Бенкет у саду (частина 1)

ГЛАВА 19. Бенкет у саду (частина 1)

Бенкет мав проводитися у спеціально обладнаному місці в саду. У великій альтанці на багряно-червоному килимі вишикувалися два ряди довгих столів з помостом для почесного місця в кінці.

Там обабіч від імператора сидітимуть імператриця-вдова та його молодший брат. Лівіше сядуть Вельможна та Доброчинна дружини, а правіше – Велемудра та Ґраціозна. Оскільки зараз, після смерті маленького наслідного принца, молодший брат імператора, що був рідним сином імператриці-вдови, займав перше місце у черзі на престол, то здавалося, це розташування створено спеціально для сварок. Адже за таких умов ніщо не зможе завадити спалахуванню ворожнечі між чотирма вельможними жінками. 

Брат імператора, попри тісний родинний зв’язок з імператрицею-вдовою, веде замкнений спосіб життя, ніколи не з’являючись на публіці. От і сьогодні почесне місце, де він мав сидіти, виявилось порожнє. Через слабке здоров’я він майже ніколи не виходить з покоїв та не виконує жодних службових обов’язків.

Довкола нього вирує чимало припущень. Деякі подейкують, що імператор просто балує свого молодшого брата, інші теревенять, що він перебуває в ув’язненні, а дехто вважає, що то імператриця-вдова надміру любить його й не випускає з палацу.

Однак, все це не має жодного значення для Маомао.

Їжу подадуть лише після полудня, а зараз почесні гості насолоджуються виступами акробатів та танцівниць. Пані дружину Ґьокуйо супроводжує лише старша служниця Хуннян, а всі інші мають чекати вказівок за завісою, оскільки зараз у їх послугах немає потреби.

З принцесою бавиться імператриця-вдова. Її приголомшлива елегантність і нев’януща краса не тьмяніють навіть у порівнянні з чотирма молодими подружжями імператора, що поруч.

«Могли б і нам поставити нормальний намет».

Ця завіса лише від поглядів прикриває, але ж зовсім не захищає від вітру. Навіть Маомао замерзла, попри наявність кам’яної грілки в кишені, то, мабуть, для служниць інших дружин це взагалі нестерпно.

Як і слід було очікувати, інші служниці, змушені очікувати зовні, тремтіли всім тілом, у деяких вже й губи посиніли. Маомао спало на думку, що саме зараз слушний час, аби відійти до вбиральні, однак, з огляду на поведінку решти служниць, можливо, це не найкраща ідея.

Проблема у тому, що представляючи інтереси чотирьох дружин, служниці постійно ворогують між собою. Старші покоївки, які мають достатній авторитет, щоб їх стримати, зараз були поруч зі своїми паннами, отже, нема кому їх зупинити.

Наразі це протистояння виглядало як «загін подружжя Ґьокуйо проти армії подружжя Ліхуа» та «полки́ Ґраціозної дружини проти війська Доброчинної дружини». До того ж увесь військовий табір дружини Ґьокуйо налічував лише чотири людини, що складало навіть менше половини сил супротивника. Пропри настільки несприятливе становище, Їнхуа старалася з усіх сил.

— Що?! Скромно вдягнені, кажеш? Ти шо, дурепа? Покоївка має служити своїй пані, чи не так? А що ти збираєшся робити, вичепурившись, як на весілля? 

Схоже, вони посварилися через одяг. Вбрання служниць протилежної сторони, які челядували у дружини Ліхуа, було значно яскравішим, переважно в синіх тонах й доповнене вишуканими шалями та великою кількістю прикрас.

— Та що ти верзеш?! Ваш поганий вигляд завдає клопоту вашій господині! Хоча, якщо подумати, недарма ж ви додумалися винайняйти на роботу оту потворну селючку.

«Ого, схоже, з мене хочуть зробити посміховисько прямо у всіх на очах».

Маомао подумала про це так, наче то чиясь чужа проблема. Проте слова про селючку, беззаперечно, стосувалися саме її.

Пихата придворна пані, яка зараз гордовито випнула груди, була однією з тих служниць, які раніше намагалися чинити опір Маомао. У неї був сильний характер, але не вистачало хоробрості, тому за кожної дрібниці вона погрожувала: «От поскаржуся батькові!». Коли Маомао набрид спричинений нею галас, вона заявила: «Тоді я зроблю так, щоб твоє тіло не мало про що скаржитись». Дівчина так злякалася, що більше не наближалася до неї.

«Може, вона не знала цього жарту в стилі вправної повії?»

Принаймні не варто було спрямовувати такі слова проти наївної панночки.

— Бачу, її тут немає, мабуть, залишили вдома? Напевне, соромно брати з собою таку бридку дівку? Вона не заслуговує отримати жодної прикраси! — здається, служниця зовсім не помічала Маомао.

«Як ганебно. А ми ж з тобою два місяці разом жили».

Коли ж Маомао побачила, що дві інші покоївки Нефритового палацу вже ледь стримують Їнхуа, яка готова вибухнути й накинутись на супротивницю, то вирішила, що настав час їх втихомирити.

Маомао встала позаду Їнхуа та інших, прикрила рукою носа, з якого зникло ластовиння, та кинула гострий погляд на служниць у блакитних штатах.

Одна з них підозріло примружилась і, щось помітивши, зашепотіла на вухо сусідці. Здогадка поширювалась, наче при грі у зіпсований телефон, й коли вона зрештою дісталася останньої, найзарозумілішої служниці, та злякано виставила тремтячого пальця й приголомшено відкрила рота.

«О, вона нарешті помітила мене?»

Маомао посміхнулася своєю особливою широкою посмішкою, яка в очах служниць була схожа на вискал вовка, що знайшов свою здобич.

— А, а-а, а-а-а!

— Що? Що таке? — оскільки Їнхуа не знала про те, що Маомао виробляє позаду, то з підозрою розглядала опонентку, яка раптом затремтіла, як маленьке звірятко.

— А-а, е-е... Д-д-осить т-того. Б-будь вдячна, — зухвала служниця вичавила з себе якусь нісенітницю й разом з товаришками попрямувала до краю завіси. Там було чимало вільних місць та вони обрали найвіддаленіший від Маомао закуток.

Подивившись на ошелешену Їнхуа та інших, Маомао подумала:

«Отже ж! Їм все ж завдали болю».

Трохи оговтавшись, Їнхуа повернулася до Маомао:

— Боже, я давно знала, що ці причепи — повні дурепи. Пробач, що через них тобі довелося зазнати неприємностей. Насправді ти така мила! — винувато сказала вона.

— Та не зважай. Забудь і краще скажи, чи не пора міняти твою грілку?

— Ні, все гаразд, камінь все ще теплий. Але ніяк не второпаю, чого це вони раптом так затрусилися?

— Хто зна... Може їм припекло квіточок нарвати, — підкреслено безтурботно сказала Маомао.

До речі, тепер до її образу юної дівчини, з якої знущались батьки, яку викрали й проти волі запродали у гарем, та якій довелося стати жертовним пішаком — куштувачем отрут, додалося ще й те, як вона два місяці терпіла знущання у Кришталевому палаці, та як зневірилася у чоловіках настільки, що споганила своє обличчя.

Та сила нестримної фантазії Їнхуа й інших дівчат, яка цілком відповідає їхньому віку — то не найбільша проблема.

Значно більше Маомао непокоїло останнє зіткнення з Джінші, оскільки в той момент він виглядав так, наче янгол небесний, що турбується про вбогу дівчину.

З якого боку не глянь, це дивовижно.

***

Тим часом протистояння між двома іншими групами служниць тривало.

Чисельність там була рівною: сім проти семи. Одні вбрані у біле, інші — в темне. Перші — то покоївки Доброчинної дружини, другі — служниці Ґраціозної.

— Схоже, вони там теж не дуже добре ладнають, — сказала Їнхуа, напружено прислуховуючись.

— Одній пані чотирнадцять років, а другій вже тридцять п’ять. Хоч вони й мають однаковий статус, але різниця у віці достатньо велика, щоб одна могла бути іншій за матір. Не дивно, що між ними нема порозуміння.

— Доброчинна дружина ще зовсім дитя, але є старшою по гарему для Ґраціозної. Саме в цьому справа, чи не так? Вони надто різні, — сказала флегматична Ґуйюань.

— Точно, адже вони раніше були як свекруха з невісткою, — погодилась висока й худа Айлан.

— Невістка й свекруха? — це прозвучало дещо недоречно для Внутрішнього палацу. Маомао здивовано нахилила голову.

— Так, це справді трохи заплутано.

Ще б пак, це ж стосунки між двома особами, одна з яких дружина покійного імператора, а друга вийшла заміж за наслідного принца.

Коли попередній імператор помер, його остання дружина увійшла в даоський монастир* на відзначення свого трауру. Але подейкують, що це було тільки про людські очі, а насправді вона лише покинула світське життя, щоб створити враження, що ніколи не була близька зі старим імператором. Зрештою вона стала дружиною його сина.

«Але ж старий імператор помер п’ять років тому».

На той час Доброчинній дружині було лише дев’ять, тож навіть якщо її вхід у гарем був тільки політичною домовленістю, ця історія все одно викликала чимале занепокоєння. Стати подружжям імператора в такому віці!

«Що за жарти? Яким би хтивим він не був, просто неможливо, щоб він доторкнувся до неї, чи не так?»

Маомао згадувала прекраснобородого імператора, й не могла повірити в те, що почуте може виявитись приголомшливою правдою.

— Як таке взагалі можливо? Дев’ятирічна свекруха...

У те, що сказала Айлан, і справді важко повірити.

// * П.п.: Наскільки я розумію, на територію монастиря не пустили б дівчину, яка втратила цноту, тому перебування там майбутньої Доброчинної дружини довело не тільки її шанобливість до померлого, але й «чистоту», тобто придатність для повторного шлюбу. А чутки говорять про те, що вхід на територію монастиря — омана, а дівчина просто заперлася в якомусь маєтку й не з’являлася на люди, щоб створити потрібне враження.

=============
// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті. Смакуйте улюблені новели рідною мовою!