Після свята

ГЛАВА 22. Після свята

— Щось ти надто жвава як на того, хто скуштував отруту.

Замислена Маомао вже закінчувала полоскати рота, коли поруч раптом з'явився байдикуватий євнух, що мав звичку являтися та зникати, наче примара. От як він її знайшов, адже на банкеті його й близько не було?

— Доброго здоров'ячка, пане Женьши, — вона збиралася відповісти зі своїм звичайним обличчям, позбавленим будь-якого виразу, але її щоки все ще були занімілі після впливу отрути, тому коли Маомао озирнулась, її обличчя прикрашала дратуюча, трохи сп'яніла усмішка.

— Гадаю, то краще тобі побажати доброго здоров'я, — євнух раптом схопив її за руку.

— Що ви робите?

— Вочевидь, веду тебе до медичного кабінету. Досить жартувати! Про яке здоров'я може йти мова, якщо ти щойно наїлася отрути?

Насправді з нею все було гаразд.

Але що було б, якби вона не виплюнула, а проковтнула отруту? Маомао охопила цікавість. Напевне оніміння вже розлилися б по всьому тілу.

«Не треба було випльовувати».

Дівчина запитально подивилася на Женьши: може, їй можна забрати трохи того супу, що залишився?

— Ти повна дурепа, чи що?

— Будь ласка, назвіть це честолюбством.

Ну, якщо чесно, то зазвичай вона не настільки честолюбна.

Чомусь до безглуздя блискучий зазвичай Женьши зараз виглядав якось інакше.

Він вставив нову шпильку в пучок волосся на маківці, але досконале високоякісне вбрання таке саме, як завжди. Хоча ні, його комір дещо покуйовджений. Невже навіть такий, як він, може бути неохайним? А, зрозуміло, мабуть, цей безсоромник десь звалився напідпитку.

Проте, якщо подумати, його голос, солодкий наче нектар, трохи захрип, та й чарівлива лагідна усмішка кудись зникла.

«Невже існує щось, здатне приглушити його сліпуче сяйво?»

Може, то він після палких любощів так стомився? Цілком можливо, що причиною відсутності Женьши на бенкеті було те, що або він сам, або його самого затягнули у ліжко якась палацева дама чи військовий офіцер, чи, навіть, інший євнух. Зупинимося на цьому. Взагалі-то доволі поширене явище.

«Такий вигляд набагато краще».

Він, безумовно, гарний, але все це не зробить його схожим на юнака свого віку. Ні, скоріше, він виглядає дещо молодшим.

Треба буде попросити Ґаошуня змусити Женьши позайматися непристойною гімнастикою перед його наступним візитом.

Інше питання — чи стане він мене слухати.

— Ти виглядала такою енергійною та задоволеною, коли пішла, що знайшовся той, хто справді з'їв отруєну страву, — розповів дорогою Женьши.

— І що з тим недо́умком? — спитала Маомао.

В якості отрути була використана риба фуґу. Ефект від неї проявляється не одразу.

— Того можновладця паралізувало. Ось чому там така метушня.

Ще б пак. Це ж, вважайте, майбутнє країни опинилося під загрозою.

— Якщо вже так трапилося, то, може, ви передасте йому оце? — Маомао понишпорила за пазухою й дістала полотняний мішечок. Це був засіб, що викликає блювоту, який вона ховала серед згорток тканини на грудях. — Я зробила його таким, що у вас весь живіт вернеться навиворіт.

— Хіба це не означає, що це також отрута? — роздратовано запитав Женьши. — Тут є придворні лікарі. Нічого не трапиться, якщо ти лишиш це їм.

Раптом Маомао зупинилась, дещо згадавши.

— Що сталося? — запитав Женьши.

— Я хочу попросити вас про послугу. Будьте так ласкаві, запросити разом з нами ще декого.

— Кого ж це? — євнух, насупившись, зацікавлено схилив голову.

— Чи не могли б ви покликати пані Лішу, Доброчинну дружину? — сказала Маомао вкрай поважним тоном.

Коли дружина Лішу прийшла на запрошення Женьши, то в першу чергу подарувала йому щасливу весняну усмішку, в той час як Маомао дістався лише невдоволений погляд «а це що за одна?». Схоже, панночка ніяк не могла взяти себе в руки, оскільки невгамовно потирала ліву руку правою.

Жінка дитячого віку.

Вони спробували пройти до медичного кабінету, але через те, що постраждалий був великим цабе, там скопичився такий натовп, що в них не залишилося іншого вибору, як скористатися іншим вільним приміщенням. Звичайно воно значно програвало у порівнянні з покоями палаців високорангових гаремниць. Дружина Лішу виглядала помітно розчарованою невишуканим виглядом просторої кімнати.

Вони наказали почтові залишити їх наодинці, окрім однієї служниці, по яку послали Ґаошуня.

Маомао потроху пила гарячий відвар протиотрути. Вона б і без неї обійшлася, але їй запропонували відвар про всяк випадок, а остільки їй були цікаві ліки, виготовлені кимось іншим, дівчина погодилась. На відміну від шарлатана Внутрішнього палацу, місцевий лікар, здається, просто чудовий. Якби він знав, що використана отрута риби фуґу, то зрозумів би, що протиотрута марна.

Маомао відставила кружку та вклонилася пані дружині Лішу.

— Перепрошую.

— Що?!

Але дівчина вже схопила ліву руку панночки й задерла довгий рукав, відкривши витончену білошкіру руку.

— Як я і думала, — кивнула Маомао.

Шкіра, яка мала бути гладкою на дотик, наче шовк, вкрилася червоними цятками висипу.

— Значить, є продукти, які ви не можете їсти, й серед них — морепродукти, чи не так? — запитала вона.

Дружина Лішу пригнічено опустила очі.

— Що це все означає? — запитав Женьши, схрестивши руки.

Маомао й не помітила, як він знов почав випромінювати граціозність небожителя. Однак тієї звичайної усмішки на його обличчі не було.

— У деяких людей є свої, тільки для них небезпечні продукти, які вони не можуть їсти. Окрім морепродуктів, це часто можуть бути яйця, пшениця або молочні продукти. Наприклад, я не можу вживати гречану локшину, — пояснила вона.

На обличчях Женьши та Ґаошуня відбилося відверте здивування. Здавалося, обидва були ладні сказати: «І це тоді, як ти без проблем їси отруту?»

«Облиште мене».

Був час, коли вона докладала чимало зусиль, щоб призвичаїтись до цього продукту, але щоразу її бронхи стискалися, викликаючи задуху. Перш за все, кількість небезпечної речовини надзвичайно важко регулювати, тому що висип з'являється лише коли їжа всмокчеться шлунком, а до того ж наслідки проходять дуже повільно. Тому зрештою вона кинула спроби привчити себе до цього. Напевне, рано чи пізно вона кине цей виклик собі знову, але не тоді, як знаходиться у Внутрішньому палаці, де є лише лікар-шарлатан.

— Як ти дізналася про це? — боязко спитала подружжя імператора.

— Насамперед, чи все в порядку у вас зі шлунком? Наскільки я бачу, у вас ніби немає нудоти або судом... — запитала Маомао.

На словах «якщо хочете, я змішаю для вас проносне», панна Лішу з усієї сили замотала головою з боку в бік. Для неї, мабуть, було просто жахливо говорити про це перед небожителем, яким вона захоплювалася. Маленька така помста.

— Тоді, будь ласка, сядьте та послухайте, — сказала Маомао.

Пильний та запопадливий попри свою зовнішність Ґаошунь, миттю притягнув для неї стілець. Пані дружина Лішу також сіла.

— Це сталося тому, що ваші страви підмінили стравами пані Ґьокуйо. Оскільки пані Велемудра дружина не має особливих уподобань, вона зазвичай їсть те саме, що й імператор.

І все ж, були один або два інгредієнти, які відрізнялися.

— Скумбрія та морське вушко, так? Це те, що ви не можете їсти?

Подружжя імператора кивнула.

Маомао не пропустила схвильованого погляду її служниці, що стояла трохи позаду.

— Це зрозуміють лише люди, які мають обмеження в їжі: ця проблема лежить поза межами простих уподобань. Цього разу обійшлося лише кропив’янкою, але ці продукти можуть викликати задуху, а іноді навіть серцеву недостатність. Іншими словами, якщо подати людині такі страви свідомо, це те саме, що отруїти.

Згадка про отруту викликала гостру реакцію у всіх.

— Зрозуміло, що пані Лішу не могла сказати про це в атмосфері бенкету, але те, що ви зробили, було надзвичайно небезпечно, — погляд Маомао невизначено затримався між панночкою та її служницею. — Ніколи, нізащо не забувайте про це.

Вона радила це не комусь одному, а обом сторонам.

Після довгої паузи вона додала:

— Будь ласка, попередьте також усіх, хто відповідає за ваше харчування, — але, здається, ні панна, ні служниця, не почули її.

Маомао ще раз детально пояснила служниці усі небезпеки й записала, що треба робити в кожному випадку. Бліда жінка лише слабко кивала.

«Що, дозалякувалась?»

Це була та сама куштувачка отрут. Служниця, що насміхалася.

***

Коли дружина Лішу вийшла з кімнати, Маомао відчула позад себе липку атмосферу та помітила руку, яка торкалася її плеча. Вона подивилася на власника руки так холодно, наче воліла б краще роздивлятися висохлого черв’яка.

— Шановний, будьте ласкаві, я такого низького походження, що вам краще не торкатися мене руками, — звичайно, це був лише обхідний спосіб сказати «не чіпай мене, негіднику!».

— Ти єдина, хто може таке сказати, — відгукнувся Женьши.

— Що ж, значить, всі інші надто ввічливі, — дівчина поспішно вислизнула з-під його руки.

Вона скривилася й зітхнула так, наче її мучила печія, та пошукала очима заспокійливий образ Ґаошуня, але той, вірний своєму господареві, лише змигнув на неї очима: «потерпи, будь ласка».

— Прошу вибачення, мені час піти прозвітувати перед пані дружиною Ґьокуйо, — промовила Маомао.

— Ти ж спеціально покликала сюди ту служницю, куштувачку отрут, чи не так? — несподівано євнух одразу взявся до суті справи, тож непросто було ухилитися від відповіді.

— Про що ви говорите? Я не розумію, — проговорила Маомао з кам'яним виразом обличчя.

— Це справді була просто помилка подавальників?

— Це мені невідомо, — вона твердо вирішила до останнього грати нетямущу.

— Скажи мені хоча б це: виходить, що мішенню була саме Доброчинна дружина?

— Оскільки інші тарілки не були отруєні...

Саме так.

Саме це і означає.

Побачивши, що Женьши глибоко замислився, Маомао вислизнула з кімнати й, притулившись до стіни, полегшено зітхнула.

// Від автора: Отруту визначили через підміну.

=============
// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті. Смакуйте улюблені новели рідною мовою!