Бенкет у саду (частина 2)

ГЛАВА 20. Бенкет у саду (частина 2)

Перше враження Маомао від Доброчесної дружини Лішу було таке, що вона просто дитина, яка не вміє читати атмосферу.

Коли перша частина бенкету завершилася, Маомао з Ґуйюань скористалися перервою, щоб провідати маленьку принцесу. Поки Ґуйюань міняла охололе каміння на гаряче, Маомао перевірила стан дитини.

«Не схоже, що її здоров'я погіршилося».

— Уа-уа! — обличчя принцеси Лінлі, чиї щічки зарумянилися наче яблучка, стало набагато виразнішим в порівнянні з їхньою першою зустріччю. Її обожнювали й батько-імператор, й бабуся-імператриця.

«Але чи все буде гаразд, якщо вона весь час лишатиметься на свіжому повітрі?»

Якщо принцеса в результаті застудиться, то Маомао може й голову втратити, а це було б абсолютно несправедливо. Саме тому вона потурбувалася про те, щоб майстер зробив спеціальну кришку, що перетворила кошичок принцеси на щось схоже на пташине гніздечко, зручне для сну.

«Ох, ти диви, яка гарненька!»

Навіть Маомао, яка не любить дітей, вважає маленьку принцесу милою. Це немовля — жахливе створіння.

Вона обережно підняла принцесу, яка намагалась виповзти назовні, влаштувала її назад у кошик, і вже збиралася передати його Хуннян, коли почула ззаду грубе пирхання.

На Маомао дивилася молода дівчина, одягнена в розкішний ніжно-персиковий ханьфу з широчезними рукавами. Позад неї стояло кілька служниць. Хоч вона й намагалася зберегти миле личко, але невдоволено викривлені губи видавали її дурний настрій.

«Це та сама дитина-свекруха?»

Побачивши, що Хуннян і Ґуйюань схилилися в глибокому поклоні, Маомао повторила вслід за ними.

З усе ще незадоволеним виразом обличчя панна Лішу, повела своїх служниць кудись далі.

— Це ж була Доброчесна дружина? — запитала Маомао.

— Саме так. Думаю, ти вже зрозуміла головне, що треба про неї знати, — сказала Хуннян.

— Невже вона зовсім не розуміє що до чого?

І в першу чергу — атмосферу сьогоднішньої події.

Кожній гаремниці, що отримує статус однієї з чотирьох дружин імператора першого рангу, обов'язково присуджуються особисті символи та кольори.

Наприклад, для пані дружини Ґьокуйо — це нефрит та яскраво-червоний колір, для дружини Ліхуа — швидше за все, кришталь та темно-синій колір, а для Ґраціозної дружини, — судячи з її одягу, колір має бути чорний, а дорогоцінний камінь — гранат, оскільки вона живе в Гранатовому палаці.

«Якщо за основу цієї системи взяли п'ять елементів фен-шуй, то ще одним кольором повинен бути білий».

Однак вбрання дружини Лішу було ніжно-персикового кольору, що надто близько до відтінку ханьфу пані Ґьокуйо. За розстановкою місць на бенкеті, подружжя Ґьокуйо та Лішу сидять поруч, а отже будь-хто з першого погляду помітить, що їхні кольори не пасують одне одному.

«Між іншим...»

Здається, саме коло цього точилася сварка служниць, яку вона нещодавно чула здалеку.

— Ну що тут скажеш? Вона ще така молода... — глибоке зітхання та кілька слів Хуннян дали зрозуміти все.

Вже ледь теплі кам'яні грілки поклали на заздалегідь підготовлену жаровню. Маомао звернула увагу, як інші служниці спостерігали за їхніми діями здалеку, й вирішила передати їм кілька камінців, якщо пані Ґьокуйо дозволить.

Було трохи дивно спостерігати, як покоївки, що звикли до шовку та коштовностей, прийшли в захват від одного лише вигляду нагрітого дикого каміння.

На жаль, Маомао не змогла віддати жодної грілки покоївкам із Кришталевого палацу, оскільки вони трималися від неї на відстані. Варто було їй наблизитись, як вони віддалялись, наче магніти, що відштовхуються одне від одного.

— Та що з ними не так? Хіба ти не надто доброзичлива до них? — обурено запитала Їнхуа.

— Якщо подумати, може ти й права, — охоче підтвердила її думку Маомао.

«До речі...»

З початком перерви з тильної сторони завіси щось стало надто жваво та людно. Тепер тут були не лише покоївки, а також військові та цивільні посадовці. Й кожний тримав у руці якусь прикрасу.

Деякі з чоловіків воліли поспілкуватись з одною з придворних панночок віч-на-віч, інших оточували цілі зграйки дівчат. Ґуйюань з Айлан, здається, також розмовляли з незнайомим військовим.

— Щодо цього, то вони так намагаються переманити до себе на роботу найталановитіших та найвправніших служниць з Таємного квіткового саду — пояснила Їнхуа.

— Ага, — сказала Маомао.

— Чоловіки віддають якусь з прикрас, що мають при собі, як символ.

— Он як.

— Ну, це також має й інше значення.

— Ясно.

Але на відміну від звичної поведінки, Їнхуа незадоволено насупилася та схрестила руки на грудях через такі незацікавлені відповіді.

— Кажу, це також має інше значення...

— Та невже? — Маомао навіть не збиралася з'ясовувати, що то за значення.

— Тоді може віддаси мені ту шпильку для волосся?

— Гаразд. Але спочатку, будь ласка зіграй з тими двома в «камінь-ножиці-бумага», — відповіла Маомао, перегортаючи кам'яні грілки на жаровні.

Ця розмова все одно її не стосується, адже вона планує повернутися до червоних ліхтарів Міста квітів одразу після закінчення своєї дворічної служби. Навіть більше...

«Якщо вже й працювати на когось без розгину, то краще піти дівчиськом на побігеньках до Кришталевого палацу».

Маомао скривилася, наче побачила дохлого таргана.

— Пані, ось, будь ласка, візьміть.

Прямо у неї перед очима з'явилася шпилька для волосся.

Маомао підвела очі й побачила високого чоловіка з відважними рисами обличчя, який мило їй усміхався. На підборідді молодика, ще не було помітно й сліду бороди. Хоча його зовнішність цілком відповідала стандартам мужньої краси, на Маомао, яка мала надто високу стійкість до задурно усміхнених облич, його усмішка ніяк не вплинула. Вона лише кинула у відповідь погляд, позбавлений будь-якого запалу.

Хоча військовий, здавалося, помітив, що її реакція не схожа на очікувану, він не став прибирати простягнуту руку з подарунком. Він зігнувся в напівпоклоні, стоячи навшпиньки, і його ноги вже почали тремтіти.

Так-сяк Маомао нарешті помітила, що вона, схоже, поставила хлопчину у скрутне становище, примушуючи зберігати ввічливу позу.

— Дякую, — дівчина прийняла подарунок, а молодий офіцер вмить набув вигляду цуцика, якого щойно похвалив хазяїн. Маомао чомусь спало на думку, що він схожий на дворнягу.

— Ну що ж, приємно познайомитися. Мене звуть Лібай.

«Якщо так подивитись, швидше за все, я більш ніколи його не побачу».

Коли цей величезний собака на двох ногах змахнув рукою, виявилося, що за поясом в нього ще більше десятка таких самих шпильок. Він що, збирається пороздавати їх усім, щоб жодна з покоївок не почувалася знеславленою?

«Якщо це справді так, то він просто дурнєю мається».

Маомао задивилася на дерев'яну шпильку, прикрашену коралом персикового кольору.

— Прийняла? — спитала Ґуйюань, яка підійшла разом з іншими покоївками Нефритового палацу. У кожної з-за пояса стирчав схожий трофей.

— Такий собі приз за участь, — відповіла Маомао без жодного сліду хвилювання.

Аж тут іззаду почулося:

— Хіба не сумно обмежитись лише цим?

Це був знайомий шляхетний голос.

Маомао обернулася і побачила постать пані дружини Ліхуа зі її пишними грудьми.

«Вона нарешті трохи погладшала?»

І все ж вона ще не настільки гарна, як колись. Втім тіні, що залишилися від хвороби навіть підкреслили красу подружжя. На ній була темно-синя спідниця та небесного кольору ханьфу, а плечі прикривала блакитно-синя шовкова шаль.

«Невже їй анітрохи не холодно?»

Оскільки зараз Маомао супроводжує пані дружину Ґьокуйо, вона ніяк не могла підтримати пані Ліхуа. Після повернення з Кришталевого палацу Маомао могла дізнатися про її стан лише через посередництво Женьши. Вона була певна, що якби спробувала навідатись до палацу, тамтешні служниці її навіть за ворота не пустили б.

— Давно не бачилися, шановна, — схилилася Маомао.

— Так, давненько.

Коли Маомао підняла очі, пані дружина Ліхуа торкнулася її волосся. Й знову, як і в той раз, з Женьши, щось встромилося у зачіску. Цього разу не боляче.

— Ну що ж, тоді на все добре, — й вона граціозно пішла геть, докоряючи своїм служницям за те, що не здатні приховати своє здивування.

Покоївки Нефритового палацу приголомшено застигли.

— Охо-хо! А це вже зовсім недоречно! Пані Ґьокуйо точно буде незадоволена, — Їнхуа з ошелешеним обличчям клацнула по кінчику шпильки.

Прикріплена до нього нитка з трьома червоними кришталевими намистинами загойдалася.

=============
// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті. Смакуйте улюблені новели рідною мовою!