Луїс Міллер, «Бар’єрний маг», який змусив Моніку працювати охоронцем другого принца, зупинився в селі неподалік від хатини, де жила Моніка.
Адже з цього села до столиці добиратися цілий день, пересуваючись на кареті. Луїс видихнув:
- Я не можу дочекатися повернення додому, де чекає моя кохана дружина.
Справа не в тому, що чоловік не любив їсти в громадському ресторані. Він не хотів виділятися, тому замовив їжу до своєї приватної кімнати в готелі.
На протилежному боці стола сиділа Лінн тихо читаючи книжку. Вона була духом, тому не відчувала смаку, та й взагалі не мала потреби в їжі. Тому скласти компанію за трапезою не могла.
Крута красуня в уніформі покоївки безвиразно читала книжку, але зрештою з клацанням закрила книжку й промовила.
- Пане Луї, у мене є запитання.
- Що таке? Я все ще їм.
- Чому ви попросили пані «Мовчазну Відьму» охороняти другого принца?
Луїс чекав запитання про зміст книжки, тому трохи примружив очі й витер рота серветкою.
- А ти як думаєш, Ліндберг Філд.
- На мій погляд, пан Луїс, після того, як чарівний інструмент був знищений за три дні, для створення якого ви доклали стільки зусиль, ви були настільки розлючені, що спробували вилити свій гнів, знявши його на слабкодухій людині, якою є пані «Мовчазна Відьма».
- Що ти думаєш про свого господаря?
- Я чула, що в нього розлад характеру, він любить знущатися над слабкими.
Не вагаючись жодної хвилини, його контрактний дух сказав йому це, Луїс усміхнувся з борознами на скроні.
- Приведи сюди того, хто тобі таке сказав. Я битиму його поки його голова не стане плоскою наче ця підлога.
- Цією людиною був ваш наставник, лорд Гідеон Резерфорд.
Його наставник Гідеон Резерфорд був одним із небагатьох людей, з якими не міг впоратися навіть гордий Луїс.
Луїс невитончено цокнув язиком і різко похитав головою. Його акуратне обличчя мало сумний вираз, але його попередні слова псували даний образ .
- О, як це сумно. Люди із непорозумінням ставилися до мене.
Слово «непорозуміння», яке Луїс сказав Лінн, було сказано суворо.
- Завжди веселіше знущатися над сильним, ніж знущатися над слабким, чи не так?
Ідея була надто надуманою. Перш за все, він не заперечує цю частину свого характеру.
Лінн схилила голову з порожнім виразом обличчя. У книзі, яку вона щойно прочитала, усі персонажі, яких допитували, так схиляли голови. Цей жест, який вона просто копіювала, у поєднанні з безвиразним обличчям робив її схожою на ляльку зі зламаною шиєю.
- Пане Луїс, коли ви знущалися над пані «Мовчазною Відьмою», у вас було обличчя покидька, якому подобається знущатися над слабкими.
- Ти кажеш, що пані «Мовчазна Відьма», слабка? Про кого ти говориш?
Луїс пирснув на спростування Лінн, наче це було насмішкою.
Він витончено посміхнувся… але очі за його окулярами сяяли яскраво та дивилися дещо хижо.
- У минулому я зазнав повної поразки від цієї маленької дівчинки в магічній битві семи мудреців.
На той момент Луїс Міллер мав більше досвіду командування магічним корпусом, що спеціалізується на боротьбі з використанням заклинань.
Перемігши багатьох драконів і поховавши понад сотню з них, він був одним із двох найкращих бойових магів країни.
Але в магічній битві він був повністю переможений «Мовчазною відьмою», якій було 15 років.
- Я, Луїс Міллер, «Бар’єрний маг», запевняю тебе. Це чудовисько.
Луї рішуче заявив, що така маленька дівчинка, яка не може дивитися людям в очі, завжди тримає голову опущеною і не може зв’язати пару слів при розмові є «монстром».
Луїс зчепив пальці разом, оперся на них тонким підборіддям і примружився.
- Його величність наказав мені таємно охороняти другого принца, але я не можу сприймати слова його величності буквально.
- Що ви маєте на увазі?
- Уважно стежити за другим принцом… я вважаю, що це мав на увазі Його Величність.
Другий принц завжди був чудовою людиною. Він навчається в академії на відмінно та має навички володіння мечем, і, незважаючи на те, що він ще відвідував школу, його високі дипломатичні здібності привернули увагу як вітчизняних, так і іноземних дворян.
Перш за все, його гарна зовнішність та ніжна усмішка, які він успадкував від матері зачаровували людей, які його бачили.
Йому все вдавалося без перешкод, він чудово вмів контролювати свідомість людей.
Його дід був герцогом Крокфордом, наймогутнішим дворянином в країні. Ось хто такий Фелікс Арк Ріділл.
Але ніхто не знає його справжньої природи.
Під його привітною, м’якою посмішкою ховалося щось жахливе.
— Якесь моторошне почуття відчував Луїс щодо Фелікса.
Проте, коли Луїс намагався з’ясувати, у чому полягає дискомфорт, Фелікс завжди плавно відбивав його м’якою посмішкою.
- Другий принц — дуже спритний хижак. Пряма манера не змусить його відступити.
Тому Луїс обрав собі в помічники Моніку.
Ця дівчина, яка має дивовижний талант, який не поєднувався з її сором’язливою особистістю, змусила все виглядати трохи недоречно.
- Я ж казав тобі. Я не пристаю до слабких.
- Отже, ви хочете сказати, що ви плануєте знущатися над Другим Принцем і пані «Мовчазною відьмою», які належать до сильних, одночасно.
Не виправляючи її, Луїс просто гарно посміхнувся.
Це була настільки гарна посмішка, якою були б зачаровані більшість жінок, вона не поступалася другому принцу, але… Лінн не була особливо вражена, і сказала по суті.
- Зрозуміло. Я перегляну свою думку про вас на «людину з розладом особистості, яка любить знущатися над сильними».
- Ти також повинна виправити частину про розлад особистості.
＊ ＊ ＊
Історія відбулася за два дні до того, як Моніка Еверетт, «Мовчазна Відьма» розплакалася після того, як її змусили захистити другого принца.
У кімнаті гуртожитку академії Серендія, однієї з найпрестижніших шкіл Королівства Ріділл, Фелікс Арк Ріділл, другий принц Королівства Ріділл, відкинувся на дивані, і ліниво дивився, як його камергер розгортає подарунок.
Подарунок був загорнутий у пакунок із гербом королівської родини. Іншими словами це був подарунок від його батька, Його Величності Короля. Проте погляд Фелікса на подарункову упаковку був холодним.
Крім Фелікса, єдиною людиною в кімнаті був молодий чоловік, який був його камергером. Він дістав із пакунка брошку в шовковій упаковці, оглянув її й шанобливо віддав Феліксу.
- Що за нагода цього разу?
- Це подарунок за ваше просування у вищий клас.
- Ох…
Бурмочучи без особливого інтересу, Фелікс підняв брошку рукою, яка була одягнена в рукавичку й підніс її до світла.
Дивлячись крізь світло на великий сапфір в центрі прикраси, можна побачити ледь помітний натяк на чарівне письмо за королівським синім.
- Як я й думав, це чарівний інструмент. Вілле, ти знаєш, яка магічна формула в ньому вбудована?
Потім Фелікс поклав брошку на руку камергера, який стояв позаду нього.
Молодий чоловік, камергер на ім’я Вілл, змигнув своїми світло-блакитними очима, щоб побачити магічну формулу в сапфірі.
- Я вважаю, що цей магічний інструмент містить захисний бар’єр, щоб захистити вас, Ваша Високість.
- Це єдиний ефект, який він має?
- Насправді в нього закладені й інші формули. Можливо, коли захисний бар’єр спрацює, він передасть поточне місцезнаходження Його Високості в якесь віддалене місце.
Коли Вілл це пояснив, Фелікс злегка причесав своє світло-коричневе волосся й зітхнув із дуже роздратованим виразом обличчя.
- Це була б проблема. Було б жахливо, якби він випадково спрацював посеред моїх нічних занять.
- ……
- Тож давай зробимо це.
Фелікс прикріпив брошку до грудей Вілла.
Тоді він витягнув з-під ліжка меч й замахнувся ним прямо в голову спантеличеного камергера, що стояв там.
Білий шар світла утворився між Віллом, чиї очі були широко розплющеними та мечем, яким Фелікс замахнувся, бар’єр зачепив меч та зупинив його.
Щойно шар світла зник, сапфір на грудях Вілла тихенько тріснув.
- Так ось як це працює.
Фелікс відклав меч, говорячи не зацікавленим голосом так, ніби нічого не сталося.
Вілл зняв зламану брошку зі своїх грудей та тріснутий сапфір з постаменту. На постаменті була вигравірувана дуже детальна магічна формула.
- Поєднання вдосконаленої бар’єрної формули. Це не те, що може створити звичайний маг. Я думаю, що тільки Луїс Міллер, «Бар’єрний маг», міг створити щось подібне.
- Оу
З Семи Мудреців Фелікс нагадав, що Луїс Міллер належав до фракції Першого Принца.
Чому король дав Феліксу магічний інструмент, виготовлений Луїсом Міллером із фракції Першого принца, як подарунок за його просування?
- Якщо подумати, серед персоналу кафетерію та прибиральників були деякі члени Магічного Корпусу… Я думаю, вони є одними з пішаків Луїса Міллера.
- Ви хочете, щоб я ними розпорядився?
- Так, просто переконайся, що за ними належним чином доглядають. Я впевнений, що вони називають це захистом, але… якщо вони почнуть надто винюхати навколо, дайте їм знати, що вони наживають ворога дому Рокфордів.
Ця школа була під владою діда Фелікса, герцога Крокфорда. Навіть Його Величність Король не може легко втрутитися.
— Тому, напевно, король вирішив послати Луїса Міллера.
Фелікс вихопив брошку з руки Вілла і покрутив її в руці з ледь помітною посмішкою.
- Схоже, Його Величність стежить за мною.
- Тоді, будь ласка, не грайтеся вночі, — ці слова Вілл ніколи йому раніше не казав.
Для Вілла Фелікс був його господарем, і це точно.
Отже, навіть коли його господар проколов брошку з магічним знаряддям, не підозрюючи чи буде це ефективно та замахнувся на нього своїм мечем, він все рівно не поскаржився.
Фелікс знову сів на диван і граціозно схрестив ноги, необережно кинувши розбитий сапфір на стіл.
- Схоже, він зламався.
- Я повідомлю про це Його Величність.
Вілл підняв залишки брошки й знову загорнув її.
Дивлячись на те, що відбувається, Фелікс тихо зітхнув. Потім він стягнув шарф і послабив комір. Біла потилиця була оголена, показуючи червоні залишки його нічної пригоди.
- Я все ще сонний після того, як повернувся пізно. Я задрімаю. Розбуди мене, коли прийде час для чаювання. Міс Бріджит сьогодні влаштовує чаювання, і буде неприємно, якщо я на ньому не з’явлюся.
Не чекаючи відповіді Вілла, Фелікс заплющив очі.
Що ж до Вілла, то він уклонився й сказав «Звичайно», а потім знову мовчки почав збирати шматочки брошки.
Далі
Розділ 5 - “Веселий” урок вчителя Луїса про дворянство.
Під час поїздки в екіпажі, Луїс подивився на Моніку, що сиділа навпроти нього, і сказав: - Розкажи у порядку зверху вниз ранги дворянства в нашому королівстві. - …Б - барон, маркіз, герцог, граф? Коли Моніка невпевнено відповіла, Луї гарно посміхнувся їй і назвав її «дурною дівчиною». - Крім того, що не правильно відповіла, так ще й кудись подівся віконт. - В - віконт. Зараз у кареті Луїс читав коротку лекцію про дворянство. Незважаючи на те, що лекція була присвячена дворянству, він не навчав її, як вони поводяться. Фактично, перш ніж навчити її манерам, він вирішив навчити її деяким загальним знанням. А все почалося з простого запитання Моніки. ＊ ＊ ＊ - Зараз ми поїдемо до мого дому в королівській столиці. Там ми зустрінемося з донькою графа Кербека, юною пані Ізабель Нортон, щоб завершити процедуру вступу… Сівши в карету, Луїс пояснив Моніці, що їм потрібно буде зробити. Однак Моніку більше зацікавило те, що Луїс сказав, ніж те, що їм потрібно буде зробити. Цього разу помічницею Моніки стане Ізабель Нортон, дочка графа Кербека. - Я думала, Кербек — це прізвище. - Вибач? Моніка сказала це, водночас перебираючи пальці. Тимчасом Луїс виглядав так, наче не розумів, про що вона каже. - Ну, я думала, що її звуть Ізабель Кербек, бо вона донькою графа Кербека. - Кербек — це їхній титул. Ті, хто має титул вище, зазвичай називаються своїм титулом. - ?? В очах Моніки читалося нерозуміння. Луїс дивлячись на свою співрозмовницю відчув, як його ідеальна посмішка здригнулася. - Колего, а чи багато ти знаєш про дворянство? Моніка мовчки похитала головою, і посмішка зовсім зникла з обличчя Луїса. Так почався “веселий” урок вчителя Луїса про дворянство. ＊ ＊ ＊ - Перше, що потрібно зробити, це вбити собі в голову ранги дворянства. В нашому королівстві ранги дворянства поділяються в порядку згори до низу: герцог, маркіз, граф, віконт і барон. Є також аристократи нижчого рангу, але я не буду вдаватися в подробиці стосовно них. У будь-якому випадку, якщо ти зіштовхнешся з людиною герцогського класу, просто знай, що він чи вона є родичем королівської родини. Слова Луїса міцно закарбувалися у пам’яті, Моніка випалила: - …Граф — це напрочуд висока посада, чи не так? Правду кажучи, Моніка вважала, що найнижчий ранг дворянства — граф. Почувши запитання Моніки, Луїс розплющив очі наскільки це було можливо й витріщився на Моніку, наче дивився на щось неймовірне. - Колего … у вас є свій титул, чи не так? Сім мудреців отримали особливий статус графа магії, який був еквівалентний рангу графа. Іншими словами, Моніка була членом дворянства, а також була однією з небагатьох жінок у королівстві, які мали дворянський титул, але… протягом останніх двох років Моніка була закрита у своєму будинку, не підозрюючи про свій статус як представника дворянства. Замислившись, вона пригадала, як отримала статус пер*, перстень та інші речі, коли стала однією із Семи Мудреців, але вона не могла згадати, куди вона їх поклала. Ймовірно, вони були поховані десь у стопці паперів у її будинку. *Пер (peer, фр. pair, від лат. par «рівний», «рівноцінний») — шляхтич, вищий аристократ у Великій Британії, який не належить до королівської родини. Коли Моніка чесно зізналася в цьому, Луїс провів пальцями по складці між бровами намагаючись її розгладити і глибоко видихнув. - Для початку, давай поговоримо про графів. Загалом, граф, який володіє землею, отримує свій титул безпосередньо з цієї землі. Наприклад, лорд Азур Нортон — це граф Кербек, який править територією графа Кербека. Це також стосується герцогів і маркізів. - Чи є такі графи, які не мають території? - Є… це ми, ти, дурна дівчино! Графів, які не мали власних територій, називали графами-палатинами. І граф магії був одним із них. - У випадку графа, який не має території, ви можете додати «граф» до його прізвища. У нашому випадку тебе називатимуть графиня Еверетт. Навіть люди, народжені простими людьми, можуть отримати звання перства залежно від своїх досягнень. Серед них не буде перебільшенням сказати, що граф магії — це найвища посада, яку можна досягти. - Чесно кажучи, існує багато різних типів графів. Є ті, які знаходяться на межі падіння і живуть таким же життям, як і простолюдини. Вони можуть мати той самий титул, що й граф, але їхній вплив дуже різний. Кажуть, що граф магії займає дуже високе становище серед звичайних графів. Зрештою, сім мудреців мають можливість безпосередньо висловити свою думку Королю. Однак Моніка ніколи не зустрічалася з королем поза церемоніями. Це було тому що Моніка, яка в основному більшу частину свого часу перебувала у своїй гірській хатині, і була відсутня на більшості зустрічей Семи Мудреців, де час від часу з’являвся король. Загалом, сім мудреців не були зобов’язані з’являтися на світських зборах, але… Оскільки магічні дослідження потребували покровителів, переважна більшість семи мудреців активно брали участь у таких заходах. Така замкненість, як у Моніки, була рідкістю. - Граф магії є відносно впливовим серед графів, але цей титул не успадковується, оскільки не має територій. Як тільки ви йдете з посади одного із семи мудреців, ви втрачаєте свій титул. Ось чому всі так прагнуть зберегти свій титул та положення. - Ти теж такий, Луїс? - Хіба це не очевидно. Луїс миттєво відповів і глянув на Моніку гострим поглядом з-під окулярів. - Я не маю наміру відмовлятися від своєї нинішньої посади. Ось чому я повинен переконатися, що ця секретна місія пройде успішно. Посеред брязкотючої карети Луїс витягнув руку, не втрачаючи рівноваги, та впевнено вказав пальцем між очі Моніки. - Невдача — не можлива, колего. Це одне слово прибило Моніку, яка була прив’язана до свого становища графа магії наче до труни. Якщо Моніка не зможе захистити принца, це також буде провалом для Луїса. Якщо це станеться, Луїс зробить з нею те, чого вона не хоче бачити… Від однієї думки про це їй стає моторошно. Коли Моніка зблідла і взялася за живіт, Луїс сказав: «Тобі погано?» стурбованим тоном. ＊ ＊ ＊ Коли Моніка та її група прибули до особняка Луїса в королівській столиці, літнє сонце вже трохи починало сідати. Після довгої поїздки в кареті та уроків Луїса про дворянство Моніка невпевнено йшла за ним. Якби Лінн її не підтримувала, вона б давно впала на землю. - Розалі, я повернувся. Щойно Луїс сказав це сердечним голосом, його дружина Розалі Міллер привітала їх. - Ласкаво просимо до дому. У порівнянні з Луїсом вона виглядала досить скромною жінкою. Вона носила простий одяг з невеликою кількістю прикрас, а темно-каштанове волосся було зібрано в пучок. На відміну від Луїса, який кожною фіброю свого єства висловлював, що сумує за дружиною, Розалі поводилася безтурботно. Коли Луїс поцілував Розалі в щоку, вона не поворухнула й бровою та витріщилася на Моніку. - Вона? - Як і я, вона — одна з Сем Мудреців Мовчазна Відьма, пані Моніка Еверетт. Розалі була трохи здивована, дивлячись на Моніку. Вона була надто молода, щоб бути однією із Семи Мудреців, але скоріше за все вбрання Моніки, ймовірно, було причиною, чому вона була так здивована. З маленьким худим тілом, поношеним халатом і кудлатими косичками її не складно було прийняти за волоцюгу, вона не була одягнена належним їй чином. Проте Розалі швидко випрямилася і вклонилася Моніці. - Мої найщиріші вибачення, пані «Мовчазна відьма». Я Розалі Міллер, дружина Луїса. Будь ласка, дозвольте мені подякувати вам за турботу, яку ви приділили моєму чоловікові. - П-п-приємно познайомитись. Моніка також поспішно схилила голову, та ледве встигла сказати це напруженим голосом. Моніці, як сором’язливій людині, завжди було складно вітатися з новими людьми. Коли вона напружено вклонилася, Луїс схопив Моніку за шию й змусив її підняти очі. - Розалі, я перепрошую за те, що повернулася додому так рано, але… не могла б ти перетворити це в людину? - Я-я людина. На спростування Моніки, чий голос був схожий на комариний писк, Луї затихнув, схопивши Моніку за шию. - Знаєш, колего? Зараз ти схожа на солом’яну ляльку в лахмітті. Якби ти стояла у пшеничному полі, то напевно гайворони прийняли б тебе за опудало. - Т-так погано?… Поки Моніка шморгала носом, Луї кинув на неї холодний погляд і сказав: - Якщо у тебе із цим проблеми, чому б тобі не еволюціонувати в людину і не повернутися пізніше? Мені не цікаво говорити з опудалом.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!