ГЛАВА 47 (12). Ґаошунь
Після гарячої ванни Женьши розслаблено попивав вино маленькими чарками. Поки він прислухався до потріскування вуглинок, надворі все вкрилося шаром снігу. Не дивно, що так похолоднішало.
Накинувши верхній одяг, що лежав на дивані, він почув кроки. Будівля була спроєктована так, щоб сюди долинав звук від входу. А за звуком часто можна було легко визначити, хто прийшов.
Як і очікував Женьши, до кімнати увійшов його вірний помічник, насуплені брови якого, здавалося, вже не могли повернутися до нормального стану.
— Я доставив її до місця без пригод.
— Як завжди, вибач за зайвий клопіт.
Тепер Женьши постійно доручав Ґаошуню супроводжувати Маомао, коли вони запізнювались. Він і раніше робив це час від часу. Але зараз Женьши просто не пробачив би собі, якби той дивак зустрівся із нею. Ґаошунь, напевно, прочитавши його думки з обличчя, без заперечень виконував такі доручення.
Цей чоловік піклувався та виховував Женьши з пелюшок. Хоча він був відсутній протягом певного часу, виконуючи іншу роботу, саме він розумів молодого придворного найкраще.
— Завтра маємо відвідати Внутрішній палац?
— Так.
Провівши Маомао, Ґаошунь попрямував у протилежному напрямку і завітав до крила медиків, щоб забрати певне зілля, приготоване за спецзамовленням. Це була дивна гірка рідина. Від одного погляду на неї Ґаошуня починало нудити.
Розливши ліки на дві порції по срібних чашах, Ґаошунь першим спробував їх. Він подумав, що Маомao напевно захотіла б взяти таке тестування на себе, але для неї це було б безглуздо. Ґаошунь допив до дна і, насупившись, почекав трохи.
— Наче все в порядку. Як і завжди.
— Ясно.
Женьши взяв чашу і, затиснувши ніс, випив усе одним ковтком. Тильною стороною долоні він витер з країв рота залишки рідини та запив її водою, яку принесла Шуйлянь.
Ось уже п'ять років він регулярно пив це зілля, але досі не міг звикнути.
— Оце затискання носа... На людях такого краще не робити.
— Я знаю.
— Один лише цей жест робить вас набагато молодшим.
— Та знаю я, — набундючившись, Женьши всівся на диван.
Значення мало абсолютно все — його тон голосу, мова, хода, дії. Він мав звертати увагу на кожну деталь. Євнуху на ім'я Женьши мало бути двадцять чотири роки.
Він випрямив поставу і спробував надати обличчю вираз, який відповідав би образу євнуха Женьши.
Але гіркота ліків не давала йому спокою, тож дуже скоро це «обличчя» сповзло. Ґаошунь насупився.
— Не обов'язково пити це, якщо вам настільки не подобається.
— Думаю, різниця помітна, тож про всяк випадок...
Минуло вже п'ять років, як він увійшов до Внутрішнього палацу імператора. І всі п’ять років він постійно носив цю викривлену маску на ім’я Женьши.
А також продовжував пити ліки, які пригнічували його чоловіче єство.
Попри слова імператора, що з гаремницями будь-якого рангу, окрім дружин, він може робити, що захоче.
— Ви так, з часом, й справді можете стати безсилим як чоловік.
При цих словах Ґаошуня, Женьши що саме відпив вина, щоб перебити огидний смак, виплюнув все, що було в роті. Прикривши його рукою, він з докором подивився на Ґаошуня. А той всім своїм видом показував: «Я просто зобов'язаний час від часу нагадувати вам про це».
— Тебе це теж стосується, чи не так?
— Ні, минулого місяця в мене народився онук.
Діти Ґаошуня вже виросли, тож він мав на увазі, що для нього це вже неважливо.
— Ти! Це скільки ж років?
— Якщо так подумати, то вже тридцять сім.
За чутками, Ґаошунь одружився в шістнадцять й вже з наступного року в нього один за одним народилися троє дітей.
— Та ні, я про твого сина. Він же нещодавно був тут.
Йшлося про нещодавній випадок з отруєнням морськими водоростями. Молодий чоловік, який супроводжував Маомao до будинку постраждалого чиновника, був, здається, молодшим сином Ґаошуня.
— Йому вісімнадцять. Як і вам... мій пане.
Ґаошунь не використав ім’я «Женьши», і це було важливо. Адже Женьши, який став євнухом п'ять років тому, було двадцять чотири.
— Це його дитина?
— Ні, старшої доньки. Вона вже достатньо доросла, щоб вийти заміж.
Усі діти Ґаошуня мали непогані досягнення. Навіть та дочка, що одружилася, близько року працювала покоївкою при імператорському дворі.
Ґаошунь виглядав так, наче хотів цим щось сказати Женьши. Повністю проігнорувавши його, молодик сів, схрестивши ноги.
— Сподіваюсь ти дозволиш мені потримати твого онука на руках найближчим часом.
— Зроблю все можливе, — Ґаошунь відпив гарячого чаю, який йому подала Шуйлянь.
Женьши проігнорував короткий докірливий погляд свого вірного помічника та продовжив пити вино.
***
Черговий візит Женьши до чотирьох дружин імператора сьогодні також завершився без особливих проблем.
Новоприбула дружина Лоулань, здавалося, проживала у Внутрішньому палаці без жодних ознак дискомфорту.
Її вхід у палац, певною мірою, був силовим рішенням, тому Женьши хвилювався, що у результаті можуть статися якісь заворушення. Але, на щастя, дружини Ґьокуйо та Ліхуа не були настільки недалекоглядними, щоб тиснути на кожну суперницю. Раніше між ними двома були певні труднощі, але то був особливий випадок. З того часу вони підтримували гідні стосунки, не зачіпаючи одна одну.
Що стосується дружини Лішу, то вона, за складом характеру, не стала б починати сварку першою. Однак, невідомо було, чи покоївки знову дошкулятимуть їй, тому Женьши також мав звернути увагу й на це.
Проте, коли він увійшов до палацу нової гаремниці, де колись жила дружина Адуо, його знову охопило відчуття самотності. Палац, колись охайний, скромний і практичний, перетворився на помпезне місце, переповнене розкішними меблями.
Батько дружини Лоулань був улюбленцем попереднього імператора, а точніше, попередньої імператриці-матері. Саме він колись сприяв збільшенню кількості придворних дам у Внутрішньому палаці до трьох тисяч осіб.
Нині найбільшою прихильністю імператора користувалась дружина Ґьокуйо, за нею йшла дружина Ліхуа. Але обов’язки імператора не дозволяли відвідувати лише улюблених гаремниць. Внутрішній палац виконував функції не тільки підтримки, а й врівноважування імператорської влади.
Отже, імператор не міг ставитися до наложниці Лоулань надто легковажно, тому намагався відвідувати її хоч раз на десять днів.
Напевно, якби таке відбувалося з будь-якою іншою гаремницею, вона була б нажахана, бо попри доволі часті відвідини, можливостей зачати дитину майже не траплялося б.
Проте така річ, як сумісність характерів, безсумнівно існує. Й імператор явно не був у захваті від дружини Лоулань.
«Причину цього не важко зрозуміти», — подумав Женьши, поглянувши на неї.
Під час таємничого уроку, який проводила Маомao, дружина Лоулань була одягнена в екзотичне вбрання, що включало пір’їну якогось тропічного птаха замість шпильки для волосся. Маомao тоді з подивом розглядала її костюм, але це було цілком зрозуміло.
Часом пані Лоулань одягалась у шати південних країн, а часом — у вбрання північних народів. Іноді вона вибиралась в одяг східних варварів, що робив її схожою на хлопця, а іноді — в західні плаття з підкреслено затягнутою талією. Її зачіски та макіяж також щоразу змінювалися.
У певному сенсі, вона була модницею, але в іншому — просто невгамовною дівчиною. Подейкували, що така поведінка була наслідком того, що від природи її обличчя хоч і було добре сформоване, але нічим особливим не виділялося.
Схоже, що імператор кожного разу, відвідуючи пані Лоулань, почувався розгубленим, бо не міг її впізнати. Тож він сказав якось Женьши, що не надто зацікавлений у ній.
У самого Женьши склалося таке саме враження. Втім, деякі придворні дами, схоже, сприймали таку поведінку дружини Лоулань як нову модну тенденцію, й зацікавлено хитали головами.
Основним принципом імператора було не торкатися гаремниць, яким ще не виповнилося шістнадцять, що означало, що дружина Лішу залишатиметься незайманою ще близько року. Це, ймовірно, тому, що нинішній імператор до нудоти зневажливо ставився до смаків свого батька, попереднього імператора.
У нинішньої імператриці-матері на животі був величезний потворний шрам. Він з’явився через те, що вона народила майбутнього імператора, коли ще була маленькою дівчинкою з недорозвиненим тілом. Їй довелося зазнати кесаревого розтину* — спеціальної хірургічної операції, яка дозволяла дитині народитися, навіть якщо мати помре.
Так наказала бабуся нинішнього імператора, яка тоді була імператрицею-матір’ю. В той час всі називали її просто імператрицею. Та й досі часто так називають. От якою владою вона користувалася. Ніхто не міг їй суперечити.
За чутками, це був справді відчайдушний крок, бо скільки б вона не розширювала Внутрішній палац і не збільшувала кількість жінок у ньому, діти від імператора не народжувались.
Звісно, діти ніяк не могли з’явитись, оскільки попередній імператор насмілювався торкатись лише маленьких дівчаток, у яких ще не було місячних. Й імператриця, схоже, не усвідомлювала, що саме вона була причиною цього.
Нинішня імператриця-мати змогла вижити лише тому, що їй неймовірно пощастило. Приблизно в той самий час випадково повернувся з-за кордону один здібний медик, що навчався в далеких країнах Заходу. Й зовсім випадково він став євнухом. Попри те, що такий збіг обставин виглядав як змова, подавалося все саме так. Й оскільки так сказала сама імператриця, це, безумовно, мало бути правдою.
Лікування цього спеціаліста було неперевершено майстерним. Хоча й залишився шрам, матка породілля вціліла, тож через десяток років імператриця-мати народила ще одну дитину. Ці двоє були єдиними дітьми минулого імператора.
З огляду на складні перші пологи, той медик був зобов’язаний постійно перебувати з імператрицею-матір’ю під час її других пологів, через що одна з гаремниць, наліжниця першого принца, що народжувала в той самий час, була знехтувана. І наслідки були сумними.
Женьши мимоволі замислився: що, якби первісток нинішнього імператора був зараз живий?
Він похитав головою: не варто плекати такі дурні марення.
Він дійсно так вважав. Імператору слід докласти більше зусиль і якомога швидше зачати нового спадкоємця.
Ґаошунь дотримувався тих самих поглядів.
Хоча після навчання старших гаремниць кількість візитів імператора значно збільшилася, Женьши думав, що мине певний час, перш ніж з’являться якісь результати. Однак, схоже, це могло статися несподівано швидко. Так Хуннян, старша покоївка дружини Ґьокуйо, стурбовано довірила йому деякі новини.
Вчора, під час візиту імператора до «Нефритового палацу» пані Ґьокуйо почувалася млявою. Сьогодні Хуннян, що доглядала її, виглядала стурбованою. Чорне волосся покоївки було безладно зібране в неохайний пучок. Вона була схожа на голову родини в скруті й іноді здавалося, що Ґаошунь щиро співпереживав їй. Сама Хуннян виглядала не надто задоволеною його ставленням, але оскільки Ґаошунь був справжнім підкаблучником, скоро їй не залишилося б нічого іншого, як здатися.
Й тут Женьши висунув пропозицію, яка пролунала дуже вчасно. Дружина Ґьокуйо з блиском в очах одразу кивнула, погоджуючись. Хуннян, схоже, також поставилася до цього схвально — в неї на обличчі було написано: "Слава Богу!". Вона одразу повідомила про це трьом іншим служницям, які підслуховували під дверима.
Здається, він зробив правильний вибір.
***
— Внутрішній палац?
— Саме так. Твоя улюблена робота.
Маомао закінчила полірувати срібну посудину до стану дзеркального блиску. Тільки переконавшись, що на ній не залишилося жодної плями, вона повернула її на полицю.
Було б неввічливо продовжувати розмову під час роботи, тому Маомао швидко прибрала свої знаряддя. Вона хотіла дотримуватись хоча б такого рівня ввічливості.
Женьши їв мандарини. Він міг би сам їх почистити, але попросив Шуйлянь й отримав тарілку з красиво розкладеними дольками, з яких було обережно знято тонку скоринку.
Звісно, адже він був справжнім молодим паничем. Схоже, стара придворна пані звикла балувати цього євнуха. Вона приносила йому теплий одяг, коли було холодно, й розбавляла чай, якщо він був надто гарячий.
Це ж просто соромно для дорослого чоловіка.
— Я чула, місячний цикл дружини Ґьокуйо урвався.
«Ймовірно, вона вагітна».
Коли пані Ґьокуйо була вагітна принцесою Лінлі, її двічі намагалися отруїти. Вона не могла залишатися безтурботною.
— Коли починати?
— Можеш піти вже сьогодні?
— Так навіть зручніше.
До Внутрішнього палацу вхід чоловікам був заборонений, а отже вона нізащо не зустрінеться там із тим, чиє ім’я вона навіть чути не хотіла.
Можливо, Женьши, зважив на це, а може просто вирішив, що так буде краще. Для Маомао це не мало значення.
Вона була впевнена, що поводилася цілком спокійно, але...
— О, щось хороше трапилось? — звернулась до неї Шуйлянь, а значить, вона виглядала готовою радісно накивати п’ятами.
Отже, вона знову працюватиме у Внутрішньому палаці.
// * П.п.: Кесарів розтин стародавніх часів взагалі-то являв собою операцію по витягування дитини з тіла щойно померлої вагітної жінки. Така практика була поширена серед давніх римлян, оскільки вони мали табу на поховання вагітних. Свою назву ця операція отримала через легенду, що саме таким чином з’явився на світ Юлій Цезар, хоча сучасні дослідники це спростовують. Перший задокументований успішний кесарів розтин, за якого вижили й дитина, й мати, стався в 1794 році в Америці. Оскільки Китайський гарем існував майже без змін у внутрішньому укладі аж до початку XX століття, то можливо, ми вперше маємо більш-менш чітку вказівку від автора на час, в який відбувається дія новели. Адже в кінці XVIII – початку ХІХ століття названий батько Маомао дійсно мав можливість навчатися медицини в західних університетах, познайомитись там з технікою кесаревого розтину, а потім стати євнухом у гаремі. Згадка про надмірно перетягнуті в талії західні плаття дружини Лоулань додатково підтримують цю гіпотезу.
=============
// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті. Смакуйте улюблені новели рідною мовою!
