Дії за лаштунками

ГЛАВА 16. Дії за лаштунками

Женьши привів Маомао до кабінету головної розпорядниці Внутрішнього палацу. За його вказівкою хазяйка кабінету, придворна пані середнього віку, покинула приміщення.

Треба бути відвертою. Маомао відчувала, що для неї абсолютно неприйнятно залишатися наодинці в одній кімнаті з цією істотою.

Навіть вона не належить до тих, хто цурається досконалості чи краси. Однак, коли щось надмірно гарне, то найменший недолік у ньому відчувається як непроще́нний гріх. Це як високоякісний шліфований нефрит, вартість якого зменшується вдвічі за наявності найменшої подряпини.

Ось чому щоразу, зустрічаючи Женьши, Маомао мимоволі ставилася до нього, як до мерзенного хробака, що борсається в грязюці. Цілком безнадійна ситуація.

«Хотіла б я бачити в ньому лише витвір високого мистецтва».

Це було щире бажання низькородної містянки Маомао.

Вона відчула полегшення, коли Ґаошунь прийшов на зміну палацовій пані. Віднедавна його постать мовчазного й незворушного супутника шляхтича перетворилася на цілющий бальзам для неї.

— Скільки кольорів можуть дати ці штуки? — запитав Женьши.

Він розклав на столі порошки з медичного кабінету.

— Є червоний, жовтий, синій, фіолетовий, зелений і ще більше, якщо краще розібратись. Точної кількості я не знаю.

— Тоді як ці кольорові засоби нанесли на дерев'яну поверхню? — запитав він.

Неможливо просто натерти дощечки цими речовинами, поки вони у вигляді порошку. Це було б дивно за будь-яких обставин.

— Що стосується солі, то можна просто вимочити дерево у солоному розчині.  Думаю, для інших речовин так само є способи, — вона відсунула білий порошок. — Здається, їх можна розчинити в чомусь іншому, окрім води. Та про це я точно не знаю, бо я не фахівець.

— Цього достатньо, — молодик схрестив руки й поринув у роздуми.

Одне лиш це перетворило його на мальовничу картину.

Маомао знала, що Женьши тримає під наглядом багато всіляких справ у Внутрішньому палаці. Схоже, те, що вона щойно сказала, стало основою для якоїсь здогадки, оскільки він ніби збирав в голові до купи якісь шматочки даних.

«Чи міг це бути... таємний сигнал?»

Швидше за все, їхні здогадки однакові. Однак Маомао дуже добре знала, що їй не слід говорити це вголос.

Як то кажуть, якщо фазан не заскрекоче, його не застрелять*.

// * П.п.: Японське прислів'я, якого не знала язиката Хвеська))

Маомао вже збиралася йти, оскільки, як їй здавалося, далі вона вже була не потрібна, коли почула:

— Почекай.

Її зупинили.

— Що накажете?

— Мені подобається суп з мацутаке, приготований на пару*.

«Й шо з того?!»

Але вголос не варто таке казати.

«Зрештою, він спіймав мене на гарячому».

Вона опустила плечі й, похнюпившись, промовила:

— Завтра я пошукаю їх і для вас.

// * П.п.: Якщо цікаво, можете пошукати: dobin mushi (土瓶蒸し) — страва з традиційної японської кухні.

***

Як тільки Женьши впевнився, що двері з легким клацанням зачинилися, він прибрав свою солодку, наче мед, усмішку. Натомість його погляд став схожим на вістря гірського кришталю.

— Відшукай людину, що має свіжі опіки на руці. Почни розслідування з тих гаремниць, які мають право на окремі кімнати, та вище, а також їхніх покоївок.

— Як накажете.

Ґаошунь вийшов. Слідом увійшла розпорядниця жіночого палацу.

— Я так завинив перед тобою, пробач. Тобі весь час доводиться позичати мені своє місце, — лагідно звернувся до неї Женьши.

— Т-та ні, нічого такого, не зважай, — жінка почервоніла, як дівчина, попри свій поважний вік.

На обличчі Женьши знову засяяла усмішка, подібна до небесного нектару.

Ось такою і повинна бути жінка.

На мить стиснувши губи, він знову показав ідеальну усмішку й вийшов з кімнати.

***

— Так, приміряй це, — Їнхуа, старша з покоївок Нефритового палацу, простягнула Маомао новенький одяг.

Верхня свита кольору невибіленого полотна, світло-рожева спідниця та ханьфу* зі значно ширшими ніж зазвичай блідо-жовтими рукавами. Хоча вони були не шовкові, але точно зроблені з високоякісної бавовни.

// * П.п.: Специфічний елемент китайського національного костюма ханьфу часто називають халатом, але мені це не здається правильним, адже ніхто не називає халатом кімоно, хоча його будова майже така сама.

— Що це? — спитала Маомао.

Хоча кольори були непоказними, цілком доречними для служниці, але цей крій явно призначений не для щоденного використання. До того ж Маомао ніколи не носила отакий одяг, що широко відкриває шию та значну частину грудей, тому почуття огиди чітко читалося на її обличчі.

— Тобто «що»? Між іншим, це наряд для імператорського бенкету в саду, – розповіла Їнхуа.

— Бенкет у саду? — перепитала Маомао.

Остаточно розпещена прихильністю старших служниць, вона не робила нічого окрім куштування страв на отрути та виготовлення замовлених ліків. Цілими днями Маомао бігала де заманеться, збираючи лікарські рослини, гомоніла з Сяолань та розпивала чаї у медичному будиночку. Тому актуальні теми вищого світу здебільшого не доходили до її вух.

Обурена Їнхуа заходилася просвітляти збиту з пантелику Маомао.

Двічі на рік в одному з імператорських придворних садів відбуваються світські бенкети. Імператор, який не має імператриці, приводить з собою кількох гаремниць найвищого рангу. А палацеві дами, які прислуговують цим подружжям, також зобов'язані супроводжувати їх.

У Внутрішньому палаці пані Ґьокуйо має титул «Вельможна дружина», а пані Ріфа — «Велемудра дружина». Також особливий титул мали ще двоє: «Доброчинна» та «Ґраціозна» дружини. Тобто загалом було чотири жінки, що вважалися гаремницями першого рангу.

Спочатку планувалося, що на зимовому бенкеті у саду братимуть участь лише Доброчинна та Ґраціозна дружини. Однак, оскільки пані Ґьокуйо та пані Ліхуа були відсутні на бенкеті минулого сезону через нещодавнє народження дітей, то було вирішено, що цього разу будуть присутні всі чотири дружини.

— То ми візьмемо участь у повному складі? — уточнила Маомао.

— Так. Як і належить.

Схоже це і є причина, чому Їнхуа така схвильована.

Навіть якщо не враховувати, що це рідкісна нагода вийти за межі Внутрішнього палацу, цей бенкет стане пишним заходом, насиченим подіями, серед яких перша поява на публіці принцеси Лінлі та взаємне оцінювання цілого юрмища високоповажних дружин.

Оскільки пані дружина Ґьокуйо не мала великої кількості служниць, Маомао не могла відмовитися від участі з такого приводу, як простакуватість та малоосвіченість. Усім відомо, що наявність куштувача отрут на такому привселюдному заході має особливе значення.

«Там можуть пролитися ріки крові».

Інтуїція Маомао просто кричала. Схоже, вона вскочила у справжню халепу.

— Тобі варто щось підкласти під груди. Чи може краще буде підбити навколо сідниць? Так згодиться? — запитувала Їнхуа під час приміряння.

— Залишу це на твій розсуд, — відповіла Маомао.

Затягнувши на дівчині широкий пояс поверх ханьфу, Їнхуа відрегулювала висоту спідниці й довжину рукавів та добила Маомао ще одним, останнім ударом:

— Чудово. Тобі навіть не обов'язково наносити макіяж. Варто просто хоча б час від часу докладати зусиль, щоб приховати своє ластовиння.

Не варто й казати, наскільки застиглою усмішкою відповіла Маомао на багатозначну посмішку Їнхуа.

=============
// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті. Смакуйте улюблені новели рідною мовою!