившись, вона пригадала, як отримала статус пер*, перстень та інші речі, коли стала однією із Семи Мудреців, але вона не могла згадати, куди вона їх поклала. Ймовірно, вони були поховані десь у стопці паперів у її будинку.

*Пер (peer, фр. pair, від лат. par «рівний», «рівноцінний») — шляхтич, вищий аристократ у Великій Британії, який не належить до королівської родини.

Коли Моніка чесно зізналася в цьому, Луїс провів пальцями по складці між бровами намагаючись її розгладити і глибоко видихнув.

- Для початку, давай поговоримо про графів. Загалом, граф, який володіє землею, отримує свій титул безпосередньо з цієї землі. Наприклад, лорд Азур Нортон — це граф Кербек, який править територією графа Кербека. Це також стосується герцогів і маркізів.

- Чи є такі графи, які не мають території?

- Є… це ми, ти, дурна дівчино!

Графів, які не мали власних територій, називали графами-палатинами. І граф магії був одним із них.

- У випадку графа, який не має території, ви можете додати «граф» до його прізвища. У нашому випадку тебе називатимуть графиня Еверетт.

Навіть люди, народжені простими людьми, можуть отримати звання перства залежно від своїх досягнень.

Серед них не буде перебільшенням сказати, що граф магії — це найвища посада, яку можна досягти.

- Чесно кажучи, існує багато різних типів графів. Є ті, які знаходяться на межі падіння і живуть таким же життям, як і простолюдини. Вони можуть мати той самий титул, що й граф, але їхній вплив дуже різний. 

Кажуть, що граф магії займає дуже високе становище серед звичайних графів. Зрештою, сім мудреців мають можливість безпосередньо висловити свою думку Королю.

Однак Моніка ніколи не зустрічалася з королем поза церемоніями. Це було тому що Моніка, яка в основному більшу частину свого часу перебувала у своїй гірській хатині, і була відсутня на більшості зустрічей Семи Мудреців, де час від часу з’являвся король.

Загалом, сім мудреців не були зобов’язані з’являтися на світських зборах, але… Оскільки магічні дослідження потребували покровителів, переважна більшість семи мудреців активно брали участь у таких заходах.

Така замкненість, як у Моніки, була рідкістю.

- Граф магії є відносно впливовим серед графів, але цей титул не успадковується, оскільки не має територій. Як тільки ви йдете з посади одного із семи мудреців, ви втрачаєте свій титул. Ось чому всі так прагнуть зберегти свій титул та положення.

- Ти теж такий, Луїс?

- Хіба це не очевидно.

Луїс миттєво відповів і глянув на Моніку гострим поглядом з-під окулярів.

- Я не маю наміру відмовлятися від своєї нинішньої посади. Ось чому я повинен переконатися, що ця секретна місія пройде успішно.

Посеред брязкотючої карети Луїс витягнув руку, не втрачаючи рівноваги, та впевнено вказав пальцем між очі Моніки.

- Невдача — не можлива, колего.

Це одне слово прибило Моніку, яка була прив’язана до свого становища графа магії наче до труни.

Якщо Моніка не зможе захистити принца, це також буде провалом для Луїса.

Якщо це станеться, Луїс зробить з нею те, чого вона не хоче бачити… Від однієї думки про це їй стає моторошно.

Коли Моніка зблідла і взялася за живіт, Луїс сказав: «Тобі погано?» стурбованим тоном.

* * *

Коли Моніка та її група прибули до особняка Луїса в королівській столиці, літнє сонце вже трохи починало сідати.

Після довгої поїздки в кареті та уроків Луїса про дворянство Моніка невпевнено йшла за ним. Якби Лінн її не підтримувала, вона б давно впала на землю.

- Розалі, я повернувся.

Щойно Луїс сказав це сердечним голосом, його дружина Розалі Міллер привітала їх.

- Ласкаво просимо до дому.

У порівнянні з Луїсом вона виглядала досить скромною жінкою. Вона носила простий одяг з невеликою кількістю прикрас, а темно-каштанове волосся було зібрано в пучок.

На відміну від Луїса, який кожною фіброю свого єства висловлював, що сумує за дружиною, Розалі поводилася безтурботно.

Коли Луїс поцілував Розалі в щоку, вона не поворухнула й бровою та витріщилася на Моніку.

- Вона?

- Як і я, вона — одна з Сем Мудреців Мовчазна Відьма, пані Моніка Еверетт.

Розалі була трохи здивована, дивлячись на Моніку.

Вона була надто молода, щоб бути однією із Семи Мудреців, але скоріше за все вбрання Моніки, ймовірно, було причиною, чому вона була так здивована.

З маленьким худим тілом, поношеним халатом і кудлатими косичками її не складно було прийняти за волоцюгу, вона не була одягнена належним їй чином.

Проте Розалі швидко випрямилася і вклонилася Моніці.

- Мої найщиріші вибачення, пані «Мовчазна відьма». Я Розалі Міллер, дружина Луїса. Будь ласка, дозвольте мені подякувати вам за турботу, яку ви приділили моєму чоловікові.

- П-п-приємно познайомитись.

Моніка також поспішно схилила голову, та ледве встигла сказати це напруженим голосом. Моніці, як сором’язливій людині, завжди було складно вітатися з новими людьми.

Коли вона напружено вклонилася, Луїс схопив Моніку за шию й змусив її підняти очі.

- Розалі, я перепрошую за те, що повернулася додому так рано, але… не могла б ти перетворити це в людину?

- Я-я людина.

На спростування Моніки, чий голос був схожий на комариний писк, Луї затихнув, схопивши Моніку за шию.

- Знаєш, колего? Зараз ти схожа на солом’яну ляльку в лахмітті. Якби ти стояла у пшеничному полі, то напевно гайворони прийняли б тебе за опудало.

- Т-так погано?…

Поки Моніка шморгала носом, Луї кинув на неї холодний погляд і сказав:

- Якщо у тебе із цим проблеми, чому б тобі не еволюціонувати в людину і не повернутися пізніше? Мені не цікаво говорити з опудалом.

 

Далі

Розділ 6 - Будь ласка, не забувайте про свого фамільяра

- Пані Еверетт. - … Так… Коли дружина Луїса Розалі покликала її, Моніці знадобилося приблизно двадцять секунд, щоб відповісти. Через те, що вона не звикла, що її називають "пані Еверетт" вона не відразу розуміла, що звертаються саме до неї та відповіла з запізненням. Коли вона це усвідомила відповідати вже було запізно, оскільки потрібний момент був пропущений, але оскільки Розалі все ще мовчки чекала на неї, Моніка вирішила що мусить відповісти. Тому вона зібрала всю свою сміливість, але змогла дати лише таку відповідь. Це було так соромно, що їй захотілося померти прямо на місці. Однак Розалі не висміювала поведінку Моніки і спокійно сказала: - Вибачте, але можна запитати, скільки вам років? - Ем… мені сімнадцять років. Ви… старші за мене… отже… ви не маєте… додавати «Пані» називаючи мене… Тим часом Розалі дивилася на бурмочучу Моніку. Те, як вона спостерігала за Монікою, було схоже на огляд об'єкту майбутньої роботи, а не на погляд на пошарпану дівчину. Після цього вона причесала Моніці чубчик, який досі залишався без уваги. - Я з радістю повірю вам на слово… Тоді вибачте, пані Еверетт. Потім Розалі різко опустила нижні повіки Моніки. Моніка здивовано кліпала очима, але тихий голос «не рухайся» спонукав її застигнути. Крім того, Розалі сказала їй відкрити рот, щоб перевірити ротову порожнину, потім вона оглянула все її тіло закінчуючи нігтями на руках. - Аномалій руху очей немає, кровотечі з ясен теж. Проте внутрішня поверхня нижньої повіки має білий колір, так само як і нігті. Відокремлюються також й інші симптоми, серед яких сухість шкіри, низька маса тіла, яка не відповідає віку… Це симптоми недоїдання та анемії. Скільки годин на день ви спите? На запитання Розалі Моніка відвернулася й почала переступати з ноги на ногу, розминаючи пальці. Після того, як Моніка почала жити у віддаленому будинку та займалася весь час розрахунками, вона точно не знала скільки годин на день спала. Сім Мудреців мали хороший дохід та їм не потрібно було економити свічки та лампове масло, вони часто проводили більшу частину свого часу, дивлячись на числа, доки їхні тіла не досягали своєї межі і вони не втрачали свідомість. - Гм… мій час сну… завжди різний… - Скільки разів ви їсте на день? - Я їм горіхи, коли голодна… Іноді трохи печива… У будь-якому випадку вона не лягала спати й не їла, доки її тіло не сягало межі свої можливостей.  Вона завжди їла мінімальну кількість їжі, яка могла втамувати її голод, тому що вона відчувала сонливість, коли була сита. Коли Розалі дізналася про поточний стан Моніки, вона запитала її, чи не хворіла вона в минулому на якісь серйозні захворювання або харчову алергію. Після кількох повторних запитань Розалі, та невиразних відповідей Моніки на її запитання, Розалі припинила її запитувати і викликала Лінн. На поклик Розалі швидко з’явився високопоставлений дух у формі служниці. Це було набагато швидше, ніж тоді, коли вона була перед своїм господарем Луїсом. - Ви кликали мене, пані Розалі? - У нас є каструля супу в духовці. Можеш, будь ласка, розігріти його для мене. Крім того, мені потрібно, щоб ти замочила шматок хліба в теплому молоці підігрітому на повільному вогні. - Так, пані. Коли Лінн вклонилася й пішла, Розалі засукавши рукави повернулася до Моніки. Розалі поклала руки Моніці на плечі й повела до ванної кімнати, у той момент Моніку хвилювало те, що вона збирається робити. - Щоб повернути вас до людської подоби, все що зараз потрібно зробити, це достатньо поїсти та поспати. Але спочатку вам потрібно прийняти ванну. Підтримання чистоти тіла є основою для підтримки здоров’я. Після цих слів Розалі роздягла Моніку, відвела її у ванну та допомогла помитися. Вона також підстригла волосся Моніки, яке вона раніше відпускала, сказавши:  - Якщо ви будете дозволяти своєму волоссю потрапляти в очі, це погано впливатиме на ваш зір.  Її рухи були чіткі, без вагань чи застережень. Коли Моніка переодяглася в старий одяг Розалі, з'явився Луї, якого довго не було. «Тепер ти більше схожа на людину, чи не так?» Це звучало досить глузливо та непорядно з його боку. Коли Моніка роззявила рота, Розалі, яка розчісувала її волосся, зиркнула на Луїса. Незважаючи на те, що вона жінка, її погляд гострий і наповнений незвичайною енергією. - Я не можу повірити, що у тебе вистачило нахабності не попередити, що повернешся раніше та привести до мене такого пацієнта, Луїс Міллер. Я ні в якому разі не дозволю маленькій дівчинці, яка знаходиться у такому стані піти виконувати твоє завдання. Коли Розалі згадала слово «пацієнт», Моніка приглушеним голосом сказала:  - Я здорова… Проте, Розалі різко відповіла. - Кожен, хто подивиться на вас зараз, вважатиме вас нездоровою людиною. У чоловіка була своя манера розмовляти, це було характерне і для дружини. Як люди вони були не дуже схожі, але манера говорити у них була на один лад. Поки Моніка відкривала та закривала рота, Луїс глянув на неї та сказав: - Розалі — лікар. Тому краще послухай, що вона говорить, колего. Справді, те, як вона дивилася на Моніку, було схоже на погляд лікаря, який оглядає стан пацієнта. Розалі була тихою жінкою, але мала впертість лікаря, який не дозволяв пацієнту сказати їй «ні». І тепер вона ідентифікувала Моніку як пацієнтку. - Найкращий спосіб для покращення її стану - це призначити їй дієту та графік сну. Саме в цей момент Лінн принесла їжу для них трьох і поставила на стіл. Це була проста страва з хліба, салату, смаженої качки та супу, але для Моніки її хліб тушкувався в молоці, а м’ясо було нарізане дрібними шматочками. - Не змушуйте себе їсти все. Це нормально їсти невеликими порціями за раз, просто переконайтеся, що їсте все збалансовано. - Т-так… Суп, і тушкований в молоці хліб мали легкий смак, але були смачні. Минуло багато часу відтоді, як вона їла теплу їжу. Моніка зазвичай забувала про їжу, оскільки була поглинена своїми розрахунками, проте те саме можна сказати й про їжу. Коли вона насолоджувалася їжею, юна дівчина схильна забувати про інші речі. У будь-якому разі вся її увага прикута до їжі, поки перед нею не буде порожньої тарілки. Тому Моніка завжди робила це швидко. Коли вона в шаленому темпі спустошила свою тарілку, Розалі сказала: «Молодець», — і поставила перед Монікою маленьку тарілку з десертом. Це був вишневий пиріг. Але для Луїса його немає. - Розалі, де мій? Глянувши на Моніку, яка була захоплена своїм вишневим пирогом, Луїс висловив своє невдоволення. Розалі після цього запитання почала докоряти своєму чоловіку, ставлячи чашку післяобіднього чаю перед ним. - Ти вживаєш занадто багато цукру мій хороший. Б’юсь об заклад, що ти додавав багато варення та цукру в чай, коли мене не було поруч. Принаймні вдома потрібно зменшити вживання цукру. З цими словами Розалі відсунула цукорницю від Луїса. Луї сумно похитав головою й витяг із кишені маленьку пляшку. По пляшці було видно, що рідина в ній не маленького градусу.  Коли Луїс збирався налити міцного алкоголю в свою чашку чаю, Розалі швидко забрала в нього пляшку. - І ніякого тобі більше алкоголю. - Боже, ти забрала у мене мій цукор, а тепер і алкоголь, то чим мені залишиться насолоджуватися в житті? - Я твоя дружина, а також лікар. Тому краще послухай, що я тобі кажу, любий. Луїс, якому повернулися його ж слова, сказані в адресу Моніки, замовк і з похмурим обличчям пив чай без цукру. Це було рідкісне видовище, коли гордовитого Луїса поставили на місце, але Моніка, захоплена своїм пирогом, не помічала цієї сцени. До речі, в її голову не прийшла думка про голодного Неро, який сидів в її сумці.

Читати


Відгуки

Наразі відгуки до цього розділу відсутні!

Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!