Приниження сильних

Луїс Міллер, «Бар’єрний маг», який змусив Моніку працювати охоронцем другого принца, зупинився в селі неподалік від хатини, де жила Моніка.

Адже з цього села до столиці добиратися цілий день, пересуваючись на кареті. Луїс видихнув:

- Я не можу дочекатися повернення додому, де чекає моя кохана дружина.

Справа не в тому, що чоловік не любив їсти в громадському ресторані. Він не хотів виділятися, тому замовив їжу до своєї приватної кімнати в готелі.

На протилежному боці стола сиділа Лінн тихо читаючи книжку. Вона була духом, тому не відчувала смаку, та й взагалі не мала потреби в їжі. Тому скласти компанію за трапезою не могла.

Крута красуня в уніформі покоївки безвиразно читала книжку, але зрештою з клацанням закрила книжку й промовила.

- Пане Луї, у мене є запитання.

- Що таке? Я все ще їм.

- Чому ви попросили пані «Мовчазну Відьму» охороняти другого принца?

Луїс чекав запитання про зміст книжки, тому трохи примружив очі й витер рота серветкою.

- А ти як думаєш, Ліндберг Філд.

- На мій погляд, пан Луїс, після того, як чарівний інструмент був знищений за три дні, для створення якого ви доклали стільки зусиль, ви були настільки розлючені, що спробували вилити свій гнів, знявши його на слабкодухій людині, якою є пані «Мовчазна Відьма».

- Що ти думаєш про свого господаря?

- Я чула, що в нього розлад характеру, він любить знущатися над слабкими.

Не вагаючись жодної хвилини, його контрактний дух сказав йому це, Луїс усміхнувся з борознами на скроні.

- Приведи сюди того, хто тобі таке сказав. Я битиму його поки його голова не стане плоскою наче ця підлога.

- Цією людиною був ваш наставник, лорд Гідеон Резерфорд.

Його наставник Гідеон Резерфорд був одним із небагатьох людей, з якими не міг впоратися навіть гордий Луїс.

Луїс невитончено цокнув язиком і різко похитав головою. Його акуратне обличчя мало сумний вираз, але його попередні слова псували даний образ .

- О, як це сумно. Люди із непорозумінням ставилися до мене.

Слово «непорозуміння», яке Луїс сказав Лінн, було сказано суворо.

- Завжди веселіше знущатися над сильним, ніж знущатися над слабким, чи не так?

Ідея була надто надуманою. Перш за все, він не заперечує цю частину свого характеру.

Лінн схилила голову з порожнім виразом обличчя. У книзі, яку вона щойно прочитала, усі персонажі, яких допитували, так схиляли голови. Цей жест, який вона просто копіювала, у поєднанні з безвиразним обличчям робив її схожою на ляльку зі зламаною шиєю.

- Пане Луїс, коли ви знущалися над пані «Мовчазною Відьмою», у вас було обличчя покидька, якому подобається знущатися над слабкими.

- Ти кажеш, що пані «Мовчазна Відьма», слабка? Про кого ти говориш?

Луїс пирснув на спростування Лінн, наче це було насмішкою.

Він витончено посміхнувся… але очі за його окулярами сяяли яскраво та дивилися дещо хижо.

- У минулому я зазнав повної поразки від цієї маленької дівчинки в магічній битві семи мудреців.

На той момент Луїс Міллер мав більше досвіду командування магічним корпусом, що спеціалізується на боротьбі з використанням заклинань.

Перемігши багатьох драконів і поховавши понад сотню з них, він був одним із двох найкращих бойових магів країни.

Але в магічній битві він був повністю переможений «Мовчазною відьмою», якій було 15 років.

- Я, Луїс Міллер, «Бар’єрний маг», запевняю тебе. Це чудовисько.

Луї рішуче заявив, що така маленька дівчинка, яка не може дивитися людям в очі, завжди тримає голову опущеною і не може зв’язати пару слів при розмові є «монстром».

Луїс зчепив пальці разом, оперся на них тонким підборіддям і примружився.

- Його величність наказав мені таємно охороняти другого принца, але я не можу сприймати слова його величності буквально.

- Що ви маєте на увазі?

- Уважно стежити за другим принцом… я вважаю, що це мав на увазі Його Величність.

Другий принц завжди був чудовою людиною. Він навчається в академії на відмінно та має навички володіння мечем, і, незважаючи на те, що він ще відвідував школу, його високі дипломатичні здібності привернули увагу як вітчизняних, так і іноземних дворян.

Перш за все, його гарна зовнішність та ніжна усмішка, які він успадкував від матері зачаровували людей, які його бачили.

Йому все вдавалося без перешкод, він чудово вмів контролювати свідомість людей.

Його дід був герцогом Крокфордом, наймогутнішим дворянином в країні. Ось хто такий Фелікс Арк Ріділл.

Але ніхто не знає його справжньої природи.

Під його привітною, м’якою посмішкою ховалося щось жахливе.

— Якесь моторошне почуття відчував Луїс щодо Фелікса.

Проте, коли Луїс намагався з’ясувати, у чому полягає дискомфорт, Фелікс завжди плавно відбивав його м’якою посмішкою.

- Другий принц — дуже спритний хижак. Пряма манера не змусить його відступити.

Тому Луїс обрав собі в помічники Моніку.

Ця дівчина, яка має дивовижний талант, який не поєднувався з її сором’язливою особистістю, змусила все виглядати трохи недоречно.

- Я ж казав тобі. Я не пристаю до слабких.

- Отже, ви хочете сказати, що ви плануєте знущатися над Другим Принцем і пані «Мовчазною відьмою», які належать до сильних, одночасно.

Не виправляючи її, Луїс просто гарно посміхнувся.

Це була настільки гарна посмішка, якою були б зачаровані більшість жінок, вона не поступалася другому принцу, але… Лінн не була особливо вражена, і сказала по суті.

- Зрозуміло. Я перегляну свою думку про вас на «людину з розладом особистості, яка любить знущатися над сильними».

- Ти також повинна виправити частину про розлад особистості.

＊ ＊ ＊

Історія відбулася за два дні до того, як Моніка Еверетт, «Мовчазна Відьма» розплакалася після того, як її змусили захистити другого принца.

У кімнаті гуртожитку академії Серендія, однієї з найпрестижніших шкіл Королівства Ріділл, Фелікс Арк Ріділл, другий принц Королівства Ріділл, відкинувся на дивані, і ліниво дивився, як його камергер розгортає подарунок.

Подарунок був загорнутий у пакунок із гербом королівської родини. Іншими словами це був подарунок від його батька, Його Величності Короля. Проте погляд Фелікса на подарункову упаковку був холодним.

Крім Фелікса, єдиною людиною в кімнаті був молодий чоловік, який був його камергером. Він дістав із пакунка брошку в шовковій упаковці, оглянув її й шанобливо віддав Феліксу.

- Що за нагода цього разу?

- Це подарунок за ваше просування у вищий клас.

- Ох…

Бурмочучи без особливого інтересу, Фелікс підняв брошку рукою, яка була одягнена в рукавичку й підніс її до світла.

Дивлячись крізь світло на великий сапфір в центрі прикраси, можна побачити ледь помітний натяк на чарівне письмо за королівським синім.

- Як я й думав, це чарівний інструмент. Вілле, ти знаєш, яка магічна формула в ньому вбудована?

Потім Фелікс поклав брошку на руку камергера, який стояв позаду нього.

Молодий чоловік, камергер на ім’я Вілл, змигнув своїми світло-блакитними очима, щоб побачити магічну формулу в сапфірі.

- Я вважаю, що цей магічний інструмент містить захисний бар’єр, щоб захистити вас, Ваша Високість.

- Це єдиний ефект, який він має?

- Насправді в нього закладені й інші формули. Можливо, коли захисний бар’єр спрацює, він передасть поточне місцезнаходження Його Високості в якесь віддалене місце.

Коли Вілл це пояснив, Фелікс злегка причесав своє світло-коричневе волосся й зітхнув із дуже роздратованим виразом обличчя.

- Це була б проблема. Було б жахливо, якби він випадково спрацював посеред моїх нічних занять.

- ……

- Тож давай зробимо це.

Фелікс прикріпив брошку до грудей Вілла.

Тоді він витягнув з-під ліжка меч й замахнувся ним прямо в голову спантеличеного камергера, що стояв там.

Білий шар світла утворився між Віллом, чиї очі були широко розплющеними та мечем, яким Фелікс замахнувся, бар’єр зачепив меч та зупинив його.

Щойно шар світла зник, сапфір на грудях Вілла тихенько тріснув.

- Так ось як це працює.

Фелікс відклав меч, говорячи не зацікавленим голосом так, ніби нічого не сталося.

Вілл зняв зламану брошку зі своїх грудей та тріснутий сапфір з постаменту. На постаменті була вигравірувана дуже детальна магічна формула.

- Поєднання вдосконаленої бар’єрної формули. Це не те, що може створити звичайний маг. Я думаю, що тільки Луїс Міллер, «Бар’єрний маг», міг створити щось подібне.

- Оу

З Семи Мудреців Фелікс нагадав, що Луїс Міллер належав до фракції Першого Принца.

Чому король дав Феліксу магічний інструмент, виготовлений Луїсом Міллером із фракції Першого принца, як подарунок за його просування?

- Якщо подумати, серед персоналу кафетерію та прибиральників були деякі члени Магічного Корпусу… Я думаю, вони є одними з пішаків Луїса Міллера.

- Ви хочете, щоб я ними розпорядився?

- Так, просто переконайся, що за ними належним чином доглядають. Я впевнений, що вони називають це захистом, але… якщо вони почнуть надто винюхати навколо, дайте їм знати, що вони наживають ворога дому Рокфордів.

Ця школа була під владою діда Фелікса, герцога Крокфорда. Навіть Його Величність Король не може легко втрутитися.

— Тому, напевно, король вирішив послати Луїса Міллера.

Фелікс вихопив брошку з руки Вілла і покрутив її в руці з ледь помітною посмішкою.

- Схоже, Його Величність стежить за мною.

- Тоді, будь ласка, не грайтеся вночі, — ці слова Вілл ніколи йому раніше не казав.

Для Вілла Фелікс був його господарем, і це точно.

Отже, навіть коли його господар проколов брошку з магічним знаряддям, не підозрюючи чи буде це ефективно та замахнувся на нього своїм мечем, він все рівно не поскаржився.

Фелікс знову сів на диван і граціозно схрестив ноги, необережно кинувши розбитий сапфір на стіл.

- Схоже, він зламався.

- Я повідомлю про це Його Величність.

Вілл підняв залишки брошки й знову загорнув її.

Дивлячись на те, що відбувається, Фелікс тихо зітхнув. Потім він стягнув шарф і послабив комір. Біла потилиця була оголена, показуючи червоні залишки його нічної пригоди.

- Я все ще сонний після того, як повернувся пізно. Я задрімаю. Розбуди мене, коли прийде час для чаювання. Міс Бріджит сьогодні влаштовує чаювання, і буде неприємно, якщо я на ньому не з’явлюся.

Не чекаючи відповіді Вілла, Фелікс заплющив очі.

Що ж до Вілла, то він уклонився й сказав «Звичайно», а потім знову мовчки почав збирати шматочки брошки.