Макіяж

ГЛАВА 18. Макіяж

Оскільки до початку бенкету в саду залишалося близько пів години, пані дружина Ґьокуйо разом зі служницями зупинилась перепочити в садовій альтанці.

У ставку хлюпали різноколірні коропи, а дерева розкидали нечисленні вже листочки зі свого червонуватого осіннього вбрання.

— Ти просто врятувала всіх нас, — звернулася пані Ґьокуйо до Маомао.

Хоча сонячного світла було ще достатньо, дув холодний і різкий вітер. Зазвичай вони вже тремтіли б від холоду, але завдяки спідньому одягу з кишенями-грілками ніхто не страждав. Навіть її величність принцеса Лінлі, про яку всі хвилювалися, спокійно спала в кошику, згорнувшись калачиком. Кошик був також наповнений теплим камінням.

— Час від часу камінці шановної принцеси треба виймати й заміняти, обов'язково загортаючи в тканину. Тому що навіть доволі низькі температури можуть призвести до опіку. Крім того, будь ласка, зберігайте обережність при вживанні цукерок, оскільки надмірна їх кількість може викликати печію в роті, — сказала Маомао.

Вона тримала в руках кошик зі запасним камінням. Там також лежали підгузки та змінний одяг принцеси. Й вони вже попросили євнуха принести жаровню для нагрівання каменів.

— Гаразд. Та попри все... Хе-хе-хе, — пролунав безтурботний пустотливий сміх. На обличчях інших служниць також з'явилися нерішучі усмішки. — Ти ж залишишся моєю служницею? — сказала пані Ґьокуйо, вказуючи на нефритове намисто.

— Безсумнівно, — Маомао вирішила не шукати підтексту в цих словах.

***

Ґаошунь спостерігав, як його господар справлявся про стан здоров'я у Доброчинної дружини.

Женьши з його посмішкою, подібною небесному нектарові, виглядав чарівнішим за цю дружину, яка вже стала визнаною красунею, попри юний вік. Хоча він лише додав трохи вишивки до свого звичайного, доволі скромного строю службовця й прикрасив волосся срібною шпилькою, та все одно затьмарив подружжя імператора, вбрану у розкішні шати.

Саме́ його існування здавалося глузуванням над усім цим місцем, але зараз це не мало значення, оскільки власне затьмарена гаремниця зачаровано витріщалася на Женьши затуманеними очима.

Воістину гріховна людина.

Обійшовши трьох інших дружин, вони вирушили на пошуки пані Ґьокуйо з почтом й знайшли їх в альтанці на протилежному березі ставка.

Хоча Женьши зобов'язаний ставитися до всіх чотирьох першорангових гаремниць однаково, останнім часом він надає надто помітну перевагу пані Ґьокуйо. Втім, на думку Ґаошуня, оскільки вона вважається найулюбленішою дружиною імператора, це не є великою проблемою. Однак, зрозуміло, що є й інші причини такої поведінки.

Женьши вклонився шановній дружині й висловив свої компліменти щодо того, наскільки їй личить червоне вбрання.

І їй дійсно личить. Таємнича краса чужоземної принцеси та її природжена елегантність створюють навколо неї неповторну атмосферу.

Мабуть, єдина особа у Внутрішньому палаці, яка не поступається Женьши за рівнем яскравої зовнішності — це пані Ґьокуйо.

Це не означає, що гаремниці, присутні довкола, не були красивими, до того ж кожна з них намагалася виділитися власним шармом. Просто це особливо чітко вказує на те, наскільки вийнятковою була зовнішність Женьши.

Та сьогодні кожна хотіла почути свою долю компліментів, й він майстерно виправдовував їхні сподівання.

Женьши не брехав. Він просто не говорив всієї правди.

Зараз він лише удавав спокійного, адже лівий куточок його губ злегка піднявся. Це Ґаошунь, як слуга, що вже багато років супроводжує свого господаря, міг стверджувати абсолютно впевнено. Такий вираз робить дитина, побачивши іграшку. Й це турбує.

Женьши, вдаючи, що хоче поглянути на маленьку принцесу, підійшов до найменшої служниці.

Але...

Служниця, що стояла там, виглядала надто незвично, а незворушність виразу її обличчя створювала враження такої зухвалості, наче вона дивилася на господаря Ґаошуня згори вниз.

***

— Приємного вам дня, пане Женьши, — Маомао з усієї сили намагалася не дати проявитися на обличчі виразу «це знову ти, ледарю безсоромний!». На очах у Ґаошуня вона хотіла поводитись настільки добре, наскільки могла.

— Ти нанесла макіяж? — поцікавився Женьши.

— Ні, це не так.

На ній не було жодного макіяжу, окрім невеликої кількості червоної фарби на губах та повіках. Навколо носа ще залишилось кілька блідих плямок, та вони майже непомітні.

— Але ж твої веснянки зникли, — допитувався євнух.

— Так, бо я їх стерла.

Залишилося лише татуювання, яке Маомао давно вже зробила собі голкою. Проколи були неглибокі, а барвник — розведеним, тому протягом року сліди вицвіли й майже зникли. Ну і нехай. Оскільки це був той самий метод, яким наносять відмітки про покарання злочинцям, то тато висловив своє незадоволення.

— Ти ж стерла їх за допомогою макіяжу, чи не так? — наполягав Женьши.

— Я стерла їх, змиваючи макіяж.

«Йой, краще б я просто сказала „саме так“!»

Маомао зрозуміла, якої помилки вона припустилася під час відповіді, але було вже пізно.

— Це просто смішно. Ти ж сама собі суперечиш!

— Зовсім ні.

Макіяж використовується не тільки для того, щоб стати красивіше. У деяких випадках заміжні жінки наносять макіяж, намагаючись виглядати непривабливо.

Маомао щодня наносила на ніс і щоки суміш сухої глини та фарби. Таким чином вона підмальовувала татуювання, щоб воно було більш схоже на ластовиння. Не те щоб вона спеціально приховувала це, але ніхто не був достатньо уважним, щоб помітити.

Дівчина пересічної зовнішності, з обличчям, вкритим веснянками та плямами. Саме тому її вважали некрасивою жінкою.

І навпаки, без усіх цих веснянок і плям вона мала звичайну, пересічну зовнішність, іншими словами, цілком нормальне обличчя з гарними пропорціями. Тому навіть дрібка косметики виявилася здатною повністю змінити її образ — зараз обличчя Маомао кардинально відрізнялося від її звичайного вигляду.

Від пояснень дівчини Женьши схопився за голову, ніби ніяк не міг второпати:

— Навіщо тобі такий макіяж? Чи є в цьому сенс?

— Звичайно. Це для того, щоб мене не затягли в глухий провулок.

Попри специфіку такого району розваг, як Місто Квітів, на його вулицях повно чоловіків, зголоднілих до жінок. Здебільшого це були схильні до жорстокості голодранці без копійки в кишені, серед яких багато хто страждав на статеві хвороби.

Звичайно, вона хотіла триматися від них якнайдалі.

Вислухавши це пояснення, ошелешений Женьши чомусь з острахом спитав:

— І тебе коли-небудь затягували?

— Ні, хоча намагалися.

І для того, щоб краще пояснити, про що вона говорить, Маомао напівприкрила очі й додала:

— Натомість мною спокусилися торговці людьми.

Жінки, призначені для продажу до Внутрішнього палацу, повинні бути достатньо привабливими. А вона тоді випадково забула про макіяж, оскільки пішла за межі міста збирати лікарські трави. Саме ті трави, що необхідні для створення барвника для її татуювання, яке вже вицвіло.

— Пробач. Управління цими процесами надто недосконале, — пролепетав Женьши.

— Не переймайтеся цим. Все одно майже неможливо відрізнити дівчат, яких продають після викрадення, від тих, кого продають батьки, щоб зменшити кількість голодних ротів у родині, — відповіла Маомао.

Перше було злочином, а друге — цілком законне. Навіть якщо винного в купівлі дівчат у викрадачів спіймають, він зможе вдавати, що просто не знав правди, й уникнути будь-якого покарання.

Під час свого перебування у Внутрішньому палаці, Маомао робила цей макіяж з тої ж причини, через яку приховувала свою здатність писати. Хоча тепер це вже не мало значення, тому вона просто досі не змогла обрати вдалий час, щоб розкрити оточуючим своє справжнє обличчя.

— Ох, мені так шкода. Будь ласка, пробач.

«Сьогодні він на диво щиросердний».

Коли вона спробувала підняти очі, щось встромилося в її зачіску.

— Ай, боляче!

— Це тобі, — на обличчі євнуха була не звична надто солодка усмішка, а якась суміш смутку й жалю.

Коли Маомао торкнулась голови, то відчула серед волосся щось холодне й металеве, хоча раніше там нічого не було.

— Що ж, побачимося вже на місці, —  Женьши повернувся спиною і вийшов з альтанки.

Виявилось, що то була чоловіча срібна шпилька для волосся.

— Ах, яка краса! — вигукнула Їнхуа.

Маомао подумала було віддати шпильку Їнхуа, оскільки вона виглядала так, ніби жадає її всім серцем, але на обличчях двох інших служниць були такі самі вирази, тож у неї не лишилося іншого вибору, окрім як сховати її в руці. Хуннян криво посміхнулася.

— Ой, як же швидко ти порушила обіцянку, — надулася пані Ґьокуйо. Вона взяла шпильку з рук Маомао й обережно закріпила на її голівці. — Здається, тепер ти не тільки моя служниця.

На щастя чи на жаль, але відлюдькувата Маомао не була в курсі палацевих звичаїв, особливо тих, що стосувалися вищої знаті.

Вона навіть уявлення не мала, що це все означає.

=============
// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті. Смакуйте улюблені новели рідною мовою!