Дві дружини імператора

— А-а, он воно як! Ну, я так і думала.

 

— Саме так. Якби лікар щось помітив, він сказав би. 

 

Маомао нашорошила вуха, потроху сьорбаючи свій суп. Дві дівчини вели розмову прямо у величезній обідній залі, де снідало кілька сотень служниць. Сьогодні їм подали суп та рідку кашу з суміші кількох круп.

 

Служниці, що сиділи по діагоналі від неї, продовжували пліткувати. Хоча на обличчі Маомао був невдоволений вираз, десь в глибині очей виблискувала цікавість.

 

— Кажу тобі, те саме сталося з пані Ґьокуйо* й пані Ліхуа.

 

— Ого! Невже і з цими двома теж?! Якщо не помиляюся, їм лише півроку та три місяці?

 

— Саме так. Мабуть, це все-таки прокляття...

 

Імена, які спливли у розмові, належали двом улюбленим подружжям імператора, гаремницям першого рангу. А півроку та три місяці – то відповідало віку імператорських дітей, яким вони дали життя.

 

Чутки панують Внутрішнім палацом. Тут можна почути новини щодо гаремниць, яким пощастило бути обраними імператором, та відомості про спадкоємців престолу, дізнатися, у кого з підложниць справді погана репутація, а до кого ставляться з упередженням чи, навіть, просто цькують, а також наслухатися моторошних історій про привидів, які тільки й наважишся слухати під палким сонцем посеред дня. 

 

— Та точно так і є! Інакше чого б то помирати вже аж трьом? 

 

Це йдеться про дітей імператора від високорангових гаремниць, тобто тих, кого могли визнати його спадкоємцями. Одне з цих дитяток народилося ще коли імператор був наслідним принцом, а двоє — вже після того, як він зійшов на престол. І всі вони померли ще зовсім малими. Висока смертність серед малечі — то природне явище, проте смерть аж трьох нащадків настільки визначної людини виглядає підозріло.

 

Нині залишились живими лише діти подружжів Ґьокуйо та Ліхуа.

 

«Може то отрута?»

 

Допиваючи юшку, Маомао обміркувала це питання, але дійшла висновку, що справа не в тому.

 

Серед трьох померлих дітей лише двоє були спадкоємцями. Оскільки право наслідування належить лише хлопцям, причин вбивати маленьку принцесу майже не існує.

 

Дівчата, що сиділи поряд з Маомао, продовжували торочити про закляття й прокльони, зовсім забувши ворушити паличками для їжі.

 

«Й лише тому це має бути прокляття, чи не так?»

 

Одним словом — що за маячня? У країні, де існував закон про засудження на смерть усієї сім’ї в разі накладання кимось прокляття, думки Маомао можна було б назвати єрессю. Але в її голівці було достатньо знань, які давали їй підстави вважати саме так.

 

«Що ж це за хвороба? Можливо щось генетичне? Як саме вони померли?»

 

І ось тут служниця, яку вважали непривітною та мовчазною, не витримала й завела розмову з балакучими сусідками.

 

Невдовзі вона ще пожалкує про свою нестриманість. 

 

— Я не знаю всіх подробиць. Все, що я чула — це те, що вони поступово слабшали. 

 

Говірка́ служниця на ім’я Сяолан із зацікавленням підтримала бесіду з Маомао і згодом утаємничила її й в інші чутки.

 

— Цікаво, чи кількість відвідин лікаря означає, що стан пані Ліхуа значно гірше? — сказала вона, неквапно викручуючи ганчірку для протирання підвіконня.

 

— Він приходив до самої пані Ліхуа?

 

— Так, до обох: і матері, і дитини.

 

Швидше за все більш часті візити лікаря пов’язані не зі станом хворих, а з тим, що дитина подружжя Ліхуа — майбутній наслідний принц. А у дружини Ґьокуйо — принцеса.

 

Хоча вподобання імператора тяжіли до пані Ґьокуйо, проте різниця у статі нащадків, що народилися, вочевидь неприкрито впливає на те, хто важливіший.

 

— Звісно, всіх ознак тої хвороби я не знаю, але подейкують, що там були й головні болі, й біль у животі, й навіть блювота.

 

Сяолан задовольнилася й змогла повернутися до своєї роботи лише після того, як виплеснула все, що знала.

 

У відповідь Маомао пригостила її чаєм із кореня солодки. Рослини для нього вона зібрала по закутках Внутрішнього двору імператорського палацу. Солодка мала різкий лікарський запах, проте надавала чаю яскраво солодкий смак. Звичайним служницям рідко випадає скуштувати щось солодке, тож Сяолан надзвичайно зраділа.

 

«Тож головні болі, біль у животі та блювота...»

 

Мяомяо згадала симптоми, але серед них не було однозначної вказівки на точний діагноз.

 

А батько завжди наказував їй не покладатися у своїх роздумах на самі припущеннях. 

 

«Спробую-но піти подивитись».

 

Маомао вирішила якнайшвидше закінчити свою роботу.

 

Те, що називають Внутрішнім або Жіночим палацом, насправді об’єднує величезні території. Зазвичай тут проживають дві тисячі гаремниць та понад п’ять сотень євнухів.

 

Служниці, як Маомао, жили у великих спільних кімнатах по десять осіб, але у гаремниць навіть найнижчого рангу були особисті кімнати. Підкладниці із середнім статусом жили в окремих будиночках, а подружжя, як гаремниці найвищого рангу, отримували під свою владу цілі палаци. Якщо ж врахувати їдальні, службові приміщення, садки та парки, то вийде більше за середнє містечко.

 

Тому без потреби Маомао не полишала східну частину Внутрішнього палацу. У неї просто не було часу на те, щоб кудись сходити, хіба що за дорученням.

 

«Я можу зробити це, поки мені не загадали іншу роботу».

 

Маомао повернулася до особистої служниці однієї з гаремниць, яка тримала кошик, сповнений шовку найвищої якості, який треба прати тільки у водоймі, розташованій у західній частині Внутрішнього палацу. Невідомо, чи то була різниця у якості води, чи у тому, хто брався за прання, але якщо випрати цей шовк у східному басейні, то він буде незворотно зіпсований. 

 

Маомао знала, що насправді шовк псується в залежності від того, сушать його на сонці чи у тіні, проте не вважала за необхідне говорити про це. 

 

— Хотіла б я побачити надзвичайно гарного євнуха, якого, подейкують, можна зустріти у центральній частині Внутрішнього палацу. Допоможете? — Маомао удала, що з радістю замінить цю служницю, хоча почула про того євнуха від Сяолан цілком випадково.

 

У місці, де мало приводів для закохування, цілком природно, що навіть євнухи ставали об’єктами для романтичних почуттів. До того ж де-не-де можна було почути, як час від часу деякі служниці після закінчення терміну наймів ставали дружинами євнухів. Мабуть, навіть особливий стан здоров’я не може завадити чоловікам піддаватись жіночим чарам. 

 

«Проте зі мною такого не може статися, чи не так?»

 

Маомао схрестила руки, невдоволено буркочучи собі під носа.

 

Вона вже донесла до місця кошик із білизною і тепер дивилася на пофарбовану у яскраво червоний колір будівлю в центрі. Ця споруда оздоблена значно складніше та майстерніше ніж ті, що розташовувалися у східній частині.

 

Зараз у цій найвеличнішій будівлі Внутрішнього палацу проживала мати наслідного принца — подружжя Ліхуа. До тих пір, поки імператор не мав імператриці, можна з упевненістю сказати, що пані Ліхуа, мати єдиного сина володаря, була найвпливовішою людиною у Внутрішньому палаці.

 

Проте видовище, яке можна було побачити поруч з тою будівлею прямо зараз, було б більш доречним на базарній площі в будь-якому містечку.

 

Там сварилися жінки. Одна лаялася, друга розгублено опустила очі долу, ще кілька безглуздо метушилися довкола, а єдиний чоловік намагався їх розсудити.

 

«Точнісінько, як повії у борделі».

 

Маомао, зберігаючи цілковитий спокій, долучилася до третьої сторони, тобто глядачів.

 

За шепотінням у натовпі та зовнішнім виглядом стало зрозуміло, що лаялася найвпливовіша жінка Внутрішнього палацу, а голову схилила друга за нею дружина імператора. Ті ж, хто зчинив метушню — то служниці, які їх супроводжували. У ролі посередника виступав лікар, котрий давно вже не чоловік. 

 

— Це все через тебе, погань! Тільки тому, що в тебе народилась дівчинка, ти вирішила проклясти на смерть мого сина?!

 

Усе прекрасне обличчя пані Ліхуа скорчилося й стало схоже на страхітливу гримасу. З її блідою, як у примари шкірою й лютим поглядом вона здавалася демоном, який простягає свої кістляві руки до обличчя красуні.

 

— Ти ж знаєш, що такого просто не може бути. Моя Сяолін теж постраждала від цієї хвороби, — холодно відповіла жінка з рудим волоссям і нефритовими очима. Подружжя Ґьокуйо, що отримала у спадок виразні ознаки західної крові, підняла голову й пильно подивилася в обличчя лікареві. — Тому я б хотіла, щоб ви поглянули також і на стан моєї доньки.

 

Схоже, хоча лікар виступав у ролі замирювача, саме він став причиною скандалу.

 

Здається, пані Ґьокуйо прийшла висловити лікареві протест через те, що він відвідував лише східні палати, надаючи перевагу наслідному принцу, й не приділяв належної уваги здоров’ю її доньки.

 

Як мати, її можна зрозуміти, хоча те, що в гаремі перевага надається нащадкам чоловічої статі, також цілком природно.

 

Весь вигляд лікаря свідчив про те, що йому немає що сказати на своє виправдання. 

 

«Схоже, цей старий шахрай — повний бовдур».

 

Як він міг знаходитись так близько до двох дружин імператора і нічого не зрозуміти? Ні, чому він не помітив цього раніше?

 

Смерть немовлят, головні болі, біль у животі та блювота. А також надзвичайно біла шкіра подружжя Ліхуа й невпевнені рухи її тіла.

 

Маомао покинула місце розбрату, тихо бурмочучи собі під ніс. 

 

— Щоб оце використати замість письмового приладдя? — напівголосно роздумувала вона.

 

Й не звернула жодної уваги на визначну особистість, що промайнула повз неї.

 

// * П.п.: Всі імена в цьому творі автор записує ієрогліфами старого стилю, які запозичені японцями з китайської мови, й подає до них транскрипції каною, більш-менш наближені до китайської вимови. Оскільки події відбуваються в Китаї, я вирішила робити транслітерацію імен саме з китайської. Однак транскрипція імені пані Ґьокуйо сильно відрізняється: 玉葉 китайською читається як Юй'є, а авторська транскрипція [ギョクヨウ] — Ґьокуйо. Оскільки в тексті згадується іноземне походження цієї гаремниці, то я вирішила вважати її ім'я не китайським й притримуватись авторської транскрипції.

=============
// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі: @smakolyky_tl або на сайті https://smakolykytl.site.